Сторони цієї Конвенції,

Визнаючи, що уряди втрачають значні надходження від податку на прибуток підприємств внаслідок агресивного міжнародного податкового планування, в результаті якого прибутки штучно виводяться з-під оподаткування до місць, де вони не підлягають оподаткуванню або податки на них знижені;

Беручи до уваги, що розмивання бази оподаткування та виведення прибутку з-під оподаткування (далі - "РБО і ВПзО") є нагальним питанням не тільки для промислово розвинутих країн, але також для країн з перехідною економікою та для країн, що розвиваються;

Визнаючи важливість забезпечення того, щоб прибутки оподатковувалися в місці, де здійснюються основні види діяльності, які приносять ці прибутки, і де створюється вартість;

Підтримуючи пакет заходів, розроблених в рамках проекту ОЕСР/G20 РБО і ВПзО (далі - "пакет ОЕСР/G20 РБО і ВПзО");

Відзначаючи, що пакет ОЕСР/G20 РБО і ВПзО включав заходи, пов’язані з угодами про оподаткування, покликані розв’язувати питання застосування певних гібридних схем зменшення податкового навантаження, попереджати зловживання положеннями угод, розв’язувати проблеми штучного уникнення статусу постійного представництва та удосконалити процедуру вирішення спорів;

Усвідомлюючи необхідність забезпечення швидкого, скоординованого та послідовного впровадження в багатосторонньому контексті заходів РБО і ВПзО, пов’язаних з угодами;

Пам’ятаючи про необхідність забезпечення того, щоб існуючі угоди про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи тлумачились з метою усунення подвійного оподаткування стосовно податків, на які поширюються ці угоди, і при цьому не створювалися можливості для звільнення від оподаткування або зменшення розміру податків через ухилення від сплати податків або уникнення (у тому числі, через домовленості про неналежне використання угод, спрямовані на отримання пільг, передбачених цими угодами, для одержання непрямої вигоди резидентами третіх юрисдикцій);

Визнаючи необхідність існування ефективного механізму впровадження погоджених змін скоординованим та ефективним способом стосовно всіх існуючих угод про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи без необхідності проводити двосторонні переговори щодо перегляду кожної такої угоди;

домовилися про таке:

Цією Конвенцією вносяться зміни до усіх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, визначені у підпункті a) пункту 1 статті 2 (Тлумачення термінів).

1. У рамках цієї Конвенції застосовуються такі визначення:

a) термін "Угода про оподаткування, на яку поширюється дія Конвенції" означає угоду про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи (незважаючи на те, чи угодою також охоплені інші види податків):

i) що є чинною між двома або більше:

A) Сторонами; та/або

B) юрисдикціями або територіями, які є сторонами вище зазначеної угоди, і за чиї міжнародні відносини відповідальною є Сторона; та

ii) по відношенню до якої кожна така Сторона направила повідомлення Депозитарію, у якому зазначається угода, а також інструменти внесення змін до неї або супровідні документи (із зазначенням назви, найменувань Сторін, дати підписання, і, якщо це можливо на час направлення повідомлень, дати набрання чинності), як угода, на яку має поширюватися дія цієї Конвенції.

в) Термін "Сторона" означає:

i) державу, для якої ця Конвенція є чинною згідно зі статтею 34 (Набрання чинності); або

ii) юрисдикцію, яка підписала цю Конвенцію відповідно до підпункту b) або c) пункту 1 статті 27 (Підписання і ратифікація, прийняття або схвалення), і для якої ця Конвенція є чинною згідно зі статтею 34 (Набрання чинності).

c) Термін "Договірна юрисдикція" означає Сторону Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

d) Термін "Сторона, що підписала цю Конвенцію" означає державу або юрисдикцію, що підписала цю Конвенцію, але для якої ця Конвенція ще не набрала чинності.

2. Що стосується застосування цієї Конвенції у будь-який час Стороною, будь-який термін, не визначений у ній, якщо з контексту не випливає інше, має те значення, яке надається йому відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

1. У рамках Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, прибуток, одержаний особою або через особу, або за допомогою структур, які вважаються повністю або частково прозорими для цілей оподаткування відповідно до податкового законодавства будь-якої з Договірних юрисдикцій, вважається доходом резидента Договірної юрисдикції, але тільки в тій частині, в якій такий дохід вважається доходом резидента цієї Договірної юрисдикції для цілей оподаткування в цій Договірній юрисдикції.

2. Положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які вимагають, щоб Договірна юрисдикція звільнила від сплати податку на прибуток або забезпечила податкове вирахування або податковий кредит, що відповідає податку на прибуток, який сплачується щодо прибутку, одержаного резидентом цієї Договірної юрисдикції, який може оподатковуватися в іншій Договірній юрисдикції, згідно з положеннями Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, не застосовуються у випадку, якщо такі положення передбачають оподаткування такою іншою Договірною юрисдикцією, лише з тієї причини, що цей прибуток є також прибутком, одержаним резидентом такої іншої Договірної юрисдикції.

3. В угодах про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, у яких одна або декілька Сторін зробили застереження, зазначене у підпункті a) пункту 3 статті 11 (Застосування угод про оподаткування для обмеження права Сторони на оподаткування своїх резидентів), в кінці пункту 1 буде додано таке положення: "У жодному випадку положення цього пункту не повинні тлумачитися як такі, що впливають на право Договірної юрисдикції оподатковувати резидентів цієї Договірної юрисдикції."

4. Пункт 1 (до якого пунктом 3 можуть бути внесені зміни) застосовується замість або за відсутності положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, в тій мірі, в якій дохід, одержаний через осіб або структури, які вважаються прозорими для цілей оподаткування відповідно до податкового законодавства будь-якої з Договірних юрисдикцій (або згідно з загальними нормами або шляхом детального визначення конкретних форм та видів осіб або структур), вважається доходом резидента цієї Договірної юрисдикції.

5. Сторона може залишити за собою право:

a) не застосовувати у повному обсязі цю статтю до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції;

b) не застосовувати пункт 1 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, зазначене в пункті 4;

c) не застосовувати пункт 1 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, зазначені в пункті 4, які позбавляють можливості користуватися вигодами, передбаченими угодою, у випадку, коли дохід одержаний особою або через особу, або за допомогою структури, яка заснована в третій юрисдикції;

d) не застосовувати пункт 1 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, зазначене в пункті 4, яке детально визначає конкретні форми та види таких осіб або структур;

e) не застосовувати пункт 1 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, зазначене в пункті 4, яке детально визначає відображення фактичних обставин, конкретних справ і форм осіб або домовленостей і позбавляє можливості користуватися вигодами, передбаченими угодою, у випадку, коли дохід одержаний особою або через особу, або за допомогою структури, яка заснована в третій юрисдикції;

f) не застосовувати пункт 2 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції;

g) застосовувати пункт 1 тільки до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, зазначене у пункті 4, яке детально визначає конкретні форми та види таких осіб або структур.

6. Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у підпункті a) або b) пункту 5, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, містить положення, зазначене у пункті 4, якого не стосується застереження згідно з пунктами c) - e) пункту 5, і якщо вони містять таке положення, зазначити статтю та номер пункту, що містить кожне таке положення. У тому випадку, якщо Сторона зробила застереження, зазначене у підпункті g) пункту 5, повідомлення, про яке йдеться у попередньому реченні, обмежується угодами про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, стосовно яких зроблено це застереження. Якщо усі Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення стосовно положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, таке положення замінюється положеннями пункту 1 (до якого пунктом 3 можуть бути внесені зміни) у випадках, передбачених пунктом 4. В інших випадках пункт 1 (зі змінами, які можуть бути внесені пунктом 3) змінює собою положення угод про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки в тих випадках, коли ці положення є несумісними з пунктом 1 (зі змінами, які можуть бути внесені пунктом 3).

1. Якщо відповідно до положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, особа, яка не є фізичною особою, є резидентом більш ніж однієї Договірної юрисдикції, компетентні органи цих Договірних юрисдикцій намагаються визначити за взаємною згодою Договірну юрисдикцію, резидентом якої є така особа для цілей Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, з урахуванням фактичного місцезнаходження її керівного органу, місця, в якому вона зареєстрована або заснована іншим чином, а також будь-яких інших відповідних обставин. За відсутності такої згоди, такій особі не надаються будь-які пільги або звільнення від податку, передбачені Угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, якщо тільки компетентними органами Договірних юрисдикцій не буде узгоджено в якій мірі та в який спосіб.

2. Пункт 1 застосовується замість або за відсутності положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які передбачають правила визначення того, чи буде особа, яка не є фізичною особою, вважатися резидентом однієї з Договірних юрисдикцій, тоді, коли ця особа в інших випадках вважалася б резидентом більш ніж однієї з Договірних юрисдикцій. Проте, пункт 1 не застосовується до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, який безпосередньо стосується визначення постійного місця перебування компаній, які беруть участь у домовленостях з компаніями, які зареєстровані у двох юрисдикціях.

3. Сторона може зберігати за собою право:

a) не застосовувати цю статтю у повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції;

b) не застосовувати цю статтю у повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, які стосуються випадків, коли особа, яка не є фізичною особою, є резидентом більш ніж однієї Договірної юрисдикції, вимагаючи від компетентних органів Договірних юрисдикцій досягти взаємної згоди у визнанні цієї особи резидентом однієї з Договірних юрисдикцій;

c) не застосовувати цю статтю у повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, які стосуються випадків, коли особа, яка не є фізичною особою, є резидентом більш ніж однієї Договірної юрисдикції, відмовлено в отриманні вигід, передбачених угодою, не вимагаючи від компетентних органів Договірних юрисдикцій досягти взаємної згоди у визнанні цієї особи резидентом однієї з Договірних юрисдикцій;

d) не застосовувати цю статтю у повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, які стосуються випадків, коли особа, яка не є фізичною особою, є резидентом більш ніж однієї Договірної юрисдикційної території, вимагаючи від компетентних органів Договірних юрисдикційних територій досягти взаємної згоди на визнання такої особи резидентом однієї з Договірних юрисдикцій, та які встановлюють правила застосування угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, до такої особи, якщо такої згоди не можна досягти;

e) замінити останнє речення пункту 1 для цілей своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції таким текстом: "За відсутності такої згоди такій особі не надаються будь-які пільги або звільнення від податку, передбачені цією угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.";

f) не застосовувати цю статтю у повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, зі Сторонами, які зробили застереження, визначене в підпункті e).

4. Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у підпункті a) пункту 3, повинна повідомити Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції містить положення, зазначене у пункті 2, якого не стосується застереження згідно з пунктами b) - d) пункту 3, і якщо вони містять таке положення, зазначити номер статті та пункту, що містить кожне таке положення. Якщо усі Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення стосовно положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, таке положення має бути замінене положеннями пункту 1. В інших випадках пункт 1 замінює положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, коли такі положення несумісні з пунктом 1.

1. Сторона може на власний розсуд застосувати пункти 2 і 3 (варіант A), пункти 4 і 5 (варіант B), або пункти 6 і 7 (варіант C), або може не застосовувати жоден з варіантів. Якщо кожна з Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, обирає застосувати різні варіанти (або якщо одна Договірна юрисдикція вирішила застосувати певний варіант, а інша Договірна юрисдикція вирішила не застосовувати жоден з варіантів), варіант, обраний кожною Договірною юрисдикцією, застосовується до своїх резидентів.

2. Положення Угоди про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які в іншому випадку звільняють одержаний дохід або капітал, що належить такій особі, від податку в цій Договірній юрисдикції для цілей усунення подвійного оподаткування, не застосовуються, якщо інша Договірна юрисдикція застосовує положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, для звільнення такого доходу або капіталу від податку або застосовує знижену ставку податку, за якою такий дохід або капітал можуть оподатковуватися. В останньому випадку, перша Договірна юрисдикція дозволяє вирахування з податку на прибуток або капітал такого резидента суми, у розмірі що дорівнює податку, сплаченому в цій іншій Договірній юрисдикції. Проте, таке вирахування не повинно перевищувати ту частину податку, сума якого визначається до того, як надається вирахування, що відноситься до таких статей прибутку або капіталу, який може оподатковуватись в цій іншій Договірній юрисдикції.

3. Пункт 2 застосовується до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, відповідно до якого, в іншому випадку Договірна юрисдикція повинна звільняти від оподаткування дохід або капітал, зазначені в цьому пункті.

4. Положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які в іншому випадку звільнили б дохід, одержаний резидентом Договірної юрисдикції, від податку в цій Договірній юрисдикції для цілей усунення подвійного оподаткування, оскільки такий дохід вважається дивідендами в цій Договірній юрисдикції, не застосовуються, якщо такий дохід підлягає вирахуванню для цілей визначення оподатковуваного прибутку резидента іншої Договірної юрисдикції, відповідно до законодавства цієї іншої Договірної юрисдикції. У такому випадку, перша згадана Договірна юрисдикція надає вирахування з податку на прибуток цього резидента суми у розмірі, що дорівнює податку на прибуток, сплаченому в цій іншій Договірній юрисдикції. Проте, таке вирахування не повинно перевищувати ту частину податку на прибуток, розраховану до надання вирахування з такого прибутку, який може оподатковуватися в цій іншій Договірній юрисдикції.

5. Пункт 4 застосовується до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, відповідно до якої в іншому випадку Договірна юрисдикція звільняла б від податку прибуток, зазначений у цьому пункті.

6. a) Якщо резидент Договірної юрисдикції одержує дохід або володіє капіталом, який може оподатковуватись в іншій Договірній юрисдикції відповідно до положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (крім випадків, коли ці положення дозволяють оподаткування цією іншою Договірною юрисдикцією лише тому, що цей дохід також є доходом, одержаним резидентом цієї іншої Договірної юрисдикції), перша згадана Договірна юрисдикція дозволяє:

i) у якості вирахування з податку на прибуток цього резидента - суми, що дорівнює податку на прибуток, сплаченому в цій іншій Договірній юрисдикції;

ii) у якості вирахування з податку на капітал цього резидента - суми, що дорівнює податку на капітал, сплаченому в цій іншій Договірній юрисдикції.

Однак, таке вирахування не повинно перевищувати тієї частини податку на прибуток або податку на капітал, сума якого визначається до того, як надається вирахування, що відноситься до прибутку або капіталу, який може оподатковуватися в цій іншій Договірній юрисдикції.

b) Якщо, відповідно до будь-якого положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, дохід, одержаний резидентом Договірної юрисдикції, або капітал, що належить цьому резиденту, звільняється від оподаткування в цій Договірній юрисдикції, така Договірна юрисдикція проте може, вираховуючи розмір податку на залишок доходу або капіталу такого резидента, враховувати звільнений дохід або капітал.

