Цей текст слугує суто засобом документування та не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex

1. Метою цієї Директиви є захист працівників від ризиків для здоров'я та безпеки, у тому числі запобігання таким ризикам, які виникають або можуть виникнути внаслідок контакту з канцерогенами або мутагенами на місці роботи.

Вона встановлює певні мінімальні вимоги у цій сфері, у тому числі граничні значення.

2. Ця Директива не застосовується до працівників, які контактують тільки з випромінюванням, яке підпадає під дію Договору про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії.

3. Директива 89/391/ЄЕС повністю застосовується до всієї сфери, згаданої у параграфі 1, без обмеження більш жорстких та/або спеціальних положень цієї Директиви.

4. Що стосується азбесту, який регулюється Директивою Європейського Парламенту і Ради 2009/148/ЄС (- 1), положення цієї Директиви застосовуються, якщо вони є більш сприятливими для здоров'я та безпеки на місці роботи.

Для цілей цієї Директиви

(a) "канцероген" означає:

(i) речовину або суміш, яка відповідає критеріям для її класифікації як канцерогену категорії 1A або 1B, визначеним у додатку I до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1272/2008 (- 2);

(ii) речовину, суміш або процес, зазначені у додатку I до цієї Директиви, а також речовину або суміш, яка виділяється у процесі, вказаному у зазначеному додатку;

(b) "мутаген" означає:

речовину або суміш, яка відповідає критеріям для її класифікації як мутагенної для зародкових клітин категорії 1A або 1B, визначеним у додатку I до Регламенту (ЄС) № 1272/2008 ;

(c) "граничне значення" означає, якщо не зазначено інше, межу середньозваженого за часом значення концентрації "канцерогену або мутагену" у повітрі в межах зони дихання працівника по відношенню до визначеного референтного періоду, як визначено у додатку III до цієї Директиви.

1. Ця Директива застосовується до видів діяльності, у яких працівники контактують або можуть контактувати з канцерогенами або мутагенами в результаті своєї роботи.

2. У випадку будь-якої діяльності, яка може передбачати ризик контакту з канцерогенами або мутагенами, необхідно визначити характер, ступінь та тривалість контакту працівників із канцерогенами або мутагенами, щоб можна було оцінити будь-який ризик для здоров’я або безпеки працівників та встановити заходи, яких необхідно вжити.

Оцінювання необхідно оновлювати регулярно та у будь-якому випадку після внесення будь-яких змін до умов, які можуть вплинути на контакт працівників із канцерогенами або мутагенами.

За запитом відповідальних органів працедавець забезпечує їх інформацією, що використовується для оцінювання.

3. При оцінюванні ризику повинні бути враховані всі шляхи контакту, такі як всмоктування в та/або через шкіру.

4. У ході проведення оцінювання ризику працедавці повинні надавати особливої уваги будь-яким наслідкам певного ризику для здоров’я або безпеки працівників та, між іншим, враховувати бажаність не наймати таких працівників для роботи у сферах, у яких вони можуть контактувати з канцерогенами або мутагенами.

1. Працедавець повинен зменшити використання канцерогенів або мутагенів на місці роботи, зокрема шляхом їх заміни, наскільки це технічно можливо, речовиною, сумішшю або процесом, які, за їх умов використання, не є небезпечними або є менш небезпечними для здоров’я чи безпеки працівників, залежно від випадку.

2. За запитом працедавець подає результати своїх досліджень відповідним органам.

1. Якщо за результатами оцінювання, згаданого у статті 3(2), виявлено ризик для здоров’я чи безпеки працівників, необхідно запобігти контакту працівників.

2. Якщо замінити канцероген або мутаген речовиною, сумішшю або процесом, які, за їх умов використання, не є небезпечними або є менш небезпечними для здоров’я чи безпеки, технічно неможливо, працедавець забезпечує, щоб канцероген або мутаген, наскільки це технічно можливо, вироблявся та використовувався в закритій системі.

3. Якщо закрита система технічно неможлива, працедавець забезпечує зниження ступеня контакту працівників настільки, наскільки це технічно можливо.

4. Контакт не повинен перевищувати граничного значення для канцерогену; визначеного в додатку III.

