Метою цієї Директиви є сприяння належному функціонуванню внутрішнього ринку завдяки досягненню високого рівня захисту прав споживачів шляхом наближення певних аспектів законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень держав-членів стосовно договорів між споживачами та торговцями.

Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:

(1) "споживач" означає будь-яку фізичну особу, яка, за договорами, які охоплює ця Директива, діє для цілей, що виходять за межі її господарської, підприємницької, ремісничої або професійної діяльності;

(2) "торговець" означає будь-яку фізичну особу або будь-яку юридичну особу, приватну або державну, що діє, у тому числі через будь-яку іншу особу, яка діє від її імені або за її дорученням, у цілях, пов’язаних з її комерційною, господарською, ремісничою або професійною діяльністю, у зв’язку з договорами, які охоплює ця Директива;

(3) "товари" означає товари згідно з означенням у пункті (5) статті 2 Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/771(- 1);

(4) "товари, виготовлені за специфікаціями споживача" означає незбірні товари, виготовлені на основі індивідуального вибору або рішення споживача;

(4a) "персональні дані" означає персональні дані, визначені впункті (1) статті 4 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 (- 2);

(5) "договір купівлі-продажу" означає будь-який договір, згідно з яким торговець передає або зобов’язується передати право власності на товар споживачу, в тому числі будь-який договір, предметом якого є як товари, так і послуги;

(6) "договір про надання послуг" означає будь-який договір, окрім договору купівлі-продажу, згідно з яким торговець надає або зобов’язується надати послугу, в тому числі цифрову послугу, споживачу;

(7) "дистанційний договір" означає будь-який договір, укладений між торговцем і споживачем згідно з організованою схемою дистанційного продажу товарів або надання послуг без одночасної фізичної присутності торговця та споживача і з виключним використанням одного або більше засобів дистанційної комунікації до моменту укладення договору включно;

(8) "договір, укладений поза комерційним приміщенням" означає будь-який договір між торговцем і споживачем:

(a) укладений за одночасної фізичної присутності торговця та споживача в місці, що не є комерційним приміщенням торговця;

(b) укласти який запропонував споживач за тих самих обставин, що зазначені в пункті (a);

(c) укладений в комерційному приміщенні торговця або за допомогою будь-яких засобів дистанційної комунікації безпосередньо після особистого та індивідуального звернення до споживача в місці, яке не є комерційним приміщенням торговця, за одночасної фізичної присутності торговця та споживача; або

(d) укладений під час екскурсії, організованої торговцем із метою або для цілей просування і продажу товарів чи послуг споживачу;

(9) "комерційне приміщення" означає:

(a) будь-яке нерухоме майно - приміщення роздрібної торгівлі, де торговець здійснює свою діяльність на постійній основі; або

(b) будь-яке рухоме майно - приміщення роздрібної торгівлі, де торговець зазвичай здійснює свою діяльність;

(10) "довговічний носій" означає будь-який інструмент, який дає змогу споживачу або торговцю зберігати інформацію, адресовану особисто йому, у спосіб, що уможливлює доступ до неї в майбутньому протягом періоду, достатнього для цілей такої інформації, та відтворення збереженої інформації в незмінному вигляді;

(11) "цифровий контент" означає цифровий контент згідно з означенням у пункті (1) статті 2 Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/770(- 3);

(12) "фінансова послуга" означає будь-яку послугу банківського, кредитного, страхового, індивідуального пенсійного, інвестиційного або платіжного характеру;

(13) "публічний аукціон" означає спосіб продажу, за якого торговець пропонує товари чи послуги споживачам, які відвідують аукціон або мають змогу бути присутніми на аукціоні особисто, в рамках прозорої конкурентної процедури торгів, яку проводить організатор аукціону, і за якої переможець зобов’язується придбати товари чи послуги;

