З метою правильного визначення розмірів майнових паїв колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств та уточнення у зв'язку з цим складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року N 177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки", на виконання Указу Президента України від 29 січня 2001 року N 62 "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки"

1. Затвердити Рекомендації з уточнення вартості майна, що складає пайові фонди членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих (додаються).

2. Затвердити форми документів для розрахунку уточненого пайового фонду та його структури (додатки 1-12).

3. Міністерству агропромислового комплексу Автономної Республіки Крим, головним управлінням сільського господарства і продовольства обласних державних адміністрацій забезпечити застосування Рекомендацій при уточненні складу і вартості пайових фондів майна членів сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, та форм документів для розрахунку уточненого пайового фонду та його структури при вирішенні майнових питань у процесі реформування аграрного сектора економіки.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Р.Шмідта

1. Рекомендації з уточнення вартості майна, що складає пайові внески членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих (далі - Рекомендації), розроблені на виконання Указу Президента України від 29 січня 2001 року N 62 "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" відповідно до Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року N 177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки".

2. Рекомендації призначені для використання комісіями з організації вирішення майнових питань, що виникають в процесі реформування аграрного сектора економіки (далі - комісія з організації) при врегулюванні майнових відносин між співвласниками майна пайового фонду (колишніми членами реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств) і підприємствами - правонаступниками або іншими юридичними особами-користувачами майна, а також при оцінці майна, що виділяється в натурі при вилученні часток співвласників з пайового фонду.

3. Рекомендації визначають:

- порядок перевірки облікової вартості та результатів індексації основних засобів;

- критерії, підстави, етапи та особливості проведення робіт з уточнення вартості майна;

- методи оцінки та особливості визначення відновної вартості окремих об'єктів;

- оцінку залишкової вартості основних засобів;

- уточнення вартості оборотних активів;

- уточнення розміру зобов'язань;

- оформлення результатів уточнення вартості майна.

4. Уточнення вартості майна, що складає пайові фонди членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, здійснюється за рішенням зборів співвласників.

5. Згідно з рішенням зборів співвласників уточнення вартості майна пайових фондів можуть проводити:

- комісія з організації, у складі якої для виконання цих робіт створюється робоча група;

- комісія з уточнення вартості майна (далі - комісія з уточнення організації, яка створюється керівником підприємства-правонаступника або іншого підприємства - користувача майна, проводить розрахунки з уточнення вартості майна і подає їх до комісії з організації);

- незалежний експерт - оцінювач, який здійснює експертне уточнення вартості майна і подає його до комісії з організації.

У разі прийняття зборами співвласників рішення щодо проведення уточнення вартості майна комісією з уточнення наказом керівника підприємства затверджується її склад. До складу комісії входять: керівник підприємства (голова комісії), головний бухгалтер, головні спеціалісти підприємства та представники комісії з організації.

6. При перевірці облікової вартості основних засобів здійснюється:

- визначення фактичної наявності та стану основних засобів;

- перевірка правильності віднесення об'єктів до складу основних засобів;

- визначення основних засобів, непридатних до подальшої експлуатації та які підлягають списанню;

- перевірка правильності проведення індексації вартості основних засобів;

- перевірка правильності проведення індексації зносу основних засобів;

- перевірка правильності застосування норм амортизації та нарахування зносу основних засобів.

- перевірка правильності застосування понижуючих коефіцієнтів амортизації.

- перевірка правильності відображення в обліку витрат, пов'язаних із здійсненням капітального ремонту основних засобів.

При перевірці правильності відображення залишкової вартості основних засобів виявляються методичні та арифметичні помилки, які могли бути допущені в процесі індексації вартості основних засобів та індексації нарахованого зносу об'єктів за період їх експлуатації.

