1. Цю Директиву застосовують до здійснюваних державами-членами перевірок умов дорожніх перевезень небезпечних вантажів транспортними засобами, що пересуваються їхньою територією або в’їжджають до них із третіх країн.

Її не застосовують до перевезення небезпечних вантажів транспортними засобами, які належать збройним силам або перебувають під їхньою відповідальністю.

2. Однак, ця Директива не повинна впливати на право держав-членів проводити перевірки щодо внутрішніх і міжнародних перевезень небезпечних вантажів у межах їхньої території транспортними засобами, що не підпадають під дію цієї Директиви, з належним урахуванням права Співтовариства.

Для цілей цієї Директиви:

- "транспортний засіб" означає будь-який комплектний або некомплектний моторний транспортний засіб, який призначений для використання на дорогах та має принаймні чотири колеса та максимальну конструктивну швидкість понад 25 км/год, у тому числі причіп до нього, за винятком рейкових транспортних засобів, сільськогосподарських і лісогосподарських тракторів та будь-яких самохідних машин;

- "небезпечні вантажі" означає небезпечні вантажі, як їх визначено в Директиві 94/55/ЄС;

- "перевезення" означає будь-яку операцію дорожнього перевезення, здійснювану транспортним засобом цілком або частково на дорогах загального користування в межах території держави-члена, включно із завантажуванням та розвантажуванням вантажу, який підпадає під дію Директиви 94/55/ЄС, без обмеження дії механізмів, встановлених законами держав-членів щодо пов’язаної з такими операціями відповідальності;

- "підприємство" означає будь-яку орієнтовану чи не орієнтовану на отримання прибутку фізичну чи юридичну особу, будь-яке орієнтоване чи не орієнтоване на отримання прибутку об’єднання або групу осіб без правосуб’єктності та будь-який орган публічної влади, який володіє правосуб’єктністю сам по собі або підпорядкований органу з такою правосуб’єктністю, та котрі перевозять, завантажують чи розвантажують небезпечні вантажі або забезпечують їх перевезення, а також тих, що тимчасово зберігають, комплектують, запаковують чи доставляють такі вантажі в рамках транспортних операцій і розташовані на території Співтовариства;

- "перевірка" означає будь-яку перевірку, контроль, огляд, верифікацію чи формальність, здійснювану компетентними органами, виходячи з міркувань безпеки, властивих для перевезень небезпечних вантажів.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб репрезентативна частка партій небезпечних вантажів, що їх перевозять дорожнім транспортом, підпадала під перевірки, встановлені у цій Директиві, щоб перевірити їхню відповідність законодавчим нормам щодо дорожніх перевезень небезпечних вантажів.

2. Такі перевірки повинні здійснюватися на території держави-члена відповідно до статті 3 Регламенту (ЄЕС) № 4060/89 та статті 1 Регламенту (ЄЕС) № 3912/92.

1. Для здійснення передбачених цією Директивою перевірок держава-член має користуватися контрольним переліком, наведеним у додатку I. Примірник цього переліку або сертифікат на підтвердження результату перевірки, складений органом, що її здійснює, повинен бути наданий водію транспортного засобу для ознайомлення на вимогу з метою спрощення або уникнення, де це можливо, наступних перевірок. Цей параграф не обмежує права держав-членів здійснювати конкретні заходи для детальних перевірок.

2. Перевірки повинні здійснюватися на випадковій основі та охоплювати настільки значну частку дорожньої інфраструктури, наскільки це можливо.

3. Місця, обрані для проведення таких перевірок, повинні давати змогу привести транспортні засоби-порушники у відповідність до вимог або, якщо орган, що проводить перевірку, вважає за потрібне - знерухомити їх на місці або в місці, призначеному для цього згаданим органом, без створення загроз для безпеки.

4. Якщо доцільно та за умови, що це не становить загрози безпеці, зразки транспортованих вантажів може бути відібрано для дослідження в лабораторії, визнаній компетентним органом.

5. Тривалість перевірок не повинна перевищувати обґрунтованого часового проміжку.

Без обмеження інших санкцій, що їх може бути застосовано, транспортні засоби, щодо яких встановлено факт одного чи кількох порушень правил перевезення небезпечних вантажів, зокрема порушень, викладених у додатку II, можуть бути знерухомлені або на місці, або в місці, призначеному для цього органами, що здійснюють перевірку, та повинні бути приведені у відповідність, перш ніж продовжувати рейс, або можуть підпадати під інші належні заходи, залежно від обставин або вимог до безпеки, у тому числі, у відповідних випадках, у вигляді відмови таким транспортним засобам у в’їзді на територію Співтовариства.

1. Перевірки можуть також відбуватися в приміщеннях підприємств як превентивний захід або якщо було зареєстровано порушення, що ставлять під загрозу безпеку дорожніх перевезень небезпечних вантажів.

2. Метою таких перевірок повинно бути забезпечення відповідності умов безпеки дорожніх перевезень небезпечних вантажів відповідним законодавчим актам.

