РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Враховуючи Договір про заснування Європейської спільноти та зокрема його пункти (3)(a) та (4) першого підпункту Статті 63,

Враховуючи пропозиції Комісії,

Враховуючи Висновок Європейського парламенту (-1),

Враховуючи Висновок Європейського соціально-економічного комітету (-2),

Враховуючи Висновок Комітету регіонів (-3),

Оскільки:

1. Для поступового створення простору свободи, безпеки та справедливості Договір передбачає вживання заходів у галузях надання прихистку, імміграції та захисту прав громадян третіх країн.

2. Договір передбачає, що Рада має вжити заходів з імміграційної політики, які стосуються в’їзду й проживання, а також стандартів, що застосовуються до процедур видачі державами-членами довготермінових віз і дозволів на проживання.

3. На спеціальному засіданні в м. Тампере 15 та 16 жовтня 1999 року Європейська Рада визнала необхідність наближення національного законодавства з умов допуску та проживання громадян третіх країн і звернулася до Ради з проханням терміново прийняти рішення відповідно до пропозицій Комісії.

4. Ця Директива поважає основні права та дотримується принципів, викладених у Хартії Європейського Союзу про основні права.

5. Держави-члени повинні втілити положення цієї Директиви, не допускаючи дискримінації за ознаками статі, раси, кольору шкіри, етнічного чи соціального походження, релігії чи віри, політичних чи інших переконань, приналежності до національної меншини, майнового стану, народження, стану здоров’я, віку чи сексуальної орієнтації.

6. Однією з цілей діяльності Спільноти в галузі освіти є просування Європи в цілому як провідного світового центру в сфері освіти та професійної підготовки. Сприяння мобільності громадян третіх країн в Спільноті з метою навчання є ключовим фактором цієї стратегії. Також її частиною є наближення законодавства держав-членів з питань умов в’їзду та проживання.

7. Міграція в рамках цілей, викладених у цій Директиві, яка за визначенням є тимчасовою та не залежить від ситуації на ринку праці, є формою взаємного збагачення для залучених мігрантів, їхньої країни походження та приймаючої держави-члена, а також сприяє підвищенню рівня культурної обізнаності.

8. Термін "допуск" включає в’їзд та проживання громадян третіх країн у рамках цілей, викладених у цій Директиві.

9. Нові правила Спільноти ґрунтуються на визначеннях термінів "студент", "стажер", "заклад освіти" та "волонтер", які вже використовуються в правовому полі Спільноти, зокрема в різноманітних програмах, які здійснює Спільнота з метою підтримки мобільності відповідних осіб (Socrates, European Voluntary Service, тощо).

10. Тривалість та інші умови підготовчих курсів для студентів, викладені в цій Директиві, мають визначатися державами-членами відповідно до національного законодавства.

11. Громадяни третіх країн, які належать до категорій неоплачуваних стажерів і волонтерів та які, з огляду на вид діяльності чи тип отримуваної компенсації чи винагороди, визнаються робітниками відповідно до положень національного законодавстві, не підпадають під дію цієї Директиви. Допуск громадян третіх країн, які мають намір проводити спеціальні дослідження в галузі медицини, має визначатися державами-членами.

12. Свідченням зарахування студента до закладу вищої освіти може слугувати, окрім іншого, лист чи довідка про його/її зарахування.

13. Під час оцінювання наявності достатніх коштів можуть братися до уваги стипендії.

14. Може бути відмовлено в допуску в у рамках цілей, викладених у цій Директиві, у разі наявності належно обґрунтованих причин. Зокрема, у допуску може бути відмовлено, якщо держава-член, ґрунтуючись на оцінюванні фактів, вважає, що той чи той громадянин третьої країни становить потенційну загрозу громадському порядку чи громадській безпеці. Поняття громадського порядку може включати ув’язнення за вчинення тяжкого злочину. У цьому контексті варто зазначити, що поняття громадського порядку й громадської безпеки також включають випадки, у яких громадянин третьої країни належить чи належав до організації, яка підтримує тероризм, підтримує чи підтримувала таку організацію, має чи мала екстремістські переконання.