7. Перевірка результатів індексації проводиться відповідно до:

- Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

- постанови Кабінету Міністрів України від 7 травня 1992 року N 229 "Про проведення загальної переоцінки основних фондів, заліку взаємної заборгованості підприємств та поповнення оборотних коштів державних підприємств і організацій";

- постанови Кабінету Міністрів України від 17 січня 1995 року N 34 "Про проведення індексації основних фондів та визначення розмірів амортизаційних відрахувань на повне їх відновлення у 1995 році";

- постанови від 9 березня 1995 року N 163 Кабінету Міністрів України "Про проведення індексації балансової вартості об'єктів житлового фонду";

- постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 1996 року N 523 "Про проведення індексації балансової вартості основних фондів та визначення розмірів амортизаційних відрахувань на повне їх відновлення у 1996-1997 роках";

- постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1996 року N 1024 "Про порядок індексації вартості об'єктів житлового фонду"; наказу Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 4 квітня 1997 року "Індекси зміни вартості об'єктів житлового фонду" N 56, (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 квітня 1997 року за N 149/1953);

- Порядку проведення індексації балансової вартості основних фондів підприємств, організацій та установ за станом на 1 квітня 1996 року (крім об'єктів житлового фонду), затвердженого спільним наказом Міністерства статистики, Міністерства економіки, Міністерства фінансів та Фонду державного майна України від 23 травня 1996 року N 148/64/103/563, (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 травня 1996 року за N 255/1280);

- Порядку проведення індексації балансової вартості основних фондів підприємств, організацій та установ за станом на 1 січня 1995 року (крім основних фондів по житлу), затвердженого спільним наказом Міністерства статистики, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Фонду державного майна України від 24 січня 1995 року N 21/6/11/70, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 січня 1995 року за N 22/558;

- Порядку індексації балансової вартості основних фондів підприємств, організацій та установ у зв'язку з підвищенням цін, встановленого спільним листом Міністерства статистики України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Фонду державного майна України від 4 серпня 1993 року N 07/01-04/62.

8. При перевірці правильності віднесення об'єктів до складу основних засобів слід враховувати, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року N 92 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за N 288/4509) до них відносяться матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

9. В процесі перевірки правильності віднесення об'єкта, придбаного до 1997 року, до групи і виду основних засобів встановлюється відповідність шифру групи і виду основних засобів, зазначених в регістрах обліку, характеристиці об'єкта, наведеній в Єдиних нормах амортизаційних відрахувань на повне відтворення основних фондів народного господарства СРСР, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22 жовтня 1990 р. N 1072.

10. При перевірці правильності індексації основних засобів враховується, що індексацію, проведеною в 1992 р., передбачалось застосування галузевих індексів, індексація будівель і споруд (шифри 10000-20382) відповідно до зростання цін на будівельно-монтажні роботи і застосування до передавальних пристроїв (шифри 30000-30124) індексу, як для машин та обладнання. Під час наступних індексацій будівлі, споруди та передавальні пристрої були об'єднані в одну групу, для якої визначався єдиний порядок індексації. Одночасно перевіряється правильність індексації основних засобів, що були введені в експлуатацію у період між індексаціями і до яких застосовувались окремо визначені індекси залежно від кварталу введення об'єкта в дію.

11. Розрахунок відновної (проіндексованої) вартості основних засобів станом на 1 квітня 1996 року проводиться за формою згідно додатку 1. При цьому необхідно індексувати суми нарахованого зносу відповідно до індексів зростання первісної вартості об'єкта.

12. Розрахунок індексації первинної вартості об'єкта житлового фонду проводиться за станом на 1 січня 1995, 1 січня 1996, 1 січня 1997 років. Відновна проіндексована вартість об'єктів житлового фонду визначається множенням первинної вартості цих об'єктів на диференційовані за терміном введення в експлуатацію житла індекси, що встановлені наведеними вище нормативно-правовими актами. Розрахунок проводиться в таблиці за формою додатку 2.

13. Розрахунок балансової (залишкової) вартості основних засобів за станом на 1 липня 1997 року виконується з метою перевірки правильності нарахування зносу за весь період експлуатації до моменту переходу на нову систему обліку основних засобів і визначення на цю дату балансової (залишкової) вартості основних засобів, яка буде базою для наступних розрахунків.

