1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Регламент


02004R0853 - UA - 26.07.2019 - 019.001
Цей текст слугує суто засобом документування та не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex.
(До Розділу IV "Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею"
Глава 4. Санітарні та фітосанітарні заходи)
РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 853/2004
від 29 квітня 2004 року про встановлення спеціальних гігієнічних правил для харчових продуктів тваринного походження (OB L 139 30.04.2004, с. 55)
Зі змінами, внесеними:
Офіційний вісник
сторінка дата
РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) № 2074/2005 від 5 грудня 2005 року L 338 27 22.12.2005
РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) № 2076/2005 від 5 грудня 2005 року L 338 83 22.12.2005
РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) № 1662/2006 від 6 листопада 2006 року L 320 1 18.11.2006
РЕГЛАМЕНТОМ РАДИ (ЄС) № 1791/2006 від 20 листопада 2006 року L 363 1 20.12.2006
РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) № 1243/2007 від 24 жовтня 2007 року L 281 8 25.10.2007
РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) № 1020/2008 від 17 жовтня 2008 року L 277 8 18.10.2008
РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 219/2009 від 11 березня 2009 року L 87 109 31.03.2009
РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) № 1161/2009 від 30 листопада 2009 року L 314 8 01.12.2009
РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) № 558/2010 від 24 червня 2010 року L 159 18 25.06.2010
РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) № 150/2011 від 18 лютого 2011 року L 46 14 19.02.2011
РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) № 1276/2011 від 8 грудня 2011 року L 327 39 09.12.2011
РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) № 16/2012 від 11 січня 2012 року L 8 29 12.01.2012
РЕГЛАМЕНТОМ РАДИ (ЄС) № 517/2013 від 13 травня 2013 року L 158 1 10.06.2013
РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) № 786/2013 від 16 серпня 2013 року L 220 14 17.08.2013
РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) № 218/2014 від 7 березня 2014 року L 69 95 08.03.2014
РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) № 633/2014 від 13 червня 2014 року L 175 6 14.06.2014
РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) № 1137/2014 від 27 жовтня 2014 року L 307 28 28.10.2014
РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) 2016/355 від 11 березня 2016 року L 67 22 12.03.2016
РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) 2017/1978 від 31 жовтня 2017 року L 285 3 01.11.2017
РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) 2017/1981 від 31 жовтня 2017 року L 285 10 01.11.2017
РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2019/1243 від 20 червня 2019 року L 198 241 25.07.2019
Із виправленнями внесеними: Виправленням, ОВ L 226, 25.06.2004, с. 22 (№ 853/2004)
РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 853/2004
від 29 квітня 2004 року про встановлення спеціальних гігієнічних правил для харчових продуктів тваринного походження
ГЛАВА I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Сфера застосування
1. Цей Регламент встановлює спеціальні правила щодо гігієни харчових продуктів тваринного походження для операторів ринку харчових продуктів. Ці правила доповнюють правила, встановлені Регламентом (ЄС) № 852/2004. Їх застосовують до неперероблених і перероблених продуктів тваринного походження.
2. Якщо прямо не визначено протилежне, цей Регламент не застосовують до харчових продуктів, що містять одночасно продукти рослинного походження й перероблені продукти тваринного походження.
Однак, виробництво перероблених продуктів тваринного походження, що їх використовують для приготування таких харчових продуктів, та поводження з ними здійснюють відповідно до вимог цього Регламенту.
3. Цей Регламент не застосовують до:
(a) первинного виробництва для приватного домашнього використання;
(b) домашнього приготування, зберігання харчових продуктів чи поводження з ними для приватного домашнього споживання;
(c) прямого постачання виробником невеликих обсягів первинних продуктів кінцевому споживачу чи місцевим закладам роздрібної торгівлі, які постачають їх безпосередньо кінцевим споживачам;
(d) прямого постачання виробником невеликих обсягів м’яса свійської птиці та зайцеподібних, забитих на фермах, кінцевому споживачу або місцевим закладам роздрібної торгівлі, які постачають таке м’ясо безпосередньо кінцевим споживачам у вигляді свіжого м’яса;
(e) мисливців, які постачають невеликі обсяги диких тварин чи м’яса диких тварин безпосередньо кінцевим споживачам або місцевим закладам роздрібної торгівлі, які постачають їх безпосередньо кінцевим споживачам.
4. Держави-члени встановлюють відповідно до національного права правила, які регулюють діяльність та осіб, вказаних у параграфах 3(c), (d) та (e). Такі національні правила повинні забезпечувати досягнення цілей цього Регламенту.
5.
(a) Якщо прямо не визначено протилежне, цей Регламент не застосовують до роздрібної торгівлі.
(b) Проте, цей Регламент повинен застосовуватися до роздрібної торгівлі, якщо операції постачальника спрямовані на постачання харчових продуктів тваринного походження іншій потужності, крім випадків, коли:
(i) такі операції полягають лише у зберіганні чи транспортуванні, у разі чого в будь-якому разі повинні застосовуватися конкретні температурні вимоги, встановлені додатком III;
або
(ii) харчові продукти тваринного походження постачають від закладів роздрібної торгівлі лише до інших закладів роздрібної торгівлі та відповідно до норм національного права така діяльність є незначною, локалізованою чи обмеженою.
(c) Держави-члени можуть ухвалити національні інструменти з метою застосування вимог цього Регламенту до закладів роздрібної торгівлі, розташованих та їхній території, на які вони не застосовувалися б відповідно до підпараграфів (a) чи (b).
6. Цей Регламент застосовують без обмеження:
(a) відповідних норм щодо здоров’я тварин та громадського здоров’я, включаючи більш суворі норми, встановлені з метою запобігання, контролю та викорінення певних трансмісивних губчастоподібних енцефалопатій;
(b) вимог щодо благополуччя тварин;
та
(c) вимог щодо ідентифікації тварин та простежуваності продуктів тваринного походження.
Стаття 2. Терміни та означення
Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та їх означення:
1. терміни та означення, встановлені у Регламенті (ЄС) № 178/2002;
2. терміни та означення, встановлені у Регламенті (ЄС) № 852/2004;
3. терміни та означення, встановлені у додатку I;
та
4. будь-які технічні терміни та означення, що містяться в додатках II та III.
ГЛАВА II
ОБОВ’ЯЗКИ ОПЕРАТОРІВ РИНКУ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ
Стаття 3. Загальні обов’язки
1. Оператори ринку харчових продуктів повинні дотримуватися відповідних положень додатків II та III.
2. Оператори ринку харчових продуктів не повинні використовувати для очищення від поверхового забруднення з продуктів тваринного походження будь-яку речовину, крім питної води, або чистої води, якщо Регламент (ЄС) № 852/2004 чи цей Регламент дозволяє її використання, крім випадків, коли використання такої речовини було дозволено Комісією. З цією метою Комісію уповноважено ухвалювати згідно зі статтею 11a делеговані акти на доповнення положень цього Регламенту. Оператори ринку харчових продуктів повинні також дотримуватися будь-яких умов використання, що можуть бути ухвалені в рамках згаданої процедури. Використання дозволених речовин не впливає на обов’язок оператора ринку харчових продуктів дотримуватися вимог цього Регламенту.
Стаття 4. Реєстрація і схвалення потужностей
1. Оператори ринку харчових продуктів вводять в обіг продукти тваринного походження, вироблені у Співтоваристві, лише у разі їх підготування та поводження з ними винятково на потужностях:
(a) що відповідають відповідним вимогам Регламенту (ЄС) № 852/2004, вимоги додатків II та III до цього Регламенту та інші відповідні вимоги харчового права;
та
(b) які були відповідним компетентним органом зареєстровані або, якщо це вимагається згідно з параграфом 2, схвалені.
2. Без обмеження статті 6(3) Регламенту (ЄС) № 852/2004, потужності при поводженні з продуктами тваринного походження, для яких додатком III до цього Регламенту встановлено вимоги, не мають права здійснювати діяльність, допоки їх не буде схвалено компетентним органом відповідно до параграфа 3 цієї статті, за винятком потужностей, які здійснюють лише:
(a) первинне виробництво;
(b) транспортні операції;
(c) зберігання продуктів, що не вимагають контрольованих температурних умов зберігання;
або
(d) роздрібну торгівлю, на яку не поширюються положення цього Регламенту відповідно до статті 1(5)(b).
3. Потужність, яка відповідно до параграфа 2 підлягає схваленню, має право здійснювати діяльність лише після того, як відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 854/2004 від 29 квітня 2004 року про встановлення спеціальних правил для організації заходів офіційного контролю харчових продуктів тваринного походження, призначених для споживання людиною (- 1), компетентний орган:
(a) після відвідування потужності надав їй експлуатаційний дозвіл;
або
(b) надав потужності умовний дозвіл.
4. Оператори ринку харчових продуктів співпрацюють із компетентними органами відповідно до положень Регламенту (ЄС) № 854/2004. Зокрема, оператори ринку харчових продуктів забезпечують, щоб потужність припинила діяльність, якщо компетентний орган відкликає її дозвіл або, у разі надання умовного дозволу, не продовжує його чи не надає необмежений дозвіл.
5. Ця стаття не перешкоджає потужностям вводити харчові продукти в обіг між датою початку застосування цього Регламенту і першим наступним інспектуванням компетентного органу, якщо потужності:
(a) підлягають схваленню відповідно до параграфа 2 та вводять продукти тваринного походження в обіг відповідно до законодавства Співтовариства до дати початку застосування цього Регламенту;
або
(b) належать до виду, для якого не існувало вимоги схвалення до початку застосування цього Регламенту.
Стаття 5. Позначка придатності та ідентифікаційна позначка
1. Оператори ринку харчових продуктів не повинні вводити в обіг продукти тваринного походження, поводження з якими виконували на потужності, яка згідно зі статтею 4(2) підлягає схваленню, якщо продукт не містить:
(a) позначки придатності, нанесеної згідно з Регламентом (ЄС) № 854/2004;
або
(b) якщо згаданий Регламент не передбачає нанесення позначки придатності, ідентифікаційної позначки, нанесених згідно з секцією I додатка II до цього Регламенту.
2. Оператори ринку харчових продуктів можуть наносити ідентифікаційну позначку на продукт тваринного походження лише в тому разі, якщо продукт вироблений відповідно до цього Регламенту на потужностях, що відповідають вимогам статті 4.
3. Оператори ринку харчових продуктів не можуть видаляти з м’яса позначку придатності, нанесену згідно з Регламентом (ЄС) № 854/2004, якщо тільки вони не обрізають чи не переробляють його або якщо вони не працюють із м’ясом в інший спосіб.
Стаття 6. Продукти тваринного походження з-поза меж Співтовариства
1. Оператори ринку харчових продуктів, які імпортують (ввозять) продукти тваринного походження з третіх країн, повинні забезпечити, щоб імпортування (ввезення) відбувалося лише в разі, якщо:
(a) третя країна відвантаження міститься в переліку третіх країн, із яких дозволений імпорт (ввезення) таких продуктів, складеному відповідно до статті 11 Регламенту (ЄС) № 854/2004;
(b)
(i) потужність, з якої продукт було відвантажено та на якій продукт був отриманий чи підготовлений, міститься в переліку потужностей, із яких дозволений імпорт (ввезення) такого продукту, складеному відповідно до статті 12 Регламенту (ЄС) № 854/2004, у відповідних випадках,
(ii) у разі свіжого м’яса, подрібненого (січеного) м’яса, м’ясних напівфабрикатів, м’ясних продуктів та ММО, продукт було виготовлено з м’яса, отриманого на бойнях та на потужностях із розбирання та обвалювання м’яса, які містяться в переліку, складеному відповідно до статті 12 Регламенту (ЄС) № 854/2004, або на схвалених потужностях Співтовариства,
та
(iii) у разі живих двостулкових молюсків, голкошкірих, оболонкових та морських черевоногих, район вирощування міститься в переліку, складеному відповідно до статті 13 згаданого Регламенту, у відповідних випадках;
(c) продукт відповідає:
(i) вимогам цього Регламенту, включно з вимогами статті 5 щодо позначки придатності та ідентифікаційної позначки;
(ii) вимогам Регламенту (ЄС) № 852/2004;
та
(iii) будь-яким умовам для імпорту (ввезення), встановленим відповідно до законодавства Співтовариства, що регулюють контроль за імпортом (ввезенням) для продуктів тваринного походження,
та
(d) у відповідних випадках виконані вимоги статті 14 Регламенту (ЄС) № 854/2004 щодо сертифікатів і документів.
2. Як відступ від параграфа 1, імпортування (ввезення) продуктів рибальства може також відбуватися відповідно до спеціальних положень, встановлених у статті 15 Регламенту (ЄС) № 854/2004.
3. Оператори ринку харчових продуктів, які імпортують (ввозять) продукти тваринного походження, повинні забезпечити, щоб:
(a) під час імпортування (ввезення) продукти були надані для контролю відповідно до Директиви 97/78/ЄС (- 2);
(b) імпортування (ввезення) здійснювалося згідно з вимогами Директиви 2002/99/ЄС (- 3);
та
(c) підконтрольні їм операції, що їх здійснюють після імпортування (ввезення), виконували відповідно до вимог додатка III.
