1. Цей Регламент запроваджує:

(a) рамку для надання портових послуг;

(b) загальні правила щодо фінансової прозорості та щодо портових сервісних зборів та зборів за використання інфраструктури.

2. Цей Регламент застосовують до надання таких категорій портових послуг (далі - "портових послуг"), як у портових зонах, так і на водних шляхах, які забезпечують доступ до порту:

(a) бункерування;

(b) операції з вантажем;

(c) швартування;

(d) обслуговування пасажирів;

(e) збирання суднових відходів та залишків вантажів;

(f) лоцманське проведення суден; та

(g) буксирування.

3. Статтю 11(2) також застосовують до днопоглиблювальних робіт.

4. Цей Регламент застосовують до всіх морських портів Транс'європейської транспортної мережі, як зазначено у додатку II до Регламенту (ЄС) № 1315/2013.

5. Держави-члени можуть ухвалити рішення не застосовувати цей Регламент до морських портів комплексної мережі, розташованих у найбільш віддалених регіонах, згаданих у статті 349 Договору про функціонування Європейського Союзу. Якщо держави-члени ухвалюють рішення не застосовувати цей Регламент до таких морських портів, вони повинні повідомити про таке рішення Комісію.

6. Держави-члени можуть також застосовувати цей Регламент до інших морських портів. Якщо держави-члени ухвалюють рішення застосовувати цей Регламент до інших морських портів, вони повинні повідомити про таке рішення Комісію.

Цей Регламент не обмежує дії директиви Європейського Парламенту і Ради 2014/23/ЄС (- 1) та 2014/24/ЄС (- 2) та Директиву 2014/25/ЄС.

Для цілей цього Регламенту:

(1) "бункерування" означає постачання твердого, рідкого або газоподібного палива або будь-якого іншого джерела енергії, яке використовують для приведення в рух судна, а також для загального та спеціального енергопостачання на борту судна під час стоянки на причалі;

(2) "операції з вантажем" означають організацію вантажу та проведення операцій із ним між судном, яке його перевозить, та сушею, незалежно від того, для імпорту, експорту чи транзиту вантажу, зокрема таких операцій, як опрацювання, закріплення, відкріплення, штивка, транспортування та тимчасове зберігання вантажу у відповідному вантажному терміналі, які безпосередньо пов'язані з перевезенням вантажу; до таких операцій не входять, якщо держава-член не постановить інакше, зберігання на складі, розбирання, перепакування та будь-які інші додаткові платні послуги, пов'язані з вантажами;

(3) "компетентний орган" означає будь-який публічний орган або приватну організацію, які уповноважено здійснювати на місцевому, регіональному або національному рівні відповідно до національного права або інструментів діяльність, пов'язану з організацією та адмініструванням портової діяльності, у співпраці з органом управління портом або замість нього;

(4) "днопоглиблювальні роботи" означають видалення піску, мулу або інших речовин із дна водних шляхів, які забезпечують доступ до порту, або в межах портової зони, а також утилізацію видалених матеріалів з метою надання суднам доступу до порту, що входить до компетенції органу управління портом; такі роботи охоплюють початкове видалення (капітальне днопоглиблення) та експлуатаційне днопоглиблення, яке здійснюють для збереження прохідності водних шляхів, та не належать до портових послуг, які пропонують користувачам;

(5) "орган управління портом" означає будь-який публічний орган або приватну організацію, що, відповідно до національного права або інструментів, має завдання або повноваження здійснювати на місцевому рівні, як спільно з іншою діяльністю, так і окремо, адміністрування та управління портовою інфраструктурою та виконувати одне або більше з таких завдань у відповідному порту: управління рухом суден у порту, координація діяльності операторів у відповідному порту, та контроль за діяльністю операторів у відповідному порту;

(6) "швартування" означає послуги із причалювання та відчалювання, зокрема проведення судна вздовж причалу, необхідні для безпечного функціонування судна в порту або на водних шляхах, які забезпечують доступ до порту;

(7) "обслуговування пасажирів" означає організацію пасажирів, їхнього багажу та транспортних засобів, їх переміщення між судном та сушею, а також опрацювання персональних даних та перевезення пасажирів всередині відповідного пасажирського терміналу;