(14) "комерційна гарантія" означає будь-яке зобов’язання торговця або виробника (гаранта) перед споживачем на додаток до юридичного зобов’язання торговця, що стосується гарантії відповідності, відшкодувати сплачену ціну або замінити, відремонтувати чи обслуговувати товари будь-яким способом, якщо вони не відповідають специфікаціям чи будь-яким іншим вимогам, що не пов’язані з відповідністю, визначеним у гарантійній заяві чи відповідній рекламі, доступній на момент укладення договору або до нього;

(15) "додатковий договір" означає договір, за яким споживач придбаває товари або послуги, передбачені дистанційним договором або договором, укладеним поза комерційним приміщенням, коли такі товари постачає або такі послуги надає торговець чи третя сторона на підставі домовленостей між відповідною третьою стороною та торговцем;

(16) "цифрова послуга" означає цифрову послугу згідно з означенням у пункті (2) статті 2 Директиви (ЄС) 2019/770;

(17) "електронний торговельний майданчик" означає послугу з використанням програмного забезпечення, у тому числі вебсайт, частину вебсайту або програму, управління якою здійснює торговець або інша особа від його імені, що дає змогу споживачам укладати дистанційні договори з іншими торговцями або споживачами;

(18) "постачальник послуг електронного торговельного майданчика" означає будь-якого торговця, який надає послуги електронного торговельного майданчика споживачам;

(19) "сумісність" означає сумісність згідно з означенням у пункті (10) статті 2 Директиви (ЄС) 2019/770;

(20) "функціональність" означає функціональність згідно з означенням у пункті (11) статті 2 Директиви (ЄС) 2019/770;

(21) "взаємодійність" означає взаємодійність згідно з означенням у пункті (12) статті 2 Директиви (ЄС) 2019/770.

1. Цю Директиву застосовують згідно з умовами та в обсязі, визначених в її положеннях, до будь-якого договору, укладеного між торговцем і споживачем, за яким споживач сплачує або зобов’язується сплатити ціну. Її застосовують до договорів про водо-, газо-, електропостачання або централізоване теплопостачання, в тому числі публічними постачальниками, тією мірою, якою відповідні товари постачають на договірній основі.

1a. Цю Директиву також застосовують, якщо торговець постачає або зобов’язується постачати цифровий контент, що постачається не на матеріальному носії, або цифрову послугу споживачеві, а споживач надає або зобов’язується надати персональні дані торговцю, крім випадків, коли торговець опрацьовує персональні дані, що їх надає споживач, виключно з метою постачання цифрового контенту, що постачається не на матеріальному носії, або цифрової послуги відповідно до цієї Директиви або з метою виконання торговцем вимог законодавства, виконання яких є обов’язковим для нього, і коли торговець не опрацьовує такі дані для будь-яких інших цілей.

2. Якщо будь-яке положення цієї Директиви суперечить положенню іншого акта Союзу, що регулює конкретні сектори, положення такого іншого акта Союзу має переважну силу і є застосовним до таких конкретних секторів.

3. Цю Директиву не застосовують до договорів:

(a) про надання соціальних послуг, у тому числі соціального житла, догляд за дітьми і підтримку сімей та осіб, які постійно або тимчасово потребують підтримки, в тому числі довгострокового догляду;

(b) про медичне обслуговування згідно з означенням у пункті (a) статті 3 Директиви 2011/24/ЄС, незалежно від того, надають таке обслуговування в закладах охорони здоров’я чи поза ними;

(c) щодо азартних ігор, які передбачають прийняття грошових ставок в азартних іграх, у тому числі лотерей, ігор у казино та ставок;

(d) про надання фінансових послуг;

(e) про створення, придбання або передачу нерухомого майна чи прав на нерухоме майно;

(f) про будівництво нових будівель, істотне переобладнання існуючих будівель і оренду житлових приміщень для цілей проживання;

(g) про пакетні подорожі згідно з означенням у пункті 2 статті 3 Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2302 (- 4).

