Для цілей цього Рішення застосовують такі терміни та означення:

(a) "вразливі рослини" означає рослини (крім плодів та насіння) Abies Mill., Cedrus Trew, Larix Mill., Picea A. Dietr., Pinus L., Pseudotsuga Carr, та Tsuga Carr.;

(b) "вразлива деревина" означає деревину хвойних (Coniferales ), яка підпадає під один із таких пунктів:

(i) деревина в розумінні статті 2(2) Директиви 2000/29/ЄС;

(ii) деревина, яка не зберегла свою округлу поверхню;

(iii) деревина у формі вуликів та штучних гніздівель.

Вразлива деревина не означає розпиляну деревину та колоди Taxus L. та Thuja L., а також деревину, яка пройшла обробку з усунення ризику ураження ССН;

(c) "вразлива кора" означає кору хвойних (Coniferales );

(d) "місце виробництва" означає будь-яке приміщення, що функціонує як єдиний виробничий об'єкт. Цей термін може охоплювати виробничі об'єкти, управління якими відбувається окремо в фітосанітарних цілях;

(e) "вектор" означає жуків, які належать до роду Monochamus Megerle, Dejean, 1821;

(f) "льотний сезон вектора" означає період з 01 квітня до 31 жовтня, окрім випадків наявності науково-технічного обґрунтування іншої тривалості льотного сезону вектора, з урахуванням межі безпеки, що становить чотири додаткові тижні на початку та в кінці очікуваного льотного сезону;

(g) "дерев'яний пакувальний матеріал" означає деревину або вироби з деревини, які використовують для підтримання, захисту або перенесення товару, у формі пакувальних ящиків, коробок, кліток, бочок та подібної тари, піддонів, ящикових піддонів та інших завантажувальних щитів, обичайок для піддонів та підстилок під вантаж, незалежно від того, чи їх на цей момент використовують для перевезення об'єктів. Перероблений дерев'яний матеріал, вироблений шляхом склеювання, нагрівання або тиску або шляхом поєднання вказаних методів, та пакувальний матеріал, що повністю складається з деревини товщиною 6 мм або менше, виключають;

(h) "рослина, вражена пожежею чи бурею" означає будь-яку вразливу рослину, пошкодження якої внаслідок пожежі чи бурі дозволяють кладку яєць вектором.

1. Щорічно держави-члени проводять обстеження на виявлення присутності Bursaphelenchus xylophilus (Steiner et Buhrer) Nickle et al. (соснової стовбурової нематоди), далі - "ССН", на вразливих рослинах, вразливій деревині та корі та на векторах, та визначають, чи є докази присутності ССН на їхній території в зонах, де раніше не було зафіксовано появи ССН.

Такі обстеження полягають у відборі та лабораторних дослідженнях зразків вразливих рослин, вразливої деревини та кори й векторів. Кількість зразків визначають відповідно до раціональних науково-технічних принципів.

2. Держави-члени надають Комісії опис обстежень, зазначених у параграфі 1, із визначенням кількості об'єктів обстеження, зон, у яких буде проведено обстеження, та кількості зразків, які підлягатимуть щорічним лабораторним дослідженням. Опис містить науково-технічні принципи, на яких базуються такі обстеження.

Опис надають Комісії до 01 березня року проведення обстежень.

3. Держава-член надає Комісії та іншим державам-членам результати зазначених у параграфі 1 обстежень до 01 березня наступного року після року проведення обстежень.

Лабораторне дослідження на присутність ССН на вразливих рослинах, вразливій деревині й корі та векторах проводять відповідно до діагностичного протоколу для Bursaphelenchus xylophilus, передбаченого в Стандарті ЄСОЗР РМ7/4(2) (- 1). Методи вказаного стандарту можуть бути доповнені або замінені науково затвердженими молекулярними методами діагностики, у яких підтверджені принаймні чутливість та надійність, що дорівнюють чутливості та надійності, визначеним у стандарті ЄСОЗР.