14. Одночасно проводиться перевірка повноти і правильності нарахування зносу основних засобів. Спочатку перевіряються розрахунки балансової (залишкової) вартості основних засобів за станом на 1 липня 1997 року, а потім - залишкової вартості основних засобів на дату реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства або на дату врегулювання майнових відносин.

15. Для встановлення річної норми амортизації також користуються Єдиними нормами амортизаційних відрахувань на повне відтворення основних фондів народного господарства СРСР, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 22 жовтня 1990 року N 1072. В період дії понижуючих коефіцієнтів, що застосовувалися у 1995, 1996, 1997 роках, норми амортизації відповідно коригуються.

16. Період експлуатації об'єкта основних засобів визначається підсумком кількості повних місяців з дати введення об'єкта в експлуатацію по 01.07.1997 року. Множенням кількості місяців експлуатації на місячні норми амортизації, скориговані на понижуючі коефіцієнти, визначається рівень зносу, а добутком розрахованого рівня зносу на первинну (проіндексовану) вартість - розрахункова сума зносу. Сума первинної (проіндексованої) вартості об'єкта і залишкової вартості поліпшень за мінусом розрахункової суми зносу складає балансову залишкову вартість основних засобів за станом на 01.07.1997 р.

Встановлена, згідно з вищенаведеним порядком балансова (залишкова) вартість основних засобів за станом на 01.07.1997 р. використовується для визначення їх балансової (залишкової) вартості на дату проведення врегулювання майнових питань.

Балансова (залишкова) вартість основних засобів визначається окремо для кожного об'єкта за схемою аналітичних таблиць, наведених у додатках 21-6.

17. Відновна вартість незавершених капітальних вкладень визначається відповідно до Рекомендацій по визначенню окремих вартісних показників у зв'язку з введенням національної грошової одиниці для відображення їх у статистичній звітності з капітального будівництва, наведених у листі Міністерства статистики України і Фонду державного майна України від 17 січня 1997 року N 07/1-06-2.

Розрахунок здійснюється за формулою:

Вкі = Вк x Кі, де:

Вкі - відновна вартість незавершених капітальних вкладень на дату оцінки;

Вк - вартість незавершених капітальних вкладень за даними бухгалтерського обліку;

Кі - коефіцієнт індексації.

Вартість незавершених капітальних вкладень збільшується на коефіцієнт індексації витрат (Кі) відповідного кварталу. Коефіцієнт індексації відображає усереднений індекс цін на будівельно-монтажні роботи і промислову продукцію.

Вартість незавершених капітальних вкладень, здійснених після 1 квітня 1996 року, не індексується.

18. Уточнення вартості майна здійснюється на принципах бухгалтерського обліку, визначених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, з врахуванням принципу обачності, що передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства. При уточненні вартості майна облікова вартість конкретного об'єкта коригується з метою її приведення у відповідність до справедливої вартості або сучасних умов відтворення чи заміни. При цьому відсоток зносу об'єкта залишається незмінним. Критерії визначення справедливої вартості активів і зобов'язань, що визначені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 липня 1999 року N 163 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.07.99 р. за N 499/3792), наведені у додатку 13.

19. Роботи з уточнення вартості майна включають етапи:

- уточнення складу об'єктів;

- збирання вихідних даних;

- візуальне обстеження об'єктів;

- уточнення первісної вартості основних засобів, поліпшених або не комплектаційних;

- вибір та обгрунтування методики визначення відновної вартості окремих об'єктів;

- визначення відновної вартості окремих об'єктів, проіндексована вартість яких значно відхиляється від вартості їх аналогів;

- визначення залишкової вартості окремих об'єктів основних засобів, що зношені, морально застаріли і зняті з виробництва, але знаходяться в експлуатації;

- складання звіту про проведену роботу з уточнення вартості майна у розрізі конкретних інвентарних об'єктів.