Статтю 6(7), статтю 8(2)і (6) та статті 19, 21 і 22 цієї Директиви застосовують mutatis mutandis до пакетних подорожей згідно з означенням у пункті 2 статті 3 Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2302 щодо мандрівників, визначених у пункті 6 статті 3 зазначеної Директиви;

(h) на які поширюється дія Директиви Європейського Парламенту і Ради 2008/122/ЄС від 14 січня 2009 року про захист прав споживачів стосовно деяких аспектів договорів про спільне користування (таймшер), довгострокові туристичні продукти, перепродаж та обмін(- 5);

(i) які згідно з правом держав-членів встановлює публічна посадова особа, яка за законом зобов’язана бути незалежною і неупередженою та повинна гарантувати, шляхом надання вичерпної правової інформації, що споживач укладає договір лише на основі ретельно виваженого правового рішення і розуміє його юридичні наслідки;

(j) про доставлення харчових продуктів, напоїв чи інших товарів, призначених для поточного споживання в домогосподарстві, які часто та регулярно торговець доставляє додому, за місцем проживання чи роботи споживача;

(k) про надання послуг пасажирських перевезень, окрім статті 8(2) та статей 19, 21 і 22;

(l) укладених через торговельні автомати або через автоматизовані комерційні приміщення;

(m) укладених з операторами телекомунікаційного зв’язку через телефонні автомати загального користування з метою їх використання або укладених для користування єдиним телефонним, факсовим або інтернет-з’єднанням, встановленим споживачем;

(n) щодо будь-яких товарів, що їх продають у порядку виконавчого провадження або іншим чином відповідно до закону.

4. Держави-члени можуть ухвалити рішення не застосовувати цю Директиву або не зберігати чи не впроваджувати відповідні національні положення до договорів, укладених поза комерційним приміщенням, згідно з якими платіж споживача не перевищує 50 євро. Держави-члени можуть встановити нижчу вартість у своєму національному законодавстві.

5. Ця Директива не впливає на національне загальне договірне право, як-от норми щодо чинності, формування чи наслідки дії договору, оскільки ця Директива не регулює аспекти загального договірного права.

6. Ця Директива не перешкоджає торговцям пропонувати споживачам договірні умови, які виходять за межі передбаченого цією Директивою захисту.

Держави-члени не повинні зберігати в національному праві або впроваджувати в національне право положення, що відрізняються від положень цієї Директиви, у тому числі більш або менш суворі положення для забезпечення іншого рівня захисту прав споживачів, якщо інше не передбачено цією Директивою.

1. До прийняття споживачем на себе зобов’язань за договором, окрім дистанційних договорів або договорів, укладених поза комерційними приміщеннями, або за будь-якою відповідною пропозицією, торговець повинен надати споживачеві наведену нижче інформацію в чіткій та зрозумілій формі, якщо така інформація не є очевидною з контексту:

(a) основні характеристики продуктів або послуг в обсязі, доцільному для відповідного засобу повідомлення та таких продуктів або послуг;

(b) особа торговця, як-от його комерційне найменування, географічна адреса, за якою він зареєстрований, та його номер телефону;

(c) загальна ціна товарів або послуг з урахуванням податків або, якщо характер товарів або послуг передбачає неможливість обґрунтованого розрахунку ціни заздалегідь, спосіб подальшого розрахунку ціни, а також, у відповідних випадках, усі додаткові витрати на транспортування чи доставлення або поштові витрати або, якщо такі витрати не можна обґрунтовано розрахувати заздалегідь, факт того, що такі додаткові витрати можуть підлягати сплаті;

(d) у відповідних випадках, умови оплати, доставлення або виконання, терміни постачання товару або надання послуги торговцем, а також політика торговця щодо розгляду скарг;

(e) у відповідних випадках, на додаток до нагадування про наявність юридичної гарантії відповідності товарів, цифрового контенту та цифрових послуг, наявність та умови післяпродажного обслуговування і комерційних гарантій;

(f) у відповідних випадках, строк дії договору або, якщо договір є безстроковим чи передбачає автоматичне продовження, умови розірвання договору;

(g) у відповідних випадках, функціональність товарів із цифровими елементами, цифрового контенту та цифрових послуг, у тому числі застосовні заходи технічного захисту;

(h) у відповідних випадках, відомості про будь-які релевантні сумісність і взаємодійність товарів із цифровими елементами, цифрового контенту і цифрових послуг, про які торговець знає або знання яких можна від нього обґрунтовано очікувати.

