Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 8 червня 1939 року на свою двадцять п'яту сесію,

постановивши ухвалити ряд пропозицій стосовно регулювання трудових угод працівників з корінного населення, що є другим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять восьмого дня червня місяця тисяча дев'ятсот тридцять дев'ятого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1939 року про трудові контракти працівників з корінного населення:

Відповідно до мети цієї Конвенції:

a) термін "працівник" означає працівника з корінного населення, тобто працівника, який належить чи прирівняний до корінного населення залежної території члена Організації або належить чи прирівняний до залежного корінного населення на території метрополії члена Організації;

b) термін "роботодавець" означає, за відсутності протилежної вказівки, державну владу будь-якого рівня, особу, компанію чи асоціацію як з корінного, так і з некорінного населення;

c) термін "законодавчі положення" означає закони та(чи) правила, чинні на відповідній території;

d) термін "контракт", вживаний у будь-якій статті після статті 3, означає, за відсутності протилежної вказівки, контракт, який з огляду на вимогу статті 3 має укладатись у письмовій формі.

1. Ця Конвенція поширюється на всі трудові контракти, на підставі яких працівник наймається на службу до роботодавця як працівник фізичної праці за плату в грошовій чи будь-якій іншій формі.

2. Компетентний орган влади може вилучати зі сфери застосування цієї Конвенції контракти, на підставі яких працівники наймаються на службу до роботодавця з корінного населення, котрий наймає працівників у кількості, що не перевищує встановлену законодавством, або які не задовольняють інших відповідних критеріїв.

3. Ця Конвенція не застосовується до контрактів про учнівство, укладених згідно зі спеціальними положеннями щодо учнівства, які містяться в законодавстві.

4. Компетентний орган влади у разі потреби може вилучити зі сфери застосування цієї Конвенції будь-який трудовий контракт, за яким єдиною або основною формою оплати для працівника є оренда або використання землі, що належить його роботодавцеві.

1. Кожний контракт, до якого застосовується ця Конвенція, укладається в письмовій формі тоді, коли:

a) він укладений на строк шість місяців чи більше або на число робочих днів, еквівалентних шести місяцям;

b) він встановлює умови зайнятості, які істотно відрізняються від умов, котрі звичайно застосовуються в районі найму для такої роботи.

2. Спосіб, яким працівник виявляє свою згоду з контрактом, передбачається законодавством.

3. Якщо який-небудь контракт, що за вимогою параграфа 1 цієї статті має бути укладено в письмовій формі, не було укладено в письмовій формі, такий контракт обов'язково дійсний лише на максимальний строк, допустимий для угод, які не укладено в письмовій формі, але кожна сторона має право на укладення його в письмовій формі у будь-який час до закінчення строку, на який його було укладено.

4. Якщо контракт не було укладено в письмовій формі навмисно або через недбалість роботодавця, працівник має право звернутися до компетентного органу влади, щоб анулювати контракт, а в деяких випадках вимагати відшкодування збитків.

1. Якщо контракт не містить спеціального положення, то він не вважається таким, що зв'язує членів родини працівника або осіб, які перебувають на його утриманні.

2. Роботодавець несе відповідальність за виконання будь-якого контракту, укладеного будь-якою особою від його імені.

1. Кожний контракт містить всі відомості, які разом із положеннями законодавства можуть бути потрібними для визначення прав та обов'язків сторін.

2. До відомостей, які мають зазначатись у контракті, в усіх випадках входять:

a) ім'я роботодавця чи групи роботодавців, а де можливо - назва підприємства і місця роботи;

b) ім'я працівника, місце найму, а де можливо - місце походження працівника та будь-які інші дані, потрібні для засвідчення його особи;

c) рід роботи;

d) тривалість найму та порядок обчислення цієї тривалості;

e) ставка заробітної плати та метод її обчислення; порядок і періодичність виплати заробітної плати, можливі аванси в рахунок заробітної плати й порядок їх виплати;

f) умови репатріації;

g) будь-які спеціальні умови контракту.

1. Кожний контракт подається на візування державній службовій особі, уповноваженій для цієї мети належним чином.

2. Перед тим, як завізувати будь-який контракт, державна службова особа:

а) упевнюється, що працівник добровільно погодився з контрактом і що його згоду не було одержано шляхом примусу, тиску або внаслідок обману чи помилки;

b) пересвідчується в тому, що:

i) контракт укладено у відповідній законній формі;

ii) умови контракту відповідають вимогам законодавства;

iii) працівник повністю зрозумів умови контракту до його підписання або іншої позначки на знак своєї згоди з ним;

iv) законодавчі положення щодо медичного огляду були виконані;

v) працівник заявляє, що він не зв'язаний будь-якими попередніми зобов'язаннями.

3. Контракт, який державна службова особа відмовилася візувати, втрачає силу закону.

4. Контракт, який не було подано на візування державній службовій особі, обов'язково дійсний лише на максимальний строк, допустимий для контрактів, не укладених у письмовій формі, але кожна сторона має право подати його на візування у будь-який час до закінчення строку, на який він був укладений.

5. Якщо контракт не було подано на візування навмисно або через недбалість роботодавця, працівник має право звернутися до компетентного органу влади, щоб анулювати контракт, а в деяких випадках вимагати відшкодування збитків.

6. Кожний контракт реєструється компетентним органом влади, або ж його копія здається на зберігання зазначеному органові.

