РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, та, зокрема, частину 2 його статті 99,

Беручи до уваги рекомендацію Комісії,

Беручи до уваги обговорення, проведені Європейською Радою 21 червня 2002 року в Севільї,

Оскільки Європейським Парламентом було прийнято Резолюцію про рекомендацію від Комісії,

ЦИМ РЕКОМЕНДУЄ:

В ЄС сформовано чітко визначену стратегічну економічної політики, орієнтовану на провадження макроекономічних політик, які ґрунтуються на зростанні та стабільності, здатну за короткий час адекватно реагувати на економічні обставини, що змінюються, та на покращення довготермінової спроможності до стійкого не інфляційного зростання при створенні нових робочих місць. Загальні керівні принципи економічної політики (ЗКПЕП) 2002 року змінюють та оновлюють цю стратегію з урахуванням політичних установок Барселонської Європейської Ради (15 та 16 березня 2002 року), а також з урахуванням розробки стратегії стійкого розвитку. Їх було розроблено на основі вивчення імплементації ЗКПЕП 2001 року та оцінки економічної ситуації та огляду, представлених у Весняних економічних прогнозах Комісії 2002 року.

У Розділі 2 в загальних рисах викладається економічне підґрунтя таких керівних принципів та визначаються ключові виклики економічної політики. Надалі, у Розділі 3 описуються загальні політичні рекомендації, які застосовуються до всіх держав-членів та Комісії. В рамках загальної стратегії пріоритети політики дещо змінюються для кожної держави-члена з причини різниці в функціонуванні економіки, перспектив, структур та інституцій. Зважаючи на це належним чином, у Частині II представлено керівні принципи економічної політики для кожної окремої країни.

Поряд з зусиллями, що тривають, з отримання уроків з досвіду посилення координації, та поряд із закликом Барселонської Європейської Ради щодо прискорення відповідних процесів та концентрації на діях з імплементації, а не на щорічній розробці керівних принципів, з 2003 року формат та частота ЗКПЕП можуть зазнати змін. На цьому тлі у ЗКПЕП 2002 року перевагу надано спадкоємності виданню попереднього року.

2.1. Економічне відновлення розпочинається

У 2001 році економіка ЄС визначалась різким та неочікуваним уповільненням економічної діяльності. Макроекономічні політики було піддано випробуванням, а зростання зайнятості уповільнилось.

Водночас, на сьогодні очевидні всі більш чіткі ознаки стабілізації та зростання економіки. Реагування економічної політики, Реагування економічної політики, належні основоположні показники, покращення довіри та зростання зовнішнього попиту, в поєднанні з поширенням впливу низки несприятливих економічних подій надали підґрунтя для такого відновлення. Плавне запровадження євро у 1999 році, та банкнот та монет у 2002 році несе довгоочікуване повідомлення стабільності та довіри. Незважаючи на все ще існуючі песимістичні ризики та невпевненість, існують очікування, що економіка ЄС набиратиметься сил для досягнення темпів росту, наближених або вищих за потенційні у другій половині 2002 року та у 2003 році, тобто саме в той час, коли запроваджуватимуться рекомендації цих керівних принципів.

Оскільки розвиток ринку праці відображує економічну ситуацію із запізненням, тенденції зайнятості та безробіття імовірно реально покращаться до 2003 року. Очікується, що інфляційний тиск залишиться стриманим впродовж середньострокового періоду, і таким чином, протягом 2002 року інфляція узгоджених індексів споживчих цін стабілізується на рівні близько 2%.

2.2. Ключові виклики попереду

Основним завданням економічної політики ЄС є покращення благополуччя її теперішніх та майбутніх громадян. З цією метою політика повинна бути спрямована на досягнення збалансованого та стійкого розширення економічної діяльності. Лісабонська Європейська Рада відобразила цей основний виклик в загальному завданні - до 2010 року зробити Європу найбільш конкурентною та динамічною економікою, заснованою на знаннях, здатною до стійкого розвитку, з більшою кількістю кращих робочих місць та більшим соціальним об'єднанням.

