ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ та РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Враховуючи положення Договору про створення Європейського Економічного Співтовариства, зокрема, статті 57 (2), перше і третє речення, статті 66 та статті 100a даного Договору,

Враховуючи пропозиції Європейської Комісії (1),

Враховуючи позиції Комітету з соціально-економічних питань (2),

Діючи у відповідності до процедури, встановленої статтею 189, пункт Б Договору (3),

(1) OJ N C 139, 02.06.1592 р., стор. 12.

(2) OJ N C 19, 25.01.1993 р., стор. 128.

(3) Позиція Європейського парламенту від 18 листопада 1992 р. (OJ N C 337, 21.12.1992 р., стор. 14). Спільна позиція Ради ЄС від 22 грудня 1993 р. (OJ N C 101, 09.04.1994 р., стор. 14) та Рішення Європейського парламенту від 9 березня 1994 р.

Беручи до уваги, що внутрішній ринок охоплює територію без внутрішніх кордонів і забезпечує вільне переміщення товарів, послуг, громадян та капіталу;

Беручи до уваги необхідність прийняття відповідних заходів для забезпечення його функціонування;

Беручи до уваги, що в своїй резолюції від 16 вересня 1986 р. (4) Рада ЄС визначила одним з завдань енергетичної політики Співтовариства та країн - членів Співтовариства поглиблення інтеграції та розвиток вільної, без перешкод, торгівлі на енергетичному ринку з метою підвищення надійності постачання, скорочення видатків та підвищення економічної конкурентоспроможності;

(4) OJ N C 241, 25.09.1986 р., стор. 1.

Беручи до уваги, що забезпечення вуглеводнями Співтовариства в значній мірі залежить від імпортних поставок;

Беручи до уваги рекомендації щодо необхідності заохочення пошуку, розвідки та видобутку вуглеводневих ресурсів на території Співтовариства в найбільш ефективний спосіб;

Беручи до уваги, що держави-члени мають суверенітет і суверенні права на вуглеводневі ресурси на своїх територіях;

Беручи до уваги, що Співтовариство приєдналося до Конвенції Організації Об'єднаних Націй про прийняття Закону про використання морських ресурсів;

Беручи до уваги, що необхідно вжити заходів для забезпечення недискримінаційного допуску та здійснення діяльності, пов'язаної з пошуком, розвідуванням та видобутком вуглеводнів, на умовах, що сприяють розвитку конкуренції в цій галузі і, таким чином, сприяють пошуку, розвідуванню та видобутку вуглеводневих ресурсів в країнах - членах Співтовариства у найбільш ефективний спосіб та посиленню інтеграції на внутрішньому енергетичному ринку;

Беручи до уваги, що для досягнення поставленої мети необхідно запровадити єдині правила, які забезпечують рівні умови для отримання дозволів на пошук, розвідування та видобуток вуглеводнів всім організаціям, які мають у своєму розпорядженні необхідні ресурси;

Беручи до уваги, що дозволи повинні надаватися на основі об'єктивних, опублікованих критеріїв;

Беручи до уваги, що умови надання дозволів повинні бути завчасно доведеними до відома всіх організацій, які беруть участь у встановлених процедурах;

Беручи до уваги, що країни - члени Співтовариства повинні зберігати за собою право обмеження допуску до здійснення зазначених видів діяльності з міркувань захисту державних інтересів та висувати в якості умови надання зазначеного допуску отримання фінансової компенсації або компенсації у вигляді частки видобутих вуглеводнів, причому умови отримання такої компенсації не повинні передбачати втручання в управління організаціями;

Беручи до уваги необхідність застосування цього права на недискримінаційній основі;

Беручи до уваги, що, за винятком зобов'язань, пов'язаних з застосуванням цього права, необхідно вжити заходів для попередження випадків висунення перед організаціями інших умов і зобов'язань, не обгрунтованих з точки зору належного виконання зазначених видів діяльності;

Беручи до уваги, що діяльність організацій підлягає контролю тільки в обсягах, необхідних для забезпечення дотримання ними цих умов і зобов'язань;

Беручи до уваги, що розміри дільниць, на які видається дозвіл, та термін чинності дозволу повинні обмежуватись з метою запобігання резервування виключних прав за однією організацією на дільницю, пошук, розвідування та видобуток ресурсів на якій може бути здійснений більш ефективно за умови участі кількох організацій;