2. Параграф 1 також застосовують до договорів про водо-, газо- або електропостачання, якщо вони не виставлені на продаж в обмеженому обсязі чи встановленій кількості, або договорів про централізоване теплопостачання чи постачання цифрового контенту, який постачають не на матеріальному носії.

3. Держави-члени не зобов’язані застосовувати параграф 1 до договорів, які стосуються повсякденних операцій та які виконують негайно під час їх укладення.

4. Держави-члени можуть ухвалювати або зберігати додаткові вимоги до переддоговірної інформації для договорів, до яких застосовують цю статтю.

1. До прийняття споживачем на себе зобов’язань за дистанційним договором або договором, який буде укладений поза комерційним приміщенням, або за будь-якою відповідною пропозицією, торговець повинен надати споживачеві наведену нижче інформацію в чіткій та зрозумілій формі:

(a) основні характеристики продуктів або послуг в обсязі, доцільному для відповідного засобу повідомлення та таких продуктів або послуг;

(b) особа торговця, зокрема його комерційне найменування;

(c) географічна адреса, за якою торговець зареєстрований, його номер телефону та адреса електронної пошти; крім того, якщо торговець пропонує інші засоби онлайн-комунікації, які гарантують, що споживач може зберігати будь-яку письмову кореспонденцію з торговцем, у тому числі дату та час такої кореспонденції, на довговічному носії, інформація також повинна містити деталі таких інших засобів; усі засоби комунікації, які пропонує торговець, повинні давати споживачеві змогу швидко зв’язатися з торговцем та ефективно з ним спілкуватися; у відповідних випадках торговець також повинен повідомляти географічну адресу та особу торговця, від імені якого він діє;

(d) якщо адреса відрізняється від адреси, наданої відповідно до пункту (c), географічна адреса місця ведення комерційної діяльності торговця та, у відповідних випадках, адреса торговця, від імені якого він діє, на яку споживач може надсилати будь-які скарги;

(e) загальна ціна товарів або послуг з урахуванням податків або, якщо характер товарів або послуг передбачає неможливість обґрунтованого розрахунку ціни заздалегідь, спосіб подальшого розрахунку ціни, а також, у відповідних випадках, усі додаткові витрати на транспортування чи доставлення або поштові та будь-які інші витрати або, якщо такі витрати не можна обґрунтовано розрахувати заздалегідь, факт того, що такі додаткові витрати можуть підлягати сплаті. У випадку безстрокового договору або договору, що передбачає підписку, загальна ціна повинна включати загальні витрати за розрахунковий період. Якщо такі договори передбачають стягнення фіксованої плати, загальна ціна також повинна включати загальні місячні витрати. Якщо загальні витрати не можна обґрунтовано розрахувати заздалегідь, повинен бути повідомлений спосіб розрахунку ціни в подальшому;

(ea) у відповідних випадках, відомості про те, що ціна була персоналізована на основі автоматизованого ухвалення рішень;

(f) вартість використання засобів дистанційної комунікації для укладення договору, якщо таку вартість розраховують не за основним тарифом;

(g) умови оплати, доставлення або виконання, терміни постачання товару або надання послуги торговцем та, у відповідних випадках, політика торговця щодо розгляду скарг;

(h) у разі наявності права на відмову від договору, умови, часові обмеження та процедури здійснення такого права відповідно до статті 11(1), а також типова форма відмови, наведена в додатку I(B);