4. Оператори ринку харчових продуктів, які імпортують (ввозять) харчові продукти, що містять одночасно продукти рослинного проходження і перероблені продукти тваринного походження, повинні забезпечити, щоб перероблені продукти тваринного походження, які входять до складу таких харчових продуктів, відповідали вимогам параграфів 1-3. Вони повинні бути здатні довести цей факт (наприклад, відповідною документацією чи сертифікацією, яка не обов’язково повинна мати формат, визначений параграфом 1(d)).
ГЛАВА III
ТОРГІВЛЯ
Стаття 7. Документи
1. Якщо цього вимагають відповідно до додатка II чи III, оператори ринку харчових продуктів повинні забезпечити, щоб вантажі з продуктами тваринного походження супроводжували відповідні сертифікати і документація.
2. Відповідно до процедури, вказаної у статті 12(2), можуть бути:
(a) встановлені типові документи;
та
(b) ухвалені положення для використання електронних документів.
Стаття 8. Спеціальні гарантії
1. Оператори ринку харчових продуктів, які мають намір ввести зазначені нижче харчові продукти тваринного походження в обіг у Швеції або Фінляндії, повинні дотримуватися правил, встановлених у параграфі 2, стосовно сальмонели:
(a) у м’ясі великої рогатої худоби та свиней, включаючи подрібнене (січене) м’ясо, проте за винятком м’ясних напівфабрикатів та ММО;
(b) у м’ясі свійської птиці таких видів: свійські кури, індички, цесарки, качки та гуси, включаючи подрібнене (січене) м’ясо, проте за винятком м’ясних напівфабрикатів та ММО;
та
(c) у яйцях.
2.
(a) У разі м’яса великої рогатої худоби та м’яса свійської птиці, на потужності-відправнику було взято проби та проведено їх мікробіологічне тестування з негативними результатами відповідно до законодавства Співтовариства.
(b) У разі яєць, потужності з пакування повинні гарантувати, що партії походять зі зграй, які пройшли мікробіологічне тестування з негативними результатами відповідно до законодавства Співтовариства.
(c) У разі м’яса великої рогатої худоби та свиней, тестування, згадане в підпараграфі (a), не повинне здійснюватися для партій, призначених для потужності з метою пастеризації, стерилізації чи оброблення з подібним результатом. У разі яєць, тестування, згадане в підпараграфі (b), не повинне здійснюватися для партій, призначених для виробництва перероблених продуктів із використанням процесу, який гарантує усунення сальмонели.
(d) Тестування, згадані в підпараграфах (a) та (b), не повинні здійснюватися для харчових продуктів, що походять із потужностей, які підлягають програмі контролю, яка була відповідно до процедури згідно зі статтею 12(2) визнана еквівалентною програмі, затвердженій у Швеції та Фінляндії для харчових продуктів тваринного походження.
(e) До м’яса великої рогатої худоби і свиней та м’яса свійської птиці повинен додаватися комерційний документ чи сертифікат у типовій формі, встановленій законодавством Співтовариства, у якому має зазначатися, що:
(i) перевірки, проведені відповідно до підпараграфа (a), дали негативні результати;
або
(ii) м’ясо призначене для однієї чи кількох цілей, визначених у підпараграфі (c);
або
(iii) м’ясо походить із потужності, яка охоплена підпараграфом (d).
(f) У разі яєць, партію повинен супроводжувати сертифікат, у якому міститься інформація про негативні результати тестування, проведеного згідно з підпараграфом (b), або про призначення яєць для використання у спосіб, описаний у підпараграфі (c).
3.
(a) Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 11a для внесення змін у параграфи 1 та 2 цієї статті для оновлення вимог, встановлених положеннями цих параграфів, з урахуванням змін у програмах контролю держав-членів та з урахуванням ухвалення мікробіологічних критеріїв відповідно до Регламенту ЄС № 852/2004.
(b) Відповідно до регуляторної процедури, згаданої у статті 12(2), правила, встановлені у параграфі 2 цієї статті стосовно будь-яких харчових продуктів, вказаних у параграфі 1 цієї статті, можуть бути розширені повністю чи частково на будь-які держави-члени чи на будь-які регіони держав-членів, у яких існують програми контролю, визнані еквівалентними відповідним програмам, затвердженим у Швеції та Фінляндії, стосовно дотичних харчових продуктів тваринного походження.
4. Для цілей цієї статті, "програма контролю" означає програму контролю, схвалену відповідно до Регламенту (ЄС) № 2160/2003.
ГЛАВА IV
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 10. Внесення змін та адаптація додатків II та III
1. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 11a стосовно внесення змін до додатків II та III. Такі зміни повинні забезпечувати досягнення цілей цього Регламенту з урахуванням відповідних факторів ризику та сприяти їх досягненню, а доцільність їх ухвалення повинна ґрунтуватися на основі:
(a) досвіду, здобутого операторами ринку харчових продуктів та/або компетентними органами, зокрема, у процесі впровадження систем, заснованих на принципах HACCP, відповідно до статті 5;
(b) досвіду, здобутого Комісією, зокрема, за результатами проведених аудитів;
(c) технологічного розвитку та його практичних наслідків, а також очікувань споживачів щодо складу харчових продуктів;
(d) наукових консультацій, зокрема, результатів нового оцінювання ризиків;
(e) мікробіологічних та температурних критеріїв для харчових продуктів;
(f) змін у структурі споживання.
Зміни, згадані у першому підпараграфі, повинні стосуватися:
(a) вимог щодо нанесення ідентифікаційних позначок на продукти тваринного походження;
(b) цілей процедур, заснованих на принципах системи HACCP;
(c) вимог щодо інформації про харчовий ланцюг;
(d) спеціальних гігієнічних вимог до приміщень і, зокрема, транспортних засобів, у яких продукти тваринного походження виробляють, обробляють, переробляють, зберігають або розповсюджують;
(e) спеціальних гігієнічних вимог до операцій, пов’язаних із виробництвом, обробленням, переробленням, зберіганням, транспортуванням чи розповсюдженням продуктів тваринного походження;
(f) правил для транспортування м’яса, допоки воно ще є теплим;
(g) санітарно-гігієнічних стандартів чи перевірок, якщо існують наукові докази на підтвердження того, що вони є необхідними для захисту громадського здоров’я;
(h) розширення глави IX секції VII додатка III на живих двостулкових молюсків, крім гребінцевих;
(i) критеріїв для визначення випадків, коли епідеміологічні дані свідчать про те, що рибальські угіддя не становлять загроз для здоров’я через наявність паразитів та, відповідно, для визначення, коли компетентний орган може надавати дозволи операторам ринку харчових продуктів не заморожувати продукти рибальства відповідно до частини D глави III секції VIII додатка III;
(j) додаткових санітарно-гігієнічних стандартів для живих двостулкових молюсків у співпраці з відповідною референс-лабораторією Союзу, включно з:
(i) гранично допустимими значеннями та методами проведення аналізів для інших морських біотоксинів;
(ii) процедурами тестування на наявність вірусів та вірусологічними стандартами; та
(iii) планами і методами відбору проб та аналітичними допусками, що будуть застосовуватися для перевірки відповідності санітарно-гігієнічним стандартам.
2. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 11a для доповнення положень цього Регламенту з метою надання відступів від додатків II та III з урахуванням відповідних факторів ризику та за умови, що такі відступи не впливатимуть на досягнення таких цілей цього Регламенту:
(a) сприяння виконанню малим бізнесом вимог, встановлених у додатках;
(b) уможливлення подальшого використання традиційних методів на будь-якій стадії виробництва, перероблення чи розповсюдження харчових продуктів;
(c) підлаштування під потреби суб’єктів господарювання, чия діяльність пов’язана з харчовими продуктами, розташованих в регіонах, які перебувають під впливом особливих географічних обмежень;
(d) сприяння роботі потужностей, що виробляють сировину, призначену для виробництва харчових продуктів глибокого перероблення, яка пройшла оброблення, що гарантує її безпечність.
3. Дбаючи про стале досягнення цілей цього Регламенту, держави-члени відповідно до параграфів 4-8 можуть ухвалювати національні інструменти для адаптації вимог, встановлених додатком III.
4.
(a) Національні інструменти, вказані у параграфі 3, повинні мати на меті:
(i) дозволити продовжити використання традиційних методів на будь-якій стадії виробництва, перероблення чи розповсюдження харчових продуктів;
або
(ii) підлаштуватися під потреби суб’єктів господарювання, чия діяльність пов’язана з харчовими продуктами, розташованих у регіонах, які перебувають під впливом особливих географічних обмежень.
(b) В інших випадках вони повинні застосовуватися лише до конструкції, планування та обладнання потужностей.
5. Будь-яка держава-член, яка бажає ухвалити національні інструменти, вказані у параграфі 3, повідомляє про це Комісію та інші держави-члени. Кожне таке повідомлення повинне містити:
(a) детальний опис вимог, які на думку держави-члена повинні бути адаптовані, та обраний спосіб їх адаптації;
(b) опис дотичних харчових продуктів та потужностей;
(c) пояснення причин для адаптації, включаючи, залежно від випадку, стислий виклад про проведений аналіз небезпечних факторів та будь-які заходи, що будуть вжиті на забезпечення того, що адаптація не поставить під загрозу досягнення цілей цього Регламенту;
та
(d) будь-яку іншу відповідну інформацію.
6. Іншим державам-членам надається три місяці з дати отримання повідомлення, визначеного у параграфі 5, для надання письмових коментарів Комісії. Якщо йдеться про адаптації на основі параграфа 4(b), такий період за запитом від будь-якої держави-члена може бути подовжений на чотири місяці. Комісія за власною ініціативою може, а в разі отримання письмових коментарів від однієї чи більше держав-членів - повинна надавати консультації державам-членам через комітет, вказаний у статті 12(1). Комісія може вирішити відповідно до процедури, передбаченої статтею 12(2), чи можуть заплановані заходи бути імплементовані, чи до них потрібно внести відповідні зміни. У відповідних випадках Комісія може пропонувати загальні інструменти відповідно до параграфів 1 та 2 цієї статті.
7. Держава-член може ухвалити національні інструменти з метою адаптації вимог додатка III, лише:
(a) відповідно до рішення, ухваленого відповідно до параграфа 6;
(b) якщо протягом місяця після завершення періоду, визначеного у параграфі 6, Комісія не поінформувала держави-члени про те, що вона отримала письмові коментарі, або що вона має намір пропонувати ухвалити рішення відповідно до параграфа 6.
або
(c) відповідно до параграфа 8.
8. Держави-члени можуть за власною ініціативою та відповідно до загальних положень Договору лишити в силі чи запровадити національні правила, що:
(a) забороняють чи обмежують введення в обіг на своїй території сирого молока чи сирих вершків, призначених для безпосереднього споживання людиною;
або
(b) дозволяють використання за згоди компетентного органу сирого молока, яке не відповідає критеріям щодо кількості мікроорганізмів та кількості соматичних клітин, встановленим у секції IX додатка III, для виробництва сирів з періодом визрівання не менше 60 днів, та молочних продуктів, отриманих у зв’язку з виробленням таких сирів, за умови, що це не шкодить досягненню цілей цього Регламенту.
Стаття 11. Спеціальні рішення
Без обмеження загального застосування статті 9 та статті 10(1), Комісія шляхом ухвалення імплементаційного акта може встановлювати інструменти стосовно викладених нижче питань. Такі імплементаційні акти ухвалюються згідно з процедурою, зазначеною у статті 12(2), та мають на меті:
2. уточнити, який вміст кальцію в ММО не вважають істотно вищим за його вміст у подрібненому (січеному) м’ясі;
3. встановити інші види оброблення, що можуть застосовуватися на переробних потужностях до живих двостулкових молюсків із районів вирощування класу "B" та "C", які не піддавалися очищуванню чи витримуванню;
4. уточнити визнані методи тестування на морські біотоксини;
9. встановити критерії свіжості та межі для гістаміну і загальний вміст азоту летких основ у продуктах рибальства;
10. дозволити використання сирого молока, яке не відповідає критеріям щодо кількості мікроорганізмів та кількості соматичних клітин, встановленим у секції IX додатка III, для виробництва певних молочних продуктів;
11. без обмеження положень Директиви 96/23/ЄС (- 4), зафіксувати максимально допустиме значення для загального вмісту залишків антибіотичних речовин у сирому молоці;
та
12. схвалити еквівалентні процеси для виробництва желатину чи колагену.
Стаття 11а. Здійснення делегованих повноважень
1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надано Комісії відповідно до умов, установлених у цій статті.
2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статті 3(2), статті 8(3)(a) і статті 10(1) та (2), надається Комісії на період п’ять років, починаючи з 26 липня 2019 року. Комісія складає звіт про виконання делегованих повноважень не пізніше, ніж за дев’ять місяців до закінчення п’ятирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично подовжуються на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалять рішення проти такого подовження не пізніше, ніж за три місяці до закінчення кожного такого періоду.
3. Делеговані повноваження, зазначені у статті 3(2), статті 8(3)(a) і статті 10(1) та (2), можуть бути в будь-який час відкликані Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані в такому рішенні. Воно набуває чинності в день, наступний після опублікування рішення в Офіційному віснику Європейського Союзу, або в пізнішу дату, вказану в ньому. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, які вже набули чинності.