15. У разі виникнення сумнівів стосовно підстав подання клопотання про доступ, держави-члени повинні мати змогу вимагати всі необхідні докази для вивчення її обґрунтованості, зокрема, на основі зазначеної навчальної програми заявника з метою боротьби зі зловживаннями процедурами, викладеними в цій Директиві.

16. Необхідно сприяти мобільності студентів, які є громадянами третіх країн і навчаються в декількох державах-членах так само, як і доступу громадян третіх країн, які беруть участь у програмах Спільноти з метою підтримки мобільності всередині та в напрямку Спільноти у рамках цілей, викладених у цій Директиві.

17. Для дозволу початкового в’їзду на свою територію держави-члени повинні мати змогу своєчасно видавати дозвіл на проживання чи візи, якщо дозволи на проживання видаються виключно на їхній території.

18. Для того, аби дозолити студентам, які є громадянами третіх країн, покрити частину вартості навчання, їм має бути надано доступ до ринку праці відповідно до умов, викладених у цій Директиві. Принцип доступу студентів до ринку праці відповідно до умов, викладених у цій Директиві, має бути загальним правилом; утім, виняткових обставин, держави-члени повинні мати можливість брати до уваги ситуацію на своїх ринках праці.

19. Поняття попереднього погодження містить надання дозволів на роботу студентам, які бажають бути залученими до економічної діяльності.

20. Ця Директива не впливає на національне законодавство в галузі часткової занятості.

21. Потрібно передбачити умови для здійснення процедур пришвидшеного доступу з метою навчання або учнівського обміну відповідно до процедур, що застосовуються зареєстрованими організаціями в державах-членах.

22. Всі держави-члени повинні забезпечити доступ громадськості до повного обсягу регулярно оновлюваної інформації, зокрема в мережі Інтернет, стосовно закладів, зазначених у цій Директиві, навчальних програм, на які може бути зараховано громадян третіх країн, а також умов і процедур в’їзду та проживання на їхніх територіях.

23. Ця Директива не повинна жодним чином впливати на застосування Регламенту Ради (ЄС) № 1030/2002 від 13 червня 2002 року, яка визначає єдиний формат дозволів на проживання для громадян третіх країн (-4).

24. Оскільки мета цієї Директиви, а саме визначення умов допуску громадян третіх країн з метою навчання, учнівського обміну, неоплачуваного стажування чи волонтерської діяльності, не може бути в повному обсязі досягнута державами-членами та може, з огляду на рівень впливу, бути більш успішно досягнута на рівні Спільноти, Спільнота може вжити заходів, відповідно до принципу субсидіарності, викладеному в Статті 5 Договору. Відповідно до принципу пропорціональності, викладеному в зазначеній Статті, ця Директива не виходить за межі необхідного для досягнення такої мети.

25. Відповідно до Статей 1 та 2 Протоколу про позицію Сполученого Королівства та Ірландії, що додається до Договору про Європейський Союз та Договору про заснування Європейської спільноти та, без впливу на Статтю 4 зазначеного Протоколу, ці держави-члени не беруть участь у прийнятті цієї Директиви, на них не накладаються її положення та вони не є суб’єктами її застосування.

26. Відповідно до Статей 1 та 2 Протоколу про позицію Данії, що додається до Договору про Європейський Союз та Договору про заснування Європейської спільноти, Данія не бере участь у прийнятті цієї Директиви, на неї не накладаються її положення та вона не є суб’єктом її застосування,

ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Метою цієї Директиви є визначити:

(a) умови допуску громадян третіх країн на територію держав-членів на період, що перевищує три місяці, з метою навчання, учнівського обміну, неоплачуваного стажування чи волонтерської діяльності;

(b) правила, які стосуються процедур допуску громадян третіх країн на територію держав-членів для вказаних цілей.