Якщо встановлено факт одного чи кількох порушень умов дорожніх перевезень небезпечних вантажів, зокрема порушень, викладених у додатку II, транспортний засіб повинен бути приведений у відповідність, перш ніж вантаж зможе покинути територію підприємства, або підпадати під інші належні заходи.

1. Держави-члени повинні надавати сприяння одна одній для належного виконання цієї Директиви.

2. Серйозні або багаторазові порушення, що ставлять під загрозу безпеку перевезень небезпечних вантажів, вчинені транспортним засобом нерезидентом або підприємством нерезидентом, повинні бути повідомлені компетентним органам у державі-члені, в якій зареєстровано транспортний засіб або в якій має осідок підприємство.

Компетентні органи держави-члена, в якій було зареєстровано серйозні або багаторазові порушення, можуть звернутися до компетентних органів держави-члена, в якій зареєстровано транспортний засіб або в якій має осідок підприємство, з проханням забезпечити вжиття відповідних заходів щодо порушника або порушників.

Останні компетентні органи повинні повідомити компетентним органам держави-члена, в якій зареєстровано порушення, про будь-які заходи, вжиті щодо перевізника чи підприємства.

Якщо результати придорожньої перевірки транспортного засобу, зареєстрованого в іншій державі-члені, дають підстави вважати, що було вчинено серйозні або багаторазові порушення, які неможливо виявити в ході такої перевірки за відсутності необхідних даних, компетентні органи держав-членів, яких це стосується, повинні надавати одне одному допомогу в з’ясуванні ситуації. Якщо задля цього компетентна держава-член проводить перевірку на підприємстві, інші держави-члени, яких це стосується, повинні бути проінформовані про її результати.

1. Кожна держава-член кожного календарного року не пізніше, ніж через дванадцять місяців після його завершення, надсилає Комісії звіт за відповідний рік, складений згідно з наведеною в додатку III формою, щодо застосування цієї Директиви, включно з такими даними:

- якщо можливо, точний або оціночний обсяг небезпечних вантажів, перевезених дорожнім транспортом (у тоннах або тоннах на кілометр),

- кількість проведених перевірок,

- кількість перевірених транспортних засобів за місцем реєстрації (зареєстрованих на власній території, в інших державах-членах чи третіх країнах),

- кількість та типи зареєстрованих порушень,

- тип та кількість застосованих санкцій.

2. Вперше у 1999 році, і надалі - принаймні кожні три роки, Комісія надсилає Європейському Парламенту і Раді звіт про застосування цієї директиви державами-членами із зазначенням даних згідно з параграфом 1 вище.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 9aa шляхом внесення відповідних змін до додатків з метою їх адаптації до науково-технічного прогресу в галузях, що підпадають під дію цієї Директиви, зокрема для врахування змін до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2008/68/ЄС (- 1).

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надано Комісії на умовах, встановлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статті 9а, надано Комісії на п’ ятирічний період, починаючи з 26 липня 2019 року. Комісія складає звіт про здійснення делегованих повноважень не пізніше ніж за дев’ять місяців до закінчення цього п’ ятирічного періоду. Строк делегування повноваження автоматично продовжується на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент чи Рада не висловить заперечення проти такого продовження не пізніше, ніж за три місяці до кінця кожного періоду.

3. Делеговані повноваження, зазначені в статті 9a, можуть бути в будь-який час відкликані Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані в такому рішенні. Воно набуває чинності в день, наступний після публікації такого рішення в Офіційному віснику Європейського Союзу, або в пізнішу дату, вказану в самому рішенні. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, які вже введені в дію.

4. Перед ухваленням делегованого акта Комісія проводить консультації з експертами, призначеними кожною державою-членом відповідно до принципів, викладених у Міжінституційній угоді від 13 квітня 2016 року про краще законотворення (- 2).

5. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона нотифікує його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

6. Делегований акт, ухвалений відповідно до статті 9a, набуває чинності, тільки якщо ані Європейський Парламент, ані Рада не висловили жодних заперечень протягом двомісячного періоду з моменту надсилання такого акта Європейському Парламенту і Раді, або якщо до закінчення такого періоду Європейський Парламент і Рада повідомили Комісії про те, що вони не заперечуватимуть. Такий період подовжують на два місяці за ініціативи Європейського Парламенту чи Ради.

1. Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання вимог цієї Директиви, до 1 січня 1997 року. Вони негайно інформують про них Комісію.

Якщо держави-члени ухвалюють такі положення, вони повинні містити покликання на цю Директиву, або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційної публікації. Методи здійснення такого покликання визначають держави-члени.

2. Держави-члени передають Комісії текст істотних положень національного права, ухвалених у сфері регулювання цієї Директиви.

Ця Директива набуває чинності в день її публікації в Офіційному віснику Європейських Співтовариств.

Цю Директиву адресовано державам-членам.