Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 8 червня 1949 року на свою тридцять другу сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно положень про працю в договорах, які укладаються державними органами влади, що є десятим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять дев'ятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот сорок дев'ятого року нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією 1949 року про положення про працю в договорах, які укладаються державними органами влади:

1. Ця Конвенція застосовується до договорів, які відповідають таким умовам:

a) принаймні одна зі сторін договору є державним органом влади;

b) виконання договору охоплює:

i) витрату коштів державним органом влади;

ii) найняття на роботу працівників іншою стороною договору;

c) метою договору є:

i) будівництво, переробка, ремонт або знесення громадських споруд;

ii) виробництво, складання, експлуатація або перевезення матеріалів, інструментів чи обладнання;

iii) виконання або надання послуг;

d) договір укладається центральним органом влади члена Міжнародної організації праці, для якого Конвенція є чинною.

2. Компетентний орган влади визначає межі та спосіб, у який ця Конвенція застосовується до договорів, укладених державними органами влади, іншими, ніж центральні.

3. Ця Конвенція застосовується до робіт, які виконуються субпідрядчиками або правонаступниками договору; компетентний орган влади вживає відповідних заходів для забезпечення такого застосування Конвенції.

4. Договори, що передбачають витрати державних коштів на суму, яка не перевищує ліміту, встановленого компетентним органом влади після консультації з заінтересованими організаціями роботодавців і працівників, якщо такі організації існують, можуть бути вилучені зі сфери чинності цієї Конвенції.

5. Компетентний орган влади має право після консультації з заінтересованими організаціями роботодавців і працівників, якщо такі організації існують, вилучити зі сфери застосування цієї Конвенції осіб, котрі займаються діяльністю управлінського, технічного, професійного або наукового напряму, умови праці яких не регулюються державним законодавством, колективними угодами або арбітражними рішеннями, і які, як правило, не виконують фізичну роботу.

1. Договори, до яких застосовується ця Конвенція, містять положення, що гарантують відповідним працівникам заробітну плату (зокрема, й грошову допомогу) і фіксують тривалість робочого часу та інші умови праці, не менш сприятливі за ті, що встановлено для роботи такого самого роду у відповідній професії або галузі промисловості в тих районах, де робота виконується:

a) на підставі колективної угоди та інших визнаних механізмів переговорів між організаціями роботодавців і працівників, що репрезентують відповідно значну кількість роботодавців і працівників в окремих професіях та галузях промисловості;

b) на підставі арбітражного рішення;

c) на підставі державного законодавства.

2. Якщо умови праці, про які йшлося в попередньому параграфі, не регулюються у вищезазначений спосіб у районах, де виконується робота, в договір вносяться положення, які гарантують заінтересованим працівникам заробітну плату (зокрема, й грошову допомогу), фіксують тривалість робочого часу та інші умови праці, не менш сприятливі ніж:

a) або ті, що встановлено на підставі колективних угод та інших визнаних механізмів переговорів, арбітражних рішень або державного законодавства щодо виконання роботи такого самого роду в окремій професії чи галузі промисловості у найближчому відповідному районі;

b) або загальний рівень, якого дотримуються роботодавці, якщо їхні загальні умови роботи подібні до тих, котрі існують в окремій професії або галузі промисловості, де діють як ці роботодавці, так і сторона, з якою укладено договір.

3. Умови положень, що увійшли до договору, та будь-які їхні зміни визначає компетентний орган влади у спосіб, що найбільш відповідає умовам, які існують у державі, після консультації із заінтересованими організаціями роботодавців і працівників, якщо такі організації є.

4. Компетентний орган влади вживає відповідних заходів для забезпечення, шляхом оприлюднення договору або іншим чином, поінформованості осіб, які зробили заявку на підряд, щодо умов положень про працю.

Якщо відповідні положення, що передбачають захист здоров'я, безпеку та добробут працівників, які беруть участь у виконанні умов договору, не можуть бути застосовані через особливості державного законодавства, колективних угод або арбітражних рішень, компетентний орган влади вживає відповідних заходів щодо забезпечення справедливих та прийнятних умов для захисту здоров'я заінтересованих працівників, їхньої безпеки та добробуту.

Закони, постанови або інші акти, які надають чинності положенням цієї Конвенції:

a) будуть:

i) доводитися до відома всіх заінтересованих осіб;

ii) визначати осіб, які несуть відповідальність за їхнє виконання;

iii) вимагати розміщення повідомлень на помітних місцях на підприємствах або в інших місцях роботи з метою інформування працівників про умови їхньої праці;

b) передбачатимуть, крім випадків, коли ефективне виконання забезпечується іншими угодами:

i) ведення відповідних записів щодо тривалості відпрацьованого працівниками робочого часу та виплаченої їм заробітної плати;

ii) підтримання системи інспекцій, потрібної для ефективного виконання.

1. За недотримання положень про працю в договорах державного підряду накладаються відповідні санкції у вигляді тимчасового припинення дії договорів або будь-яким іншим способом.

2. Для надання заінтересованим працівникам змоги отримувати заробітну плату, на яку вони мають право, вживають відповідних заходів у вигляді відрахувань з платежів за договорами або будь-яким іншим способом.

У щорічних доповідях, які подаються згідно зі статтею 22 Статуту Міжнародної організації праці, містяться повні відомості про заходи, за допомогою яких впроваджуються положення цієї Конвенції.

1. Якщо територія члена Організації охоплює великі райони, де через розпорошеність населення або рівень розвитку цих районів компетентний орган влади вважає застосування положень цієї Конвенції неможливим, цей орган влади може, після консультації з заінтересованими організаціями роботодавців і працівників, якщо такі організації є, вилучити такі райони зі сфери застосування цієї Конвенції як повністю, так і за винятком окремих підприємств і професій, на свій розсуд.

2. Згідно зі статтею 22 Статуту Міжнародної організації праці кожний член Організації у своїй першій щорічній доповіді про застосування цієї Конвенції зазначає будь-які свої райони, щодо яких має намір використати положення цієї статті, та наводить підстави для цього; жоден член Організації після подання своєї першої доповіді не може вдаватись до положень цієї статті, за винятком щодо зазначених районів.