7. Пункт 6 застосовується замість положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які, для цілей усунення подвійного оподаткування, вимагають, щоб Договірна юрисдикція звільнила від податку в цій Договірній юрисдикції дохід, одержаний резидентом цієї Договірної юрисдикції, або капітал, що належить такому резиденту, який, відповідно до положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, може бути оподаткований в іншій Договірній юрисдикції.

8. Сторона, яка вирішила не застосовувати один з варіантів, зазначених у пункті 1, може залишити за собою право не застосовувати цю статтю в повному обсязі стосовно однієї або декількох зазначених угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції (або стосовно усіх своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції).

9. Сторона, яка вирішила не застосовувати варіант C, може залишити за собою право, стосовно однієї або декількох зазначених угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції (або стосовно усіх своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції), не дозволяти іншій Договірній юрисдикції (іншим Договірним юрисдикціям) застосовувати варіант C.

10. Кожна сторона, яка вирішила застосовувати варіант, зазначений у пункті 1, повідомляє Депозитарію про обраний нею варіант. Таке повідомлення також включає:

a) у випадку, якщо сторона вирішила застосовувати варіант A, перелік своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, що містять положення, зазначені у пункті 3, а також номер статті та пункту, що містять кожне таке положення;

b) у випадку, якщо Сторона вирішила застосовувати варіант B, перелік своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які містять положення, зазначені у пункті 5, а також номер статті та пункту, що містять кожне таке положення;

с) у випадку, якщо Сторона вирішила застосовувати варіант C, перелік своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, що містять положення, зазначені у пункті 7, а також номер статті та пункту, що містять кожне таке положення.

Варіант застосовується до положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки коли Сторона, яка вирішила застосовувати цей варіант, надіслала таке повідомлення стосовно цього положення.

1. До Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, вносяться зміни шляхом включення такого тексту преамбули:

"Маючи намір усунути подвійне оподаткування стосовно податків, на які поширюється дія цієї Угоди, без створення можливостей для повного звільнення від оподаткування або зменшення оподаткування шляхом податкового ухилення або уникнення (у тому числі, шляхом неправомірного використання угод з метою отримання пільг, передбачених цією Угодою, задля отримання непрямої вигоди резидентами третіх юрисдикцій)".

2. Текст, зазначений у пункті 1, включається до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, замість або за відсутності тексту преамбули Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, який стосується наміру усунути подвійне оподаткування, незалежно від того вказується чи не вказується в такому формулюванні намір не створювати можливостей для повного звільнення від оподаткування або зменшення оподаткування.

3. Сторона може також вирішити включити такий текст преамбули до своєї Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, що не містить тексту преамбули, в якому йдеться про бажання розвивати економічні відносини або посилити співробітництво з питань оподаткування:

"Бажаючи надалі розвивати економічні відносини та посилити співробітництво з питань оподаткування,".

4. Сторона може залишати за собою право не застосовувати пункт 1 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять текст преамбули, що описує намір Договірної юрисдикції усунути подвійне оподаткування без створення можливостей для повного звільнення від оподаткування або зменшення оподаткування, незважаючи на те, чи цей текст обмежений випадками ухилення від сплати податків або уникнення (у тому числі, шляхом неправомірного використання угод з метою отримання пільг, передбачених цією Угодою, що має наслідком отримання непрямої вигоди резидентами третіх юрисдикцій), або застосовувати у ширшому значенні.

5. Кожна Сторона повідомляє Депозитарію про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, окрім тих, що підпадають під застереження відповідно до пункту 4, містять текст преамбули, зазначений у пункті 2, і, якщо це так, текст відповідного пункту преамбули. Якщо усі Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення щодо цього тексту преамбули, такий текст преамбули замінюється текстом, зазначеним у пункті 1. В інших випадках текст, зазначений у пункті 1, включається до існуючого тексту преамбули.

6. Кожна Сторона, яка вирішила застосувати пункт 3, повідомляє про це Депозитарій. Таке повідомлення також включає перелік угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже не містять тексту преамбули, в якому йдеться про бажання розвивати економічні відносини або посилювати співробітництво з питань оподаткування. Текст, зазначений у пункті 3, включається до угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки якщо усі Договірні юрисдикції вирішили застосовувати цей пункт і надіслали таке повідомлення відносно угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

1. Незважаючи на будь-які положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, пільга, передбачена Угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, не надається стосовно виду доходу або капіталу, якщо існують підстави зробити висновок, з урахуванням усіх відповідних фактів та обставин, що одержання цієї пільги було однією з основних цілей будь-яких домовленостей або операцій, які прямо або опосередковано призвели до цієї пільги, якщо не було визначено, що надання цієї пільги за цих обставин буде відповідати цілі і задачі відповідних положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

2. Пункт 1 застосовується замість або за відсутності положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, що забороняють надання будь-яких пільг або частини пільг, які в іншому випадку були б передбачені відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, якщо основною ціллю або однією з основних цілей будь-якої домовленості або операції або будь-якої особи, задіяної у домовленості або операції, було одержання цих пільг.

3. Сторона, яка не зробила застереження, зазначене у підпункті a) пункту 15, може також висловити бажання застосовувати пункт 4 по відношенню до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції.

4. Якщо особі відмовлено у наданні пільги, передбаченої Угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (до якої можуть бути внесені зміни цією Конвенцією), відповідно до положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, що забороняють надання усіх або частини пільг, які за інших обставин були б передбачені відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, якщо основною ціллю або однією з основних цілей будь-якої домовленості або операції або будь-якої особи, задіяної у домовленості або операції, було одержання цих пільг, компетентний орган Договірної юрисдикції, яка за інших обставин надала б цю пільгу, повинен, незважаючи на це, розглядати цю особу як таку, що має право на цю пільгу або на інші пільги стосовно конкретного виду доходу або капіталу, якщо такий компетентний орган, за запитом, поданим цією особою і після розгляду відповідних фактів та обставин, визначить, що такі пільги були б надані такій особі за відсутності цієї угоди або домовленості. Компетентний орган Договірної юрисдикції, до якого був направлений запит, передбачений цим пунктом, резидентом іншої Договірної юрисдикції, повинен проконсультуватися з компетентним органом цієї іншої Договірної юрисдикції, перш ніж відхилити цей запит.

5. Пункт 4 застосовується до положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (до якої можуть бути внесені зміни цією Конвенцією), що забороняють надання усіх або частини пільг, які за інших обставин були б надані відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, якщо основною ціллю або однією з основних цілей будь-якої домовленості або операції або будь-якої особи, задіяної у домовленості або трансакції, було одержання цих пільг.

6. Сторона може також вирішили застосовувати положення, що містяться у пунктах 8 - 13 (далі - "спрощене положення про обмеження пільг") до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, шляхом надсилання повідомлення, зазначеного у підпункті c) пункту 17. Спрощене положення про обмеження пільг застосовується стосовно Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки якщо усі Договірні юрисдикції вирішили застосовувати його.

7. У випадках, якщо деякі, але не усі Договірні юрисдикції Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, вирішили застосовувати спрощене положення про обмеження пільг, про яке йдеться у пункті 6, тоді, незважаючи на положення цього пункту 6, спрощене положення про обмеження пільг застосовується стосовно надання пільг відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції:

a) усіма Договірними юрисдикціями, якщо усі Договірні юрисдикції, які, згідно з пунктом 6, не вирішують застосовувати спрощене положення про обмеження пільг, погоджуються застосовувати його, висловивши бажання застосовувати цей підпункт і відповідним чином повідомивши про це Депозитарій; або

b) тільки тими Договірними юрисдикціями, що вирішують застосовувати спрощене положення про обмеження пільг, якщо усі Договірні юрисдикції, які, згідно з пунктом 6, не вирішують застосовувати спрощене положення про обмеження пільг, погоджуються застосовувати його, висловивши бажання застосовувати цей підпункт і відповідним чином повідомивши про це Депозитарій.

