ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу,

Беручи до уваги Директиву Європейського Парламенту і Ради 2009/15/ЄС від 23 квітня 2009 року про спільні правила та стандарти для організацій, що здійснюють перевірки та огляди суден, і для відповідних видів діяльності морських адміністрацій (-1), та зокрема друге речення її статті 7(2),

Діючи згідно з процедурою перевірки відповідності, визначеною у статті 5 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2099/2002 про заснування Комітету з безпеки морів та запобігання забрудненню від суден (COSS) (-2),

Оскільки:

(1) Згідно зі статтею 5(1) Регламенту (ЄС) № 2099/2002, держави-члени та Комісія повинні співпрацювати, щоб визначити, у відповідних випадках, спільну позицію або підхід у рамках компетентних міжнародних форумів для зниження ризиків виникнення колізій між морським законодавством Союзу та міжнародними інструментами.

(2) Директива 2009/15/ЄС разом із Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 391/2009 (-3) є узгодженими актами законодавства, у рамках яких діяльність визнаних організацій регулюється в узгоджений спосіб згідно з однаковими принципами, термінами та означеннями. Згідно зі статтею 3(2) Директиви 2009/15/ЄС, якщо держава-член вирішує уповноважити організацію здійснювати щодо суден, які плавають під її прапором, від її імені перевірки та огляди, пов’язані з конвенційними свідоцтвами, вона повинна доручити виконання цих обов’язків лише визнаній організації, що, відповідно до статті 2(g) зазначеної Директиви, означає організацію, визнану відповідно до Регламенту (ЄС) № 391/2009. Таким чином, набір правил, на основі яких визнаються відповідні організації, впливає на обидва акти.

(3) Термін "міжнародні конвенції", як означено у статті 2(d) Директиви 2009/15/ЄС, означає Міжнародну конвенцію з охорони людського життя на морі від 1 листопада 1974 року (далі - Конвенція СОЛАС), за винятком глави XI-2 додатка до неї, Міжнародну конвенцію про вантажну марку від 5 квітня 1966 року (далі - Конвенція про вантажну марку) і Міжнародну конвенцію про запобігання забрудненню із суден від 2 листопада 1973 року (далі - Конвенція МАРПОЛ), разом із протоколам и та змінами до них, а також пов’язані з ними кодекси, обов’язкові до виконання в усіх державах-членах, у їх актуальних редакціях.

(4) Асамблея ММО на своїй 28-й сесії ухвалила Кодекс з імплементації інструментів ММО (далі - Кодекс III), як визначено у Резолюції ММО A.1070(28) від 4 грудня 2013 року, а також зміни до Конвенції про вантажну марку, щоб надати Кодексу III обов’язкову юридичну силу, разом з відповідною схемою аудиту держави прапора, як визначено в Резолюції ММО A.1083(28) від 4 грудня 2013 року.

(5) Комітет з охорони морського середовища ММО (МЕРС) на своїй 66-й сесії ухвалив зміни до Протоколу від 1978 року до Конвенції МАРПОЛ, як визначено у Резолюції МЕРС.246(66) від 4 квітня 2014 року, і до Протоколу від 1997 року до Конвенції МАРПОЛ, зі змінами, внесеними Протоколом від 1978 року до неї, як визначено в Резолюції MEPC.247(66) від 4 квітня 2014 року, щоб надати Кодексу III обов’язкову юридичну силу, разом з відповідною схемою аудиту держави прапора.

(6) Комітет ММО з безпеки на морі (MSC) на своїй 93-й сесії ухвалив зміни до Конвенції СОЛАС, як визначено у Резолюції MSC.366(93) від 22 травня 2014 року, і до Протоколу від 1988 року до Конвенції про вантажну марку, як визначено в Резолюції MEPC.375(93) від 22 травня 2014 року, щоб надати Кодексу III обов’язкову юридичну силу, разом з відповідною схемою аудиту держави прапора.

(7) МЕРС на своїй 65-й сесії та MSC на своїй 92-й сесії ухвалили Кодекс ММО про визнані організації (далі - Кодекс ВО), як визначено в Резолюції MSC.349(92) від 21 червня 2013 року.

(8) МЕРС на своїй 65-й сесії ухвалив зміни до Протоколу від 1978 року до Конвенції МАРПОЛ, щоб надати Кодексу ВО обов’язкову юридичну силу, як визначено в Резолюції MEPC.238(65) від 17 травня 2013 року.

(9) MSC на своїй 92-й сесії ухвалив зміни до Конвенції СОЛАС і до Протоколу від 1988 року до Конвенції про вантажну марку, щоб надати Кодексу ВО обов’язкову юридичну силу, як визначено в резолюціях MSC.350(92) і MSC.356(92) від 21 червня 2013 року.

(10) Відповідно, очікується, що кодекси III і ВО набудуть чинності в період з 1 січня 2015 року по 1 січня 2018 року відповідно до застосовних правил ухвалення, ратифікації та набуття чинності змін згідно з кожною відповідною конвенцією ММО.

