ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 114,

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Після передачі проекту законодавчого акта національним парламентам,

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (-1),

Діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою (-2),

Оскільки:

(1) Директиву Європейського Парламенту і Ради 94/25/ЄС від 16 червня 1994 року про наближення законів, підзаконних нормативно-правових актів і адміністративних положень держав-членів щодо прогулянкових суден (-3) було ухвалено в контексті встановлення внутрішнього ринку для гармонізації характеристик безпечності прогулянкових суден в усіх державах-членах, а також для усунення бар’єрів у торгівлі прогулянковими суднами між державами-членами.

(2) Початково, Директива 94/25/ЄС поширювалася лише на прогулянкові судна з корпусом довжиною від 2,5 до 24 метрів. Директива 2003/44/ЄС Ради і Європейського Парламенту від 16 червня 2003 року про внесення змін до Директиви 94/25/ЄС (-4) розширила сферу застосування останньої на водні мотоцикли, а також інтегрувала вимоги із захисту довкілля у змінену Директиву шляхом встановлення граничних рівнів викидів відпрацьованих газів (CO, HC, NOx та твердих частинок), а також шуму від іскри.

(3) Директива 94/25/ЄС ґрунтується на принципах нового підходу, визначених Резолюцією Ради від 7 травня 1985 року про новий підхід до технічної гармонізації та стандартів (-5). Відповідно, в ній встановлено тільки основні вимоги до прогулянкових суден, а технічні деталі ухвалює Європейський Комітет зі стандартизації (CEN) та Європейський Комітет з електротехнічної стандартизації (Cenelec) відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 98/34/ЄС від 22 червня 1998 року про процедури надання інформації у сфері технічних стандартів і норм та про правила щодо послуг інформаційного суспільства (-6). Відповідність встановленим таким чином гармонізованим стандартам, реєстраційні номери яких опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу, надає презумпцію відповідності вимогам Директиви 94/25/ЄC. Досвід показав, що такі основні принципи виявили свою ефективність у зазначеній галузі, та їх необхідно не лише застосовувати надалі, але і сприяти їх подальшому просуванню.

(4) Тим не менш, в результаті технологічних змін на ринку виникли нові питання щодо екологічних вимог Директиви 94/25/ЄC. Для врахування вказаних змін, а також надання уточнень щодо рамок, в межах яких можна здійснювати торгівлю продуктами, охопленими цією Директивою, необхідно переглянути та вдосконалити деякі аспекти Директиви 94/25/ЄC, а також, у цілях забезпечення точності, зазначену Директиву необхідно скасувати та замінити цією Директивою.

(5) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 765/2008 від 9 липня 2008 року про встановлення вимог до акредитації та нагляду за ринком, пов’язані з реалізацією продуктів (-7) встановлює горизонтальні положення про акредитацію органів з оцінювання відповідності, про знак СЕ, а також рамки ринкового нагляду Союзу за продуктами, що надходять на ринок Союзу, і їх контролю, які також застосовують до продуктів, охоплених цією Директивою.

(6) Рішення Європейського Парламенту і Ради № 768/2008/ЄС від 9 липня 2008 року про спільні рамки для реалізації продуктів (-8) визначає спільні принципи та референтні положення для законодавчих цілей на основі принципів "нового підходу". Для забезпечення узгодженості з іншим секторальним законодавством щодо продуктів доцільно узгодити деякі положення цієї Директиви із зазначеним Рішенням у частині, де секторальні особливості не потребують інших рішень. Таким чином, певні означення, загальні зобов’язання суб’єктів господарювання, презумпцію відповідності, правила маркування знаком СЕ, вимоги органів з оцінювання відповідності, процедури нотифікації, а також положення про процедури, пов’язані із продуктами, що становлять ризик, необхідно узгодити із зазначеним Рішенням. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1025/2012 від 25 жовтня 2012 року про європейську стандартизацію (-9) визначає процедуру оскарження гармонізованих стандартів, якщо такі стандарти повною мірою не відповідають вимогам цієї Директиви.

(7) Для сприяння розумінню та узгодженому застосуванню цієї Директиви суб’єктами господарювання та національними органами влади необхідно уточнити сферу застосування, терміни та означення Директиви 94/25/ЄС. Зокрема, необхідно уточнити, що такі амфібійні транспортні засоби виключено зі сфери застосування цієї Директиви. Також необхідно уточнити, які типи каное та каяків виключено зі сфери застосування цієї Директиви, а також уточнити, що ця Директива поширюється лише на ті водні мотоцикли, які призначені для спорту та відпочинку.

(8) Також для сприяння розумінню та узгодженому застосуванню цієї Директиви доцільно надати означення властивих для цього сектора термінів "судна, призначені для власного користування", "довжина корпусу" та "приватний імпортер". Необхідно розширити поточне означення терміну "рушійний двигун" для врахування інноваційних рішень щодо урухомлення суден.

(9) Продукти, охоплені цією Директивою, які введено в обіг чи в експлуатацію, повинні відповідати застосовному законодавству Союзу, а суб’єкти господарювання повинні бути відповідальними за відповідність продуктів у контексті їхніх ролей в ланцюгу постачання для забезпечення високого рівня захисту публічних інтересів, таких як збереження життя та здоров’я, захист споживачів та довкілля, а також гарантування добросовісної конкуренції на ринку Союзу.

(10) Усі суб’єкти господарювання, що беруть участь у ланцюгу постачання та розповсюдження, повинні вживати належних заходів для забезпечення того, щоб продукти, охоплені цією Директивою, не становили загрози здоров’ю та безпеці осіб, майну чи довкіллю, якщо їх правильно виготовляють, підтримують в належному стані, а також щоб на ринку надавалися лише ті продукти, що відповідають застосовному законодавству Союзу. Ця Директива повинна забезпечувати чіткий та пропорційний розподіл зобов’язань, які відповідають ролі кожного суб’єкта господарювання у ланцюгу постачання та розповсюдження.

(11) Оскільки лише виробники можуть виконувати певні завдання, необхідно чітко розрізнити виробника та суб’єкта господарювання на всьому ланцюгу розповсюдження. Також необхідно чітко розрізнити імпортера та розповсюджувача, оскільки імпортер ввозить продукти з третіх країн на ринок Союзу. Таким чином, імпортер повинен забезпечити відповідність таких продуктів застосовним вимогам Союзу.

(12) Виробник, який досконало знає процес проектування й виробництва, має найкращу позицію для проведення процедури оцінювання відповідності. Тому оцінювання відповідності повинно залишатися тільки обов’язком виробника.

(13) Необхідно забезпечити відповідність продуктів, охоплених цією Директивою, що надходять на ринок Союзу з третіх країн, усім застосовним вимогам Союзу, та, зокрема, проведення виробниками належних процедур оцінювання відповідності щодо таких продуктів. Тому необхідно передбачити положення для надання можливості імпортерам забезпечити відповідність продуктів, які вони вводять в обіг, застосовним вимогам, а також те, щоб імпортери не вводили в обіг продукти, які не відповідають таким вимогам або становлять ризик. З тієї самої причини також необхідно передбачити, щоб імпортери могли пересвідчитися в тому, що процедури оцінювання відповідності було проведено, а також доступність знака СЕ та документів, складених виробниками, для інспектування наглядовими органами.

(14) Якщо розповсюджувач надає продукт, на який поширюється ця Директива, на ринку після введення його в обіг виробником чи імпортером, він повинен діяти з належною обачністю, щоб забезпечити, що його поводження з продуктом не має негативного впливу на відповідність продукту. Імпортери і розповсюджувачі повинні діяти належним чином щодо застосовних вимог під час введення продуктів в обіг або надання їх на ринку.

(15) Під час введення в обіг продукту, на який поширюється ця Директива, імпортери повинні вказувати на продукті свою назву та контакту адресу. Необхідно передбачити винятки в тих випадках, коли розмір чи характер компоненту не дозволяє вказати зазначене.

(16) Будь-який суб’єкт господарювання, який або вводить продукт в обіг під своїм найменуванням чи торговельною маркою, або модифікує продукт у спосіб, що може вплинути на дотримання чинних вимог, необхідно вважати виробником, та він повинен брати на себе обов’язки виробника.

(17) Розповсюджувачі та імпортери, з огляду на їхні близькі зв’язки з ринком, повинні залучатися до завдань з ринкового нагляду, що їх виконують компетентні національні органи, а також вони повинні бути готовими брати активну участь, надаючи таким органам усю необхідну інформацію щодо обумовленого продукту.

(18) Ввезення прогулянкових суден та водних мотоциклів з третіх країн до Союзу фізичними та юридичними особами, створеними в Союзі, є особливістю цього сектору. Однак, Директива 94/25/ЄС містить незначну кількість положень, що стосуються, або їх можна вважати такими, що стосуються приватних імпортерів з огляду на проведення оцінювання відповідності (після завершення будівництва). Таким чином, постає потреба в уточненні інших зобов’язань приватних імпортерів, які необхідно гармонізувати по суті із зобов’язаннями виробників, із деякими винятками, пов’язаними з некомерційним характером їхньої діяльності.

