ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, зокрема його статтю 80(2),

Беручи до уваги пропозицію Комісії,

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (-1),

Беручи до уваги висновок Комітету регіонів (-2),

Діючи згідно з процедурою, викладеною у статті 251 Договору (-3),

Оскільки:

(1) Порушення безпеки, спричинені терористичними актами - одна з найбільших загроз ідеалам демократії, свободи і миру, що є самою сутністю Європейського Союзу.

(2) Люди, інфраструктура та обладнання в портах повинні бути захищені від порушень безпеки та їх руйнівних наслідків. Такий захист принесе користь користувачам транспорту, економіці і суспільству в цілому.

(3) 31 березня 2004 року Європейський Парламент і Рада Європейського Союзу ухвалили Регламент (ЄС) № 725/2004 (-4) про посилення охорони суден і портових засобів. Заходи з охорони на морі, встановлені зазначеним Регламентом, є лише частиною заходів, необхідних для досягнення належного рівня охорони на морських транспортних шляхах. Сфера застосування цього Регламенту обмежується заходами з охорони на борту суден і для безпосередньої взаємодії судно/порт.

(4) З метою досягнення максимально можливого в морській та портовій сферах захисту, необхідно запровадити заходи з охорони портів, що застосовуватимуться у кожному порту в межах, визначених відповідною державою-членом, і, тим самим, забезпечити підтримку заходів з охорони, вжитих відповідно до Регламенту (ЄС) № 725/2004, шляхом підвищення безпеки в зонах діяльності порту. Зазначені заходи необхідно застосовувати до всіх портів, у яких знаходиться один або декілька портових засобів, на які поширюється дія Регламенту (ЄС) № 725/2004.

(5) Безпекової мети цієї Директиви необхідно досягти шляхом ухвалення відповідних інструментів, без обмеження правил держав-членів у сфері національної безпеки, та заходів, що вживаються на підставі розділу VI Договору про заснування Європейського Союзу.

(6) Держави-члени повинні покладатися на детальну оцінку захищеності для визначення точних кордонів портової зони, в межах яких необхідно забезпечувати безпеку, а також різних заходів, необхідних для забезпечення безпеки відповідного порту. Зазначені заходи повинні різнитися залежно від рівня охорони на місці та відображати відмінності профілів ризику різних підзон порту.

(7) Держави-члени повинні затвердити плани охорони портів, що містять результати оцінювання захищеності портів. Ефективність заходів з охорони також вимагає чіткого розподілу завдань між усіма залученими сторонами, а також регулярних навчальних тренувань. Такий чіткий розподіл завдань і запис навчальних процедур у формі плану охорони порту є суттєвим внеском у забезпечення ефективності як превентивних, так і коригувальних заходів з охорони порту.

(8) Ролкери особливо вразливі щодо порушень безпеки, зокрема, у разі перевезень пасажирів чи вантажу. Необхідно вживати належних заходів, що ґрунтуються на оцінці ризиків, для забезпечення того, щоб легкові та вантажні автомобілі, перевезення яких здійснюють ролкери на внутрішніх та міжнародних маршрутах, не становили небезпеку для судна, його пасажирів і екіпажу або вантажу. Зазначені заходи необхідно вживати у спосіб, щоб вони якомога менше перешкоджали безперервному виконанню операцій.

(9) Держави-члени повинні мати можливість створювати комітети безпеки портів, яким доручено надання практичних порад в портах, на які поширюється дія цієї Директиви.

(10) Держави-члени повинні забезпечити чітке визнання всіма залученими сторонами обов’язків, що стосуються охорони портів. Держави-члени повинні здійснювати моніторинг дотримання правил безпеки і чітко визначити орган, відповідальний за всі їхні порти, затвердити всі оцінки захищеності та плани охорони для своїх портів, визначити рівні охорони та передати їх належним чином, а також забезпечити належне інформування про заходи, їх виконання і узгодження.

(11) Держави-члени повинні затвердити оцінки і плани, а також здійснювати моніторинг їх виконання у своїх портах. З метою мінімізації порушень в роботі портів і адміністративного навантаження інспекційних органів, моніторинг Комісією імплементації цієї Директиви необхідно здійснювати спільно з перевірками, передбаченими статтею 9(4) Регламенту (ЄС) № 725/2004.

(12) Держави-члени повинні забезпечити, щоб координаційний центр з питань безпеки (охорони) порту взяв на себе роль контактного пункту між Комісією та державами-членами. На підставі проведеного оцінювання захищеності вони повинні повідомляти Комісію про те, на які порти поширюється дія цієї Директиви.

