РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 109,

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту (- 1),

Оскільки:

(1) До Регламенту Ради (ЄС) № 659/1999(- 2)неодноразово вносили істотні зміни та доповнення (- 3). Для забезпечення ясності та раціональності зазначений Регламент необхідно кодифікувати.

(2) Без обмеження спеціальних процедурних правил, встановлених у регламентах для окремих секторів, цей Регламент необхідно застосовувати до допомоги в усіх секторах. Для цілей застосування статей 93 та 107 Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС), переглядаючи чинну допомогу, ухвалюючи рішення про нову чи змінену допомогу, а також вживаючи заходів у відповідь на невиконання її рішень або вимог щодо нотифікації, Комісія, згідно зі статтею 108 Договору, має особливу компетенцію вирішувати, чи є державна допомога сумісною з внутрішнім ринком.

(3) У контексті модернізованої системи правил державної допомоги, з метою сприяння як впровадженню стратегії економічного зростання "Європа 2020", так і бюджетній консолідації, необхідним є дієве та уніфіковане застосуваннястатті 107 ДФЄС по всьому Союзу. Регламент (ЄС) № 659/1999 консолідував та підсилив попередню практику Комісії щодо підвищення правової визначеності та підтримки розвитку політики у сфері державної допомоги в прозорому середовищі.

(4) Щоб забезпечити правову визначеність доцільно встановити обставини, за яких допомога повинна вважатися чинною допомогою. Завершення розбудови внутрішнього ринку та його вдосконалення є поступовим процесом, що відображається в постійному розвитку політики у сфері державної допомоги. В результаті такого розвитку певні інструменти, які на момент введення їх у дію не були державною допомогою, могли стати допомогою.

(5) Згідно зі статтею 108(3) ДФЄС, будь-які плани щодо надання нової допомоги повинні бути нотифіковані Комісії і не повинні впроваджуватися допоки Комісія не дасть на неї дозвіл.

(6) Згідно зі статтею 4(3)Договору про Європейський Союз (ДЄС), держави-члени зобов’язані співпрацювати з Комісією і надавати їй усю інформацію, необхідну для виконання Комісією своїх обов’язків згідно з цим Регламентом.

(7) Строк, у який Комісія повинна завершити попереднє вивчення нотифікованої допомоги, має становити 2 місяці з моменту отримання повної нотифікації або отримання належним чином обґрунтованої заяви відповідної держави-члена про те, що вона вважає нотифікацію повною, оскільки запитаної Комісією додаткової інформації немає в наявності або її вже було надано. З міркувань правової визначеності, після завершення такого вивчення має бути ухвалене рішення.

(8) В усіх випадках, коли за результатами попереднього вивчення Комісія не може встановити, що допомога є сумісною з внутрішнім ринком, має бути розпочата процедура офіційного розслідування з метою надання Комісії можливості зібрати всю інформацію, яка їй потрібна для оцінювання сумісності допомоги, а заінтересованим сторонам - надати свої коментарі. Права заінтересованих сторін можуть бути захищені найкращим чином у рамках процедури офіційного розслідування, передбаченої статтею 108(2) ДФЄС.

(9) З метою оцінювання сумісності з внутрішнім ринком будь-якої нотифікованої або незаконної державної допомоги, на яку поширюється виключна компетенція Комісії відповідно до статті 108 ДФЄС, доцільно наділити Комісію, для цілей забезпечення виконання правил державної допомоги, повноваженням запитувати в будь-якої держави-члена, суб’єкта господарювання або об’єднання суб’єктів господарювання всю необхідну ринкову інформацію у всіх випадках, коли Комісія має сумніви щодо сумісності відповідного інструмента з правилами Союзу і, у зв’язку з цим, ініціювала процедуру офіційного розслідування. Зокрема, Комісія має використовувати такі повноваження у випадках, коли видається необхідним комплексне оцінювання по суті. Вирішуючи, чи використовувати такі повноваження, Комісія має брати до уваги тривалість попереднього вивчення.

