РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, зокрема його статтю 37,

Беручи до уваги пропозицію Комісії (- 1),

Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту (- 2),

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (- 3),

Оскільки:

(1) У контексті запровадження єдиного ринку були встановлені спеціальні правила щодо здоров’я тварин, що регулюють торгівлю в межах Співтовариства, зокрема, щодо виробництва, перероблення, розповсюдження та завезення з третіх країн продуктів тваринного походження, призначених для споживання людиною, перелі к яких наведено у додатку I до Договору.

(2) Такі правила дали змогу усунути перешкоди у торгівлі відповідними продуктами, що сприяло створенню внутрішнього ринку з одночасним забезпеченням високого рівня захисту здоров’я тварин.

(3) Метою таких положень є запобігання завезенню чи поширенню захворювань тварин у результаті введення в обіг продуктів тваринного походження. Вони також містять загальні положення щодо окремих обмежень, що їх застосовують до введення в обіг продуктів, які надходять з господарств чи територій, заражених епізоотичними захворюваннями, та обов’язку обробляти продукти, які надходять із територій, щодо яких існують певні обмеження, з метою знищення збудників захворювань.

(4) Такі загальні положення мають бути гармонізовані для усунення імовірної неузгодженості, що могла виникнути після ухвалення спеціальних правил щодо здоров’я тварин. Така гармонізація також забезпечуватиме однакове застосування правил щодо здоров’я тварин по всьому Співтовариству, та сприятиме більшій прозорості у структурі законодавства Співтовариства.

(5) Ветеринарні перевірки продуктів тваринного походження, призначених для торгівлі, необхідно здійснювати відповідно до Директиви Ради 89/662/ЄЕС від 11 грудня 1989 року стосовно ветеринарних перевірок під час торгівлі в межах Співтовариства у світлі довершення внутрішнього ринку (- 4). Директива 89/662/ЄЕС містить запобіжні заходи, що їх можуть застосовувати у разі серйозної небезпеки для здоров’я тварин.

(6) Продукти, імпортовані з третіх країн, повинні не становити ризиків для здоров’я худоби у Співтоваристві.

(7) Щоб цього досягнути, необхідно запровадити процедури для запобігання завезенню епізоотичних захворювань. Такі процедури включають регулярне оцінювання ситуації зі здоров’ям тварин у відповідних третіх країнах.

(8) Необхідно також запровадити процедури, що встановлюють загальні чи спеціальні правила або критерії, що будуть застосовуватися до імпорту продуктів тваринного походження.

(9) Положення стосовно імпортування м’яса свійських копитних та м’ясних продуктів, вироблених із такого м’яса або із використанням такого м’яса, вже містяться у Директиві Ради 72/462/ЄЕС від 12 грудня 1972 року про проблеми санітарно-ветеринарного інспектування імпорту великої рогатої худоби, свиней та свіжого м’яса з третіх країн (- 5).

(10) Процедури, що їх застосовують до імпорту м’яса та м’ясних продуктів, можна використовувати як модель і стосовно імпорту інших продуктів тваринного походження.

(11) Ветеринарні перевірки продуктів тваринного походження, імпортованих у Співтовариство з третіх країнах, необхідно здійснювати відповідно до Директиви Ради 97/78/ЄС від 18 грудня 1997 року про встановлення принципів регулювання організації ветеринарних перевірок щодо продуктів, які надходять до Співтовариства з третіх країн (- 6); Директива 97/78/ЄС містить запобіжні положення, що їх можуть застосовувати у разі серйозної небезпеки для здоров’я тварин.

(12) Під час ухвалення правил для міжнародної торгівлі необхідно враховувати настанови, затверджені Всесвітньою організацією охорони здоров’я тварин (ВООЗТ).

(13) Необхідно забезпечити організацію аудитів та інспектувань Співтовариства, щоб гарантувати однакове застосування положень щодо здоров’я тварин.

(14) Перелік продуктів, охоплених цією Директивою, наведено в додатку I до Договору .

(15) Інструменти, необхідні для імплементації цієї Директиви, мають необхідно ухвалювати відповідно до Рішення Ради 1999/468/ЄС від 28 червня 1999 року про встановлення процедур для здійснення виконавчих повноважень, наданих Комісії (- 7),

УХВАЛИЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Ця Директива встановлює загальні правила щодо здоров’я тварин, які регулюють усі стадії виробництва, перероблення і розповсюдження у межах Співтовариства та ввезення з третіх країн продуктів тваринного походження та отриманих від таких продуктів, призначених для споживання людиною.

Ці правила не впливають на положення, встановлені у директивах 89/662/ЄЕС та 97/78/ЄС, а також у директивах, перелік яких наведено в додатку I.

Для цілей цієї Директиви мірою необхідності застосовують терміни та їх означення, наведені у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 178/2002 від 28 січня 2002 року про встановлення загальних принципів і вимог харчового права, створення Європейського органу з безпечності харчових продуктів та встановлення процедур у питаннях, пов’язаних із безпечністю харчових продуктів (- 8) та у Директиві 97/78/ЄС. Також застосовують такі терміни та означення:

1. "всі стадії виробництва, перероблення і розповсюдження" означає будь-яку стадію від (та включно) первинного виробництва харчових продуктів тваринного походження до (та включно) їх зберігання, транспортування, продажу чи постачання кінцевому споживачу;

2. "завезення" означає ввезення товарів на одну з територій, перелічених у додатку I до Директиви 97/78/ЄС для їх поміщення під митні процедури, зазначені в статті 4(16)(a)-(f) Регламенту Ради (ЄС) № 2913/92 від 12 жовтня 1992 року про встановлення Митного кодексу Співтовариства (- 9);

3. "офіційний ветеринар" означає ветеринара, який має кваліфікацію діяти в такій якості, призначений компетентним органом;

4. "продукти тваринного походження" означає продукти, отримані з тварин, та продукти, отримані з таких продуктів, для споживання людиною, включно з живими тваринами, якщо їх готують до такого використання.

1. Держави-члени вживають заходів для забезпечення того, щоб на всіх стадіях виробництва, перероблення і розповсюдження продуктів тваринного походження у межах Співтовариства оператори ринку харчових продуктів не спричиняли поширення захворювань, що можуть передаватися тваринам, з дотриманням наведених нижче положень.

2. Продукти тваринного походження повинні отримувати з тварин, які відповідають умовам щодо здоров’я тварин, встановленим відповідним законодавством Співтовариства.

3. Продукти тваринного походження отримують від тварин, які:

(a) походять з господарства, потужності, території чи частини території, що не підпадає під обмеження у зв’язку зі здоров’ям тварин, які застосовано до відповідних тварин та продуктів, згідно з правилами, визначеними в додатку I;

(b) у разі м’яса та м’ясних продуктів, забиті на потужності, на якій на момент забою чи виробничого процесу не були присутні тварини, заражені чи з підозрою на зараження одним із захворювань, охоплених правилами, зазначеними у пункті (a), або туші чи частини туш таких тварин, крім випадків, коли подібну підозру не підтверджено;

(c) у разі тварин і продуктів аквакультури, відповідають вимогам Директиви 91/67/ЄЕС (- 10).

1. Незважаючи на положення статті 3 та з дотриманням заходів із контролю захворювань, зазначених у додатку I, держави-члени можуть дозволити виробництво, перероблення та розповсюдження продуктів тваринного походження, які походять з території або частини території, що підпадає під обмеження у зв’язку зі здоров’ям тварин, якщо такі продукти походять з господарства, на якому не зафіксовані випадки зараження чи щодо якого не існує підозри у наявності випадків зараження, за умови, що:

(i) перед обробленням, зазначеним нижче, продукти отримували, транспортували та зберігали і з ними працювали окремо або в інший час від продуктів, що відповідають умовам до здоров’я тварин, та умови їх транспортування з території, що підпадає під обмеження у зв’язку зі здоров’ям тварин, було схвалено компетентним органом;

(ii) продукти, які будуть оброблені, чітко ідентифіковані;

(iii) продукти обробляють для усунення відповідної проблеми, пов’язаної зі здоров’ям тварин, та

(iv) оброблення виконують на потужності, яку для такої мети схвалила держава-член, у якій виникла проблема зі здоров’ям тварин.

Положення першого підпараграфа застосовують згідно з додатками II та III(1) до цієї Директиви, або з дотриманням детальних правил, які буде ухвалено згідно з процедурою, зазначеною в статті 12(2).

2. Виробництво, перероблення та розповсюдження продуктів аквакультури, які не відповідають умовам, встановленим у статті 3, дозволяють із дотриманням умов, встановлених у Директиві 91/67/ЄЕС, та, якщо необхідно, згідно з подальшими умовами, ухваленими згідно з процедурою, зазначеною в статті 12(2).