(19) Забезпечення простежуваності продукту по всьому ланцюгу постачання сприяє спрощенню та підвищенню ефективності ринкового нагляду. Ефективна система простежуваності спрощує завдання органів ринкового нагляду щодо простежування суб’єктів господарювання, які надавали на ринку невідповідні вимогам продукти.

(20) Для забезпечення точності та узгодженості з іншими директивами "нового підходу" необхідно чітко зазначити, що продукти, охоплені цією Директивою, можна вводити в обіг або в експлуатацію, лише якщо вони відповідають загальній вимозі щодо відсутності загрози здоров’ю та безпеці осіб, майну чи довкіллю, а також лише якщо вони відповідають обов’язковим суттєвим вимогам, встановленим у цій Директиві.

(21) У контексті двигунів, адаптованих для морського використання як рушійній двигуни, якщо на оригінальний двигун вже є схвалення типу згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 97/68/ЄС від 16 грудня 1997 року про наближення законодавств держав-членів щодо заходів, спрямованих на зменшення викидів газоподібних та твердих забрудників від двигунів внутрішнього згоряння, які встановлюють на позашляховій рухомій техніці (-10), чи Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 595/2009 від 18 червня 2009 року про затвердження типу автомобільних транспортних засобів і двигунів щодо викидів від вантажних транспортних засобів (Євро-VI) та про доступ до інформації про ремонт і технічне обслуговування транспортного засобу (-11), особи, які адаптують двигуни, повинні мати можливість спиратися на підтвердження відповідності, надане виробником базового двигуна, за умови що така адаптація не вплинула на показники викидів відпрацьованих газів.

(22) У звіті про шляхи подальшого удосконалення екологічних характеристик двигунів прогулянкових суден, поданому відповідно до статті 2 Директиви 2003/44/ЄС, було надано оцінку можливостей щодо подальшого зменшення граничних рівнів викидів відпрацьованих газів морських прогулянкових суден. У звіті було надано висновок про доцільність встановити більш жорсткі граничні рівні, у порівнянні з тими, що зазначено в Директиві 2003/44/ЄС. Граничні рівні необхідно встановити на рівні, що відображає розвиток більш екологічних технологій морських двигунів, а також уможливлює прогрес в напрямі гармонізації граничних рівнів викидів відпрацьованих газів у всьому світі. Тим не менш, граничні рівні викидів СО необхідно підвищити з метою забезпечення значного зменшення обсягів інших забрудників повітря, для того щоб відобразити технологічну ефективність та досягти якнайшвидшого впровадження, забезпечуючи при цьому прийнятний рівень соціально-економічного впливу на цей сектор економіки.

(23) Залежно від категорії палива та живлення необхідно застосувати випробувальні цикли для двигунів морського призначення, описаних у відповідних гармонізованих стандартах, а також цикли, описані у відповідних стандартах ISO, якщо вони доступні, з урахуванням значень, вказаних у пункті 2.3 частини B додатка I. Випробувальні цикли необхідно розробити для усіх двигунів згоряння, що є частиною рушійної установки, в тому числі гібридних силових установок.

(24) Випробувальне паливо, яке використовується для оцінювання відповідності суден щодо граничних рівнів викидів відпрацьованих газів, повинне відображати склад палива, яке використовується на відповідному ринку, а отже європейське випробувальне паливо підлягає використанню під час затвердження типу в Союзі. Однак, оскільки виробники з третіх країн, імовірно, не мають доступу до європейського еталонного палива, необхідно надати можливість дозвільним органам допускати випробування двигунів з використанням інших типів еталонного палива. Однак, вибір еталонного палива необхідно обмежити відповідно до специфікацій, визначених у відповідному стандарті ISO, для забезпечення якості та порівнюваності результатів випробування.

(25) Для сприяння захисту морського середовища доцільно ухвалити вимогу про обов’язкове встановлення відстійних танків на судна, оснащені туалетами.

(26) Статистика нещасних випадків показує, що ризик перекидання житлового багатокорпусного прогулянкового судна є низьким. Незважаючи на такий низький ризик, доцільно вважати, що ризик перекидання житлового багатокорпусного прогулянкового судна існує, і, в разі існування ризику перекидання, необхідно забезпечити практичну можливість для судна залишатися на плаву у перекинутому положенні та проведення евакуації.

(27) Відповідно до принципу субсидіарності, положення цієї Директиви не повинні впливати на право держав-членів визначати такі вимоги, які вони можуть вважати необхідними, щодо судноплавства у певних водах з метою захисту довкілля, в тому числі захисту від шумового випромінювання, прокладання водних шляхів та забезпечення безпеки водних шляхів, за умови що такі положення не вимагають модифікації судна, що відповідає цій Директиві, а також, що такі положення є обґрунтованими та пропорційними цілям, яких необхідно досягти.

(28) Нанесення знака СЕ, що свідчить про відповідність продукту, - це видимий результат усього процесу, що охоплює оцінювання відповідності у широкому сенсі. Загальні принципи, які регламентують знак СЕ, викладено у Регламенті (ЄС) № 765/2008. У цій Директиві необхідно встановити правила, що регламентують нанесення знака СЕ на судна, їхні компоненти та рушійні двигуни. Доцільно розширити обов’язки щодо нанесення знака СЕ також на усі стаціонарні двигуни та рушійно-стернові двигуни без вбудованого випускного трубопроводу, які необхідно вважати такими, що відповідають суттєвим вимогам цієї Директиви.

(29) Надзвичайно важливо роз’яснити виробникам, приватним імпортерам та користувачам, що, наносячи знак СЕ на продукт, виробник заявляє, що цей продукт відповідає всім застосовним вимогам, і що він бере на себе повну відповідальність за це.

(30) Знак СЕ повинен бути єдиним знаком відповідності, що позначає відповідність продукту, на який поширюється ця Директива, гармонізаційному законодавству Союзу. Однак, необхідно також дозволити інші знаки, якщо вони сприяють покращенню захисту користувача та не охоплені гармонізаційним законодавством Союзу.

(31) З метою забезпечення відповідності суттєвим вимогам необхідно встановити належні процедури оцінювання відповідності, яких повинен дотримуватися виробник. Такі процедури необхідно встановити на основі модулів оцінювання відповідності, що містяться у Рішенні № 768/2008/ЄС

. Ці процедури необхідно визначати в контексті рівня ризику, який може надходити від суден, двигунів та компонентів. Тому кожну категорію відповідності необхідно доповнити належною процедурою або можливістю обирати з-поміж декількох еквівалентних процедур.

(32) Досвід показав, що доцільно передбачити більш широкий спектр модулів оцінювання відповідності для компонентів. У питанні щодо оцінювання відповідності вимог до викидів відпрацьованих газів та шумового випромінювання необхідно розрізняти випадки із застосуванням гармонізованих стандартів та випадки без їх застосування, оскільки для останніх існує обґрунтована необхідність у більш жорсткій процедурі оцінювання відповідності. Окрім того, необхідно скасувати можливість використання референтних даних судна для випробування шумового випромінювання як таку, що є надлишковою, зважаючи на відсутність практики її застосування.

(33) Для забезпечення точної інформації про прийнятне середовище експлуатації судна назви проектних категорій суден необхідно встановлювати лише на основі суттєвих умов середовища для плавання, зокрема сили вітру та висоти істотних хвиль. Чотири проектні категорії A, B, C та D, призначені для позначення діапазонів сили вітру та висоти істотних хвиль в проектувальних цілях, із пояснювальними записками.

(34) Директива 94/25/ЄС містить правила оцінювання після завершення будівництва прогулянкових суден, яке здійснює будь-яка фізична чи юридична особа, заснована в межах Союзу, яка вводить продукт в обіг чи в експлуатацію у випадках, в яких виробник не виконує зобов’язання щодо відповідності продукту положенням цієї Директиви. Для забезпечення узгодженості доцільно розширити сферу оцінювання після завершення будівництва, щоб охопити не лише прогулянкові судна, але й водні мотоцикли. Для забезпечення точності необхідно встановити, в яких випадках можна використовувати оцінювання після завершення будівництва. Окрім цього, в контексті ввезення, його використання необхідно обмежити випадками некомерційного ввезення приватними імпортерами для попередження зловживання оцінюванням після завершення будівництва для комерційних цілей. Також існує потреба у розширенні обов’язку особи, що здійснює запит на оцінювання після завершення будівництва, надавати документи нотифікованому органу для забезпечення належного оцінювання відповідності продукту нотифікованим органом.

(35) Оскільки необхідно забезпечити однаково високий рівень ефективності органів, що здійснюють оцінювання відповідності продуктів, охоплених цією Директивою, на території Союзу, а також оскільки такі органи повинні виконувати свої функції на однаковому рівні та за умов добросовісної конкуренції, необхідно встановити обов’язкові вимоги для органів оцінювання відповідності, які бажають бути нотифікованими для надання послуг із оцінювання відповідності згідно з цією Директивою.

(36) Для забезпечення сталого рівня якості оцінювання відповідності продуктів, охоплених цією Директивою, необхідно не лише консолідувати вимоги, яких повинні дотримуватися органи, що бажають бути нотифікованими, але й водночас визначити вимоги, яких повинні дотримуватися нотифіковані органи та інші органи, залучені до оцінювання, нотифікації та моніторингу нотифікованих органів.