(10) Для цілей оцінювання сумісності заходу допомоги після ініціювання процедури офіційного розслідування, зокрема щодо технічно складних випадків, які підлягають оцінюванню по суті, Комісія має бути у змозі вимагати від будь-якої держави-члена, суб’єкта господарювання або об’єднання суб’єктів господарювання, простим запитом або рішенням, надання усієї ринкової інформації, необхідної Комісії для проведення оцінювання, якщо інформація, надана відповідною державою-членом під час попереднього вивчення, не є достатньою, з належним урахуванням принципу пропорційності, зокрема щодо малих та середніх підприємств.

(11) У світлі особливих відносин між отримувачами допомоги та відповідною державою-членом, Комісія має бути у змозі запитувати в отримувача допомоги інформацію лише за погодженням із відповідною державою-членом. Надання інформації відповідним отримувачем заходу допомоги не є правовою основою для двосторонніх переговорів між Комісією та відповідним отримувачем.

(12) Комісія має обирати адресатів інформаційних запитів на основі об’єктивних критеріїв, доцільних у кожному окремому випадку, забезпечуючи, коли запит адресовано вибірці суб’єктів господарювання або їх об’єднань, репрезентативність такої вибірки респондентів у межах кожної з категорій. Запитувана інформація має включати, зокрема, фактичні дані про компанію та ринкові дані, а аналіз функціонування ринку, що ґрунтується на фактичних даних.

(13) Комісія, як ініціатор процедури, має відповідати за перевірку як передавання інформації державами-членами, суб’єктами господарювання або їх об’єднаннями, так і заявленої конфіденційності інформації, яка підлягає розголошенню.

(14) Комісія має бути у змозі забезпечувати примусове виконання будь-яким суб’єктом господарювання чи об’єднанням суб’єктів господарювання запитів про надання інформації, які вона їм адресує, у відповідних випадках, за допомогою пропорційних штрафів і періодичних штрафних стягнень. Встановлюючи розміри штрафів і періодичних штрафних стягнень, Комісія має належним чином враховувати принципи пропорційності та доцільності, зокрема стосовно малих та середніх підприємств. Права сторін, яким надіслано запит про надання інформації, мають бути захищені шляхом надання їм можливості повідомлення своєї позиції перед ухваленням будь-якого рішення про накладення штрафів чи періодичних штрафних стягнень. Відповідно до статті 261 ДФЄС, у Суду Європейського Союзу має бути необмежена юрисдикція стосовно таких штрафів і періодичних штрафних стягнень.

(15) З належним урахуванням принципів пропорційності та доцільності, Комісія має бути у змозі зменшувати суми періодичних штрафних стягнень або повністю звільняти від їх сплати, якщо адресати запитів надають запитану інформацію, навіть після закінчення відповідного кінцевого строку.

(16) Штрафи та періодичні штрафні стягнення не застосовують до держав-членів, оскільки, згідно зі статтею 4(3) ДЄС, вони зобов’язані добросовісно співпрацювати з Комісією і надавати їй усю інформацію, необхідну для того, щоб вона мала можливість виконувати свої обов’язки за цим Регламентом.

(17) Розглянувши коментарі, надані заінтересованими сторонами, Комісія має завершити вивчення ухваленням остаточного рішення, одразу після усунення сумнівів. У випадку, якщо таке вивчення не завершено протягом вісімнадцяти місяців від початку процедури, доцільно забезпечити можливість відповідної держави-члена звернутися із запитом про отримання рішення, яке Комісії належить ухвалити протягом двох місяців.

(18) З метою забезпечення прав відповідної держави-члена на захист, їй доцільно надавати копії запитів про надання інформації, надісланих іншим державам-членам, суб’єктам господарювання або об’єднанням суб’єктів господарювання, а також можливість подати свої зауваження щодо отриманих коментарів. Їй також мають бути повідомлені найменування суб’єктів господарювання, яким було надіслано такі запити, за умови, що такі суб’єкти не заявили про законне право залишити свої ідентифікаційні дані в таємниці.