(i) у відповідних випадках, інформація про те, що споживач повинен буде сплатити витрати, пов’язані з поверненням товарів, у разі відмови від договору, а для дистанційних договорів, якщо з огляду на їхню природу товари не можна повернути поштою - витрати, пов’язані з поверненням таких товарів;

(j) інформація про те, що якщо споживач користується своїм правом на відмову після того, як зробив запит відповідно до статті 7(3)або статті 8(8), споживач несе відповідальність за сплату торговцю обґрунтованих витрат згідно зі статтею 14(3);

(k) якщо право на відмову не передбачене відповідно до статті 16, інформацію про те, що споживач не може скористатися правом на відмову, або, у відповідних випадках, про обставини, за яких споживач втрачає своє право на відмову;

(l) нагадування про наявність юридичної гарантії відповідності товарів, цифрового контенту та цифрових послуг;

(m) у відповідних випадках, інформація про наявність та умови післяпродажної підтримки клієнтів, післяпродажного обслуговування та комерційних гарантій;

(n) інформація про наявність відповідних кодексів поведінки, визначених у пункті (f) статті 2 Директиви 2005/29/ЄС, і, у відповідних випадках, як можна отримати копії таких кодексів;

(o) у відповідних випадках, строк дії договору або, якщо договір є безстроковим чи передбачає автоматичне продовження, умови розірвання договору;

(p) у відповідних випадках, мінімальний строк дії зобов’язань споживача за договором;

(q) у відповідних випадках, інформація про наявність та умови депозитів або інших фінансових гарантій, які повинні бути сплачені або надані споживачем на вимогу торговця;

(r) у відповідних випадках, функціональність товарів із цифровими елементами, цифрового контенту та цифрових послуг, у тому числі застосовні заходи технічного захисту;

(s) у відповідних випадках, відомості про будь-які релевантні сумісність і взаємодійність товарів із цифровими елементами, цифрового контенту і цифрових послуг, про які торговець знає або знання яких можна від нього обґрунтовано очікувати;

(t) у відповідних випадках, інформація про можливість звернення до позасудового механізму розгляду скарг і відшкодування, юрисдикція якого поширюється на торговця, а також про методи доступу до нього.

2. Параграф 1 також застосовують до договорів про водо-, газо- або електропостачання, якщо вони не виставлені на продаж в обмеженому обсязі чи встановленій кількості, або договорів про централізоване теплопостачання чи постачання цифрового контенту, який постачають не на матеріальному носії.

3. У випадку публічного аукціону інформація, зазначена в пунктах (b), (c) і (d) параграфа 1, може бути замінена еквівалентною інформацією для організатора аукціону.

4. Інформація, зазначена в пунктах (h), (i) та (j) параграфа 1 цієї статті, може бути надана за допомогою типових інструкцій щодо відмови, визначених у додатку I(A). Торговець вважається таким, що виконав вимоги до інформації, встановлені в пунктах (h), (i) та (j) параграфа 1 цієї статті, якщо він надав такі правильно заповнені інструкції споживачеві. Покликання на період відмови тривалістю 14 днів у типових інструкціях щодо відмови, визначених у додатку I(A), повинні бути замінені покликанням на період відмови тривалістю 30 днів у випадках, коли держави-члени ухвалили правила відповідно до статті 9(1a).

5. Інформація, зазначена в параграфі 1, повинна стати невід’ємною частиною дистанційного договору або договору, укладеного поза комерційним приміщенням, і не може бути змінена, якщо сторони прямо не домовились про інше.

6. Якщо торговець не дотримався вимог до інформації стосовно додаткових зборів або інших витрат, як зазначено в пункті (e) параграфа 1, або стосовно витрат, пов’язаних із поверненням товару, як зазначено в пункті (i) параграфа 1, споживач не повинен нести відповідальність за сплату таких зборів чи витрат.

7. Держави-члени можуть зберегти у своєму національному праві або впровадити в нього вимоги щодо мови договірної інформації, щоб гарантувати, що така інформація буде зрозумілою споживачу.