(37) У Регламенті (ЄС) № 765/2008 доповнено та посилено поточні засади щодо ринкового нагляду за продуктами, на які поширюється дія гармонізаційного законодавства Союзу, із врахуванням продуктів, охоплених цією Директивою. Держави-члени, таким чином, повинні організовувати та здійснювати ринковий нагляд за такими продуктами відповідно до зазначеного Регламенту, а також, у застосовних випадках, відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2001/95/ЄС від 3 грудня 2001 року про загальну безпечність продуктів (-12).

(38) Для підвищення прозорості та зменшення часу опрацювання необхідно удосконалити існуючу запобіжну процедуру, що надає Комісії можливість досліджувати обґрунтування заходів, що вживаються державою-членом по відношенню до продуктів, які вона вважає невідповідними, для покращення її ефективності та застосування наявних експертних ресурсів держав-членів.

(39) Існуючу систему потрібно доповнити процедурою, що надає заінтересованим сторонам можливість бути поінформованими про вжиті заходи щодо продуктів, охоплених цією Директивою, які становлять ризик для здоров’я та безпеки осіб чи інших аспектів захисту суспільних інтересів. Вона також повинна дозволяти органам ринкового нагляду, за співпраці з відповідними суб’єктами господарювання, вчиняти деякі дії щодо таких продуктів на раніших етапах.

(40) Якщо держави-члени та Комісія досягають згоди щодо обґрунтування заходів, вжитих державою-членом, подальша участь Комісії не є необхідною.

(41) Для врахування прогресу технічних знань та нових наукових даних право ухвалювати акти відповідно до статті 290 Договору про функціонування Європейського Союзу необхідно делегувати Комісії для внесення змін до пунктів 2.3, 2.4 і 2.5 секції 2, секції 3 частини B та секції 3 частини C додатка I, а також додатків V, VII та IX. В подальшому це дозволить Комісії включити випробувальні цикли для гібридних двигунів та внести змішане пробне біопаливо до таблиці випробувального палива, щойно такі пробні види палива будуть прийняті на міжнародному рівні. Особливо важливо, щоб Комісія на етапі підготовчої роботи проводила належні консультації, у тому числі на рівні експертів. Комісія, під час підготовлення та розроблення делегованих актів, повинна забезпечити одночасне, своєчасне та належне передання відповідних документів Європейському Парламенту і Раді.

(42) Для того, щоб забезпечити уніфіковані умови для імплементації цієї Директиви, необхідно наділити Комісію виконавчими повноваженнями. Такі повноваження необхідно здійснювати відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 від 16 лютого 2011 року про встановлення правил і загальних принципів стосовно механізмів контролю державами-членами здійснення Комісією виконавчих повноважень (-13).

(43) Для ухвалення імплементаційних актів, які вимагають від нотифікуючої держави-члена вжити необхідних коригувальних заходів щодо нотифікованих органів, які не відповідають або більше не відповідають вимогам до їхньої нотифікації, повинна використовуватися дорадча процедура.

(44) Для ухвалення імплементаційних актів, що забезпечують уніфіковане застосування цієї Директиви, зокрема щодо додаткових положень, встановлених у статті 24, про процедури оцінювання відповідності, а також щодо вимог до проектних категорій суден, ідентифікації суден, таблички виробника, інструкції для користувача, газової системи, системи запобігання викидам, звітної анкети та навігаційних вогнів, необхідно застосувати експертну процедуру.

(45) Комісія повинна за допомогою імплементаційних актів, враховуючи їхній особливий характер, діючи без застосування Регламенту (ЄС) № 182/2011, визначати, чи є обґрунтованими заходи, вжиті державами-членами щодо продукту, що становить ризик для здоров’я чи безпеки осіб, майна чи довкілля.

(46) Комісія повинна негайно ухвалити застосовні імплементаційні акти у відповідних виправданих випадках, пов’язаних із оцінюванням відповідності, проектними категоріями суден, навігаційними вогнями, системою запобігання викидам та газовими приладами, що становлять ризик для здоров’я чи безпеки осіб, майна чи довкілля.

(47) Відповідно до усталеної практики комітет, створений відповідно до цієї Директиви, може відігравати важливу роль у процесі дослідження питань застосування цієї Директиви, що їх піднімає або голова комітету, або представник держави-члена відповідно до своїх процедурних правил.

(48) Для забезпечення моніторингу та ефективності цієї Директиви держави-члени повинні пройти анкетування щодо застосування цієї Директиви. Після цього Комісія повинна скласти та оприлюднити звіт щодо застосування цієї Директиви.

(49) Держави-члени повинні встановити правила щодо санкцій за порушення цієї Директиви та забезпечити їх виконання. Такі санкції повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними.

(50) Для надання виробникам та іншим суб’єктам господарювання достатнього часу для адаптування до вимог, встановлених у цій Директиві, необхідно передбачити достатній перехідний період після набуття чинності цією Директивою, під час якого продукти, які відповідають положенням Директиви 94/25/ЄС, можна надалі вводити в обіг.

(51) Для сприяння застосуванню цієї Директиви малими та середніми виробниками підвісних рушійних двигунів з запалюванням від іскри потужністю 15 кВт чи менше, а також для надання їм можливості адаптуватися до нових вимог доцільно встановити окремий перехідний період для таких виробників.

(52) Оскільки мету цієї Директиви, а саме, забезпечення високого рівня захисту життя та здоров’я людей, а також захисту довкілля разом з гарантією функціонування внутрішнього ринку через встановлення гармонізованих вимог до продуктів, охоплених цією Директивою, та мінімальних вимог до ринкового нагляду, не можна достатньою мірою досягти на рівні держав-членів, а зважаючи на масштаб і наслідки, її можна краще досягти на рівні Союзу, Союз може ухвалити інструменти відповідно до принципу субсидіарності, встановленого в статті 5 Договору про Європейський Союз. Відповідно до принципу пропорційності, встановленого у вказаній статті, ця Директива не виходить за межі необхідного для досягнення таких цілей.

(53) Таким чином, Директиву 94/25/ЄС необхідно скасувати,

УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

У цій Директиві встановлено вимоги до проектування та виробництва продуктів, вказаних у статті 2(1), а також правила щодо їх вільного руху в Союзі.

1. Цю Директиву застосовують до таких продуктів:

(a) прогулянкові судна та частково завершені прогулянкові судна;

(b) водні мотоцикли та частково завершені водні мотоцикли;

(c) компоненти, наведені в додатку II, у разі введення їх в обіг в Союзі окремо, далі - "компоненти";

(d) рушійні двигуни, які встановлюються чи спеціально призначені для встановлення на чи в судно;

(e) рушійні двигуни, які встановлюються на чи в судно і підлягають значній модифікації;

(f) судна, які підлягають значному переобладнанню.

2. Цю Директиву не застосовують до таких продуктів:

(a) з огляду на вимоги до проектування та побудови, встановлені в частині A додатка I:

(i) судна, призначені винятково для змагань, в тому числі байдарки та тренувальні байдарки, марковані як такі виробником;

(ii) каное та каяки, спроектовані так, що їхнім джерелом рушійної сили є лише людина, гондоли і катамарани;

(iii) дошки для серфінгу, спроектовані так, що їхнім джерелом рушійної сили є лише вітер, та керування якими здійснюється однією чи декількома особами в стоячому положенні;

(iv) дошки для серфінгу;

(v) оригінальні історичні судна та їхні окремі репліки, спроектовані до 1950 року, побудовані переважно із оригінальних матеріалів та марковані як такі виробником;

(vi) експериментальні судна за умови, що їх не введено в обіг в межах Союзу;

(vii) судна, побудовані для власного користування, за умови, що їх в подальшому не введено в обіг в межах Союзу протягом п’яти років з дати введення судна в експлуатацію;

(viii) судна, спеціально призначені для перевезення пасажирів в комерційних цілях з екіпажем без обмеження дії параграфа 3, незважаючи на кількість пасажирів;

(ix) підводні апарати;

(x) транспортні засоби на повітряній подушці;

(xi) судна на підводних крилах;

(xii) судна із паровими двигунами зовнішнього згоряння, що працюють на вугіллі, коксі, деревині, нафті чи газі;

(xiii) амфібійні транспортні засоби, такі як колісні чи гусеничні моторні транспортні засоби, що можуть працювати як на воді, так і на суходолі;

(b) з огляду на вимоги щодо викидів відпрацьованих газів, встановлені у частині B додатка I:

(i) рушійні двигуни, які встановлено чи призначено для встановлення на такі продукти:

- судна, призначені винятково для змагань, позначені виробником як такі;

- експериментальні судна за умови, що їх не введено в обіг в межах Союзу;

- судна, призначені для перевезення пасажирів в комерційних цілях з екіпажем, без обмеження дії параграфа 3, незважаючи на кількість пасажирів;

- підводні апарати;

- транспортні засоби на повітряній подушці;

- судна на підводних крилах;

- амфібійні транспортні засоби, такі як колісні чи гусеничні моторні транспортні засоби, що можуть працювати як на воді, так і на суходолі;

(ii) оригінальні історичні рушійні двигуни та їхні репліки, виготовлені на основі проектів, розроблених до 1950 року, які не вироблялися серійно та призначалися для суден, вказаних в підпунктах (v) чи (vii) пункту (a);

(vii) рушійні двигуни, побудовані для власного користування, за умови, що їх не введено відразу ж в обіг в межах Союзу протягом п’яти років з дати введення судна в експлуатацію;

(c) з огляду на вимоги щодо шумового випромінювання, вказані в частині C додатка I:

(i) усі судна, вказані в пункті (b);

(ii) судна, побудовані для власного користування, за умови, що їх в подальшому не введено в обіг на ринок Союзу протягом п’яти років з дати введення судна в експлуатацію.

