ПРЕАМБУЛА

ДЕРЖАВИ-ЧЛЕНИ ОРГАНІЗАЦІЇ АМЕРИКАНСЬКИХ ДЕРЖАВ,

БЕРУЧИ ДО УВАГИ ТЕ, ЩО:

Статут Організації Американських Держав у пункті "e" статті 2 встановлює, що основною метою американських держав є "пошук рішення політичних, юридичних і економічних проблем, які можуть виникнути між ними"; та

прийняття спільних правил у сфері взаємної допомоги у кримінальних справах сприятиме досягненню цієї мети,

цим приймають наведену нижче Міжамериканську конвенцію про взаємну допомогу в кримінальних справах:

Держави-учасниці зобов’язуються надавати одна одній взаємну допомогу в кримінальних справах відповідно до положень цієї Конвенції.

Держави-учасниці надають одна одній взаємну допомогу в розслідуваннях, переслідуваннях та судових провадженнях, які стосуються злочинів, щодо яких запитуюча Держава має юрисдикцію на момент, коли запитується допомога.

Ця Конвенція не вповноважує будь-яку Державу-учасницю здійснювати на території іншої Держави-учасниці судочинство чи виконувати функції, які віднесені до виключної компетенції органів іншої Сторони згідно з її внутрішнім законодавством.

Ця Конвенція застосовується виключно для надання взаємної допомоги між Державами-учасницями. Її положення не надають права будь-якій приватній особі отримувати або виключати будь-які докази чи перешкоджати виконанню будь-якого запиту про допомогу.

Кожна Держава призначає центральний орган під час підписання чи ратифікації цієї Конвенції або приєднання до неї.

Центральні органи відповідають за надіслання та отримання запитів про допомогу.

Для цілей цієї Конвенції центральні органи зносяться один з одним безпосередньо.

З огляду на різноманітність правових систем Держав-учасниць допомога, про яку йдеться в цій Конвенції, ґрунтується на запитах про співробітництво від органів, відповідальних за кримінальне розслідування чи переслідування в запитуючій Державі.

Допомога надається, навіть якщо діяння, що є підставою для неї, не є караним відповідно до законодавства запитуваної Держави.

У разі, коли запит про допомогу стосується таких заходів: (a) вилучення і арешт майна та (b) обшуки й конфіскації, включаючи обшуки приміщень, запитувана Держава може відмовити у наданні допомоги, якщо діяння, що є підставою запиту, не є караним згідно з її законодавством.

Для цілей цієї Конвенції діяння, що є підставою запиту, має каратися покаранням у виді позбавлення волі строком на один рік або більше в запитуючій Державі.

Допомога, передбачена цією Конвенцією, включає такі процедури, зокрема:

a) повідомлення про постанови та судові рішення;

b) отримання показань або заяв від осіб;

c) виклик свідків і експертів для давання показань;

d) арешті вилучення майна, замороження активів і допомога в процедурах, пов’язаних з конфіскацією;

e) обшуки або вилучення;

f) огляд предметів і місць;

g) вручення судових документів;

h) пересилання документів, висновків, відомостей і доказів;

i) передача затриманих осіб для цілей, передбачених цією Конвенцією; та

j) будь-яка інша процесуальна дія, якщо запитуюча та запитувана Держави про це домовились.

Ця Конвенція не застосовується до злочинів, які стосуються виключно військового законодавства.

Запитувана Держава може відмовити у наданні допомоги в разі, якщо вона вважає, що:

a) запит про допомогу використовується для переслідування особи за звинуваченням, щодо якого така особа вже була засуджена або виправдана під час судового розглядув запитуючій або запитуваній Державі;

b) розслідування було розпочато з метою переслідування, покарання чи дискримінації в будь-який спосіб особи чи групи осіб за ознакою статі, раси, соціального статусу, національності, релігійних або ідеологічних переконань;

c) запит стосується злочину, який є політичним або пов’язаним з політичним злочином, або загального злочину, який переслідується з політичних мотивів;

d) допомога стосується запиту, складеного за ініціативою надзвичайного суду або суду ad hoc;

e) завдається шкода публічному порядку (ordre public), суверенітету, безпеці або основним громадським інтересам; та

f) запит стосується податкового злочину. Однак допомога надається, якщо злочин вчинено шляхом завідомо невірного твердження в усній чи письмовій формі або шляхом умисного недекларування доходів, отриманих від будь-якого іншого злочину, на який поширюється ця Конвенція, з метою приховування такого доходу.

Запити про допомогу, направлені запитуючою Державою, складаються в письмовій формі й виконуються відповідно до внутрішнього законодавства запитуваної Держави.

Процесуальні дії, зазначені в запиті про допомогу, виконуються у спосіб, визначений запитуючою Державою в тій мірі, в якій це не порушує законодавство запитуваної Держави.

Запитувана Держава може відстрочити виконання будь-якого запиту, який було направлено їй, з поясненням причин цього, у разі, якщо це необхідно для продовження розслідування чи провадження, що тривають в запитуваній Державі.

