1. Установи розраховують вимоги до власних коштів для ринкового ризику опціонів або варантів, окрім дельта-ризику, як передбачено статтею 329(3), статтею 352(6) та статтею 358(4) Регламенту (ЄС) № 575/2013, відповідно до одного з таких підходів:

(a) спрощеного підходу, як встановлено у статтях 2 та 3 цього Регламенту;

(b) підходу дельта-плюс, як встановлено в статтях 4, 5 та 6 цього Регламенту;

(c) сценарного підходу, як встановлено в статтях 7, 8 та 9 цього Регламенту.

2. Під час розрахунку вимог до власних коштів на консолідованій основі установи можуть поєднувати використання різних підходів. На індивідуальній основі установи мають право лише поєднувати сценарний підхід та підхід дельта-плюс відповідно до умов, встановлених у статтях 4-9.

3. Для цілей розрахунку, зазначених в параграфі 1, установи здійснюють такі дії:

(a) розподіляють пакети опціонів або варантів на їх основні компоненти;

(b) розділяють "кепи" та "флори" або інші опціони, що пов’язані зі змінами відсоткових ставок у різні терміни, на мережу незалежних опціонів, що належать до різних часових періодів ("кеплет" та "флорлет");

(c) конвертують опціони або варанти на свопи обміну фіксованої ставки на плаваючу в опціони або варанти на свопи з фіксованою ногою;

(d) розглядають опціони або варанти, що пов’язані з декількома базисними активами, наведеними у статті 5(3), як пакет опціонів або варантів, де кожний опціон має один окремий базисний актив.

Спрощений підхід мають право застосовувати тільки ті установи, які здійснюють лише купівлю опціонів і варантів.

1. Установи, які застосовують спрощений підхід, розраховують вимоги до власних коштів на покриття ризиків кол-опціонів і пут-опціонів або варантів, окрім дельта-ризику, як значення на рівні нуля або різниці таких значень, залежно від того, що є вищим значенням:

(a) валовою сумою, як передбачено в параграфах 2-5;

(b) значенням дельта-еквіваленту з урахуванням ризику, яке обчислюється як ринкова вартість базисного інструменту, помножена на коефіцієнт дельта, а потім помножена на один із таких релевантних вагових коефіцієнтів:

(i) для спеціального або загального акціонерного ризику або ризику зміни процентної ставки - відповідно до частини третьої, розділу IV глави 2 Регламенту (ЄС) № 575/2013 ;

(ii) для товарного ризику - відповідно до глави 4 розділу IV частини третьої Регламенту (ЄС) № 575/2013 ; та

(iii) для валютного ризику - відповідно до глави 3 розділу IV частини третьої Регламенту (ЄС) № 575/2013 .

2. Щодо опціонів чи варантів, які належать до однієї з наведених нижче двох категорій, валова сума, зазначена в параграфі 1, визначається відповідно до параграфів 3-4:

(a) якщо покупець має безумовне право купівлі базисного активу за попередньо визначеною ціною на дату закінчення або в будь-який час до дати закінчення, та якщо продавець зобов’язаний виконати вимогу покупця ("прості кол-опціони або варанти");

(b) якщо покупець має безумовне право продажу базисного активу в такий самий спосіб, як описано в пункті (a) ("прості пут-опціони або варанти").

3. Валову суму, зазначену в параграфі 1, розраховують як максимальне значення між нулем та ринковою вартістю базисного цінного паперу, помножене на суму вимог до власних коштів на покриття спеціального або загального ринкового ризику щодо базисного активу мінус сума прибутку, якщо такий є, отриманого в результаті поточного виконання опціону ("у грошовому еквіваленті"), якщо виконано одну з наведених нижче умов:

(a) опціон або варант передбачає право продажу базисного активу ("довгий пут-опціон") та поєднується з пакетами акцій в базисному активі ("довга позиція в базисному інструменті");

(b) опціон або варант передбачає право купівлі базисного активу ("довгий кол-опціон") та поєднується з гарантією продажу пакетів акцій в базисному інструменті ("коротка позиція в базисному активі").