(13) Дієве і стандартне впровадження заходів в рамках цієї політики безпеки порушує важливі питання щодо її фінансування. Фінансування додаткових заходів з охорони не повинно спричиняти порушення правил конкуренції. До 30 червня 2006 року Комісія повинна надати Європейському Парламенту і Раді результати оцінки витрат, пов’язаних з виконанням заходів відповідно до цієї Директиви, звертаючи увагу, зокрема, на розподіл фінансування між органами влади, портовими органами та операторами.

(14) Ця Директива дотримується фундаментальних прав і принципів, визнаних, зокрема, Хартією фундаментальних прав Європейського Союзу.

(15) Інструменти імплементації цієї Директиви необхідно ухвалювати відповідно до Рішення Ради 1999/468/ЄС від 28 червня 1999 року щодо процедур здійснення виконавчих повноважень, покладених на Комісію (-1).

(16) Необхідно визначити процедуру адаптації цієї Директиви для врахування змін в міжнародних інструментах та, на основі отриманого досвіду, адаптувати або доповнити детальні положення додатків до цієї Директиви без розширення сфери її застосування.

(17) Оскільки цілі цієї Директиви, а саме збалансоване впровадження відповідних заходів у сфері морського транспорту і політики порту, не можуть бути досягнуті достатньою мірою державами-членами, але, з огляду на європейський масштаб цієї Директиви, можуть бути краще досягнуті на рівні Співтовариства, Співтовариство може ухвалювати інструменти відповідно до принципу субсидіарності, визначеного у статті 5 Договору. Згідно з принципом пропорційності, викладеним у зазначеній статті, ця Директива не виходить за межі необхідного для досягнення таких цілей.

(18) Оскільки ця Директива стосується морських портів, зобов’язання, що наведені в цьому документі, не застосовуються до Австрії, Чехії, Угорщини, Люксембургу або Словаччини,

УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

1. Основною метою цієї Директиви є впровадження заходів Співтовариства з метою посилення охорони портів в умовах загрози порушення безпеки. Ця Директива повинна також забезпечити підтримку заходів з охорони, вжитих відповідно до Регламенту (ЄС) № 725/2004, шляхом посилення охорони портів.

2. Передбачені параграфом 1 заходи повинні включати:

(a) спільні основні правила щодо заходів з охорони портів;

(b) механізм імплементації таких правил;

(c) доцільні механізми контролю відповідності.

1. Ця Директива визначає заходи з охорони, які необхідно застосовувати у портах. Держави-члени можуть застосовувати положення цієї Директиви до зон, що пов’язані з портами.

2. Заходи, встановлені в цій Директиві, застосовують до кожного порту, розташованого на території держави-члена, в якій знаходяться один або декілька портових засобів, на які, відповідно до Регламенту (ЄС) № 725/2004, поширюється затверджений план охорони портового засобу. Цю Директиву не застосовують до військових об’єктів у портах.

3. Для цілей цієї Директиви держави-члені повинні визначити межі кожного порту, при цьому належним чином враховуючи інформацію, отриману в результаті оцінювання захищеності порту.

4. У разі, якщо межі портового засобу, у розумінні Регламенту (ЄС) № 725/2004, визначено державою-членом як такі, що фактично включають порт, відповідні положення Регламенту (ЄС) № 725/2004 повинні мати переважну силу над положеннями цієї Директиви.

Для цілей цієї Директиви:

1. "порт" означає будь-яку окреслену площу землі і води з межами, визначеними державою-членом, в якій знаходиться порт, що містить об’єкти та обладнання, призначені для полегшення комерційних морських перевезень;

2. "взаємодія судно/порт" означає взаємодії, які відбуваються, коли на судно прямо і безпосередньо поширюються дії, пов’язані з переміщенням осіб або вантажів, чи наданням портових послуг судну або з судна;

3. "портовий засіб" означає місце, де відбувається взаємодія судно/порт; вона включає такі зони, як якірні стоянки, причали для очікування і підходи з моря, залежно від випадку;

4. "координаційний центр з питань безпеки (охорони) порту" означає орган, який призначає кожна держава-член для виконання функцій контактного пункту для Комісії та інших держав-членів, а також для полегшення, відстеження та інформування про застосування заходів з охорони порту, встановлених у цій Директиві;

5. "орган охорони порту" означає орган, відповідальний за питання безпеки у даному порту.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб заходи з охорони порту, запроваджені цією Директивою, були ретельно узгоджені із заходами, що вживаються відповідно до Регламенту (ЄС) № 725/2004.

1. Держави-члени повинні призначити орган охорони порту для кожного порту, на який поширюється дія цієї Директиви. Один орган охорони порту може бути призначений для декількох портів.

2. Орган охорони порту відповідає за підготування та здійснення планів охорони порту на основі результатів оцінювання захищеності порту.