3. Крім того, якщо дозволяє ситуація зі здоров’ям, у певних ситуаціях можуть бути дозволені відступи від статті 3відповідно до процедури, зазначеної в статті 12(2). У таких випадках особливу увагу приділяють:

(a) конкретним характеристикам захворювання відповідних видів, та

(b) будь-яким тестам або заходам, що їх повинно бути застосовано щодо тварин.

У разі надання дозволу на такі відступи, повинні бути вжиті заходи для забезпечення того, що рівень захисту від захворювань тварин у жодному разі не погіршиться. З цієї причини будь-які інструменти, потрібні для забезпечення захисту здоров’я тварин у Співтоваристві, ухвалюють згідно з тією самою процедурою.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб продукти тваринного походження, призначені для споживання людиною, підпадали під ветеринарну сертифікацію, якщо

- положення, ухвалені з причин здоров’я тварин згідно зі статтею 9 Директиви 89/662/ЄЕС, вимагають, щоб продукти тваринного походження з держави-члена супроводжувалися санітарним сертифікатом, або

- було надано відступ згідно зі статтею 4(3).

2. Згідно з процедурою, зазначеною в статті 12(2), можуть бути складені детальні імплементаційні правила та, зокрема, типові форми таких сертифікатів з урахуванням загальних принципів, визначених у додатку IV. Сертифікати можуть включати дані, що їх вимагає інше законодавство Співтовариства щодо громадського здоров’я та здоров’я тварин.

1. До ухвалення регламентів Європейського Парламенту і Ради щодо спеціальних гігієнічних правил для харчових продуктів тваринного походження та правил для контролю, що застосовуються до харчових продуктів і кормів для тварин, держави-члени забезпечують, щоб їхні компетентні органи здійснювати офіційний контроль щодо здоров’я тварин для забезпечення відповідності цій Директиві, її імплементаційним правилам та будь-яким запобіжним інструментам щодо продуктів тваринного походження, що їх буде ухвалено на виконання цієї Директиви. За загальним правилом, інспектування повинні проводити без попередження, а перевірки повинні здійснювати згідно з положеннями Директиви 89/662/ЄЕС.

2. До ухвалення регламентів Європейського Парламенту і Ради щодо спеціальних гігієнічних правил для харчових продуктів тваринного походження та правил для контролю, що застосовуються до харчових продуктів і кормів для тварин, у разі виявлення порушення правил щодо здоров’я тварин держави-члени повинні вживати необхідних заходів для виправлення ситуації згідно з положеннями Директиви 89/662/ЄЕС.

3. Експерти від Комісії можуть здійснювати виїзні перевірки, включно з аудитами, у співпраці з компетентними органами держав-членів, якщо це буде необхідно для однакового застосування цієї Директиви. Держави-члени, на території яких проводять перевірки, надають експертам всю необхідну підтримку, щоб вони мали змогу виконувати свої професійні обов’язки. Комісія інформує компетентний орган про результати здійснених перевірок.

Якщо під час аудиту чи інспектування, організованого Комісією, виявлено серйозний ризик для здоров’я тварин, відповідна держава-член вживає усіх необхідних заходів для захисту здоров’я тварин. Якщо вона не вживає таких заходів або якщо вжиті заходи визнано недостатніми, Комісія відповідно до процедури, зазначеної в статті 12(2), вживає заходів, необхідних для захисту здоров’я тварин, та інформує про такі заходи держав-членів.

4. Правила для застосування цієї статті, як і стосовно процедури для співпраці з національними органами, ухвалюють відповідно до процедури, зазначеної в статті 12(2).

Держави-члени вживають заходів для забезпечення того, щоб продукти тваринного походження, призначені для споживання людиною, завозили з третіх країн лише у разі, якщо вони відповідають вимогам глави I, які застосовують до всіх стадій виробництва, перероблення і розповсюдження таких продуктів у Співтоваристві, або якщо вони надають еквівалентні гарантії щодо здоров’я тварин.

Для забезпечення відповідності загальному обов’язку, встановленому встатті 7, відповідно до процедури, зазначеної в статті 12(2), запроваджують:

1. Переліки третіх країн або регіонів третіх країн, з яких дозволено імпортувати конкретні продукти тваринного походження. Третю країну вносять до таких переліків лише у разі, якщо в такій країні було проведено аудит Співтовариства, та він засвідчив, що компетентний ветеринарний орган здатний надати належні гарантії відповідності законодавству Співтовариства.

