ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства і, зокрема, статтю 175(1),

Беручи до уваги пропозицію Комісії,

Беручи до уваги висновок Економічно-соціального Комітету(1),

Беручи до уваги висновок Комітету регіонів(2),

Діючи згідно з процедурою, встановленою в статті 251 Договору (3), та у світлі об'єднаного тексту, ухваленого Узгоджувальним Комітетом 8 січня 2001 року,

Оскільки:

(1) Рішення Ради і представників урядів держав-членів, що зустрічаються в межах Ради, від 1 лютого 1993 року щодо програми політики і діяльності Співтовариства відносно довкілля і стійкого розвитку(4) і Рішення Європейського Парламенту та Ради щодо його розгляду(5) підкреслило важливість імплементації екологічного закону Співтовариства за допомогою поняття розділеної відповідальності.

(1) OB C 169, 16.6.1999, C. 12.

(2) OB C 374, 23.12.1999, C. 48.

(3) Висновок Європейського Парламенту від 16 вересня 1999 року (OB C 54, 25.2.2000, C. 92), Загальна Позиція Ради від 30 березня 2000 року (OB C 137, 16.5.2000, C. 1) та Рішення Європейського Парламенту від 6 липня 200 року (ще не опубліковане в Офіційному Віснику). Рішення Європейського Парламенту від 1 лютого 2001 року та Рішення Ради від 26 лютого 2001 року.

(4) OB C 138, 17.5.1993, C. 1.

(5) OB C 275, 10.10.1998, C. 1.

(2) У повідомленні Комісії від 5 листопада 1996 року Раді Європейського Союзу та Європейському Парламенту щодо імплементації екологічного закону Співтовариства, зокрема, параграфа 29, було запропоновано впровадити настанови на рівні Співтовариства, щоб допомогти державам-членам у виконанні інспекційних задач, зменшуючи, у такий спосіб, існуючу в даний час значну невідповідність між інспекціями держав-членів.

(3) Рада, в своєму рішенні від 7 жовтня 1997 року щодо складання, імплементації та застосування екологічного закону Співтовариства(6), попросила Комісію запропонувати, для подальшого розгляду Радою, зокрема, базуючись на роботі мережі Європейського Союзу по імплементації та застосуванню екологічного закону (ІМПЕЗ), мінімальні критерії та/або настанови щодо інспекційних задач, які виконуються на рівні держави-члена і можливі шляхи, якими держави-члени могли контролювати їх практичне застосування, для забезпечення рівного практичного застосування та виконання екологічного законодавства, і у пропозиції Комісії був узятий до уваги документ ІМПЕЗ за листопад 1997 року і вона була названа "Мінімальні критерії щодо інспекцій".

(6) OB C 231, 22.10.1997, C. 1.

(4) Європейський Парламент, своїм рішенням від 14 травня 1997 року щодо Повідомлення Комісії, вимагав законодавство Співтовариства щодо екологічних інспекцій, а Економічно-соціальний Комітет і Комітет Регіонів зробили позитивний висновок відносно Повідомлення Комісії та підкреслили важливість екологічних інспекцій.

(5) У державах-членах вже існують різні інспекційні системи та методи і їх непотрібно замінювати інспекційною системою на рівні Співтовариства, як це розглядалося в рішенні Ради від 7 жовтня 1997 року, а держави-члени повинні зберегти відповідальність за задачі екологічної інспекції.

(6) Європейська Екологічна Організація може давати поради державам-членам щодо розвитку, встановлення та розширення їхніх систем для того, щоб контролювати екологічні умови і може допомагати Комісії та державам-членам контролювати екологічні умови шляхом підтримки процесу звітування, що воно було скоординованим.

(7) Існування інспекційних систем і ефективного проведення інспекцій є засобом стримування екологічних порушень, тому що це дозволяє владі ідентифікувати порушення і провести в життя екологічні закони через санкції або інші засоби; у такий спосіб, інспекції є важливим зв'язком у регулятивному ланцюзі і ефективним інструментом сприяння більш послідовній імплементації та застосуванню екологічного законодавства у Співтоваристві та уникнення нездорової конкуренції.

(8) В даний час існує значна невідповідність в інспекційних системах і механізмах держав-членів не тільки відносно їх здатності виконувати інспекційні задачі, але також і сфери дії та змісту початих інспекційних задач, та навіть у самому існуванні інспекційних задач у декількох державах-членах, і ця ситуація не може вважатися задовільною у відношенні цілі ефективної і більш послідовної імплементації, практичного застосування та виконання законодавства Співтовариства щодо захисту довкілля.

(9) Саме тому є необхідним забезпечення, на даному етапі, настанов у формі мінімальних критеріїв для застосування в якості загальноприйнятої основи для виконання задач екологічної інспекції у межах держав-членів.

(10) Екологічне законодавство Співтовариства зобов'язує держави-члени застосовувати вимоги щодо певних викидів, зливів та діяльності; мінімальні критерії щодо організації та проведення інспекцій повинні задовольнятись в державах-членах, як перша стадія, відносно всіх промислових споруджень та інших підприємств й промислових об'єктів, чиї викиди в повітря і/або зливи води і/або знищення відходів чи утилізаційна діяльність підпорядковуються вимогам дозволу, допуску або ліцензії відповідно до закону Співтовариства.

(11) Інспекції необхідно проводити, беручи до уваги розподіл обов'язків у державах-членах між органами влади та інспекційними службами.

(12) Щоб зробити цю інспекційну систему ефективною, держави-члени повинні гарантувати попереднє планування дій екологічного інспектування.

(13) Відвідування ділянки є важливою частиною діяльності екологічного інспектування.

(14) Дані й документація, надані промисловими операторами, зареєстрованими у програмі еко-управління та аудита Співтовариства, могли бути корисним джерелом інформації в контексті екологічних інспекцій.

(15) Щоб робити висновки після відвідувань ділянки, необхідно впровадити регулярні звіти.

(16) Звітування про інспекційну діяльність й відкритий доступ до цієї інформації є важливими засобами забезпечення, завдяки прозорості, участі громадян, неурядових організацій та інших зацікавлених осіб в імплементації екологічного законодавства Співтовариства; доступ до такої інформації повинен відповідати умовам Директиви 90/313/ЄЕС Ради від 7 червня 1990 року щодо вільного доступу до інформації про довкілля(1).

(1) OB L 158, 23.6.1990, C. 56.

(17) Держави-члени повинні допомагати одна одній на адміністративному рівні у виконанні цієї рекомендації. Впровадження державами-членами в співробітництві з ІМПЕЗ програм звітування й порад, що стосується інспекторств та інспекційних процедур, сприяло б кращим методам у Співтоваристві.

(18) Держави-члени повинні повідомляти Раді та Комісії про свій досвід виконання цієї рекомендації, а Комісія повинна регулярно інформувати Європейський Парламент.

(19) Комісія повинна розглядати роботу та ефективність цієї рекомендації і повідомляти про це Європейський Парламент і Раду якомога швидше після отримання звітів держав-членів.

(20) Необхідно заохочувати подальшу роботу ІМПЕЗ і держав-членів, у співробітництві з Комісією, щодо кращих методів відносно кваліфікації та навчання екологічних інспекторів.

(21) Відповідно до принципів доповнюваності та пропорційності, як встановлено у статті 5 Договору, і зафіксованих розходжень в інспекційних системах і механізмах в державах-членах, цілей запропонованої діяльності найкраще можна досягнути за допомогою настанови, затвердженої на рівні Співтовариства.

