Глава 3 під назвою "Міський розвиток та вдосконалення зручностей" другої частини Заголовку II Програми Дій Європейських Співтовариств щодо довкілля, затвердженої Радою 22 листопада 1973 року(1), що передбачає декілька досліджень щодо проблем довкілля, що тісно пов'язані із міським та регіональним розвитком. Всі ці дослідження включають вивчення різноманітних аспектів збереження архітектурної та природної спадщини Співтовариства.

Крім того, у Резолюції Європейського Парламенту від 13 травня 1974 року(2) про захист культурної спадщини Європи було рекомендовано значно збільшити видатки на збереження такої спадщини.

(1) OB N C 112, 20.12.1973, c. 1.

(2) OB N C 62, 30.5.1974, c. 5.

Робота, проведена в рамках вищезгаданих досліджень, показує, що архітектурна і природна спадщина, яка відображає культурну визначеність Європи, зараз перебуває під загрозою руйнування та зникнення і необхідно вживати негайних заходів. Це відкриття повністю застосовується до міського та сільського середовища.

2. В останні роки було зроблено два важливих крока для боротьби з проблемою руйнування та швидкого зникнення архітектурної та природної спадщини, а саме:

- Конвенція про захист світової культурної та природної спадщини, схваленої у листопаді 1972 року ЮНЕСКО, та

- "Рік європейської архітектурної спадщини".

Як тільки архітектурна та природна спадщина в цілому стане визначним фактором у якості життя, ці дві ініціативи є найважливішими для захисту та вдосконалення довкілля у Співтоваристві.

3. Конвенція ЮНЕСКО закликає держави скласти національні списки нерухомого майна, що становить частину світової культурної та природної спадщини. Конвенція також вимагає від держав, що приєднуються, вжиття заходів для гарантування необхідного захисту вибраної власності. Конвенція також передбачає заснування фонду для допомоги країнам, які не мають достатніх ресурсів для забезпечення відповідного захисту певної власності, що представляє світову цінність. Фонд також буде сприяти навчанню спеціалістів у даній сфері. Крім явної цінності для збереження визначеної архітектурної та природної спадщини, ця конвенція також становить особливу важливість з огляду на захист численних видів дикої флори і фауни, що існують на захищеній території. Якщо держави-члени можуть приєднатися до цієї конвенції на ранньому етапі, це дозволить також забезпечити значну підтримку діяльності, що здійснюється у зв'язку з "Роком європейської архітектурної спадщини".