Під час складання чи оновлення таких переліків до уваги беруть зокрема:

(a) законодавство третьої країни;

(b) організаційну структуру компетентного ветеринарного органу та його інспекційних служб у третій країні, повноваження таких служб, нагляд за ними, та доступні їм засоби, включно з персоналом, щоб застосовувати відповідне законодавство дієво;

(c) фактичні вимоги щодо здоров’я тварин, які застосовують до продуктів тваринного походження, призначених для Співтовариства, на стадіях виробництва, виготовлення, поводження, зберігання та відправлення;

(d) гарантії, які компетентний ветеринарний орган третьої країни може надати щодо відповідності чи еквівалентності відповідним умовам щодо здоров’я тварин;

(e) будь-який досвід реалізації продуктів з третьої країни та результати здійсненого імпортного контролю;

(f) результати інспектувань та/або аудитів Співтовариства, виконаних у третій країні, зокрема, результати оцінювання компетентних органів або, якщо про це запитує Комісія, звіт, поданий компетентними органами третьої країни про інспектування, які вони проводили;

(д) статус здоров’я поголів’я худоби, інших свійських тварин та диких тварин у третій країні, особливо у частині екзотичних захворювань тварин, та будь-які аспекти загальної ситуації зі здоров’ям у країні, що можуть становити ризик для громадського здоров’я або здоров’я тварин у Співтоваристві;

(h) регулярність, швидкість і точність, з якою третя країна надає інформацію про наявність інфекційних чи контагіозних захворювань тварин на своїй території, особливо про захворювання, щодо яких встановлений обов’язок повідомлення, які включені до переліку Всесвітньої організації охорони здоров’я тварин (ВООЗТ) або, у разі захворювань тварин аквакультури, захворювання, щодо яких встановлений обов’язок повідомлення, які включені до переліку в Кодексі охорони здоров’я водних тварин ВООЗТ;

(i) чинні правила запобігання та контролю інфекційних чи контагіозних захворювань тварин у третій країні та їх виконання, включно з правилами щодо імпорту з третіх країн.

2. Комісія забезпечує актуалізацію версій усіх переліків, складених чи оновлених відповідно до цієї статті, та робить їх доступними для громадськості. Переліки, складені відповідно до цієї статті, можна об’єднувати з іншими переліками, складеними для цілей захисту громадського здоров’я та здоров’я тварин, та вони можуть також містити типові форми санітарних сертифікатів.

3. Правила щодо походження продуктів тваринного походження та тварин, з яких такі продукти отримують, встановлюють відповідно до процедури, зазначеної в статті 12(2).

4. Спеціальні умови щодо імпорту для кожної третьої країни чи групи третіх країн, беручи до уваги ситуацію зі здоров’ям тварин у відповідній третій країні чи країнах, запроваджують відповідно до процедури, зазначеної в статті 12(2).

5. Якщо необхідно:

- детальні правила застосування цієї статті,

- критерії для класифікації третіх країн та їхніх регіонів у зв’язку із захворюваннями тварин, та

- спеціальні правила щодо типів завезення або окремих продуктів, як-от завезення продуктів мандрівниками або завезення комерційних зразків,

можуть запроваджувати відповідно до процедури, зазначеної в статті 12(2).

1. Разом із вантажем продуктів тваринного походження під час їх в’їзду у Співтовариство повинен бути наданий ветеринарний сертифікат, що відповідає вимогам, встановленим у додатку IV.

2. Ветеринарний сертифікат повинен засвідчувати, що продукти виконують:

(a) вимоги, встановлені для таких продуктів згідно з цією Директивою та згідно із законодавством Співтовариства щодо вимог до здоров’я тварин, або положення, які є еквівалентними таким вимогам; та

(b) будь-які спеціальні умови для імпорту, запроваджені відповідно до процедури, зазначеної в статті 12(2).

3. Документи можуть містити дані, що їх вимагають інші положення законодавства Співтовариства стосовно громадського здоров’я та здоров’я тварин.

4. Відповідно до процедури, зазначеної в статті 12(2) можуть бути:

(a) ухвалені положення для використання електронних документів,

(b) складені типові форми документів,