(22) У світлі набутого досвіду виконання цієї рекомендації та враховуючи подальшу роботу ІМПЕЗ, а також результати будь-яких передбачених у цій рекомендації програм, Комісія, після отримання звітів держав-членів, повинна розглянути розвиток мінімальних критеріїв відносно їх сфери дії та суті, та складання подальших пропозицій, які могли б включати, якщо це доречно, пропозицію про директиву,

ЦИМ РЕКОМЕНДУЄ:

Екологічні інспекційні задачі повинні виконуватися в державах-членах відповідно до мінімальних критеріїв, що застосовуються відносно організації, проведення, завершення та опублікування результатів виконання таких задач, тим самим, збільшуючи відповідність і сприяючи більш послідовній імплементації та застосуванню екологічного закону Співтовариства у всіх державах-членах.

1. (a) Ця рекомендація стосується екологічних інспекцій всіх промислових споруджень та інших підприємств й промислових об'єктів, чиї викиди в повітря і/або зливи води і/або знищення відходів чи утилізаційна діяльність підпорядковуються вимогам дозволу, допуску або ліцензії відповідно до закону Співтовариства, без порушення спеціальних положень про інспектування в існуючому законодавстві Співтовариства.

(b) Для цілей цієї рекомендації всі промислові спорудження та інші підприємства й промислові об'єкти, згадані в пункті (a), є "контрольованими спорудженнями".

2. Для цілей цієї рекомендації "екологічна інспекція" є діяльністю, що спричиняє, де це доречно:

(a) перевірку і сприяння відповідності контрольованих споруджень відповідним екологічним вимогам, встановленим у законодавстві Співтовариства, як це є перенесеним в національне законодавство або застосовується в національному юридичному порядку (далі "юридичні вимоги ЄС");

(b) моніторинг впливу контрольованих споруджень на довкілля, щоб визначити, чи є необхідною подальша інспекція або примусові дії (включаючи видачу, зміну або вилучення будь-якого дозволу, допуску або ліцензії) для забезпечення відповідності юридичним вимогам ЄС;

(c) здійснення діяльності у вищезгаданих цілях, включаючи:

- відвідування ділянки,

- контроль за досягненням екологічних стандартів якості,

- розгляд звітів екологічного аудита та заяв,

- розгляд і перевірку будь-якого самоконтролю, що здійснюється від імені операторів контрольованих споруджень або ними самим,

- оцінку дій та операцій, що здійснюються у контрольованому спорудженні,

- перевірку приміщення і відповідного обладнання (включаючи достатність його обслуговування) та відповідність еко-управління на ділянці,

- перевірку відповідних записів, що ведуться операторами контрольованих споруджень.

3. Екологічні інспекції, включаючи відвідування ділянки, можуть бути:

(a) рутинними, тобто, такими, що проводяться як частина запланованої програми інспекцій; або

(b) нерутинними, тобто, такими, що проводяться у відповідь на скарги, у зв'язку з видачею, поновленням або зміною дозволу, допуску або ліцензії, чи при дослідженні нещасних випадків, інцидентів і випадків невідповідності.

4. (a) Екологічні інспекції можуть проводитися будь-яким органом державної влади на національному, регіональному або місцевому рівні, що є затвердженим чи призначеним державою-членом і є відповідальним за питання, які охоплюються цією рекомендацією.

(b) Органи, згадані в пункті (a), відповідно до їхнього національного законодавства, можуть делегувати задачі, передбачені в цій рекомендації, для виконання під їхньою владою і спостереженням, будь-якій юридичній особі, що керується суспільним або приватним правом, за умови, що така особа не зацікавлена особисто в результаті здійснюваних інспекцій.

(c) Органи, згадані в пункті (a) і (b), визначаються як "інспекційні органи влади".

5. Для цілей цієї рекомендації "оператор контрольованого спорудження" є будь-якою фізичною або юридичною особою, що керує або контролює контрольоване спорудження, або, де це є передбаченим в національному законодавстві, якій була делегована вирішальна економічна влада над технічним функціонуванням контрольованого спорудження.