Дану Концепцію розроблено відповідно до доручення Комісії з ціноутворення в будівельній діяльності Міжурядової Ради зі співробітництва в будівельній діяльності держав - учасниць СНД від 25 листопада 2008 р. (протокол N П-2/КЦ) і спрямовано на подальшу координацію спільних зусиль всіх країн - учасниць СНД з удосконалювання ціноутворення у будівництві, на інтеграцію національних систем ціноутворення з урахуванням інноваційних методів визначення вартості будівництва на всіх стадіях інвестиційно-будівельного процесу з метою зближення підходів до ціноутворення, підвищення ефективності функціонування інвестиційних і будівельних ринків, ринків праці та стимулювання потоків інвестиційного капіталу усередині країн - учасниць СНД.

Концепція базується на теоретичних передумовах, вироблених ученими і практиками в економічно розвинених країнах Заходу та країнах колишнього СРСР. Застосування пропонованих підходів дозволить підвищити ефективність інвестиційної діяльності в країнах - учасницях СНД, створити умови для розширеного застосування нових технологій, а також упорядкування процесів і процедур, пов'язаних з будівництвом, у тому числі зі здійснення контрольних функцій.

Для завершення переходу на нові принципи ціноутворення буде потрібно коригування чинних національних і підготовка нових нормативних правових документів, що регламентують порядок формування цін у будівництві в державах - учасницях СНД, укрупнених нормативів вартості споживчої одиниці будівельної продукції, формування банку даних щодо вартості об'єктів-аналогів на міжнаціональному рівні, розроблення підрядними організаціями своїх власних норм витрати матеріальних, трудових та інших видів ресурсів при виконанні одиниці будівельних робіт.

Інтегрування систем ціноутворення у будівництві буде здійснюватися поетапно з урахуванням готовності національних законодавств країн - учасниць СНД і організацій будівельного комплексу до практичного впровадження нових підходів.

В основі формування вартості будь-якого товару, у тому числі, і вартості будівельної продукції, лежить ряд економічних принципів, що спираються на логіку, правила і моделі економічної поведінки людей. Сучасна економічна наука виділяє чотири групи універсальних принципів формування вартості товару:

- принципи, що ґрунтуються на поданнях користувача;

- принципи, пов'язані з ринковим середовищем;

- принципи, пов'язані з об'єктом власності;

- принцип найкращого і найбільшого використання.

Універсальні принципи формування вартості взаємозалежні, взаємодоповнювані і застосовні до всіх видів товарів, у тому числі до такого специфічного товару, як будівельна продукція (Рисунок 1). Їх практична спрямованість може мінятися залежно від характеристик об'єкта будівництва.

Перша група - принципи, що ґрунтуються на уявленнях користувача, містить у собі принцип корисності, принцип заміщення і принцип очікування.

Принцип корисності означає, що чим більше будівельна продукція, як товар, здатна задовольнити потреби покупця (замовника), тим вище його корисність і вартість.

Аспекти корисності розкриваються в тому, що:

розумний інвестор не заплатить за будівельний об'єкт вище ціни порівнянного існуючого об'єкта, що володіє такою самою корисністю;

за будівельний об'єкт недоцільно платити більше, ніж буде коштувати будівництво іншого об'єкта аналогічної корисності в прийнятний термін.

Для деяких видів будівельної продукції найбільша корисність досягається, якщо об'єкти розглядаються як окремі елементи, інші можуть виявитися більш корисними як складова частина групи.

Принцип заміщення означає, що за наявності певної кількості однорідних (за корисністю або прибутковістю) будівельних об'єктів найвищим попитом будуть користуватися об'єкти з найменшою ціною. Даний принцип походить з наявності у інвестора можливості альтернативного вибору, тобто вартість створюваного об'єкта нерухомості залежить від того, чи є на ринку об'єкти, що заміщають, або альтернативні пропозиції підрядників побудувати аналогічні об'єкти.

Принцип заміщення пов'язаний з установленням верхньої межі вартості будівництва об'єкта нерухомості, яка обумовлена суспільно необхідними витратами на будівництво будівельного об'єкта, що заміняє, у прийнятний термін. Розсудливий інвестор не буде платити за будівництво конкретного об'єкта нерухомості більше вартості незабудованої земельної ділянки та витрат на будівництво аналогічного об'єкта.

Принцип заміщення найбільше повно реалізується при будівництві в районах масової житлової забудови, коли переважають однотипні земельні ділянки і висок рівень стандартизації архітектурних і містобудівних проектів будинків.

Принцип очікування полягає в тому, що будь-який інвестор у будівництві очікує одержати в майбутньому певний дохід (з урахуванням величини і строків одержання) або інші вигоди та зручності від використання побудованого об'єкта нерухомості, включаючи виручку від подальшого його перепродажу. Інвестор вкладає кошти в будівництво об'єкта нерухомості сьогодні, тому що очікує одержання вигоди від володіння їм у майбутньому.

Друга група принципів формування вартості - принципи, пов'язані з ринковим середовищем.

Принцип залежності з'ясовує, у якому ступені вартість будівництва об'єкта нерухомості піддається впливу і сама впливає на величину вартості інших функціонуючих разом з ним об'єктів.

Принцип попиту та пропозиції означає, що ціна будівництва об'єкта нерухомості, як і ціна будь-якого іншого товару або послуги змінюється в результаті взаємодії попиту та пропозиції на відповідному товарному ринку. Він виражає взаємозалежність між зростаючою потребою в нових об'єктах нерухомості в умовах соціально-економічного розвитку суспільства та обмеженістю пропозиції, обумовленою природною обмеженістю земельних ділянок, а також обмеженістю економічних ресурсів, що споживаються при будівництві.

Попит на будівельному ринку представлений у вигляді платоспроможної потреби інвесторів у будівництві нових об'єктів нерухомості або реконструкції чи ремонті існуючих. Зростання попиту в умовах вільного будівельного ринку обов'язково викликає посилення активності підрядників (постачальників будівельних послуг). Умовою зростання попиту є розширення економічних можливостей потенційних інвесторів, зростання їх доходів. Величина пропозиції визначається обсягами нового будівництва і потужністю (можливостями) будівельних організацій, а також, опосередковано, пропозицією аналогічних побудованих об'єктів, виставлених на вторинному ринку нерухомості.

Попит зазвичай більш мінливий, ніж пропозиція. Грошова маса, процентні ставки, побоювання інвесторів, емоційні сплески, зміна умов діяльності; внески; оподаткування можуть сильно вплинути на характер попиту в будь-який заданий час. Наявність дефіциту, тобто перевищення попиту над пропозиціями, приводить до підвищення ціни на будівельному ринку, і, навпаки, при скороченні попиту - ціна знижується.

Відповідність характеристик будівельного об'єкта потребам і очікуванням місцевого ринку забезпечує високий ринковий попит на нього, а, отже, і більш високу вартість з позиції споживача. У цьому зв'язку необхідно розглядати принцип відповідності очікувань споживачів архітектурно-конструктивним характеристикам об'єкта нерухомості і його місцю розташування. Принцип відповідності проявляється через прогресію і регресію. Ефект прогресії передбачає позитивний вплив зовнішнього оточення або сусідніх об'єктів на вартість споруджуваного об'єкта. Регресія має місце, по-перше, коли будівельний об'єкт характеризується зайвими поліпшеннями, які не затребувані ринком, або коли зовнішнє оточення впливає на цільове призначення споруджуваного об'єкта.

Принцип конкуренції означає, що ціни на будівельну продукцію встановлюються за допомогою постійного суперництва суб'єктів ринку - підрядних організацій, які прагнуть до одержання максимального прибутку. Висока норма прибутку на вільному ринку стимулює залучення додаткових інвестицій у розширення будівельних потужностей і посилює конкуренцію. Позитивна роль конкуренції полягає в тому, що вона грає на зниження норми прибутку підрядників і, відповідно, сприяє зниженню ринкової вартості будівельної продукції.

Третя група принципів формування вартості - принципи, пов'язані з об'єктом будівництва. Дана група принципів відноситься більшою мірою до визначення вартості будівництва методами дохідного підходу, тобто розглядає вартість з позиції споживача - інвестора в будівництві.

Принцип внеску говорить, що кожна частина споруджуваного об'єкта нерухомості повинна вносити свій внесок у його здатність приносити дохід. При цьому під внеском розуміється сума приросту ринкової вартості споруджуваного об'єкта нерухомості в результаті привнесення якого-небудь нового фактору (секції, приміщення, модуля, інженерної системи тощо), а не приріст фактичних витрат на цей фактор.

У цьому випадку проявляється дія закону граничної продуктивності, згідно з яким внесок елементів будівельного об'єкта ефективний доти, доки збільшення вартості об'єкта перевищує вартість граничних витрат. Основною проблемою, пов'язаною з оцінкою величини внеску, є те, що на практиці багато елементів, що впливають на вартість, украй рідко можуть бути виділені в чистому виді зі складу об'єкта або додані до неї.

Пов'язаний із принципом внеску - принцип підвищувальної і знижувальної віддачі, говорить, що збільшення витрат на будівництво необов'язково приводить до підвищення вартості будівельного об'єкта, рівному цьому збільшенню.

Принцип збалансованості говорить про те, що для кожного споруджуваного об'єкта нерухомості можна підібрати певні компоненти, оптимальне поєднання яких забезпечить максимальну ринкову вартість такого об'єкта. Збалансованість порушується, якщо будівельний об'єкт характеризується недостатніми вдосконаленнями або, навпаки, має зайві поліпшення стосовно оптимального набору.

Принцип найкращого і найбільш ефективного використання проявляється в тому, що інвестор найімовірніше буде використовувати споруджуваний об'єкт нерухомості ефективно. Тобто серед фізично можливих, економічно виправданих, юридичне законних, фінансово здійсненних варіантів інвестор вибере той, у результаті використання якого ринкова вартість побудованого об'єкта нерухомості буде максимальною.