Документи і предмети, надані відповідно до запиту про допомогу, повертаються запитуваній Державі якомога швидше, якщо остання не прийме рішення про інше.

Запитувана Держава виконує запити про обшук, вилучення, арешт і передачу будь-яких предметів, документів, записів або майна, якщо компетентний орган визначить, що запит містить інформацію, яка обґрунтовує такі заходи. Такий захід регулюється процесуальним та матеріальним законодавством запитуваної Держави.

Відповідно до положень цієї Конвенції запитувана Держава згідно зі своїм законодавством вирішує, які вимоги повинні бути дотримані для захисту інтересів третіх осіб стосовно предметів, що мають бути передані.

Центральний орган будь-якої зі Сторін може передати центральному органу будь-якої іншої Сторони наявну в нього інформацію про існування майна, доходів або знарядь злочину на території іншої Сторони.

Сторони надають допомогу одна одній у тій мірі, в якій це дозволено їхнім законодавством, з метою сприяння вжиттю запобіжних заходів і заходів щодо арешту майна, доходів та знарядь злочину.

Запитувана Держава призначає дату і місце виконання запиту про допомогу та може поінформувати про це запитуючу Державу.

Посадові особи та зацікавлені сторони запитуючої Держави або їхні представники, попередньо поінформувавши центральний орган запитуваної Держави, можуть бути присутніми і брати участь у виконанні запиту про допомогу в тій мірі, у якій це не заборонено законодавством запитуваної Держави, і за умови, що органи запитуваної Держави дали свою згоду на це.

На запит запитуючої Держави запитувана Держава вручає постанови, судові рішення або інші документи, видані компетентними органами запитуючої Держави.

На запит запитуючої Держави будь-яка особа, яка перебуває в запитуваній Державі, може бути викликана до компетентного органу відповідно до законодавства запитуваної Держави для давання показань або надання документів, записів або доказів.

У разі, коли запитуюча Держава просить, щоб особа з’явилася на її територію для давання показань або висновку, запитувана Держава запрошує свідка або експерта з’явитися добровільно, без застосування погроз або примусових заходів, до відповідного органу запитуючої Держави. У разі необхідності центральний орган запитуваної Держави може скласти письмовий протокол щодо готовності особи з’явитися у запитуючій Державі. Центральний орган запитуваної Держави невідкладно інформує центральний орган запитуючої Держави про відповідь особи.

Особа, якої стосується кримінальне провадження в запитуваній Державі, чия присутність в запитуючій Державі необхідна для цілей надання допомоги згідно з цією Конвенцією, тимчасово передається запитуючій Державі з цією метою в разі згоди особи та запитуваної Держави на передачу.

Особа, якої стосується кримінальне провадження в запитуючій Державі, чия присутність в запитуваній Державі необхідна для цілей надання допомоги згідно з цією Конвенцією, тимчасово передається запитуваній Державі вразі згоди особи та обох Держав.

У вищезазначених заходах може бути відмовлено з наведених нижче причин, зокрема:

a) якщо особа, яка перебуває під вартою або відбуває покарання, не дає згоди на передачу;

b) якщо присутність особи необхідна для розслідування або кримінального провадження, що здійснюється в межах юрисдикції, де вона перебуває;

c) якщо є інші причини юридичного або іншого характеру, визначені компетентним органом запитуваної або запитуючої Держави.

Для цілей цієї статті:

a) приймаюча Держава має повноваження та зобов’язання тримати передану особу під вартою, якщо інше не вказано Державою, що направляє;

b) приймаюча Держава повертає передану особу Державі, що направила, як тільки дозволять обставини або в інший час, погоджений центральними органами обох Держав;

c) Державі, що направила, не потрібно порушувати процедуру екстрадиції для повернення переданої особи;

d) переданій особі зараховується у строк відбування покарання, призначеного в Державі, що направила, час перебування в приймаючій Державі; і

e) тривалість часу, проведеного особою у приймаючій Державі, не повинна перевищувати строку, що залишився до завершення відбування покарання, або 60 днів, залежно від того, який строк менший, за винятком випадків, коли особа та обидві Держави погодились на продовження строку.

Держави-учасниці співпрацюють, наскільки це можливо, у переміщенні через їхні території осіб, згаданих у попередній статті, за умови, що відповідний центральний орган було попередньо належним чином повідомлено про такий транзит і що такі особи переміщуються у супроводі представників запитуючої Держави.

Таке попереднє повідомлення не потрібне у разі використання повітряного транспорту, коли на території Держави-учасниці або Держав-учасниць, над якими здійснюватиметься політ, посадка не запланована.

Для явки або передачі особи, яка погодилася давати пояснення або показання відповідно до положень цієї Конвенції, якщо особа або Держава, що направляє, просить про це, вимагається, щоб до такої явки або передачі приймаюча Держава надала гарантії недоторканності, згідно з якими особа, перебуваючи в приймаючій Державі, не буде:

a) затримана або притягнута до кримінальної відповідальності за правопорушення, вчинені до її виїзду з території Держави, що направляє;

b) зобов’язана давати пояснення або показання щодо провадження, не зазначеного в запиті; або