Затверджена Комітетом Міністрів 26 жовтня 1988 року на 420-му засіданні заступників Міністрів, змінена резолюціями (89) 6, (90) 34, (92) 3, (93) 10, (95) 4, (97) 65 та (98) 10, рішеннями, прийнятими заступниками Міністрів від 15 грудня 1999 року на 692-му засіданні та 19 липня 2000 року на 718-му засіданні та змінена Резолюцією (2013) 57

Представники Комітету Міністрів від Бельгії, Кіпру, Данії, Франції, Федеративної Республіки Німеччина, Греції, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Португалії, Іспанії та Швеції,-1

Беручи до уваги Європейську культурну конвенцію;

Беручи до уваги Резолюцію Комітету Міністрів (86) 3 про європейське культурне співробітництво;

Беручи до уваги Резолюцію № 1 про заохочення європейських аудіовізуальних творів, прийняту на 1-й Європейській міністерській конференції з політики щодо засобів масової інформації, яка відбулася у м. Відень 9 та 10 грудня 1986 року;

Беручи до уваги Рекомендацію № R (86) 3 Комітету Міністрів про заохочення аудіовізуального виробництва в Європі та Рекомендацію № R (87) 7 про розповсюдження фільмів в Європі;

Беручи до уваги роботу 5-ї Конференції європейських міністрів, відповідальних за питання культури, що відбулася в м. Сінтра з 15 по 17 вересня 1987 року, та неформальної зустрічі європейських міністрів, відповідальних за питання культури, яка відбулася в м. Брюссель 13 та 14 вересня 1988 року, а також висновки Колоквіуму про спільне розповсюдження фільмів в європейському просторі, організованого Комітетом урядових експертів з питань кіномистецтва Ради з культурного співробітництва в м. Ріміні 3 та 4 липня 1987 року;

Усвідомлюючи, що постійне вдосконалення інформаційно-комунікаційних технологій та широкомасштабне виникнення нових каналів передачі та розповсюдження призведе до збільшення попиту на програми та посилення конкуренції на ринку програм;

Прагнучи, таким чином, сприяти спільному виробництву та розповсюдженню кінематографічних та аудіовізуальних творів, щоб повністю використовувати нові методи комунікації та задовольнити культурні та економічні виклики, що виникають внаслідок їх розвитку;

Бажаючи активізувати співпрацю та обміни з метою стимулювання кіно- та аудіовізуального виробництва як важливого засобу для просування культурної ідентичності Європи;

Бажаючи, відповідно, прийняти конкретні заходи у фінансовій сфері для заохочення виробництва та розповсюдження фільмів та аудіовізуальних творів та, таким чином, розвитку програмних галузей;

Беручи до уваги Резолюцію Комітету Міністрів (51) 62 про часткові угоди;

Беручи до уваги рішення, прийняте Комітетом Міністрів на 420-му засіданні заступників Міністрів (жовтень 1988 року), згідно з яким державам-членам, які цього бажають, дозволено досягати цих цілей в межах Ради Європи за допомогою часткової угоди,

Вирішили заснувати Європейський фонд підтримки спільного виробництва та розповсюдження художніх кінематографічних та аудіовізуальних творів та здійснити його регулювання згідно з такими правилами:

1.1. Метою Європейського фонду підтримки спільного виробництва та розповсюдження художніх кінематографічних та аудіовізуальних творів (далі - Фонд) є заохочення, будь-яким чином визначеним Радою правління, спільного виробництва, розповсюдження, трансляції та використання кінематографічних і аудіовізуальних творів, зокрема, шляхом фінансування спільного виробництва, розповсюдження, трансляції та використання.

1.2. Фонд одержує, зберігає та використовує ресурси, виділені йому відповідно до пункту 4, на виконання рішень, прийнятих Радою правління, створеною відповідно до пункту 2.

1.3. Рішенням Ради правління Фонд може укладати домовленості з будь-якою організацією, ціллю якої є кінематографічні та аудіовізуальні плани, з метою координації їх роботи.

1.4. Штаб-квартира Фонду знаходиться в м. Страсбург.

2.1. Кожна держава-член Фонду призначає одного представника до Ради правління.

2.2. Рада правління приймає всі рішення щодо надання фінансової допомоги. Вона визначає політику та способи надання фінансової допомоги, заздалегідь запевняючи, що збережені роботи відповідають, зокрема, критеріям культури, згідно цілей Фонду. Вона також повинна забезпечити найбільш ефективне використання ресурсів Фонду.

2.3. Рада правління управляє Фондом. З цією метою вона може заручитися підтримкою експертів та представників відповідних професійних кіл.

2.4. Рада правління приймає свої правила процедури. Рішення приймаються більшістю у дві третини голосів, при чому кожна з держав-членів Фонду має один голос. Прийняті рішення вважаються дійсними, якщо зазначена більшість становить половину акціонерного капіталу Фонду, розрахованого на підставі внеску кожної з держав-членів Фонду.

Проте, процедурні рішення приймаються більшістю голосів.

2.5. Рада правління запрошує представника асоційованого члена бути присутнім на засіданнях Ради правління кожного разу, коли такого асоційованого члена безпосередньо стосується одне з питань порядку денного. Асоційований член має право голосу щодо будь-якого такого пункту, і правила голосування, викладені в пункті 2.4, повинні тлумачитися відповідно.

3.1. Рахунки Фонду перевіряються Комісією аудиторів Ради Європи.

3.2. Комісія аудиторів перевіряє рахунки Фонду та точність облікового запису та балансу. Вона повинна також перевірити, чи були використані ресурси Фонду для зазначених цілей. Вона складає щорічний звіт про фінансовий стан та управління Фондом, який буде представлений урядам держав-членів Фонду. Звіт також повинен бути поданий до Комітету Міністрів.

4.1. Ресурси Фонду включають: