Міністерство аграрної політики України відмічає, що, незважаючи на заходи, які здійснюються в галузях агропромислового виробництва по створенню здорових і безпечних умов праці в аграрному секторі економіки, рівень організаційної роботи по попередженню аварій, пожеж і випадків травматизму залишається незадовільним.

Через цілий ряд суттєвих недоліків організаційного та інженерно-технічного плану протягом 8 місяців поточного року на підприємствах агропромислового виробництва сталося 224 нещасні випадки із смертельними наслідками. У господарствах Автономної Республіки Крим, Вінницької, Дніпропетровської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Полтавської, Сумської, Харківської, Хмельницької і Чернігівської областей мали місце групові нещасні випадки.

Основними причинами нещасних випадків є грубе порушення технологічної дисципліни, низька кваліфікаційна підготовка керівників, спеціалістів і працівників з питань безпеки праці, послаблення вимогливості керівників до працівників за дотриманням законодавства України з питань охорони праці та правил безпеки праці при експлуатації великої кількості фізично зношених машин і обладнання.

З метою поліпшення рівня організаційної роботи, попередження травм, аварій і пожеж на підприємствах аграрного сектора економіки та на виконання рішення Ради регіонів при Президентові України від 14 липня 2000 року N 40/2000

1. Затвердити Концепцію з організації охорони праці в аграрному секторі економіки в нових умовах господарювання (далі - Концепція), що додається.

2. Головам державних департаментів, керівникам структурних підрозділів міністерства та формувань, що входять до сфери управління міністерства, Міністерству агропромислового комплексу Автономної Республіки Крим, начальникам головних управлінь сільського господарства і продовольства обласних державних адміністрацій, управлінню сільського господарства і продовольства міста Севастополя врахувати положення цієї Концепції при опрацюванні пропозицій щодо внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів з питань охорони праці і до 15 жовтня поточного року подати пропозиції Відділу охорони праці, пожежної безпеки і безпеки дорожнього руху Міністерства аграрної політики України (Скафа).

3. Відділу охорони праці, пожежної безпеки і безпеки дорожнього руху Міністерства аграрної політики України до 1 листопада поточного року опрацювати пропозиції щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів з питань охорони праці, що випливають із положень Концепції, і направити їх у встановленому порядку до Міністерства праці і соціальної політики України.

4. Міністерству агропромислового комплексу Автономної Республіки Крим, начальникам головних управлінь сільського господарства і продовольства обласних державних адміністрацій, управлінню сільського господарства і продовольства міста Севастополя, керівникам підприємств, установ і організацій, що входять до сфери управління міністерства, врахувати положення Концепції при формуванні регіональних та галузевих програм економічного і соціального розвитку щодо створення здорових і безпечних умов праці.

5. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Яковенка В.П.

Державне регулювання в сфері забезпечення безпечної життєдіяльності працюючого населення в аграрному секторі економіки потребує здійснення державної політики, яка повинна грунтуватися на єдиних концептуальних засадах.

В системі агропромислового виробництва знаходяться підприємства різних форм власності з широким спектром професій працюючих, різними взаємовідносинами між ними та розмаїттям схем управління сільськогосподарським виробництвом, що в свою чергу, ускладнює єдиний підхід до системи управління охороною праці.

Незважаючи на тенденцію до зниження, виробничий травматизм в аграрному секторі економіки залишається високим.

За останні п'ять років відбувалося зростання тяжкості травмування, посилилися проблеми лікування потерпілих внаслідок скорочення лікувальних закладів в сільській місцевості і нестачі коштів для придбання ліків. Зросла кількість випадків, які приховані від розслідування і обліку.

Найбільш часто в сільськогосподарському виробництві гинуть механізатори (в минулому році 26 відсотків від числа нещасних випадків), працівники, зайняті в тваринництві (13 відсотків), сторожі (12 відсотків), керівники і спеціалісти (9 відсотків), водії автомобілів (7 відсотків).

В останні роки, в зв'язку із скороченням загальної кількості працюючих, доля трактористів у структурі професійного складу працюючих у сільськогосподарському виробництві дещо зросла і у поточному році складала 18 відсотків, але частота смертельного травмування трактористів наближається до рівня смертельного травматизму працівників вугільної промисловості, в той час як частота смертельного травмування всіх інших категорій працюючих в аграрному секторі економіки значно нижча.