Належні основоположні показники, відповідні економічні політики та відсутність значного економічного дисбалансу поставило економіку у добре початкове положення. Прогрес в структурних реформах, досягнутий на сьогоднішній день, протягом останніх років сприяє покращенню функціонування економіки та створенню робочих місць. На сьогодні викликом є розвиток на основі цих досягнень та подальше зміцнення основи для подальшого розвитку. Неминуче розширення робить для ЄС завдання досягнення достатньої динамічності та гнучкості ще більш нагальним.

Незважаючи на вже досягнутий прогрес, з метою надання економіці простору для повнокровного відновлення до того, як обмеження можливостей спричинить зростаючий ціновий тягар, необхідно збільшити темпи потенційного зростання. Більше того, в довготерміновій перспективі, коли пропозиція робочої сили стане обмеженою внаслідок повномасштабної дії ефекту старіння населення, темпи потенційного зростання виявлятимуть тенденцію до падіння за відсутності заходів для прискорення продуктивності та посилення частки робочої сили в структурі населення та зайнятості.

Поступ економічних реформ повинен бути спрямований на досягнення кращого функціонування економіки та на відповідь викликам, викладеним в Лісабонському порядку денному, в такий спосіб, який дозволяє повернути умови повної зайнятості. Дії повинні сфокусуватися на чотирьох напрямках: (i) убезпечення та подальше посилення макроекономічних основ; (ii) стимулювання більшої кількості та вищої якості робочих місць, збільшуючи частку робочої сили в структурі населення та зменшуючи поточне безробіття; (iii) посилення умов для швидкого зростання продуктивності; та (iv) заохочення стійкого зростання в інтересах існуючого та майбутніх поколінь.

(i) Убезпечення та подальше посилення макроекономічних основ

Убезпечення та подальше посилення макроекономічних основ сприяє відповідному стану політики за усіх економічних умов, таким чином створюючи середовище, в якому забезпечується стійке та стабільне макроекономічне зростання, плавність економічних циклів та посилення внутрішнього динамізму та еластичності. Таке середовище посилює середньострокове зростання, підприємницьку культуру та інновації, а також покращує економічне благополуччя, оскільки економіка може повністю скористатися перевагами, які надає прогрес в економічних реформах.

Останній економічний спад підкреслив важливість чітких політичних рамок та швидкого переходу до середньострокових бюджетних позицій, погоджених в контексті Пакту стабільності та зростання (ПСЗ).

Міцні рамки макроекономічної політики

Основною метою монетарної політики в зоні євро є підтримка цінової стабільності. Без шкоди такій цілі, вона підтримує загальні економічні політики у Співтоваристві. Шляхом підтримання цінової стабільності, монетарна політика відіграє важливу роль як в стабілізації виробництва навколо значень тенденції темпів його зростання, так і в створенні середовища, яке сприяє посиленню пропозиції та потенційному зростанню в економіці. Зобов'язання по ціновій стабільності виховало культуру стабільності, зменшуючи невпевненість та створюючи сприятливі умови для вирівнювання зарплат, таким чином надаючи необхідну основу для створення середовища, сприятливого для інвестицій. Свідоцтвом цього є очікування дуже стабільної інфляції в розмірі нижче 2%.

Належна бюджетна політика є другим основним принципом макроекономічних рамок в ЄС. Як загальний принцип, важливим є скерування бюджетної політики необхідністю уникнення стану, який посилює циклічні коливання, що може посилити коливання економічної діяльності, призвести до нестійкої структурної рівноваги та негативно вплинути на спрямованість монетарної політики на цінову стабільність. Зважаючи на ризики та невпевненість використання інструментів фіскальної політики для регулювання інфляційних тенденцій, зокрема в розрізі часу, їх ефективність та безповоротність, нормою бюджетних політик має стати симетрична дія автоматичних стабілізаторів економічного циклу, за умови дотримання обмеження надлишкового дефіциту у 3% ВВП. Окрім надання можливостей для вільної та симетричної дії автоматичних стабілізаторів, середньострокові позиції бюджету, близькі до балансу або які мають активне сальдо, передбачають поступове зменшення державного боргу та відсоткових платежів по відношенню до ВВП, таким чином посилюючи стійкість державних фінансів та спроможність відповідати бюджетним викликам, серед яких є такі. які спричинені старінням населення. Більше того, держави-члени, які бажають скористатися дискреційною політикою, повинні створити необхідний простір для маневру. Основна філософія політики прив'язана до Пакту стабільності та зростання, який спрощує завдання монетарної політики - підтримання цінової стабільності, і таким чином сприяє виникненню умов, які позитивно впливають на економічне зростання та тривале створення робочих місць.