(19) Комісія має належним чином враховувати законне право суб’єктів господарювання на захист їхньої комерційної таємниці. У Комісії не має бути змоги використовувати надану респондентами конфіденційну інформацію, яку не може бути узагальнено або знеособлено в інший спосіб, у будь-якому рішенні, крім випадків, коли вона попередньо отримала їхню згоду на розголошення такої інформації відповідній державі-члену.

(20) У випадках, коли видається, що на інформацію, позначену як конфіденційна, не поширюються обов’язки щодо службової таємниці, доцільно мати механізм, згідно з яким Комісія може вирішувати, який обсяг інформації може бути розголошений. У будь-якому такому рішенні про відхилення заяв щодо конфіденційності інформації має бути зазначений строк, після закінчення якого інформацію буде розголошено, щоб респондент міг скористатися будь-яким доступним йому судовим захистом, у тому числі вжити будь-яких тимчасових заходів.

(21) Щоб забезпечити правильне та дієве застосування правил державної допомоги, у Комісії має бути змога скасовувати рішення, ухвалене на основі неправильної інформації.

(22) Для забезпечення виконання вимог статті 108 ДФЄС, зокрема обов’язку щодо нотифікації та положення про невживання заходів відповідно достатті 108(3), Комісія має вивчати всі випадки незаконної допомоги. В інтересах прозорості й правової визначеності необхідно встановити процедури розгляду таких випадків. Якщо держава-член не дотрималась обов’язку щодо нотифікації або положення про невживання заходів, для Комісії не має бути обмежень у строках.

(23) Для забезпечення виконання вимог статті 108 ДФЄС, зокрема обов’язку щодо нотифікації та положення про невживання заходів відповідно до статті 108(3) ДФЄС та оцінювання сумісності допомоги із внутрішнім ринком, Комісія має бути у змозі з власної ініціативи вивчати інформацію про незаконну допомогу незалежно від її джерела.

(24) У випадках надання незаконної допомоги, у Комісії має бути право отримувати всю необхідну інформацію, яка дає їй змогу ухвалити рішення та негайно відновити, у відповідних випадках, невикривлену конкуренцію. З огляду на це, доцільно надати Комісії можливість вживати тимчасових заходів щодо відповідної держави-члена. Такі тимчасові заходи можуть мати форму приписів про надання інформації, приписів про призупинення і приписів про повернення. У разі невиконання припису про надання інформації у Комісії має бути змога ухвалювати рішення на основі наявної інформації, а в разі невиконання приписів про призупинення та повернення - напряму звертатися зі справою до Суду, відповідно до другого підпараграфа статті 108(2)ДФЄС.

(25) У випадках незаконної допомоги, несумісної з внутрішнім ринком, має бути відновлена дієва конкуренція. Для цієї цілі необхідним є негайне повернення допомоги включно з відсотками. Доцільно здійснювати повернення відповідно до процедур, передбачених національним правом. Застосування таких процедур не має заважати відновленню дієвої конкуренції внаслідок перешкоджання негайному та результативному виконанню рішення Комісії. Щоб досягти такого результату, держави-члени мають вживати усіх необхідних заходів, які забезпечують дієвість рішення Комісії.

(26) Для забезпечення правової визначеності доцільно передбачити щодо незаконної допомоги десятирічний строк давності, після закінчення якого розпорядження про повернення видавати не можна.

(27) Для забезпечення правової визначеності доцільно передбачити строки давності для накладення та забезпечення сплати штрафів та періодичних штрафних стягнень.

(28) Неналежне використання допомоги може мати вплив на функціонування внутрішнього ринку, подібний до впливу незаконної допомоги, тому його слід розглядати відповідно до подібних процедур. На відміну від незаконної допомоги, допомога, яку імовірно було використано неналежним чином, є допомогою, яку попередньо схвалила Комісія. З огляду на це, Комісії не має бути дозволено використовувати припис про повернення у випадку неналежного використання допомоги.

(29) Згідно зі статтею 108(1)ДФЄС, Комісія зобов’язана, у співпраці з державами-членами, постійно переглядати всі системи чинної допомоги. В інтересах прозорості та правової визначеності доцільно визначити сферу охоплення такої співпраці згідно із зазначеною статтею.

