РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Конвенцію про створення Європейського Співтовариства, а саме другий пункт частини 4 статті 152 Договору,

Беручи до уваги пропозицію Комісії(1),

(1) Пропозиція від 18 червня 2002 р. (ще не опублікована в Офіційному віснику).

Оскільки:

(1) Стаття 152 Конвенції передбачає, що діяльність Співтовариства, яка доповнює національну політику, спрямована на покращення громадського здоров'я, профілактику захворювань людини та ліквідацію джерел шкоди здоров'ю людини.

(2) Резолюція Ради та Міністерств охорони здоров'я держав-членів, що провели зустріч у Раді від 18 липня 1989 року з питань заборони куріння в громадських місцях(2), містить вказівки для держав-членів з охорони осіб, які не курять, від оточуючого їх тютюнового диму. Ґрунтуючись на підсумках Звіту Комісії про реакцію держав-членів на цю ініціативу(3), ця рекомендація посилює такий захист та визначає особливо уразливі групи.

(3) Резолюцією Ради від 26 листопада 1996 року про зменшення куріння у Європейському Співтоваристві(4) визнана необхідність створення дієвої стратегії боротьби зі споживанням тютюну, що включала б певні елементи цієї рекомендації.

(4) У Висновках Ради від 18 грудня 1999 року з питань боротьби зі споживанням тютюну(5) підкреслюється необхідність створення загальної стратегії, що включає деякі із заходів, що містяться у цій рекомендації, захисту неповнолітніх (правила щодо умов продажу, продаж через електронні засоби та торгові автомати).

(5) В Резолюції Ради від 29 червня 2000 року про вплив на основні фактори здоров'я(6) звертається увага на результати обговорення, що відбулось на Європейській конференції з визначних факторів здоров'я в Європейському Союзі в Еворі 15 та 16 березня 2000 року, на якій особливий наголос було зроблено, окрім іншого, на тютюн, та на якій рекомендувалась серія практичних та цілеспрямованих заходів для вирішення проблем у цих сферах.

(2) OB C 189 від 26.7.1989, C. 1.

(3) COM (96) 573 остаточний.

(4) OB C 374 від 11.12.1996, C. 4.

(5) OB C 86 від 24.3.2000, C. 4.

(6) OB C 218 від 31.7.2000, C. 8.

(6) Рекомендовані дії є необхідними на фоні 500 000 випадків смертей від куріння в Європейському Співтоваристві на рік та зростання занепокоєння з приводу кількості дітей та підлітків, які починають курити. Куріння шкодить людському здоров'ю, оскільки курці стають залежними від нікотину та страждають на захворювання, що призводять до смерті або інвалідності, наприклад, рак легень та інших органів, ішемічна хвороба серця та інші захворювання органів кровообігу, а також захворювання дихальних шляхів, таких як емфізема.

(7) Запобігання курінню та контроль над тютюном наразі є пріоритетними питаннями у напрямках політики в галузі охорони громадського здоров'я держав-членів та Європейського Співтовариства. Разом з тим, куріння залишається найголовнішою причиною смерті в Європейському Союзі, якій можна запобігти, а прогрес у зменшенні споживання тютюну та рівня куріння й досі незначний. Окрім того, стратегії реклами, маркетингу та стимулювання збуту, які застосовуються тютюновою промисловістю, стимулюють споживання тютюну, у такий спосіб збільшуючи вже високу смертність і захворюваність, викликану використанням тютюнових виробів. Деякі з цих стратегій виявляються такими, що спрямовані на молодь шкільного віку з метою заміщення великої кількості курців, які вмирають щорічно. Фактично встановлено, що 60% курців починають курити до 13 років, а 90% - до 18 років.

(8) Через програму "Європа проти раку"(1), Європейське Співтовариство однією із своїх цілей визначило сприяння покращенню здоров'я громадян шляхом зменшення кількості випадків раку та інших захворювань, пов'язаних із курінням.