20. Уточнення вартості основних засобів проводиться по об'єктах, щодо яких встановлені такі факти:

- інвентарні об'єкти за даними бухгалтерського обліку мають нульову залишкову вартість (крім об'єктів, стосовно до яких прийнято рішення про списання до моменту паювання майна);

- дані про вартість об'єкта відсутні;

- проіндексована вартість інвентарного об'єкта не відповідає вартості аналогічних об'єктів, що обліковуються на балансі підприємства або пропонуються на ринку;

- інвентарний об'єкт має суттєві конструктивні зміни або заміни його складових частин, які були виконані, але не відображені у бухгалтерському обліку;

- інвентарний об'єкт був частково ліквідований або зруйнований, що значно зменшує його вартість, і не було відображено у бухгалтерському обліку;

- було покращено стан об'єкта внаслідок проведення капітальних ремонтів, але їх вартість була віднесена не на збільшення вартості об'єкта, а на собівартість продукції.

Уточнення вартості основних засобів проводиться шляхом їх переоцінки згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".

21. Для здійснення робіт з уточнення вартості майна використовують дані бухгалтерського обліку про активи підприємства, а також документи, які підтверджують ціни, що склалися у розрахунках із постачальниками, прайс-листи та інші аналогічні джерела.

При уточненні вартості будівель, споруд та інших приміщень, крім даних бухгалтерського обліку, використовують проектно-кошторисну документацію на їх спорудження, дані бюро технічної інвентаризації, результати натурних обмірів тощо.

22. Вихідні дані по об'єктах основних засобів, вартість яких уточнюється, відображаються у відомостях із зазначенням:

- найменування об'єкта;

- інвентарного номера;

- місця розташування;

- року введення в експлуатацію;

- дати випуску машин та обладнання;

- первинної вартості;

- проіндексованої вартості після останньої індексації;

- залишкової вартості на дату інвентаризації;

- фактичного терміну експлуатації;

- нормативного терміну експлуатації;

- відомостей про проведені ремонти й поліпшення (із зазначенням витрат).

До відомості додаються технічні паспорти та інша документація на машини та обладнання, а також кошторис і проектна документація на будівлі та споруди.

23. Вихідні дані перевіряються в процесі візуального обстеження та проведення опитування спеціалістів господарства.

Візуальне обстеження машин та обладнання проводиться з метою визначення:

- їх технічного стану;

- придатності до подальшої експлуатації;

- об'єктів - аналогів для порівняння;

- термінів і вартості замінених складових вузлів та агрегатів (за відсутності документальних матеріалів).

При візуальному обстеженні будівель та споруд установлюють:

- їх фізичний стан;

- функціональну придатність;

- терміни та вартість капітальних ремонтів (у разі відсутності підтверджуючих документів).

24. Уточнення первісної балансової вартості будівель та споруд, що знаходяться на балансі підприємства, проводиться, якщо виявлено факти добудови, дообладнання або часткової ліквідації, які не враховані в обліковій вартості об'єкта.

В цих випадках вартість об'єкта збільшується на вартість добудованих конструктивних елементів або приміщень і зменшується на вартість відсутніх елементів. Вартість додатково добудованих елементів або приміщень визначається згідно з фактичними витратами на їх будівництво. Сума зносу добудованих конструктивних елементів додається до зносу об'єкта. Вартість відсутніх елементів або приміщень розраховується відповідно до їх частки у вартості об'єкта, визначеною у кошторисній документації.

25. Уточнення первісної вартості машин та обладнання, що знаходяться на балансі підприємства, проводиться за умов:

- виявлення розходжень між фактичною комплектністю об'єкта на дату уточнення вартості і відображеною в бухгалтерському обліку;

- суттєвих змін у технічному стані, наявність дообладнань і модернізацій, які не відображені в обліку.