4. Перед ухваленням делегованого акта Комісія проводить консультації з експертами, призначеними кожною державою-членом відповідно до принципів, викладених у Міжінституційній угоді від 13 квітня 2016 року про краще законотворення (- 5).
5. Щойно Комісія ухвалює делегований акт, вона одночасно повідомляє про це Європейський Парламент і Раду.
6. Делегований акт, ухвалений відповідно до статті 3(2), статті 8(3)(a) і статті 10(1) та (2), набуває чинності тільки в тому випадку, якщо ні Європейський Парламент, ні Рада не висловили жодних заперечень протягом двомісячного періоду з дати надання зазначеного акта Європейському Парламенту і Раді, або, якщо до завершення такого періоду і Європейський Парламент, і Рада повідомили Комісію про те, що вони не матимуть заперечень. Зазначений період може бути подовжений на два місяці з ініціативи Європейського Парламенту або Ради.
Стаття 12. Процедура Комітету
1. Комісії надає допомогу Постійний комітет з харчового ланцюга та здоров’я тварин.
2. У випадку покликання на цей параграф застосовуються статті 5 та 7 Рішення 1999/468/ЄС з урахуванням положень його статті 8.
Період, встановлений у статті 5(6) Рішення 1999/468/ЄС, становить три місяці.
Стаття 13. Консультації з Європейським органом з безпечності харчових продуктів
Комісія консультується з Європейським органом з безпечності харчових продуктів із будь-яких питань у межах сфери дії цього Регламенту, що можуть мати істотний вплив на громадське здоров’я та, зокрема, перш ніж пропонувати поширити положення секції III додатка III на тварин інших видів.
Стаття 14. Звітування перед Європейським Парламентом і Радою
1. Комісія не пізніше 20 травня 2009 року подає звіт до Європейського Парламенту і Ради з оглядом досвіду, здобутого під час імплементації цього Регламенту.
2. За потреби, Комісія доповнює звіт відповідними пропозиціями.
Стаття 15.
Цей Регламент набуває чинності на 20-ий день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.
Він підлягає застосуванню через 18 місяців після дати набуття чинності такими актами:
(a) Регламент (ЄС) № 852/2004;
(b) Регламент (ЄС) № 854/2004;
та
(c) Директива 2004/41/ЄС.
Однак, він підлягає застосуванню не раніше, ніж з 1 січня 2006 року.
Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню у всіх державах-членах.
ДОДАТОК I
ТЕРМІНИ ТА ОЗНАЧЕННЯ
Для цілей цього Регламенту:
1. М’ЯСО
1.1. "М’ясо" означає їстівні частини тварин, вказаних у пунктах 1.2-1.8, включаючи кров.
1.2. "Свійські копитні" означає свійську велику рогату худобу (включаючи види Bubalus та Bison), свиней, овець і кіз, а також свійських непарнокопитних.
1.3. "Свійська птиця" означає птицю, вирощену на фермі, включаючи птицю, яку не вважають свійською, проте вирощують як свійських тварин, крім безкілевих.
1.4. "Зайцеподібні" означає кролів, зайців та гризунів.
1.5. "Дикі тварини" означає:
- диких копитних та зайцеподібних, а також інших наземних ссавців, на яких полюють для споживання людиною та яких вважають дикими тваринами відповідно до застосовного права відповідної держави-члена, включаючи ссавців, які живуть на загородженій території в умовах волі, подібних до умов диких тварин;
- та
- диких птахів, на яких полюють для споживання людиною.
1.6. "Дикі тварини, вирощені на фермі" означає безкілевих та наземних ссавців, вирощених на фермі, крім зазначених у пункті 1.2.
1.7. "Дрібні дикі тварини" означає дику птицю та зайцеподібних, які вільно живуть у дикій природі.
1.8. "Великі дикі тварини" означає диких наземних ссавців, які вільно живуть у дикій природі, на яких не поширюється визначення дрібних диких тварин.
1.9. "Туша" означає тіло тварини після забою, зняття шкіри та видалення внутрішніх органів.
1.10. "Свіже м’ясо" означає м’ясо, яке не підлягало жодному процесу консервування, крім охолодження, заморожування чи швидкого заморожування, включаючи м’ясо у вакуумних пакунках чи запаковане у контрольованому середовищі.
1.11. "Субпродукт" означає свіже м’ясо, крім м’яса туші, включно з нутрощами та кров’ю.
1.12. "Нутрощі" означає органи грудної, черевної та тазової порожнин, а також трахею та стравохід, а у птиці - і м’язовий шлунок.
1.13. "Подрібнене (січене) м’ясо" означає м’ясо, відділене від кісток та подрібнене на фрагменти із вмістом солі менше 1%.
1.14. "М’ясо механічного обвалювання" або "ММО" означає продукт, отриманий шляхом відділення м’яса від м’ясоносних кісток після виділення кісток або відділення м’яса від туш свійської птиці з використанням механічних засобів, внаслідок чого відбувається втрата чи зміна структури м’язових волокон.
1.15. "М’ясні напівфабрикати" означає свіже м’ясо, включаючи м’ясо подрібнене на фрагменти, до якого були додані харчові продукти, спеції чи добавки, або яке було піддане процесам, недостатнім для зміни внутрішньої структури м’язових волокон м’яса, і, таким чином, позбавлення характеристик свіжого м’яса.
1.16. "Бойня" означає потужність, яке використовується для забою, зняття шкіри та видалення внутрішніх органів тварин, м’ясо яких призначене для споживання людиною.
1.17. "потужність з розбирання та обвалювання м’яса" означає потужність, яка використовується для виділення кісток та/або розбирання чи обвалювання м’яса.
1.18. "Потужність з перероблення диких тварин" означає будь-яку потужність, на якій диких тварин та м’ясо диких тварин після полювання готують для введення в обіг.
2. ЖИВІ ДВОСТУЛКОВІ МОЛЮСКИ
2.1. "Двостулкові молюски" означає молюсків із фільтрувальним типом живлення класу "Lamellibranchiata (Bivalvia)".
2.2. "Морські біотоксини" означає отруйні речовини, які мають здатність накопичуватися у двостулкових молюсках, зокрема, в результаті поглинання планктону, що містить токсини.
2.3. "Кондиціонування" означає зберігання живих двостулкових молюсків, які походять із районів вирощування класу "A", потужностей з очищення чи потужностей зі збирання та відправлення в резервуарах чи будь-яких інших ємностях із чистою морською водою, або в природних середовищах, для видалення піску, бруду чи слизу, збереження чи покращення їхніх органолептичних характеристик та забезпечення їх належного стану життєздатності перед первинним пакуванням чи вторинним пакуванням.
2.4. "Збирач" означає будь-яку фізичну чи юридичну особу, яка збирає живих двостулкових молюсків будь-якими засобами у районі збирання з метою їх оброблення та введення в обіг.
2.5. "Район вирощування" означає будь-яку територію моря, естуарію чи лагуни, де розташовані природні колонії двостулкових молюсків або об’єкти для штучної культивації двостулкових молюсків, та в яких здійснюють збирання живих двостулкових молюсків.
2.6. "Район витримування" означає будь-яку територію моря, естуарію чи лагуни з чітко визначеними межами, позначеними буями, стовпами чи іншими фіксованими засобами, що її використовують винятково для природного очищення живих двостулкових молюсків.
2.7. "Потужність зі збирання та відправлення" означає будь-яку розташовану на березі або в морі потужність для приймання, кондиціонування, миття, чищення, сортування, первинного пакування чи вторинного пакування живих двостулкових молюсків, придатних для споживання людиною.
2.8. "Потужність з очищення" означає потужність із резервуарами, в які подається чиста морська вода і в які двостулкові молюски розміщуються на час, необхідний для зменшення забруднення, щоб зробити їх придатними для споживання людиною.
2.9. "Витримування" означає переміщення живих двостулкових молюсків на території моря, лагуни чи естуарію на час, необхідний для зменшення забруднення, щоб зробити їх придатними для споживання людиною. Сюди не входять спеціальні операції з переміщення двостулкових молюсків на території, більш придатні для подальшого вирощування чи відгодівлі.
3. ПРОДУКТИ РИБАЛЬСТВА
3.1. "Продукти рибальства" означає усіх диких чи вирощених на фермі солоноводних і прісноводних тварин (крім живих двостулкових молюсків, живих голкошкірих, живих оболонкових та живих морських черевоногих, а також усіх ссавців, плазунів та жаб), включаючи усі їстівні форми, частини та продукти з таких тварин.
3.2. "Рибопромислове судно" означає будь-яке судно, на борту якого продукти рибальства проходять одну чи більше таких операцій, як філетування, нарізання скибочками, знімання шкіри, знімання мушель, очищення від луски, подрібнення чи перероблення, після яких здійснюються первинне пакування чи вторинне пакування та, у разі потреби, охолодження чи заморожування.
3.3. "Рибоморозильне судно" означає будь-яке судно, на борту якого здійснюють заморожування продуктів рибальства, якому, у відповідних випадках, передує підготовча робота, як, наприклад, знекровлення, відділення голови, патрання та видалення плавців, після якої, якщо необхідно, здійснюють первинне пакування чи вторинне пакування.
3.4. "Продукт механічного обвалювання риби" означає продукт, отриманий шляхом відділення м’яса від продуктів рибальства з використанням механічних засобів, внаслідок чого відбувається втрата чи зміна структури м’яса.
3.5. "Свіжі продукти рибальства" означає неперероблені цілі чи підготовлені продукти рибальства, включаючи продукти у вакуумних пакунках чи запаковані у модифікованому газовому середовищі, для збереження яких не використовувалися жодні інші процеси, крім охолодження.
3.6. "Підготовлені продукти рибальства" означає неперероблені продукти рибальства, які піддавалися діям, що вплинули на їх анатомічну цілісність, таким як патрання, відділення голови, нарізання скибочками, філетування та дрібне нарізання.
4. МОЛОКО
4.1."Сире молоко" означає молоко, вироблене шляхом секреції молочної залози тварин, вирощених на фермі, яке не нагрівалося до температури вище 40 °C або не пройшло жодного оброблення, що має еквівалентний ефект.
4.2. "Господарство (ферма) з виробництва молока" означає потужність, на якій утримують одну чи більше тварин, вирощених на фермі, для виробництва молока з метою введення його в обіг як харчового продукту.
5. ЯЙЦЯ
5.1. "Яйця" означає яйця у шкаралупі, за винятком розбитих, інкубаційних або приготовлених, отримані від вирощеної на фермі птиці і придатні для безпосереднього споживання людиною чи для приготування яєчних продуктів.
5.2. "Рідке яйце" означає неперероблений вміст яйця після зняття шкаралупи.
5.3. "Тріснуті яйця" означає яйця з пошкодженою шкаралупою та непошкодженими мембранами (підшкаралупними оболонками).
5.4. "Потужність з пакування" означає потужність, на якій яйця сортуюють за якістю та масою.
6. ЖАБ’ЯЧІ ЛАПКИ ТА РАВЛИКИ
6.1. "Жаб’ячі лапки" означає задню частину тіла тварин, що належать до виду RNA родини Жаб’ячі (Ranidae), розділену поперечним розрізом за передніми кінцівками, випатрану та очищену від шкіри.
див. зображення
7. ПЕРЕРОБЛЕНІ ПРОДУКТИ
7.1. "М’ясні продукти" означає перероблені продукти, отримані в результаті перероблення м’яса чи в результаті подальшого перероблення таких перероблених продуктів, з поверхні зрізу яких є очевидним, що продукт більше не має характеристик свіжого м’яса.
7.2. "Молочні продукти" означає перероблені продукти, отримані в результаті перероблення сирого молока чи в результаті подальшого перероблення таких перероблених продуктів.
7.3. "Яєчні продукти" означає перероблені продукти, отримані в результаті перероблення яєць, різних яєчних компонентів чи сумішей яєць, або в результаті подальшого перероблення таких перероблених продуктів.
7.4. "Перероблені продукти рибальства" означає перероблені продукти, отримані в результаті перероблення продуктів рибальства чи в результаті подальшого перероблення таких перероблених продуктів.
7.5. "Топлений тваринний жир" означає жир, отриманий у результаті витоплювання м’яса, включаючи кістки, і призначений для споживання людиною.
7.6. "Шкварки" означає білковмісні залишки витоплювання після часткового відділення жиру та води.
7.7. "Желатин" означає натуральний розчинний білок, гелеутворюючий чи негелеутворюючий, отриманий шляхом часткового гідролізу колагену, який виробляють з кісток, шкіри та шкури, сухожиль та сполучних тканин тварин.
7.8. "Колаген" означає білковий продукт, отриманий із кісток, шкіри, шкури та сухожиль тварин, вироблений згідно з відповідними вимогами цього Регламенту.
7.9. "Оброблені шлунки, міхури та кишки" означає шлунки, міхури та кишки, які після отримання та очищення піддавалися обробленню, такому як соління, нагрівання чи висушування.
8. ІНШІ ТЕРМІНИ ТА ОЗНАЧЕННЯ
8.1. "Продукти тваринного походження" означає:
- харчові продукти тваринного походження, включаючи мед і кров;
- живі двостулкові молюски, живі голкошкірі оболонкові та морські черевоногі, призначені для споживання людиною;
- та
- інші тварини, призначені для підготовлення з метою постачання живими кінцевим споживачам.
8.2. "Гуртовий (оптовий) ринок" означає суб’єкта господарювання, чия діяльність пов’язана з харчовими продуктами, який включає кілька окремих структурних підрозділів, які користуються спільним устаткуванням та об’єктами інфраструктури, у яких здійснюється продаж харчових продуктів операторам ринку харчових продуктів.
ДОДАТОК II
ВИМОГИ ЩОДО ОКРЕМИХ ПРОДУКТІВ ТВАРИННОГО ПОХОДЖЕННЯ
СЕКЦІЯ I: ІДЕНТИФІКАЦІЙНА ПОЗНАЧКА
Якщо цього вимагають положення статей 5 чи 6 та згідно з положеннями додатка III, оператори ринку харчових продуктів повинні забезпечити, щоб на продукти тваринного походження було нанесено ідентифікаційну позначку відповідно до викладених нижче положень.
A. НАНЕСЕННЯ ІДЕНТИФІКАЦІЙНОЇ ПОЗНАЧКИ
1. Ідентифікаційну позначку повинно бути нанесено до того, як продукт залишає потужність виробництва.
2. Проте, якщо вторинне паювання та/або первинна обгортка продукту знімається, або якщо продукт підлягає подальшому переробленню на іншій потужності, на такий продукт повинна наноситися нова позначка. У таких випадках нова позначка повинна містити номер дозволу потужності, на якій здійснювали такі операції.
3. Ідентифікаційна позначка не обов’язково наносити на паювання яєць, якщо нанесено код потужності з пакування відповідно до частини A додатка XIV до Регламенту Ради (ЄС) № 1234/2007 (- 6).
4. Оператори ринку харчових продуктів повинні відповідно до статті 18 Регламенту (ЄС) № 178/2002 запровадити системи і процедури для ідентифікації операторів ринку харчових продуктів, від яких вони отримали чи яким вони постачили продукти тваринного походження.
B. ФОРМА ІДЕНТИФІКАЦІЙНОЇ ПОЗНАЧКИ
5. Позначка повинен бути читабельною і незмивною, а літери повинні бути розбірливими. Він повинен бути легко помітним для компетентних органів.
6. Позначка повинна містити назву країни, в якій розташована потужність, що може бути написана повністю чи дволітерним кодом згідно з відповідним стандартом ISO.
У разі держав-членів, однак, такі коди повинні бути такими: BE, BG, CZ, DK, DE, EE, GR, ES, FR, HR, IE, IT, CY, LV, LT, LU, HU, MT, NL, AT, PL, PT, SI, SK, FI, RO, SE та UK.
7. Позначка повинна містити номер дозволу потужності. Якщо потужність виробляє одночасно харчові продукти, до яких застосовується цей Регламент, та харчові продукти, до яких він не застосовується, оператори ринку харчових продуктів можуть застосовувати однакову ідентифікаційну позначку для обох типів харчових продуктів.
див. зображення
Ці абревіатури не повинні включатися до позначок на продуктах, що імпортуються (ввозяться) до Співтовариства з потужностей, розташованих за межами Співтовариства.
C. МЕТОД НАНЕСЕННЯ ПОЗНАЧКИ
9. Залежно від способу представлення різних продуктів тваринного походження, позначка може наноситися безпосередньо на продукт, первинне паковання чи вторинне паковання, або може бути надрукована на етикетці, прикріпленій до продукту, первинного паковання чи вторинного паковання. Позначка також може мати форму незнімної бирки з тривкого матеріалу.
10. У разі фасування рубаного м’яса чи субпродуктів позначка наноситься на етикетку, прикріплену до паковання, або ж друкується на пакованні у такий спосіб, щоб у разі відкриття паковання позначка пошкоджувалася. Проте це не є необхідним, якщо процес відкриття руйнує паковання. Якщо первинне паковання надає аналогічний захист, як і паковання, етикетка може прикріплюватися до первинного паковання.
11. Для продуктів тваринного походження, які розміщуються у транспортних контейнерах чи великих пакованнях, та призначені для подальшого поводження з ними, перероблення, первинного пакування чи вторинного пакування на іншій потужності, позначка може наноситися на зовнішній поверхні контейнера чи паковання.
12. У разі рідин, гранульованих чи порошкових продуктів тваринного походження, що їх транспортують насипом, та продуктів рибальства, що їх транспортують насипом, ідентифікаційна позначка не є необхідною, якщо супровідна документація містить інформацію, визначену пунктами 6 та 7, а у відповідних випадках - і пунктом 8.
13. Якщо продукти тваринного походження розміщують в пакунках, призначених для безпосереднього постачання кінцевим споживачам, цілком достатньо нанести позначку лише на зовнішній бік пакунка.
14. Якщо позначку наносять безпосередньо на продукти тваринного походження, використовувані фарби повинні бути дозволені згідно з нормами Співтовариства про використання фарбувальних речовин у харчових продуктах.
СЕКЦІЯ II: ЦІЛІ ПРОЦЕДУР, ЗАСНОВАНИХ НА ПРИНЦИПАХ СИСТЕМИ HACCP
1. Оператори ринку харчових продуктів, які експлуатують бойні, повинні забезпечити, щоб процедури, запроваджені ними згідно із загальними вимогами статті 5 Регламенту (ЄС) № 852/2004, відповідали вимогам, які є необхідними за результатами аналізу небезпечних факторів, та спеціальним вимогам, переліченим у пункті 2.
2. Такі процедури повинні гарантувати, що кожна тварина або, у відповідних випадках, кожна партія тварин, допущена до приміщення бойні:
(a) є належним чином ідентифікованою;
(b) супроводжуються відповідною інформацією від господарства походження, вказаною у секції III;
(c) не надходить з господарства чи з території, щодо яких існує заборона переміщення тварин чи інші обмеження з гігієнічних причин, крім випадків, коли це дозволено компетентним органом;
(d) є чистою;
(e) є здоровою, наскільки про це може судити оператор ринку харчових продуктів;
та
(f) на момент прибуття до бойні перебуває у задовільному стані щодо благополуччя тварин.
3. У разі недотримання будь-яких вимог, перелічених у пункті 2, оператор ринку харчових продуктів повинен сповістити офіційного ветеринара та вжити належних заходів.
СЕКЦІЯ III: ІНФОРМАЦІЯ ПРО ХАРЧОВИЙ ЛАНЦЮГ
Оператори ринку харчових продуктів, які експлуатують бойні, повинні у відповідних випадках запитувати, отримувати, перевіряти інформацію про харчовий ланцюг та діяти відповідно до неї, як визначено в цій секції, щодо всіх тварин, крім диких тварин, які надсилаються чи планується надсилати до бойні.
1. Оператори боєнь повинні не допускати до приміщення бойні тварин, якщо вони не зробили запит чи не отримали інформацію щодо харчового ланцюга, що міститься в записах, які веде господарство походження згідно з Регламентом (ЄС) № 852/2004.
2. Оператори боєнь повинні отримувати інформацію не пізніше ніж за 24 години до прибуття тварин до бойні, за винятком випадків, згаданих у пункті 7.
3. Інформація щодо харчового ланцюга, вказана в пункті 1, охоплює, зокрема, таке:
(a) статус господарства походження чи регіональний статус здоров’я тварин, та чи господарство офіційно визнане як господарство, що використовує контрольовані умови утримання щодо трихінели згідно з пунктом A глави I додатка IV до Регламенту Комісії (ЄС) № 2075/2005 (- 7);
(b) статус здоров’я тварин;
(c) введені ветеринарні препарати та інші лікувальні заходи протягом відповідного періоду та з періодом виведення (каренції) вищим за нуль, а також дати введення чи проведення та періодів виведення (каренції);
(d) випадки хвороб, що можуть вплинути на безпечність м’яса;
(e) результати будь-яких аналізів проб, відібраних у тварин, чи інших проб, відібраних для діагностування хвороб, що можуть вплинути на безпечність м’яса, в тому числі й проби, відібрані у рамках моніторингу чи контролю зоонозів і залишків, якщо вони є важливими для захисту громадського здоров’я;
(f) відповідні звіти про попередні передзабійні та післязабійні огляди тварин із того самого господарства походження, включаючи, зокрема, звіти офіційного ветеринара;
(g) дата виробництва, якщо це може свідчити про наявність хвороби;
та
(h) ім’я та адресу приватного ветеринара, який зазвичай відвідує господарство походження тварин.
4.
(а) Однак, оператору бойні не обов’язково повинна надаватися:
(i) інформація, згадана в пункті 3(a), (b), (f) та (h), якщо оператору вже відома ця інформація (наприклад, у рамках постійних відносин чи через програму забезпечення якості);
або
(ii) інформація, згадана в пункті 3(a), (b), (f) та (h), якщо виробник заявляє, що відповідна інформація, яка потребує повідомлення, відсутня.
(b) Інформація не обов’язково повинна надаватися у вигляді дослівного витягу із записів господарства походження. Вона має надаватися через обмін електронними даними чи у формі стандартизованої заяви, підписаної виробником.
5. Оператори ринку харчових продуктів, які вирішили допустити тварин у приміщення бойні після оцінки відповідної інформації про харчовий ланцюг, повинні невідкладно надати її офіційному ветеринару, однак не пізніше 24 годин до прибуття тварин чи партії, за винятком виникнення обставин, згаданих у пункті 7. Оператор ринку харчових продуктів повинен до проведення передзабійного огляду дотичних тварин повідомити офіційного ветеринара про будь-яку інформацію, яка викликає занепокоєння щодо здоров’я.
6. Якщо до бойні надходить будь-яка тварина без інформації про харчовий ланцюг, оператор повинен невідкладно поінформувати про це офіційного ветеринара. Забій такої тварини не здійснюють, допоки не буде отримано дозвіл офіційного ветеринара.
7. Якщо компетентний орган надасть дозвіл та якщо це не загрожує цілям цього Регламенту, інформація про харчовий ланцюг може надходити менше, ніж за 24 години до прибуття до бойні тварин усіх видів, яких вона стосується, або ж супроводжувати таких тварин до бойні.
Проте, будь-який пункт інформації про харчовий ланцюг, знання якого може призвести до серйозного порушення діяльності бойні, повинен надаватися оператору ринку харчових продуктів, який експлуатує бойню, в достатній час до прибуття тварин до бойні, щоб надати можливість оператору ринку харчових продуктів відповідним чином спланувати діяльність бойні.
Оператор ринку харчових продуктів, який експлуатує бойню, повинен оцінити відповідну інформацію та подати отриману інформацію про харчовий ланцюг офіційному ветеринару. Забій або зняття шкіри та видалення внутрішніх органів тварин не здійснюють, допоки не буде отримано дозвіл офіційного ветеринара.
8. Оператори ринку харчових продуктів повинні перевіряти паспорти, що супроводжують свійських непарнокопитних, з метою забезпечення того, що тварини призначені до забою для споживання людиною. Якщо вони допускають тварину на бойню, вони повинні передати паспорт офіційному ветеринару.
СЕКЦІЯ IV: ВИМОГИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО ЗАМОРОЖЕНИХ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ ТВАРИННОГО ПОХОДЖЕННЯ
1. Для цілей цієї секції, "дата виробництва" означає:
(a) для туш, півтуш та четвертин - дату забою;
(b) для туш диких тварин - дату умертвіння;
(c) для продуктів рибальства - дату збирання чи виловлювання;
(d) для будь-яких інших харчових продуктів тваринного походження, залежно від випадку, - дату перероблення, розбирання, подрібнення чи приготування.
2. Допоки не настане стадія, на якій харчові продукти маркуються відповідно до Директиви 2000/13/ЄС чи використовуються для подальшого перероблення, оператори ринку харчових продуктів повинні забезпечити, щоб у разі заморожених харчових продуктів тваринного походження для споживання людиною оператору ринку харчових продуктів, якому харчові продукти постачаються, та, за відповідним запитом, компетентному органу, надавалася така інформація:
(a) дата виробництва; та
(b) дата заморожування, якщо відрізняється від дати виробництва.
Якщо харчові продукти вироблені з партії сировини з різними датами виробництва та заморожування, повідомляється найраніша дата виробництва та/або заморожування, залежно від випадку.
3. Відповідна форма, у якій повинна надаватися інформація, обирається постачальником заморожених харчових продуктів за дотримання умови, що визначена параграфом 2 інформація повинна бути чітко та недвозначно доступною для оператора ринку харчових продуктів, якому харчові продукти постачаються, та він може легко її отримати.
ДОДАТОК III
СПЕЦІАЛЬНІ ВИМОГИ
СЕКЦІЯ I: М’ЯСО СВІЙСЬКИХ КОПИТНИХ
ГЛАВА I: ТРАНСПОРТУВАННЯ ЖИВИХ ТВАРИН ДО БОЙНІ
Оператори ринку харчових продуктів, що перевозять живих тварин до боєнь, повинні забезпечити дотримання викладених нижче вимог.
1. Під час збору та транспортування з тваринами повинні поводитися дбайливо, не завдаючи зайвих страждань.