7. Компетентний орган влади шляхом надання працівникові копії контракту, трудової книжки чи іншого рівноцінного документа або талона чи будь-яким іншим способом, який він може вважати прийнятним, вживає таких заходів, які можуть бути потрібними, для того щоб надати працівникові можливість:

a) довести наявність контракту і передбачені умови;

b) у будь-який час перевірити умови контракту.

1. Кожний працівник, який укладає контракт, проходить медичний огляд.

2. За загальними правилами працівник проходить медичний огляд та одержує свідоцтво про стан здоров'я до візування контракту.

3. Якщо у працівника не було можливості пройти медичний огляд до візування контракту, державна службова особа, яка візує контракт, відмічає це в тексті контракту, і медичне обстеження проводиться при першій можливості.

4. Компетентний орган влади може звільнити від обов'язку проходження медичного огляду працівників, які укладають контракт про:

a) роботу на агропромислових підприємствах, на яких кількість працівників не перевищує обмежену кількість, встановлену законом;

b) у роботу поблизу від свого місця проживання:

i) на сільськогосподарських роботах;

ii) на несільськогосподарських роботах, якщо компетентний орган влади впевнився, що ця робота не є небезпечною і не може завдати шкоди здоров'ю працівників.

1. Неповнолітня особа, чий здогадний вік менший від мінімального віку, встановленого законодавством, не може укладати контракт.

2. Неповнолітня особа, чий здогадний вік більший від мінімального віку, але менший від старшого віку, встановленого законодавством, не може укладати контракт, крім випадків, пов'язаних з роботою, яка схвалена компетентним органом влади як така, що не шкодить духовному або фізичному розвиткові неповнолітніх.

Максимальний строк роботи, який може бути встановлений у контракті, а також відпустка, яка може надаватися протягом строку дії контракту, визначаються законодавством.

1. Передача контракту від одного роботодавця до іншого відбувається лише з дозволу працівника та із записом про цю передачу, зробленим на контракті державною службовою особою, належним чином уповноваженою для цього.

2. Перед тим, як зробити на контракті запис про передачу, державна службова особа:

a) впевнюється, що працівник добровільно погодився з передачею контракту і що його згоду не було одержано шляхом примусу, тиску або внаслідок обману чи помилки;

b) у випадках, які можуть передбачатися законодавством, пересвідчується, що вимоги пункту b) параграфа 2 статті 6 цієї Конвенції було виконано.

1. Дія контракту припиняється:

a) після закінчення строку, на який його було укладено;

b) зі смертю працівника, якщо вона настала до закінчення строку дії контракту.

2. Припинення строку дії контракту через смерть працівника не завдає шкоди законним правам його спадкоємців або утриманців.

1. Якщо роботодавець не в змозі виконати умови контракту або якщо через хворобу чи нещасний випадок працівник не в змозі виконати контракт, його дія припиняється на умовах, встановлених законодавством, які гарантують у таких випадках право працівника на одержання всієї заробітної плати, будь-яких відстрочених платежів, що належать йому до сплати, будь-яких компенсацій за нещасний випадок або хворобу, а також право на репатріацію.

2. Дія контракту припиняється шляхом укладення між сторонами угоди на умовах, передбачених законодавством, що містять положення, які:

a) захищають працівника від втрати його права на репатріацію, якщо угода про припинення дії контракту не передбачає іншого;

b) вимагають від компетентного органу влади впевнитися в тому:

i) що працівник добровільно погодився з контрактом і що його згоду не було одержано шляхом примусу, тиску або внаслідок обману чи помилки;

ii) що між сторонами було врегульовано всі грошові зобов'язання.

3. Дія контракту припиняється на прохання будь-якої сторони у випадках і на умовах, встановлених законодавством, які містять положення щодо:

a) можливого терміну повідомлення, що має надаватися стороною, яка бажає припинити дію контракту;

b) справедливого врегулювання грошових та інших питань, які виникають внаслідок такого припинення, серед них питання репатріації.

4. До випадків, коли дія контракту припиняється згідно з попереднім параграфом, належить погане поводження роботодавця з працівником.

5. Законодавство може встановлювати інші випадки, коли дія контракту припиняється, а також може передбачати випадки; за яких припинення дії контракту згідно з цією статтею затверджується компетентним органом влади.

1. Кожний працівник, який підписав контракт і який був доставлений до місця роботи роботодавцем чи будь-якою особою, яка діє від імені роботодавця, має право на повернення за рахунок роботодавця до свого місця проживання чи місця найму залежно від того, яке з них ближче до місця роботи, у таких випадках:

a) після закінчення строку роботи, передбаченого в контракті;

b) після закінчення дії контракту через неспроможність роботодавця виконати його;

c) після закінчення дії контракту через неспроможність працівника виконати його внаслідок хвороби чи нещасного випадку;

d) після закінчення дії контракту внаслідок укладення угоди між сторонами, якщо ця угода не містить інших положень;

e) після закінчення дії контракту за проханням однієї зі сторін, за винятком випадків протилежного рішення компетентного органу влади.

2. Якщо родину працівника було доставлено до місця роботи роботодавцем чи будь-якою особою, що діє від його імені, ця родина повертається назад за рахунок роботодавця в усіх випадках повернення працівника або у разі його смерті.

3. До витрат, пов'язаних з репатріацією, входять:

a) витрати, пов'язані з переїздом та утриманням під час переїзду;