3. Якщо судна вводять в обіг на ринок Союзу для цілей відпочинку, той факт, що ті самі судна також можна використовувати для чартерних рейсів, спорту чи непрофесійних тренувань, не перешкоджає поширенню на них дії цієї Директиви.

Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:

(1) "судно" означає будь-яке прогулянкове судно або водний мотоцикл;

(2) "прогулянкове судно" означає будь-яке судно будь-якого типу, за винятком водного мотоцикла, що використовується у цілях спорту та відпочинку, довжина корпусу якого становить від 2,5 м до 24 м, незалежно від засобу урухомлення;

(3) "водний мотоцикл" означає судно, призначене для використання в цілях спорту та відпочинку, з довжиною корпусу менш ніж 4 м, обладнане рушійним двигуном з водоструменевим насосом, що виконує функцію основного джерела урухомлення, та спроектоване для управління однією або декількома особами у положенні сидячи чи стоячи, зокрема, на колінах, перебуваючи ззовні корпусу, а не всередині нього;

(4) "судно, призначене для власного користування" означає судно, що, головним чином, виготовлене його майбутнім власником для особистого використання;

(5) "рушійний двигун" означає будь-який двигун внутрішнього згоряння із запалюванням від іскри або від стиснення, який безпосередньо чи опосередковано використовують для цілей урухомлення;

(6) "значна модифікація двигуна" означає модифікацію рушійного двигуна, що потенційно може спричинити перевищення граничних рівнів викидів, встановлених у частині B додатка I, або збільшити номінальну потужність двигуна більш ніж на 15 %;

(7) "значне переобладнання судна" означає переобладнання судна, за якого змінюється засіб урухомлення судна та яке передбачає значну модифікацію двигуна або змінює судно таким чином, що воно не може відповідати застосовним суттєвим вимогам щодо безпеки та довкілля, встановленим у цій Директиві.

(8) "засіб урухомлення" означає засіб надання рушійної сили судну;

(9) "сімейство двигунів" означає групу двигунів, виділену виробником, які з огляду на їхню будову мають схожі характеристики викидів відпрацьованих газів чи шумового випромінювання;

(10) "довжина корпусу" означає довжину корпусу, встановлену відповідно до гармонізованого стандарту;

(11) "надання на ринку" означає постачання продукту на ринок Союзу для розповсюдження, споживання чи використання в процесі комерційної діяльності за оплату чи безоплатно;

(12) "введення в обіг" означає перше надання продукту на ринку Союзу;

(13) "введення в експлуатацію" означає перше використання на території Союзу продукту, на який поширюється ця Директива, його кінцевим споживачем;

(14) "виробник" означає будь-яку фізичну чи юридичну особу, що виробляє продукт або замовляє проектування чи виготовлення такого продукту, а також реалізовує такий продукт під своїм найменуванням або під своєю торговельною маркою;

(15) "уповноважений представник" означає будь-яку фізичну чи юридичну особу, засновану в межах Союзу, яка одержала від виробника письмове доручення діяти від його імені стосовно визначених завдань;

(16) "імпортер" означає будь-яку фізичну чи юридичну особу, засновану в межах Союзу, яка вводить в обіг на ринку Союзу продукт з третьої країни;

(17) "приватний імпортер" означає будь-яку фізичну чи юридичну особу, засновану в межах Союзу, яка імпортує в процесі некомерційної діяльності продукт з третьої країни в Союз з метою введення його в експлуатацію для власного використання;

(18) "розповсюджувач" означає будь-яку фізичну чи юридичну особу в ланцюзі постачання, що не є виробником чи імпортером, яка надає продукт на ринку;

(19) "суб’єкти господарювання" означає виробника, уповноваженого представника, імпортера та розповсюджувача;

(20) "гармонізований стандарт" означає гармонізований стандарт відповідно до пункту (с) статті 2(1) Регламенту (ЄС) № 1025/2012;

(21) "акредитація" означає акредитацію відповідно до пункту 10 статті 2 Регламенту (ЄС) № 765/2008;

(22) "національний орган з акредитації" означає національний орган з акредитації відповідно до пункту 11 статті 2 Регламенту (ЄС) № 765/2008;

(23) "оцінювання відповідності" означає процес, який показує, чи були виконані вимоги цієї Директиви щодо продукту;

(24) "орган з оцінювання відповідності" означає орган, що здійснює заходи з оцінювання відповідності, в тому числі калібрування, випробування, сертифікацію та інспектування;

(25) "відкликання" означає будь-які заходи, спрямовані на повернення продукту, який вже було надано кінцевому користувачу;

(26) "вилучення з обігу" означає будь-які заходи, спрямовані на запобігання наданню продукту в ланцюгу постачання на ринку;

(27) "ринковий нагляд" означає діяльність, яку здійснюють органи публічної влади та заходи, яких вони вживають, для забезпечення того, щоб продукти відповідали застосовним вимогам, встановленим у гармонізаційному законодавстві Союзу, та не загрожували здоров’ю, безпеці чи будь-якому іншому аспекту захисту суспільних інтересів;

(28) "маркування знаком СЕ" означає маркування, за допомогою якого виробник зазначає, що продукт відповідає застосовним вимогам, встановленим у гармонізаційному законодавстві Союзу, що передбачає нанесення такого знака;

(29) "гармонізаційне законодавство Союзу" означає будь-яке законодавство Союзу, що гармонізує умови реалізації продуктів.

1. Продукти, вказані в статті 2(1), можна вводити в обіг чи в експлуатацію лише за умови, що вони не становлять загрози здоров’ю чи безпеці осіб, майну чи довкіллю, якщо їх належним чином підтримують в належному стані та використовують за призначенням, та лише за умови, що вони відповідають застосовним суттєвим вимогам, встановленим у додатку I.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб продукти, вказані в статті 2(1), було надано на ринку чи введено в експлуатацію лише за умови їхньої відповідності вимогам параграфа 1.

Ця Директива не повинна перешкоджати державам-членам ухвалювати положення щодо судноплавства у певних водах з метою захисту довкілля, прокладання водних шляхів та забезпечення безпеки водних шляхів за умови, що у вказаних положеннях не вимагається модифікація судна для відповідності цій Директиві і що такі положення є обґрунтованими та пропорційними.

1. Держави-члени не повинні перешкоджати наданню на ринку або, без обмеження дії статті 5, введенню в експлуатацію на їхній території суден, що відповідають положенням цієї Директиви.

2. Держави-члени не повинні перешкоджати наданню на ринку частково завершених суден, якщо виробник чи імпортер відповідно до додатка III декларує, що вони призначені для завершення іншими сторонами.

3. Держави-члени не повинні перешкоджати наданню на ринку чи введенню в експлуатацію компонентів, що відповідають положенням цієї Директиви, призначеним для встановлення на судна згідно з декларацією виробника чи імпортера відповідно до статті 15.

4. Держави-члени не повинні перешкоджати наданню на ринку або введенню в експлуатацію будь-яких з наведених нижче рушійних двигунів:

(a) двигуни, встановлені чи не встановлені на судна, які відповідають положенням цієї Директиви;

(b) двигуни, що встановлені на суднах і що мають затвердження типу згідно з Директивою 97/68/ЄС, які не перевищують ступінь III A, ступінь III B чи ступінь IV граничних рівнів викидів для двигунів CI, що їх використовують для інших цілей, ніж урухомлення суден внутрішнього плавання, локомотивів чи залізничних вагонів, як передбачено пунктом 4.1.2 додатка I згаданої Директиви, які відповідають положенням цієї Директиви, за винятком вимог щодо викидів відпрацьованих газів, встановлених у частині B додатка I;

(c) двигуни, що встановлені на суднах і що мають затвердження типу згідно з (ЄС) № 595/2009, які відповідають положенням цієї Директиви, за винятком вимог щодо викидів відпрацьованих газів, встановлених у частині B додатка I.

Пункти (b) та (c) першого підпараграфа застосовують за умови, що відповідальна за адаптацію особа під час адаптації двигуна для встановлення на судно повинна забезпечити повне врахування даних та іншої інформації, наданої виробником двигуна, для забезпечення того, що у разі встановлення відповідно до інструкції зі становлення, наданої особою, що здійснює адаптацію двигуна, такий двигун надалі відповідатиме вимогам щодо викидів відпрацьованих газів відповідно до Директиви 97/68/ЄС чи Регламенту (ЄС) № 595/2009, як було задекларовано виробником двигуна. Особа, що здійснює адаптацію двигуна, повинна задекларувати, відповідно до статті 15, що двигун надалі виконує вимоги щодо викидів відпрацьованих газів відповідно до Директиви 97/68/ЄС чи Регламенту (ЄС) № 595/2009, як було задекларовано виробником двигуна, у разі встановлення згідно з інструкцією зі встановлення, наданою особою, що здійснює адаптацію двигуна.

