РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про Європейський Союз, зокрема його статтю 31(a) і статтю 34(2)(b),

Беручи до уваги ініціативу Французької Республіки, Королівства Швеція та Королівства Бельгія (- 1),

Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту (- 2),

Оскільки:

(1) На засіданні в Тампере 15 та 16 жовтня 1999 року Європейська Рада підтримала принцип взаємного визнання, який має стати основою судової співпраці як у цивільних, так і в кримінальних справах в Союзі.

(2) Принцип взаємного визнання також має застосовуватися до досудових наказів, зокрема до тих, які дають змогу компетентним судовим органам оперативно забезпечувати докази та арештовувати рухоме майно.

(3) 29 листопада 2000 року Рада, відповідно до висновків в Тампере, ухвалила програму заходів щодо впровадження принципу взаємного визнання у кримінальних справах, із наданням першочергового пріоритету (заходи 6 і 7) прийняттю інструменту, що застосовує принцип взаємного визнання до заморожування доказів і власності.

(4) Співпраця між державами-членами, яка базується на принципі взаємного визнання та негайного виконання судових рішень, передбачає впевненість в тому, що рішення, які підлягають визнанню та виконанню, завжди ухвалюватимуться відповідно до принципів законності, субсидіарності та пропорційності.

(5) Права, надані сторонам або bona fide заінтересованим третім сторонам, мають бути збережені.

(6) Це Рамкове рішення поважає фундаментальні права і дотримується принципів, визнаних статтею 6 Договору та відображених у Хартії фундаментальних прав Європейського Союзу, зокрема в її главі VI. Ніщо в цьому Рамковому рішенні не має тлумачитися як заборона відмови в заморожуванні власності, щодо якої було видано наказ про заморожування, якщо є підстави вважати з огляду на об’єктивні чинники, що наказ про заморожування було видано з метою переслідування або покарання особи через її стать, расову приналежність, віросповідання, етнічне походження, громадянство, мову, політичні погляди чи сексуальну орієнтацію або що становище такої особи може зазнати шкоди з будь-якої з цих причин.

Це Рамкове рішення не перешкоджає будь-якій державі-члену застосовувати свої конституційні норми належного судочинства, свободи об’єднань, свободи преси та свободи вияву поглядів в інших засобах масової інформації,

УХВАЛИЛА ЦЕ РАМКОВЕ РІШЕННЯ:

Ціллю цього Рамкового рішення є встановлення правил, згідно з якими держава-член визнає та виконує на своїй території наказ про заморожування, виданий судовим органом іншої держави-члена в рамках кримінального провадження. Воно не призводить до зміни зобов’язання щодо дотримання фундаментальних прав і фундаментальних правових принципів, закріплених у статті 6 Договору.

Для цілей цього Рамкового рішення:

(a) "держава, що видає наказ" означає державу-член, в якій судовий орган, визначений національним правом держави, що видає наказ, видав, затвердив або в будь-який інший спосіб підтвердив наказ про заморожування в рамках кримінального провадження;

(b) "держава, що виконує наказ" означає державу-член, на території якої розташована власність або доказ;

(c) "наказ про заморожування" означає будь-який інструмент, ухвалений компетентним судовим органом держави, що видає наказ, з метою тимчасового запобігання знищенню, перетворенню, переміщенню, передаванню або розпорядженню власністю, яка може бути предметом конфіскації або доказом;

(d) "власність" включає власність будь-якого виду, матеріальну власність чи власність, виражену в правах, рухоме чи нерухоме майно та правові документи або документи, які підтверджують право на таку власність чи частку в ній, яку компетентний судовий орган держави, що видає наказ, вважає:

- доходами, одержаними від злочину, вказаного в статті 3, або еквівалентом повної чи часткової вартості таких доходів, або

- засобами або об’єктами такого злочину;

(e) "докази" означає об’єкти, документи або дані, які можуть бути надані як доказ у кримінальному провадженні щодо злочину, вказаного в статті 3.

1. Це Рамкове рішення застосовують до наказів про заморожування для цілей:

(a) забезпечення доказів, або

(b) подальшої конфіскації власності.

2. Наведені нижче злочини, як вони визначені правом держави, що видає наказ, та якщо вони караються у державі, що видає наказ, позбавленням волі на строк не менше трьох років, не підлягають перевірці на предмет подвійної злочинності діяння:

- участь у злочинній організації,

- тероризм,

- торгівля людьми,

- сексуальна експлуатація дітей і дитяча порнографія,

- незаконний обіг наркотичних засобів і психотропних речовин,

- незаконна торгівля зброєю, боєприпасами і вибуховими речовинами,

- корупція,

- шахрайство, в тому числі шахрайство, що зачіпає фінансові інтереси Європейських Співтовариств у розумінні Конвенції від 26 липня 1995 року про захист фінансових інтересів Європейських Співтовариств,

- відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом,

- підроблення грошей, у тому числі євро,

- злочини, пов’язані з комп’ютерними технологіями,

- екологічні злочини, в тому числі незаконна торгівля тваринами таких видів, що перебувають під загрозою вимирання, а також рослинами таких видів і сортів, що перебувають під загрозою знищення,

- сприяння незаконному в’їзду та проживанню,

- вбивство, завдання тяжких тілесних ушкоджень,

- незаконна торгівля людськими органами та тканинами,

- викрадення, незаконне позбавлення волі та захоплення заручників,

- расизм та ксенофобія,

- організоване або збройне пограбування,

- незаконна торгівля культурними цінностями, в тому числі антикваріатом і витворами мистецтва,

- оманливі дії,

- рекет і вимагання,

- виготовлення контрафактної та піратської продукції,

- підроблення адміністративних документів і торгівля ними,

- підроблення платіжних засобів,

- незаконна торгівля гормональними речовинами та іншими стимуляторами росту,

- незаконна торгівля ядерними або радіоактивними матеріалами,

- торгівля викраденими транспортними засобами,

- зґвалтування,

- підпал,

- злочини, що підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального трибуналу,

- незаконне захоплення повітряних/морських суден,

- саботаж.

3. Рада може в будь-який час ухвалити рішення, діючи одностайно після проведення консультацій із Європейським Парламентом за обставин, викладених у статті 39(1) Договору, про доповнення наведеного у параграфі 2 списку іншими категоріями злочинів. Беручи до уваги звіт, поданий Комісією відповідно до статті 14 цього Рамкового рішення, Рада розглядає необхідність розширення або внесення змін до цього списку.

4. У випадках, не вказаних у параграфі 2, держава, що виконує наказ, може визнавати й виконувати наказ про заморожування, виданий для цілей, зазначених у параграфі 1(a), за умови, що дії, щодо яких було видано наказ, є злочином згідно з правом такої держави, незалежно від складу або визначення такого злочину в системі права держави, що видає наказ.

У випадках, не вказаних у параграфі 2, держава, що виконує наказ, може визнавати й виконувати наказ про заморожування, виданий для цілей, зазначених у параграфі 1(b), за умови, що дії, щодо яких було видано наказ, є злочином, який згідно з правом такої держави дозволяє заморожування, незалежно від складу або визначення такого злочину в системі права держави, що видає наказ.

1. Наказ про заморожування у розумінні цього Рамкового рішення разом із довідкою, зазначеною в статті 9, безпосередньо передається судовим органом, який його видав, до компетентного судового органу для виконання будь-якими засобами, здатними створювати письмове підтвердження за умов, які дозволять державі, що виконує наказ, встановити автентичність.

2. Велика Британія та Ірландія відповідно можуть до дати, вказаної в статті 14(1), заявити у декларації про те, що наказ про заморожування повинен надсилатися разом із довідкою центральному органу або органам, визначеним у декларації. Будь-яка така декларація може бути змінена наступною декларацією або скасована в будь-який час. Будь-яка декларація або документ про її скасування передається на зберігання до Генерального секретаріату Ради та про неї повідомляється Комісію. Ці держави-члени можуть у будь-який час після наступною декларацією обмежити сферу дії такої декларації з метою надання більшої сили положенням параграфа 1. Вони можуть зробити так після набуття чинності положень про взаємну допомогу Конвенції, що імплементує Шенгенську угоду.

3. Якщо компетентний судовий виконавчий орган невідомий, судовий орган держави, що видає наказ, здійснює всі необхідні запити, у тому числі через контактні пункти Європейської судової мережі (- 3), з метою отримання інформації від держави, що виконує наказ.

4. Якщо судовий орган держави, що виконує наказ про заморожування, не має юрисдикції визнати його та вжити необхідних заходів для його виконання, він ex officio передає наказ про заморожування до компетентного судового органу для виконання та інформує про це судовий орган держави, що видала такий наказ.

1. Компетентні судові органи держави, що виконує наказ, без подальших формальностей визнають наказ про заморожування, переданий відповідно до статті 4, і вживають таких самих заходів, необхідних для його негайного виконання, як і для виконання наказу про заморожування, виданого органом держави, що виконує наказ, якщо такий орган не вирішить застосувати одну з підстав для невизнання або невиконання, передбачених у статті 7, або одну з підстав для відстрочення, передбачених у статті 8.

У разі необхідності забезпечення дійсності вилученого доказу та за умови, що такі формальності та процедури не суперечать фундаментальним принципам держави, що виконує наказ, судовий орган держави, що виконує наказ, також дотримується формальностей та процедур виконання наказу про заморожування, чітко зазначених компетентним судовим органом держави, що видає наказ.

Звіт про виконання наказу про заморожування негайно передається до компетентного органу держави, що видає наказ, будь-якими засобами, здатними створювати письмове підтвердження.