2. Тварини, які виказують симптоми хвороб чи походять зі стад, про які відомо, що вони забруднені збудниками небезпечних для громадського здоров’я хвороб, можуть транспортуватися до бойні лише за дозволом компетентного органу.
ГЛАВА II: ВИМОГИ ДО БОЄНЬ
Оператори ринку харчових продуктів повинні забезпечити, щоб конструкція, планування та обладнання боєнь, у яких здійснюється забій свійських копитних, відповідали викладеним нижче вимогам.
1.
(a) Бойні повинні мати відповідні приміщення для передзабійного утримування тварин (базу), що відповідають гігієнічним вимогам, або, якщо дозволяє клімат, загони для очікування, що їх легко очищувати і дезінфікувати. Такі об’єкти повинні бути оснащені обладнанням для поїння і, за необхідності, годування тварин. Дренажна система для стічних вод не повинна ставити під загрозу безпечність харчових продуктів.
(b) Вони повинні також мати окремі приміщення, що замикаються, або, якщо дозволяє клімат, загони для хворих чи підозрілих на хворобу тварин з окремою дренажною системою, розташовані таким чином, щоб виключити забруднення чи зараження інших тварин, якщо лише компетентний орган не вважає, що такі об’єкти не є необхідними.
(c) Розмір бази для передзабійного утримування тварин повинен забезпечувати дотримання благополуччя тварин. Її планування повинне сприяти проведенню передзабійних оглядів, включаючи ідентифікацію тварин чи груп тварин.
2. З метою виключення забруднення м’яса, вони повинні:
(a) мати достатню кількість приміщень, придатних для проведення належних операцій;
(b) мати окреме приміщення для випорожнення та очищення шлунків і кишок, крім окремих випадків, коли компетентний орган дозволяє часове розмежування таких операцій у певних бойнях;
(c) забезпечувати просторове чи часове розмежування таких операцій:
(i) оглушення і знекровлення;
(ii) у разі свиней, ошпарювання, видалення щетини, зішкрібання та обпалювання;
(iii) патрання і подальше зняття шкіри та видалення внутрішніх органів;
(iv) поводження з чистими кишками і шлунками;
(v) приготування й очищення інших субпродуктів, зокрема, поводження з головами без шкіри, якщо це не відбувається на забійній лінії;
(vi) пакування субпродуктів;
та
(vii) відвантаження м’яса;
(d) мати устаткування, що запобігає контакту між м’ясом та підлогами, стінами та іншими конструкціями;
та
(e) мати забійні лінії (якщо експлуатуються), які спроектовані таким чином, що уможливлює безперервність перебігу процесу забою та виключає перехресне забруднення між різними частинами забійної лінії. Якщо в одному приміщенні експлуатується більше ніж одна забійна лінія, повинне бути відповідне відокремлення таких ліній з метою запобігання перехресному забрудненню.
3. Вони повинні мати об’єкти для дезінфікування інструментів гарячою водою при температурі не нижче 82 °C, або альтернативну систему еквівалентної дії.
4. Обладнання для миття рук персоналу, який працює з незапакованим м’ясом, повинне бути оснащене змішувачами та спроектоване таким чином, щоб запобігати поширенню забруднення.
5. Повинні існувати приміщення, що замикаються, для охолодженого зберігання відкладеного м’яса, та окремі приміщення, що замикаються, для зберігання м’яса, яке було визнане непридатним для споживання людиною.
6. Повинне існувати окреме місце з відповідним оснащенням для очищення, миття та дезінфікування транспортних засобів, у яких перевозять живих сільськогосподарських тварин. Однак, бойні не повинні мати такі місця та оснащення, якщо це дозволяє компетентний орган, та поблизу наявні офіційно схвалені місця та оснащення.
7. Вони повинні мати приміщення, що замикаються, зарезервовані для забою хворих чи підозрілих на хворобу тварин. Така вимога не є обов’язковою, якщо забій відбувається на інших потужностях, схвалених компетентним органом для такої цілі, або якщо забій здійснюється після завершення звичайного періоду забою.
8. Якщо у бойнях зберігається гній та вміст органів травлення, для цих потреб повинне існувати спеціальне місце чи територія.
9. Вони повинні мати відповідне оснащене приміщення, що замикається, або, якщо необхідно, кімнату для використання винятково ветеринарною службою.
ГЛАВА III: ВИМОГИ ДО ПОТУЖНОСТЕЙ ІЗ РОЗБИРАННЯ ТА ОБВАЛЮВАННЯ М’ЯСА
Оператори ринку харчових продуктів повинні забезпечити, щоб потужності з розбирання та обвалювання м’яса свійських копитних:
1. були сконструйовані так, щоб виключити забруднення м’яса, зокрема шляхом:
(a) організації безперервного перебігу операцій;
або
(b) забезпечення розмежування між різними виробничими партіями;
2. мали приміщення для окремого зберігання запакованого і незапакованого м’яса, якщо вони не зберігаються у різний час чи у такий спосіб, що матеріал паковання і спосіб зберігання не можуть стати джерелом забруднення м’яса;
3. мали таке оснащення цехів з розбирання/обвалювання, щоб виконувалися вимоги, встановлені у главі V;
4. мали обладнання для миття рук персоналу, який працює з незапакованим м’ясом, оснащене змішувачами, спроектоване таким чином, щоб виключити поширення забруднення; та
5. мали об’єкти для дезінфікування інструментів гарячою водою при температурі не нижче 82 °C, або альтернативну систему еквівалентної дії.
ГЛАВА IV: ГІГІЄНА ЗАБОЮ
Оператори ринку харчових продуктів, які експлуатують бойні, у яких здійснюють забій свійських копитних, повинні забезпечити дотримання викладених нижче вимог.
1. Після прибуття до бойні тварин їх забій не повинен відкладатися без поважних причин. Проте, якщо це вимагається вимогами до благополуччя тварин, перед забоєм їм повинен бути наданий час для відпочинку.
2.
(a) М’ясо інших тварин, крім вказаних у підпараграфах (b) та (c), не повинне використовуватися для споживання людиною, якщо вони померли в інший спосіб, ніж унаслідок забою на бойні.
(b) До приміщень бойні можуть допускатися лише живі тварини, призначені для забою, за винятком:
(i) тварин, що були вимушено забиті за межами бойні відповідно до глави VI;
(ii) тварин, забитих на місці виробництва відповідно до секції III;
та
(iii) диких тварин, відповідно до глави II секції IV.
(c) М’ясо з тварин, яких було забито внаслідок нещасного випадку на бойні, може використовуватися для споживання людиною в разі, якщо за результатами інспектування не було виявлено інших серйозних поранень, крім спричинених нещасним випадком.
3. Тварини або, у відповідних випадках, партії тварин, надіслані на забій, повинні ідентифіковуватися в такий спосіб, щоб їх можливо було простежити до місця походження.
4. Тварини повинні бути чистими.
5. Оператори бойні повинні дотримуватися інструкцій ветеринара, призначеного компетентним органом відповідно до Регламенту (ЄС) № 854/2004, щоб забезпечити проведення передзабійного огляду кожної тварини для забою у прийнятних умовах.
6. Тварини, переведені до забійної зали, повинні підлягати забою без надмірних зволікань.
7. Оглушення, знекровлення, зняття шкіри, патрання й інше зняття шкіри та видалення внутрішніх органів повинні здійснювати без надмірних зволікань та у спосіб, що виключає забруднення м’яса. Зокрема:
(a) трахея та стравохід повинні лишатися непошкодженими при знекровленні, крім випадків забою згідно з релігійними звичаями;
(b) при білуванні та знятті шерстного покриву:
(i) контакт між зовнішньою стороною шкіри та тушею повинен бути виключений;
та
(ii) оператори та обладнання, які контактують із зовнішньою стороною шкури та шерстним покривом, не повинні торкатися м’яса;
(c) повинні бути вжиті заходи, щоб виключити витік вмісту травного тракту під час та після патрання, та щоб забезпечити, що патрання завершено якомога швидше після оглушення;
та
(d) видалення вимені не повинне призводити до забруднення туші молоком чи молозивом.
8. З туші та інших частин тіла, призначених для споживання людиною, повинно бути повністю знято шкіру, крім свиней; голів овець, кіз та телят; морд і губ у великої рогатої худоби; та копит великої рогатої худоби, овець та кіз. Поводження з головами, включаючи морду і губи, та копитами необхідно виконувати в такий спосіб, щоб виключити забруднення.
9. Якщо зі свиней шкіра не знімається, з неї невідкладно має видалятися щетина. Ризик забруднення м’яса ошпарювальною водою повинен бути мінімізований. Для цієї операції допускається використовувати лише схвалені добавки. Після ошпарювання туші свиней повинні ретельно ополіскуватися питною водою.
10. На тушах не повинно бути видимих фекальних забруднень. Будь-яке видиме забруднення повинне бути невідкладно видалене обрізанням чи альтернативними засобами з еквівалентним результатом.
11. Туші та субпродукти не повинні контактувати з підлогами, стінами чи робочими стійками.
12. Оператори бойні повинні дотримуватися інструкцій компетентного органу з метою забезпечення, щоб післязабійний огляд усіх тварин здійснюють за відповідних умов згідно з Регламентом (ЄС) № 854/2004.
13. До завершення післязабійного огляду частини забитих тварин, що підлягають такому огляду, повинні:
(a) лишатися ідентифіковними, щоб можливо було встановити тушу, до якої вони належали;
та
(b) не контактувати з жодною іншою тушею, субпродуктами чи нутрощами, включаючи такі, які вже пройшли післязабійний огляд.
Проте, за умови відсутності патологічних пошкоджень, пеніс може бути відразу видалений у відходи.
14. Обидві нирки повинні бути вилучені з внутрішнього жирового покриття. У разі великої рогатої худоби та свиней, а також непарнокопитих, додатково повинна бути видалена периренальна капсула.
15. Якщо кров чи інші субпродукти кількох тварин збирають до одного контейнера до завершення післязабійного огляду, весь вміст повинен бути визнаний непридатним для споживання людиною, якщо туша однієї чи більше дотичних тварин були визнані непридатними для споживання людиною.
16. Після післязабійного огляду:
(a) у великої рогатої худоби, свиней та непарнокопитних повинні бути видалені мигдалини з дотриманням правил гігієни;
(b) якомога швидше з чистої ділянки потужності повинні бути вилучені частини, непридатні для споживання людиною;
(c) відкладене м’ясо чи визнане непридатним для споживання людиною м’ясо та неїстівні субпродукти не повинні контактувати з м’ясом, визнаним придатним для споживання людиною;
та
(d) нутрощі чи частини нутрощів, які лишилися в туші, крім нирок, повинні бути видалені повністю та якомога швидше, крім випадків, коли компетентний орган дозволить інакше.
17. Після завершення забою та проведення післязабійного огляду м’ясо повинне зберігатися згідно з вимогами, встановленими у главі VII.
18. Якщо призначені для подальшого поводження:
(a) шлунки повинні бути ошпарені чи очищені; проте, у випадку шлунків молодих жуйних тварин, призначених для виробництва сичугів, їх необхідно лише випорожнити;
(b) кишки повинні бути випорожнені та очищені;
(c) з голів та копит необхідно зняти шкіру або ошпарити та видалити щетину; однак, за умови дозволу компетентного органу, візуально чисті копита можуть транспортуватися до схваленої потужності без зняття з них шкіри або неошпареними для подальшого поводження з ними з метою перероблення у харчовий продукт.
19. Якщо потужності мають дозвіл на забій тварин різних видів або на поводження з тушами диких тварин, вирощених на фермі, та диких тварин, повинні бути вжиті заходи з метою виключення перехресного забруднення шляхом або часового, або просторового розмежування операцій, що їх виконують з різними видами. Повинні бути доступні окремі приміщення для приймання і зберігання туш диких тварин, вирощених на фермі, з незнятою шкірою, та для диких тварин із незнятою шкірою.
20. Якщо на бойні немає приміщень, що замикаються, зарезервованих для забою хворих чи підозрілих на хворобу тварин, приміщення для забою таких тварин повинні очищуватися, вимиватися та дезінфікуватися під офіційним наглядом, перш ніж у них буде поновлено забій інших тварин.
ГЛАВА V: ГІГІЄНА ПІД ЧАС РОЗБИРАННЯ ТА ОБВАЛЮВАННЯ
Оператори ринку харчових продуктів повинні забезпечити, щоб розбирання та обвалювання м’яса свійських копитних здійснюють згідно з наведеними нижче вимогами.
1. Туші свійських копитних повинні розділятися на бойнях на півтуші та четвертини, а півтуші - не більш як на три м’ясні відруби. Подальше розбирання та обвалювання необхідно здійснювати на потужності з розбирання та обвалювання м’яса.
2. Робота з м’ясом повинна бути організована у такий спосіб, щоб виключити чи мінімізувати забруднення. З цією метою оператори ринку харчових продуктів повинні забезпечити, зокрема, що:
(a) м’ясо для розбирання подається до робочих цехів поступово, мірою потреби;
(b) під час розбирання, обвалювання, обрізання, нарізання, шматування, первинного пакування та вторинного пакування м’ясо тримається при температурі не вище 3 °C для субпродуктів та 7 °C для іншого м’яса, а температура навколишнього середовища не перевищує 12 °C, або ж із застосуванням альтернативної системи з еквівалентним результатом;
та
(c) якщо приміщення має дозвіл на розбирання й обвалювання м’яса тварин різних видів, вжиті заходи з метою виключення перехресного забруднення, а саме, якщо необхідно, шляхом часового чи просторового розмежування операцій, що їх виконують з різними видами.