1. До 31 грудня 2013 року кожна держава-член встановлює план із визначенням заходів, яких необхідно вжити на її території відповідно до статей 5-16 у разі підтвердження присутності або підозри присутності ССН, далі - "план реагування на надзвичайні ситуації".

2. План реагування на надзвичайні ситуації повинен містити таку інформацію:

(a) окрему секцію, що містить стислу інформацію щодо оцінювання ризику ССН для відповідної держави-члена, включно з довідковою інформацією про біологічні характеристики ССН. очікувані симптоми та вражених господарів, а також методи виявлення, основні шляхи проникнення та подальшого поширення, включно з рекомендаціями щодо зменшення ризику проникнення, осадження та поширення;

(b) у разі офіційного підтвердження або підозри присутності ССН - ролі й відповідальність органів, залучених до виконання плану, а також систему підпорядкування й процедури для координації відповідних дій відповідальних офіційних органів, інших органів публічної влади, залучених делегованих органів або фізичних осіб, лабораторій та операторів;

(c) умови доступу відповідальних офіційних органів до приміщення оператора та інших осіб;

(d) умови доступу відповідальних офіційних органів, у відповідних випадках, до лабораторій, обладнання, персоналу, зовнішніх експертних знань та ресурсів, необхідних для швидкого та дієвого викорінення або, у відповідних випадках, ізоляції (локалізації) ССН;

(e) вжиття заходів щодо надання Комісії, іншим державам-членам, відповідним операторам та громадськості інформації щодо присутності відповідної ССН і заходів із боротьби з ССН у разі офіційного підтвердження або підозри її присутності;

(f) механізми фіксації даних про присутність ССН;

(g) протоколи з описом методів візуальних перевірок, відбору зразків і лабораторних досліджень;

(h) процедури та відповідальні особи за механізм координації з сусідніми державами-членами та. якщо застосовно, з сусідніми третіми країнами.

Вміст плану реагування на надзвичайні ситуації повинен враховувати ризик, який становить зазначений організм у відповідній державі-члені.

3. Держави-члени повинні передбачити оцінювання й перегляд їхніх планів реагування на надзвичайні ситуації.

4. На запит Комісії держави-члени повинні надавати їй свої плани реагування на надзвичайні ситуації.

1. Якщо результати щорічного обстеження, передбаченого в статті 2(1), вказують на присутність ССН на вразливій рослині в частині території держави-члена, де раніше не було зафіксовано її присутності, або за умови наявності інших доказів такої присутності, така держава-член невідкладно демаркує територію відповідно до параграфа 2. далі - "демаркована територія".

Якщо виявлено присутність ССН у векторі або у вантажі вразливої деревини, вразливої кори або в дерев'яному пакувальному матеріалі, відповідна держава-член проводить розслідування поруч із місцем виявлення вектора або з місцем перебування вразливої деревини, вразливої кори або дерев’яного пакувального матеріалу на момент виявлення. Якщо результати такого розслідування вказують на присутність ССН на вразливій рослині, застосовують також підпараграф 1.

2. Демаркована територія складається із зони, де було виявлено присутність ССН, далі - "заражена зона", та з зони, прилеглої до зараженої зони, далі - "буферна зона". Ширина буферної зони повинна становити принаймні 20 км.

У випадку застосування заходів із викорінення згідно зі статтею 6 відповідна держава-член може ухвалити рішення зменшити ширину буферної зони не менше ніж до 6 км за умови, що таке зменшення не поставить під загрозу викорінення.

3. У разі виявлення присутності ССН у буферній зоні необхідно невідкладно встановити нову демарковану територію відповідно до параграфа 1 з урахуванням такого виявленого факту.

Натомість, до наявної демаркованої території можуть бути внесені зміни для врахування такого виявленого факту, якщо така зона підлягає заходам із викорінення відповідно до статті 6.

Про будь-який доказ присутності ССН у буферній зоні необхідно невідкладно інформувати Комісію та інші держави-члени.

4. У разі виявлення присутності ССН на території держави-члена та розширення демаркованої території на територію однієї або більше держав-членів, така інша держава-член або держави-члени відповідно до параграфа 1 встановлюють демарковану територію або демарковані території, які доповнюють буферну зону буферною зоною або буферними зонами, ширина яких відповідає ширині буферної зони в державі-члені, в якій було виявлено присутність ССН.

5. Держави-члени повідомляють про демарковані території на своїй території Комісію та інші держави-члени протягом одного місяця з дати виявлення присутності ССН у відповідній зоні.

Таке повідомлення повинне містити опис демаркованих територій, їх розташування та назви адміністративних установ, яких стосується демаркування. з мапою, на якій вказано розташування кожної демаркованої території, зараженої зони та буферної зони.

Держави-члени повинні повідомляти про зміни щодо демаркованих територій на своїй території Комісію та інші держави-члени протягом одного місяця з моменту зміни.

6. Якщо щорічні обстеження вразливих рослин та вектора, як визначено в пункті 6 додатка І, показують, що присутності ССН не було виявлено на відповідній демаркованій території протягом попередніх чотирьох років, відповідна держава-член може ухвалити рішення про те, що така територія більше не є демаркованою. У ситуації, зазначеній у пункті 5 додатка І, держава-член може вирішити, що територія більше не є демаркованою, у разі підтвердження відсутності ССН шляхом відбору зразків та тестування, вказаних у пункті 7 зазначеного додатка.

Така держава-член протягом одного місяця інформує Комісію та інші держави-члени про таке рішення.

7. Комісія укладає перелік демаркованих територій та надає такий перелік державам-членам.

Такий перелік оновлюють із урахуванням повідомлень, отриманих Комісією відповідно до параграфів 5 та 6.

1. Як визначено в додатку І, держави-члени вживають заходів із викорінення ССН, виявленої на демаркованих територіях на їхній території.

ССН вважають викоріненою, якщо щорічні обстеження вразливих рослин та вектора, визначені в пункті 6 додатка І, показують, що протягом попередніх чотирьох років на демаркованій території шляхом відбору зразків та тестування, зазначених у третьому підпараграфі пункту 7 додатка І, не було виявлено жодної ССН.

2. Держави-члени забезпечують вжиття зазначених у параграфі 1 заходів технічно кваліфікованим персоналом відповідальних офіційних органів або іншими технічно кваліфікованими особами, які діють під наглядом відповідальних офіційних органів.

1. Якщо щорічні обстеження вразливих рослин та вектора, як визначено в пункті 6 додатка І, вказують на присутність ССН на демаркованій території протягом принаймні чотирьох років поспіль, а досвід показує, що в такій ситуації неможливо викорінити ССН, відповідна держава-член може натомість ухвалити рішення стримувати поширення ССН у межах такої зони.

Однак відповідні держави-члени можуть до закінчення такого періоду ухвалити рішення про стримування поширення ССН замість її викорінення, якщо діаметр зараженої зони перевищує 20 км, є доказ присутності ССН в усій зараженій зоні, а досвід показує, що в такій ситуації неможливо викорінити ССН у межах такої зони.

Заходів з ізоляції (локалізації) вживають відповідно до положень, визначених у додатку II.

2. Якщо держава-член вирішує застосовувати інструменти з ізоляції (локалізації) замість інструментів із викорінення відповідно до параграфа 1, така держава-член повідомляє про таке рішення Комісію із зазначенням причин.

У випадку застосування другого підпараграфа параграфа 1, Комісія проводить розслідування в такій державі-члені для перевірки виконання умов, передбачених у зазначеному підпараграфі.

3. Демарковані території, що підлягають заходам з ізоляції (локалізації) відповідно до параграфа 1, позначають як такі в списку, зазначеному в статті 5(7). Держава-член може застосовувати інструменти з ізоляції (локалізації) лише на демаркованих територіях, які позначені в такому списку як такі, що підлягають ізоляції (локалізації) ССН.

4. Держави-члени забезпечують вжиття зазначених у параграфі 1 заходів технічно кваліфікованим персоналом відповідальних офіційних органів або іншими технічно кваліфікованими особами, які діють під наглядом відповідальних офіційних органів.

У разі застосування інструментів із викорінення відповідно до статті 6 або інструментів з ізоляції (локалізації) відповідно до статті 7 відповідні держави-члени повинні передбачити інструменти з інформування відповідних операторів та громадськості.

1. Держави-члени, протягом одного місяця з дати повідомлення, передбаченого в першому підпараграфі статті 16(1) Директиви 2000/29/ЄС, про появу ССН на частині своєї території, де раніше не було зафіксовано її присутності, повідомляють Комісію та інші держави-члени про заходи, яких вони вжили та яких вони вирішили вжити для викорінення ССН відповідно до статті 6.

2. Якщо держава-член вживає заходів із викорінення ССН відповідно до статті 6, повідомлення про заходи, зазначене в параграфі 1, повинне містити заходи щодо вирубування, відбору зразків, тестування, видалення та утилізації вразливих рослин, як визначено в пунктах 2, 3, 4, 5, 7, 8 та 9 додатка І, планування та організацію обстежень, включно з кількістю інспектувань, зразків, які буде відібрано, та лабораторних досліджень, які буде проведено, як визначено в пункті 6 додатка І.

Якщо держава-член вживає заходів з ізоляції (локалізації) ССН відповідно до статті 7, повідомлення про заходи, зазначене в параграфі 1, повинне містити заходи щодо вирубування, відбору зразків, тестування та утилізації вразливих рослин, планування та організацію обстежень, включно з кількістю інспектувань, зразків, які буде відібрано, та лабораторних досліджень, які буде проведено, як визначено в пунктах 2 та 3 додатка II.

Таке повідомлення про заходи повинне також містити опис заходів з інформування відповідних операторів та громадськості відповідно до статті 8 та опис перевірок, які буде проведено відповідно до статті 11(1).

3. До 30 квітня кожного року держави-члени надають Комісії та іншим державам-членам звіт про результати заходів, вжитих відповідно до статей 6 та 7 в період між 01 квітня попереднього року та 31 березня року надання звіту.

Такий звіт повинен містити всі наведені нижче елементи:

(a) кількість випадків виявлення присутності ССН та їх розташування, включно з мапами, визначеними відповідно для зараженої зони та для буферної зони;

(b) кількість ідентифікованих мертвих рослин, рослин із незадовільним станом здоров'я або рослин, вражених пожежею чи бурею, із зазначенням кількості рослин, повністю знищених лісовими пожежами чи бурею;

(c) кількість мертвих рослин, рослин із незадовільним станом здоров'я або рослин, вражених пожежею чи бурею, з яких було відібрано зразки;

(d) кількість зразків, відібраних із мертвих рослин, рослин із незадовільним станом здоров'я або рослин, вражених пожежею чи бурею, та протестованих на присутність ССН;

(e) кількість зразків, у яких виявили ССН;

(f) кількість викорінених мертвих рослин, рослин із незадовільним станом здоров’я або рослин, вражених пожежею чи бурею, із зазначенням кількості рослин, ідентифікованих перед початком відповідного періоду;

(g) кількість та розташування пасток, період моніторингу, а також кількість векторів, що потрапили в пастку, з урахуванням виду, кількість векторів, проаналізованих на присутність ССН, кількість зразків, проаналізованих на присутність ССН у буферній та зараженій зонах відповідно, включно з кількістю зразків, у яких було виявлено ССН, якщо такі є.

Держави-члени збирають інформацію, зазначену в пунктах (b) та (f) протягом вказаних нижче періодів: з 01 січня до 31 березня, з 01 квітня до 31 жовтня та з 01 листопада до 31 грудня попереднього року та з 01 січня до 31 березня року надання звіту.