(9) Директива 2001/37/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 5 червня 2001 року щодо виробництва, зовнішнього вигляду та реалізації тютюнових виробів(2), а також пропозиції щодо Директиви з питань реклами та спонсорства тютюнових виробів(3) стосуються контролю над тютюном у контексті завершення створення та посилення внутрішнього ринку й ліквідації перепон у його нормальній роботі, беручи за основу високий рівень охорони громадського здоров'я.

(1) OB L 95 від 16.4.1996, C. 9.

(2) OB L 194 від 18.7.2001, С. 26.

(3) OB C 270 від 25.9.2001, C. 97.

(10) Певні заходи, які мають бути складовою комплексної політики з контролю над тютюном, такі як заборона рекламних щитів та плакатів або реклами у кіно, на даний момент не можуть бути предметом гармонізації відповідно до правил внутрішнього ринку Співтовариства в рамках окремого заходу з питань тютюну.

(11) Всі зазначені вище факти підкреслюють необхідність комплексного підходу до контролю над тютюном з метою зменшення випадків захворювань через куріння у Співтоваристві.

(12) В контексті комплексної політики з контролю над тютюном важливо вжити заходів, безпосередньо спрямованих на зменшення попиту на тютюнові вироби серед дітей і підлітків. До цих заходів можуть відноситись дії, спрямовані на зменшення пропозиції тютюну серед дітей і підлітків та на заборону певних видів стратегії реклами, маркетингу та стимулювання збуту тютюнових виробів, беручи до уваги, що такі стратегії впливають, як на молодь, так і на інші вікові групи.

(13) Певні форми продажу та розповсюдження тютюнових виробів сприяють доступу до цих виробів дітей і підлітків і повинні, таким чином, регулюватись державами-членами.

(14) Беручи до уваги, що торгові автомати видимі як для споживачів так і для осіб, котрі не є споживачами, на них не повинна розміщуватись жодна реклама, крім безпосередньо необхідної для найменування товарів, реалізація яких здійснюється.

(15) Два інші важливі заходи на рівні Європейського Співтовариства стосуються реклами та спонсорства тютюнових виробів. Директивою "Телебачення без кордонів" 1989 року(4) забороняються всі форми реклами тютюнових виробів на телебаченні та передбачається, що спонсорство телевізійних програм не може здійснюватись фізичними або юридичними особами, основним видом діяльності яких є виробництво або реалізація тютюнових виробів. Існуюча пропозиція щодо Директиви про рекламу та спонсорство тютюнових виробів передбачає заборону реклами тютюну в пресі та інших друкованих виданнях, на радіо та через громадські інформаційні служби. Ця пропозиція також передбачає заборону спонсорства з боку тютюнових компаній радіопрограм та заходів за участю держав-членів чи таких, що відбуваються в декількох державах-членах або мають транскордонний ефект.

(4) OB L 298 від 17.10.1989, C. 23.

(16) Ця Рекомендація стосується інших видів практики реклами, маркетингу та стимулювання збуту, які застосовуються промисловістю для стимулювання споживання тютюну, яке може поширитися, як на дітей, так і на підлітків. До такої практики належить використання торгових назв тютюну для виробів, що не є тютюновими, або для послуг (розширення марок) та (або) на одязі (продукція просування продукту на ринку), використання виробів для стимулювання збуту (наприклад, звичайних речей, таких як попільнички, запальнички, парасольки та інші подібні предмети) та зразків тютюну, вживання заходів зі стимулювання збуту (таких як знижка, безкоштовні подарунки, нагороди або можливість взяти участь у конкурсі чи грі, що стимулюють збут) або повідомлення про них, використання рекламних щитів, плакатів та інших носіїв внутрішньої та зовнішньої реклами (таких як реклама на автоматах для продажу тютюну), розміщення реклами тютюну в кінотеатрах, а також інші форми реклами, спонсорства й практики, прямо або опосередковано спрямованих на стимулювання збуту тютюнових виробів. Фактично, органи влади держав-членів повинні вжити відповідні заходи на законодавчому та (або) адміністративному рівні відповідно до національних конституцій або конституційних принципів для прямої заборони такої діяльності, яка є засобом стимулювання збуту в обхід заборони на вже чинну пряму заборону реклами тютюну на певних носіях.