3. Однак, згідно з пунктом 3 глави VII м’ясо може розбиратися та обвалюватися до досягнення температури, вказаної у пункті 2(b).
4. М’ясо також може розбиратися й обвалюватися до досягнення температури, вказаної у пункті 2(b), якщо цех з розбирання/обвалювання розташований в одному приміщенні з бойнею. У такому разі м’ясо повинне передаватися до цеху з розбирання/обвалювання або безпосередньо із забійного цеху, або після періоду визрівання/очікування у холодильних чи морозильних залах. Одразу після розбирання та, у відповідних випадках, пакування м’ясо повинне бути охолоджене до температури, вказаної в пункті 2(b).
5. Якщо туші, півтуші, четвертині або півтуші, розділені більш як на три м’ясні відруби, транспортували в умовах відступу, визначеного у пункті 3(b) глави VII секції I, їх має бути розібрано та обвалено до досягнення ними температури, вказаної в пункті 2(b). У такому разі, під час розбирання чи обвалювання м’ясо повинне перебувати під впливом такої температури повітря, яка дає змогу безперервно понижувати температуру м’яса. Одразу після розбирання та, у відповідних випадках, пакування м’ясо повинне бути охолоджене до температури, вказаної в пункті 2(b), крім випадків, коли температура м’яса вже нижча за таку температуру.
ГЛАВА VI: ВИМУШЕНИЙ ЗАБІЙ ЗА МЕЖАМИ БОЙНІ
Оператори ринку харчових продуктів повинні забезпечити, щоб м’ясо свійських копитних, забитих вимушено за межами бойні, використовувалося для споживання людиною лише у разі, якщо воно відповідає викладеним нижче вимогам.
1. Здорова тварина зазнала нещасного випадку, який унеможливлює її транспортувати до бойні з причин дотримання правил щодо благополуччя.
2. Ветеринар провів передзабійний огляд тварини.
3. Забита та знекровлена тварина повинна бути транспортована до бойні з дотриманням правил гігієни та без надмірних зволікань. Під наглядом ветеринара на місці забою може бути проведено видалення шлунка та кишок; проте розбирання туші та видалення інших внутрішніх органів не дозволяється. Будь-які видалені нутрощі повинні супроводжувати забиту тварину до бойні та підлягати ідентифікації як такі, що належать такій тварині.
4. Якщо між забоєм та прибуттям до бойні минає понад дві години, тварина повинна бути заморожена. Якщо дозволяють кліматичні умови, активне охолодження не є необхідним.
5. До забитої тварини під час транспортування до бойні повинна додаватися заява оператора ринку харчових продуктів, який вирощував тварину, у якій повинно бути наведено ідентифікацію тварини, інформацію про введення ветеринарних препаратів та інші лікувальні заходи, дати введення чи проведення та періоди виведення (каренції).
6. До забитої тварини під час транспортування до бойні повинна також додаватися заява ветеринара, у якій повинно бути зазначено про позитивний результат передзабійного огляду, дату, час і причину вимушеного забою, та характер будь-яких лікувальних заходів, проведених ветеринаром.
7. Забита тварина повинна бути придатною для споживання людиною за результатами післязабійного огляду, проведеного на бойні відповідно до Регламенту (ЄС) № 854/2004, включаючи будь-які додаткові тестування, необхідні у випадку вимушеного забою.
8. Оператори ринку харчових продуктів повинні дотримуватися вказівок щодо використання м’яса, які надаються офіційним ветеринаром за результатами післязабійного огляду.
ГЛАВА VII: ЗБЕРІГАННЯ ТА ТРАНСПОРТУВАННЯ
Оператори ринку харчових продуктів повинні забезпечити, щоб зберігання і транспортування м’яса свійських копитних здійснювали згідно з наведеними нижче вимогами.
1.
(a) Якщо іншими спеціальними положеннями не передбачено інакше, відразу після післязабійного огляду повинні здійснювати охолодження у бойні відповідно до температурної кривої охолодження, що забезпечує стале зниження температури, щоб у всіх частинах м’яса було досягнуто температури не вище 3 °C для субпродуктів та 7 °C для решти м’яса. Однак, у процесі охолодження м’ясо може розбиратися чи обвалюватися відповідно до пункту 4 глави V.
(b) Під час операцій охолодження повинно бути забезпечено достатнє вентилювання з метою запобігання утворенню конденсату на поверхні м’яса.
2. Температура м’яса повинна досягнути значення, наведеного в пункті 1, і така температура повинна зберігатися протягом періоду зберігання.
3. Температура м’яса перед транспортуванням повинна досягнути значення, наведеного у пункті 1, і така температура повинна зберігатися під час транспортування.
Однак, при цьому застосовуються пункти (a) та (b).
(a) Транспортування м’яса для виробництва конкретних продуктів може відбуватися і до досягнення значення температури, визначеного в пункті 1, якщо компетентний орган надає на це дозвіл, з дотриманням таких умов:
(i) таке транспортування відбувається відповідно до вимог, визначених компетентними органами походження і призначення стосовно транспортування з одного конкретної потужності на іншу;
(ii) м’ясо залишає бойню чи цех з розбирання/обвалювання, розташований в одному приміщенні з бойнею, негайно, і транспортування триває не довше 2 годин;
та
(iii) така транспортна операція обґрунтована технологічними причинами.
(b) Транспортування туш, півтуш, четвертин чи півтуш, розділених більш як на три м’ясні відруби, овець, кіз, великої рогатої худоби та свиней має розпочинатися до досягнення значення температури, визначеного у пункті 1, за умови виконання таких умов:
(i) здійснюється моніторинг і реєстрація температури у рамках процедур, заснованих на принципах системи HACCP;
(ii) оператори ринку харчових продуктів, які відвантажують туші, півтуші, четвертині чи півтуші, розділені більш як на три м’ясні відруби, отримали від компетентного органу за місцем вибуття документально підтверджений дозвіл, який дає право на застосування цього відступу;
(iii) транспортний засіб, що транспортує туші, півтуші, четвертині чи півтуші, розділені більш як на три м’ясні відруби, обладнаний інструментом для моніторингу і реєстрації температури повітря, при якій відбувається транспортування туш, півтуш, четвертин чи півтуш, розділених більш як на три м’ясні відруби, при цьому у компетентного органу має бути змога перевіряти відповідність умовам щодо часу і температури, визначених у пункті (viii):
(iv) транспортний засіб, що транспортує туші, півтуші, четвертині чи півтуші, розділені більш як на три м’ясні відруби, забирає м’ясо лише на одній бойні і лише для одного випадку транспортування;
(v) туші, півтуші, четвертині чи півтуші, розділені більш як на три м’ясні відруби, що підпадають під цей відступ, на початку транспортування повинні мати внутрішню температуру на рівні 15 градусів, якщо їх планується транспортувати в одному відсіку з тушами, півтушами, четвертинами чи півтушами, розділеними більш як на три м’ясні відруби, які відповідають температурним вимогам у пункті 1 (тобто, 7 градусів);
(vi) відправлення супроводжує заява оператора ринку харчових продуктів; така заява повинна визначати тривалість охолодження перед навантажуванням, час початку навантажування туш, півтуш, четвертин чи півтуш, розділених більш як на три м’ясні відруби, поверхневу температуру на той час, максимальну температуру повітря, під впливом якої могли перебувати під час транспортування туші, півтуші, четвертині чи півтуші, розділені більш як на три м’ясні відруби, максимально дозволений час транспортування, дата надання дозволу на відступ та назва компетентного органу, який дозволив відступ;
(vii) оператор ринку харчових продуктів призначення повинен сповістити компетентні органи перед отриманням вперше туш, півтуш, четвертин чи півтуш, розділених більш як на три м’ясні відруби, що не досягнули перед транспортуванням температури, вказаної у пункті 1;
(viii) таке м’ясо транспортується відповідно до наведених нижче параметрів:
- для максимального часу транспортування (- 8) 6 годин:
-
Види Поверхнева
температура (-1)
Максимальний час охолодження для досягнення поверхневої температури (-2) Максимальна температура повітря під час транспортування (-3) Максимальна середньодобова кількість колоній аеробних мікроорганізмів у тушах (-4)
Вівці та кози 7 °C 8 годин 6 °C log10 3,5 КУО/см-2
Велика рогата худоба 20 годин log10 3,5 КУО/см-2
Свині 16 годин log10 4 КУО/см-2
(-1) Максимальну поверхневу температуру, допустиму під час навантажування, вимірюють у найтовщій частині туші, півтуші, четвертині чи півтуші, розділеної більш як на три м’ясні відруби.
(-2) Максимальний допустимий час з моменту умертвіння до моменту досягнення максимальної поверхневої температури, дозволеної під час навантажування.
(-3) Максимальна температура повітря, впливу якої може зазнавати м’ясо з моменту початку навантажування, та під час тривалості транспортування.
(-4) Максимальна середньодобова кількість колоній аеробних мікроорганізмів у тушах на бойні з використанням ковзного 10-тижневого вікна, що допускається для туш відповідних видів, за оцінюванням оператора для переконання компетентного органу, відповідно до процедур відбору проб і тестування, встановлених у пунктах 2.1.1, 2.1.2 глави 2, та пункті 3.2 глави 3 додатка I
до Регламенту Комісії (ЄС) № 2073/2005 від 15 листопада 2005 року про мікробіологічні критерії для харчових продуктів (ОВ L 338, 22.12.2005, с. 1).
- для максимального часу транспортування (- 8) 30 годин:
-
Види Поверхнева температура (-2) Максимальний час охолодження для досягнення поверхневої температури (-3) Внутрішня температура (-1) Максимальна температура повітря під час транспортування (-4) Максимальна середньодобова кількість колоній аеробних мікроорганізмів у тушах (-5)
Свині 7 °C 16 годин 15 °C 6 °C log10 4 КУО/см-2
(-1) Максимальна внутрішня температура м’яса, допустима на момент навантажування, а також пізніше.
- для максимального часу транспортування (- 8) 60 годин:
-
Види Поверхнева температура (-2) Максимальний час охолодження для досягнення поверхневої температури (-3) Внутрішня температура (-6) Максимальна температура повітря під час транспортування (-4) Максимальна середньодобова кількість колоній аеробних мікроорганізмів у тушах (-5)
Вівці та кози 4 °C 12 годин 15 °C 3 °C log10 3 КУО/см-2
Велика рогата худоба 24 години
4. М’ясо, призначене для заморожування, повинне бути заморожене без зайвих зволікань, з урахуванням періоду стабілізації, якщо необхідно.
5. Незапаковане м’ясо повинне зберігатися і транспортуватися окремо від запакованого м’яса, якщо лише незапаковане і запаковане м’ясо зберігається чи транспортується у різний час чи у такий спосіб, що матеріал паковання і спосіб зберігання не можуть стати джерелом забруднення м’яса.
СЕКЦІЯ II: М’ЯСО СВІЙСЬКОЇ ПТИЦІ ТА ЗАЙЦЕПОДІБНИХ
ГЛАВА I: ТРАНСПОРТУВАННЯ ЖИВИХ ТВАРИН ДО БОЙНІ
Оператори ринку харчових продуктів, що перевозять живих тварин до боєнь, повинні забезпечити дотримання викладених нижче вимог.
1. Під час збирання та транспортування з тваринами повинні поводитися дбайливо, не завдаючи зайвих страждань.
2. Тварини, які виказують симптоми хвороб чи походять зі зграй, про які відомо, що вони забруднені збудниками небезпечних для громадського здоров’я хвороб, можуть транспортуватися до бойні лише за дозволом компетентного органу.
3. Клітки чи транспортні контейнери для доставки тварин до бойні повинні бути зроблені з некорозійних матеріалів та легко очищуватися і дезінфікуватися. Одразу після розвантажування та, за необхідності, повторного використання, усе обладнання, використане для збирання і доставки живих тварин, повинне бути очищене, вимите та дезінфіковане.
ГЛАВА II: ВИМОГИ ДО БОЄНЬ
Оператори ринку харчових продуктів повинні забезпечити, щоб конструкція, планування та обладнання боєнь, у яких здійснюється забій свійської птиці чи зайцеподібних, відповідали викладеним нижче вимогам.
1. У них повинні бути приміщення чи критий простір для приймання тварин та для їх огляду перед забоєм.
2. З метою виключення забруднення м’яса, вони повинні:
(a) мати достатню кількість приміщень, придатних для проведення належних операцій;
(b) мати окреме приміщення для патрання і зняття шкіри та видалення внутрішніх органів, у тому числі для додавання спецій до цілих туш свійської птиці, крім окремих випадків, коли компетентний орган дозволяє часове розмежування таких операцій на бойнях у кожному окремому випадку;
(c) забезпечувати просторове чи часове розмежування таких операцій:
(i) оглушення і знекровлення;
(ii) скубання, зняття шкіри та будь-яке ошпарювання;
та
(iii) відвантаження м’яса;
(d) мати устаткування, що запобігає контакту між м’ясом та підлогами, стінами та іншими конструкціями;
та
(e) мати забійні лінії (якщо експлуатуються), які спроектовані таким чином, що уможливлює безперервність перебігу процесу забою та виключає перехресне забруднення між різними частинами забійної лінії. Якщо в одному приміщенні експлуатується більше ніж одна забійна лінія, повинне бути відповідне відокремлення таких ліній з метою запобігання перехресному забрудненню.
3. Вони повинні мати об’єкти для дезінфікування інструментів гарячою водою при температурі не нижче 82 °C, або альтернативну систему еквівалентної дії.
4. Обладнання для миття рук персоналу, який працює з незапакованим м’ясом, повинне бути оснащене змішувачами, спроектованими таким чином, щоб запобігати поширенню забруднення.
5. Повинні існувати приміщення, що замикаються, для охолодженого зберігання відкладеного м’яса, та окремі приміщення, що замикаються, для зберігання м’яса, яке було визнане непридатним для споживання людиною.
6. Повинні існувати окремі місця з відповідним оснащенням для очищення, миття та дезінфікування:
(a) транспортного обладнання, як, наприклад, кліток;
та
(b) транспортних засобів.
Такі місця та оснащення для цілей, зазначених у підпункті (b), не є обов’язковими, якщо поблизу наявні офіційно схвалені місця та оснащення.
7. Вони повинні мати відповідно обладнане приміщення, що замикається, або, якщо необхідно, кімнату для використання винятково ветеринарною службою.
ГЛАВА III: ВИМОГИ ДО ПОТУЖНОСТЕЙ З РОЗБИРАННЯ ТА ОБВАЛЮВАННЯ М’ЯСА
1. Оператори ринку харчових продуктів повинні забезпечити, щоб потужності з розбирання та обвалювання м’яса свійської птиці та зайцеподібних:
(a) були сконструйовані так, щоб виключити забруднення м’яса, зокрема шляхом:
(i) організації безперервного перебігу операцій;
або
(ii) забезпечення розмежування між різними виробничими партіями;
(b) мали приміщення для окремого зберігання запакованого і незапакованого м’яса, якщо вони не зберігаються у різний час чи у такий спосіб, що матеріал паковання і спосіб зберігання не можуть стати джерелом забруднення м’яса;
(c) мали таке оснащення цехів з розбирання/обвалювання, щоб виконувалися вимоги, встановлені у главі V;
(d) мали обладнання для миття рук персоналу, який працює з незапакованим м’ясом, оснащене змішувачами, спроектоване таким чином, щоб виключити поширення забруднення;
та
(e) мали об’єкти для дезінфікування інструментів гарячою водою при температурі не нижче 82 °C, або альтернативну систему еквівалентної дії.
2. Якщо на потужності з розбирання та обвалювання м’яса здійснюють такі операції:
(a) патрання гусей і качок, вирощених для виробництва фуа-гри, які були оглушені, знекровлені та обскубані на фермі відгодівлі;
або
(b) патрання свійської птиці, патрання якої було відкладено,
оператори ринку харчових продуктів повинні забезпечити для таких потреб окремі приміщення.
ГЛАВА IV: ГІГІЄНА ЗАБОЮ
Оператори ринку харчових продуктів, які експлуатують бойні, у яких здійснюють забій свійської птиці та зайцеподібних, повинні забезпечити дотримання викладених нижче вимог.
1.
(a) М’ясо інших тварин, крім указаного в підпункті (b), не повинне використовуватися для споживання людиною, якщо вони померли в інший спосіб, ніж унаслідок забою на бойні.
(b) До приміщень бойні можуть допускатися лише живі тварини, призначені для забою, за винятком:
(i) свійської птиці, гусей та качок, вирощених для виробництва фуа-гри, патрання якої може бути відкладено, та птиці, яка не вважається свійською, але яка вирощувалася як свійські тварини, якщо вони підлягають забою на фермі згідно з главою VI;
(ii) диких тварин, вирощених на фермі, які забиті на місці виробництва відповідно до секції III;
та
(iii) дрібних диких тварин відповідно до глави III секції IV.
2. Оператори бойні повинні дотримуватися інструкцій компетентного органу, щоб забезпечувати, що передзабійний огляд здійснюють за відповідних умов.
3. Якщо потужності мають дозвіл на забій тварин різних видів або на поводження з тушами безкілевих, вирощених на фермі, та дрібних диких тварин, повинні бути вжиті заходи з метою виключення перехресного забруднення шляхом або часового, або просторового розмежування операцій, що їх виконують з різними видами. Повинні бути доступні окремі приміщення для приймання і зберігання туш безкілевих, вирощених на фермі, які були забиті на фермі, та для дрібних диких тварин.
4. Тварини, переведені до забійної зали, повинні підлягати забою без надмірних зволікань.
5. Оглушення, знекровлення, зняття шкіри чи скубання, патрання та видалення внутрішніх органів необхідно здійснювати без надмірних зволікань та у спосіб, що виключає забруднення м’яса. Зокрема, повинні бути вжиті заходи, щоб виключити витік вмісту травного тракту під час патрання.
6. Оператори бойні повинні дотримуватися інструкцій компетентного органу, щоб забезпечити, що післязабійний огляд здійснюють за відповідних умов, та, зокрема, що забиті тварини можуть бути належним чином оглянуті.
7. Після післязабійного огляду:
(a) якомога швидше з чистої ділянки потужності повинні бути вилучені частини, непридатні для споживання людиною;
(b) відкладене м’ясо чи визнане непридатним для споживання людиною м’ясо та неїстівні субпродукти не повинні контактувати з м’ясом, визнаним придатним для споживання людиною;
та
(c) нутрощі чи частини нутрощів, які лишилися в туші, крім нирок, повинні бути видалені повністю, якщо можливо, та якомога швидше, якщо лише іншого не дозволено компетентним органом.
8. Після огляду та патрання, забиті тварини повинні бути очищені та якомога швидше охолоджені до температури не вище 4 °C, крім випадків розбирання м’яса теплим.
9. Якщо туші підлягають процесу охолоджувального занурення, має бути взято до уваги викладене нижче.
(a) Повинні вживатися усі належні заходи, щоб виключити забруднення туш, у тому числі враховуючи такі параметри, як вага, температура води, її обсяг, напрямок водного потоку та час охолодження.
(b) Обладнання повинне повністю випорожнятися, очищуватися та дезінфікуватися тоді, коли це необхідно, проте не рідше одного разу на день.
10. Хворі та підозрілі на хворобу тварини та тварини, забиті в рамках викорінення хвороби чи програм контролю, не повинні забиватися на бойні, крім випадків, коли це дозволено компетентним органом. У такому разі забій необхідно здійснювати під офіційним наглядом, та необхідно вживати заходів з метою запобігання забрудненню; перш ніж використовувати знову приміщення, їх необхідно очистити та дезінфікувати.
ГЛАВА V: ГІГІЄНА ПІД ЧАС ТА ПІСЛЯ РОЗБИРАННЯ Й ОБВАЛЮВАННЯ
Оператори ринку харчових продуктів повинні забезпечити, щоб розбирання та обвалювання м’яса свійської птиці та зайцеподібних здійснювали згідно з наведеними нижче вимогами.
1. Робота з м’ясом повинна бути організована у такий спосіб, щоб виключити чи мінімізувати забруднення. З цією метою оператори ринку харчових продуктів повинні забезпечити, зокрема, що:
(a) м’ясо для розбирання подається до робочих цехів поступово, мірою потреби;
(b) під час розбирання, обвалювання, обрізання, нарізання скибочками, шматування, первинного пакування та вторинного пакування м’ясо тримається при температурі не вище 4 °C, а температура навколишнього середовища не перевищує 12 °C, або ж із застосуванням альтернативної системи з еквівалентним результатом;
та
(c) якщо приміщення має дозвіл на розбирання й обвалювання м’яса тварин різних видів, вжиті заходи з метою виключення перехресного забруднення, а саме, якщо необхідно, шляхом часового чи просторового розмежування операцій, що їх виконують з різними видами.
2. Однак, м’ясо також може розбиратися й обвалюватися до досягнення температури, вказаної у пункті 1(b), якщо цех з розбирання/обвалювання розташований в одному приміщенні з бойнею, за умови, що передача до цеху з розбирання/обвалювання здійснюється:
(a) безпосередньо із забійного цеху;
або
(b) після періоду очікування у холодильних чи морозильних залах.
3. Одразу після розбирання/обвалювання та, у відповідних випадках, пакування м’ясо повинне підлягати охолодженню до температури не вище 4 °C.
4. Температура м’яса перед транспортуванням повинна досягнути значення не вище 4 °C, і така температура повинна зберігатися під час транспортування. Однак, якщо на те надасть дозвіл компетентний орган, печінка для виробництва фуа-гри може транспортуватися при температурі вище 4 °C за умови, якщо:
(a) таке транспортування відбувається відповідно до вимог компетентного органу щодо перевезення з однієї потужності до іншої; та
(b) м’ясо залишає бойню чи цех з розбирання/обвалювання відразу після оброблення, і транспортування триває не довше двох годин.
5. М’ясо свійської птиці та зайцеподібних, призначене для заморожування, повинне бути заморожене без зайвих зволікань.
6. Незапаковане м’ясо повинне зберігатися і транспортуватися окремо від запакованого м’яса, якщо лише незапаковане і запаковане м’ясо зберігається чи транспортується у різний час чи у такий спосіб, що матеріал паювання і спосіб зберігання не можуть стати джерелом забруднення м’яса.
ГЛАВА VI: ЗАБІЙ НА ФЕРМІ
Оператори ринку харчових продуктів можуть здійснювати забій свійської птиці, вказаної у пункті 1(b)(i) глави IV, на фермі лише за дозволом компетентного органу та відповідно до викладених нижче вимог.
1. Ферма повинна проходити регулярні ветеринарні інспектування.
2. Оператор ринку харчових продуктів повинен заздалегідь поінформувати компетентний орган про дату і час забою.
3. Господарство повинне мати об’єкти для концентрації птиці з метою уможливити проведення передзабійного огляду групи.
4. Господарство повинне мати придатні приміщення для забою птиці з дотриманням правил гігієни та подальшого поводження з нею.
5. Повинні виконуватися вимоги до благополуччя тварин.
6. До забитої птиці під час транспортування до бойні повинна додаватися заява оператора ринку харчових продуктів, який вирощував тварину, у якій повинно бути наведено інформацію про введення ветеринарних препаратів та інші лікувальні заходи, дати введення чи проведення та періоди виведення (каренції), та дата і час забою.
7. До забитих тварин під час транспортування до бойні повинна додаватися заява офіційного ветеринара чи уповноваженого ветеринара згідно з Регламентом (ЄС) № 854/2004.
8. У разі птиці, що розводилася для виробництва фуа-гри, непатрана птиця повинна транспортуватися до бойні чи до потужності з розбирання та обвалювання м’яса негайно та, якщо необхідно, в замороженому стані. Вони повинні бути випатрані протягом 24 годин з моменту забою під наглядом компетентного органу.
9. Птиця, патрання якої може бути відкладено, яку було забито на фермі, може зберігатися до 15 днів при температурі не вище 4 °C. Вона підлягає патранню на бойні чи на потужності з розбирання та обвалювання м’яса, розташованому в тій самій державі-члені, що й ферма виробництва.
ГЛАВА VII: ВОДОУТРИМУВАЛЬНІ АГЕНТИ
Оператори ринку харчових продуктів повинні забезпечувати, щоб м’ясо свійської птиці, яке було оброблене спеціальним чином для утримування води, не вводилося в обіг як свіже м’ясо, а як м’ясні напівфабрикати, або ж використовувалося для виробництва перероблених продуктів.
СЕКЦІЯ III: М’ЯСО ДИКИХ ТВАРИН, ВИРОЩЕНИХ НА ФЕРМІ
1. До виробництва та введення в обіг м’яса парнокопитних диких ссавців, вирощених на фермі (Cervidae та Suidae), застосовуються положення секції I, крім випадків, коли компетентний орган вважатиме їх невідповідними.
2. До виробництва та введення в обіг м’яса безкілевих застосовуються положення секції II. Однак, якщо компетентний орган вважатиме за відповідне, застосовуються також і положення секції I. Повинні бути доступними відповідні приміщення, адаптовані під розмір тварин.
3. Незважаючи на положення пунктів 1 та 2, оператори ринку харчових продуктів можуть за дозволом компетентного органу здійснювати забій безкілевих, вирощених на фермі, та копитних, вирощених на фермі, вказаних у пункті 1, за місцем походження, якщо:
(a) тварини не можуть бути транспортовані з причин ризику для робітників чи захисту благополуччя тварин;
(b) зграя або стадо проходить регулярні ветеринарні огляди;
(c) власник тварин подав запит;
(d) компетентний орган заздалегідь поінформовано про дату і час забою тварин;
(e) господарство має процедури для концентрації птиці з метою уможливити проведення передзабійного огляду групи;
(f) господарство має об’єкти, придатні для забою, знекровлення та, якщо безкілеві підлягають скубанню, об’єкти для скубання тварин;
(g) вимоги щодо благополуччя тварин дотримано;
(h) забиті та знекровлені тварини транспортуються до бойні з дотриманням правил гігієни та без надмірних зволікань. Якщо транспортування триває понад дві години, за відповідної потреби тварини повинні бути заморожені. Патрання може здійснюватися на місці під наглядом ветеринара;
(i) до забитих тварин під час транспортування до бойні повинна додаватися заява оператора ринку харчових продуктів, який вирощував тварин, у якій наводиться ідентифікація тварин, інформація про введення ветеринарних препаратів та інші лікувальні заходи, дати введення чи проведення та періоди виведення (каренції).