Усі перелічені вище універсальні принципи формування ціни в будівництві тісно взаємозалежні і можуть грати основну або допоміжну роль при формуванні вартості споруджуваного об'єкта нерухомості з позиції інтересів того чи іншого учасника будівництва.

Крім універсальних принципів при формуванні вартості будь-якого виду продукції, у т.ч. будівельної, необхідно враховувати принципи, встановлені національними законодавствами про ціноутворення:

- поєднання вільних і регульованих цін (тарифів);

- розмежування повноважень суб'єктів ціноутворення з встановлення та регулювання цін (тарифів);

- установлення регульованих цін (тарифів) на товари (роботи, послуги) на рівні, що забезпечує суб'єктам господарювання покриття економічно обґрунтованих витрат і одержання достатньої для розширеного відтворення прибутку з урахуванням державних дотацій та інших заходів державної підтримки;

- державний контроль за дотриманням чинного порядку ціноутворення, установлених нормативів і регульованих цін (тарифів).

В умовах стабілізації макроекономічної ситуації в державах - учасницях СНД необхідно також враховувати специфіку будівельної галузі і практику ціноутворення в будівництві в перехідний період, що виразилася у формуванні дворівневих систем ціноутворення, наявності індексації та, в остаточному підсумку, зумовлювало наявність розриву між договірною (контрактною) ціною будівництва, зафіксованою в договорі будівельного підряду, і сумою, оплаченою замовником у ході його виконання. У цьому зв'язку на даному етапі для вдосконалювання національних систем ціноутворення в державах - учасницях СНД стратегічно важливим стає прагнення до дотримання специфічних принципів, а саме:

- стабільність ціни на будівельну продукцію на весь період її створення. Ціна будівництва повинна бути незмінною до закінчення будівництва об'єкта нерухомості, за винятком особливих випадків, передбачених законодавством і (або) обумовлених договором (контрактом) будівельного підряду;

- взаємозв'язок між стабільною ціною і порядком розрахунків між замовником і підрядником за виконані роботи. Сума платежів при проміжних розрахунках за виконані роботи повинна відповідати договірній (контрактній) ціні;

- взаємозалежність між обліковою вартістю об'єкта будівництва для зарахування його на баланс замовника (експлуатуючої організації) і договірною (контрактною) ціною. Договірна (контрактна) ціна будівництва об'єкта в сукупності з іншими витратами інвестора на зведення об'єкта повинні визначати його облікову вартість.

Великий вплив на процес формування вартості в будівництві мають техніко-економічні особливості будівельної галузі. Перелічимо найважливіші з них:

Різноманіття та індивідуальність будівельної продукції - вона виготовляється "на замовлення", як правило, за індивідуальними проектами. Навіть якщо об'єкт будується за типовим або повторно застосовуваним проектом, його вартість змінюється з урахуванням прив'язки до місцевих умов. У цьому зв'язку випливає, що кожний споруджуваний об'єкт нерухомості унікальний і підібрати точну копію (ідентичний об'єкт) з метою визначення ціни неможливо;

Тривалий виробничий та інвестиційний цикл і, відповідно, велика залежність вартості робіт від інфляційних процесів;

Високий рівень матеріалоємності виробництва (у середньому близько 60% від кінцевої вартості будівельно-монтажних робіт становить вартість матеріалів, виробів і конструкцій) приводить до великої залежності вартості будівельної продукції від вартості будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що виробляються підприємствами будіндустрії;

Територіальна закріпленість будівельної продукції та використання її в тих місцях, де вона створена. Будівництво - це єдина галузь матеріального виробництва, продукт якої (будівлі та споруди) територіально закріплений за місцевим ринком, розрахований на тривалий строк експлуатації, а його переміщення, як правило, економічно не виправдано.

У той самий час активна частина виробничих фондів будівельних організацій рухома, тому вартість будівництва може змінюватися у зв'язку з прив'язкою об'єктів до місцевих умов;

Постійний вплив атмосферно-кліматичних факторів в умовах цілорічного ведення будівельно-монтажних робіт. Виробничий процес ведеться, як правило, на відкритому повітрі в різних кліматичних умовах, що безпосередньо впливає на технологічні процеси та, відповідно, повинно враховуватися при формуванні вартості будівництва.

Використання при зведенні кожного об'єкта широкої номенклатури матеріалів, виробів, конструкцій та устаткування, машин і механізмів, трудових ресурсів. За масштабом охоплення та номенклатурою використовуваних ресурсів і професій виконавців (понад 1500 ресурсів, порядку 30 професій) будівництво є унікальною сферою людської діяльності, зумовлюючи складність управління будівництвом, а значить і складність формування ціни на будівельну продукцію.

У широкому сенсі термін "будівельна продукція" означає закінчені будівництвом (прийняті в експлуатацію) будівлі та споруди (їх комплекси). Крім готових будівель та споруд як будівельна продукція можуть розглядатися будівельні, монтажні та інші спеціальні роботи і послуги в будівництві.

Саме така будівельна продукція виступає як предмет договору будівельного підряду, тобто товар, ринкова ціна на який є однією з істотних умов такого договору.

У більшості випадків будівельна продукція (будівлі та споруди) має великі розміри, значну загальну масу і масу окремих конструктивних елементів, відрізняється різноманіттям виробничих і експлуатаційних характеристик, зовнішнім виглядом і вимагає при зведенні, реконструкції та ремонті різноманітних предметів труда, матеріалів і виробів. Ці особливості будівельної продукції зумовлюють необхідність розроблення і застосування в кожному конкретному випадку не тільки неординарних організаційних форм і технологічних методів і прийомів її створення, але й нових методів формування її ринкової вартості з урахуванням конструктивних характеристик, індивідуальних умов виробничо-економічної діяльності підрядної організації, кон'юнктури ринку та інших факторів.

Будівельна продукція створюється на основі широкого кооперування діяльності загальнобудівельних і спеціалізованих (субпідрядних) будівельних організацій. Продукцією останніх є виконані обсяги будівельних, монтажних та інших спеціальних робіт, необхідних для введення об'єкта в експлуатацію.

Ціноутворення у будівництві базується на основних економічних поняттях, таких як собівартість, вартість, ціна.

Вартість будівельної продукції - це виражена в грошовому еквіваленті розрахункова величина її цінності в конкретний момент часу з точки зору продавця або покупця. Причому вартість, сформована економічними методами, які враховують позицію підрядника (виробника будівельної продукції), як правило, вище вартості, сформованої економічними методами, які враховують позицію покупця (замовника). Ринкова вартість, як правило, компромісна, тобто ближче всього підходить до ціни будівельної продукції. Ціна - це грошова сума, сплачена за будівельну продукцію в конкретній угоді. Тобто ціна в будівництві - це результат конкретної угоди між підрядником і замовником, зафіксований у договорі будівельного підряду. У період планової економіки поняття "кошторисна вартість" і "ціна" будівельної продукції були тотожними внаслідок відсутності інфляційних процесів.

Залежно від стадії реалізації інвестиційно-будівельного процесу розрізняють такі види вартості будівельної продукції: попередню, кошторисну, вартість підрядника (оферта), ринкову, облікову (балансову), утилізаційну. Попередня вартість будівельної продукції являє собою вартість капітальних вкладень для конкретного інвестора, що ґрунтується на його інвестиційних вимогах.

Кошторисна вартість - це сума всіх суспільно-необхідних (усереднених) витрат, пов'язаних зі зведенням об'єкта будівництва, визначених у кошторисній документації. Дана вартість є підставою для визначення розміру інвестицій, формування договірних цін на будівельну продукцію, розрахунків за виконані будівельно-монтажні роботи, відшкодування інших витрат за рахунок коштів, передбачених зведеним кошторисним розрахунком. Для визначення кошторисної вартості будівництва складається кошторисна документація, яка складається з локальних кошторисів, локальних кошторисних розрахунків, об'єктних кошторисів, об'єктних кошторисних розрахунків, кошторисних розрахунків на окремі види витрат, зведених кошторисних розрахунків вартості будівництва, зведень витрат тощо. В основі кошторисної вартості будівництва лежить метод послідовного калькулювання витрат всіх учасників будівельної діяльності (локальні, об'єктні кошториси, відомість обсягів і вартості робіт, зведений кошторисний розрахунок, зведення витрат). Істотним недоліком кошторисної вартості є те, що вона не враховує як фактори, пов'язані з впровадженням науково-технічного прогресу, так і інші економічні фактори, пов'язані з кон'юнктурою ринку. Наприклад, використання нових технологій, будівельних машин і механізмів, інноваційних матеріалів не відбивається на кошторисній вартості будівництва.

Під вартістю підрядника на будівельну продукцію (оферта) розуміється вартість, визначена з урахуванням індивідуальних умов виробничо-економічної діяльності підрядної організації (сформований рівень продуктивності та організації труда, організації будівельного виробництва, управління тощо), застосовуваних нею механізмів зниження витрат за рахунок удосконалювання проектних рішень, застосування прогресивних технологій виконання робіт і сучасних будівельних матеріалів.

По завершенні будівництва і підписанні акту приймання об'єкта, закінченого будівництвом, реконструкцією, реставрацією, формується облікова вартість кожного наново створеного або реконструйованого об'єкта, виділеного в складі будови, шляхом підсумовування відбитих у бухгалтерському обліку прямих і частки непрямих витрат. У процесі експлуатації об'єкта будівництва в бухгалтерському обліку балансова вартість підрозділяється на: первісну; відновну; залишкову.