(30) З метою забезпечення сумісності чинних схем допомоги з внутрішнім ринком і згідно зі статтею 108(1) ДФЄС у Комісії має бути змога пропонувати належні заходи, якщо чинна схема допомоги не є або перестала бути сумісною з внутрішнім ринком, та ініціювати процедуру, передбачену статтею 108(2) ДФЄС, якщо відповідна держава-член відмовляється впроваджувати пропоновані заходи.

(31) Доцільно визначити всі можливості, що їх мають треті сторони для захисту своїх інтересів у рамках процедур, які стосуються державної допомоги.

(32) Скарги є основним джерелом інформації для виявлення порушень правил Союзу щодо державної допомоги. Для забезпечення якості скарг, які подають Комісії, і водночас прозорості та правової визначеності, доцільно встановити умови, яким повинна відповідати скарга, щоб Комісія володіла інформацією про можливо незаконну допомогу і щоб запустити процес попереднього вивчення. Подання, які не відповідають таким умовам, мають розглядатися як загальна ринкова інформація і не мають обов’язково призводити до розслідувань ex officio.

(33) Від заявників слід вимагати продемонструвати, що вони є заінтересованими сторонами у розумінні статті 108(2) ДФЄС і статті 1(h) цього Регламенту. Від них також слід вимагати надання певного обсягу інформації у формі, яку Комісія має бути вповноважена визначити в імплементаційному положенні. Щоб не знеохочувати потенційних скаржників, зазначене імплементаційне положення має враховувати, щоб вимоги до заінтересованих сторін щодо подання скарг не бути обтяжливими.

(34) Щоб забезпечити розгляд Комісією подібних питань в узгоджений спосіб на всьому внутрішньому ринку, доцільно передбачити конкретну правову основу для порушення розслідувань щодо певних секторів економіки або певних інструментів допомоги в різних державах-членах. Для забезпечення пропорційності та в світлі високого адміністративного навантаження, зумовленого такими розслідуваннями, секторні розслідування слід проводити лише за умови, що наявна інформація підтверджує обґрунтовані підозри про те, що заходи чинної допомоги в певному секторі можуть суттєво обмежувати або викривляти конкуренцію на внутрішньому ринку в кількох державах-членах або що чинні заходи допомоги в певному секторі в кількох державах-членах не є або перестали бути сумісними з внутрішнім ринком. Такі розслідування мають надавати Комісії змогу розглядати питання горизонтальної державної допомоги в ефективний та прозорий спосіб й отримувати ex ante огляд відповідного сектора.

(35) Щоб дозволити Комісії здійснювати дієвий моніторинг виконання її рішень та щоб сприяти співпраці між Комісією і державами-членами у постійному перегляді всіх чинних схем допомоги в державах-членах відповідно до статті 108(1)ДФЄС, необхідно встановити загальний обов’язок щодо звітування про всі чинні схеми допомоги.

(36) Якщо Комісія має серйозні сумніви щодо того, чи виконано її рішення, їй мають бути доступні додаткові інструменти, які дають змогу їй отримувати інформацію, необхідну для верифікації дієвого виконання її рішень. Доцільним і корисним інструментом для цього, зокрема у випадках, коли допомогу можливо було використано неналежним чином, може бути моніторинг на місцях. Відповідно, Комісію має бути вповноважена проводити моніторингові візити на місця, а компетентні органи держав-членів мають співпрацювати з нею, якщо суб’єкт господарювання чинить опір такому візиту.

(37) Послідовність застосування правил державної допомоги вимагає запровадження механізмів співпраці між судами держав-членів і Комісією. Така співпраця є актуальною для всіх судів держав-членів, які застосовують статтю 107(1) та статтю 108 ДФЄС. Зокрема, у національних судів має бути змога звертатися до Комісії для отримання інформації або її висновку щодо питань застосування правил державної допомоги. Також у Комісії має бути змога подавати свої зауваження в письмовій чи усній формі судам, яким рекомендують застосовувати статтю 107(1) або статтю 108 ДФЄС. Надаючи національним судам таку допомогу, Комісія має діяти відповідно до свого обов’язку захищати суспільний інтерес.