8. Вимоги до інформації, встановлені в цій Директиві, доповнюють вимоги до інформації, що містяться в Директиві 2006/123/ЄС та Директиві 2000/31/ЄС, і не перешкоджають державам-членам встановлювати додаткові вимоги до інформації згідно із зазначеними директивами.

Без обмеження першого підпараграфа, якщо положення Директиви 2006/123/ЄС або Директиви 2000/31/ЄС щодо змісту та способу надання інформації суперечать положенням цієї Директиви, положення цієї Директиви мають переважну силу.

9. Тягар доведення дотримання вимог до інформації, встановлених у цій главі, покладений на торговця.

1. До прийняття споживачем на себе зобов’язань за дистанційним договором або за будь-якою відповідною пропозицією на електронному торговельному майданчику постачальник послуг електронного торговельного майданчика повинен надати споживачеві, без обмеження положень Директиви 2005/29/ЄС, наведену нижче інформацію в чіткій та зрозумілій формі у спосіб, що відповідає засобам дистанційної комунікації:

(a) загальну інформацію, доступну в спеціальному розділі онлайн-інтерфейсу, який є безпосередньо доступним зі сторінки, де представлені пропозиції, що стосується основних параметрів, які визначають рейтинг пропозицій (згідно з означенням у пункті (m) статті 2(1) Директиви 2005/29/ЄС), представлених споживачеві за результатами пошукового запиту, і відносної важливості таких параметрів у порівнянні з іншими параметрами;

(b) чи є третя сторона, що пропонує товари, послуги або цифровий контент, торговцем, на підставі заяви такої третьої сторони, наданої постачальнику послуг електронного торговельного майданчика;

(c) якщо третя сторона, що пропонує товари, послуги або цифровий контент, не є торговцем, інформацію про те, що права споживача, які випливають із права Союзу про захист прав споживачів, не застосовуються до договору;

(d) у відповідних випадках, як зобов’язання, пов’язані з договором, розподіляються між третьою стороною, що пропонує товари, послуги або цифровий контент, і постачальником послуг електронного торговельного майданчика. Така інформація не обмежує будь-яку відповідальність постачальника послуг електронного торговельного майданчика або третьої сторони за договором згідно з іншими положеннями права Союзу чи національного права.

2. Без обмеження Директиви 2000/31/ЄС, ця стаття не перешкоджає державам-членам встановлювати додаткові вимоги до інформації для постачальників послуг електронного торговельного майданчика. Такі положення повинні бути пропорційними, недискримінаційними і виправданими з міркувань захисту прав споживачів.

1. У контексті договорів, укладених поза комерційними приміщеннями, торговець повинен надати споживачу інформацію, передбачену статтею 6(1), на папері або, за згодою споживача, на іншому довговічному носії. Така інформація повинна бути розбірливою і викладена простою та зрозумілою мовою.

2. Торговець повинен надати споживачеві копію підписаного договору або підтвердження укладення договору на папері або, за згодою споживача, на іншому довговічному носії, у тому числі, у відповідних випадках, підтвердження попередньої чіткої згоди та підтвердження споживача згідно з пунктом (m) статті 16.

3. Якщо споживач бажає, щоб надання послуг або постачання води, газу чи електроенергії (якщо вони не виставлені на продаж в обмеженому обсязі чи встановленій кількості) або централізоване теплопостачання розпочалося протягом періоду відмови, передбаченого статтею 9(2), і при цьому договір передбачає зобов’язання споживача сплатити ціну таких послуг, торговець повинен вимагати від споживача надання чіткого запиту на довговічному носії та підтвердження того, що після повного виконання договору торговцем споживач більше не матиме права на відмову.

4. У випадку договорів, укладених поза комерційними приміщеннями, коли споживач надає чіткий запит на послуги торговця з метою проведення ремонту чи технічного обслуговування, торговець та споживач негайно виконують свої договірні зобов’язання і сума, що підлягає сплаті споживачем, не перевищує 200 євро:

(a) торговець повинен надати споживачеві інформацію, зазначену в пунктах (b) і(c)статті 6(1), а також інформацію про ціну або спосіб розрахунку ціни разом із оцінкою загальної ціни на папері або, за згодою споживача, на іншому довговічному носії. Торговець повинен надати інформацію, зазначену в пунктах (a),(h) і (k) статті 6(1), але, за чіткою згодою споживача, може не надавати її на папері чи іншому довговічному носії;

(b) підтвердження укладення договору, надане відповідно до параграфа 2 цієї статті, повинне містити інформацію, передбачену статтею 6(1).

Держави-члени можуть ухвалити рішення не застосовувати цей параграф.

5. Держави-члени не повинні встановлювати жодних інших формальних вимог до переддоговірної інформації для виконання зобов’язань щодо надання інформації, встановлених у цій Директиві.

1. У контексті дистанційних договорів торговець повинен надати споживачу інформацію, передбачену статтею 6(1), або зробити таку інформацію доступною для споживача простою та зрозумілою мовою у спосіб, що відповідає засобам дистанційної комунікації, які вони використовують. Якщо таку інформацію надають на довговічному носії, вона повинна бути розбірливою.

2. Якщо дистанційний договір, що укладається за допомогою електронних засобів, передбачає зобов’язання споживача сплатити ціну, торговець повинен чітко та помітно повідомити споживачу інформацію, передбачену пунктами (a), (e), (o) та(p)статті 6(1), безпосередньо перед тим, як споживач розмістить своє замовлення.

Торговець повинен переконатися, що споживач, розміщуючи своє замовлення, чітко підтверджує, що замовлення передбачає зобов’язання сплатити ціну. Якщо розміщення замовлення передбачає активацію кнопки або подібної функції, така кнопка або подібна функція повинна бути розбірливо позначена лише словами "замовити та оплатити" або іншим відповідним однозначним формулюванням, яке вказує на те, що розміщення замовлення передбачає зобов’язання заплатити торговцю. Якщо торговець не дотримується вимог цього підпараграфа, споживач не зобов’язаний виконувати умови договору або замовлення.

3. На торговельних вебсайтах щонайпізніше на початку процесу замовлення повинно бути чітко та розбірливо вказано, чи застосовуються будь-які обмеження щодо доставки та які платіжні засоби приймаються.

4. Якщо договір укладається за допомогою засобу дистанційної комунікації, що має обмежений простір або час для відображення інформації, торговець повинен надати за допомогою такого конкретного засобу або через нього до моменту укладення відповідного договору принаймні переддоговірну інформацію про основні характеристики товарів або послуг, особу торговця, загальну ціну, право на відмову, строк дії договору та, якщо договір є безстроковим, умови розірвання договору, як це зазначено в пунктах (a), (b), (e), (h)та (o) статті 6(1) відповідно, крім типової форми відмови, визначеної в додатку I(B) та згаданої в пункті (h). Інша інформація, зазначена у статті 6(1), включно з типовою формою відмови, повинна бути надана торговцем споживачу належним чином відповідно до параграфа 1 цієї статті.

5. Без обмеження параграфа 4, якщо торговець телефонує споживачеві з метою укладення дистанційного договору, він повинен на початку розмови зі споживачем повідомити про своє найменування та, у відповідних випадках, ідентифікаційні дані особи, від імені якої він здійснює цей дзвінок, а також комерційну мету дзвінка.

6. Якщо дистанційний договір укладається телефоном, держави-члени можуть передбачити обов’язок торговця підтвердити пропозицію споживачеві, зобов’язання якого настають лише після підписання ним пропозиції або надсилання його письмової згоди. Держави-члени також можуть передбачити, що такі підтвердження повинні бути зроблені на довговічному носії.