(8) "лоцманське проведення суден" означає послуги з проведення судна лоцманом або лоцманською станцією для уможливлення безпечного входу судна у водний шлях, який забезпечує доступ до порту, або виходу з нього, або безпечної навігації у межах порту;

(9) "портовий збір за використання інфраструктури" означає збір, який стягують безпосередньо або опосередковано на користь органу управління портом або компетентного органу за використання інфраструктури, засобів та послуг, зокрема водного шляху, який забезпечує доступ до відповідного порту, а також за доступ до обслуговування пасажирів та опрацювання вантажів, але який не охоплює плату за оренду землі та збори та податки еквівалентного впливу;

(10) "збирання суднових відходів та залишків вантажів" означає приймання суднових відходів та залишків вантажів будь-якою стаціонарною, плавучою або мобільною спорудою, здатною приймати суднові відходи та залишки вантажів відповідно до визначення у Директиві Європейського Парламенту і Ради 2000/59/ЄС (- 3);

(11) "портовий сервісний збір" означає збір, який стягують на користь надавача портових послуг із користувачів відповідними послугами;

(12|) "договір про надання портових послуг" означає офіційну та юридично зобов’язальну угоду або акт, що має еквівалентну юридичну силу, укладену між надавачем портових послуг та органом управління портом або компетентним органом, предметом якої є надання однієї або більше портових послуг, без обмеження форми призначення надавачів портових послуг;

(13) "надавач портових послуг" означає будь-яку фізичну або юридичну особу, яка надає або бажає надавати за винагороду портові послуги однієї або більше категорій;

(14) "спеціальний обов'язок з надання громадських послуг" означає вимогу, визначену або встановлену для забезпечення надання портових послуг або здійснення портової діяльності загального інтересу, надання яких оператор, зважаючи на власні комерційні інтереси, не здійснював би взагалі або не здійснював би в такому самому обсязі та на таких самих умовах;

(15) "морське перевезення на невелику відстань" означає морське переміщення вантажу та пасажирів між портами, розташованими у географічній Європі, або між такими портами та портами, розташованими у неєвропейських країнах, що мають берегову лінію у внутрішніх морях, які межують із Європою;

(16) "морський порт" означає територію та акваторію із інфраструктурою та обладнанням, що уможливлюють, передусім, приймання суден, їх завантаження та розвантаження, зберігання товарів, отримання та постачання таких товарів і посадку та висадку пасажирів, екіпажу й інших осіб, а також будь-якою іншою інфраструктурою, необхідною для операторів транспорту в межах портової зони;

(17) "буксирування" означає допомогу судну у здійсненні ним маневрів, яку надають із використанням буксира для уможливлення безпечного входу такого судна в порт або виходу в нього, або безпечної навігації у межах порту;

(18) "водні шляхи, які забезпечують доступ до порту" означають водні шляхи до порту з відкритого моря, як-от підхідні канали до порту, фарватери, ріки, морські канали та фіорди, за умови, що на такі водні шляхи поширюється компетенція органу управління портом.

1. На доступ до ринку надання портових послуг у морських портах можуть, відповідно до цього Регламенту, поширюватися:

(a) мінімальні вимоги щодо надання портових послуг;

(b) обмеження щодо кількості надавачів послуг;

(c) спеціальні обов’язки з надання громадських послуг;

(d) обмеження, які стосуються внутрішніх операторів.

2. Держави-члени можуть відповідно до національного права ухвалити рішення не застосовувати будь-яку з умов, зазначених у параграфі 1, до однієї або більше категорій портових послуг

3. Умови доступу до портової інфраструктури, засобів, об’єктів та обладнання повинні бути справедливими й обґрунтованими та мати недискримінаційний характер.

1. Орган управління портом або компетентний орган може вимагати, щоб надавачі портових послуг, зокрема субпідрядники, дотримувалися мінімальних вимог щодо надання відповідних портових послуг.

2. Мінімальні вимоги, передбачені у параграфі 1, можуть стосуватися лише:

(a) професійних кваліфікацій надавача портових послуг, його персоналу або фізичних осіб, які фактично та на постійній основі здійснюють управління діяльністю надавача портових послуг;

(b) фінансової спроможності надавача портових послуг;

(c) обладнання, необхідного для надання відповідних портових послуг за звичайних та безпечних умов та спроможності підтримувати необхідний технічний стан такого обладнання;

(d) доступності відповідної портової послуги усім користувачам на всіх причалах та без перерв, цілодобово та упродовж усього року;

(e) дотримання вимог щодо морської безпеки або безпеки та охорони порту або доступу до нього, його об’єктів, обладнання, а також працівників та інших осіб;

(f) дотримання місцевих, національних та міжнародних вимог у сфері охорони довкілля, а також відповідних вимог Союзу;

(g) виконання обов’язків у сфері соціального та трудового права, яке застосовують у державі-члені, на території якої розташований відповідний порт, зокрема умов застосовних колективних угод, вимог щодо складу екіпажу та вимог щодо годин роботи та годин відпочинку для моряків, а також із застосовними правилами щодо безпеки праці;

(h) доброї репутації надавача портових послуг, як визначено будь-якими застосовними положеннями національного права про добру репутацію, з урахуванням будь-яких поважних підстав сумніватися в надійності надавача портових послуг.

3. Без обмеження параграфа 4, якщо держава-член вважає за необхідне встановити вимогу щодо прапора для забезпечення повної відповідності пункту (g) параграфа 2 для суден, які переважно використовують для операцій із буксирування або швартування в портах, розташованих на її території, вона повинна повідомити про своє рішення Комісію до публікації повідомлення про намір укласти відповідний договір або, у разі відсутності такого повідомлення, до запровадження вимоги щодо прапора.

4. Мінімальні вимоги повинні:

(a) бути прозорими, об'єктивними, недискримінаційними, пропорційними та відповідними до категорії та характеру відповідної портової послуги;

(b) виконуватися до того часу, поки право надавати портову послугу не втратить чинності.

5. Якщо мінімальні вимоги охоплюють вимоги щодо наявності спеціальних знань місцевих умов, орган управління портом або компетентний орган повинен забезпечити належний доступ до інформації згідно з прозорими та недискримінаційними умовами.

6. У випадках, передбачених у параграфі 1, орган управління портом, або компетентний орган, повинен опублікувати мінімальні вимоги, згадані у параграфі 2, та процедуру надання права надавати портові послуги відповідно до зазначених вимог до 24 березня 2019 року або, у випадку мінімальних вимог, які застосовуватимуть після зазначеної дати, щонайменше за 3 місяці до дати початку застосування таких вимог. Орган управління портом або компетентний орган повинен заздалегідь інформувати надавачів портових послуг про будь-які зміни зазначених критеріїв та процедури.

Цю статтю застосовують без обмеження положень статті 7.

1. Орган управління портом або компетентний орган повинен взаємодіяти з надавачами портових послуг у прозорий, об’єктивний, недискримінаційний та пропорційний спосіб.

2. Орган управління портом або компетентний орган повинен надавати право надання портових послуг або відмовляти у наданні такого права на основі мінімальних вимог, встановлених відповідно до статті 4, у межах обґрунтованого періоду, який у будь-якому разі не повинен перевищувати 4 місяців, від моменту отримання запиту на отримання такого права та необхідних документів.

3. Будь-яка така відмова органу управління портом або компетентного органу повинна бути належним чином обґрунтована на основі мінімальних вимог, визначених у статті 4(2).

4. Будь-яке обмеження або припинення органом управління портом або компетентним органом прав надавати портову послугу повинне бути належним чином обґрунтоване та відповідати параграфу 1.