Щорічно більше половини профзахворювань в сільськогосподарському виробництві отримують механізатори, в основному внаслідок недоліків конструкції машин та устаткування, та п'ята частина - тваринники, через перенапруження при виконанні тяжких немеханізованих робіт.

На фоні зменшення обсягів виробництва збільшується травмування людей таких професій, як сторож чи охоронник, внаслідок пожеж та злочинів, вчинених іншими особами.

В 1999 році кількість потерпілих склала 6786 осіб, з них 394 - зі смертельним наслідком. Кількість людино-днів непрацездатності потерпілих сягає майже 250 тисяч. Витрати підприємств на відшкодування шкоди потерпілим склали близько 9 млн. гривень. За 8 місяців поточного року на підприємствах агропромислового виробництва загинуло 224 працівника.

Очікувані в результаті реформування аграрного сектора економіки позитивні зрушення - зростання виробництва продукції, поповнення машинно-тракторного парку, збільшення поставок пально-мастильних матеріалів, а тому збільшення обсягів механізованих і автотранспортних робіт, ріст поголів'я худоби - можуть викликати зростання виробничого травматизму і професійних захворювань.

В процесі реформування аграрного сектора економіки збільшилася кількість підприємств, які не в змозі утримувати спеціалістів з питань охорони праці, збільшення кількості підприємств, що працюватимуть за сімейною формою організації виробництва, буде супроводжуватися масовим залученням підлітків до роботи, що теж може збільшити виробничий травматизм.

Ситуація, що склалася з травматизмом в аграрному секторі економіки, обумовлена низкою причин, серед яких:

порушення стандартів безпеки та відсутність дієвих механізмів притягнення посадових осіб до відповідальності за недотримання вимог безпеки праці та безпечності промислової продукції;

недосконалість форм і методів роботи з працюючим населенням з питань забезпечення особистої безпеки і культури праці при користуванні небезпечною для людини технікою, паливом, електроенергією тощо;

зниження відповідальності та вимогливості посадових осіб щодо контролю за дотриманням норм та правил безпеки праці і допуск до роботи працівників у нетверезому стані;

недоліки в конструкції машин та обладнанні;

недостатня наявність коштів, в тому числі коштів на фінансування Національної, державних, галузевих і регіональних програм з питань охорони праці, пожежної безпеки і безпеки дорожнього руху.

З ускладненням стану демографічної ситуації в Україні, зменшенням народжуваності та значним перевищенням показників смертності над народжуваністю в сільській місцевості актуальним постає питання усунення причин нещасних випадків та їх негативних наслідків, прискорення реформування державної політики в сфері профілактики травматизму в агропромисловому виробництві та вдосконалення системи управління охороною праці.

Державна політика в сфері охорони праці в аграрному секторі економіки повинна бути спрямована на:

створення умов для безпечної життєдіяльності населення країни, зайнятому в агропромисловому виробництві, запобігання нещасним випадкам виробничого характеру, усунення їх причин та соціальний захист потерпілих;

створення системи моніторингу безпечної життєдіяльності працюючого населення;

створення і розвиток відповідної інфраструктури виробництва та його управління для забезпечення безпечної життєдіяльності працюючого населення;

посилення відповідальності посадових осіб, дії чи бездіяльність яких стали основною або супутньою причиною нещасного випадку.

Аграрний сектор економіки має ряд структурних, організаційних і технологічних особливостей, що впливають на показники травматизму, внаслідок збільшення кількості невеликих за чисельністю працюючих фермерських сільгосппідприємств, розподіл потерпілих по окремих періодах року і годинах доби, що зумовлюють специфічні вимоги до організації забезпечення безпеки працюючих, які не в повній мірі враховані в нормативно-правових актах, прийнятих в розвиток Закону України "Про охорону праці".