7. Торговець повинен надати споживачу підтвердження укладення дистанційного договору на довговічному носії протягом розсудливого строку після його укладення, але не пізніше ніж у момент доставлення товару або перед початком надання послуги. Таке підтвердження повинне містити:

(a) усю інформацію, зазначену у статті 6(1), якщо тільки торговець не надав таку інформацію споживачу на довговічному носії до укладення дистанційного договору; та

(b) у відповідних випадках, підтвердження попередньої чіткої згоди та підтвердження споживача згідно з пунктом (m) статті 16.

8. Якщо споживач бажає, щоб надання послуг або постачання води, газу чи електроенергії (якщо вони не виставлені на продаж в обмеженому обсязі чи встановленій кількості) або централізоване теплопостачання розпочалося протягом періоду відмови, передбаченого статтею 9(2), і при цьому договір передбачає зобов’язання споживача сплатити ціну таких послуг, торговець повинен вимагати від споживача надання чіткого запиту та підтвердження того, що після повного виконання договору торговцем споживач більше не матиме права на відмову.

9. Ця стаття не обмежує положення статей 9 та 11 Директиви 2000/31/ЄС щодо укладення електронних договорів та розміщення електронних замовлень.

10. Держави-члени не повинні встановлювати жодних інших формальних вимог до переддоговірної інформації для виконання зобов’язань щодо надання інформації, встановлених у цій Директиві.

1. Окрім випадків, коли застосовуються передбачені статтею 16 винятки, споживач повинен мати 14-денний період для відмови від дистанційного договору або договору, укладеного поза комерційним приміщенням, без пояснення причини та без будь-яких витрат, крім тих, що передбачені статтею 13(2)та статтею 14.

1a. Держави-члени можуть ухвалити норми, згідно з якими 14-денний період відмови, зазначений у параграфі 1, продовжують до 30 днів для договорів, укладених у контексті неузгоджених візитів торговця до дому споживача або екскурсій, що їх організовують торговці з метою або для цілей просування чи продажу продуктів споживачам, задля захисту законних інтересів споживачів від агресивних або оманливих практик маркетингу чи торгівлі. Такі норми повинні бути пропорційними, недискримінаційними і виправданими з міркувань захисту прав споживачів.

2. Без обмеження статті 10, період відмови, згаданий у параграфі 1 цієї статті, закінчується через 14 днів або, у випадках, коли держави-члени ухвалили норми відповідно до параграфа 1a цієї статті, через 30 днів:

(a) у випадку договорів про надання послуг - після укладення договору;

(b) у випадку договорів купівлі-продажу - з дати, коли споживач або третя сторона, що не є перевізником і вказана споживачем, отримує товар у фізичне володіння або:

(i) у разі кількох товарів, замовлених споживачем в одному замовленні та доставлених окремо - з дати, коли споживач або третя сторона, що не є перевізником і вказана споживачем, отримує останній товар у фізичне володіння;

(ii) у разі доставлення товару, що складається з кількох партій або одиниць - із дати, коли споживач або третя сторона, що не є перевізником і вказана споживачем, отримує останню партію або одиницю у фізичне володіння;

(iii) у разі договорів про регулярне доставлення товарів протягом визначеного періоду часу - з дати, коли споживач або третя особа, що не є перевізником і вказана споживачем, отримує перший товар у фізичне володіння;

(c) у випадку договорів про водо-, газо- або електропостачання, якщо вони не виставлені на продаж в обмеженому обсязі чи встановленій кількості, або договорів про централізоване теплопостачання чи постачання цифрового контенту, який постачають не на матеріальному носії - після укладення договору.

3. Держави-члени не забороняють договірним сторонам виконувати свої договірні зобов’язання протягом періоду відмови. Однак стосовно договорів, укладених поза комерційними приміщеннями, держави-члени можуть зберегти чинні положення національного законодавства, які забороняють торговцю отримувати платіж від споживача протягом визначеного періоду після укладення договору.

1. Якщо торговець не надав споживачу інформацію про право на відмову, як цього вимагає пункт (h) статті 6(1), період відмови закінчується через 12 місяців після закінчення початкового періоду відмови, визначеного у статті 9(2).