(38) Зазначені зауваження та висновки Комісії мають не обмежувати положення статті 267 ДФЄС і не мають бути юридично зобов’язальними для національних судів. Їх мають подавати в рамках національних процедурних правил та практик, у тому числі тих, що захищають права сторін, із повним дотриманням незалежності національних судів. Зауваження, які Комісія подає з власної ініціативи, мають бути обмежені випадками, які є важливими для послідовного застосування статті 107(1) або статті 108 ДФЄС, зокрема випадків, значущих для забезпечення застосування або для подальшого розвитку прецедентного права Союзу щодо державної допомоги.

(39) В інтересах прозорості та правової визначеності доцільно надавати публічну інформацію про рішення Комісії, водночас зберігаючи принцип, згідно з яким рішення у справах про державну допомогу адресують відповідним державам-членам. З огляду на це, доцільно публікувати усі рішення, які можуть зачіпати інтереси заінтересованих сторін повністю чи в резюмованій формі, або забезпечувати доступність заінтересованим сторонам копій таких рішень, якщо їх не було опубліковано або не було опубліковано повністю.

(40) Публікуючи свої рішення, Комісія має дотримуватися правил щодо професійної таємниці, у тому числі захисту всієї конфіденційної інформації та персональних даних, згідно зі статтею 339 ДФЄС.

(41) Комісія у тісній взаємодії з Дорадчим комітетом з питань державної допомоги має бути в змозі ухвалювати імплементаційні положення, що встановлюють детальні правила стосовно процедур, передбачених цим Регламентом,

УХВАЛИЛА ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:

Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та означення:

(a) "допомога" означає будь-який захід, що відповідає всім критеріям, установленим у статті 107(1) ДФЄС;

(b) "чинна допомога" означає:

(i) без обмеження положень статей 144 та 172 Акта про вступ Австрії, Фінляндії та Швеції; пункту 3 і доповнення додатка IV до Акта про приєднання Чеської Республіки, Естонії, Кіпру, Латвії, Литви, Угорщини, Мальти, Польщі, Словенії та Словаччини; пунктів 2 та 3(b) і доповнення додатка V до Акта про приєднання Болгарії та Румунії; пунктів 2 та 3(b) і доповнення додатка IV до Акта про приєднання Хорватії, будь-яку допомогу, що існувала до набуття чинності ДФЄС у відповідних державах-членах, а саме схеми допомоги й індивідуальну допомогу, впроваджені до набуття чинності ДФЄС у відповідних державах-членах і все ще застосовні;

(ii) дозволену допомогу, а саме схеми допомоги й індивідуальну допомогу, на які надано дозвіл Комісії чи Ради;

(iii) допомогу, яку вважають такою, що на неї було надано дозвіл згідно зі статтею 4(6) Регламенту (ЄС) № 659/1999, статтею 4(6) цього Регламенту або до набуття чинності Регламентом (ЄС) № 659/1999, але відповідно до цієї процедури;

(iv) допомогу, яку вважають чинною допомогою згідно зі статтею 17 цього Регламенту;

(v) допомогу, яку вважають чинною допомогою, оскільки можна встановити, що на момент її впровадження вона не становила допомогу, але в подальшому стала допомогою внаслідок розвитку внутрішнього ринку, не зазнавши змін з боку держави-члена. Якщо певні заходи стають допомогою в результаті лібералізації законодавством Союзу тієї чи іншої діяльності, такі заходи не вважають чинною допомогою після дати, встановленої для лібералізації;

(c) "нова допомога" означає всю допомогу, а саме схеми допомоги й індивідуальну допомогу, які не є чинною допомогою, включно зі змінами до чинної допомоги;

(d) "схема допомоги" означає будь-який акт, на основі якого суб’єктам господарювання, визначеним у такому акті загальним та абстрактним чином, може бути надано індивідуальну допомогу без потреби в додаткових імплементаційних заходах, та будь-який акт, на основі якого одному чи декільком суб’єктам господарювання може бути надано допомогу, не пов’язану з конкретним проектом, на невизначений строк та/або в невизначеному розмірі;

(e) "індивідуальна допомога" означає допомогу, яку не надають на основі схеми допомоги, а також надання допомоги, що підлягає нотифікації, на основі схеми допомоги;

(f) "незаконна допомога" означає нову допомогу, впроваджену всупереч статті 108(3)ДФЄС;

(g) "неналежне використання допомоги" означає допомогу, що її отримувач допомоги використовує всупереч рішенню, ухваленому згідно зі статтею 4(3) чи статтею 7(3) або (4) Регламенту (ЄС) № 659/1999, або статтею 4(3) чи статтею 9(3)або (4)цього Регламенту;

(h) "заінтересована сторона" означає будь-яку державу-член і будь-яку особу, суб’єкта господарювання чи об’єднання суб’єктів господарювання, інтереси яких можуть зазнати впливу від надання допомоги, зокрема отримувача допомоги, суб’єктів господарювання-конкурентів та професійні асоціації.

1. За винятком випадків, передбачених у регламентах, укладених відповідно до статті 109ДФЄС або до інших застосовних його положень, відповідна держава-член заздалегідь нотифікує Комісії будь-які плани щодо надання нової допомоги. Комісія без затримки інформує відповідну державу-член про отримання нотифікації.

2. У нотифікації відповідна держава-член надає всю інформацію, необхідну для надання Комісії змоги ухвалити рішення відповідно до статей 4 та 9 ("повна нотифікація").

Допомогу, що підлягає нотифікації згідно зі статтею 2(1), впроваджують лише після того, як Комісія ухвалила або коли вважається, що вона ухвалила, рішення, яке надає дозвіл на таку допомогу.

1. Комісія вивчає нотифікацію, щойно її отримано. Без обмеження положень статті 10, Комісія ухвалює рішення відповідно до параграфів 2, 3 або 4 цієї статті.

2. Якщо Комісія за результатами попереднього вивчення виявляє, що нотифікований захід не є допомогою, вона фіксує такий висновок у формі рішення.

3. Якщо Комісія за результатами попереднього вивчення не виявляє сумнівів щодо сумісності нотифікованого заходу із внутрішнім ринком, оскільки той підпадає під дію статті 107(1) ДФЄС, вона ухвалює рішення щодо сумісності такого заходу з внутрішнім ринком ("рішення не висувати заперечень"). У такому рішенні зазначають, яке виключення згідно з ДФЄС було застосовано.

4. Якщо Комісія за результатами попереднього вивчення виявляє сумніви щодо сумісності нотифікованого заходу з внутрішнім ринком, вона ухвалює рішення про ініціювання провадження згідно зі статтею 108(2) ДФЄС ("рішення ініціювати процедуру офіційного розслідування").

5. Рішення, зазначені в параграфах 2, 3 та 4 цієї статті, повинні бути ухвалені протягом двох місяців. Відлік такого строку починається з наступного дня після отримання повної нотифікації. Нотифікацію вважають повною, якщо протягом двох місяців після її отримання або після отримання будь-якої запитаної додаткової інформації Комісія не звертається із запитом про надання будь-якої додаткової інформації. Зазначений строк може бути подовжений за спільною згодою Комісії та відповідної держави-члена. У відповідних випадках Комісія може встановлювати коротші строки.

6. Якщо Комісія не ухвалила рішення згідно з параграфами 2, 3 або 4 у строк, встановлений у параграфі 5, допомогу вважають такою, на яку Комісія надала дозвіл. Як наслідок, відповідна держава-член може запровадити відповідні заходи, надіславши Комісії попереднє повідомлення про це, окрім випадків коли Комісія ухвалює рішення відповідно до цієї статті протягом 15 робочих днів з дати отримання такого повідомлення.

1. Якщо Комісія вважає, що інформація, надана відповідною державою-членом щодо заходу, нотифікованого згідно зі статтею 2, є неповною, вона надсилає запит про надання всієї необхідної додаткової інформації. Коли держава-член надає відповідь на такий запит, Комісія повідомляє таку державу-член про отримання відповіді.

2. Якщо відповідна держава-член не надає запитуваної інформації у визначений Комісією строк або надає неповну інформацію, Комісія надсилає нагадування, передбачаючи достатній додатковий строк для надання такої інформації.

3. Нотифікацію вважають відкликаною, якщо запитувану інформацію не було надано у визначений строк, за винятком випадків, коли до закінчення такого строку за спільною згодою Комісії і відповідної держави-члена його було подовжено або коли відповідна держава-член у належним чином обґрунтованій заяві інформує Комісію про те, що вона вважає нотифікацію повною, оскільки запитуваної додаткової інформації немає в наявності або її вже було надано. У такому разі відлік строку, зазначеного у статті 4(5), починається наступного дня після отримання заяви. Якщо нотифікацію вважають відкликаною, Комісія інформує про це державу-член.

1. У рішенні про ініціювання процедури офіційного розслідування повинне міститися резюме відповідних фактичних і правових питань, у тому числі попередня оцінка Комісії щодо характеру пропонованого заходу допомоги, та повинні бути викладені сумніви щодо його сумісності з внутрішнім ринком. У рішенні повинне міститися звернення до відповідної держави-члена та інших заінтересованих сторін щодо подання коментарів у визначений строк, який зазвичай становить не більше одного місяця. У належним чином обґрунтованих випадках Комісія може продовжити визначений строк.

2. Отримані коментарі передають відповідній державі-члену. За запитом заінтересованої сторони, обґрунтованим можливим завданням їй шкоди, її ідентифікаційні дані не розкривають відповідній державі-члену. Відповідна держава-член може відповісти на подані коментарі протягом визначеного строку, який зазвичай становить не більше одного місяця. У належним чином обґрунтованих випадках Комісія може продовжити визначений строк.

1. Після ініціювання процедури офіційного розслідування, передбаченої у статті 6, зокрема щодо технічно складних випадків, які підлягають оцінюванню по суті, Комісія може, якщо інформація, надана відповідною державою-членом під час попереднього вивчення, не є достатньою, звернутися до будь-якої іншої держави-члена, суб’єкта господарювання або об’єднання суб’єктів господарювання із запитом про надання всієї ринкової інформації, необхідної Комісії для проведення оцінювання відповідного заходу, з належним урахуванням принципу пропорційності, зокрема щодо малих та середніх підприємств.

2. Комісія може запитувати інформацію лише:

(a) якщо вона обмежена процедурами офіційного розслідування, що їх Комісія визнала недієвими станом на поточний момент; та

(b) коли йдеться про отримувачів допомоги, якщо відповідна держава-член дає згоду на такий запит.

3. Суб’єкти господарювання або їх об’єднання, які надають інформацію за запитом Комісії про надання ринкової інформації згідно з параграфами 6 та 7, подають свою відповідь одночасно Комісії та відповідній державі-члену, за умови що надані документи не містять інформації, яка є конфіденційною по відношенню до зазначеної держави-члена.

Комісія регулює та відстежує передавання інформації між відповідними державами-членами, суб’єктами господарювання або об’єднаннями суб’єктів господарювання, а також перевіряє заявлену конфіденційність передаваної інформації.

4. Комісія запитує лише інформацію, наявну в держав-членів, суб’єктів господарювання або об’єднань суб’єктів господарювання, яких стосується запит.

5. Держави-члени надають інформацію на підставі простого запиту у визначений Комісією строк, який зазвичай повинен становити не більше одного місяця. Якщо відповідна держава-член не надає запитуваної інформації у зазначений строк або надає неповну інформацію, Комісія надсилає їй нагадування.