Беручи до уваги, що країни - члени Співтовариства повинні користуватися в третіх країнах режимом, аналогічним режиму, створеному для організацій третіх країн в країнах - членах Співтовариства в силу даної Директиви;

Беручи до уваги, що за необхідності будуть розроблені відповідні процедури з цього питання;

Беручи до уваги, що ця Директива стосується дозволів, наданих після дати, до якої країни - члени Співтовариства зобов'язуються прийняти відповідні закони, законодавчі, нормативні та підзаконні акти на виконання даної Директиви;

Беручи до уваги, що Директива Ради ЄЕС 90/531/ЄЕС від 17 вересня 1990 р. про процедури постачання організацій в галузях водопостачання, енергопостачання, транспорту та телекомунікацій (1) та Директива Ради ЄЕС 93/38/ЄЕС від 14 червня 1993 р., що координує процедури постачання організацій в галузях водопостачання, енергопостачання, транспорту та телекомунікацій (2), стосуються підприємств енергетичного комплексу в частині матеріального забезпечення, постачання робіт та послуг;

(1) OJ N L 297, 29.10.1990 р., стор. 1

(2) OJ N L 199, 09.08.1993 р., стор. 84.

Беручи до уваги, що застосування альтернативних угод, передбачених статтею 3 Директиви 90/531/ЄЕС, обумовлено, зокрема, положенням, що дозвіл на застосування таких угод повинен надаватися країною - членом Співтовариства на недискримінаційній та прозорій основі;

Беручи до уваги, що країна - член Співтовариства дотримується цієї умови, якщо це не суперечить положенням даної Директиви; беручи до уваги настійну необхідність внесення поправок до Директиви 90/531/ЄЕС;

Беручи до уваги, що стаття 36 Директиви 90/531/ЄЕС передбачає перегляд її положень через 4 роки в світлі нових обставин, зокрема, стану відкритості ринку та рівня конкуренції, в сфері, що регулюється зазначеною Директивою. Перегляд сфери, що регулюється зазначеною Директивою, стосується розвідування та видобутку вуглеводнів;

Беручи до уваги, що Данія знаходиться в особливих умовах через її зобов'язання по проведенню переговорів стосовно можливого продовження діяльності після закінчення терміну концесії, наданої 8 липня 1962 р. на території, що повинні бути передані 8 липня 2012 р., і Данії, таким чином, буде дозволено не застосовувати положення даної Директиви в частині, що стосується цих територій,

ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ ПРО НАСТУПНЕ:

Термінологія для цілей даної Директиви:

1. "Компетентні органи" - органи державної влади, визначені в статті 1(1) Директиви 90/531/ЄЕС, відповідальні за надання дозволів та/або моніторинг їх використання;

2. "Організація" - фізична або юридична особа, або група осіб, яка звертається або може звернутися за отриманням дозволу або має такий дозвіл;

3. "Дозвіл" - норма законодавчого, нормативного або підзаконного акта, або положення угоди чи інструмент, засобами яких компетентні органи країн - членів Співтовариства надають організації виключне право на здійснення, на її власний розсуд і ризик, робіт з пошуку, або розвідування, або видобутку вуглеводнів на певній географічній ділянці. Дозвіл може бути надано на здійснення кожного виду діяльності окремо або один на кілька видів діяльності;

4. "Державна організація" - державне підприємство відповідно до визначення в статті 1 (2) Директиви 90/531/ЄЕС.

1. Країни - члени Співтовариства зберігають за собою право самостійно визначати ділянки, розташовані на їхній території, які можуть бути надані для здійснення діяльності з пошуку, розвідування та видобутку вуглеводнів.

2. Які б ділянки не було надано для здійснення видів діяльності, передбачених в пункті 1, країни - члени Співтовариства повинні забезпечити, щоб ставлення до всіх організацій в частині надання доступу та здійснення цих видів діяльності базувалося на недискримінаційних засадах.

Однак країни - члени Співтовариства можуть відмовити, з причин державної безпеки, в наданні допуску та здійсненні цих видів діяльності будь-якій організації, яка фактично знаходиться під контролем третіх країн або громадян третіх країн.

1. Країни - члени Співтовариства повинні вжити всіх необхідних заходів для забезпечення такої процедури надання дозволу, яка б дозволила всім зацікавленим організаціям подати заявки відповідно до пункту 2 або пункту 3 далі.