Під час надання такої інформації держави-члени вказують відповідний період збору інформації.

4. До 01 березня кожного року після року повідомлення, зазначеного в параграфі 1, держави-члени повідомляють Комісію та інші держави-члени про заходи, яких вони вирішили вживати протягом такого року для викорінення ССН відповідно до статті 6.

5. Якщо держава-член вирішує утримувати ССН у межах демаркованої території відповідно до статті 7(1), вона негайно надає Комісії та іншим державам-членам відповідним чином переглянуту версію повідомлення про заходи, зазначеного в параграфі 1.

Повідомлення про заходи може охоплювати період до п'яти років у випадку демаркованої території, яка підлягає заходам з ізоляції (локалізації) відповідно до статті 7. Якщо повідомлення охоплює період більше одного року, відповідні держави-члени надають Комісії та іншим державам-членам переглянуту версію такого повідомлення про заходи до 31 жовтня року припинення його дії.

У разі ухвалення вагомих змін до заходів з ізоляції (локалізації), таке повідомлення про заходи переглядають та невідкладно надають Комісії та іншим державам-членам.

1. Вразливі рослини та вразливу деревину й кору переміщують із демаркованих територій на території, які не є демаркованими, а також із заражених зон в буферні зони лише в разі виконання умов, визначених у секції 1 додатка III.

2. Вразливі рослини та вразливу деревину й кору переміщують у межах заражених зон, які підлягають заходам із викорінення, лише в разі виконання умов, визначених у секції 2 додатка III.

3. Держави-члени можуть обмежити переміщення вразливих рослин та вразливої деревини та кори в межах заражених зон, що підлягають заходам з ізоляції (локалізації).

1. Держави-члени проводять часті вибіркові перевірки стосовно переміщень вразливих рослин та вразливої деревини й кори з демаркованих територій, розташованих на їхній території, на території, що не є демаркованими, та із заражених зон, розташованих на їхній території, у буферні зони.

Під час визначення місця проведення перевірок в конкретному випадку держави-члени повинні ухвалювати рішення на основі ризику присутності на рослинах або деревині та корі живих ССН, з урахуванням походження вантажів, рівня вразливості відповідних рослин, деревини та кори та з дотриманням відповідальним за переміщення оператором вимог цього Рішення та Рішення 2006/133/ЄС

Перевірки вразливих рослин та вразливої деревини та кори проводять у таких місцях:

(а) у пунктах, де їх переміщують від заражених зон у буферні зони;

(b) у пунктах, де їх переміщують із буферних зон на недемарковані території;

(c) у місці їх призначення в буферній зоні; та

(d) у місці їх походження в зараженій зоні, такому як лісопильня, звідки їх переміщують із зараженої зони.

Держави-члени можуть ухвалити рішення про проведення додаткових перевірок у місцях, інших ніж зазначені в пунктах (a)-(d).

Такі перевірки охоплюють перевірку документів на відповідність вимогам, встановленим у секції 1 додатка III, перевірку тотожності та, у разі невідповідності або підозри про невідповідність таким вимогам - перевірку здоров’я рослини, що включає тестування на присутність ССН.

2. Держави-члени проводять вибіркові перевірки щодо переміщень вразливих рослин та вразливої деревини й кори з демаркованих територій, розташованих за межами їхньої території, на території на їхній території, що не є демаркованими.

Такі перевірки охоплюють перевірку документів на відповідність вимогам, встановленим у секції 1 додатка III, перевірку тотожності та перевірку здоров’я рослини, що включає тестування на присутність ССН.

3. До 30 квітня кожного року держави-члени повідомляють іншим державам-членам та Комісії час проведення та результати зазначених у параграфах 1 та 2 перевірок, проведених протягом попереднього року.

Якщо такі перевірки вказують на присутність ССН на вразливих рослинах або вразливій деревині або корі, держава-член негайно інформує Комісію та інші держави-члени про таке виявлення присутності.