Первісна вартість відбивається в облікових документах на момент введення будівельного об'єкта в експлуатацію. Відновна - вартість відтворення раніше створених основних коштів у сучасних умовах. Найчастіше вона застосовується при укладанні договорів страхування і характеризує вартість будівництва нової будівлі або споруди при настанні страхового випадку. Залишкова вартість відрізняється від балансової на суму накопиченого за період експлуатації об'єкта зношування.

Утилізаційна вартість об'єкта будівництва - це вартість, що дорівнює ринковій вартості зворотних матеріалів від розбирання об'єкта з урахуванням витрат на утилізацію об'єкта будівництва.

Ринкова вартість будівельної продукції формується, як правило, на основі кошторисної вартості виходячи з поточної ситуації на ринку на конкретну дату, тому при зміні ринкових умов вона може змінюватися. На відміну від попередньої вартості, що залежить від індивідуальних вимог, які ставляться конкретним інвестором, ринкова вартість визначається одночасно мотивами поведінки як підрядника, так і замовника (інвестора).

Ціна будівництва - це ринкова вартість, установлена договором будівельного підряду в процесі конкурентної боротьби під впливом ринкових факторів з дотриманням рівності економічних інтересів між замовником і підрядником. Сформована ціна будівельної продукції, що виражає компромісний результат, неминуче відхиляється від планово-розрахункової вартості будівництва в конкретних ринкових умовах під впливом різних факторів (рівня споживчого попиту на будівельну продукцію, рівня цін на аналогічну будівельну продукцію, характеристик будівельних організацій-конкурентів тощо).

Залежно від переваги тих чи інших принципів ціноутворення, а також залежно від виду будівельної продукції і формованої вартості на неї, застосовуються спеціальні підходи до ціноутворення.

В основу підходів до ціноутворення покладено інтереси та спонукальні економічні мотиви сторін, які беруть участь в угоді, а також характер кон'юнктури конкретного ринку.

У теорії формування вартості та ціноутворенні основними підходами є:

- витратний, що відображає точку зору найбільш імовірного (типового) продавця (виробника, підрядника) на формовану ціну;

- порівняльний, що відбиває сукупність ціноутворюючих факторів конкретного ринку, присутніх на момент формування вартості (попит та пропозиція, конкуренція, обмеження тощо);

- дохідний, що відбиває точку зору найбільш імовірного (типового) покупця (замовника, інвестора) на формовану ціну.

Витратний підхід розглядає вартість будівельної продукції з точки зору підрядника - виконавця будівельних робіт і базується на минулих подіях.

Дохідний підхід - з точки зору потенційного інвестора або замовника будівництва і ґрунтується на майбутніх подіях.

Порівняльний підхід розглядає вартість будівельної продукції виходячи з фактичних домовленостей замовника і підрядника про ціну будівництва об'єктів, аналогічних оцінюваному, тобто ґрунтується на подіях теперішнього часу.

Вибір того чи іншого підходу при визначенні вартості будівельної продукції (Рисунок 2) у кожному конкретному випадку здійснюється виходячи з:

- специфіки будівельної продукції (її виду, призначення, технічних характеристик);

- особливостей конкретного ринку;

- стадії реалізації інвестиційно-будівельного процесу;

- інтересів того чи іншого учасника будівельної діяльності;

- складу відомостей і показників, що містяться в доступній інформації.

Розглянемо більш докладно методи кожного з наведених підходів.

3.1 Методи формування вартості будівельної продукції, що ґрунтуються на витратному підході

У загальному виді витратний підхід ґрунтується на принципі заміщення, відповідно до якого передбачається, що інформований покупець не заплатить за власність більше, ніж вартість витрат на створення об'єкта тієї ж корисності, що заміщає. В основі розрахунку витратним способом лежить визначення відновної вартості об'єкта, що може бути розрахована на базі вартості відтворення або вартості заміщення. В основі визначення відновної вартості лежить розрахунок усіх витрат, пов'язаних з будівництвом об'єкта і введенням його в експлуатацію. У такий спосіб формована ринкова вартість будівельної продукції є похідною від вартості відтворення.

До складу вартості відтворення (заміщення) зазвичай входять прямі витрати (формуються за статтями або економічними елементами витрат), накладні витрати (управлінські, господарські, непрямі на оплату труда тощо); прибуток виробника і податки відповідно до чинного законодавства. Головним елементом вартості при її формуванні методами витратного підходу є собівартість будівництва.

При формуванні вартості будівельної продукції з позиції витратного підходу в голову кута ставиться припущення, що витрати на будівництво об'єкта в сукупності з ринковою вартістю земельної ділянки, на якій знаходиться цей об'єкт, є основним орієнтиром обґрунтованої ринкової ціни будівництва. У багатьох випадках застосування методів витратного підходу є єдино можливим. Наприклад, при визначенні вартості будівництва унікальних неповторних будівель і споруд, коли підібрати близький аналог практично неможливо, або коли інформація про аналогічні об'єкти будівництва являє собою державну або комерційну таємницю. Укрупнена процедура застосування витратного підходу при формуванні вартості будівництва відображена на рисунку 3.

Червоним кольором відображено специфіку ціноутворення у будівництві в країнах з перехідною економікою, пов'язану з виникненням деякого перевищення загальної суми платежів інвестора (замовника) на користь підрядника в процесі будівництва над зафіксованою в договорі будівельного підряду контрактною ціною в результаті впливу факторів інфляції. Розмір такого перевищення повинен постійно скорочуватися.

Залежно від стадії реалізації інвестиційно-будівельного процесу та наявності вихідної інформації застосовуються різні методи витратного підходу.

Методи витратного підходу можна розділити на 2 групи.

До першої групи відносяться методи, що ґрунтуються на способах прямого визначення витрат, а саме:

- методи поелементного розрахунку витрат, які полягають в послідовному калькулюванні витрат усіх ресурсів на будівництво об'єкта з розбивкою їх по економічних елементах або статтях витрат з урахуванням нормативного прибутку підрядника;

- методи аналізу та індексації наявних калькуляцій у базисному рівні цін, які полягають у визначенні вартості шляхом індексування по економічних елементах витрат або статтях витрат (витрати на матеріали, зарплату робітників, експлуатація машин і механізмів, накладні витрати, планові накопичення, тимчасові будівлі та споруди, зимові подорожчання тощо), приводячи їх тим самим до поточного рівня цін;

- методи укрупненого розрахунку собівартості, які полягають у визначенні вартості будівельної продукції шляхом розрахунку повної собівартості виготовлення по укрупнених нормативах виробничих витрат з нормативним прибутком підрядника.

До другої групи відносяться методи, що ґрунтуються на способах непрямого визначення витрат:

- метод заміщення або аналого-параметричний метод, що ґрунтується на принципі заміщення і полягає в підборі об'єктів, аналогічних оцінюваному за корисністю та функціями. Цей метод дозволяє на підставі відомих вартостей і техніко-економічних характеристик об'єктів-аналогів розраховувати вартість оцінюваного об'єкта;

- індексний метод (по трендах зміни цін);

- метод питомих цінових показників, суть якого зводиться до розрахунку вартості на основі питомих цінових показників, тобто показників вартості, що припадають на одиницю головного ціноутворювального параметра.

В економічній літературі і практиці ціноутворення зустрічаються й інші найменування наведених методів витратного підходу. Саме витратний підхід при формуванні вартості будівельної продукції є переважним на сьогоднішній день у національних системах ціноутворення в державах - учасницях СНД. Нормативними правовими і технічними документами з ціноутворення у будівництві передбачаються такі методи, що ґрунтуються на способах прямого визначення витрат: базисно-індексний, ресурсний, ресурсно-індексний. Дані методи досить добре пророблені як з практичної, так і з теоретичної точки зору і не потребують кардинальної зміни. Однак використання тільки наведених методів дозволяє в першу чергу враховувати інтереси однієї зі сторін - підрядника. Крім того, застосування методів витратного підходу, що ґрунтуються на способах прямого визначення витрат, можливо на стадії завершення розроблення проектної документації, коли вже відомі обсяги виконуваних робіт на об'єкті, витрати основних видів ресурсів.

При удосконалюванні системи ціноутворення у будівництві пропонується приділити більшу увагу методам, заснованим на непрямому визначенні витрат.

Більш докладну інформацію про економічні методи витратного підходу наведено в Додатку А до даної Концепції.

3.2 Методи формування вартості будівельної продукції, що ґрунтуються на порівняльному підході

Порівняльний підхід застосовується для формування вартості будівельної продукції шляхом аналізу і порівняння контрактних цін недавніх угод з ідентичними або аналогічними об'єктами будівництва на ефективно функціонуючому вільному ринку підрядних робіт.

Під ефективно функціонуючим ринком підрядних робіт мається на увазі ринок, на якому існує конкуренція між виробниками будівельної продукції (підрядниками), а замовники приймають незалежні рішення виходячи зі своїх власних інтересів і доброї волі. Таким чином, ефективно функціонуючий ринок підрядних робіт передбачає рівновагу між попитом та пропозицією, а також відсутність зовнішніх факторів, здатних вплинути на ухвалення рішення як замовником, так і підрядником.

Даний підхід ґрунтується на принципі заміщення, суть якого, як зазначалося вище, полягає в тому, що у замовника існує альтернативний вибір аналогічних або схожих пропозицій підрядників, ринкова вартість (ціна пропозиції) яких має тенденцію зупинятися на ціні придбання рівно прийнятної заміни.

Методи порівняльного підходу можуть застосовуватися, як правило, у випадках формування вартості на будівельну продукцію, так званого, "масового або серійного виробництва", тобто будівництво об'єктів методом "під ключ" за типовими або повторно застосовуваними проектами або виконання окремих видів будівельних, монтажних або інших спеціальних робіт (наприклад, опоряджувальні роботи, роботи з благоустрою територій, з утеплення зовнішніх стін тощо). Ще однією умовою ефективного застосування методів порівняльного підходу є наявність достатньої кількості достовірної інформації про результати підрядних торгів, що відбулися (відносно контрактної ціни, строків, умов фінансування та інших істотних умов).

Застосування методів порівняльного підходу виправдано при формуванні вартості на будівельну продукцію на передінвестиційній стадії. Саме на цій стадії потрібно здійснення попередньої оцінки вартості інвестиційного проекту. Для цього треба, як мінімум, формувати, так звану, попередню вартість, яка служить для оцінки фінансових можливостей інвестора (замовника) і дозволяє визначити потребу в джерелах фінансування будівництва об'єкта, а також, за необхідності, в обсягах коштів, що залучаються у інших інвесторів, і (або) позикового капіталу. Крім того, у випадку проведення підрядних торгів за відсутності проектно-кошторисної документації, методи порівняльного підходу є єдино можливими при формуванні ринкової вартості будівельної продукції як замовником, так і підрядником.

Формування вартості будівельної продукції методами порівняльного підходу передбачає реалізацію ряду послідовних етапів:

1 етап - збір даних про реальні результати підрядних торгів, що відбулися, попит та пропозиції щодо об'єктів будівництва або окремих видів робіт, подібних з передбачуваною будівельною продукцією - об'єктів-аналогів;

2 етап - порівняння будівельної продукції, вартість якої формується, з аналогічними об'єктами будівництва або окремих видів будівельних робіт за окремими елементами порівняння;

3 етап - коригування реальних результатів підрядних торгів, що відбулися. При цьому коригування провадиться від об'єкта-аналога до оцінюваного об'єкта.

Після коригування реальних контрактних цін на будівництво об'єктів-аналогів їх можна використовувати для визначення ринкової вартості передбачуваної будівельної продукції.

Перевага порівняльного підходу полягає в тому, що його застосування за наявності достатньої кількості достовірної інформації про результати підрядних торгів, що реально відбулися, дозволяє одержати ринкову вартість будівельної продукції максимально точно для конкретного ринку.

Основним варіантом використання порівняльного підходу при формуванні вартості будівельної продукції є аналіз реальних результатів підрядних торгів, що відбулися, по об'єктах будівництва або окремих видах робіт, подібних з передбачуваною будівельною продукцією, тобто аналіз первинного ринку - ринку підрядних робіт. У той самий час, у випадку формування вартості будівництва об'єктів нерухомості методом "під ключ", можливий другий варіант використання порівняльного підходу, а саме аналіз вторинного ринку, на якому продаються аналогічні об'єкти нерухомості. Порівняння вартості нового будівництва і придбання існуючого об'єкта нерухомості на вторинному ринку дозволяє інвестору на етапі задуму інвестиційного проекту визначити доцільність його реалізації шляхом будівництва нового об'єкта нерухомості та установити для себе граничний обсяг капітальних вкладень у проектування, будівництво та введення в експлуатацію об'єкта нерухомості. З огляду на вузький спектр можливості застосування другого варіанта, надалі розглядається винятково основний варіант використання порівняльного підходу, який ґрунтується на аналізі первинного ринку - ринку підрядних робіт.

Вибір аналогічних об'єктів здійснюється шляхом установлення їх подібності за трьома рівнями показників, що впливають на вартість будівельної продукції:

1 рівень - функціональна подібність (показники призначення будівельної продукції). Наприклад, при формуванні вартості будівництва житлового будинку як аналоги слід розглядати об'єкти житлового будівництва;

2 рівень - конструктивна подібність (архітектурно-конструктивні рішення будівель або споруд, застосовувані матеріали тощо). Наприклад, при формуванні вартості будівництва цегляного багатоповерхового житлового будинку з монолітним несучим каркасом як аналоги слід розглядати результати підрядних торгів, предметом яких було будівництво саме таких будівель;

3 рівень - параметрична подібність (основні техніко-економічні показники (площа, будівельний об'єм, кількість приміщень), показники потужності для промислових об'єктів, показники якості, ергономічності, естетичності, економічності експлуатації тощо).

Після вибору аналогічних об'єктів установлюється ступінь подібності між ними та об'єктом будівництва, вартість якого формується, по елементах порівняння. При цьому елементами порівняння є не тільки характеристики порівнюваних об'єктів, як у методах непрямого визначення витрат (витратний підхід), але й характеристики угод (інші умови договорів будівельного підряду, укладених за результатами підрядних робіт).

Елементи порівняння можна об'єднати в такі групи:

а) характеристики будівельної продукції (функціональні, конструктивні, параметричні, технічні тощо);

б) місце розташування (географічне розташування об'єкта будівництва);

в) умови ринку підрядних робіт (спад або підйом, співвідношення між попитом та пропозицією);

г) умови підрядних торгів (строки, вимоги до якості, гарантійні зобов'язання та інші форми специфічної відповідальності підрядника, наявність додаткових видів робіт (проектно-вишукувальні, шефмонтаж, пробний пуск), вимоги щодо страхування інвестиційно-будівельних ризиків підрядниками тощо);

д) характеристики контрактних цін (умови фінансування, наявність передоплати, авансів (частка авансованого капіталу), пільгового кредитування, частка централізованих (бюджетних) джерел фінансування, банківських або державних гарантій, акредитиви в розрахунках, наявність у ціні додаткових витрат підрядника, податкові пільги, зміна податкового законодавства тощо)

Широко відомі такі методи порівняльного підходу:

- метод прямого порівняння;

- метод аналогового порівняння;

- метод спрямованих коригувань;

- метод статистичних (стохастичних) моделей;

- метод питомих техніко-економічних показників.

Найменування методів у різних літературних джерелах і національних системах ціноутворення в будівництві можуть не збігатися.

Більш докладну інформацію про економічні методи порівняльного підходу наведено в Додатку Б до даної Концепції.

3.3 Методи формування вартості будівельної продукції, що ґрунтуються на дохідному підході

Значна тривалість життєвого циклу виробництва будівельної продукції при постійному зростанні цін на матеріальні, енергетичні ресурси викликає необхідність впровадження досить точних механізмів прогнозної оцінки вартості будівництва різних типів об'єктів залежно від передбачуваних доходів і строків реалізації інвестиційних проектів. Визначення вартості будівельної продукції з використанням методів тільки витратного підходу у відриві від доходів, які може одержати в майбутньому інвестор від реалізації такого інвестиційного проекту в будівництві, завдає шкоди і замовнику, і підряднику, і національним економікам у цілому.

Внаслідок цього проблема підвищення ефективності визначення вартості будівельної продукції, особливо на попередній (передінвестиційній) стадії інвестором (замовником) залишається досить актуальною. При плануванні вартості будівельної продукції інвестору необхідно враховувати не тільки статистичні ціни на будівельну продукцію, але й динаміку їх зміни в силу дії різних факторів (девальвація національних валют до світових валют, зміни податкового законодавства тощо). Особливо сильний вплив макроекономічних факторів позначається на вартості будівництва об'єктів виробничого призначення у зв'язку з тривалістю циклу реалізації таких інвестиційних проектів від двох і більше років. Найважливішим показником економічної ефективності будівництва комерційних (промислових і цивільних) об'єктів нерухомості крім витрат (витрат на їх зведення) є економічний ефект (дохід, прибуток) і строк окупності капітальних вкладень.

Дохідний метод ґрунтується на визначенні поточної вартості будівництва об'єкта як суми майбутніх доходів від його використання, тобто вартість будівництва об'єкта нерухомості повинна відповідати поточній оцінці майбутнього доходу, який здатен принести інвестору (замовнику) даний об'єкт. У противному випадку будівництво даного об'єкта недоцільно. Виключення становлять лише інвестиційні проекти, що передбачають крім економічного ефекту одержання соціального або іншого значимого ефекту, спрямовані на рішення суспільно-необхідної задачі тощо. Таким чином, дохідний підхід використовується при визначенні інвестиційної вартості будівництва об'єктів нерухомості, створюваних для одержання в майбутньому доходу.

Потенційний інвестор не буде будувати об'єкт за більшу суму, ніж поточна вартість майбутніх доходів, одержуваних від володіння цим об'єктом. Визначення вартості будівництва методами дохідного підходу відбиває точку зору інвестора (замовника) і відбиває його можливість окупити кошти, вкладені в дане будівництво. Інвестор згідно зі своїми інвестиційними цілями визначає вартість будівельної продукції виходячи з усіх очікуваних доходів у період володіння об'єктом нерухомості та від реалізації його після закінчення строку володіння. При формуванні вартості будівництва рекомендується зіставляти всі очікувані доходи з орієнтацією на необхідну норму доходу на капітал. У результаті проведення розрахунків методами дохідного підходу можна визначити як максимальні, так і мінімальні значення вартості будівництва (залежно від варіантів економічної ефективності будівництва), у межах яких інвестор визначає найбільш прийнятну договірну (контрактну) ціну на будівництво об'єкта нерухомості методом "під ключ" з урахуванням витрат на придбання прав на земельну ділянку.

Загальну логічну послідовність визначення вартості будівництва методами дохідного підходу можна представити такими етапами:

а) Визначення потенційного валового доходу від використання аналогічних об'єктів нерухомості на основі маркетингового аналізу поточних цін, ставок і тарифів на місцевому ринку для аналогічних об'єктів;

б) Оцінка втрат від неповного завантаження та нестягнутих з боржників платежів провадиться на основі аналізу ринку, характеру його динаміки. Розрахована в такий спосіб величина віднімається від потенційного валового доходу, а підсумковий показник є ефективним валовим доходом.

в) Визначення витрат на експлуатацію аналогічних об'єктів нерухомості - прямих, накладних та інших з урахуванням податків та інших обов'язкових платежів;

г) Розрахунок величини щорічного чистого доходу від володіння (використання) аналогічного об'єкта нерухомості (чистий прибуток + амортизаційні відрахування) у процесі його експлуатації;

д) Визначення коефіцієнта капіталізації (дисконтування) для подальшого застосування при формуванні вартості будівництва.

е) Розрахунок інвестиційної вартості будівництва об'єкта нерухомості методами дохідного підходу;

ж) Розподіл отриманої інвестиційної вартості на:

- витрати з придбання прав на земельну ділянку для будівництва об'єкта нерухомості;

- прямі витрати - витрати на фінансування проектування і будівництва об'єкта до введення його в експлуатацію;

- непрямі витрати - витрати на погашення податків та інших обов'язкових платежів, інші витрати інвестора тощо.

Основними принципами формування вартості будівництва дохідним методом є:

- принцип очікування, суть якого, як ми вже зазначали вище в тому, що вартість об'єкта визначається поточною цінністю всіх його майбутніх (очікуваних) доходів. Типовий інвестор здійснює будівництво комерційного об'єкта чекаючи одержання майбутніх доходів або вигід;

- принцип найкращого використання;

- принцип заміщення.

Виділяють такі модифікації дохідного підходу залежно від урахування фактору часу: статична і динамічна. Статична представлена методом прямої капіталізації, при якому вартість визначається на основі середньорічного (середньоквартального, середньомісячного) чистого доходу і коефіцієнта (ставки) капіталізації. Капіталізація доходу - це процес перерахування потоку майбутніх доходів у скінченну величину, що дорівнює сумі їх поточних вартостей. Динамічна модифікація - це процес приведення майбутніх грошових надходжень від інвестицій до їх поточної вартості (дисконтування), тобто порівняння різночасних показників витрат і доходів, їх дисконтування та обчислення на цій основі вартості. У першому випадку мова йде про рух грошового потоку від сьогодення до майбутнього, у другому - про рух від майбутнього до сьогодення. У тих випадках, коли інвестор (замовник) має детально пророблений бізнес-план реалізації інвестиційного проекту, що передбачає будівництво об'єкта комерційної нерухомості, рекомендується застосовувати на практиці метод дисконтування відповідних очікуваних (прогнозованих) річних доходів. Головна умова застосування даного методу наявність економічного обґрунтування розміру очікуваних у майбутньому доходів від побудованого комерційного об'єкта (наприклад, при зведенні і володінні готелю, торгового дому, заводу з випуску будівельних матеріалів тощо). За відсутності такого бізнес-плану доцільно використовувати метод прямої капіталізації доходу, використовуючи як вихідні дані усереднені значення річного доходу, який генерують аналогічні об'єкти нерухомості, побудовані в найближчі кілька років. Цей метод найбільш ефективний для визначення вартості будівництва об'єктів, від володіння (реалізації) яких інвестор одержить стабільні річні доходи, тобто коли очікується, що доходи мають рівне значення в різні проміжки часу.

У випадку, якщо розрахована інвестором вартість будівництва об'єкта методами дохідного підходу виявиться нижче вартості, розрахованої підрядником (методами витратного підходу), то реалізація такого інвестиційного проекту може бути визнана недоцільною і припинена.

Дохідний підхід відбиває не тільки кількість доходу, який об'єкт будівництва може принести інвесторові протягом усього строку володіння, але й ризики, характерні для будівництва та експлуатації даного об'єкта. Описані вище методи дохідного підходу рекомендується застосовувати при визначенні інвестиційної вартості будівництва в тому випадку, коли інвестор може впевнено прогнозувати на тривалу перспективу такі показники як грошові потоки, витрати, процентні ставки доходу.

У даний час значимість дохідного підходу до визначення вартості будівництва об'єкта в країнах з перехідною економікою, на нашу думку, недооцінена. Але ж саме оцінка витрат на будівництво об'єкта нерухомості з позиції його корисності, економічної ефективності, виправданості дозволяє підвищити загальну ефективність функціонування національної економіки, уникнути невиправданих ризиків і зберегти обмежені сировинні ресурси.

Більш докладну інформацію про економічні методи дохідного підходу наведено в Додатку В до даної Концепції.

Розглянувши відомі науці і практиці методи визначення вартості будівельної продукції, що ґрунтуються на витратному, порівняльному і дохідному підходах, слід звернутися до досвіду ціноутворення в державах - учасницях СНД для того, щоб на принципово новому рівні ідентифікувати застосовувані в національних системах ціноутворення у будівництві методи, виділити найважливіші з них і намітити шляхи інтеграції.

Основні принципи і система нормування ціноутворення у будівництві в державах - учасницях СНД склалися до середини 50-х років минулого століття, коли були вперше розроблені елементні кошторисні норми на будівельні конструкції і роботи, одиничні розцінки, кошторисні ціни на ресурси. Система ціноутворення у будівництві, що діяла в колишньому Радянському Союзі, була заснована на фіксованих цінах на будівельну продукцію, тобто була орієнтована на збереження стабільного рівня кошторисної вартості і не вимагала уточнення внаслідок поточних змін цінових факторів. У період планової економіки при формуванні вартості будівництва використовувалися винятково методи витратного підходу, засновані на послідовному підсумовуванні всіх суспільно-необхідних витрат на виробництво одиниці будівельної продукції в грошовому виразі. Перехід до ринкових відносин на початку 90-х років визначив перегляд методологічних підходів до формування вартості будівельної продукції в державах - учасницях СНД. Протягом 1991-2010 р. проводився перехід від планової централізованої системи до ринкової системи ціноутворення у будівництві, коли ціна на будівельну продукцію формується під впливом попиту та пропозиції, змінюваних цінових факторів, фінансових можливостей інвесторів, конкурентної боротьби між підрядними організаціями. При цьому відмінності в "інтенсивності" економічних перетворень і застосуванні тих чи інших підходів і методів у ціноутворенні стали визначати розбіжності в національних системах ціноутворення у будівництві держав - учасниць СНД.

Держава і Уряд Азербайджанської Республіки постійно приділяє особливу увагу підвищенню ефективності проведених економічних реформ у будівельному комплексі країни. З цією метою в країні створено Державний Комітет з Містобудування та Архітектури, Державне Агентство з контролю за безпекою в будівництві Міністерства Надзвичайних Ситуацій Азербайджанської Республіки.

З метою підвищення ефективності інвестицій у капітальне будівництво і створення нормальних умов для визначення вартості об'єктів в умовах ринкової економіки були розроблені та затверджені Кабінетом Міністрів Азербайджанської Республіки "Методичні вказівки щодо визначення вартості будівельно-монтажних робіт базисно-індексним методом". За даною методикою поточна або реальна вартість будівництва об'єкта визначається із застосуванням норм і розцінок кошторисно-нормативної бази на рівні цін 1991 року із застосуванням індексу кошторисної вартості.

Розрахунок договірних цін по об'єктах будівництва покладено на госпрозрахунковий "Центр ціноутворення у будівництві" при Державному Агентстві з контролю за безпекою в будівництві МНС Азербайджанської Республіки.

Паралельно з базисно-індексним методом у будівельному комплексі республіки також використовується ресурсний метод ціноутворення.

Практика застосування кошторисних цін 1991 року показала, що ці ціни в будівництві не в достатньому ступені відбивають фактичні витрати. Крім цього, складність визначення вартості будівництва впливає на весь ринок підрядних послуг, у той самий час в істотному ступені ускладнює розрахунки витрат держави при зведенні об'єктів за рахунок бюджетних коштів.

Специфіка положення, що склалося, вимагала розвитку нового порядку кошторисного нормування і ціноутворення в будівництві, проведення робіт з підтримки в актуальному стані існуючої кошторисно-нормативної бази та створення методики і технології із заміни старих нормативів на нові, враховуючі ринкові зміни в економіці.

З метою вдосконалювання системи ціноутворення в будівництві в 2004 році Президентом Азербайджанської Республіки був виданий Указ про прискорення процесу розроблення нової нормативної бази.

На виконання указу Президента Азербайджанської Республіки видані відповідні розпорядження Кабінету Міністрів Азербайджанської Республіки на підставі яких затверджено календарний план комплексних заходів.

При цьому, у республіці передбачалося виконати великий обсяг робіт з удосконалювання нормативно-кошторисної бази, що потребує досить тривалого часового періоду.

Роботи з удосконалювання комплексної автоматизації і впровадження нової кошторисно-нормативної бази в будівництві, сформованої на рівні цін станом на 01.01.2004 року, проводилися провідним Проектним Інститутом Республіки - "Азерстройпроект".

Основою створення нової нормативної бази в Азербайджанській Республіці був прийнятий досвід роботи Російської Федерації. З цією метою наші фахівці неодноразово були відряджені до Москви.

Слід відзначити, що особливо корисними виявилися консультації співробітників Федерального центра ціноутворення у будівництві і промисловості будівельних матеріалів, яким керує Євгеній Євгенович Єрмолаєв, і Координаційного Центру з Ціноутворення і Кошторисного Нормування в будівництві, що функціонує в м. Москві.

Були залучені також фахівці Центру Будівельних програм "Эрикос" для надання допомоги з розроблення автоматизованої програми "1С:Підприємство 8. Кошторис".

Реалізація ринкових принципів ціноутворення у будівництві здійснювалася шляхом повного моніторингу цін на будівельні матеріали, машини, механізми і транспортні послуги.

На першому етапі проводилися підготовчі роботи, були розроблені відповідні методичні вказівки щодо розроблення державних кошторисних норм, збірників кошторисних цін будівельних матеріалів конструкцій і виробів, застосовуваних у будівництві (у п'яти частинах), збірників одиничних розцінок тощо. Також були розроблені методичні вказівки щодо визначення величини накладних витрат, кошторисного прибутку.

На другому етапі здійснювалася робота з розроблення елементних кошторисних норм і збірників кошторисних цін будівельних матеріалів конструкцій і виробів, застосовуваних у будівництві (у п'яти частинах).

На третьому етапі проводилася робота з розроблення одиничних розцінок і складання їх збірників, розроблені методичні вказівки щодо застосування одиничних розцінок, методичні вказівки щодо визначення вартості будівельної продукції на території Азербайджанської Республіки.

На четвертому етапі передбачається на базі єдиної методології сформувати кошторисно-нормативну базу по економічних зонах республіки.

Як відомо, в умовах інфляції ціни постійно змінюються, і їх динаміка відслідковується шляхом застосування індексів цін.

Індексація вартості будівельно-монтажних робіт застосовується в Азербайджані з 1991 року, і в даний час необхідно використовувати систему індексів. У зв'язку з цим розроблено відповідну методику визначення індексів на будівельно-монтажні роботи за статтями прямих витрат і методичні рекомендації з розрахунку індексів цін на будівельну продукцію.

Таким чином, у повному обсязі сформовано нову національну кошторисно-нормативну база для будівельного комплексу Азербайджанської Республіки.

За результатами всього обсягу виконаних робіт і зібраної інформації складено комплексну автоматизовану програму "1С:Підприємство 8. Кошторис" азербайджанською мовою.

Усю виконану роботу з формування і введення кошторисної нормативної бази профінансовано за рахунок коштів з державного бюджету Азербайджанської Республіки.

При інституті "Азерстройпроект" створено Навчальний центр, де організовано семінари з навчання навичкам роботи і особливостям визначення вартості будівельно-монтажних і ремонтно-будівельних робіт будівель і споруд та пусконалагоджувальних робіт на основі нової кошторисно-нормативної бази.

На проведених семінарах у республіці з питань нової кошторисно-нормативної бази також брали активну участь фахівці і консультанти з провідних підприємств Російської Федерації.

Проведені реформи і прийняття нової кошторисно-нормативної бази в будівництві дозволить підвищити ефективність інвестицій, вкладених у капітальне будівництво, а також створення системи розроблення, обліку, відновлення, зберігання і використання нормативної інформації в будівництві, яка ґрунтується на ринкових правилах.

Реформа дозволить зробити процес розвитку ціноутворення в республіці планомірним і керованим.

З упевненістю можна відзначити, що результати роботи з удосконалювання кошторисно-нормативної бази в будівельній діяльності Азербайджанської Республіки вплине на інтеграцію систем ціноутворення та уніфікацію міждержавної системи нормативно-методичних документів з урахуванням особливостей національних систем ціноутворення, а також у цілому на вироблення систем спільних дій органів ціноутворення у будівництві країн СНД.

Система нормативних документів ціноутворення у будівництві в Республіці Вірменія розроблена для застосування в галузі містобудування і містить у собі як обов'язкові, так і рекомендовані нормативи.

Система нормативних документів ціноутворення є складовою частиною системи нормування та стандартизації в будівництві і складається з:

* комплексу нормативних документів ціноутворення та економічних нормативів проектних робіт,

* комплексу нормативних документів ціноутворення та економічних нормативів у будівництві,

* комплексу норм і нормативів ціноутворення пусконалагоджувальних робіт,

* комплексу нормативних документів ціноутворення та економічних нормативів з експлуатації будівель і споруд.

Система нормативних документів ціноутворення являє собою сукупність взаємозалежних нормативних документів, що складаються з комплексу норм і нормативів, правил і положень, а також необхідних вимог, і служить для визначення кошторисної вартості будівництва на стадії проектування та уточнення її в процесі формування вартості будівництва при проведенні підрядних конкурсів і укладання договорів.

Діючий комплекс норм і нормативів системи ціноутворення підрозділяється на укрупнені та елементні.

У даний час підлягають перегляду розроблені на базі 1984 року такі елементні норми і нормативи:

* на будівельні роботи і конструкції

* на монтаж устаткування

* на ремонтно-будівельні роботи і ремонт конструкцій

* на ремонтно-реставраційні роботи і реставрацію конструкцій

* на експлуатацію будівельних машин і механізмів

По укрупнених нормах і нормативах були переглянуті:

* нормативи розрахунку вартості проектних робіт

* нормативи розрахунку вартості будівельних робіт (у т.ч. норми накладних витрат, середньої заробітної плати тощо).

Розроблення документації велося на основі моніторингу ринку попиту та пропозицій, разом з проектувальниками і Союзом будівельників, великими підрядними організаціями, що здійснюють у даний час відповідальні програми із забудови столиці, із застосуванням нових методів і технологій будівництва.

При будівництві за рахунок коштів держбюджету обов'язкові до застосування такі нормативно-технічні документи:

* "Порядок розрахунку вартості розроблення містобудівної документації"

* "Порядок розрахунку вартості будівельних робіт за діючими цінами".

У той самий час вищеперелічені документи носять рекомендаційний характер при будівництві, фінансування якого здійснюється за рахунок приватних коштів.

Нормативи вартості розроблення містобудівної документації містять у собі:

* вартість розроблення програмної містобудівної документації

* вартість розроблення архітектурно-будівельної проектної документації.

"Порядок розрахунку вартості будівельних робіт за діючими цінами" містить у собі основні складові вартості будівельної продукції:

* прямі витрати

* накладні витрати

* інші витрати

* прибуток

* витрати на непередбачені роботи і витрати, 50% яких первісне виплачується підряднику по підписанні підрядного контракту, інші - по пред'явленні відповідних підстав - документації з проведення наново виявлених, невідкладних заходів.

* по частині витрати матеріалів розрахунок вартості провадиться за діючими нормами 1984 р., а по частині вартості матеріалів і конструкцій - виходячи з діючих цін на даний момент часу

* транспортні витрати розраховуються за принципом індексації, залежно від місця будівництва, матеріалів, що ввозяться, і дальності перевезень, із застосуванням 11 коефіцієнтів, установлених для 11-і регіонів республіки.

Залежно від вартості розроблення проектно-кошторисної документації об'єктів, фінансованих за рахунок держбюджету, установлено орієнтовні показники для обов'язкової експертизи.

До порядку розрахунку вартості будівництва включені також витрати з авторського (від 0,4 до 0,6) і технічного (від 1,8 до 2) нагляду, які розраховуються у відсотковому відношенні до кошторисної вартості будівництва.

Кошторисна вартість будівництва, визначена базисно-індексним методом на основі норм і нормативів 1984 і 1991 років з урахуванням поточних індексів, які щомісяця переглядаються, до будівельно-монтажних робіт і капвкладень, фактично, знаходить застосування лише в програмах, що фінансуються з держбюджету.

Застосовуваний у Республіці Білорусь при здійсненні будівництва об'єктів порядок ціноутворення ґрунтується на системі, яка діяла в соціалістичний період (у колишньому СРСР) і адаптована до умов високої та важко прогнозованої інфляції шляхом застосування до цін базисного періоду відповідних індексів зміни вартості будівельної продукції по регіонах, видах робіт, окремих об'єктах і елементах витрат, по укрупнених групах матеріалів; виробів і конструкцій, статистичних індексів вартості будівельно-монтажних робіт; установлення норм накладних витрат і планових накопичень на виконання будівельних і спеціальних монтажних робіт; затвердження нормативу граничної вартості одного квадратного метра загальної площі житлового приміщення тощо.

Основне завдання індексації вартості будівництва в умовах важко прогнозованої інфляції - установлення меж, у яких повинна знаходитися економічно обґрунтована ціна. Розрахунок і затвердження у встановленому порядку індексів зміни вартості будівельної продукції здійснюється щомісяця на підставі даних відстеження цін і тарифів на застосовувані в галузі матеріальні ресурси, яке провадиться спеціально створеними для цих цілей регіональними центрами з ціноутворення у будівництві.

Відповідно до Методичних вказівок щодо визначення вартості будівництва в поточному рівні цін, розрахунку і застосуванню індексів цін у будівництві (РСН 8.01.105-2007) вартість будівництва визначається у двох рівнях цін:

- у базисному рівні - за ресурсно-кошторисними нормами у цінах 2006 р.(1)

- у поточному (прогнозному) рівні - на основі індексів зміни вартості окремих елементів витрат до їх базисної вартості або цін, що склалися на певний період часу.

(1) Оскільки розрахунок вартості будівництва об'єктів у базисному рівні цін 2006 р. введено з 01.01.2008 р., вартість запроектованих раніше об'єктів будівництва визначається за кошторисно-нормативною базою 1991 року.

Відповідно до Інструкції з визначення кошторисної вартості будівництва і складання кошторисної документації, затвердженої постановою Міністерства архітектури та будівництва Республіки Білорусь від 03.12.2007 р. N 25, базою для розрахунку кошторисних нормативів, відповідно до яких визначається кошторисна вартість об'єкта будівництва, є ресурсно-кошторисні норми. Вони розробляються на підставі даних технологічних карт на будівельні процеси, враховуючи усереднені умови і методи виконання робіт. Основним документом, що визначає кошторисну вартість будівництва, є зведений кошторисний розрахунок, згідно з яким встановлюється кошторисний ліміт коштів, необхідних для повного завершення будівництва всіх об'єктів, передбачених проектно-кошторисною документацією. У зведеному кошторисному розрахунку кошторисна вартість будівництва розподіляється по таких 12 главах: розділ 1. "Підготовка території будівництва"; розділ 2. "Основні об'єкти будівництва"; розділ 3. "Об'єкти підсобного та обслуговувального призначення"; розділ 4. "Об'єкти енергетичного господарства"; розділ 5. "Об'єкти транспортного господарства та зв'язку"; розділ 6. "Зовнішні мережі та споруди водопостачання, каналізації, теплопостачання і газопостачання"; глава 7. "Благоустрій території"; глава 8. "Тимчасові будівлі і споруди"; глава 9. "Інші роботи і витрати"; глава 10. "Утримання забудовника, замовника (технічного нагляду), витрати на здійснення авторського нагляду, утримання органів державного будівельного нагляду"; глава 11. "Підготовка експлуатаційних кадрів"; глава 12. "Проектні і вишукувальні роботи". Окремим рядком за підсумком глав 1-12 зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва наводиться резерв коштів на непередбачені роботи і витрати.

В умовах інфляційних процесів при визначенні вартості будівництва в цінах поточного періоду застосовується система індексації до розцінок кошторисно-нормативної бази в рівні цін 1991 р. або 2006 р. Для розроблення індексів зміни вартості будівельно-монтажних робіт використовується нормативно-довідкова база ресурсно-кошторисних норм, відомості уніфікованих укрупнених груп матеріалів, виробів і конструкцій, будівельних машин і механізмів, сформовані по об'єктах-представниках ресурсно-технологічні моделі, що містять дані по фіксованих на встановлений період розрахунку обсягах виробленої та використовуваної в будівництві продукції, структури вартості БМР по елементах витрат (заробітна плата, транспортні витрати, накладні витрати і планові накопичення, витрати на тимчасові будинки і споруди та зимові подорожчання, вартість матеріальних ресурсів і витрат на експлуатацію машин і механізмів) у розрізі видів будівельно-монтажних робіт. На підставі аналізу отриманих даних, спеціалізована організація - РУП "РНТЦ з ціноутворення у будівництві" щомісяця провадить розрахунок індексів зміни вартості будівельно-монтажних робіт по елементах витрат до базисного рівня цін (у цілому по республіці та семи регіонах), середньозважених цін на матеріали-представники і машини-представники, які після затвердження їх Міністерством архітектури та будівництва Республіки Білорусь застосовуються для визначення вартості виконаних робіт при щомісячних розрахунках між замовниками і підрядниками. Для координації діяльності в галузі ціноутворення у будівництві, удосконалювання нормативно-правової бази з урахуванням інтересів всіх учасників інвестиційного процесу при Міністерстві архітектури та будівництва і Міністерстві економіки Республіки Білорусь створена і функціонує постійно діюча Міжвідомча комісія з ціноутворення у будівництві.

В умовах становлення ринкових відносин для посилення конкурентної боротьби між підрядними організаціями в республіці було прийнято Положення про порядок формування договірної (контрактної) ціни і розрахунків між замовником і підрядником при будівництві об'єктів N 235 від 03.03.2005 р., яким надано право учасникам будівельного процесу формувати договірну (контрактну) ціну і фіксувати її в договорі підряду. Розрахунки за виконані роботи в цьому випадку провадяться на підставі цін, сформованих по етапах (комплексах) робіт, передбачених графіком виконання робіт із застосуванням коефіцієнта, що визначається співвідношенням відповідних статистичних індексів зміни вартості БМР. Однак, як правило, на вимогу замовників і контролюючих органів, підрядні організації змушені щомісяця складати акти приймання виконаних робіт за формою С-2 (акт приймання виконаних робіт) і С-3 (довідка вартості виконаних робіт), як для об'єктів, що будуються не за договірними (контрактними) цінами. Невідповідність прийнятих у нормативах технічних рішень, норм витрати матеріальних, трудових і фінансових ресурсів реальним умовам будівництва, надмірне укрупнення та усереднення всіх елементів витрат, відсутність можливості швидкого реагування на зміни вихідних даних, врахованих при розробленні елементних кошторисних норм, одиничних розцінок і кошторисів, обумовили в даний час невисоку ефективність договірних цін у будівництві. У результаті економічний сенс договірної (контрактної) ціни втрачається.

За наявності проектно-кошторисної документації при формуванні інвесторського кошторису і кошторису-оферти застосовуються такі методи витратного підходу, що ґрунтуються на способах прямого визначення витрат: базисно-індексний, ресурсний, ресурсно-індексний. Ресурсний метод не знайшов широкого застосування при підготовленні кошторисів-оферт будівельними організаціями Республіки Білорусь у зв'язку з необхідністю постійного коригування власної нормативної бази. Через відсутність стимулів до розроблення усередині підрядної організації власних інформаційних баз даних, у республіці практично всі будівельні організації, як правило, використовують лише затверджені державні ресурсно-кошторисні норми. Внаслідок цього, як основний метод при формуванні оферти (ціни пропозиції будівельної продукції) по об'єктах будівництва, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів, використовується базисно-індексний метод. У результаті формування вартості ресурсів базується на усередненій ціні одиниці ресурсу в базисному рівні цін і застосуванні усереднених індексів.

За відсутності проектно-кошторисної документації на передінвестиційній стадії при формуванні вартості будівельної продукції згідно з Методичними рекомендаціями щодо визначення кошторисної вартості будівництва на основі об'єктів-аналогів і укрупнених кошторисних нормативів вартості (РСН 8.01.106-2008), замовник і підрядник можуть використовувати такі методи витратного підходу, що ґрунтуються на непрямому визначенні витрат: аналого-параметричні, питомих техніко-економічних показників (укрупнених нормативів вартості будівництва та укрупнених розцінок вартості будівництва).

З метою урахування впливу основних учасників інвестиційного процесу на процес формування вартості будівельної продукції в умовах ринкових відносин Міжвідомчою комісією з ціноутворення у будівництві при Міністерстві архітектури та будівництва і Міністерстві економіки було розроблено Концепцію удосконалювання ціноутворення у будівництві, у якій було передбачено поетапне формування вартості будівельної продукції об'єкта з урахуванням стадій інвестиційного процесу та більш широкий розвиток різних методів ціноутворення у будівництві, у тому числі методів порівняльного і дохідного підходів.

На передпроектній стадії (ТЕО, ОІ) для формування розрахункової вартості бюджетно-інвестиційного проекту застосовується метод аналогів, а також використовуються укрупнені показники вартості.

Як аналоги приймаються проекти, близькі за техніко-економічними показниками, які пройшли експертизу і затвердження у встановленому порядку.

У СН РК 8.02-01-2002 "Порядок визначення розрахункової вартості будівництва на стадії техніко-економічного обґрунтування" наведено середні базові вартості будівництва на 1 кв.м загальної площі житлових будинків різних типів і на одиницю виробничої потужності об'єктів цивільного будівництва, призначені для визначення розрахункової вартості в будівництві.

Відповідно до СН РК 8.02-02-2002 "Порядок визначення кошторисної вартості будівництва в Республіці Казахстан" кошторисна вартість будівництва в кошторисній документації проектів і робочих проектів визначається базисно-індексним методом.

З огляду на те, що передпроектна і проектна документація на будівництво об'єктів затверджується в поточних цінах, а вартість будівництва формується на момент проектування, для визначення кошторисної вартості будівництва нормативною тривалістю будівництва більше одного року застосовуються планові коефіцієнти перерахування, що визначаються на основі місячного розрахунку показника відповідного року.

Система кошторисно-нормативних документів у будівництві містить такі види державних нормативів:

1. Порядок визначення розрахункової вартості будівництва на стадії техніко-економічного обґрунтування;

2. Порядок визначення кошторисної вартості будівництва;

3. Елементні кошторисні норми і розцінки на будівельні, ремонтно-будівельні та монтажні роботи;

4. Укрупнені кошторисні норми на будівельні, ремонтно-будівельні та монтажні роботи;

5. Кошторисні норми витрат на тимчасові будівлі і споруди;

6. Кошторисні норми витрат на зимове подорожчання в будівництві;

7. Кошторисні норми витрат на інвентар і устаткування громадських будівель і споруд.

Положення, викладені в кошторисно-нормативних документах, є обов'язковими при будівництві об'єктів за рахунок державних коштів, для об'єктів позабюджетного будівництва - рекомендованими.

Система кошторисних документів базується на бюджетному законодавстві і діє в рамках законодавства по державних закупівлях.

З метою вдосконалювання до кошторисно-нормативної бази вносяться доповнення і зміни, продиктовані об'єктивною необхідністю з урахуванням даних Агентства Республіки Казахстан зі статистики і його регіональних представництв, підприємств-виробників будівельної індустрії та заводів-виготовлювачів матеріалів і устаткування, що мають широке застосування.

З урахуванням розвитку інфраструктури, будіндустрії, появи виробництва імпортозаміщувальних будівельних матеріалів, нових технологій і методів виконання робіт, останніх змін у законодавчій базі гостро стоїть питання про необхідність оновлення та реорганізації існуючої системи ціноутворення і кошторисного нормування.

Для рішення цих завдань Агентство Республіки Казахстан у справах будівництва та житлово-комунального господарства в рамках бюджетної програми протягом 2010 року проводить організацію розроблення нової кошторисно-нормативної бази.

При складанні кошторисів застосовуються такі методи визначення вартості: ресурсний, ресурсно-індексний, базисно-індексний, на основі об'єктів-аналогів.

Порядок визначення вартості будівництва регламентує Методика визначення вартості будівельної продукції на території Російської Федерації МДС 81-35.2004.

Визначення вартості будівельної продукції на території РФ здійснюється на основі системи кошторисних нормативів, обов'язкової для застосування при визначенні вартості будівництва, здійснюваного із залученням коштів федерального бюджету.

Мінрегіоном Росії щорічно встановлюється план розроблення кошторисних нормативів у містобудівній сфері діяльності. План виконується структурними підрозділами та підвідомчими установами міністерства.

Нормативи (підлягають узгодженню з Міністерством регіонального розвитку РФ) підрозділяються на:

Державні (Державні елементні кошторисні норми на будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та ремонтні роботи, Федеральні одиничні розцінки на будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та ремонтні роботи, збірники кошторисних цін на будівельні ресурси, Федеральні збірники кошторисних цін на механізми, вироби і конструкції);

Територіальні (одиничні розцінки на будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та ремонтні роботи, прив'язані до місцевих умов будівництва);

Індивідуальні;

Галузеві.

У даний час планується перехід на дворівневу систему ціноутворення, розроблено нові види кошторисних нормативів:

- Укрупнені нормативи ціни будівництва (УНЦС), для використання на стадії перевірки ефективності інвестиційного проекту;

- Укрупнені нормативи ціни конструктивних рішень, для використання на стадії проектування.

До базисних цін на стадії переведення в поточний рівень цін перед експертизою застосовуються індекси подорожчання вартості будівництва: індекси зміни вартості будівельно-монтажних робіт по видах об'єктів будівництва та індекси зміни вартості будівельно-монтажних робіт по видах робіт, що розробляються Міністерством регіонального розвитку РФ. Для прив'язки одиничних розцінок до місцевих умов будівництва допускається розроблення та застосування територіальних коефіцієнтів. На стадії взаєморозрахунків до територіальних одиничних розцінок розробляються індекси по суб'єктах РФ.

Для розрахунку твердої ціни державного контракту використовується уніфікований набір індексів по певних видах будівництва, які застосовуються для загальноекономічних розрахунків до укрупнених показників вартості будівництва, що розробляються у поточних цінах.

Для визначення кошторисної вартості будівництва проектованих підприємств, будівель, споруд або їх черг складається кошторисна документація, що складається з локальних кошторисів, локальних кошторисних розрахунків, об'єктних кошторисів, об'єктних кошторисних розрахунків, кошторисних розрахунків на окремі види витрат, зведених кошторисних розрахунків вартості будівництва (ремонту). Кошторисна документація складається в поточному рівні цін, допускається зазначати вартість робіт у двох рівнях цін (базисному і поточному).

У даний час на рівні законодавчої влади існує усвідомлення того, що будівельна галузь економіки не може регулюватися тільки ринковими відносинами, в інвестиційно-будівельній сфері необхідна наявність державного контролю.

08.07.2005 випущено Федеральний Закон N 94 "Про розміщення замовлень на поставки товарів, виконання робіт, надання послуг для державних і муніципальних потреб". Згідно з даним Законом ціна державного або муніципального контракту є твердою і не може змінюватися в ході його виконання, існуюча система ціноутворення орієнтована на опис витрат, що виникають у процесі будівництва, і не дозволяє реалізувати положення ФЗ N 94 повною мірою.

З метою удосконалювання російської системи ціноутворення було здійснено такі дії:

У жовтні 2007 року (постанова Уряду Російської Федерації від 25.10.2007 N 701) федеральним органом виконавчої влади, що здійснює функції з вироблення державної політики і нормативно-правового регулювання в сфері будівництва, архітектури та містобудування, стає Міністерство регіонального розвитку Російської Федерації.

Наказом Міністерства регіонального розвитку РФ від 11.04.2008 N 44 "Про затвердження порядку розроблення і затвердження нормативів в галузі кошторисного нормування та ціноутворення в сфері містобудівної діяльності" введено у дію порядок розроблення і затвердження нормативів в галузі кошторисного нормування в містобудівній сфері діяльності, що встановлює загальні вимоги до процедури розроблення, розгляду і затвердження кошторисних норм, розцінок і цін, а також методичних документів, що регламентують порядок їх розроблення і застосування. Уперше в нормативно-правовому акті наведено визначення видів державних кошторисних нормативів, усі види нормативів підлягають обов'язковій перевірці та реєстрації Міністерством регіонального розвитку Російської Федерації.

Наказом Міністерства регіонального розвитку Російської Федерації від 15.07.2009 N 296 затверджено порядок ведення реєстру кошторисних нормативів, що підлягають застосуванню при визначенні кошторисної вартості об'єктів капітального будівництва, будівництво яких ведеться із залученням коштів федерального бюджету. Погоджені та введені в дію Міністерством регіонального розвитку кошторисні нормативи включаються до реєстру, що діє на всій території Російської Федерації.

Постановою Уряду Російської Федерації від 16.02.2008 N 87 "Про склад розділів проектної документації та вимоги до їх змісту" визначено склад кошторисного розділу проектної документації.

Наказами Міністерства регіонального розвитку Російської Федерації N 207 (від 13.10.2008), N 253 (від 17.11.2008), N 307 (від 28.07.2009), N 308 (від 28.07.2009), N 321 (від 04.08.2009) затверджено державні кошторисні нормативи в містобудівній сфері діяльності.

Ухвалено рішення про перероблення територіальних кошторисних нормативів ТЕР-2001. У даний час у 81% суб'єктів Російської Федерації сформовано нову редакцію ТЕР.

Постановою Уряду Російської Федерації від 18.05.2009 N 427 "Про порядок проведення перевірки достовірності визначення кошторисної вартості об'єктів капітального будівництва, будівництво яких фінансується із залученням коштів федерального бюджету" передбачено розроблення нових видів кошторисних нормативів:

- Укрупнених нормативів ціни будівництва (УНЦС), для використання на стадії перевірки ефективності інвестиційного проекту;

- Укрупнених нормативів ціни конструктивних рішень, для використання на стадії проектування.

А також перевірка достовірності визначення кошторисної вартості об'єктів капітального будівництва виділена в окрему процедуру, за результатами якої видається власний висновок.

До 2004 р. кошторисна вартість будівництва об'єктів на території республіки Таджикистан визначалася базисно-індексним методом на основі кошторисно-нормативної бази СНиР-1991 р. з урахуванням застосування поточних індексів до БМР і капвкладень, які розраховувалися один раз на рік Комітетом у справах будівництва та архітектури при Уряді Республіки Таджикистан. При складанні актів виконаних робіт базисно-індексний метод виключався і фактична вартість робіт визначалася в базисному рівні цін 1991 р. з урахуванням розрахунків додаткових витрат, пов'язаних зі збільшенням зарплати робітників, вартості експлуатації будівельних машин, подорожчанням матеріальних ресурсів, уточненням величини накладних витрат та інших додаткових витрат, погоджених із Замовником. Дані розрахунки були дуже громіздкими та трудомісткими, що являли собою документ, що важко сприймався.

З 1 березня 2004 р. у Республіці Таджикистан установлено порядок визначення вартості будівництва об'єктів у договірних поточних цінах ресурсним методом. Цей метод поширюється на будівельні, монтажні, спеціальні будівельні роботи і є обов'язковим для всіх учасників інвестиційного процесу, що фінансуються за рахунок централізованих капітальних вкладень, а для інших недержавних джерел фінансування носить рекомендаційний характер. Ресурсний метод ґрунтується на визначенні поточної вартості виділених ресурсів (витрат труда, потреби в будівельних машинах, витрати матеріалів, виробів і конструкцій) і використовується всіма учасниками інвестиційного процесу - замовниками (інвесторами) будівництва, проектними і підрядними підприємствами незалежно від їх форм власності та відомчої належності. Метод поширюється на будівельні, спеціальні будівельні, монтажні та пусконалагоджувальні роботи.

Застосування ресурсного методу значно знижує погрішність у кошторисних розрахунках у зіставленні з раніше діючими методиками розрахунків (базисно-індексний, компенсаційний) і забезпечує прозорість і обґрунтованість застосовуваних вартісних показників з урахуванням ринкових змін.

Для забезпечення учасників будівельної галузі необхідною нормативно-методичною літературою Центром ціноутворення за час своєї діяльності було розроблено і випущено близько 40 найменувань нормативно-методичних документів з ціноутворення і кошторисного нормування в будівництві, серед яких такі основні документи, як: Положення про порядок визначення вартості будівництва об'єктів у договірних поточних цінах і приклади складання актів виконаних робіт; Методичні рекомендації зі складання кошторисних розрахунків (кошторисів) на будівельні та монтажні роботи ресурсним методом; Збірники базових цін на проектні роботи у будівництві; щоквартальний інформаційно-аналітичний Збірник середніх кошторисних цін на основні будівельні ресурси; Збірники 1-21 ресурсних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи (РСНр-РТ); Збірники 1-47 елементних кошторисних норм на будівельні роботи (ЭСН РТ-2007); Правила щодо договорів підряду (контрактів) на будівництво в Республіці Таджикистан; Положення про взаємовідносини організацій - генеральних підрядників із субпідрядними організаціями; Методичні рекомендації з визначення кошторисної вартості (розцінок) на експлуатацію будівельних машин і автотранспортних засобів та порядок індексації, різні методичні рекомендації, Довідники інформаційного характеру. Перехід на нові кошторисні норми ЭСН РТ-2007 - об'єктивна необхідність, зумовлена змінами, що відбулися у технологіях будівельного виробництва, широким застосуванням нових будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, машин і механізмів.

Щоквартально Центром ціноутворення у будівельній галузі проводиться відстеження поточних цін основних будівельних ресурсів, які відбиваються в інформаційно-аналітичному Збірнику середніх кошторисних цін на основні будівельні ресурси, що випускається щоквартально. Центр займається систематизацією поточних цін, відслідковуючи їх за даними Держкомстату РТ (середньомісячна зарплата по будкомплексу), за даними підрядних організацій (планово-розрахункові ціни на експлуатацію машин і механізмів), за даними НДІ "Наклиет" Мінтранспорту РТ (тарифи на перевезення вантажів), за даними ринків будматеріалів, будмагазинів, підприємств - виробників будпродукції (ЗБК, товарні бетони і розчини тощо), за даними російського інформаційного журналу "Стройцена". На сьогоднішній день Збірники цін значно полегшують роботу інженерів-кошторисників при складанні кошторисних розрахунків (кошторисів) з визначення кошторисної вартості будівництва об'єктів ресурсним методом, а також використовуються підрядними організаціями, замовниками, міжнародними організаціями тощо.