3. Держав-члени можуть призначати "компетентний орган з морської безпеки", передбачений Регламентом (ЄС) № 725/2004, як орган охорони порту.

1. Держави-члени повинні забезпечити проведення оцінювання захищеності портів, на які поширюється дія цієї Директиви. Такі оцінки повинні враховувати специфіку різних ділянок порту і, якщо відповідний орган держави-члена вважає прийнятним, прилеглих до нього зон, якщо вони впливають на захищеність порту, а також необхідно враховувати результати оцінювання портових засобів в їхніх межах, проведеного відповідно до Регламенту (ЄС) № 725/2004.

2. Кожне оцінювання захищеності порту необхідно проводити з урахуванням, принаймні, детальних вимог, викладених у додатку І.

3. Оцінювання захищеності порту може проводити визнана організація з безпеки, передбачена статтею 11.

4. Відповідна держава-член повинна затвердити оцінку захищеності порту.

1. На підставі результатів оцінювання захищеності порту держави-члени повинні забезпечити розробку, підтримку та оновлення планів охорони порту. Плани охорони порту повинні належним чином враховувати специфіку різних ділянок порту та включати плани охорони для портових засобів в їхніх межах, встановлених відповідно до Регламенту (ЄС) № 725/2004.

2. Плани охорони порту повинні визначати для кожного з різних рівнів охорони, зазначених у статті 8:

(a) процедури, яких необхідно дотримуватися;

(b) заходи, яких необхідно вжити;

(с) дії, які необхідно виконати.

3. Кожен план охорони порту повинен враховувати, принаймні, детальні вимоги, викладені у додатку ІІ. У разі доцільності та в межах доречності, план охорони порту повинен, зокрема, включати заходи з охорони, які необхідно застосовувати до пасажирів і транспортних засобів, що знаходяться на морських суднах, що здійснюють перевезення пасажирів і транспортних засобів. У випадку міжнародних морських перевезень відповідні держави-члени повинні співпрацювати в оцінюванні захищеності.

4. Плани охорони порту може розробляти визнана організація з безпеки, передбачена статтею 11.

5. Відповідна держава-член повинна затвердити плани охорони порту до їх виконання.

6. Держави-члени повинні забезпечити моніторинг виконання планів охорони порту. Моніторинг повинен бути узгоджений з іншими видами контрольної діяльності, що здійснюється в порту.

7. Держави-члени повинні забезпечити проведення відповідних навчальних тренувань з урахуванням основних вимог до навчальних тренувань з забезпечення безпеки, наведених у додатку III.

1. Держави-члени повинні запровадити систему рівнів охорони для портів або частин портів.

2. Необхідно передбачити три рівні охорони, як це визначено Регламентом (ЄС) № 725/2004:

- "Рівень охорони 1" означає рівень, за якого необхідно постійно виконувати мінімальні доцільні захисні заходи з охорони;

- "Рівень охорони 2" означає рівень, за якого через підвищений ризик порушення безпеки протягом певного періоду часу необхідно виконувати додаткові доцільні захисні заходи з охорони;

- "Рівень охорони 3" означає рівень, за якого протягом обмеженого періоду часу, коли порушення безпеки ймовірне або неминуче, необхідно виконувати додаткові спеціальні захисні заходи з охорони, навіть якщо неможливо визначити конкретну ціль.

3. Держави-члени повинні визначити використовувані рівні охорони для кожного порту або частини порту. За кожного рівня охорони держава-член може вирішити впроваджувати різні заходи з охорони в різних частинах порту, залежно від результатів оцінювання захищеності порту.

4. Держави-члени повинні повідомляти відповідну особу або осіб про поточний рівень охорони для кожного порту або частини порту, а також про будь-які його зміни.

1. Для кожного порту відповідна держава-член затверджує відповідального за охорону порту. За можливості, кожен порт повинен мати окремого відповідального за охорону порту, але може, в разі необхідності, мати спільного з іншими портами відповідального за охорону.

2. Відповідальний за охорону порту, повинен виконувати функції контактного пункту щодо всіх питань, пов’язаних з безпекою порту.

3. Якщо відповідальний за охорону порту не є одночасно відповідальним за охорону портової споруди (споруд) відповідно до Регламенту (ЄС) № 725/2004, необхідно забезпечити тісну співпрацю між ними.

1. Держави-члени повинні забезпечити перегляд оцінок захищеності портів та планів охорони портів залежно від ситуації. Їх перегляд необхідно проводити щонайменше один раз на п’ять років.

2. Обсяг перегляду повинен відповідати обсягу, передбаченому статтями 6 та 7, залежно від обставин.

Для цілей, викладених у цій Директиві, держави-члени можуть призначати визнані організації з безпеки. Визнані організації з безпеки повинні відповідати вимогам, викладеним у додатку IV.