В галузях агропромислового виробництва в даний час діють такі негативні фактори:

старіння основних фондів, зростаюча кількість фізично зношеного і морально застарілого обладнання, машин і механізмів, що не відповідають безпечним умовам праці;

постійно зростаюча кількість робочих місць, що не відповідають вимогам нормативно-правових актів з охорони праці,

незабезпеченість працюючих засобами індивідуального захисту;

значне послаблення трудової і виробничої дисципліни.

Основними особливостями організації виробничого процесу в аграрному секторі економіки є:

- сезонність робіт, що практично не дає можливості в окремі періоди року дотримуватися нормативної тривалості робочого дня, внаслідок чого щорічно травматизм досягає пікових значень в одні й ті ж місяці року.

Перший пік припадає на липень-серпень (пора збирання ранніх зернових і зернобобових). На цей період припадає 22 - 23 відсотки річної кількості смертельно травмованих. Другий пік травматизму припадає на жовтень - понад 11 відсотків від всіх смертельних випадків на виробництві.

Прагнення зібрати врожай в стислі строки, часто в умовах нестійкої погоди, при недостатній кількості збиральної техніки, значній її зношеності і низькій надійності спонукає керівників господарств, спеціалістів і безпосередніх виконавців робіт до продовження тривалості робочого дня. Ці наміри, при недотриманні виваженого режиму роботи і відпочинку, послабленні контролю і самоконтролю за виробничою та трудовою дисципліною, втраті внаслідок втоми пильності в дотриманні правил безпеки праці, а інколи нехтування ними, досить часто призводять до травм;

- нерівномірна завантаженість працівників протягом року. Кількість працюючих в агропромисловому виробництві в липні переважає середню за рік на 13 - 16 відсотків;

- розірваність робочого дня у працівників окремих професій, зокрема у доярок. Крім роботи на визначеному робочому місці, протягом доби вони двічі-тричі (наприклад, за кожного циклу доїння - вранці, вдень і ввечері) долають шлях з дому до місця роботи і назад та не завжди в світлу пору доби, що приводить до значного фізичного і психічного перевантаження, що досить часто призводить до травм;

- залучення до роботи в напружені періоди підлітків та осіб пенсійного віку. В липні кількість їх досягає 4-5 відсотків загальної кількості тих, що працюють в цей час в сільському господарстві.

Що стосується осіб пенсійного віку, то реальні їх фізичні можливості часто не дозволяють їм уникнути травм в екстремальних ситуаціях при роботі сторожами, на гужовому транспорті тощо;

- розпорошеність працюючих по великій території, що практично унеможливлює постійний контроль за безпекою праці з боку відповідних посадових осіб, котрі вимушені покладатись на самоконтроль і самодисципліну працюючих;

- доступність виробничих площ і робочих місць (поля, ферми, машинно-тракторні стани, ремонтні майстерні, інші місця скупчення техніки і худоби) для працівників підприємства, які в даний час не працюють на цих робочих місцях, а також сторонніх осіб та підлітків;

- робота невеликих тимчасових груп непостійного складу працівників та поодинці, без оперативного зв'язку з виробничою базою, віддалено від пунктів сервісу, технічної і медичної допомоги;

- основна частина сільгосппідприємств є господарства з широким спектром аграрного виробництва - вирощування різних видів продукції рослинництва і тваринництва, їх переробка, а також будівництво, транспортні роботи, ремонтне і технічне обслуговування сільськогосподарської техніки тощо. Тому головним товаровиробником на виробництві є професія тракторист-машиніст, який виконує роботи на різних за функціональним призначенням машинах значної конструктивної складності і в різних зовнішніх умовах, що збільшує виникнення загрози травмування.

Значні особливості є у функціональних підрозділах державного управління агропромисловим комплексом.

Поряд з функціональними підрозділами в структурі органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування передбачені державні інспекції - по нагляду за технічним станом машин, обладнання та якості пально-мастильних матеріалів, ветеринарної медицини, якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції.

Наглядові функції з питань охорони праці більшості названих державних інспекцій тісно пов'язані.

Міністерству підпорядковані станції і центри по проведенню державних приймальних і періодичних випробувань техніки і технологій для агропромислового виробництва. Вони атестовані Державним комітетом України з питань стандартизації, метрології та сертифікації на проведення сертифікаційних випробувань і мають повноваження на видачу сертифікатів відповідності.