4. Якщо опціон або гарантія передбачає право купівлі базисного активу ("довгий кол-опціон") або право продажу базисного активу ("довгий пут-опціон"), валова сума, зазначена в параграфі 1, повинна бути однією з двох сум, залежно від того, що є меншою сумою:

(a) ринковою вартістю базисних цінних паперів, помноженою на суму спеціальних та загальних вимог до ринкового ризику для базисного активу;

(b) вартістю позиції, визначеної методом переоцінки за ринковою вартістю або методом оцінки на основі моделі, як передбачено в пунктах (b) та (c) статті 104(2) Регламенту (ЄС) № 575/2013 ("ринкова вартість опціону чи варанту").

5. Валова сума, зазначена в параграфі 1, на всі типи опціонів чи варантів, що не мають характеристик, вказаних у параграфі 2, повинна вважатися ринковою вартістю опціону чи варанту.

1. Якщо установи надають перевагу застосовуванню підходу дельта-плюс щодо опціонів та варантів, гамма-коефіцієнт яких є неперервною функцією в ціні базисного активу та вега-коефіцієнт яких є неперервним показником очікуваної волатильності ("неперервні опціони та варанти"), вимоги до власних коштів на покриття інших ризиків опціонів чи варантів, окрім дельта-ризиків, розраховують як суму таких вимог:

(a) вимог до власних коштів щодо часткового деривативу дельта з урахуванням ціни базисного активу, що для облігаційних опціонів або варантів є частковим деривативом дельта з урахуванням дохідності при погашенні облігації із заставою, а для свопціонів є частковим деривативом дельта з урахуванням ставки своп;

(b) вимоги щодо першого часткового деривативу вартості опціону чи варанта, з урахуванням очікуваної волатильності.

2. Очікувану волатильність необхідно розглядати як значення волатильності у формулі ціноутворення опціону чи варанта, в якій, з урахуванням певної моделі ціноутворення та рівня інших спостережуваних параметрів ціноутворення, теоретична ціна опціону чи варанта дорівнює його ринковій ціні, де "ринкову ціну" розуміють відповідно до порядку, описаного в статті 3(4).

3. Вимоги до власних коштів на покриття інших ризиків дискретних опціонів чи варантів, окрім дельта- ризику, визначають таким чином:

(a) якщо опціони чи варанти придбано, як суму на рівні нуля або різниці таких значень, залежно від того, що є більшою сумою:

(i) ринкової вартості опціону чи варанта, відповідно до порядку, встановленого статтею 3(4);

(ii) дельта-еквівалентної суми, зваженої на ризик, відповідно до порядку, встановленого статтею 3(1)(b);

(b) якщо опціони чи варанти продано, як суму на рівні нуля або різниці таких значень, залежно від того, що є більшою сумою:

(i) відповідної ринкової ціни базисного активу, яка дорівнює або максимально допустимому платежу станом на дату закінчення строку, якщо його встановлено договором, або ринковій вартості базисного активу чи чинній номінальній вартості, якщо договором не встановлено жодного максимально допустимого платежу;

(ii) дельта-еквівалентної суми, зваженої на ризик, відповідно до порядку, встановленого статтею 3(1)(b);

4. Значення коефіцієнтів гамма і вега, які використовують під час розрахунку вимог до власних коштів, розраховують на основі моделі ціноутворення, як зазначено в статті 329(1), статті 352(1) та статті 358(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013. Якщо коефіцієнт гамма або вега неможливо розрахувати відповідно до цього параграфа, вимоги до рівня капіталу щодо ризиків, окрім дельта-ризику, розраховують відповідно до параграфа 3.

1. Для цілей статті 4(1)(a) вимоги до власних коштів на покриття гамма-ризику розраховують у порядку, що передбачає таку послідовність дій: