1. Ці коментарі надані щодо проекту Закону України "Про гарантії держави щодо виконання рішень суду" (далі - проект Закону), розробленого у зв'язку із низкою рішень, винесених щодо України Європейським судом з прав людини (далі - Європейський суд), і, зокрема, пілотним рішенням у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України"(1).

(1) N 40450/04, рішення від 15 жовтня 2009 року.

2. Всі ці рішення вказують на нагальну необхідність вирішення системних проблем, пов'язаних з невиконанням або тривалим виконанням судових рішень, винесених проти держави, державних підприємств та організацій. Це також свідчить про необхідність запровадження на національному рівні засобів юридичного захисту щодо таких порушень(2). На важливості швидкого запровадження таких засобів було наголошено Європейським судом у згаданому пілотному рішенні(3). З цієї точки зору, розпочата реформа є необхідним та підтримуваним реагуванням на повторювані порушення, встановлені Європейським судом.

(2) Там само, пункти 92 і 94.

(3) Там само, пункти 92 і 94.

3. Метою цих коментарів є сприяння державним органам України у виконанні ними своїх зобов'язань за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Видається, що проект Закону стосується як заходів, спрямованих на подолання проблем, що є підґрунтям численних порушень Конвенції, так і запровадження механізму юридичного захисту. Таким чином, коментарі стосуватимуться саме цих питань. При цьому, особливу увагу буде приділено новому механізму юридичного захисту.

4. Коментарі ґрунтуються на поширеній практиці Європейського суду у відповідній сфері, а також на порівняльному досвіді інших держав-членів Ради Європи. Разом із тим, ці коментарі жодним чином не запобігають можливій майбутній оцінці ефективності Європейським судом проаналізованих заходів.

5. Проект Закону розрізняє борги за судовими рішеннями, що існували до набрання чинності цим Законом, та борги, що виникатимуть після цієї дати. Щодо останніх, проект Закону встановлює новий механізм виконання судових рішень.

6. Нова процедура потенційно може становити ефективний механізм юридичного захисту за умови приведення деяких питань, зокрема, розміру компенсації у відповідність до вимог Конвенції, а також достатнього фінансового забезпечення відповідних бюджетних статей витрат (див. розділ A нижче).

7. Щодо вже існуючого боргу Прикінцеві та перехідні положення проекту Закону передбачають, що його погашення здійснюватиметься, починаючи із 2013 року, в порядку, що буде встановлений Кабінетом Міністрів України. Видається, що передбачена процедура надає гарантію безумовного виконання всіх цих рішень, що безперечно є кроком вперед. Обставини, за яких таке вирішення проблеми буде реалізовуватись, порушують низку питань за Конвенцією. Таким чином, залишається побачити, чи може такий захід становити належну відповідь з точки зору Конвенції (див. нижче частину B).

A. Механізм щодо боргу за судовими рішеннями, що ухвалюватимуться після набрання чинності цим Законом

1) Позитивні моменти

a) Компенсація не має залежати від наявності вини органу

8. Відповідно до практики Європейського суду держава може бути визнана відповідальною за надмірну тривалість виконання судового рішення незалежно від вини відповідного органу. Хоча цей принцип безпосередньо не зазначений у тексті проекту Закону, він випливає з положення про автоматичну компенсацію, що сплачує Державна казначейська служба у разі перевищення строку, встановленого для виконання рішення суду.

b) законодавчо закріплене зобов'язання держави виконати рішення суду

9. Із тексту законопроекту випливає, що новий механізм не лише стосується компенсації у випадку затримки невиконання судових рішень, а й забезпечує обов'язкове виконання таких рішень державою.

10. Європейський суд неодноразово висловлював стурбованість відносно компенсаторних засобів захисту, впроваджених іншими державами за схожих обставин, якщо такий засіб не забезпечує виконання самого судового рішення(4). Видається, що запропонований механізм запобігає такому ризику.

(4) Див. "Наговіцин і Налгієв проти Росії" (N 27451/09 та 60650/09), рішення щодо прийнятності від 23 вересня 2010 року.

11. Законодавчо закріплене зобов'язання держави виконати рішення суду в разі його невиконання боржником є дуже позитивним аспектом.

c) автоматична компенсація, яку сплачує Державна казначейська служба в разі зволікання із виконанням рішення суду

12. Новий механізм передбачає автоматичну компенсацію, що сплачується Державною казначейською службою у разі зволікання із виконанням судових рішень, тим самим запобігаючи неодноразовим зверненням стягувачів до судів і збільшенню кількості судових проваджень. Цей аспект може вважатись позитивним елементом запропонованого механізму (більш детально див. нижче).

2) Питання, що потребують подальшого вирішення

a) Доступність механізму

13. Доступ до процедури виконання рішення та в подальшому до механізму поновлення права не може бути занадто формалізований(5). У цьому зв'язку слід зазначити, що проектом Закону передбачено, що разом із заявою про виконання рішення суду стягувач подає інші документи та відомості, перелік яких має бути затверджений Кабінетом Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом.

(5) Див., mutatis mutandis, "Акашев проти Росії" (N 30616/05), рішення від 12 червня 2008 року, пункти 21-22.