Уточнення первісної вартості машин та обладнання у зазначених випадках проводиться шляхом її збільшення на вартість додаткових вузлів і деталей або зменшенням на вартість відсутніх елементів. Вартість відсутніх вузлів і деталей визначається відповідно до їх частки в загальній вартості об'єкта. Вартість додатково встановлених вузлів та деталей розраховується за фактичними витратами на їх придбання та встановлення. Сума зносу об'єкта збільшується на знос додатково встановлених вузлів і деталей за період з дати встановлення до уточнення їх вартості.

Машини та обладнання, первісна вартість яких не встановлена (не визначена), а також ті, що були виявлені при інвентаризації і дані про вартість яких відсутні, відображаються в обліку за відновною вартістю.

Методи оцінки та особливості визначення відновної вартості окремих об'єктів

26. При визначенні вартості об'єктів використовуються три основні методи оцінки:

- метод витрат;

- метод аналогів продажу;

- метод капіталізації доходу.

Методом витрат визначається відновна вартість відтворення об'єкта за цінами на ресурси, що склалися на момент оцінки. Відновною вартістю є вартість відтворення або заміни основних засобів за сучасними цінами (сучасна собівартість) без врахування зносу.

Методом аналогів продажу встановлюється відновна вартість об'єкта за ціною продажу аналогічних об'єктів. Метод аналогів продажу передбачає, що на ринку за об'єкт, вартість якого уточнюється, не заплатять більше, ніж вартість відомого аналогічного об'єкта.

При застосуванні методу капіталізації доходу вартість об'єкта визначається виходячи з прибутку.

Вибір методики оцінки окремих видів основних засобів при уточненні їх вартості здійснюється залежно від наявності вихідних даних. У розрахунках переважно застосовуються методи витрат та аналогів продажу.

27. Відновна вартість будівель, споруд та приміщень встановлюється переважно методом витрат на підставі кошторисної вартості об'єктів у цінах 1984 року за формулою:

Св = С(1984) x Кр, де:

Св - відновна вартість об'єкта, грн.;

С(1984) - повна кошторисна вартість об'єкта в цінах 1984 року (без вартості устаткування);

Кр - коефіцієнт, підвищення цін у будівництві, на дату уточнення вартості за даними Державного комітету у справах архітектури і містобудування України.

Повна кошторисна вартість (С(1984)) визначається на підставі проектно-кошторисної документації конкретного об'єкта.

У разі відсутності у складі об'єкта окремих конструктивних елементів (наприклад, внаслідок їх демонтажу, ліквідації, руйнації тощо), вартість яких увійшла до будівництва об'єкта, кошторисна вартість може бути зменшена на суму вартості цих елементів.

За відсутності проектно-кошторисної документації повна кошторисна вартість об'єктів у цінах 1984 року може визначатися:

- з використанням укрупнених кошторисних норм і прейскурантів на будівництво за цінами 1984 року;

- за кошторисами будівництва до об'єктів-аналогів (за цінами 1984 року);

- з використанням укрупнених показників вартості окремих конструктивних елементів і видів будівельно-монтажних робіт, розрахованих за даними кошторисів до робочих креслень об'єктів, що мають у своєму складі такі проектні рішення (в цінах 1984 року).

Роботи по визначенню відновної вартості будівель та споруд повинні проводитися фахівцем зі складання будівельних кошторисів та кваліфікованим фахівцем-будівельником.

При наявності активного ринку нерухомості, на якому були реалізовані об'єкти аналоги, при визначенні відновної вартості будівель та споруд застосовується метод аналогів продажу.

28. Відновна вартість машин, обладнання визначається за цінами їх придбання. При цьому використовуються дані про ціни на аналогічні машини та обладнання, які відображаються в каталогах, прайс-листах, статистичних довідниках, інформації фірм-виробників та їх дилерів. Комісія з уточнення має:

- переконатись, що вибрана техніка за суттєвими ознаками ідентична об'єкту, вартість якого уточнюється;

- упевнитись, що до продажу пропонується нова техніка (яка не має зносу);

- з'ясувати, чи включається податок на додану вартість до ціни;

- встановити, чи є типовими (найбільш поширеними) умови оплати та поставки;

- за наявності кількох пропозицій, ціни яких суттєво відрізняються, з'ясувати причини цього.

- за вартість аналога приймається вартість пропозиції (або пересічна вартість кількох подібних за умовами поставки та оплати пропозицій) без урахування податку на додану вартість.

29. Відновна вартість тварин основного стада продуктивної і робочої худоби визначається сумою вартості її живої маси, продуктивних і племінних якостей. Вартість живої маси встановлюється за цінами реалізації, продуктивних якостей тварин - за вартістю продукції, яку можна отримати від них за весь період господарського використання, а племінних якостей - за співвідношенням між цінами на племінні і не племінні тварини.

30. Відновна вартість незавершених капітальних вкладень розраховується шляхом індексації витрат згідно пункту 17 цих рекомендацій.

31. Відновна вартість нематеріальних активів встановлюється методом аналогів продажу, а у разі відсутності на ринку таких аналогів - шляхом експертної оцінки і залученням незалежного експерта-оцінювача.

32. При уточненні вартості майна можуть бути використані Методичні рекомендації з експертної оцінки майна в підприємствах агропромислового комплексу, розроблені інститутом аграрної економіки Української академії аграрних наук в 2000 р.

33. З метою визначення переоціненої (залишкової) вартості на дату уточнення вартості майна відновну вартість об'єкта коригують на суму зносу. Знос обчислюють множенням відновної вартості об'єкта на відсоток зносу.

34. Вартість будівель, споруд та приміщень, може бути скоригована з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. У цьому разі оцінка технічного стану будівель, споруд та приміщень з метою визначення коефіцієнтів проводиться експертом-оцінювачем.

35. Вартість незавершених капітальних вкладень з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу об'єктів незавершеного будівництва і коефіцієнт придатності до експлуатації невстановленого устаткування визначаються експертом-оцінювачем.

36. Залишкова вартість об'єктів визначається шляхом зменшення їх відновної вартості на суму зносу, і здійснюється за формулою:

Ов = Вв - З, де:

Ов - залишкова вартість;

Вв - відновна вартість;

З - сума зносу.

37. Переоцінена первісна вартість основних засобів і нематеріальних активів визначається множенням первісної вартості на індекс переоцінки, а знос - суми зносу на індекс переоцінки. індекс переоцінки розраховується діленням уточненої вартості об'єкта на його балансову (залишкову) вартість за даними обліку. Результати розрахунків оформляються у відомості уточненої структури вартості основних засобів.

38. При наявності основних засобів, які згідно з даними бухгалтерського обліку не мають балансової (залишкової) вартості, але придатні до експлуатації, їх оціночна вартість визначається з врахувуванням їх фактичного фізичного стану. Вартість такого об'єкта визначається множенням ціни продажу аналогічних об'єктів на коефіцієнт придатності об'єкта до експлуатації. Інформація про ринкову ціну об'єктів документально підтверджується. Для машин та тракторів які знаходяться у робочому стані, а нормативний термін служби яких закінчився, коефіцієнт придатності визначається у межах 0,5-0,10.

39. В окремих випадках, коли об'єкт має нульову залишкову вартість і рішення про його ліквідацію прийнято у встановленому порядку, вартість об'єкта визначається за вартістю матеріалів, що будуть отримані при ліквідації об'єкта за вирахуванням витрат на демонтаж та рекультивацію території згідно з розробленим кошторисом.

40. За результатами визначення вартості повністю зношених основних засобів складається відомість визначення вартості повністю зношених основних засобів, придатних до експлуатації.

При дооцінці повністю зношених основних засобів їх первинна вартість не змінюється, якщо немає потреби в її уточненні, а зменшується сума зносу.