Спрощене положення про обмеження пільг

8. Якщо інше не передбачено спрощеним положенням про обмеження пільг, резидент Договірної юрисдикції Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, не має права на одержання пільги, яка за інших обставин була б надана Угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, крім пільги, передбаченої положеннями Угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції:

a) які визначають постійне місце перебування особи, яка не є фізичною особою, яка є резидентом більш ніж однієї Договірної юрисдикції, з огляду на положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які визначають резидента Договірної юрисдикції;

b) які передбачають, що Договірна юрисдикція надасть підприємству цієї Договірної юрисдикції, відповідне коригування після початкового коригування, зробленого іншою Договірною юрисдикцією, відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, на суму податку на прибуток асоційованого підприємства, що стягується в першій згаданій Договірній юрисдикції; або

c) які дозволяють резидентам Договірних юрисдикцій направляти запит про розгляд компетентним органом Договірної юрисдикції випадків про оподаткування не у відповідності з Угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції,

крім випадків, якщо такий резидент є "кваліфікованою особою", як визначено у пункті 9, на той час, коли ця пільга могла б бути надана.

9. Резидент Договірної юрисдикції Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, є кваліфікованою особою на той час, коли за інших обставин ця пільга могла бути надана відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, якщо у той час резидент є:

a) фізичною особою;

b) цією Договірною юрисдикцією або її адміністративно-територіальною одиницею чи місцевим органом влади, або організацією чи адміністративним органом будь-якої такої Договірної юрисдикції, адміністративно-територіальної одиниці або місцевого органу влади;

c) компанією або іншою особою, якщо основним класом його акцій регулярно торгують на одній або декількох визнаних фондових біржах;

d) особою, іншою ніж фізична особа, яка:

i) є неприбутковою організацією виду, погодженого Договірними юрисдикціями шляхом обміну дипломатичними нотами; або

ii) є особою або структурою, заснованою в цій Договірній юрисдикції, яка вважається окремою особою згідно з податковим законодавством цієї Договірної юрисдикції, та:

A) яка заснована та діє виключно або майже виключно для того, щоб управляти або надавати пенсійну допомогу, а також додаткову або принагідну допомогу для фізичних осіб, та регулюється як така цією Договірною юрисдикцією або однією з її адміністративно-територіальних одиниць або місцевим органом влади; або

B) яка заснована та діє виключно або майже виключно для того, щоб інвестувати кошти на користь осіб або структур, про які йдеться у підпункті (A);

e) особою, іншою ніж фізична особа, якщо, протягом щонайменше половини днів з 12-місячного періоду, що включає час, коли ця пільга за інших обставин була б надана, особи, які є резидентами цієї Договірної юрисдикції і які мають право на одержання пільг Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, передбачені пунктами a) - d), володіють, прямо або опосередковано, щонайменше 50 відсотками акцій цієї особи.

10. a) Резидент Договірної юрисдикції Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, матиме право на пільги Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції стосовно виду доходу, одержаного від іншої Договірної юрисдикції, незважаючи на те, чи є резидент кваліфікованою особою, чи ні, якщо резидент займається активним здійсненням комерційної діяльності в першій згаданій Договірній юрисдикції, а дохід, одержаний від іншої Договірної юрисдикції, безпосередньо або опосередковано походить від цієї комерційної діяльності або пов’язаний з нею. Для цілей спрощеного положення про обмеження пільг термін "активне здійснення комерційної діяльності" не включає такі види діяльності або будь-які їх поєднання:

i) діяльність у якості холдингової компанії;

ii) здійснення загального нагляду або управління групою компаній;

iii) здійснення фінансування групи (у тому числі об’єднання грошових коштів); або

iv) здійснення інвестицій або управління ними, якщо ці види діяльності не здійснюються банком, страховою компанією або зареєстрованим дилером з цінних паперів у їх звичайній комерційній діяльності як такій.

b) Якщо резидент Договірної юрисдикції Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції одержує вид доходу від комерційної діяльності, яка здійснюється цим резидентом в іншій Договірній юрисдикції, або одержує вид доходу, який походить з іншої Договірної юрисдикції від особи, пов’язаної з ним, умови, зазначені у підпункті a) вважаються виконаними стосовно такого виду доходу, тільки якщо комерційна діяльність, що здійснюється резидентом в першій Договірній юрисдикції, якої стосується цей вид доходу, є основним стосовно такої самої комерційної діяльності або додаткової комерційної діяльності, що здійснюється резидентом або такою особою, пов’язаною з ним, в іншій Договірній юрисдикції. Чи є комерційна діяльність основною для цілей цього пункту, визначається з урахуванням усіх фактів та обставин.

c) Для цілей застосування цього пункту види діяльності, що здійснюються особами, пов’язаними з резидентом, стосовно резидента Договірної юрисдикції Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, вважаються такими, що здійснюються таким резидентом.

11. Резидент Договірної юрисдикції Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, який не є уповноваженою особою, також має право на пільгу, котра за інших обставин була б надана Угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції стосовно виду доходу, якщо, протягом щонайменше половини днів з будь-якого 12-місячного періоду, що включає час, коли ця пільга за інших обставин була б надана, особі, яка прирівняна до осіб, що мають право на пільгу, володіють, безпосередньо або опосередковано, щонайменше 75 відсотками бенефіціарних часток резидента.

12. Якщо резидент Договірної юрисдикції Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, не є кваліфікованою особою згідно з положеннями пункту 9, також не має права на пільги згідно з пунктами 10 або 11, компетентний орган іншої Договірної юрисдикції може, однак, надати пільги, передбачені Угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції або пільги стосовно окремого виду доходу, враховуючи ціль і завдання Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, але тільки якщо такий резидент належним чином продемонструє такому компетентному органу, що однією з основних цілей його заснування, придбання або забезпечення функціонування, а також ведення його діяльності, не було одержання пільг відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції. Перш ніж прийняти або відхилити запит, направлений резидентом Договірної юрисдикції згідно з цим пунктом, компетентний орган іншої Договірної юрисдикції, до якої було направлено запит, консультується з компетентним органом першої згаданої Договірної юрисдикції.

13. Для цілей Спрощеного положення про обмеження пільг:

a) термін "визнана фондова біржа" означає:

i) будь-яку фондову біржу, яка заснована та регулюється як така згідно з законодавством будь-якої з Договірних юрисдикцій; а також

ii) будь-яку іншу фондову біржу, погоджену компетентними органами Договірних юрисдикцій;

b) термін "основний клас акцій" означає клас або класи акцій компанії, який представляє більшість загальної кількості голосів і вартість компанії, або клас чи класи бенефіціарних часток особи, який представляє у сукупності більшість загальної кількості голосів та вартості особи;

c) термін "еквівалентний бенефіціар", означає будь-яку особу, яка мала б право на пільги стосовно виду доходу, що надається Договірною юрисдикцією Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції відповідно до національного законодавства цієї Договірної юрисдикції, Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, або будь-якого іншого міжнародного акту, які є аналогічними або більш вигідними, ніж пільги, що будуть надані цьому виду доходу відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції; для цілей визначення того, чи є особа еквівалентним бенефіціаром стосовно дивідендів, вважається, що така особа володіє таким самим капіталом компанії, що виплачує дивіденди, яким володіє компанія, яка претендує на пільги стосовно цих дивідендів;

d) стосовно осіб, які не є компаніями, термін "акції" означає долі участі, які є співставними з акціями;

e) дві особи вважаються "пов’язаними особами" якщо одна безпосередньо або опосередковано володіє щонайменше 50 відсотками частки участі в іншій (або, якщо йдеться про компанію, щонайменше 50 відсотками загальної кількості голосів і вартості акцій компанії) або інша особа прямо чи опосередковано володіє щонайменше 50 відсотками частки участі (або, якщо йдеться про компанію, щонайменше 50 відсотками загальної кількості голосів і вартості акцій компанії) у кожній особі; у будь-якому випадку особа вважається пов’язаною з іншою особою, якщо, з урахуванням усіх відповідних фактів і обставин, одна контролює іншу або обидві знаходяться під контролем однієї й тієї самої особи чи осіб.