5. Під час проведення торговельних ярмарків, виставок, експозицій чи інших подібних заходів держави-члени не повинні перешкоджати демонстрації продуктів, вказаних у статті 2(1), які не відповідають положенням цієї Директиви, за умови, що візуально помітний знак чітко позначає те, що такі продукти не відповідають положенням цієї Директиви, не підлягають наданню на ринку чи введенню в експлуатацію в межах Союзу, допоки не буде забезпечено їхню відповідність.

1. У процесі введення в обіг своїх продуктів виробники повинні забезпечити, щоб їх було спроектовано та виготовлено відповідно до вимог, встановлених у статті 4(1) та додатку I.

2. Виробники повинні оформлювати технічну документацію відповідно до статті 25, а також проводити процедуру оцінювання відповідності або забезпечувати її проведення відповідно до статей 19, 22 та статті 24.

Якщо відповідність продукту застосовним вимогам було підтверджено в результаті такої процедури, виробники повинні оформити декларацію згідно зі статтею 15 та нанести маркування знаком СЕ відповідно до статті 17 та 18.

3. Виробники повинні зберігати технічну документацію та копію декларації відповідно до статті 15 протягом 10 років після введення продукту в обіг.

4. Виробники повинні забезпечувати наявність процедур для підтримання відповідності серійного виробництва. Зміни у дизайні або характеристиках продукту, а також зміни у гармонізованих стандартах, за якими декларують відповідність продукту, необхідно враховувати відповідним чином.

Якщо таке вважають доцільним з огляду на ризики, що становить продукт, виробники повинні для захисту здоров’я та безпеки споживачів проводити вибіркове випробування наданих на ринку продуктів, розглядати скарги, продукти, що не відповідають вимогам, та випадки відкликання продуктів і, за необхідності, вести їх облік, а також інформувати розповсюджувачів про будь-який такий моніторинг.

5. Виробники повинні забезпечити наявність на їхніх продуктах номера типу, номера партії, серійного номера чи іншого елементу, за яким його можна ідентифікувати, або, якщо розмір чи характер компонентів не дозволяє розміщення зазначених елементів, забезпечити наявність необхідної інформації на пакованні чи в документах, що додаються до продукту.

6. Виробники повинні зазначати своє найменування, зареєстроване комерційне найменування чи зареєстровану торговельну марку, а також свою контактну адресу на продукті або, якщо це неможливо, на пакованні продукту чи в документі, що додається до нього. В адресі має бути вказаний єдиний контактний пункт, через який можна зв’язатися з виробником.

7. Виробники повинні забезпечити, щоб продукт супроводжувався інструкціями та інформацією щодо безпечності, що міститься в інструкції з експлуатації, мовою чи мовами, легко зрозумілими для споживачів та інших кінцевих користувачів, як встановлено відповідними державами-членами.

8. Виробники, які вважають чи мають підстави вважати, що продукт, який вони ввели в обіг, не відповідає положенням цієї Директиви, повинні негайно вжити необхідних коригувальних заходів для приведення такого продукту у відповідність, вилучення його з обігу чи його відкликання, залежно від ситуації. Окрім того, якщо продукт становить ризик, виробники повинні негайно поінформувати про це компетентні національні органи держав-членів, на ринки яких вони надали цей продукт, повідомивши деталі, зокрема, щодо невідповідності та будь-яких вжитих коригувальних заходів.

9. Виробники повинні на обґрунтований запит від компетентного національного органу надати йому всю інформацію та документи, необхідні для підтвердження відповідності продукту, мовою, легко зрозумілою для такого органу. На вимогу зазначеного органу вони повинні співпрацювати з ним щодо вчинення будь-яких дій для усунення ризиків, що становлять продукти, введені ними в обіг.

1. Виробник може письмовим дорученням призначити уповноваженого представника.

2. Доручення, яке видається уповноваженому представнику, не повинне передбачати виконання обов’язків, установлених у статті 7(1), а також складання технічної документації.

3. Уповноважений представник виконує завдання, зазначені в дорученні, отриманому від виробника. Доручення повинно дозволяти уповноваженому представнику здійснювати принаймні такі дії:

(a) зберігати копію декларації, як зазначено у статті 15, та технічну документацію для надання національним наглядовим органам протягом 10 років після введення продукту в обіг;

(b) на обґрунтований запит від компетентного національного органу надавати йому усю інформацію та документи, необхідні для підтвердження відповідності продукту;

(c) співпрацювати з компетентними національними органами на їхній запит щодо будь-якого заходу, вживаного для усунення ризиків, що становлять продукти, на які поширюється дія доручення.

1. Імпортери зобов’язані вводити в обіг лише продукти, що відповідають вимогам.

2. Перед введенням продукту в обіг імпортери зобов’язані забезпечити виконання відповідних процедур оцінювання відповідності виробником. Також вони повинні забезпечити оформлення технічної документації виробником, наявність на продукті знака СЕ згідно зі статтею 17, документів, необхідних відповідно до статті 15 та пункту 2.5 частини A додатка I, пункту 4 частини B додатка I та пункту 2 частини C додатка I, а також дотримання виробником вимог, встановлених у статті 7(5) та (6).

Якщо імпортер вважає або має підстави вважати, що продукт не відповідає вимогам, встановленим у статті 4(1) та додатка I, він не повинен вводити продукт в обіг, допоки цей продукт не буде приведено у відповідність. Окрім цього, якщо продукт становить ризик, імпортер повинен поінформувати про це виробника та органи ринкового нагляду.

3. Імпортери повинні зазначати своє найменування, зареєстроване комерційне найменування чи зареєстровану торговельну марку, а також свою контактну адресу на продукті або, якщо компоненти унеможливлюють це, на пакованні продукту чи в документі, що додається до нього.

4. Імпортери повинні забезпечити, щоб продукт супроводжувався інструкціями та інформацією щодо безпечності, що міститься в інструкції для користувача, мовою чи мовами, легко зрозумілими для споживачів та інших кінцевих користувачів, як встановлено відповідними державами-членами.

5. Імпортери повинні забезпечити, щоб під час перебування продукту в сфері їхньої відповідальності умови зберігання чи транспортування не спричинювали загрози невідповідності цього продукту вимогам, встановленим у статті 4(1) та додатку I.

6. Якщо таке вважають доцільним з огляду на ризики, що становить продукт, імпортери повинні для захисту здоров’я та безпеки споживачів проводити вибіркове випробування наданих на ринку продуктів, розглядати та, за необхідності, вести облік скарг, продуктів, що не відповідають вимогам, та випадків відкликання продуктів, а також повинні інформувати розповсюджувачів про будь-який такий моніторинг.

7. Імпортери, які вважають чи мають підстави вважати, що продукт, який вони ввели в обіг, не відповідає положенням цієї Директиви, повинні негайно вжити необхідних коригувальних заходів для приведення такого продукту у відповідність, вилучення його з обігу чи його відкликання, залежно від ситуації. Окрім того, якщо продукт становить ризик, імпортери повинні негайно поінформувати про це компетентні національні органи держав-членів, на ринки яких вони надали цей продукт, повідомивши деталі, зокрема, щодо невідповідності та будь-яких вжитих коригувальних заходів.

8. Імпортери повинні зберігати копію декларації відповідно до статті 15 для надання національним наглядовим органам протягом 10 років після введення продукту в обіг, а також забезпечити можливість надання доступу до технічної документації таким органам на їхній запит.

9. Імпортери повинні на обґрунтований запит від компетентного національного органу надати йому усю інформацію та документи, необхідні для підтвердження відповідності продукту, мовою, легко зрозумілою для такого органу. На вимогу зазначеного органу вони повинні співпрацювати з ним щодо вчинення будь-яких дій для усунення ризиків, що становлять продукти, введені ними в обіг.

1. У процесі надання продукту на ринку розповсюджувачі повинні діяти з належною обачністю відповідно до вимог цієї Директиви.

2. Перед наданням продукту на ринку розповсюджувачі повинні перевірити наявність на продукті знака СЕ згідно зі статтею 17, що його супроводжують документи, необхідні відповідно до статті 7(7), статті 15 та пункту 2.5 частини A додатка I, пункту 4 частини B додатка I та пункту 2 частини C додатка I, інструкцій та інформації з безпеки мовою чи мовами, легко зрозумілими для споживачів та інших кінцевих користувачів в державах-членах, в яких продукт призначений для надання на ринку, а також дотримання виробником та імпортером вимог, встановлених у статті 7(5), (6) та статті 9(3).

Якщо розповсюджувач вважає або має підстави вважати, що продукт не відповідає вимогам, встановленим у статті 4(1) та додатка I, він не повинен вводити продукт в обіг, допоки цей продукт не буде приведено у відповідність. Окрім цього, якщо продукт становить ризик, розповсюджувач повинен поінформувати про це виробника чи імпортера та органи ринкового нагляду.

