З метою стабілізації урожайності, збільшення валового виробництва зерна товаровиробниками агропромислового комплексу України та на виконання Указу Президента України від 29 червня 2000 року N 832 "Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна"

1. Схвалити проект Програми "Зерно України - 2001 р." (додаток 1).

2. Затвердити організаційно-практичні заходи по реалізації Програми "Зерно України - 2001 р." (додаток 2).

3. Погодитися з пропозиціями Мінагропрому Автономної Республіки Крим, головних управлінь сільського господарства і продовольства облдержадміністрацій щодо заходів, направлених на збільшення валового збору зерна у 2001 році господарствами всіх форм власності до 40,0 млн. тонн.

4. Міністерству агропромислового комплексу АР Крим, головним управлінням сільського господарства і продовольства облдержадміністрацій, регіональним центрам наукового забезпечення агропромислового виробництва:

4.1. Розробити у 20-денний термін регіональні програми "Зерно України - 2001 р." з урахуванням конкретних природно-економічних, соціальних умов та виходячи з принципів зонального розміщення сільськогосподарського виробництва. Надати практичну допомогу на місцях у розробці відповідних програм у кожному сільському районі та складанні конкретних бізнес-планів виробництва зерна товаровиробникам, які займаються вирощуванням зернових культур.

4.2. Щокварталу інформувати Мінагрополітики про хід виконання Програми. Запровадити оперативне зведення на період виконання основних сільгоспробіт, які впливають на формування врожаю.

4.3. Забезпечити пріоритетне спрямування матеріально-технічних і фінансових ресурсів, особливо мінеральних добрив та засобів захисту рослин для реалізації положень Програми щодо виробництва зерна в передбачених обсягах.

5. Департаменту ринків продукції рослинництва та розвитку насінництва (Сорока), Департаменту науково-технічної політики (Саченко), відділенню регіональних центрів наукового забезпечення агропромислового виробництва УААН (Гаврилюк) разом з іншими структурними підрозділами організувати науково-методичне супроводження, встановити контроль і забезпечити реалізацію завдань, передбачених Заходами щодо реалізації Програми "Зерно України - 2001 р." та підготувати необхідні пропозиції Кабінету Міністрів України для формування статей проекту Державного бюджету на 2001 рік.

6. З метою практичної допомоги та контролю закріпити за регіонами членів колегій, керівників Департаментів та спеціалістів Міністерства аграрної політики та УААН (додаток 3).

7. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра аграрної політики Рижука С.М. та першого віце-президента УААН Ситника В.П.

Зернове господарство України є стратегічною, ключовою і найбільш ефективною галуззю народного господарства. Зерно і вироблені з нього продукти завжди були і надалі будуть ліквідними, оскільки вони становлять основу продовольчої бази і безпеки держави. Населення найболючіше сприймає і найнегативніше реагує на нестачу хлібопродуктів або підвищення цін на них. Від того, як використовує свої зернові ресурси держава, залежить добробут її громадян.

Історично відомо, що по виробництву зерна Україна належить до провідних країн Європи. Природно-кліматичні умови та родючі землі сприяють вирощуванню всіх зернових культур і дозволяють отримувати високоякісне продовольче зерно. Не випадково унікальні українські чорноземи демонструються на всесвітній виставці "ЕКСПО - 2000".

Проте соціально-економічна криза негативно вплинула як на розвиток сільського господарства, так і на виробництво зерна в цілому. Якщо у 1986-1990 роках його виробляли в середньому 47,4 млн. тонн, то в 1991-1995 роках - 38,5, а в 1999 році лише 24,6 млн. тонн. Найбільший спад виробництва зерна спостерігається в основних зернових регіонах: Полтавській, Дніпропетровській, Харківській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській, Донецькій і Луганській областях.

Зменшення виробництва зерна негативно впливає на подальший соціально-економічний розвиток України та її міжнародний авторитет.

На зниження урожайності та виробництва зерна в останні роки суттєво вплинули складні погодні умови та незадовільне матеріально-технічне забезпечення. Основна причина - це значне порушення вимог технології вирощування, складний фітосанітарний стан (недотримання оптимальних строків сівби, незадовільний захист сільськогосподарських рослин від хвороб, шкідників та бур'янів), недоліки в системі насінництва, удобрення та зменшення посівних площ зернових культур.

Послаблена увага до підвищення родючості грунтів. Під урожай 2001 року на 1 гектар ріллі очікується внести лише 15-18 кг мінеральних добрив проти 140 кг, які вносились у 1991 році, що в 20 разів менше, ніж у розвинутих країнах Європи. Практично не вносяться органічні добрива.

До критичної межі скоротились обсяги робіт по захисту зернових від шкідників, хвороб та бур'янів. Забур'янення полів значно перевищує допустимі пороги шкодочинності.

Погіршилась робота агрохімічної служби. В багатьох господарствах не розробляються технологічні карти вирощування сільськогосподарських культур, не ведуться книги історії полів, порушуються прийняті в господарствах сівозміни.

Великі втрати урожаю допускаються внаслідок розтягування строків збирання ранніх зернових і кукурудзи до 30-60 днів при оптимальних - 10-20 днів.

У зв'язку з погіршенням ситуації в зерновому господарстві України за останні роки виникла необхідність у прийнятті указів Президента України, якими визначені основні напрямки розвитку сільського господарства та державного контролю за наповненням і функціонуванням вітчизняного ринку зерна:

- Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" створює вагомі передумови для істотного прискорення ринкових перетворень на селі, підвищує ефективність сільськогосподарського виробництва та формування ефективного власника;

- Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна" гарантує цивілізований рух зерна, прозору ринкову інфраструктуру, зниження негативних наслідків сезонних і кон'юнктурних коливань цін на зерно, підвищення рівня рентабельності та стимулювання його виробництва. Виробництво зерна, особливо пшениці, яка забезпечує рентабельність в межах 250 - 300 відсотків, значно вище інших сільськогосподарських культур.

- Прийняті інші законодавчі і нормативно-законодавчі документи, які стимулюють розвиток та ефективність сільськогосподарського виробництва.

- Вперше за останні роки погодні умови липня-серпня поточного року сприяли позитивному накопиченню вологи в грунті особливо в південних регіонах, що дозволяє підвищити темпи підготовки грунту для сівби озимих і створює передумови для розширення площ озимого клину.

Використовуючи ці та інші позитивні тенденції в 2001 році областями прогнозується валовий збір зерна в обсягах 40,0 млн. тонн. що в півтора раза більше рівня 1999-2000 років, і дозволить отримати біля 1 млрд. дол. США валютної виручки та 3,5 млрд. грн. прибутку.

Український зерновий лан має всі можливості бути високопродуктивним, а ринок - достатнім і стабільним.

Реалізація положень Програми стане переломним періодом в розвитку зернового господарства.

Серед основних напрямків розвитку зернового господарства найбільш суттєво впливають на його інтенсифікацію та збільшення обсягів виробництва зерна наступні чинники.

В умовах недостатнього матеріально-технічного забезпечення потрібно здійснити радикальні заходи по оптимізації землекористування, насамперед шляхом вилучення з активного обробітку еродованих та інших малопродуктивних земель. На цих землях створюються громадські луки та пасовища, а найбільш ерозійне небезпечні - заліснюються.

Зважаючи, що в процесі реформування існуючих сільськогосподарських підприємств створюються інші господарські структури і для остаточного встановлення нового землекористування потрібен певний час, роботи по удосконаленню структури сільськогосподарських угідь необхідно здійснити протягом 1-2 років.

Виходячи з науково обгрунтованих розрахунків, економічної та екологічної доцільності необхідно зменшити загальну площу орних земель на 8,6 млн. гектарів, в тому числі в зоні Степу - 4,1, Лісостепу - 3,1, Поліссі - 1,4 млн. гектарів. Це дасть змогу зосередити матеріально-технічні ресурси на більш родючих грунтах і за рахунок інтенсифікації виробництва значно підвищити продуктивність полів.

Структура посівів.

З розвитком в Україні ринків сільськогосподарської продукції, кон'юнктури і впливу ринків іноземних держав, насамперед країн СНД, нових умов ціноутворення та інших факторів, в тому числі і регіональних особливостей, структура посівних площ повинна мати оптимальний, найбільш економічно доцільний варіант з урахуванням агротехнічних вимог.

В умовах України посівні площі зернових культур мають становити до 15 млн. гектарів, в тому числі озимої пшениці не менше 40 % зернового клину або 6 млн. гектарів, жита, озимого ячменю і тритикале - 1 млн. гектарів, площі кукурудзи мають становити 1,5 - 2 млн. гектарів, ярого ячменю, культури, яка найбільш реагує на добрива, - 3,2 млн. га, вівса - 0,7 млн. гектарів. Площі проса і гречки мають складати 0,7 - 0,8 млн. гектарів, а головної зернобобової культури - гороху до 1,3 - 1,4 млн. гектарів. При загальній площі посіву зернових культур 14,6 млн. гектарів і середній урожайності 27,4 т/га валовий збір зерна має досягти 40,0 млн. тонн.

Довідково: в середньому за 1991-1995 рр. на 14 млн. га, при врожайності 27,5 ц/га, валовий збір складав 38,5 млн. тонн.

Попередники.

При побудові сівозмін дуже важливим заходом одержання зазначеного рівня валових зборів зерна (40,0 млн. тонн) є розміщення зернових культур, особливо озимих, по кращих попередниках - чистих і зайнятих парах (використання на сидерати ріпака, редьки масляничної, еспарцету, люпину), багаторічних та однорічних травах, гороху (треба залучити невикористані в поточному році площі). Відносно непоганим попередником, особливо для умов 2000 року, є кукурудза на силос при збиранні на початку молочно-воскової стиглості (за 20-25 днів до настання оптимальних строків сівби).

Розміщення посівів озимих культур по стерньових попередниках вимагає ретельного виконання всього комплексу агротехнічних заходів з обробітку грунту, удобрювання, сівби та захисту посівів від шкодочинних факторів, що в умовах нинішнього року потребує додаткових матеріальних і фінансових витрат.

Правильне розміщення посівів по попередниках важливе і для ярих зернових культур, особливо ярої пшениці та ячменю. Найкращими попередниками для цих культур є просапні (цукрові буряки, картопля, особливо угноєні площі). Дещо гіршими попередниками для цих культур є кукурудза на зерно і озима пшениця, після яких доцільно висівати овес як більш пластичну культуру, а кукурудзу на зерно - після озимої пшениці.

Обробіток грунту.

В умовах нинішнього року, які зумовили значне забур'янення посівних площ, розповсюдження хвороб та шкідників, основним обробітком грунту слід вважати полицеву оранку. Цей захід порівняно до інших забезпечує кращий фітосанітарний стан грунту, поліпшення умов вирощування культур, підвищення їх врожайності за менших витрат засобів захисту рослин. Поряд з цим на незасмічених багаторічними бур'янами площах незаперечним є використання традиційного поверхневого обробітку грунту під озимі після гороху, кукурудзи на силос та інших попередників.

В боротьбі з бур'янами важливим є своєчасне лущення стерні та нестерньових фонів, боронування до та після сходів колосових та просапних культур, міжрядні розпушування, окучування і навіть ручні прополювання в густонаселених регіонах.

При запровадженні прийомів мінімалізації обробітку грунту, особливо під кукурудзу та інші просапні культури за сучасного ресурсного забезпечення, слід брати до уваги можливість скорочення рекомендованих операцій лише в одній з ланок системи обробітку: основного, передпосівного чи по догляду за посівами. Наприклад, при мілкому або поверхневому зяблевому обробітку грунту під кукурудзу необхідно посилювати ланки передпосівного обробітку і догляд. В свою чергу за якісної зяблевої оранки може бути послаблена ланка передпосівного обробітку або догляду за посівами.

При підготовці грунту під озимі культури слід суворо дотримуватись встановлених і перевірених практичних заходів; проведення лущення поля без розриву у часі зі збиранням попередника; доведення поля до посівного стану в комплексі з основним його обробітком; проведення передпосівного обробітку грунту в єдиному комплексі з сівбою.

Передпосівний обробіток грунту під ярі колосові культури може бути спрощений без шкоди для врожаю шляхом заміни культивації боронуванням за умов сприятливого фізичного стану грунту. Перенесення основного обробітку грунту на весну вкрай не бажане. Краще замість веснооранки здійснювати восени дискування грунту або обробіток важкими культиваторами на глибину 12-14 см.

Мінеральні добрива та хімічна меліорація грунтів.

Запланований урожай зернових культур гарантовано можна одержати при дотриманні чіткої системи удобрення, що передбачає внесення мінеральних добрив в основне і передпосівне удобрення та у підживлення азотними туками. Розрахунок оптимальних доз добрив під запланований врожай на 2001 рік показує, що середня доза під озиму пшеницю становить азоту (N) - 80, фосфору (P(2)C(5)) - 60 і калію (K(2)O) - 50 кг/га діючої речовини, під кукурудзу відповідно 80, 60, і 60 кг/га, ярі зернові - 40-50, 35-45 і 30-40 кг/га. Визначення більш низької середньої дози калію пов'язано з тим, що в зоні Степу значна площа грунтів не потребує внесення калійних добрив. Разом з тим, необхідно збільшити внесення фосфорних добрив.

У цілому під урожай зернових культур 2001 року науково обгрунтована потреба мінеральних добрив становить 1100 тис. тонн діючої речовини NPK. В зв'язку з тим, що в Україні зараз найбільш поширений випуск аміачної селітри, суперфосфату гранульованого і калімагнезії, загальну потребу в добривах визначено за цими їх видами. Вона становить по аміачній селітрі - 2814 тис. тонн, суперфосфату - 4204 тис. тонн, калімагнезії - 2848 тис. тонн.

При забезпеченні агропромислового комплексу зазначеною кількістю добрив вітчизняного виробництва щороку можна сподіватись на поступове нарощування валового збору зерна, що задовольнить потребу України і значно розширить експорт.

Виходячи з обмеженої кількості як органічних, так і мінеральних добрив, пріоритетом є їх раціональне використання шляхом цільового, локального внесення із застосуванням елементів точного землеробства. Крім того, необхідно значно розширити використання сидератів, пожнивних рештків, сапропелю, мулу, а також широке застосування регуляторів росту рослин, мікробіологічних препаратів, інших нетрадиційних прийомів обробки насіння і посівів. Для внесення мінеральних добрив і меліорантів необхідно використовувати всю наявну техніку, включаючи сільськогосподарську авіацію.

За таких умов для одержання запланованого валового збору зерна обсяги застосування мінеральних добрив в розрізі областей наведені в таблиці 2.

Для оптимального росту та розвитку зернові потребують близької до нейтральної реакції грунтового розчину. В зв'язку з відсутністю проведення хімічної меліорації зберігається тенденція до розширення площ кислих та засолених грунтів.

При відхиленні від оптимуму зниження урожаю на сильнокислих грунтах досягає 10-15 ц/га, а на сильнолугових він взагалі не формується. Тому система удобрення повинна включати внесення меліорантів у дозах 250-300 кг/га та сірчанокислого кальцію на лугових.

Особливо висока ефективність вапнування при вирощуванні зернових культур за інтенсивною технологією із застосуванням безполицевого обробітку грунту та внесенням азоту. Рослини мало вражаються кореневими гнилями і прирости урожаю в залежності від вихідної кислотності досягають до 8-10 ц/га.

Хімічну меліорацію необхідно провести в обсягах 1,6 млн. гектарів, вапнування кислих грунтів та гіпсування 0,4 млн. гектарів солончаків.

Для цього потрібно внести біля 8,0 млн. тонн вапнякових матеріалів та 2,0 млн. тонн гіпсу.

Загальна вартість проведення хімічної меліорації у вказаних обсягах складає 500 млн. гривень.

Захист рослин. Важливим фактором підвищення продуктивності сільськогосподарського виробництва є захист посівів від шкідників, хвороб і бур'янів.

В останні роки фітосанітарна обстановка на посівах зернових культур і особливо озимої пшениці значно погіршилась. Це зумовлено кризовими явищами в економіці, загальним зниженням рівня агротехніки, дефіцитом засобів захисту рослин і порушенням технологій їх застосування. Як наслідок, виникли епіфотії хвороб (септоріоз листя і колосу, сажкові захворювання, кореневі гнилі, іржасті плямистості) та спалахи розмноження ряду шкідників, особливо клопа шкідливої черепашки, злакових мух, підгризаючих совок, хлібного туруна, мишовидних гризунів.

Практичним досвідом і даними наукових установ встановлено, що втрати врожаю від них можуть досягати 30 і більше відсотків.

Для забезпечення одержання сталих врожаїв високої якості передбачається впровадження системи захисту зернових культур, яка базується на раціональному використанні організаційно-господарських, агротехнічних, хімічних, біологічних та інших заходів.

Особливу увагу необхідно приділяти агротехнічним і організаційно-господарським прийомам, попереджуючи масове розмноження шкідливих організмів, що дасть змогу зменшити використання хімічних засобів і забезпечити більш ефективне їх використання.

В умовах дефіциту паливно-мастильних матеріалів обов'язковим є обробка насіння протравниками, а також проведення крайових і локальних обробок та комбіноване використання інсектицидів і фунгіцидів на посівах озимої пшениці, ячменю, гороху.

Програмою на 2001 рік намічено застосувати систему захисту зернових культур на площі 10,4 млн. гектарів.

Для проведення заходів по збереженню врожаю зернових культур від шкідників, хвороб та бур'янів в 2001 році потреба в пестицидах складає 13,0 тис.тонн на суму 678,6 млн.гривень (вартість препаратів обраховано за цінами згідно з контрактами, табл. 3).

Захист зернових культур дасть можливість сільгосптоваровиробникам зберегти від шкідників, хвороб та бур'янів зерна на суму понад 2 млрд. гривень. Кожна затрачена гривня на захист скуповується в 3-4 рази.

Обсяги застосування засобів захисту посівів зернових культур показані в таблицях.

Насінництво.

Найефективнішим інструментом інтенсифікації агропромислового виробництва сьогодні у товаровиробників України залишається сорт та високоякісне насіння. Це підтверджено глибокими науковими дослідженнями та практикою. В ситуації, що склалася на сьогодні в агропромисловому комплексі, ці два фактори можуть дати збільшення врожаю зерна на 20-25 відсотків.

Для забезпечення виконання Програми "Зерно України - 2001 р." в Україні потрібно мати біля 4 млн. тонн високоякісного насіння, в тому числі озимих 1,7-2,0 млн. тонн (табл. 4).

Науково-дослідні установи, сільськогосподарські вузи та технікуми, на які покладено виробництво насіння еліти відповідно існуючого законодавства, в змозі забезпечити повністю потребу в такому насінні відповідно прийнятої схеми насінництва. Сьогодні в цих науково-дослідних установах виробляється біля 80 тис. тонн елітного насіння, в тому числі 40 тис. тонн озимих, при необхідності ця кількість може бути збільшена до 100-120 тис. тонн. Для забезпечення виробництва такої кількості насіння еліти науково-дослідні установи повинні провести великий обсяг робіт по селекції в ланках первинного насінництва і виробництва більш, ніж 3 тис. тонн оригінального насіння.

Посівна площа зернових культур на 2001 рік забезпечується в основному власним насінням.

Загальна потреба для придбання невистачаючої кількості насіння озимих культур складає 131,2 млн. гривень.

В регіонах, які не забезпечують себе сортовим насінням озимих культур під урожай 2001 року, передбачається провести міжгосподарські, міжрайонні та міжобласні обміни, а також закупити насіння із Державного насіннєвого страхового фонду.

Насіння батьківських форм кукурудзи прогнозується заготовити 2,5 тис. тонн, що вистачить для сівби ділянок гібридизації на площу більше 100 тис. гектарів.

Гібридного насіння кукурудзи І покоління планується заготовити в Держстрахфонд в кількості 40 тис. тонн.

Головними напрямками реформування системи насінництва та розвитку ринку насіння визначається:

перенесення основної організаційної роботи з виробництва насіння сільськогосподарських культур на регіональний рівень, де, виходячи з економічних, природно-виробничих та інших особливостей, створюються відповідні насінницькі формування: об'єднання, асоціації, фірми тощо. Виробники насіння, що входитимуть до такого формування, повинні забезпечувати попит товаровиробників у сортовому насінні;

створення в кожному регіоні при головних управліннях сільського господарства і продовольства координаційних рад з насінництва з метою координації робіт всіх суб'єктів насінництва;

перехід на контрактну основу виробництва та реалізації елітного насіння;

покладання на регіональні центри наукового забезпечення агропромислового виробництва організацію виробництва репродукційного насіння, що дасть можливість забезпечити формування Державного насіннєвого страхового фонду насінням з високоврожайними властивостями;

збереження фінансування програм підтримки селекції та насінництва, кошти спрямовуються на закупівлю оригінального та елітного насіння сільськогосподарських культур та фінансування цільових селекційно-генетичних програм.

Підвищення якості зерна.

Нарощування обсягів виробництва зерна має супроводжуватись заходами, спрямованими на поліпшення його якості. Це можливо лише за умови збільшення доз органічних та мінеральних добрив, засобів захисту посівів, якісної доробки зерна на токах та нормального зберігання.

Виробництво високоякісного зерна має базуватися в Степу та південно-східній частині Лісостепу.

Основні зусилля будуть направлені на виведення і широке впровадження у виробництво нових високопродуктивних, стійких до несприятливих умов вирощування, хвороб і шкідників сортів сильної і твердої пшениць з більш високим вмістом і кращою якістю білка і клейковини, розміщенням їх після кращих попередників - чорних і зайнятих парів, зернобобових і багаторічних трав.

Доцільно цілеспрямовано формувати урожай на площах, які будуть використовуватись виключно для виробництва високоякісного продовольчого зерна.

З метою підвищення ефективності використання мінеральних добрив, особливо азотних, їх застосування буде проводитись за даними рослинної діагностики, особливо при проведенні некореневого підживлення посівів. Більш широкого використання у виробництві набудуть асоціативні мікроорганізми, які покращують азотне живлення небобових культур, а також мікроорганізми, що сприяють мобілізації фосфору в грунті.

Слід врахувати, що ефективність внесення добрив буде вищою за умов застосування інтегрованого захисту рослин. В такий спосіб врожай зерна пшениці підвищується на 8-12 ц/га, тоді як без захисту посівів лише на 3-6 ц.

Збільшення прибутків від зернової галузі потребує комплексного використання всіх факторів, які спричиняють кращий результат в сфері виробництва, - це застосування інтенсивних ресурсозберігаючих технологій, максимальне скорочення втрат зерна, висока його якість, а в сфері реалізації - вибір найбільш вигідного ринку збуту.

Поліпшення бази для зберігання та переробки зерна.

Посилити державний вплив та контроль за використанням матеріально-технічної бази приватних хлібоприймальних підприємств.

Розробити положення про ліцензування діяльності хлібоприймальних і зернопереробних підприємств на право приймання, зберігання, переробки і реалізації зерна та продуктів його переробки.

Підняти на вищий рівень нормативно-технологічне забезпечення в системі заготівель та зберігання зерна, щоб довести більшість діючих стандартів та методів визначення якісних показників сировини та готової продукції до сучасного світового рівня.

Створити загальногалузеві комп'ютерні мережі для регулювання заготівель і закупівлі зерна, виробництва борошна, круп, хліба.

Продовжити приватизацію та технічне переоснащення кукурудзо-калібрувальних заводів з впровадженням досконалішої технології обробки насіння кукурудзи з використанням для калібрування зерна вітчизняних вібросепараторів та інших сепараторів.

В процесі обробки і зберігання насіння урожаю 2001 року застосовувати енергозаощаджуючі маловитратні технології на основі наукових розробок.

Посилити інтеграцію хлібоприймальних і зернозбиральних підприємств з приватними сільськогосподарськими підприємствами, птахофабриками, тваринницькими комплексами, рибними та іншими господарствами.

Для заготівлі високоякісного насіння кукурудзи розпочати сертифікацію насіннєвого матеріалу з залученням провідних науково-дослідних установ УААН. Визначити та акредитувати для цього спеціалізовані лабораторії наукових центрів, які мають досвід роботи з насінням та його стандартизацією.

Вжити термінових заходів щодо проведення знезараження зерносховищ та інших приміщень, призначених для зберігання зерна.

Матеріально-технічне забезпечення.

Для виробництва запланованого валового збору зерна необхідне відповідне матеріально-технічне забезпечення. Парк машин для вирощування і збирання зернових культур включає 297 тис. тракторів (58% до технологічної потреби), 64 тис. зернозбиральних комбайнів (57%), 8,5 тис. кукурудзозбиральних комбайнів (76%), 118,7 тис. плугів (78%), 4,5 тис. комбінованих грунтообробних агрегатів (8%), 79 тис. сівалок зернових (77%), 24,4 тис. сівалок для посіву кукурудзи (50%), 29,4 тис. зерноочисних машин (58%) та інші технічні засоби. З зазначеної техніки понад 75% відпрацювали амортизаційні строки.

Виконання механізованих польових робіт в агротехнічні строки буде забезпечуватися за рахунок відновлення наявної техніки, закупівлі нової та ефективного її використання. Планується розпочати ремонтні роботи в поточному році і закінчити до початку сезонів польових робіт. Потреба в коштах на закупівлю запасних частин до тракторів складає 580 млн. гривень, грунтообробних і посівних машин - 150 млн. гривень, техніки для збирання зернових культур - 350 млн. гривень, всього 1080 млн. гривень.

Відновлення роботоздатності 5 тис. орних тракторів типу Т-150 буде проведено за рахунок установки двигунів ЯМЗ-236Д російського виробництва в осінньо-зимовий період, для закупівлі яких необхідно 100 млн. гривень. Для зазначеного переобладнання в 30 ремонтно-транспортних підприємствах створені відповідні дільниці. Проводиться робота по укомплектуванню додатково 30 таких дільниць у всіх областях, для чого необхідно 1,5 млн. гривень.

Покриття дефіциту запасних частин і зниження їх вартості передбачається здійснювати за рахунок розширення номенклатури і обсягів відновлення зношених деталей в спеціалізованих ремонтних підприємствах агропромислового комплексу та збільшення випуску деталей критичного імпорту вітчизняними підприємствами сільгоспмашинобудування.

Ремонт складних вузлів і агрегатів сільськогосподарської техніки буде організований в спеціалізованих ремонтних підприємствах.

Поповнення машинно-тракторного парку буде здійснюватися, в основному, технікою вітчизняного і кооперованого виробництва. Для цього будуть залучатися, крім власних коштів сільгосптоваровиробників, кредити комерційних банків, інвестиції, кошти державного і регіональних лізингових фондів. Всього передбачається закупити сільськогосподарських машин на суму 4,5 млрд. гривень, в тому числі 8 тис. тракторів, 4,3 тис. зернозбиральних комбайнів, 2 тис. плугів для оснащення енергонасичених тракторів, 3 тис. комбінованих грунтообробних агрегатів, 2 тис. рулонних прес-підбирачів та іншу техніку.

Для поліпшення підготовки грунту та скорочення строків сівби буде організовано виробництво нових комбінованих широкозахватних грунтообробних агрегатів та сівалок з централізованим висівом.

Скороченню строків і втрат зерна будуть сприяти впровадження збирання ранніх зернових культур методом обчісування, для чого буде виготовлено 500 обчісуючих жниварок до комбайнів та подальше поширення валково-пресової технології збору соломи.

Підвищення продуктивності збиральних робіт неможливе без модернізації і реконструкції зерноочисних пунктів господарств за рахунок комплектування більш продуктивними машинами, для чого передбачається виготовити 1,5 тис. комплектів для їх переобладнання.

Основною організаційною формою використання техніки в господарствах на збиранні зернових культур будуть збирально-транспортні загони, оснащені засобами для технічного обслуговування.

Ефективному використанню машинно-тракторного парку, підтриманню його в роботоздатному стані сприятимуть подальші роботи по запровадженню фірмового технічного обслуговування складної сільськогосподарської техніки заводами-виробниками, для чого планується створити і укомплектувати необхідним технологічним обладнанням 75 технічних центрів по тракторах і зернозбиральних комбайнах.

Суттєву допомогу сільгосптоваровиробникам при вирощуванні і збиранні зернових культур нададуть машинно-технологічні станції і механізовані загони, яких створено в Україні понад 900 формувань.

Забезпечення світлими нафтопродуктами.

Для забезпечення вирощування та збирання врожаю зернових культур на площі 14,6 млн.га необхідно 2,34 млн.тонн світлих нафтопродуктів, в тому числі 1,825 млн.тонн дизпалива та 0,515 млн.тонн автобензину.

Потреба в коштах для придбання зазначеної кількості пального складає 0,595 млрд.дол., або 3,2 млрд.гривнів (при курсі 5,4 грн/дол США).

Науково-методичне забезпечення

Наукове забезпечення агропромислового виробництва регіонів сьогодні здійснюють 25 регіональних центрів та 145 наукових установ і вищих навчальних закладів аграрного профілю, в яких працює 828 докторів і 5131 кандидатів наук.

У розпорядженні товаровиробників всіх природно-кліматичних зон є в арсеналі ресурсозберігаючі технології вирощування зернових культур з екологічно врівноваженою системою удобрення, що дозволяють отримувати урожайність культур 40-50 ц/га, в тому числі озимої пшениці - 60-65 ц/га, ярої пшениці - 45 ц/га, ячменю - 40-45 ц/га, кукурудзи на зерно - 80 ц/га.

Для забезпечення Програми "Зерно України 2001" науково-дослідними установами сформовано достатній потенціал сортових ресурсів зернових культур. За останні 4 роки вони зросли на 40 відсотків.

В реєстрі сортів рослин України сьогодні знаходиться понад 140 сортів зернових культур, в тому числі 77 пшениці. Понад 80 відсотків з них займають сорти національної селекції.

Генетичний потенціал нових перспективних сортів дозволяє отримувати урожай на рівні провідних країн світу. Зокрема, сорт м'якої озимої пшениці Миронівська 65 має потенційну врожайність понад 100 ц/га. Сорт адаптований для зони Лісостепу та Полісся. Сорт озимої пшениці Донецька 48 дозволяє отримати в зоні Степу урожай зерна від 60 до 70 ц/га.

Для розширення можливостей використання товаровиробниками України завершених наукових розробок, їх інформаційно-консультаційного забезпечення на базі обласних державних сільськогосподарських станцій та науково-дослідних інститутів, що виконують їх функції, створено регіональні центри наукового забезпечення агропромислового виробництва.

Основними завданнями регіональних центрів є:

- апробація і доопрацювання до умов регіону завершених наукових розробок і інших інновацій;

- створення постійно діючих демонстраційних полігонів по вирощуванню сільськогосподарських культур, організація виставок і аукціонів наукових досягнень;

- консультування товаровиробників з питань технології виробництва, організації ведення агропромислового виробництва в регіоні, розповсюдження науково-технічної і комерційної інформації;

- підготовка та підвищення кваліфікації кадрів агропромислового виробництва.

Для проведення апробації, експериментального впровадження та першочергового освоєння у виробництві завершених наукових розробок та науково-технічних досягнень сформовано мережу базових господарств. Загальна кількість таких господарств - 309, тобто майже в кожному адміністративному районі.

Дворічний термін діяльності регіональних центрів показав, що така форма наукового забезпечення агропромислового виробництва АР Крим і областей країни повністю себе виправдала. Зокрема, покращився відбір завершених наукових розробок для освоєння в регіонах, підвищився методичний рівень виконання робіт, розширилися обсяги освоєння наукових розробок в регіонах та зросла їх ефективність, поліпшилося інформаційне і консультативне забезпечення товаровиробників усіх форм господарювання регіону.

Науково-дослідні установи, які працюють по єдиній програмі наукового забезпечення регіонів, вирощують і реалізують для потреб агроформувань та індивідуальних власників понад 80 тис. тонн елітного насіння, в тому числі 76 тис. тонн зернових культур. Елітне насінництво зернових та зернобобових культур ведеться по 550 сортах 75 культур.

Про розвиток ринку зерна в Україні.

Запровадження програми на виконання заходів по збільшенню виробництва зерна дасть можливість наповнити внутрішній ринок зерна та збільшити його експорт на вигідних умовах для товаровиробників.

З метою створення стабільних умов для товаровиробників і інших суб'єктів ринку зерна і зернопродуктів передбачається формування повноцінного ринку зерна, значне скорочення державного контракту та бартерних операцій з одночасним розширенням біржової торгівлі, збільшенням експорту зерна товаровиробниками за прямими угодами та через зовнішньоекономічні організації, що дасть можливість поліпшити економіку сільськогосподарських підприємств та держави в цілому.

В зв'язку з передбаченим великим рухом зерна в межах областей Президент України своїм Указом від 06.06.2000 N 767 "Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку" наголосив на недопущенні втручання органів виконавчої влади у господарську діяльність підприємців і неправомірні заборони реалізації сільськогосподарської продукції. Про це саме наголошено і в Указі від 29 червня 2000 р. N 832 "Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна".

Найбільш вигідні для товаровиробників канали реалізації зернових потоків будуть відслідковуватись у 2001 році по напрямках:

- продовольче забезпечення регіонів, потреба в якому 6,7 млн.тонн;

- реалізація для потреб тваринництва на фуражні цілі;

- формування насіннєвих фондів;

- промислова переробка зерна;

- експорт зерна (особливо привабливим є ринок країн СНД).

Подолання сезонних і кон'юнктурних коливань цін на зерно і зернопродукти буде здійснюватись шляхом впровадження механізму заставних закупок зерна. З цією метою пропонується створити на базі ДАК "Хліб України" товарно-кредитну компанцію "Хліб України", використавши для цього існуючу матеріально-технічну базу.

На товарно-кредитну компанію пропонується покласти такі функції:

- визначення заставної ціни на зернові культури та засоби цінового гарантування виробникам захисту його доходів;

- формування ресурсів зерна та продуктів первинної переробки на регіональному та загальнодержавному рівнях;

- науково-інформаційне забезпечення суб'єктів зернового ринку;

- продаж зерновиробникам матеріально-технічних ресурсів.

Заставна ціна повинна виконувати функцію нижньої межі гарантованої оплати продукції виробникам у випадку пониження ціни реалізації на внутрішньому ринку. Заставна ціна гарантує права товаровиробників реалізувати продукцію за ринковими цінами в разі їх перевищення заставних цін.

Економічна ефективність.

Виконання Програми "Зерно України - 2001 р." дозволить поліпшити фінансово-економічний стан господарств і на основі цього підтримати розвиток інших галузей виробництва.

У 2001 році передбачається одержати 40 млн. тонн зерна.

Виходячи із прогнозу балансу зерна загальний обсяг його реалізації на внутрішньому ринку та на експорт становитиме 13,95 млн. тонн, в тому числі на експорт 9,5 млн. тонн.

Загальна вартість реалізованої продукції складе 9,3 млрд. грн., а валютна виручка становитиме 1,2 млрд. дол. США. При затратах на реалізоване зерно 3,5 млрд. гривень товаровиробники одержать 7,6 млрд. гривень грошових надходжень, в тому числі 950 млн. дол. США.

Розрахунки показують, що при реалізації зерна товаровиробники можуть отримати 4,1 млрд. гривень прибутку при рентабельності 117 відсотків.