2. Процедура може бути розпочата:

а) з ініціативи компетентних органів шляхом оголошення про подання заявок, опублікованого в "Офіційному часописі Європейського Співтовариства" (Офіційний часопис of European Communities) не менше, ніж за 90 днів до дати завершення прийому заявок;

б) або ж шляхом оголошення про подання заявок, опублікованого в "Офіційному часописі Європейського Співтовариства", за фактом подання заявки однією з організацій, зі збереженням чинності положень пункту 1 статті 2. Інші зацікавлені організації повинні мати термін подання заявки не менше 90 днів з дати оголошення.

В оголошенні необхідно зазначити тип дозволу, географічні ділянки або ділянку, на яку, або частину якої, приймаються, або можуть прийматися, заявки, а також дата або термін, до (протягом) якого надається дозвіл.

Якщо перевага віддається заявкам, поданим організаціями, що представляють собою фізичну або юридичну особу, оголошення повинне містити необхідну примітку.

3. Країни - члени Співтовариства можуть надавати дозвіл без ініціювання процедури, описаної в пункті 2, якщо ділянка, на яку отримано заявку на дозвіл:

а) надана у використання на постійній основі;

б) була предметом процедури, описаної в пункті 2, однак за результатами конкурсу дозвіл надано не було;

в) йдеться про ділянку, від якої організація відмовилася і яка не підпадає автоматично під дію пункту (а).

Країна - член Співтовариства, яка хоче застосувати положення цього підпункту, повинна протягом 3 місяців після прийняття даної Директиви або, у випадку країни - члена Співтовариства, яка ще не запровадила такої процедури, негайно, опублікувати оголошення в "Офіційному часописі Європейського Співтовариства" з зазначенням, які ділянки на її території можуть бути надані в розпорядження організацій відповідно до цього пункту і де можна отримати докладну додаткову інформацію. Будь-які суттєві зміни до наданої інформації повинні бути предметом нового оголошення. Однак заявки на отримання дозволу відповідно до положень даного пункту не можуть розглядатися, доки не буде опубліковано відповідного оголошення, що відповідає зазначеним тут вимогам.

4. Країна - член Співтовариства може вирішити не застосовувати положення пункту 1 у випадку та за умови, що з геологічних або виробничих міркувань є виправданим надання дозволу на певну ділянку організації, яка має дозвіл на суміжну ділянку. В такому випадку, відповідна країна-член Співтовариства повинна забезпечити можливість для організацій, що мають дозвіл на будь-які інші суміжні ділянки, подати заявку та достатні терміни для її підготовки.

5. Наступне не слід класифікувати як надання дозволу в інтерпретації пункту 1:

а) надання дозволу тільки з причини зміни назви або власників організації, що є володарем чинного дозволу, зміни структури цієї організації або переуступки дозволу;

б) надання дозволу організації, яка має дозвіл іншої форми, володіння яким передбачає право на дозвіл, що надається;

в) рішення компетентного органу, яке прийняте в межах дозволу (незалежно від того, був наданий цей дозвіл до чи після дати, зазначеної в статті 14) і стосується початку, припинення, подовження або закінчення діяльності або подовження терміну чинності самого дозволу.

6. Незалежно від ініціації процедури, зазначеної в пункті 2, країни - члени Співтовариства залишають за собою право відмовити у наданні дозволу, якщо використання такого права не веде до дискримінації організацій.

Країни - члени Співтовариства вживуть всіх необхідних заходів для:

а) якщо географічні ділянки не були делімітовані на основі попереднього геометричного розподілу території, конфігурація ділянок буде визначатися таким чином, щоб забезпечити якомога кращі, з технічної та економічної точки зору, умови для здійснення діяльності. У випадку, якщо дозвіл було надано на основі процедур, визначених в пункті 2 статті 3, для визначення конфігурації та розміру ділянок необхідно застосовувати об'єктивні критерії з доведенням їх до відома організацій до того, як будуть подані заявки;

б) термін чинності дозволу не повинен перевищувати терміну, достатнього для виконання тих видів діяльності, на здійснення яких видається дозвіл. Однак компетентні органи можуть подовжити термін дозволу, якщо передбачений ним термін виявився недостатнім для завершення відповідного виду діяльності і якщо зазначена діяльність здійснювалася відповідно до умов дозволу;