3. Розповсюджувачі повинні забезпечити, щоб під час перебування продукту в сфері їхньої відповідальності умови зберігання чи транспортування не спричинювали загрози невідповідності цього продукту вимогам, встановленим у статті 4(1) та додатку I.

4. Розповсюджувачі, які вважають чи мають підстави вважати, що продукт, який вони надали на ринку, не відповідає положенням цієї Директиви, повинні негайно вжити коригувальних заходів, необхідних для приведення цього продукту у відповідність, вилучення його з обігу чи його відкликання, залежно від ситуації. Окрім того, якщо продукт становить ризик, розповсюджувачі повинні негайно поінформувати про це компетентні національні органи держав-членів, на ринки яких вони надали цей продукт, повідомивши деталі, зокрема, щодо невідповідності та будь-яких вжитих коригувальних заходів.

5. Розповсюджувачі повинні на обґрунтований запит компетентного національного органу надавати такому органу всю інформацію та документацію, необхідні для підтвердження відповідності продукту вимогам. На вимогу зазначеного органу вони повинні співпрацювати з ним щодо вжиття будь-яких дій для усунення ризиків, що становлять продукти, надані ними на ринку.

Імпортер або розповсюджувач вважається виробником для цілей цієї Директиви і повинен виконувати обов’язки виробника відповідно до статті 7, якщо він вводить в обіг продукт під своїм найменуванням чи торговельною маркою або модифікує вже введений в обіг продукт у спосіб, що може вплинути на відповідність вимогам цієї Директиви.

1. Якщо виробник не виконує обов’язки щодо відповідності продукту положенням цієї Директиви, приватний імпортер перед введенням продукту в експлуатацію повинен упевнитися в тому, що його було сконструйовано та виготовлено відповідно до вимог, встановлених у статті 4(1) та додатку I, а також виконувати чи забезпечувати виконання обов’язків виробника, встановлених у статті 7(2), (3), (7) та (9).

2. У разі ненадання необхідної технічної документації виробником приватний імпортер повинен забезпечити її укладання з використанням належних експертних ресурсів.

3. Приватний імпортер повинен забезпечити нанесення на продукт найменування та адреси нотифікованого органу, який провів оцінювання відповідності продукту.

1. Суб’єкти господарювання на запит повинні ідентифікувати для органів ринкового нагляду:

(a) будь-якого суб’єкта господарювання, який постачив їм продукт;

(b) будь-якого суб’єкта господарювання, якому вони постачили продукт.

Суб’єкти господарювання повинні мати можливість надавати інформацію, вказану в першому підпараграфі, протягом 10 років після того, як їм було постачено продукт, та протягом 10 років після того, як вони постачили цей продукт.

2. Приватні імпортери повинні на запит ідентифікувати для органів ринкового нагляду суб’єкти господарювання, які здійснили постачання їм продукту.

Приватні імпортери повинні мати можливість надати інформацію, вказану в першому підпараграфі, протягом 10 років після того, як їм було постачено цей продукт.

Продукти, що відповідають гармонізованим стандартам, покликання на які було опубліковано в Офіційному віснику Європейського Союзу, або частинам таких стандартів, вважають такими, що відповідають вимогам, передбаченим в таких стандартах чи їхніх частинах, визначених в статті 4(1) та додатку I.

1. У декларації про відповідність вимогам ЄС необхідно засвідчити відповідність вимогам, зазначеним у статті 4(1) та додатка I, чи вимогам, вказаним в пунктах (b) чи (c) статті 6(4).

2. Декларація про відповідність вимогам ЄС повинна мати типову структуру, наведену в додатку IV до цієї Директиви, містити елементи, визначені у відповідних модулях додатка II до Рішення № 768/2008/ЄС та додатка V до цієї Директиви, і постійно оновлюватися. Її необхідно перекласти мовою чи мовами, які вимагає держава-член, на ринку якої продукт було надають чи вводять в експлуатацію.

3. Оформлюючи Декларацію про відповідність вимогам ЄС, виробник, приватний імпортер чи особа, відповідальна за адаптацію двигуна відповідно до пунктів (b) та (c) статті 6(4), беруть на себе відповідальність за відповідність продукту.

4. Декларацію про відповідність вимогам ЄС, вказану в параграфі 3, необхідно додавати до таких продуктів, якщо їх було надано на ринку чи введено в експлуатацію:

(a) судна;

(b) компоненти, якщо вони введені в обіг окремо;

(c) рушійні двигуни.

5. Декларація виробника чи імпортера відповідно до додатка III для частково завершених суден повинна містити елементи, зазначені у зазначеному додатку, її необхідно додавати до частково завершених суден. Її необхідно перекласти мовою чи мовами, які вимагають держава-члени, на ринку якої було надано продукт.

Знак СЕ повинен відповідати загальним принципам, встановленим у статті 30 Регламенту (ЄС) № 765/2008.

1. Маркуванню знаком СЕ підлягають такі продукти, якщо їх надають на ринку чи вводять в експлуатацію, а саме:

(a) судна;

(b) компоненти;

(c) рушійні двигуни.

2. Держави-члени повинні вважати продукти, вказані в параграфі 1, які мають знак СЕ, такими, що відповідають положенням цієї Директиви.

1. Знак СЕ необхідно наносити на продукти, вказані в статті 17(1), так, щоб забезпечити його видимість, чіткість та стійкість. У випадку компонентів, для яких це неможливо або не гарантовано через розміри чи характер продукту, знак СЕ необхідно наносити на паковання чи документи, що додаються до нього. На суднах знак СЕ повинен бути нанесений на табличку виробника, що її прикріплюють окремо від ідентифікаційного номеру судна. На рушійних двигунах знак СЕ повинен бути нанесений на двигун.

2. Знак СЕ необхідно наносити перед введенням продукту в обіг чи в експлуатацію. Після знака СЕ та ідентифікаційного номеру, вказаного в параграфі 3, може бути нанесена піктограма чи будь-який інший символ, що вказує на особливості ризику чи використання.

3. Після знака СЕ зазначають ідентифікаційний номер нотифікованого органу, якщо такий орган залучають на етапі контролю за виробництвом чи оцінювання після завершення будівництва.

Ідентифікаційний номер нотифікованого органу повинен наносити безпосередньо такий орган або, відповідно до його вказівок, виробник, його уповноважений представник чи особа, вказана в статті 19(2), (3) чи (4).

1. Виробник повинен застосовувати процедури, визначені в модулях статей 20, 21 та 22, перед введенням в обіг продуктів, вказаних у статті 2(1).

2. Приватний імпортер повинен застосовувати процедуру, зазначену у статті 23, перед введенням в експлуатацію продукту, вказаного в статті 2(1), якщо виробник не провів оцінювання відповідності цього продукту.

3. Будь-яка особа, що вводить в обіг чи в експлуатацію рушійний двигун або судно, які пройшли значну модифікацію чи переобладнання, або особа, що змінює цільове призначення судна, не охопленого цією Директивою, так, що воно підпадає під сферу застосування цієї Директиви, повинна застосовувати процедуру, вказану в статті 23, перед введенням продукту в обіг чи в експлуатацію.

4. Будь-яка особа, що вводить в обіг судно, побудоване для власного користування, до завершення п’ятирічного періоду, вказаного в підпункті (vii) пункту (a) статті 2(2), повинна застосовувати процедуру, вказану в статті 23, перед введенням продукту в обіг.

1. Щодо проектування та побудови прогулянкових суден необхідно застосовувати такі процедури, встановлені в додатку II до Рішення № 768/2008/ЄС:

(a) для проектних категорій A та B, вказаних в пункті 1 частини A додатка I:

(i) для прогулянкових суден із довжиною корпусу від 2,5 до 12 м будь-який з таких модулів:

- модуль A1 (внутрішній контроль виробництва і контрольовані випробування продукції);

- модуль B (перевірка ЄС-типу) разом з модулями C, D, E чи F;

- модуль G (відповідність на основі верифікації одиниці продукції);

- модуль H (відповідність на основі цілковитого забезпечення якості).

(ii) для прогулянкових суден із довжиною корпусу від 12 до 24 м будь-який з таких модулів:

- модуль B (перевірка ЄС-типу) разом з модулями C, D, E чи F;

- модуль G (відповідність на основі верифікації одиниці продукції);

- модуль H (відповідність на основі цілковитого забезпечення якості).

