РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, зокрема його статтю 139(2),

Беручи до уваги пропозицію Комісії,

Оскільки:

(1) після набуття чинності Амстердамським договором, положення Угоди про соціальну політику, що є додатком до Протоколу 14 про соціальну політику, який є додатком до Договору про заснування Європейського Співтовариства, зі змінами внесеними Маастрихтським договором, було включено до статей 136-139 Договору про заснування Європейського Співтовариства;

(2) керівництво і наймані працівники ("соціальні партнери") згідно зі статтею 139(2) цього Договору можуть подавати спільні запити, щоб угоди на рівні Співтовариства було імплементовано рішенням Ради на підставі пропозиції від Комісії;

(3) Рада ухвалила Директиву 93/104/ЄС від 23 листопада 1993 року стосовно певних аспектів організації робочого часу (- 1); оскільки морський транспорт був однією з галузей, виключених зі сфери застосування зазначеної Директиви;

(4) необхідно врахувати відповідні конвенції Міжнародної організації праці щодо організації робочого часу, включно, зокрема, з тими, що стосуються тривалості робочого дня моряків;

(5) Комісія, відповідно до статті 3(2) Угоди про соціальну політику, провела консультації з керівництвом і найманими працівниками про можливі спрямування заходів Співтовариства щодо галузей та видів діяльності, не включених до Директиви 93/104/ЄС;

(6) після цих консультацій Комісія вирішила, що у цій сфері є запит на заходи Співтовариства, і ще раз на рівні Співтовариства провела консультації з керівництвом і найманими працівниками щодо змісту передбаченої пропозиції відповідно до статті 3(3) зазначеної Угоди;

(7) Асоціація судновласників Європейського Співтовариства (ECSA) і Федерація транспортних профспілок у Європейському Союзі (FST) повідомили Комісії про своє бажання розпочати переговори згідно зі статтею 4 Угоди про соціальну політику;

(8) 30 вересня 1998 року згадані організації уклали Угоду про робочий час моряків; ця Угода містить спільний запит до Комісії імплементувати Угоду рішенням Ради на підставі пропозиції від Комісії, згідно зі статтею 4(2) Угоди про соціальну політику;

(9) Рада у своїй резолюції від 6 грудня 1994 року про певні аспекти соціальної політики Європейського Союзу - внесок у економічну і соціальну конвергенцію в Союзі (- 2) - звернулася до керівництва і найманих працівників із проханням скористатися можливостями для укладення угод, оскільки вони ближче знайомі з реальним станом речей і проблемами в соціальній сфері;

(10) ця Угода стосується моряків на борту кожного морського судна як публічної, так і приватної власності, зареєстрованого на території держави-члена і у встановленому порядку залученого до торговельного мореплавства;

(11) належним інструментом імплементації Угоди є директива у розумінні статті 249 Договору; отже вона накладає на держав-членів обов’язки щодо результатів, яких потрібно досягнути, залишаючи за національним органами влади вибір форми і методів;

(12) згідно з принципами субсидіарності та пропорційності, визначених у статті 5 Договору, цілі цієї Директиви не можуть бути достатньою мірою досягнуті на рівні держав-членів, а отже, можуть бути краще досягнуті на рівні Співтовариства; ця Директива не виходить за межі необхідного для досягнення цих цілей;

(13) щодо використаних у тексті Угоди термінів, які конкретно не визначено в самій Угоді, ця Директива дає можливість державам-членам дати означення таких термінів відповідно до національного права і практики, так само як і для інших директив у сфері соціальної політики, що містять подібні терміни, за умови, що такі терміни не порушують змісту Угоди;

(14) Комісія склала проект своєї пропозиції стосовно Директиви, згідно з повідомленням від 20 травня 1998 року про адаптацію та просування соціального діалогу на рівні Співтовариства, беручи до уваги представницький статус сторін-підписантів та законність кожного положення Угоди;

(15) Комісія поінформувала Європейський Парламент і Економічно-соціальний комітет відповідно до свого повідомлення від 14 грудня 1993 року щодо застосування Угоди про соціальну політику, надіславши їм текст своєї пропозиції стосовно Директиви, яка містить Угоду;

(16) імплементація цієї Угоди сприяє досягненню цілей відповідно до статті 136 Договору,

УХВАЛИЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Мета цієї Директиви полягає у наданні чинності Угоді про організацію робочого часу моряків, укладеній 30 вересня 1998 року між організаціями, що представляють керівництво і найманих працівників морської галузі (ECSA і FST), у редакції, викладеній у Додатку до цієї Директиви.

1. Держави-члени мають зберігати чи запроваджувати більш сприятливі положення, порівняно з тими, які викладені в цій Директиві.

2. Імплементація цієї Директиви за жодних обставин не дає достатніх підстав, що виправдовували б зниження загального рівня захисту працівників у сфері, охопленій цією Директивою. Це не обмежує права держав-членів та/або керівництва і найманих працівників встановлювати, у разі зміни обставин, інші законодавчі, регуляторні й договірні положення додатково до тих, які мають переважну юридичну силу на момент ухвалення цієї Директиви, за умови обов’язкового дотримання мінімальних вимог, встановлених цією Директивою.

1. Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання вимог цієї Директиви, не пізніше 30 червня 2002 року, або повинні забезпечити, щоб не пізніше цієї дати керівництво і наймані працівники за обопільною згодою запровадили необхідні заходи; держави-члени зобов’язані вживати будь-яких необхідних заходів, що дадуть їм змогу в будь-який момент гарантувати досягнення результатів, передбачених цією Директивою. Вони негайно інформують про це Комісію.

2. Якщо держави-члени ухвалюють зазначені у першому параграфі положення, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційної публікації. Методи внесення такого покликання визначають держави-члени.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Беручи до уваги Угоду про соціальну політику, що є додатком до Протоколу про соціальну політику, який долучено до Договору про заснування Європейського Співтовариства, та зокрема її статті 3(4) і 4(2);

Оскільки стаття 4(2) Угоди про соціальну політику передбачає, що угоди, укладені на європейському рівні, на спільний запит сторін-підписантів можуть бути імплементовані Рішенням Ради на підставі пропозиції Комісії;

Оскільки сторони-підписанти цією Угодою подають такий запит,

СТОРОНИ-ПІДПИСАНТИ ДІЙШЛИ ЗГОДИ ПРО ТАКЕ:

1. Ця Угода стосується моряків на борту кожного морського судна як публічної, так і приватної власності, зареєстрованого на території держави-члена і у встановленому порядку залученого до торговельного мореплавства. Для цілей цієї Угоди судно, внесене до реєстру двох держав, вважається зареєстрованим на території держави, під прапором якої воно плаває.

2. Якщо виникає сумнів щодо того, чи вважати будь-які судна морськими або залученими до експлуатації в торговельному мореплавстві для цілей цієї Угоди, таке питання вирішує компетентний орган відповідної держави-члена. У такому разі проводяться консультації із зацікавленими організаціями судновласників і моряків.

3. Якщо виникає сумнів щодо того, чи вважати будь-які категорії осіб моряками для цілей цієї Угоди, таке питання вирішує компетентний орган кожної держави-члена після проведення консультацій із зацікавленими у цьому питанні організаціями судновласників і моряків. У цьому контексті необхідно належним чином враховувати Резолюцію 94-ої (Морської) Сесії Генеральної конференції Міжнародної організації праці щодо інформації про професійні групи.

Для цілей цієї Угоди:

(a) термін "робочий час" означає час, протягом якого моряк зобов’язаний виконувати роботу на судні;

(b) термін "час відпочинку" означає час, який не входить до робочого часу; цей термін не включає короткі перерви;

(c) термін "моряк" означає будь-яку особу, яка працевлаштована, найнята на роботу або працює у будь-якій якості на борту судна, до якого застосовується ця Угода;

(d) термін "судновласник" означає власника судна або іншу організацію чи особу, таку як оператор, агент або фрахтувальник судна без екіпажу, який узяв на себе відповідальність за експлуатацію судна від власника судна і який, узявши на себе таку відповідальність, погодився взяти на себе усі функції і обов’язки, покладені на судновласників згідно з цією Угодою, незалежно від того, чи будь-які інші організації або особи виконують певні функції чи обов’язки від імені судновласника.

У рамках обмежень, викладених у положенні 5, повинна бути встановлена або максимальна кількість робочого часу, яку не можна перевищувати в межах певного періоду часу, або мінімальна кількість часу відпочинку, яку необхідно надавати в межах певного періоду часу.

Без обмеження положення 5, нормальна тривалість робочого часу моряка, в принципі, обумовлена восьмигодинним робочим днем з одним вихідним днем на тиждень і відпочинком у святкові та неробочі дні. Держави-члени можуть мати процедури для затвердження або реєстрації колективної угоди, яка встановлює нормальну тривалість робочого часу моряка на не менш сприятливих умовах, аніж цей стандарт.

1. Робочий час та час відпочинку повинні відповідати таким обмеженням:

(a) максимальна тривалість робочого часу не повинна перевищувати

(i) чотирнадцять годин у межах будь-якого 24-годинного періоду; та

(ii) 72 години у межах будь-якого семиденного періоду;

або