5. У разі використання канцерогену або мутагену працедавець вживає таких заходів:

(a) обмеження кількостей канцерогену або мутагену на місці роботи;

(b) підтримання кількості працівників, які контактують або можуть контактувати з ними, настільки низькою, наскільки це можливо;

(c) розробка робочих процесів та заходів технічного контролю, які передбачають уникнення або мінімізацію виділення канцерогенів або мутагенів на місці роботи;

(d) відведення канцерогенів або мутагенів у джерелі їх утворення, локальна система витяжної вентиляції або загальна вентиляція; усі такі методи повинні бути належними та сумісними з потребою у захисті громадського здоров’я і довкілля;

(e) використання наявних належних процедур для вимірювання вмісту канцерогенів або мутагенів, зокрема для раннього виявлення нехарактерного контакту внаслідок непередбачуваної події або нещасного випадку;

(f) застосування відповідних робочих процедур та методів;

(g) заходи колективного захисту та/або, якщо контакту не можна уникнути в інший спосіб, заходи індивідуального захисту;

(h) гігієнічні заходи, зокрема регулярне очищення підлог, стін та інших поверхонь;

(i) інформація для працівників;

(j) визначення меж зон ризику та використання належних знаків попередження і знаків безпеки, у тому числі знаків "не палити" у зонах, у яких працівники контактують або можуть контактувати з канцерогенами або мутагенами;

(k) складання планів для усунення аварійних ситуацій, які можуть призвести до надмірно високого ступеня контакту;

(l) засоби безпечного зберігання, оброблення та транспортування, зокрема з використанням закритих та чітко і помітно маркованих контейнерів;

(m) засоби безпечного збирання, зберігання та утилізації відходів працівниками, у тому числі використання закритих та чітко і помітно маркованих контейнерів.

Якщо за результатами оцінювання, згаданого у статті 3(2), виявлено ризик для здоров'я чи безпеки працівників, працедавці надають за запитом компетентному органу належну інформацію щодо:

(a) здійснюваних видів діяльності та/або промислових процесів, у тому числі причин використання канцерогенів та/або мутагенів;

(b) кількостей речовин або сумішей, що виробляються або використовуються, які містять канцерогени або мутагени;

(c) кількості працівників, які контактують з ними;

(d) вжитих запобіжних заходів;

(e) типу захисного обладнання, яке використовується;

(f) характеру та ступеня контакту;

(g) випадків заміни.

Держави-члени враховують інформацію, зазначену в пунктах (a)-(g) першого параграфа цієї статті, у своїх звітах, які вони подають Комісії відповідно до статті 17a Директиви 89/391/ЄЕС.

1. У разі непередбачуваної події або нещасного випадку, які можуть призвести до надмірного контакту працівників з канцерогенами або мутагенами, працедавець повинен інформувати про це працівників.

2. Якщо штатна ситуація не була відновлена, та причини надмірного контакту не були усунені:

(a) тільки працівникам, необхідним для проведення ремонту та інших необхідних робіт, повинно бути дозволено працювати у зоні надмірного контакту;

(b) відповідних працівників потрібно забезпечити захисним одягом та індивідуальними засобами захисту органів дихання, які вони повинні носити; контакт не може бути постійним та повинен становити абсолютний мінімум часу, необхідний для кожного працівника;

(c) працівникам без засобів захисту не дозволяється працювати у зоні надмірного контакту.

1. Що стосується деяких видів діяльності, таких як технічне обслуговування, у яких можна передбачити потенційне значне підвищення ступеня контакту працівників, та в яких усі можливості подальших технічних запобіжних заходів для обмеження контакту працівників уже було вичерпано, працедавець після консультації з працівниками та/або їх представниками у підприємстві або установі, без обмеження відповідальності працедавця, визначає заходи, необхідні для зменшення тривалості контакту працівників до мінімальної можливої та забезпечення захисту працівників на час їх залучення до таких видів діяльності.

Згідно з першим підпараграфом, відповідних працівників потрібно забезпечити захисним одягом та індивідуальними засобами захисту органів дихання, які вони повинні носити, поки не усунуто надмірний ступінь контакту; такий контакт не може бути постійним та повинен становити абсолютний мінімум часу, необхідний для кожного працівника.

2. Повинні бути вжиті належні заходи для забезпечення демаркації та позначення зон, у яких здійснюються види діяльності, згадані у першому підпараграфі параграфа 1, або запобігання будь-якими засобами доступу неуповноважених осіб до таких зон.

Працедавці повинні вживати належних заходів для забезпечення того, щоб доступ до зон, у яких здійснюються види діяльності, стосовно яких, за результатами оцінювання, згаданого у статті 3(2), виявлено ризик для здоров’я чи безпеки працівників, мали виключно працівники, які повинні входити до них із огляду на їх роботу або обов’язки.

1. У разі здійснення всіх видів діяльності, у яких є ризик забруднення канцерогенами або мутагенами, працедавці зобов’язані вжити належних заходів для забезпечення того, щоб:

(a) працівники не їли, не пили або не палили у робочих зонах, у яких є ризик забруднення канцерогенами або мутагенами;

(b) працівники були забезпечені належним захисним одягом або іншим належним спеціальним одягом;

(c) були забезпечені окремі місця для зберігання робочого або захисного одягу та звичайного одягу;

(d) працівники були забезпечені належними та відповідними умивальниками і туалетами;

(e) захисне обладнання зберігалося належним чином у чітко визначеному місці та перевірялося й очищалося за можливості перед та у будь-якому разі після кожного використання;

(f) обладнання, яке має дефекти, було відремонтовано або замінено перед подальшим використанням.

2. З працівників не повинна стягуватися плата за витрати на засоби, визначені у параграфі 1.

1. Працедавці вживають належних заходів для забезпечення того, щоб працівники та/або представники працівників у підприємстві або установі пройшли достатню та належну підготовку, що ґрунтується на всій доступній інформації, зокрема у формі інформації та інструкцій, стосовно:

(a) потенційних ризиків для здоров’я, у тому числі додаткових ризиків через споживання тютюну;

(b) запобіжних заходів, яких необхідно вжити для запобігання контакту;

(c) гігієнічних вимог;

(d) одягання та використання захисного обладнання та одягу;

(e) заходів, яких повинні вжити працівники, у тому числі рятувальники, у разі інцидентів та для запобігання інцидентам.

Підготовка повинна:

- бути адаптованою з метою врахування нових або змінених ризиків та

- за необхідності періодично проводитися повторно.

2. Працедавці інформують працівників про установки та контейнери для них, які містять канцерогени або мутагени, забезпечують, щоб усі контейнери, пакунки та установки, які містять канцерогени або мутагени, були чітко і читабельно марковані, та розміщують чітко помітні знаки попередження і знаки небезпеки.

Потрібно вжити належних заходів для забезпечення того, щоб:

(a) працівники та/або будь-які представники працівників у підприємстві або установі могли перевірити застосування цієї Директиви або бути залученими до її застосування, зокрема у питаннях, що стосуються:

(i) наслідків вибору, одягання та використання захисного одягу й обладнання для безпеки і здоров'я працівників, без обмеження відповідальності працедавця за визначення ефективності захисного одягу й обладнання;

(ii) заходів, визначених працедавцем, що згадані у першому підпараграфі статті 8(1), без обмеження відповідальності працедавця за визначення таких заходів;

(b) працівники та/або будь-які представники працівників у підприємстві або установі були якомога швидше поінформовані про випадки надмірного контакту, у тому числі згадані у статті 8, про їх причини та вжиті заходи або заходи, яких необхідно вжити для виправлення ситуації;

(c) працедавець вів актуальний перелік працівників, залучених до видів діяльності, у яких, за результатами оцінювання, згаданого у статті 3(2), виявлено ризик для здоров'я чи безпеки працівників, із зазначенням, якщо така інформація доступна, контакту, якого вони зазнали;

(d) лікар та/або компетентний орган, а також інші особи, які несуть відповідальність за здоров'я і безпеку на місці роботи, мали доступ до переліку, згаданого в пункті (c);

(e) кожен працівник мав доступ до інформації, внесеної до переліку, яка стосується його особисто;

(f) працівники та/або будь-які представники працівників у підприємстві або установі мали доступ до анонімної колективної інформації.

Консультація з працівниками та/або їх представниками та участь працівників та/або їх представників у питаннях, які підпадають під дію цієї Директиви, повинні здійснюватися відповідно до статті 11 Директиви 89/391/ЄЕС.

Угоди соціальних партнерів, які можуть бути укладені у сфері застосування цієї Директиви, перелічені на вебсайті Європейського агентства з безпеки праці та охорони здоров'я на робочих місцях (EU-OSHA). Такий перелік слід регулярно оновлювати.

1. Держави-члени, згідно з національним правом або практикою, встановлюють заходи для здійснення нагляду за станом здоров'я працівників, ризик для здоров'я чи безпеки яких виявлено за результатами оцінювання, згаданого у статті 3(2). Лікар або орган, відповідальний за нагляд за станом здоров'я працівників, може визначити, що нагляд за станом здоров'я необхідно продовжити після завершення контакту протягом строку, який він вважає необхідним для забезпечення здоров'я відповідного працівника.

2. Зазначені у параграфі 1 заходи повинні бути такими, щоб кожен працівник у разі потреби міг проходити відповідний нагляд за станом здоров’я:

- перед контактом,

- регулярно після контакту.

Зазначені заходи повинні бути такими, щоб вжиття індивідуальних і професійних гігієнічних заходів було безпосередньо можливим.

3. Якщо було виявлено, що працівник страждає від аномалії, яка може бути результатом контакту з канцерогенами або мутагенами, лікар або орган, відповідальний за нагляд за станом здоров'я працівників, може вимагати, щоб інші працівники, які зазнавали такого самого контакту, пройшли нагляд за станом здоров’я.

У такому разі проводять повторне оцінювання ризику контакту відповідно до статті 3(2).

4. У випадках, у яких здійснюється нагляд за станом здоров'я, індивідуальні медичні записи зберігаються, та лікар або орган, відповідальний за нагляд за станом здоров'я, пропонує будь-які захисні або запобіжні заходи, яких потрібно вживати стосовно будь-яких окремих працівників.

5. Працівникам повинні бути надані інформація та поради стосовно будь-якого нагляду за станом здоров'я, який вони можуть пройти після завершення контакту.

6. Відповідно до національних законів та/або практики:

- працівники повинні мати доступ до результатів нагляду за станом здоров'я, які стосуються їх, та

- відповідні працівники або працедавець можуть подати запит про перегляд результатів нагляду за станом здоров'я.

7. Практичні рекомендації для нагляду за станом здоров'я працівників наведені у додатку II.

8. Про всі випадки раку, ідентифіковані відповідно до національного права або практики як такі, що є наслідком професійного контакту з карцерогенами або мутагенами, необхідно повідомляти компетентний орган.

Держави-члени враховують інформацію, зазначену в цьому параграфі, у своїх звітах, які вони подають Комісії відповідно до статті 17a Директиви 89/391/ЄЕС.

1. Перелік, згаданий у пункті (c) статті 12, та медичні записи, згадані у статті 14(4), зберігаються протягом щонайменше 40 років після завершення контакту, відповідно до національних законів та/або практики.

2. Потрібно забезпечити доступ до таких документів відповідальному органу у випадках, якщо підприємство припиняє діяльність, відповідно до національних законів та/або практики.

1. Комісія визначає, відповідно до процедури, встановленої у статті 137(2) Договору, у директивах граничні значення на основі наявної інформації, у тому числі науково-технічних даних, щодо канцерогенів та мутагенів, для яких це можливо, та, якщо необхідно, інші безпосередньо пов’язані з ними положення.

2. Граничні значення та інші безпосередньо пов’язані з ними положення, визначені у додатку III.

Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 17а для внесення виключно технічних змін до додатка II для врахування технічного прогресу, змін у міжнародних регламентах або специфікаціях та нових даних стосовно канцерогенів або мутагенів.

Якщо, у належним чином обґрунтованих та виняткових випадках, до яких належать невідворотні, безпосередні і серйозні ризики для фізичного здоров’я і безпеки працівників та інших осіб, міркування невідкладної терміновості вимагають дій протягом дуже короткого строку, процедуру, передбачену у статті 17b, застосовують до делегованих актів, ухвалених відповідно до цієї статті.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надано Комісії на умовах, встановлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статті 17, надано Комісії на п’ятирічний період, починаючи з 26 липня 2019 року. Комісія складає звіт про виконання делегованих повноважень не пізніше ніж за дев’ять місяців до закінчення п’ятирічного періоду. Делегування повноважень автоматично подовжується на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалять рішення проти такого подовження не пізніше ніж за три місяці до закінчення кожного такого строку.

3. Делеговані повноваження, зазначені в статті 17, можуть бути у будь-який час відкликані Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані у такому рішенні. Воно набуває чинності на наступний день після публікації рішення в Офіційному віснику Європейського Союзу або в пізнішу дату, вказану в самому рішенні. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, які вже набули чинності.