З метою активізації становлення і розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні, створення правових, організаційних і соціально-економічних умов щодо їх розвитку та на виконання Указу Президента України від 6 червня 2000 року N 767 "Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку" і постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2000 року N 747 "Про підсумки економічного та соціального розвитку України за I квартал 2000 р."

1. Затвердити Програму становлення і розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів як неприбуткових організацій (додається).

2. Департаменту розвитку підприємництва та інфраструктури сільськогосподарських ринків (Ляшок), Департаменту стратегії розвитку аграрної економіки (Дробот), Департаменту науково-технічної політики (Саченко), Департаменту ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією (Мельник), Департаменту ринків продукції рослинництва та розвитку насінництва (Сорока), Державному департаменту продовольства (Сватков), Державному департаменту ветмедицини (Вербицький), Департаменту фінансово-кредитної та податкової політики (Ніколаєнко) разом з Національною спілкою сільськогосподарських кооперативів України (Зіновчук, за згодою) у двомісячний термін розробити заходи щодо виконання Програми становлення і розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів як неприбуткових організацій.

3. Департаменту розвитку підприємництва та інфраструктури сільськогосподарських ринків. Юридичному управлінню (Бочковська) разом з Національною спілкою сільськогосподарських кооперативів України (Зіновчук, за згодою) продовжити роботу щодо аналізу ефективності чинного законодавства з питань регулювання діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та узагальнення пропозицій з метою його удосконалення. Розробити Примірний статут сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу.

4. Департаменту фінансово-кредитної та податкової політики провести роботу щодо організації кредитних ліній для підтримки становлення і розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, розробити пропозиції до проекту Податкового кодексу та інших нормативно-правових актів щодо можливості надання фінансової допомоги сільськогосподарським обслуговуючим кооперативам на пільгових засадах, внести пропозиції Кабінету Міністрів України про виділення з Державного бюджету України фінансування для підтримки становлення і розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

5. Департаменту міжнародної інтеграції, інвестиційної політики та розвитку аграрного бізнесу (Нетеса) організувати надання міжнародної технічної допомоги для становлення і розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

6. Департаменту розвитку підприємництва та інфраструктури сільськогосподарських ринків, Департаменту фінансово-кредитної та податкової політики разом з Національною спілкою сільськогосподарських кооперативів України (Зіновчук, за згодою) внести пропозиції Кабінету Міністрів України про створення Фонду становлення і розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

7. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Шмідта Р.М.

1.1. Обгрунтування необхідності розвитку обслуговуючої кооперації

Важливою складовою здійснення аграрних перетворень є розбудова кооперативного руху на селі. Кооперування є логічною стадією подальшого розвитку реформ, що стає можливим завдяки виникненню значної кількості незалежних приватних товаровиробників-власників, які мають спільні економічні інтереси у здійсненні ринкової діяльності. Це відкриває можливості утворення нової організаційної структури сільського господарства, побудованої "знизу до верху" на таких фундаментальних засадах ринкової економічної системи і демократичного суспільства, як визнання виключної важливості інституту приватної власності, провідна роль індивідуального матеріального інтересу, реалізація можливості економічного вибору, розвиток здорової конкуренції, обмеження державного втручання та адміністративного регулювання в агропромисловому комплексі.

Обслуговуюча кооперація об'єднує товаровиробників у їх ринковій діяльності на основі добровільного залучення до процесів вертикальної інтеграції на засадах взаємодопомоги та економічного співробітництва. Вона покликана надати їм можливість отримувати прибутки не тільки безпосередньо від сільськогосподарського виробництва, але й від подальших стадій руху виробленої ними продукції, брати участь у великомасштабному бізнесі, використовувати професійних управлінців, розподіляти ризик, контролювати канали збуту своєї продукції і матеріально-технічного постачання, впливати на ціни шляхом формування великих партій продукції і застосування сучасних маркетингових методів та технологій, бути рівноправними партнерами у конкурентному ринковому середовищі.

Важливим завданням обслуговуючої кооперації сільськогосподарських товаровиробників є протистояння безконтрольному розповсюдженню непродуктивного торговельно-посередницького бізнесу, що "знекровлює" сільське господарство, сприяючи відтоку фінансових ресурсів з агропромислового виробництва і посилюючи проблему диспаритету цін через встановлення непомірно високих цін на матеріально-технічні ресурси і безпідставно занижених цін на сільськогосподарську продукцію. Найефективніший спосіб боротьби з посередництвом - це розвиток альтернативної структури обслуговування агропромислового комплексу на кооперативних засадах, яку контролюватимуть і якою володітимуть ті, хто нею користуватиметься, тобто сільськогосподарські товаровиробники, але без усунення ринкових посередників взагалі, оскільки без них неможливе існування ринкової економічної системи. Необхідно лише обмежити їх вплив з метою встановлення ринкової рівноваги і розвитку конкуренції в інтересах піднесення сільського господарства.

Розвиток обслуговуючої кооперації є логічним етапом розбудови ринкової економічної системи у сільському господарстві. Виключно важлива роль обслуговуючої кооперації підтверджена досвідом розвинутих країн і власним досвідом доколективізаційного періоду. Активізація кооперативних процесів є адекватною реакцією на зменшення регулюючої ролі виконавчої влади, що є закономірним явищем в умовах ринкової трансформації національної економіки України.

Складність процесу створення кооперативних організацій в тому, що держава і уряд не можуть брати в ньому безпосередню участь. Кооперативи можуть виникнути і розпочати свою роботу лише тоді, коли самі учасники кооперації виявлять своє бажання і здійснять відповідні організаційні заходи. Проте держава не може залишатися осторонь розвитку кооперативних процесів у сільському господарстві і повинна сприяти їм шляхом створення відповідних умов та всебічного заохочення. Тим самим здійснюватиметься реальна та ефективна політика економічної підтримки сільськогосподарських товаровиробників та їх соціальний захист.

Для координації зусиль щодо державної підтримки розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації необхідний обгрунтований і послідовний комплекс дій, які викладені у цій Програмі. Вона має забезпечити системний підхід сприяння розбудові кооперативного руху у сільському господарстві, визначити напрями і пріоритети державної підтримки розвитку кооперації.

1.2. Стан і проблеми становлення обслуговуючої кооперації у сільському господарстві в АПК

Кооперативна ідея знаходить все більше розповсюдження у сільському господарстві України, особливо після прийняття в 1997 році Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію". Але необхідно враховувати, що цей процес має проходити крізь свідомість людей, оскільки він неможливий без їх власного переконання, взаємної довіри і неабиякої особистої віддачі, а тому вимагає певного часу. Навіть в розвинутих країнах становлення кооперативних підприємств триває кілька років. Проте у багатьох регіонах України вже засновані і працюють перші сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи. Найбільш відомими з них є кооператив "Глобинський Пул" Глобинського району Полтавської області, "Братковецький" Городоцького району і "Тейсарівський" Жидачівського району Львівської області, "Агроком" Любашівського району і "Буджацький фермер" Арцизького району Одеської області, "Простір" Згурівського району Київської області, "Західний" Рівненського району Рівненської області та інші. Успішно розвиваються кооперативи зерно-переробного напрямку, зі спільного використання техніки, матеріально-технічного постачання, молочарські кооперативи і ті, що надають інформаційно-консалтингові послуги.

Останнім часом пожвавилися кооперативні процеси серед власників особистих підсобних господарств. Наприклад, у Львівській області створено понад 10 молочарських кооперативів. В історичному плані це - традиційна, але незаслужено забута форма кооперації українських селян. Вигода від неї очевидна: стабільний канал реалізації продукції, можливість відстоювати прийнятні ціни за молоко, зосередити більше уваги на виробництві і домашньому господарстві, уникнути втрати часу на реалізацію продукції, розпочати власну переробку молока, поліпшити племінну справу. Створення кооперативів власників особистих підсобних господарств розглядається як невід'ємна складова процесу становлення кооперативного руху у сільському господарстві.

Проте на шляху становлення і розвитку обслуговуючої кооперації в нашій країні існують певні перешкоди, серед яких найсуттєвішими є неадекватне розуміння суті сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, що бере свій початок з часів колективізації сільського господарства. Ототожнення колективних господарств з кооперативами призвело до того, що навіть сьогодні багато людей не розуміють принципової різниці між цими двома формами господарювання. Подолання цього стереотипу мислення є дуже складним завданням, оскільки колективні господарства дійсно у своїй діяльності мали певні ознаки кооперативної організації.

Нерозуміння суті, призначення і міжнародних принципів кооперації призводить до того, що в Україні набули масового поширення псевдокооперативні підприємства, переважна більшість яких зареєстрована як сільськогосподарський обслуговуючий кооператив. Це дискредитує саму ідею кооперації як форму взаємодопомоги людей, породжує їх зневіру у політику аграрних реформ і суттєво стримує розвиток реальних кооперативних процесів у сільському господарстві.

Таким чином, відродження і розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації в Україні - це складна соціально-економічна проблема. Але вона має й багато інших аспектів: організаційний, фінансово-економічний, психологічний, юридичний і навіть політичний. Вирішення цієї проблеми неможливе без чіткого розуміння суті та принципів кооперативних організацій, розбудови кооперації на селі як складової аграрної політики держави, створення відповідної законодавчої бази і здійснення необхідних організаційних заходів.