Якщо зазначені в статті 11 перевірки показують невідповідність секції 1 або 2 додатка III, держава-член, яка провела такі перевірки, повинна піддати невідповідний матеріал одному з наведених нижче заходів:

(a) знищення;

(b) переміщення під офіційним наглядом до об'єкта з оброблення, який отримав спеціальний дозвіл на здійснення такої діяльності, де його піддають тепловому обробленню для досягнення мінімальної температури 56 °С на всій вразливій деревині та корі протягом принаймні 30 хвилин для забезпечення таким чином відсутності на ній живих ССН та живих векторів;

(c) якщо невідповідний матеріал включає дерев'яний пакувальний матеріал, який на цей момент використовують під час перевезення об’єктів, та без обмеження додатка III - повернення під офіційним наглядом до місця відправлення або до місця розташування поблизу місця утримання для повторного пакування таких об’єктів та знищення такого дерев’яного пакувального матеріалу з уникненням будь-якого ризику поширення ССН.

1. Держави-члени, на території яких є демаркована територія, надають дозвіл належним чином обладнаним об’єктам із оброблення виконувати одне або більше таких завдань, як визначено в додатку III:

(a) оброблення вразливої деревини та кори, як визначено в пункті 2(a) секції 1 зазначеного параграфа та пункті (с) першого підпараграфа пункту 2 секції 2 зазначеного додатка;

(b) видача паспортів рослини, зазначених у Директиві Комісії 92/105/ЄЕС (- 2), для вразливої деревини та кори, обробленої відповідним об'єктом із оброблення згідно з пунктом (а) цього параграфа, як визначено в пункті 2(b) секції 1 додатка III та пункті (b) другого підпараграфа пункту 2 секції 2 вказаного додатка;

(c) оброблення дерев'яного пакувального матеріалу, як визначено в пункті 3(a) секції 1 вказаного додатка та пункту 3 секції 2 вказаного додатка; та

(d) відповідно до додатка II до Міжнародного стандарту для фітосанітарних заходів ФАО № 15, як визначено в пунктах 2(b) та 3(b) секції 1 додатка III та в пункті 3 секції 2 вказаного додатка, маркування вуликів, штучних гніздівель та дерев'яного пакувального матеріалу, оброблених відповідним об'єктом із оброблення відповідно до пунктів (а) та (с) відповідно.

Такі об’єкти далі - "уповноважені об'єкти з оброблення".

2. Уповноважені об'єкти з оброблення забезпечують простежуваність оброблених вразливих деревини, кори та дерев’яного пакувального матеріалу.

1. Держави-члени, території яких містять демарковану територію, надають дозвіл належним чином обладнаним виробникам дерев'яного пакувального матеріалу, вуликів та штучних гніздівель маркувати, відповідно до додатка II до Міжнародного стандарту для фітосанітарних заходів ФАО № 15, дерев'яний пакувальний матеріал, вулики та штучні гніздівлі, які вони збирають з деревини, обробленої уповноваженим об'єктом із оброблення, та які мають паспорт рослини, зазначений у Директиві 92/105/ ЄЕС.

Такі виробники далі - "уповноважені виробники дерев'яного пакувального матеріалу".

2. Уповноважені виробники дерев'яного пакувального матеріалу повинні використовувати для виробництва дерев'яного пакувального матеріалу деревину лише з об'єктів з оброблення, спеціально дозволену для цієї цілі та до якої додано паспорт рослини, зазначений у Директиві 92/105/ЄЕС, та забезпечують простежуваність з цією метою такої деревини до таких об'єктів з оброблення.

Держави-члени проводять нагляд за уповноваженими об'єктами з оброблення та уповноваженими виробниками дерев'яного пакувального матеріалу для забезпечення правильного виконання ними своїх завдань, як визначено в наданому їм дозволі.

Держави-члени забезпечують проведення такого нагляду технічно кваліфікованим персоналом відповідальних офіційних органів або іншими технічно кваліфікованими особами, які діють під наглядом відповідальних офіційних органів.