14. Спрощене положення про обмеження пільг застосовується замість або за відсутності положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які обмежували б вигоди, передбачені Угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (або які обмежували б пільги, інші ніж такі, що передбачені положеннями Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які стосуються постійного місця знаходження, дочірніх підприємств або недискримінації або пільги, що не обмежуються виключно резидентами Договірної юрисдикції) тільки до резидента, який має право на такі пільги, які відповідають одному або декільком критеріям.

15. Сторона може зберігати за собою право:

a) не застосовувати пункт 1 до своїх Угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, на тій підставі, що вона має намір застосовувати у поєднанні деталізоване положення про обмеження надання пільг та або правило щодо кондуїтних фінансових структур, або тест на визначення основної мети, які таким чином відповідають мінімальному стандарту щодо попереджання зловживань положеннями угоди відповідно до пакету ОЕСР/G20 РБО і ВПзО; у таких випадках Договірні юрисдикції будуть намагатись досягти взаємовигідного рішення, яке відповідає мінімальному стандарту;

b) не застосовувати пункт 1 (і пункт 4, у випадку, коли Сторона висловила бажання застосовувати цей пункт) до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, що забороняють усі пільги, які за інших обставин були б надані відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, якщо основною ціллю або однією з основних цілей будь-якої домовленості або операції або будь-якої особи, що бере участь у домовленості або операції, було одержання цих пільг;

c) не застосовувати спрощене положення про обмеження пільг до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, зазначені в пункті 14.

16. За винятком випадків, коли спрощене положення про обмеження вигоди застосовується стосовно надання пільг відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, однією або декількома Сторонами відповідно до пункту 7, Сторона, яка обирає згідно з пунктом 6 застосовувати спрощене положення про обмеження пільг, може залишати за собою право на те, щоб ця стаття не застосовувалась в повному обсязі стосовно її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, для яких одна або декілька інших Договірних юрисдикцій не висловили бажання застосовувати спрощене положення про обмеження пільг. У таких випадках Договірні юрисдикції будуть намагатись досягти взаємовигідного рішення, яке відповідає мінімальному стандарту щодо попереджання зловживань положеннями угод згідно з пакетом ОЕСР/G20 РБО і ВПзО.

17. a) Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у підпункті a) пункту 15, повинна повідомити Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, якої не стосується застереження, зазначене у підпункті b) пункту 15, містить положення, зазначене у пункті 2, і, якщо це так, зазначити номер статті та пункту кожного такого положення. Коли усі Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення стосовно положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, це положення замінюють положеннями пункту 1 (і, якщо прийнятно, пунктом 4). В інших випадках пункт 1 (і, якщо прийнятно, пункт 4), замінює собою положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки у тому випадку, коли ці положення несумісні з пунктом 1 (і, якщо прийнятно, пунктом 4). Сторона, яка надсилає повідомлення згідно з цим підпунктом, може також додати заяву про те, що, хоча така Сторона приймає застосування тільки пункту 1 як тимчасовий захід, вона має намір, де можливо, прийняти положення щодо обмеження пільг на додаток до пункту 1 або замість нього, шляхом двосторонніх переговорів.

b) Кожна Сторона, яка вирішує застосовувати пункт 4, повідомляє про це Депозитарій. Пункт 4 застосовується до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки коли усі Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення.

c) Кожна Сторона, яка вирішує застосовувати спрощене положення про обмеження пільг згідно з пунктом 6, повідомляє про це Депозитарій. Якщо така Сторона не зробила застереження, зазначеного у підпункті c) пункту 15, таке повідомлення також включає перелік її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які містять положення, зазначені у пункті 14, а також номер статті і пункту для кожного такого положення.

d) Кожна Сторона, яка не вирішує застосовувати спрощене положення про обмеження пільг згідно з пунктом 6, але вирішує застосовувати підпункти a) або b) пункту 7, повідомляє Депозитарій про те, який підпункт вона обрала. За винятком випадків, коли така Сторона зробила застереження, зазначене у підпункті c) пункту 15, таке повідомлення також включає перелік її угод про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які містять положення, зазначені у пункті 14, а також номер статті і пункту для кожного такого положення.

e) Якщо усі Договірні юрисдикції надіслали повідомлення згідно з підпунктом с) або d) стосовно положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, це положення замінюється спрощеним положенням про обмеження пільг. В інших випадках спрощеним положенням про обмеження пільг замінює положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції тільки в тих випадках, коли ці положення несумісні зі спрощеним положенням про обмеження пільг.

1. Положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які звільняють дивіденди, виплачені компанією, яка є резидентом Договірної юрисдикції, від податку, або обмежують розмір, у якому такі дивіденди можуть оподатковуватися, за умови, що дійсний власник або одержувач є компанією, що є резидентом іншої Договірної юрисдикції і володіє, тримає або контролює більше певної частини капіталу, акцій, пакету акцій, кількості голосів, прав голосу або подібних часток у праві власності компанії, що виплачує дивіденди, застосовуються тільки якщо умови володіння, зазначені у цих положеннях, будуть виконані упродовж 365-денного періоду, що включає день виплати дивідендів (для цілей вирахування такого періоду не слід брати до уваги зміни власності, які стали б безпосереднім результатом реорганізації корпорації, такої як злиття або розділення компанії, яка володіє акціями або яка виплачує дивіденди).

2. Мінімальний строк володіння, передбачений у пункті 1, застосовується замість або за відсутності мінімального строку володіння у положеннях Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, зазначених у пункті 1.

3. Сторона може залишати за собою право:

a) не застосовувати цю статтю у повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції;

b) не застосовувати цю статтю у повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, у тому випадку, коли положення, зазначені у пункті 1, уже включають:

i) мінімальний строк володіння;

ii) мінімальний строк володіння, який є коротшим за 365-денний період; або

iii) мінімальний строк володіння, який є довшим за 365-денний період.

4. Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у підпункті a) пункту 3, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, містить положення, зазначене у пункті 1, стосовно якого не зроблено застереження, зазначене у підпункті b) пункту 3, і, якщо це так, зазначає номер статті та пункту кожного такого положення. Пункт 1 застосовується стосовно положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки тоді, коли усі Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення стосовно цього положення.

1. Положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які передбачають, що доходи, одержані резидентом Договірної юрисдикції шляхом відчуження акцій або інших прав участі у суб’єкті господарювання, можуть оподатковуватися в іншій Договірній юрисдикції, за умови, що ці акції або права одержали більше встановленої частини своєї вартості від нерухомого майна (нерухомості), розміщеного в цій іншій Договірній юрисдикції (або за умови, що більше встановленої частини власності особи складається з такого нерухомого майна (нерухомості)):

a) застосовуються, якщо відповідне порогове значення вартості виконується у будь-який час впродовж 365 днів, що передують відчуженню; і

b) застосовуються до акцій або співставних з ними часток у праві власності, таких як участь у партнерстві або трастовій компанії (у випадку, коли такі акції або частки у праві власності ще неохоплені), на додаток до будь-яких акцій або прав, на які ці положення вже поширюються.

2. Період, передбачений у підпункті a) пункту 1, застосовується замість або за відсутності строку для визначення того, чи виконується відповідне порогове значення у положеннях угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, зазначених у пункті 1.

3. Сторона також може висловити бажання застосовувати пункт 4 стосовно своєї Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

4. Для цілей Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, доходи, одержані резидентом Договірної юрисдикції від відчуження акцій або співставних з ними часток у праві власності, таких як участь у партнерстві або трастовій компанії, можуть оподатковуватися в іншій Договірній юрисдикції, якщо у будь-який час протягом 365 днів, що передують відчуженню, ці акції або співставні з ними частки у праві власності одержали більше 50 відсотків своєї вартості безпосередньо або опосередковано від нерухомого майна (нерухомості), розташованого в цій іншій Договірній юрисдикції.

5. Пункт 4 застосовується замість або за відсутності положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які передбачають, що доходи, одержані резидентом Договірної юрисдикції від відчуження акцій або інших прав участі в особі, можуть оподатковуватися в іншій Договірній юрисдикції, за умови, що ці акції або права одержали більше визначеної частини своєї вартості від нерухомого майна (нерухомості), розташованого в цій іншій Договірній юрисдикції, або за умови, що більше визначеної частини майна особи складається з такого нерухомого майна (нерухомості).

6. Сторона може залишати за собою право:

a) не застосовувати пункт 1 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції;

b) не застосовувати підпункт a) пункту 1 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції;

c) не застосовувати підпункт b) пункту 1 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції;

d) не застосовувати підпункт a) пункту 1 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення такого типу, зазначеного у пункті 1, що включає період, який визначає, чи було дотримане відповідне порогове значення вартості;

e) не застосовувати підпункт b) пункту 1 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення такого типу, зазначеного у пункті 1, який застосовується до відчуження часток участі, інших, ніж акції;

f) не застосовувати пункт 4 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, зазначені у пункті 5.

7. Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у підпункті a) пункту 6, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, містить положення, зазначене у пункті 1, і, якщо це так, зазначає номер статті і пункту кожного такого положення. Пункт 1 застосовується до положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки тоді, коли усі Договірні юрисдикції надіслали повідомлення щодо цього положення.

8. Кожна Сторона, яка висловлює бажання застосувати пункт 4, повідомляє про це Депозитарій. Пункт 4 застосовується до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки коли усі Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення. У такому випадку пункт 1 не застосовується до цієї Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції. Якщо Сторона не зробила застереження, зазначеного у підпункті f) пункту 6 та зробила застереження, зазначене у підпункті a) пункту 6, таке повідомлення також має містити перелік її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які містять положення, зазначене у пункті 5, а також номер статті і пункту кожного такого положення. Якщо усі Договірні юрисдикції надіслали повідомлення стосовно Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, згідно з цим пунктом або пунктом 7, таке положення замінюється положеннями пункту 4. В інших випадках пункт 4 замінює положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки тоді, коли ці положення несумісні з пунктом 4.

1. Якщо:

a) підприємство Договірної юрисдикції Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, одержує дохід з іншої Договірної юрисдикції, а перша Договірна юрисдикція розглядає такий дохід як такий, що стосується постійного представництва підприємства, яке розташоване в третій юрисдикції; і

b) прибуток, який стосується такого постійного представництва, звільняється від оподаткування в першій згаданій Договірній юрисдикції,

пільги, передбачені Угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, не застосовуються до будь-якого виду доходу, для якого податок в третій юрисдикції є меншим за 60 відсотків від податку, який був би стягнений в першій згаданій Договірній юрисдикції з такого виду доходу, якщо б таке постійне представництво було розташоване в першій згаданій Договірній юрисдикції. У такому випадку будь-який дохід, до якого застосовуються положення цієї статті, залишається таким, що оподатковується згідно з національним законодавством іншої Договірної юрисдикції, незалежно від будь-яких інших положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

2. Пункт 1 не застосовується, якщо дохід, одержаний з іншої Договірної юрисдикції, зазначеної у пункті 1, одержаний у зв’язку з або пов’язаний з активним здійсненням комерційної діяльності через постійне представництво (крім комерційної діяльності, пов’язаної із здійсненням, управлінням або простим володінням інвестиціями на власному рахунку підприємства, якщо цією діяльністю не є банківська, страхова діяльність або фондові операції, що здійснюються банком, страховою компанією або зареєстрованим дилером цінних паперів відповідно).

3. Якщо у наданні пільг, передбачених Угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, відмовлено відповідно до пункту 1 щодо виду доходу, одержаного резидентом Договірної юрисдикції, компетентний орган іншої Договірної юрисдикції може, незважаючи на це, надати ці пільги щодо такого виду доходу, якщо у відповідь на запит цього резидента, такий компетентний орган визначає, що надання зазначених пільг є виправданим з тих причин, що такий резидент не відповідає вимогам пунктів 1 і 2. Компетентний орган Договірної юрисдикції, до якого резидентом іншої Договірної юрисдикції було направлено запит, про який йдеться у попередньому реченні, проводить консультації з компетентним органом цієї іншої Договірної юрисдикції перед тим, як задовольнити або відмовити у виконанні запиту.

4. Пункти 1 - 3 застосовуються замість або за відсутності в Угоді про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, положень, що відмовляють у наданні або обмежують пільги, які за інших обставин були б надані підприємству Договірної юрисдикції, що одержує дохід з іншої Договірної юрисдикції, який стосується постійного представництва підприємства, розташованого в третій юрисдикції.

5. Сторона може залишити за собою право:

a) не застосовувати цю статтю в повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції;

b) не застосовувати цю статтю в повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, зазначені у пункті 4;

c) застосовувати цю статтю тільки до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, зазначені у пункті 4.

6. Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у підпункті a) або b) пункту 5, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її Угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції містить положення, зазначене у пункті 4, і, якщо це так, зазначає номер статті та пункту кожного такого положення. Якщо усі Договірні юрисдикції направили таке повідомлення стосовно положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, це положення замінюється положеннями пунктів 1 - 3. В інших випадках пункти 1 - 3 замінюють положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, але лише у тій мірі, наскільки такі положення несумісні з цими пунктами.

1. Угода про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, не впливає на оподаткування Договірною юрисдикцією своїх резидентів за винятком пільг, наданих згідно з положеннями Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції:

a) які вимагають, щоб Договірна юрисдикція надавала підприємству цієї Договірної юрисдикції співставне або симетричне коригування після первинного коригування, зробленого іншою Договірною юрисдикцією відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, на суму податку, який стягується в першій Договірній юрисдикції з прибутків постійного представництва підприємства або з прибутків дочірнього підприємства;

b) які можуть вплинути на те, як Договірна юрисдикція оподатковує фізичну особу, що є резидентом цієї Договірної юрисдикції, якщо ця фізична особа одержує дохід стосовно послуг, наданих іншій Договірній юрисдикції або її адміністративно-територіальній одиниці або місцевого органу влади або іншому подібному органу;

c) які можуть вплинути на те, як Договірна юрисдикція оподатковує фізичну особу, що є резидентом цієї Договірної юрисдикції, якщо ця фізична особа є також студентом, стажером або особою, що проходить практику, або учителем, професором, лектором, інструктором, дослідником або науковим співробітником, який відповідає вимогам Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції;

d) які вимагають, щоб Договірна юрисдикція надавала податковий кредит або звільняла від оподаткування резидентів цієї Договірної юрисдикції стосовно доходу, який інша Договірна юрисдикція може оподаткувати відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (у тому числі прибутки, які стосуються постійного представництва, розташованого в цій іншій Договірній юрисдикції відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції);

e) які захищають резидентів цієї Договірної юрисдикції від певних дискримінаційних режимів оподаткування цієї Договірної юрисдикції;

f) які дозволяють резидентам цієї Договірної юрисдикції просити, щоб компетентний орган цієї або іншої Договірної юрисдикції розглядав справи щодо оподаткування, що не відповідають Угоді про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції;

g) які можуть вплинути на те, як Договірна юрисдикція оподатковувала фізичну особу, яка є резидентом цієї Договірної юрисдикції, якщо ця фізична особа є членом дипломатичного представництва, урядової місії або консульства іншої Договірної юрисдикції;

h) які передбачають, що пенсії або інші виплати, здійснені згідно з законодавством про соціальне забезпечення іншої Договірної юрисдикції, оподатковуються тільки в цій іншій Договірній юрисдикції;

i) які передбачають, що пенсії та подібні виплати, допомоги, аліменти або інші виплати на утримання, що виникають іншій Договірній юрисдикції, оподатковуються тільки в цій іншій Договірній юрисдикції; або

j) які іншим чином безпосередньо обмежують право Договірної юрисдикції оподатковувати своїх власних резидентів або безпосередньо передбачають, що Договірна юрисдикція, в якій з’являється вид доходу, має виключне право оподатковувати цей вид доходу.

2. Пункт 1 застосовується замість або за відсутності положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, в яких зазначається, що Угода про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, не впливала би на оподаткування Договірною юрисдикцією своїх резидентів.

3. Сторона може зберігати за собою право:

a) не застосовувати цю статтю в повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції;

b) не застосовувати цю статтю в повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, зазначені у пункті 2.

4. Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у підпункті a) або b) пункту 3, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, містить положення, зазначене у пункті 2, і, якщо це так, зазначає номер статті і пункту кожного такого положення. Якщо усі Договірні юрисдикції зробили таке повідомлення стосовно положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, це положення замінюється положеннями пункту 1. В інших випадках пункт 1 замінює положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки тоді, коли ці положення несумісні з пунктом 1.

1. Незважаючи на положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які визначають термін "постійне представництво", але з урахуванням пункту 2, коли особа діє в Договірній юрисдикції, яка є Стороною Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, від імені підприємства і, діє таким чином, систематично укладає контракти або систематично відіграє основну роль, що призводить до укладення контрактів, які регулярно укладаються без внесення підприємством суттєвих змін, і ці контракти:

a) укладені від імені підприємства; або

b) стосуються передачі права власності або надання права на використання майна, яким володіє це підприємство або яким це підприємство має право користуватися; або

c) стосуються надання послуг цим підприємством,

це підприємство вважається таким, що має постійне представництво в цій Договірній юрисдикції по відношенню до будь-яких видів діяльності, які ця особа здійснює для підприємства, за винятком тих випадків коли такі види діяльності здійснювалися підприємством через постійне місце ведення діяльності цього підприємства, розташоване в цій Договірній юрисдикції, не будуть призводити до того, що постійне місце ведення діяльності буде вважатися постійним представництвом згідно з визначенням постійного представництва, що міститься в Угоді про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (до якої можуть бути внесені зміни цією Конвенцією).

2. Пункт 1 не застосовується, якщо особа, яка діє в Договірній юрисдикції, яка є Стороною Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, від імені підприємства іншої Договірної юрисдикції, здійснює комерційну діяльність в першій згаданій Договірній юрисдикції як незалежний агент і діє для підприємства у рамках своєї звичайної діяльності. Однак, якщо особа діє виключно або майже виключно від імені одного або декількох підприємств, з якими вона тісно пов’язана, ця особа не вважається незалежним агентом у межах значення цього пункту по відношенню до будь-якого такого підприємства.

3. a) Пункт 1 застосовується замість положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які описують умови, за яких підприємство вважається таким, що має постійне представництво в Договірній юрисдикції (або особа вважається такою, що є постійним представництвом в Договірній юрисдикції) стосовно діяльності, яку особа, інша ніж агент з незалежним статусом, здійснює для підприємства, але тільки у випадках, коли такі положення стосуються ситуації, коли така особа має і систематично використовує в цій Договірній юрисдикції повноваження укладати контракти від імені підприємства.

b) Пункт 2 застосовується замість положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які передбачають, що підприємство не вважається таким, що має постійне представництво в Договірній юрисдикції щодо діяльності, яку агент, що має незалежний статус, здійснює для підприємства.

4. Сторона може залишати за собою право не застосовувати цю статтю у повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції.

5. Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у пункті 4, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, містить положення, зазначене у підпункті a) пункту 3, а також вказує номер статті та пункту кожного такого положення. Пункт 1 застосовується до положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки якщо всі Договірні юрисдикції зробили повідомлення стосовно цього положення.

6. Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у пункті 4, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, містить положення, зазначене у підпункті b) пункту 3, а також зазначається номер статті та пункту кожного такого положення. Пункт 2 застосовується до положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки якщо всі Договірні юрисдикції зробили таке повідомлення стосовно цього положення.

1. Сторона може висловити бажання застосовувати пункт 2 (варіант A) або пункт 3 (варіант B), або не застосовувати жоден з варіантів.

Варіант A

2. Незалежно від положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які визначають термін "постійне представництво", термін "постійне представництво" вважається таким, що не охоплює:

a) види діяльності, безпосередньо вказані в Угоді про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (до внесення змін цією Конвенцією), як види діяльності, які вважаються такими, що не засновують постійне представництво, незалежно від того, чи таке виключення зі статусу постійного представництва залежить від підготовчого або допоміжного характеру діяльності, чи ні;

b) підтримання постійного місця ведення діяльності, виключно з метою продовження для підприємства будь-якого виду діяльності, не зазначеного у підпункті a);

c) підтримання постійного місця ведення діяльності, виключно для поєднання видів діяльності, зазначених у підпунктах a) і b);

за умови, що така діяльність, або, у випадку, коли застосовується підпункт c), загальна діяльність постійного офісу має підготовчий або допоміжний характер.

Варіант B

3. Незалежно від положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які визначають термін "постійне представництво", термін "постійне представництво" вважається таким, що не охоплює:

a) види діяльності, конкретно зазначені в Угоді про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (до внесення змін цією Конвенцією), як види діяльності, які вважаються такими, що не засновують постійне представництво, незалежно від того, чи таке виключення зі статусу постійного представництва залежить від підготовчого або допоміжного характеру діяльності, чи ні, окрім випадків, коли відповідне положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, прямо встановлює, що конкретний вид діяльності не вважається таким, що засновує постійне представництво, за умови, що цей вид діяльності має підготовчий або допоміжний характер;

b) підтримання постійного місця ведення діяльності, виключно з метою продовження для підприємства будь-якого виду діяльності, не зазначеного у підпункті a), за умови, що цей вид діяльності має підготовчий або допоміжний характер;

c) підтримання постійного місця ведення діяльності, виключно для поєднання видів діяльності, зазначених у підпунктах a) і b); за умови, що загальна діяльність постійного місця ведення діяльності, що є результатом цього поєднання, має підготовчий або допоміжний характер.

4. Положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (до якої можуть бути внесені зміни пунктом 2 або 3), у якому наводиться перелік конкретних видів діяльності, які вважаються такими, що не засновують постійне представництво, не застосовується до постійного місця ведення діяльності, яке використовується або підтримується підприємством, якщо це підприємство або підприємство, що тісно пов’язане з ним, здійснює комерційну діяльність у цьому самому місці або в іншому місці цієї Договірної юрисдикції і:

a) це місце або інше місце засновує постійне представництво для даного підприємства або підприємства, яке тісно з ним пов’язане, згідно з положеннями Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції прямо встановлює, що визначають постійне представництво; або

b) загальна діяльність, що є результатом поєднання видів діяльності, які здійснюються двома підприємствами в одному й тому самому місці, або одним і тим самим підприємством чи підприємствами, тісно пов’язаними між собою, у двох місцях, не має підготовчого або допоміжного характеру,

за умови, що комерційна діяльність, здійснювана цими двома підприємства на одному і тому самому місці, або одним і тим самим підприємством або підприємствами, тісно пов’язаними між собою, у двох місцях, являє собою взаємопов’язані функції, які є частиною цілісної ділової операції.

5. a) Пункт 2 або 3 застосовується замість відповідних частин положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які містять такий перелік конкретних видів діяльності, які вважаються такими, що не засновують постійне представництво, навіть якщо діяльність здійснюється через постійне місце ведення діяльності (або положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, прямо встановлює, які застосовуються подібним чином).

b) Пункт 4 застосовується до положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, (до яких можуть бути внесені зміни пунктом 2 або 3), у яких наводиться перелік конкретних видів діяльності, які вважаються такими, що не засновують постійне представництво, навіть якщо діяльність здійснюється через постійне місце ведення діяльності (або положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції прямо встановлює, які застосовуються подібним чином).

6. Сторона може залишати за собою право:

a) не застосовувати цю статтю в повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції.

b) не застосовувати пункт 2 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які однозначно вказують, що перелік конкретних видів діяльності буде вважатися таким, що не засновують постійне представництво тільки якщо кожен з видів діяльності має підготовчий або допоміжний характер;

c) не застосовувати пункт 4 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції.

7. Кожна Сторона, яка висловлює бажання застосовувати будь-який варіант, згідно з пунктом 1, повідомляє Депозитарій про те, який варіант вона обрала. Таке повідомлення також включає перелік її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які містять положення, зазначене у підпункті a) пункту 5, а також зазначає номер статті і пункту кожного такого положення. Варіант застосовується стосовно положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції тільки тоді, коли усі Договірні юрисдикції вирішили застосовувати один і той самий варіант і зробили таке повідомлення щодо цього положення.

8. Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у підпункті a) або c) пункту 6, і не висловлює бажання застосовувати один з варіантів згідно з пунктом 1, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, містить положення, зазначене у підпункті b) пункту 5, а також зазначити номер статті і пункту кожного такого положення. Пункт 4 застосовується стосовно положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції тільки тоді, коли усі Договірні юрисдикції зробили повідомлення щодо такого положення згідно з цим пунктом або пунктом 7.

1. З єдиною метою визначення того, чи було перевищено період (або періоди), зазначений у положенні Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, який обумовлений періодом (або періодами) часу, після завершення якого конкретні проекти або види діяльності, які вважаються постійним представництвом,

a) якщо підприємство Договірної юрисдикції здійснює діяльність в іншій Договірній юрисдикції у місці, яке є будівельним об’єктом, проектом будівництва, проектом інсталяції або іншим конкретним проектом, зазначеним у відповідному положенні Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, або здійснює наглядову або консультаційну діяльність у зв’язку з цим об’єктом, у випадку, коли йдеться про положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, яке стосується такої діяльності, і ця діяльність здійснюється протягом одного або декількох періодів, які в сукупності перевищують 30 днів, не перевищуючи періоду або періодів, зазначених у відповідному положенні Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції; і

b) якщо пов’язані види діяльності здійснюються в цій іншій Договірній юрисдикції на (або, якщо відповідне положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, застосовується до наглядової або консультаційної діяльності, у зв’язку з) тому самому будівельному об’єкті, проекті будівництва або інсталяції або в іншому місці, визначеному у відповідному положенні Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, протягом різних періодів, кожен з яких перевищує 30 днів, одним або декількома підприємствами, що тісно пов’язані з першим підприємством,

ці різні періоди додаються до сукупного періоду часу, протягом якого перше підприємство здійснює діяльність на цьому будівельному об’єкті, проекті будівництва або інсталяції або в іншому місці, вказаному у відповідному положенні Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

2. Пункт 2 застосовується замість або за відсутності положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, у тих випадках, коли такі положення стосуються розділення контрактів на багато частин для уникнення застосування періоду або періодів, які стосуються існування постійного представництва для окремих проектів або діяльності, зазначених у пункті 1.

3. Сторона може залишати за собою право:

a) не застосовувати цю статтю в повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції; або

b) не застосовувати цю статтю в повному обсязі стосовно положень своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, що стосуються розвідки і розробки природних ресурсів.

4. Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у підпункті a) пункту 3, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, містить положення, зазначене у пункті 2, стосовно якого не зроблено застереження відповідно до підпункту b пункту 3, і, якщо це так, зазначає номер статті і пункту кожного такого положення. Коли усі Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення стосовно положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, це положення замінюється положеннями пункту 1 у випадку, передбаченому в пункті 2. В інших випадках пункт 1 замінює положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки тоді, коли ці положення несумісні з пунктом 1.

Для цілей положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, змінених пунктом 2 статті 12 (Штучне уникнення статусу постійного представництва шляхом договорів комісій та подібних стратегій), пунктом 4 статті 13 (Штучне уникнення статусу постійного представництва шляхом виключень, передбачених для окремих видів діяльності), або пунктом 1 статті 14 (Розділення контрактів), особа є тісно пов’язаною з підприємством, якщо, з урахуванням усіх відповідних фактів і обставин, одна з них має контроль над іншою або обидві знаходяться під контролем одних і тих самих осіб або підприємств. У будь-якому випадку особа вважається тісно пов’язаною з підприємством, якщо бенефіціарна частка участі особи в іншій особі безпосередньо або опосередковано складає більш ніж 50 відсотків (або, якщо йдеться про компанію, більш ніж 50 відсотків загальної кількості голосів і вартості акцій компанії або 50 відсотків акціонерного капіталу компанії), або якщо бенефіціарна частка участі іншої в особі та в підприємстві безпосередньо або опосередковано складає більш ніж 50 відсотків (або, якщо йдеться про компанію, більш ніж 50 відсотками загальної кількості голосів і вартості акцій компанії або 50 відсотків акціонерного капіталу компанії).

Сторона, яка зробила застереження, зазначені у пункті 4 статті 12 (Штучне уникнення статусу постійного представництва шляхом договорів комісій та подібних стратегій), підпункту a) або c) пункту 6 статті 13 (Штучне уникнення статусу постійного представництва шляхом виключень, передбачених для конкретних видів діяльності) і підпункту a) пункту 3 статті 14 (Розділення контрактів), може залишити за собою право на те, щоб ця стаття не застосовувалась у повному обсязі до угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, до яких застосовуються ці застереження.