(11) Тринадцятого травня 2013 року Рада ухвалила Рішення Ради 2013/268/ЄС про позицію, яку необхідно зайняти від імені Європейського Союзу в рамках Міжнародної морської організації (ММО) стосовно ухвалення певних кодексів та пов’язаних змін до деяких конвенцій та протоколів (-4). Згідно зі статтею 5 зазначеного Рішення, Рада уповноважила держави-члени надавати згоду на обов’язковість, в інтересах Союзу та на основі декларації, встановленої в додатку до зазначеного Рішення, змін, вказаних у пунктах (4)-(9) преамбули до цієї Директиви.

(12) У декларації, яка міститься в додатку до Рішення Ради 2013/268/ЄС, визначено, що держави-члени вважають, що Кодекс III і Кодекс ВО містять набір мінімальних вимог, які можуть бути доопрацьовані та вдосконалені державами-членами, у відповідних випадках, для підвищення рівня безпеки на морі та захисту довкілля.

(13) У ній також визначено, що жодне положення Кодексу III або Кодексу ВО не повинне тлумачитися як таке, що будь-яким чином обмежує виконання зобов’язань державами-членами згідно з правом Союзу стосовно означення термінів "конвенційні свідоцтва" та "класифікаційні свідоцтва", обсягу зобов’язань і критеріїв, встановлених для визнаних організацій, а також обов’язків Європейської Комісії щодо визнання, оцінювання та, у відповідних випадках, застосування коригувальних заходів або санкцій до визнаних організацій. У декларації зазначено, що в разі проведення аудиту ММО держави-члени заявлятимуть, що перевірці підлягає тільки дотримання положень відповідних міжнародних конвенцій, які були прийняті державами-членами, у тому числі в рамках цієї декларації.

(14) У правовій системі Союзу до сфери дії Директиви 2009/15/ЄС і Регламенту (ЄС) № 391/2009 включені покликання на "міжнародні конвенції", як описано в пункті (3) преамбули. У зв’язку з цим зміни до конвенцій ММО автоматично інтегруються у право Союзу одночасно з набуттям ними чинності на міжнародному рівні, включно з пов’язаними обов’язковими кодексами, як-от кодекси III та ВО, які, відповідно, стають частиною інструментів ММО, що мають значення для застосування Директиви 2009/15/ЄС.

(15) Однак зміни до міжнародних конвенцій можуть бути виключені зі сфери дії морського законодавства Союзу згідно з процедурою перевірки відповідності, якщо вони відповідають принаймні двом критеріям, визначеним у статті 5(2) Регламенту (ЄС) № 2099/2002.

(16) Комісія оцінила зміни до конвенцій ММО відповідно до статті 5 Регламенту (ЄС) № 2099/2002 і визначила, що існує ряд розбіжностей між Кодексом III та Кодексом ВО, з одного боку, та Директивою 2009/15/ЄС і Регламентом (ЄС) № 391/2009, з іншого боку.

(17) По-перше, у параграфі 16.1 частини 2 Кодексу III передбачений перелік ресурсів і процесів, що їх повинні забезпечити держави прапора, у тому числі положення адміністративних вказівок, які, між іншим, стосуються класифікаційних свідоцтв суден, що вимагаються державою прапора для демонстрації відповідності вимогам до конструкції, механічних і електричних установок та/або іншим вимогам міжнародної конвенції, стороною якої є держава-член, або відповідності вимозі національного правила держави прапора. Як викладено в пункті (21) преамбули, у праві Союзу існує розмежування між конвенційними свідоцтвами та класифікаційними свідоцтвами. Останні є документами приватного характеру, що не видаються ні державою прапора, ні від її імені. Це положення Кодексу III містить покликання на правило 3-1 частини A-1 глави II-1 СОЛАС, яке передбачає, що проектування, побудова та технічне обслуговування суден повинні відповідати вимогам до конструкції, механічних і електричних установок, встановленим класифікаційним товариством, визнаним адміністрацією згідно з положеннями правила XI-1/1.1. У Конвенції СОЛАС судно або його законний представник у державі прапора визнається суб’єктом, на якого поширюється дія цієї вимоги. Крім того, діючи в якості класифікаційного товариства, визнана організація видає класифікаційні свідоцтва для суден відповідно до своїх власних правил, процедур, умов і приватних договірних домовленостей, стороною яких не є держава прапора. Таким чином, це положення Кодексу III суперечить розмежуванню класифікаційної та конвенційної діяльності, як визначено в чинному законодавстві ЄС.

(18) По-друге, у параграфі 18.1 частини 2 Кодексу III вимагається від держави-прапора визначити "тільки стосовно суден, що мають право плавати під її прапором", чи визнана організація має достатні ресурси в розрізі технічної, управлінської та дослідницької спроможності для виконання покладених на неї обов’язків. Натомість цей аспект визначений у праві Союзу як вимога щодо визнання, відображена у критерії A.3 додатка I до Регламенту (ЄС) № 391/2009, що стосується всього флоту, якому відповідна організація присвоїла клас, без розмежування за прапором. Якщо вказане вище положення Кодексу III буде інкорпороване у право Союзу, воно обмежуватиме застосування критерію A.3 в додатку I до Регламенту (ЄС) № 391/2009 виконанням зобов’язань визнаною організацією тільки стосовно суден, що плавають під прапором держав-членів, що суперечитиме чинним вимогам.