1. Орган управління портом або компетентний орган може обмежувати кількість надавачів портових послуг для певної портової послуги з однієї або більше з таких причин:

(a) недостатня територія або акваторія або обмеження на їх використання, за умови що таке обмеження накладено відповідно до рішень або планів, погоджених із органом управління портом та, у відповідних випадках, будь-яким іншим органом публічної влади відповідно до національного права;

(b) відсутність такого обмеження перешкоджає виконанню спеціальних обов’язків з надання громадських послуг, як передбачено у статті 7, зокрема якщо така відсутність призводить до надмірно високих витрат, пов'язаних із виконанням таких обов'язків, органу управління портом, компетентного органу або користувачів порту;

(c) відсутність такого обмеження суперечить потребі гарантувати безпеку, охорону та екологічну сталість операцій порту;

(d) характеристики портової інфраструктури або характер руху суден у порту такі, що операції багатьох надавачів портових послуг у порту були б неможливі;

(e) якщо було встановлено відповідно до статті 35 Директиви 2014/25/ЄС, що портовий сектор або підсектор, включно з портовими послугами, які надають у ньому, на території держави-члена здійснює діяльність, на яку безпосередньо впливає конкуренція відповідно до статті 34 зазначеної Директиви. У таких випадках параграфи 2 та 3 цієї статті не застосовують.

2. Для надання заінтересованим сторонам змоги подавати коментарі у межах обґрунтованого періоду, орган управління портом або компетентний орган повинен публікувати будь-які пропозиції щодо обмеження кількості надавачів портових послуг відповідно до параграфа 1 разом із обґрунтуванням такого обмеження щонайменше за три місяці до ухвалення рішення щодо обмеження кількості надавачів портових послуг.

3. Орган управління портом або компетентний орган повинен публікувати ухвалене рішення щодо обмеження кількості надавачів портових послуг.

4. Якщо орган управління портом або компетентний орган ухвалює рішення обмежити кількість надавачів портової послуги, такий орган повинен дотримуватися процедури відбору, яка повинна бути відкритою для всіх заінтересованих сторін, недискримінаційною та прозорою. Орган управління портом або компетентний орган повинен публікувати інформацію про відповідну портову послугу та процедуру відбору, а також повинен забезпечити ефективну доступність усім заінтересованим сторонам усієї важливої інформації, необхідної для підготовки їхніх заяв. Заінтересованим сторонам повинен бути наданий період, достатній для ретельного оцінювання та підготовки їхніх заяв. За нормальних умов мінімальна тривалість такого періоду повинна становити 30 днів.

5. Параграф 4 не застосовують у випадках, зазначених у пункті (e) параграфа 1 та у параграфі 7 цієї статті та в статті 8.

6. Якщо орган управління портом або компетентний орган надає портові послуги самостійно або через юридично відокремлений суб'єкт, що його такий орган безпосередньо або опосередковано контролює, відповідна держава-член повинна ухвалити необхідні інструменти для уникнення конфлікту інтересів. У разі відсутності таких заходів кількість надавачів портових послуг не повинна бути меншою ніж два, за винятком випадків, коли одна або більше з причин, перелік яких подано в параграфі 1, виправдовує обмеження кількості надавачів портових послуг до одного.

7. Держави-члени можуть ухвалити рішення про те, що ті їхні порти комплексної мережі, які не відповідають критеріям, визначеним у пункті (b) статті 20(2) Регламенту (ЄС) № 1315/2013, можуть обмежувати кількість надавачів послуг для певної портової послуги. Держави-члени повинні інформувати Комісію про такі рішення.

1. Держави-члени можуть ухвалити рішення щодо впровадження спеціальних обов’язків з надання громадських послуг для надавачів портових послуг та можуть довірити право впроваджувати такі обов’язки органам управління портами або компетентним органам для забезпечення щонайменше однієї з наведених нижче умов:

(a) доступність портової послуги для всіх користувачів порту на всіх причалах та безперервно, цілодобово та упродовж усього року;

(b) доступність послуги усім користувачам на рівних умовах;

(c) економічна доступність послуги деяким категоріям користувачів;

(d) безпека, охорона або екологічна сталість портових операцій;

(e) надання належних транспортних послуг громадськості; та

(f) територіальне згуртування.

2. Спеціальні обов’язки з надання громадських послуг, згадані в параграфі 1, повинні бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними, піддаватися перевірці та гарантувати рівний доступ для всіх надавачів портових послуг, які мають осідок у Союзі.

3. Якщо держава-член ухвалює рішення запровадити спеціальні обов’язки з надання громадських послуг щодо тієї самої послуги в усіх своїх морських портах, на які поширюється сфера застосування цього Регламенту; вона повинна повідомляти про такі обов’язки Комісію.