та
(j) під час транспортування забитих тварин до схваленої потужності, до них повинен видаватися сертифікат, виданий і підписаний офіційним ветеринаром чи уповноваженим ветеринаром, яким підтверджується задовільний результат передзабійного огляду, правильність процедури забою та знекровлення, та вказується дата і час забою.
3a. Як відступ від пункту 3(j), компетентний орган може дозволити, щоб підтвердження правильності забою і знекровлення та дати і часу забою наводилися лише в заяві оператора ринку харчових продуктів, згаданій у пункті 3(i), за умови, що:
(a) господарство розташоване у державі-члені чи регіоні, визначених у статті 2(2)(p) Директиви 64/432/ЄЕС, що не підпадає під обмежувальні заходи у зв’язку зі здоров’ям тварин згідно з правом Союзу та національним законодавством;
(b) оператор ринку харчових продуктів підтвердив належний рівень компетенції для забою тварин без спричинення тваринам будь-якого надмірного болю, виснаження чи страждань згідно зі статтею 7(2) Регламенту (ЄС) № 1099/2009 та без обмеження положень статті 12 зазначеного Регламенту.
4. Оператори ринку харчових продуктів можуть також забивати бізонів на фермі відповідно до пункту 3 у виняткових обставинах.
СЕКЦІЯ IV: М’ЯСО ДИКИХ ТВАРИН
ГЛАВА I: НАВЧАННЯ МИСЛИВЦІВ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ТА ГІГІЄНИ
1. Особи, які полюють на диких тварин з метою введення їх в обіг для споживання людиною, повинні мати достатні знання про патології диких тварин та про виробництво диких тварин і м’яса диких тварин та поводження з ними після вполювання, щоб мати змогу здійснити первинний огляд диких тварин на місці.
2. Проте, цілком достатньо, щоб принаймні одна особа з групи мисливців мала знання, згадані в пункті 1. Покликання у цій секції на "підготовлену особу" є покликаннями на таку особу.
3. Підготовленою особою може також бути охоронець диких тварин чи мисливствознавець, якщо він чи вона входить до групи мисливців чи перебуває неподалік від місця полювання. В останньому випадку мисливець повинен показати диких тварин охоронцю диких тварин чи мисливствознавцю, та поінформувати їх про будь-яку незвичну поведінку, помічену перед умертвінням.
4. Компетентний орган повинен переконатися, що мисливці пройшли належне навчання, щоб мати змогу стати підготовленими особами. Навчання має охоплювати щонайменше такі сфери:
(a) нормальна анатомія, психологія та поведінка диких тварин;
(b) незвична поведінка та патологічні зміни диких тварин через хвороби, забруднення довкілля чи інші фактори, що можуть мати вплив на здоров’я людей після споживання;
(c) правила гігієни та належні методи поводження з дикими тваринами після умертвіння, та їх транспортування, патрання тощо;
та
(d) законодавчі та адміністративні положення про здоров’я тварин і людей та гігієнічні умови, що регулюють введення в обіг диких тварин.
5. Компетентний орган повинен заохочувати організації мисливців у тому, щоб вони організовували та надавали таке навчання.
ГЛАВА II: ПОВОДЖЕННЯ З ВЕЛИКИМИ ДИКИМИ ТВАРИНАМИ
1. Після умертвіння з великих диких тварин повинні бути якомога швидше вилучені шлунки і кишки та, якщо необхідно, вони повинні бути знекровлені.
2. Підготовлена особа повинна здійснити огляд туші та видалених нутрощів з метою визначення будь-яких характеристик, що можуть свідчити про потенційний ризик м’яса для здоров’я. Огляд необхідно здійснювати якомога швидше після умертвіння.
3. М’ясо великих диких тварин може вводитися в обіг лише за умови, що туша транспортується до потужності з перероблення диких тварин якомога швидше після огляду, згаданого в пункті 2. Нутрощі повинні супроводжувати тушу, як зазначено в пункті 4. Нутрощі повинні лишатися ідентифіковними, щоб можливо було встановити тварину, якій вони належали.
4.
(a) Якщо під час огляду, згаданого в пункті 2, не було виявлено жодних незвичних характеристик, не спостерігалася незвична поведінка перед умертвінням та якщо відсутнє підозріле забруднення довкілля, підготовлена особа повинна долучити до туші тварини нумеровану заяву, у якій викладатимуться згадані факти. У такій заяві повинна також бути вказана дата, час і місце умертвіння.
Заява не повинна долучатися до туші тварини і може стосуватися більше ніж однієї туші, якщо кожна тварина належним чином ідентифікована та заява містить вказівку на ідентифікаційні номери кожної туші тварини з відповідною датою, часом та місцем умертвіння. Усі туші тварин, яких стосується одна заява, можуть надсилатися лише до однієї потужності з перероблення диких тварин.
Голови та нутрощі не обов’язково повинні відправлятися з тушами до потужності з перероблення диких тварин, крім випадків, коли йдеться про види, чутливі до трихінельозу (свині, непарнокопитні та інші), чиї голови (крім ікл) та діафрагма повинні супроводжувати тушу.
Однак, компетентний орган може дозволити, щоб голови тварин, чутливих до трихінельозу, надсилалися до технічних потужностей для виробництва мисливських трофеїв, які були схвалені відповідно до статті 18 Регламенту (ЄС) № 1774/2002. Технічне підприємство повинне бути вказане в заяві підготовленої особи. Копія такої заяви повинна надсилатися до технічного підприємства. Якщо результати тестування туш на трихінельоз виявляться позитивними, компетентний орган повинен здійснити офіційну перевірку з метою верифікації належного поводження з головою на технічному підприємстві.
Однак, мисливці повинні дотримуватися будь-яких додаткових вимог, що встановлюються державами-членами, у яких проводиться полювання, з метою уможливити моніторинг певних залишків і речовин відповідно до Директиви 96/23/ЄС.
(b) За інших обставин голова (крім ікл, рогів та рогових відростків) та всі нутрощі, крім шлунка та кишок, повинні долучатися до туші. Підготовлена особа, яка провела огляд, повинна поінформувати компетентний орган про незвичні характеристики, незвичну поведінку чи підозру забруднення довкілля, які не дали змогу йому чи їй скласти заяву відповідно до підпункту (a);
(c) Якщо підготовлена особа для проведення огляду, вказаного у пункті 2, недоступна у певному випадку, голова (крім ікл, рогів та рогових відростків) та всі нутрощі, крім шлунка та кишок, повинні долучатися до туші.
5. Після умертвіння протягом розумного періоду повинно бути розпочато охолодження, щоб досягнути температури м’яса на рівні не вище 7 °C. Якщо дозволяють кліматичні умови, активне охолодження не є необхідним.
6. Під час транспортування до потужності з перероблення диких тварин, не повинно допускатися нагромадження.
7. Великі дикі тварини, доставлені на потужність з перероблення диких тварин, повинні бути надані компетентному органу для огляду.
8. Крім того, великі дикі тварини з незнятою шкірою:
(a) можуть бути забіловані та введені в обіг лише якщо:
(i) перед зняттям шкіри їх зберігали та з ними працювали окремо від інших харчових продуктів та вони не були заморожені;
(ii) після зняття шкіри їх остаточно інспектували на потужності з перероблення диких тварин відповідно до Регламенту (ЄС) № 854/2004;
(b) можуть надсилатися до потужності з перероблення диких тварин в іншій державі-члені лише якщо під час транспортування до такої потужності з перероблення диких тварин вони супроводжуються сертифікатом, що відповідає типовому сертифікату, форму якого визначено в додатку до Імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) № 636/2014 (- 9), виданого та підписаного офіційним ветеринаром, яким засвідчується, що дотримані вимоги пункту 4 щодо наявності заяви, якщо вимагається, та наявності разом з ними відповідних частин туші.
У разі, якщо найближча до території полювання потужність з перероблення диких тварин розташоване в іншій державі-члені, транспортування до такої потужності з перероблення диких тварин не потребує супроводу сертифікату, а лише заяви підготовленої особи, вказаної в пункті 2, згідно зі статтею 3(1) Директиви 89/662/ЄЕС, з урахуванням статусу здоров’я тварин у державі-члені походження.
9. До розбирання й обвалювання великих диких тварин застосовуються правила, встановлені у главі V секції I.
ГЛАВА III: ПОВОДЖЕННЯ З ДРІБНИМИ ДИКИМИ ТВАРИНАМИ
1. Підготовлена особа повинна здійснювати огляд з метою визначення будь-яких характеристик, що можуть свідчити про потенційний ризик м’яса для здоров’я. Огляд повинен здійснювати якомога швидше після умертвіння.
2. Якщо під час огляду було виявлено певні незвичні характеристики, спостерігалася незвична поведінка перед умертвінням та якщо існує підозра забруднення довкілля, підготовлена особа повинна проінформувати про це компетентний орган.
3. М’ясо дрібних диких тварин може вводитися в обіг лише за умови, що туша транспортується до потужності з перероблення диких тварин якомога швидше після огляду, згаданого в пункті 1.
4. Після умертвіння протягом розумного періоду повинне бути розпочато охолодження, щоб досягнути температури м’яса на рівні не вище 4 °C. Якщо дозволяють кліматичні умови, активне охолодження не є необхідним.
5. Патрання повинно бути проведене чи завершене без надмірних зволікань одразу після прибуття до потужності з перероблення диких тварин, крім випадків, якщо компетентним органом буде дозволено інакше.
6. Дрібні дикі тварини, доставлені на потужність з перероблення диких тварин, повинні бути надані компетентному органу для огляду.
7. До розбирання й обвалювання дрібних диких тварин застосовуються правила, встановлені у главі V секції II.
СЕКЦІЯ V: ПОДРІБНЕНЕ (СІЧЕНЕ) М’ЯСО, М’ЯСНІ НАПІВФАБРИКАТИ ТА М’ЯСО МЕХАНІЧНОГО ОБВАЛЮВАННЯ (ММО))
ГЛАВА I: ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЧИХ ПОТУЖНОСТЕЙ
Оператори ринку харчових продуктів, які експлуатують потужність, виробляє подрібнене (січене) м’ясо, м’ясні напівфабрикати чи ММО, повинні забезпечити, щоб такі потужності:
1. були сконструйовані так, щоб виключити забруднення м’яса чи продуктів, зокрема шляхом:
(a) організації безперервного перебігу операцій;
або
(b) забезпечення розмежування між різними виробничими партіями;
2. мали приміщення для окремого зберігання запакованого і незапакованого м’яса і продуктів, якщо вони не зберігаються у різний час чи в такий спосіб, що матеріал паковання і спосіб зберігання не можуть стати джерелом забруднення м’яса чи продуктів;
3. мали таке оснащення приміщень, щоб виконувалися температурні вимоги, встановлені у главі III;
4. мали обладнання для миття рук персоналу, який працює з незапакованим м’ясом та продуктами, оснащене змішувачами, спроектоване таким чином, щоб виключити поширення забруднення;
та
5. мали об’єкти для дезінфікування інструментів гарячою водою при температурі не нижче 82 °C, або альтернативну систему еквівалентної дії.
ГЛАВА II: ВИМОГИ ДО СИРОВИНИ
Оператори ринку харчових продуктів, які виробляють подрібнене (січене) м’ясо, м’ясні напівфабрикати чи ММО, повинні забезпечити, щоб використовувана сировина відповідала викладеним нижче вимогам.
1. Сировина, що використовується для приготування подрібненого (січеного) м’яса, повинна відповідати таким вимогам:
(a) вона повинна відповідати вимогам для свіжого м’яса;
(b) вона повинна походити зі скелетних м’язів, включаючи прилеглі жирові тканини;
(c) вона повинна походити не від:
(i) м’ясної обрізі та обрубків (крім обрізі цілих м’язів);
(ii) ММО;
(iii) м’яса, що містить фрагменти кісток чи шкіру;
або
(iv) м’яса з голови, за винятком жувальних м’язів, нем’язових частин linea alba, зони зап’ястя та передплесна, вишкрібків із кісток та м’язів діафрагми (крім випадків, коли серозна оболонка була видалена).
2. Така сировина може використовуватися для приготування м’ясних напівфабрикатів:
(a) свіже м’ясо;
(b) м’ясо, яке відповідає вимогам пункту 1;
та
(c) якщо м’ясний напівфабрикат чітко не призначений для споживання без попередньої теплового оброблення:
(i) м’ясо, отримане від подрібнення (січення) чи фрагментування м’яса, яке відповідає вимогам пункту 1 крім пункту 1(c)(i);
та
(ii) ММО, яке відповідає вимогам пункту 3(d) глави III.
3. Сировина, що використовується для приготування ММО, повинна відповідати таким вимогам:

................
Перейти до повного тексту