14. Тому важливо забезпечити, щоб зазначений перелік був затверджений вчасно, щоб він був чітким та містив лише ті документи та відомості, які є дійсно необхідними для виконання судового рішення.

b) Адекватність компенсації, встановленої проектом Закону

15. Новий механізм (ст. 5 проекту Закону) передбачає автоматичну компенсацію в розмірі 0,3% річних від несплаченої суми. Сума компенсації нараховується відповідним компетентним органом.

16. У своїх рішеннях Європейський суд вже зазначав, що адекватна компенсація за затримку виконання рішення повинна враховувати різні обставини з метою компенсування різниці цінності присуджених коштів та коштів, які врешті були сплачені стягувачу, а також втрат, завданих неможливістю їх використання(6). Європейський суд за певних умов погоджується з тим, що суми компенсації, встановлені державою, можуть бути меншими, ніж ті, які присуджує він сам в схожих справах, але за умови, що вони не є необґрунтованими, тобто вони мають бути пов'язаними із юридичною традицією та стандартами життя у відповідній державі, а також ефективно та швидко виплачуватись стягувачам(7).

(6) Див., наприклад, "Еко-Елда Аве проти Греції" (N 10162/02), рішення від 9 березня 2006 року; "Михайленко та інші проти України" (N 18389/03), рішення від 30 листопада 2004 року.

(7) Див., mutatis mutandis, "Скордіно проти Італії (N 1)" (N 36813/97), рішення від 29 березня 2006 року, пункти 189 and 206.

17. У будь-якому випадку, розмір, що становить 0,3% річних, як це передбачає стаття 5 проекту Закону, видається занадто низьким для того, щоб вважати компенсацію достатньою для позбавлення стягувача його статусу жертви. Незрозуміло, на чому грунтується встановлений розмір, який його зв'язок з міжбанківською ставкою, рівнем інфляції тощо.

18. Крім того, проектом Закону не визначено, який вид шкоди покриває цей компенсаторний механізм, створюючи тим самим підстави для різного тлумачення цього питання зацікавленими особами. Відповідно, було б доречним, зокрема, з метою забезпечення передбачуваності застосування Закону уточнити це в проекті Закону.

c) Можливість судового нагляду та вимоги компенсації додаткової шкоди

19. Компенсація сама по собі, навіть якщо вона нараховується автоматично, може не завжди задовольняти вимоги Конвенції. Законопроектом не визначено, яку саме шкоду буде відшкодовано і як ця шкода вираховується.

20. Також слід зазначити, що проект Закону не містить чіткої вказівки на те, коли буде виплачено борг за рішенням суду в разі порушення встановленого Законом строку виплати. Так само не містить він і вказівки на те, коли буде виплачено автоматичну компенсацію.

21. У цьому зв'язку слід нагадати практику Європейського суду, відповідно до якої існує сильна, хоча й оспорювана, презумпція того, що надмірна тривалість провадження спричиняє моральну шкоду(8). Крім того, може виникнути питання матеріальної шкоди, не покритої автоматичною компенсацією. За цих обставин стягувачеві має бути надано можливість звернутися до суду з відповідною вимогою та отримати додаткову компенсацію на національному рівні.

(8) Там само, пункти 203-204; "Васерман проти Росії" (N 15021/02), рішення від 18 листопада 2004 року, пункт 50.

22. У будь-якому випадку, було б корисним зазначити в проекті Закону, що виплата компенсації відповідно до цього Закону не позбавляє стягувачів права звернутись до національних судів з іншими вимогами та отримати відшкодування іншої шкоди.

d) Розумна тривалість процедури

23. Необґрунтована тривалість процедури може становити непропорційну перешкоду для заявника в контексті його зобов'язання вичерпати цей засіб захисту перед зверненням до Європейського суду(9).

(9) Див., mutatis mutandis, "Пауліно Томас проти Португалії" (N 58698/00), рішення щодо прийнятності; "Скордіно проти Італії (N 1)", зазначений вище.

24. Проект Закону не містить строків остаточного погашення заборгованості за рішенням суду. За цих обставин видається, що заборгованість за рішенням суду може лишатись непогашеною протягом невизначеного часу в обмін на обіцянку компенсувати в подальшому цю затримку. Проте, знову ж таки, законопроект не містить вказівки і на те, коли буде сплачено компенсацію. Такий механізм призводить до стану невизначеності особи, яка прагне виконання судового рішення, винесеного на її користь.

25. Для того, щоб виправити цю ситуацію, державні органи могли б розглянути доцільність визначення остаточних строків виконання судового рішення або передбачити зобов'язання компетентного органу вимагати додаткового фінансування у разі нестачі коштів. Іншим можливим вирішенням могло б бути мінімізування такої невизначеності шляхом поступового збільшення суми компенсації в залежності від тривалості зволікання із виконанням судового рішення.

e) належне фінансування нової процедури для забезпечення її ефективності

26. Ефективність всієї процедури в цілому залежатиме від наявності достатніх коштів для вчасної сплати боргів за рішеннями судів.

27. У цьому контексті слід нагадати, що рішення Європейського суду свідчать, що у багатьох випадках причиною невиконання рішень національних судів була саме відсутність коштів або належного бюджетного фінансування, включаючи відсутність відповідних процедур забезпечення фінансування, як тільки виявляється проблема з виплатою. У цьому зв'язку Європейський суд наголошував, що держава не може посилатись на відсутність коштів як на виправдання невиконання рішень національних судів, винесених проти неї, її органів та установ, а також підприємств, якими вона володіє або які контролює(10).