У Цілях цієї Директиви:

a) "громадянин третьої країни" означає особу, яка не є громадянином Європейського Союзу відповідно до визначення Статті 17(1) Договору;

b) "студент" означає громадянина третьої країни, прийнятого закладом вищої освіти та допущеного на територію держави-члена з метою реалізації його/її основної діяльності - денної форми навчання, результатом якого стане здобуття вищої освіти, яка відповідним чином визнається державою-членом, включаючи дипломи, сертифікати чи докторські ступені в закладі вищої освіти, що може містити підготовчий курс перед початком такого навчання відповідно до національного законодавства;

c) "учень" означає громадянина третьої країни, допущеного на територію держави-члена для проходження офіційно визнаної програми середньої освіти в контексті програми обміну, яка проводиться організацією, що визнається державою-членом такою, що має право провадити таку діяльність відповідно до національного законодавства чи адміністративної практики;

d) "неоплачуваний стажер" означає громадянина третьої країни, якого допущено на територію держави-члена на період стажування без отримання винагороди відповідно до національного законодавства

e) "заклад" означає державний чи приватний заклад, який визнається приймаючою державою-членом та/або чиї навчальні програми визнаються відповідно до національного законодавства або адміністративної практики в рамках цілей, викладених у цій Директиві;

f) "програма волонтерської діяльності" означає програму дій практичної солідарності, що ґрунтується на програмах держави або Спільноти й орієнтується на досягнення цілей громадського інтересу;

g) "дозвіл на проживання" означає дозвіл, виданий владою держави-члена, який дозволяє громадянину третьої країни легально перебувати на її території відповідно до Статті 1(2)(a) Регламенту (ЄС) № 1030/2002.

1. Ця Директива має застосовуватися до громадян третіх країн, які подають клопотання про допуск на територію держави-члена з освітньою метою.

Держави-члени також можуть застосовувати цю Директиву до громадян третіх країн, які подають клопотання про допуск з метою участі в програмах учнівського обміну, неоплачуваного стажування чи волонтерської діяльності.

2. Ця Директива не застосовується до:

a) громадян третіх країн, які проживають на території держави-члена як особи, яким надано прихисток або в рамках програм додаткового чи тимчасового захисту;

b) громадян третіх країн, чиє видворення було призупинено з фактичних чи юридичних причин;

c) громадян третіх країн, які є членами родини громадян Союзу, які користуються своїм правом на вільне пересування Спільнотою;

d) громадян третіх країн, які користуються правом на постійне проживання в державі-члені відповідно до Директиви Ради 2003/109/ЄС від 25 листопада 2003 року про статус громадян третіх країн, які проживають на довготерміновій основі (-5) та користуються своїм правом проживати на території іншої держави-члена з метою освіти чи проходження професійного навчання;

e) громадян третіх країн, які відповідно до національного законодавства конкретної держави-члена вважаються робітникам або самозайнятими особами.

1. Ця Директива не повинна перешкоджати таким сприятливим обставинам:

a) двостороннім або багатостороннім угодам між Спільнотою, чи Спільнотою та її державами-членами з однією або декількома третіми державами; або

b) двостороннім або багатостороннім угодам між однією, чи декількома державами-членами та однією, чи декількома третіми країнами.

2. Ця Директива не повинна перешкоджати праву держав-членів приймати чи зберігати існуючі положення, які є більш сприятливими стосовно осіб, до яких вона застосовується.

Допуск громадян третіх країн згідно цієї Директиви має підпорядковуватися вимозі перевірки документальних свідчень, що підтверджують його/її відповідність умовам, викладеним у Статті 6 та 7-11 залежно від застосовуваної категорії.

1. Громадянин третьої країни, який подає клопотання про допуск у рамках цілей, зазначених у Статтях 7-11, повинен:

a) надати дійсний документ для виїзду за кордон, передбачений національним законодавством. Держави-члени можуть вимагати, аби період дії документу для виїзду за кордон був не коротшим за тривалість запланованого перебування;

b) якщо відповідно до національного законодавства він/вона є неповнолітньою особою - надати дозвіл батьків на заплановане перебування;

c) мати страховий поліс на випадок хвороби та інших ризиків, від яких зазвичай застраховані його співвітчизники в конкретній державі-членкині;

d) не вважатися загрозою громадському порядку, громадській безпеці чи громадському здоров’ю;