(b) для категорії конструкції C, вказаної в пункті 1 частини A додатка I:

(i) для прогулянкових суден із довжиною корпусу від 2,5 до 12 м будь-який з таких модулів:

- якщо дотримано гармонізованих стандартів, що стосуються пунктів 3.2 та 3.3 частини A додатка I: Модуль A (внутрішній контроль виробництва), модуль A1 (внутрішній контроль виробництва і контрольовані випробування продукції), модуль B (перевірка ЄС-типу) разом з модулями C, D, E чи F, модуль G (відповідність на основі верифікації одиниці продукції) або модуль H (відповідність на основі цілковитого забезпечення якості);

- якщо не дотримано гармонізованих стандартів, що стосуються пунктів 3.2 та 3.3 частини A додатка I: Модуль A1 (внутрішній контроль виробництва і контрольовані випробування продукції), модуль B (перевірка ЄС-типу) разом з модулями C, D, E чи F, модуль G (відповідність на основі верифікації одиниці продукції) або модуль H (відповідність на основі цілковитого забезпечення якості);

(ii) для прогулянкових суден із довжиною корпусу від 12 до 24 м будь-який з таких модулів:

- модуль B (перевірка ЄС-типу) разом з модулями C, D, E чи F;

- модуль G (відповідність на основі верифікації одиниці продукції);

- модуль H (відповідність на основі цілковитого забезпечення якості).

(c) для категорії конструкції D, вказаної в пункті 1 частини A додатка I:

для прогулянкових суден із довжиною корпусу від 2.5 до 24 м будь-який з таких модулів:

- модуль A (внутрішній контроль виробництва);

- модуль A1 (внутрішній контроль виробництва і контрольовані випробування продукції);

- модуль B (перевірка ЄС-типу) разом з модулями C, D, E чи F;

- модуль G (відповідність на основі верифікації одиниці продукції);

- модуль H (відповідність на основі цілковитого забезпечення якості).

2. Щодо проектування та побудови водних мотоциклів необхідно застосовувати такі процедури, встановлені в додатку II до Рішення № 768/2008/ЄС:

- модуль A (внутрішній контроль виробництва);

- модуль A1 (внутрішній контроль виробництва і контрольовані випробування продукції);

- модуль B (перевірка ЄС-типу) разом з модулями C, D, E чи F;

- модуль G (відповідність одиниці продукції);

- модуль H (відповідність на основі цілковитого забезпечення якості).

3. Щодо проектування та побудови компонентів необхідно застосовувати такі процедури, встановлені в додатку II до Рішення № 768/2008/ЄС:

- модуль B (перевірка ЄС-типу) разом з модулями C, D, E чи F;

- модуль G (відповідність на основі верифікації одиниці продукції);

- модуль H (відповідність на основі цілковитого забезпечення якості).

Щодо викидів відпрацьованих газів для продуктів, зазначених у пунктах (d) та (e) статті 2(1), виробник двигуна повинен застосовувати такі процедури, встановлені в додатку II до Рішення № 768/2008/ЄС:

(a) якщо випробування проведено із використанням гармонізованого стандарту, будь-який з таких модулів:

- модуль B (перевірка ЄС-типу) разом з модулями C, D, E чи F;

- модуль G (відповідність на основі верифікації одиниці продукції);

- модуль H (відповідність на основі цілковитого забезпечення якості).

(b) якщо випробування проведено без використання гармонізованого стандарту, будь-який з таких модулів:

- модуль B (перевірка ЄС-типу) разом з модулем C1;

- модуль G (відповідність на основі верифікації одиниці продукції).

1. Щодо шумового випромінювання від прогулянкових суден з рушійно-стерновими двигунами без вбудованого випускного трубопроводу або стаціонарних рушійних установок та прогулянкових суден з рушійно-стерновими двигунами без вбудованого випускного трубопроводу або стаціонарних рушійних установок, що підлягають значному переобладнанню та подальшому введенню в обіг протягом п’яти років після переобладнання, виробник повинен застосовувати процедури, встановлені в додатку II до Рішення № 768/2008/ЄС, а саме:

(a) якщо випробування проведено з використанням гармонізованого стандарту для вимірювання шуму, будь-який з таких модулів:

- модуль A1 (внутрішній контроль виробництва і контрольовані випробування продукції);

- модуль G (відповідність на основі верифікації одиниці продукції);

- модуль H (відповідність на основі цілковитого забезпечення якості).

(b) якщо тестування проведено без використання гармонізованого стандарту для вимірювання шуму, модуль G (відповідність на основі верифікації одиниці продукції).

(c) якщо для оцінювання використано метод числа Фруда та співвідношення потужності і водотонажності, будь-який з таких модулів:

(i) модуль A (внутрішній контроль виробництва);

- модуль G (відповідність на основі верифікації одиниці продукції);

- модуль H (відповідність на основі цілковитого забезпечення якості).

2. Щодо шумового випромінювання від водних мотоциклів та нестаціонарних рушійних двигунів, а також рушійно-стернових двигунів з вбудованим випускним трубопроводом, призначених для встановлення на прогулянкових суднах, виробник водних мотоциклів чи двигунів повинен застосовувати процедури, встановлені в додатку II до Рішення № 768/2008/ЄС, а саме:

(a) якщо випробування проведено з використанням гармонізованого стандарту для вимірювання шуму, будь-який з таких модулів:

- модуль A1 (внутрішній контроль виробництва і контрольовані випробування продукції);

- модуль G (відповідність на основі верифікації одиниці продукції);

- модуль H (відповідність на основі цілковитого забезпечення якості).

(b) якщо тестування проведено без використання гармонізованого стандарту для вимірювання шуму, модуль G (відповідність на основі верифікації одиниці продукції).

Оцінювання після завершення будівництва, вказане в статті 19(2), (3) та (4), необхідно здійснювати відповідно до додатка V.

1. Якщо використовують модуль B додатку II до Рішення № 768/2008/ЄС, перевірку ЄС-типу необхідно проводити відповідно до другого абзацу пункту 2 такого модуля.

Виробничий тип, наведений в модулі B, може охоплювати декілька версій продукту, за умови що:

(a) відмінності між версіями не впливають на рівень безпеки та інші вимоги щодо показників експлуатації продукту та

(b) версії продукту вказані у відповідному сертифікаті про експертизу ЄС-типу, за необхідності - за допомогою внесення змін до оригінального сертифіката.

2. Якщо використовують модуль А1 додатка II до Рішення № 768/2008/ЄС, перевірки продукту необхідно проводити на одному або декількох суднах, що є показовими як продукція виробника, а також необхідно застосовувати додаткові вимоги, встановлені в додатку VI до цієї Директиви.

3. Можливість використання акредитованих внутрішніх органів, вказаних у модулях А1 та С1 додатка II до Рішення № 768/2008/ЄС, не застосовується.

4. Якщо використовують модуль F додатка II до Рішення № 768/2008/ЄС для оцінювання відповідності вимогам до викидів відпрацьованих газів, необхідно застосовувати процедуру, описану в додатку VII до цієї Директиви.

5. Якщо використовують модуль C додатка II до Рішення № 768/2008/ЄС щодо оцінювання відповідності вимогам до викидів відпрацьованих газів, зазначеним в цій Директиви, а також якщо виробник не застосовує відповідну систему якості згідно з модулем Н додатка II до Рішення № 768/2008/ЄС, нотифікований орган, обраний виробником, повинен проводити перевірки продукту або забезпечувати їх проведення через довільні проміжки часу, визначені таким органом, для верифікації якості внутрішніх перевірок продукту. Якщо рівень якості виявляється незадовільним або якщо вбачається необхідним перевірити достовірність даних, наданих виробником, необхідно застосовувати процедуру, встановлену в додатку VIII до цієї Директиви.

1. Технічна документація, зазначена у статті 7(2), повинна містити усі релевантні дані та детальну інформацію про засоби, які виробник використовує для забезпечення дотримання продуктом вимог, встановлених у статті 4(1) та додатку I. Ця документація, зокрема, повинна містити релеванті документи, наведені в додатку IX.

2. У технічній документації необхідно забезпечити чітке розуміння проектування, побудови, експлуатації та оцінювання відповідності.

Держави-члени повинні нотифікувати Комісію та інші держави-члени про органи, уповноважені виконувати як третя сторона завдання з оцінювання відповідності згідно з цією Директивою.

1. Держави-члени повинні призначити нотифікуючий орган, відповідальний за встановлення та проведення необхідних процедур оцінювання та нотифікації органів з оцінювання відповідності для цілей цієї Директиви, а також за моніторинг нотифікованих органів, в тому числі дотриманням ними положень статті 32.

2. Держави-члени можуть вирішити, що оцінювання та моніторинг, зазначені в параграфі 1, повинен проводити національний орган з акредитації у розумінні Регламенту (ЄС) № 765/2008 та відповідно до нього.

3. Якщо нотифікуючий орган делегує чи іншим чином доручає оцінювання, нотифікацію або моніторинг, вказані в параграфі 1, органу, який не є органом державної влади, такий орган повинен бути юридичною особою та повинен дотримуватись mutatis mutandis вимог, встановлених у статті 28. Крім того, такий орган повинен мати механізми для покриття зобов’язань, що виникають унаслідок його діяльності.

4. Нотифікуючий орган несе повну відповідальність за виконання завдань органом, зазначеним у параграфі 3.

1. Нотифікуючий орган створюють у такий спосіб, щоб не виникало жодного конфлікту інтересів між ним та органами з оцінювання відповідності.

2. Нотифікуючий орган повинен бути організований та діяти у спосіб, що дозволяє забезпечувати об’єктивність та неупередженість його діяльності.

3. Нотифікуючий орган повинен бути організований у спосіб, що дозволяє забезпечувати ухвалення усіх рішень щодо нотифікації органу з оцінювання відповідності компетентними особами, іншими ніж ті, що проводили оцінювання.

4. Нотифікуючий орган не повинен пропонувати або провадити будь-яку діяльність, яку виконують органи з оцінювання відповідності, чи пропонувати або надавати консультаційні послуги на комерційній чи конкурентній основі.

5. Нотифікуючий орган повинен убезпечувати конфіденційність отримуваної ним інформації.

6. Нотифікуючий орган повинен мати достатню кількість компетентного персоналу у своєму розпорядженні для належного виконання своїх завдань.

Держави-члени повинні інформувати Комісію про свої процедури оцінювання та нотифікації органів з оцінювання відповідності та моніторингу нотифікованих органів, а також щодо будь-яких змін у цих процедурах.

Комісія повинна оприлюднювати таку інформацію.

1. Для цілей нотифікації згідно з цією Директивою орган з оцінювання відповідності повинен відповідати вимогам, встановленим у параграфах 2-11.

2. Орган з оцінювання відповідності повинен бути створений відповідно до національного права і мати правосуб’єктність.

3. Орган з оцінювання відповідності є третьою стороною, незалежною від організації або продукту, який він оцінює.

Орган, що належить до бізнес-асоціації чи професійного об’єднання, які представляють підприємства, залучені до проектування, виробництва, постачання, збирання, використання чи технічного обслуговування продуктів, які такий орган оцінює, може вважатися таким незалежним органом за умови доведення його незалежності та відсутності будь-якого конфлікту інтересів.

4. До складу органу з оцінювання відповідності, його вищого керівництва та персоналу, що відповідає за виконання завдань з оцінювання відповідності, не повинні входити проектувальник, виробник, постачальник, монтажник, покупець, власник, користувач чи спеціаліст з технічного обслуговування продуктів, які вони оцінюють, а також представники будь-якої із зазначених сторін. Вказане не повинно перешкоджати використанню оцінених продуктів, необхідних для діяльності органу з оцінювання відповідності, або використанню таких продуктів для особистих цілей.

Орган з оцінювання відповідності, його вище керівництво та персонал, що відповідає за виконання завдань з оцінювання відповідності, не повинні брати безпосередню участь у проектуванні чи виробництві, реалізації, встановленні, використанні або технічному обслуговуванні таких продуктів, або представляти будь-які сторони, залучені до таких видів діяльності. Вони не повинні брати участь у будь-якій діяльності, яка може суперечити незалежності їхніх суджень або їхній доброчесності стосовно діяльності з оцінювання відповідності, для якої вони нотифіковані. Це, зокрема, стосується консультаційних послуг.

Органи з оцінювання відповідності повинні забезпечити, щоб діяльність їхніх дочірніх підприємств чи підрядників не впливала на конфіденційність, об’єктивність чи неупередженість їхньої діяльності з оцінювання відповідності.

5. Органи з оцінювання відповідності та їхній персонал повинні здійснювати діяльність з оцінювання відповідності на вищому рівні професійної доброчесності та необхідної технічної компетентності у визначеній галузі, а також не повинні зазнавати будь-якого тиску та стимулювання, зокрема фінансового, що могло б вплинути на їхнє судження чи результати їхньої діяльності з оцінювання відповідності, особливо щодо осіб чи груп осіб, зацікавлених в результатах такої діяльності.

6. Орган з оцінювання відповідності повинен бути спроможним виконувати завдання з оцінювання відповідності, покладені на нього згідно положенням статей 19-24, та щодо яких його було нотифіковано, незалежно від того, чи такі завдання виконуються безпосередньо органом з оцінювання відповідності, чи від його імені та під його відповідальність.

У всіх випадках та для усіх процедур оцінювання відповідності і всіх категорій продуктів, щодо яких його було нотифіковано, орган з оцінювання відповідності повинен мати в своєму розпорядженні необхідні:

(a) персонал із технічними знаннями та достатнім і відповідним досвідом для виконання завдань із оцінювання відповідності;

(b) описи процедур, відповідно до яких здійснюють оцінювання відповідності, що забезпечують прозорість та можливість відтворення таких процедур.

Він повинен мати відповідні політики й процедури, що дозволяють розмежувати завдання, які він виконує як нотифікований орган, та інші види діяльності;

(c) процедури щодо виконання завдань, які належним чином враховують розмір підприємства, сектор, в якому воно працює, його структуру, ступінь складності технології певного продукту, а також масовий або серійний характер процесу виробництва.

Цей орган повинен мати засоби, необхідні для належного виконання технічних та адміністративних завдань, пов’язаних із діяльністю з оцінювання відповідності, а також доступ до усього необхідного обладнання чи об’єктів.

7. Персонал, що відповідає за проведення діяльності з оцінювання відповідності, повинен мати:

(a) ґрунтовну технічну та професійно-технічну підготовку, що охоплює усі види діяльності з оцінювання відповідності, щодо яких було нотифіковано орган з оцінювання відповідності;

(b) задовільне знання вимог щодо оцінювань, які він здійснює, та відповідні повноваження для їх здійснення;

(c) належне знання та розуміння суттєвих вимог, застосовних гармонізованих стандартів, відповідного гармонізаційного законодавства Союзу, а також релевантного національного законодавства;

(d) спроможність оформлювати сертифікати, протоколи та звіти на підтвердження проведеного оцінювання.

8. Повинна бути гарантована неупередженість органів з оцінювання відповідності, їхнього вищого рівня керівництва та їхніх співробітників, які здійснюють оцінювання.

Оплата праці вищого керівництва органу з оцінювання відповідності та його персоналу, відповідального за оцінювання, не повинна залежати від кількості проведених оцінювань відповідності чи їхніх результатів.

9. Органи з оцінювання відповідності повинні оформлювати страхування відповідальності, крім випадків, коли держава-член бере на себе цю відповідальність відповідно до свого національного права або безпосередньо відповідає за оцінювання відповідності.

10. Персонал органу з оцінювання відповідності повинен зберігати професійну таємницю щодо будь-якої інформації, отриманої під час виконання завдань відповідно до статей 19-24, або будь-якого положення національного права, що вводить їх в дію, за винятком випадків розкриття її компетентним органам держави-члена, у якій такий орган провадить діяльність. Права власності повинні бути захищені.

11. Органи з оцінювання відповідності повинні брати участь у відповідній діяльності зі стандартизації та в діяльності координаційної групи нотифікованого органу, створеної згідно зі статтею 42, або забезпечувати поінформованість свого персоналу, відповідального за оцінювання, про таку діяльність, а також застосовувати як загальні настанови адміністративні рішення й документи, підготовлені за результатами роботи такої групи.

Якщо орган з оцінювання відповідності демонструє відповідність критеріям, встановленим у відповідних гармонізованих стандартах чи їхніх частинах, покликання на які були оприлюднені в Офіційному віснику Європейського Союзу, цей орган необхідно вважати таким, що відповідає вимогам, встановленим у статті 30, тією мірою, якою застосовні гармонізовані стандарти охоплюють такі вимоги.

1. Якщо нотифікований орган залучає субпідрядників для виконання певних завдань, пов’язаних з оцінюванням відповідності, або вдається до послуг дочірнього підприємства, він повинен забезпечити відповідність субпідрядника чи дочірнього підприємства вимогам, встановленим у статті 30, а також відповідно поінформувати нотифікуючий орган.

2. Нотифіковані органи беруть на себе всю відповідальність за завдання, виконувані субпідрядниками або дочірніми підприємствами, де б їх не було засновано.

3. Субпідрядник або дочірнє підприємство може провадити діяльність тільки за згодою клієнта.

4. Нотифіковані органи повинні бути готові надати нотифікуючому органу відповідні документи стосовно оцінювання кваліфікації субпідрядника або дочірнього підприємства та роботи, яку вони виконали відповідно до статей 19-24.

1. Орган з оцінювання відповідності повинен подати заяву на нотифікацію нотифікуючому органу держави-члена, у якій його засновано.

2. До заявки, вказаної в параграфі 1, необхідно додати опис діяльності з оцінювання відповідності, модуля або модулів оцінювання відповідності та продукту чи продуктів, щодо яких цей орган заявляє про свою компетентність, а також, за наявності, свідоцтво про акредитацію, видане національним органом з акредитації, що засвідчує виконання органом з оцінювання відповідності вимог, установлених у статті 30.

3. Якщо відповідний орган з оцінювання відповідності не може надати свідоцтво про акредитацію, він повинен надати нотифікуючому органу всі необхідні документальні підтвердження, необхідні для верифікації, визнання та регулярного моніторингу дотримання ним вимог, встановлених у статті 30.

1. Нотифікуючі органи можуть нотифікувати лише ті органи з оцінювання відповідності, які виконують вимоги, встановлені у статті 30.

2. Нотифікуючі органи нотифікують Комісію та інші держави-члени, використовуючи інструмент електронної нотифікації, який розробила і яким керує Комісія.

3. Нотифікація повинна включати повну інформацію про діяльність із оцінювання відповідності, модуль чи модулі оцінювання відповідності, відповідний продукт чи продукти, а також релевантне підтвердження компетенції.