41. Оборотні активи придбані (отримані) або вироблені зараховуються на баланс підприємства за фактичною собівартістю або справедливою вартістю. Фактична собівартість сировини, основних та допоміжних матеріалів, палива, придбаних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари та інших матеріальних цінностей визначається, виходячи з розміру витрат на їх придбання, націнок (надбавок) і комісійних, сплачених постачальницьким і зовнішньоекономічним організаціям, вартості послуг товарних бірж, митних зборів (за вирахуванням непрямих податків), витрат на транспортування, зберігання і доставку, здійснених сторонніми організаціями.

Давальницька сировина відображається в обліку за цінами, вказаними у документах постачальника. Готова продукція відображається у звітних документах за фактичною виробничою собівартістю, що складається з витрат, пов'язаних з використанням основних засобів, сировини, матеріалів, палива, енергії, трудових ресурсів та інших витрат на виробництво продукції. Незавершене виробництво відображається в обліку за фактичними виробничими витратами.

42. Запаси оцінюються за меншою з двох оцінок: за початковою вартістю або чистою вартістю реалізації. Безоплатно одержані або внесені до статутного фонду запаси оцінюються за справедливою вартістю.

43. Залишки власної сільськогосподарської продукції (молодняк худоби і птиці, тварини на відгодівлі і незавершене виробництво) оцінюються за чистою вартістю реалізації. Корми і незавершене виробництво, ціни реалізації яких неможливо визначати, оцінюються відповідно за кормовою поживністю і вартістю витрачених покупних товарно-матеріальних цінностей за цінами, що склались на дату уточнення вартості.

44. У випадку, коли матеріальні ресурси і товари частково втратили споживчі якості, їх оцінюють за чистою вартістю реалізації. Чиста вартість реалізації встановлюється виходячи з очікуваної ціни реалізації оборотних активів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізації.

45. При розрахунку пайового фонду майна колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі реорганізованого, а оборотні активи (запаси, векселі отримані, дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, дебіторська заборгованість за розрахунками та інша поточна дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, гроші та їх еквіваленти, інші оборотні активи), враховуються за балансовою вартістю на дату реорганізації, а у разі необхідності уточнюються із залученням незалежного експерта.

46. У разі, коли на дату реорганізації балансова вартість молодняка тварин перевищує середню ціну реалізації відповідної продукції, комісія проводить переоцінку вартості тварин. Для цього вартість одиниці живої маси тварин береться на рівні ринкової ціни, що склалася на дату реорганізації у розрахунках із заготівельними підприємствами та організаціями.

У разі необхідності дебіторську заборгованість коригує на суму безнадійної заборгованості на дату реорганізації підприємства.

47. Розмір дебіторської заборгованості колективного сільськогосподарського підприємства на дату реорганізації встановлюється з врахуванням наявності в її складі безнадійної заборгованості та сумнівних боргів, які завищують розмір активів підприємства. Законодавчою і методологічною основою коригування дебіторської заборгованості є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 року N 237 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.99 р. за N 725/4018). Метою коригування є зменшення розміру дебіторської заборгованості, яка включається до уточненого пайового фонду. Дебіторська заборгованість зменшується на суму безнадійної дебіторської заборгованості та сумнівного боргу.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги включається до пайового фонду за сумою дебіторської заборгованості зменшеною на величину резерву сумнівних боргів. Величина резерву сумнівних боргів визначається, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість".

Якщо резерв сумнівних боргів на дату реорганізації не визначався, то проводиться аналіз дебіторської заборгованості, на основі якого визначається безнадійна дебіторська заборгованість і сумнівні борги. У разі, якщо боржник не повернув борг та існує невпевненість у його погашенні боржником на дату врегулювання майнових відносин така дебіторська заборгованість не включається до уточненого пайового фонду.

Відображення в обліку операцій щодо виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється на дату врегулювання майнових відносин шляхом зменшення величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів або його відсутності безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати.

Поточна дебіторська заборгованість, яка не пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робіт (послуг) і визнана безнадійною, списується з балансу з відображенням витрат у складі інших операційних витрат.