1.3. Взаємодія обслуговуючих кооперативів з іншими складовими інфраструктури аграрного ринку

Для реалізації своїх статутних завдань сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи повинні активно взаємодіяти з іншими складовими інфраструктури аграрного ринку, створюючи його глибокоінтегрований і стабільно працюючий механізм. Для вигідної реалізації продукції і матеріально-технічного постачання кооперативи можуть брати участь у роботі торгових домів. У свою чергу в процесі створення або реорганізації торгових домів повинна розглядатися можливість їх функціонування на кооперативних засадах.

Кооперативи повинні широко використовувати можливості біржової торгівлі. Цей канал реалізації продукції і постачання дає можливість здійснювати одне з найголовніших призначень обслуговуючого кооперативу - залучення сільськогосподарських товаровиробників до великомасштабних ділових операцій. Кооперативам доцільно мати власні брокерські місця на товарних біржах, а з часом створювати власні брокерські контори.

Важливе значення має співробітництво сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів з підприємствами споживчої кооперації. Це забезпечить стабільне і ритмічне надходження сільськогосподарської сировини до переробних підприємств споживчої кооперації, повноцінне та ефективне використання її торгівельної мережі, сприятиме раціональному використанню матеріально-технічної бази (споруд, транспорту, обладнання тощо) та створюватиме додаткові робочі місця. Таке співробітництво можливе у формі спільної заготівельно-збутової діяльності та переробки сільгосппродукції, оренди обслуговуючими сільськогосподарськими кооперативами майнових об'єктів споживчої кооперації, створення об'єднань підприємств і спільних підприємств для вигідної взаємодії в межах статутних завдань своїх організацій. Обслуговуючі кооперативи і споживчі товариства можуть виконувати однакові або близькі за змістом завдання у формуванні і функціонуванні аграрного ринку з тією різницею, що суб'єктами кооперування у сільському господарстві обов'язково є сільськогосподарські товаровиробники, а споживчі товариства об'єднують споживачів за їх інтересами.

Перспективними є також інтеграційні процеси між обслуговуючими кооперативами і кредитними спілками. Маючи однакові ідеологічні та методологічні засади, ці організації співпрацюватимуть у подоланні дефіциту фінансових ресурсів для розвитку обслуговуючої кооперації, що в свою чергу забезпечуватиме необхідний оборот коштів кредитних спілок як цього вимагають інтереси вкладників. Це сприятиме формуванню принципово нового джерела інвестування розвитку агропромислового виробництва.

1.4. Забезпечення державної підтримки розвитку сільськогосподарської кооперації

Питання прискорення кооперативних процесів та їх органічної ув'язки з іншими складовими аграрної реформи, перш за все такими, як реформування колективних сільськогосподарських підприємств та формування аграрного ринку, неодноразово наголошувалися Президентом України. Кабінет Міністрів України виступив із законодавчою ініціативою стосовно розвитку сільськогосподарської кооперації. 17 липня 1997 року прийнятий Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію". У даний час проводиться робота щодо його удосконалення. Питання розвитку сільськогосподарської кооперації постійно знаходяться під контролем Міністерства аграрної політики.

Розвиток кооперативного руху у сільському господарстві України значною мірою залежить від його підтримки громадськими та іншими недержавними неприбутковими організаціями, перш за все тими, що входять до складу Української аграрної конфедерації (Національної спілки сільськогосподарських кооперативів України, Асоціації фермерів і приватних землевласників України, Української ліги підприємців АПК та іншими). У свою чергу сільські кооператори беруть активну участь у роботі різних громадських організацій в агропромисловому комплексі.

Основні засади функціонування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів регулюються Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію", відповідними нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

1.5. Мета і завдання програми

Метою Програми є концентрація і мобілізація зусиль усіх зацікавлених у розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів сторін шляхом визначення змісту, основних напрямів та пріоритетів роботи щодо підтримки розбудови кооперативного руху в агропромисловому комплексі України на основі обгрунтованої, послідовної та ефективної системи організаційних заходів.

Відповідно до визначеної мети Програма має такі завдання:

1. Через відродження і розвиток сільськогосподарської кооперації сприяти незворотності процесів аграрної реформи, ринкової трансформації сільського господарства та відродження українського села як першооснови розбудови демократичного суспільства в Україні.

2. Координувати діяльність щодо створення і підтримки мережі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, формування цілісного кооперативного руху у сільському господарстві, взаємодії кооперативів з іншими суб'єктами господарювання у формуванні аграрного ринку в Україні.