6. Комісія може вимагати від суб’єкта господарювання чи об’єднання суб’єктів господарювання надати інформацію на основі простого запиту. Якщо Комісія надсилає простий запит про надання інформації суб’єкту господарювання чи об’єднанню суб’єктів господарювання, вона зазначає правову основу і мету запиту, визначає, яка саме інформація потрібна, і встановлює пропорційний строк, у який така інформація повинна бути надана. Вона також зазначає штрафи, передбачені у статті 8(1), за надання неправильної або оманливої інформації.

7. Комісія може вимагати від суб’єкта господарювання чи об’єднання суб’єктів господарювання надати інформацію на основі рішення. Якщо Комісія вимагає від суб’єкта господарювання чи об’єднання суб’єктів господарювання надати інформацію на основі рішення, вона зазначає правову основу, мету запиту, визначає, яка сама інформація потрібна, і встановлює пропорційний строк, у який така інформація повинна бути надана. Вона також вказує штрафи, передбачені в статті 8(1), і вказує або, у відповідних випадках, накладає періодичні грошові санкції, передбачені у статті 8(2). Окрім цього, Комісія зазначає, що суб’єкт господарювання чи об’єднання суб’єктів господарювання має право на перегляд рішення Судом Європейського Союзу.

8. Надсилаючи запит згідно з параграфом 1 або 6 цієї статті чи ухвалюючи рішення відповідно до параграфа 7, Комісія також одночасно надає їх копії відповідній державі-члену. Комісія вказує критерії, за якими вона обирала одержувачів такого запиту чи рішення.

9. Інформацію, яку запитують чи вимагають, надають власники суб’єктів господарювання чи їх представники або, у випадку юридичних осіб, компаній, фірм або об’єднань, які не мають правосуб’єктності, від їхнього імені - особи, уповноважені їх представляти за законом або їхнім статутом. Надавати інформацію можуть особи, належним чином уповноважені діяти від імені своїх клієнтів. Однак, останні несуть повну відповідальність, якщо надана інформація є неправильною, неповною або оманливою.

1. Комісія може, якщо це вважається необхідним і пропорційним, на основі рішення накладати на суб’єктів господарювання чи об’єднання суб’єктів господарювання штрафи у розмірі, що не перевищує 1% від їхнього сумарного обороту за попередній господарський рік, якщо вони умисно або через грубу недбалість:

(a) надають неправильну чи оманливу інформацію у відповідь на запит, поданий згідно зі статтею 7(6);

(b) надають неправильну, неповну або оманливу інформацію у відповідь на рішення, ухвалене згідно зі статтею 7(7), або не надають інформацію у встановлений строк.

2. Комісія може на основі рішення накладати на суб’єктів господарювання чи об’єднання суб’єктів господарювання періодичні штрафні стягнення, якщо суб’єкт господарювання чи об’єднання суб’єктів господарювання не надає повну та правильну інформацію, запитану Комісією на основі рішення, ухваленого згідно зі статтею 7(7).

Розмір періодичних штрафних стягнень не повинен перевищувати 5% від середнього денного обороту відповідного суб’єкта господарювання чи об’єднання суб’єктів господарювання в попередньому господарському році за кожний робочий день затримки, розрахованої з установленої в рішенні дати і до моменту надання повної й правильної інформації на запит або на вимогу Комісії.

3. При визначенні розміру штрафу чи періодичного штрафного стягнення до уваги беруться характер, тяжкість та тривалість порушення, з належним урахуванням принципів пропорційності та доцільності, зокрема щодо малих та середніх підприємств.

4. Якщо суб’єкти господарювання чи об’єднання суб’єктів господарювання виконали обов’язок, для забезпечення якого було накладено періодичні штрафні стягнення, Комісія може зменшити остаточний розмір періодичних штрафних стягнень порівняно з тим, який було встановлено за початковим рішенням про накладення періодичних штрафних стягнень. Комісія може також скасувати періодичні штрафні стягнення.

5. Перед ухваленням будь-якого рішення згідно з параграфом 1 або 2 цієї статті, Комісія встановлює остаточний кінцевий термін тривалістю у 2 тижні для отримання ринкової інформації, якої бракує, від відповідних суб’єктів господарювання чи об’єднань суб’єктів господарювання, а також надає їм можливість представити їхню позицію.