Тісна координація економічної політики поміж суб'єктів політики та постійний і плідний діалог між Радою, Єврогрупою та ЄЦБ із залученням Комісії, та дотримання усіх аспектів незалежності ЄЦБ є важливими для сприяння гармонійному економічному розвитку. Залучення соціальних партнерів за допомогою макроекономічного діалогу також відіграє значну роль.

Зростаюча незалежність економік зони євро закликає до регулярного перегляду методів та процедур координації економічних політик, посилення їх імплементації та збільшення прозорості.

Завершення переходу до стійких державних фінансів

Завершення періоду переходу до виконання середньострокових бюджетних позицій, близьких до балансу або які мають активне сальдо, є необхідною умовою для реалізації усіх переваг Європейського валютного союзу та домовленостей щодо координації бюджетної політики в рамках ПСЗ. До цього часу, та зважаючи на необхідність не порушувати висхідне значення у 3%, за негативних економічних умов можуть існувати поступки між, з однієї сторони, бюджетною консолідацією для досягнення середньострокових позицій, та, з іншої сторони - стабілізацією коливань обсягів виробництва за допомогою повноцінної дії автоматичних стабілізаторів. Таким чином, у всіх державах-членах, зусилля повинні спрямовуватись на якомога скоріше, і найпізніше до 2004 року, досягнення бюджетних позицій, близьких до балансу або які мають активне сальдо. Окрім надання можливості для вільної дії автоматичних стабілізаторів, бюджетні політики повинні керуватися необхідністю в покращенні якості та стійкості державних фінансів. Простір, відкритий можливостями, до того часу, коли дія старіння населення відчуватиметься більш гостро, повинно використовуватись для досягнення міцних позицій державних фінансів.

(ii) Стимулювання більшої кількості та вищої якості робочих місць, збільшуючи частку робочої сили в структурі населення та зменшуючи поточне безробіття

Аналіз зростання зайнятості в ЄС в середньостроковій перспективі вказує на те, що воно є стійким. Окрім сприятливих макроекономічних умов, інтенсивне зростання кількості робочих місць, яке спостерігалося вперше з 1997 року, також відображує реформи на ринку праці, проведені державами-членами також і в контексті Європейської стратегії зайнятості та Загальних керівних принципів економічної політики. Це включає заходи зі зменшення затрат праці та/або покращення пристосованості робочої сили, тривале коригування заробітної плати, збільшення гнучкості реальної заробітної плати та податкові реформи, та, в меншому ступені, компенсаційні виплати. Ринки праці також намагалися стати більш гнучкими, на що вказує великий внесок збільшення кількості робочих місць з неповною зайнятістю та тимчасовою зайнятістю у загальну кількість створюваних робочих місць.

Незважаючи на покращення функціонування в другій половині 1990-х років, людські ресурси все ще не повністю використовуються в Європейському Союзі, і все ще залишаються структурні проблеми. Безробіття, і зокрема, довготермінове безробіття все ще є високими в державах-членах, і необхідно попередити також і зростання структурного безробіття, яке очікувано спричинить циклічне зростання безробіття у 2002 році. Безробіття часто концентрується в більш бідних районах та серед більш вразливих груп робітників. Незважаючи на це, у певній кількості держав-членів виникали ситуації, за яких високе безробіття поєднується з нестачею пропозиції праці, а умови ринку праці значним чином різняться в залежності від регіону, що вказує на невідповідність між пропозицією праці та попитом на неї, частково з причини перепон, що постають перед географічною та міжпрофесійною мобільністю, а також з причини нестачі необхідних навичок та диференціації в зміні рівня заробітної плати.

Більше того, частка робочої сили, особливо жінок та робітників похилого віку, є незадовільно низькою, і необхідні значні зусилля для підвищення рівня зайнятості до рівнів. Встановлених цілями Лісабону та Стокгольму, в такий спосіб, який надає можливість також і підготуватися до дії наслідків старіння населення. Реалізація цілей Лісабону передбачає створення в ЄС приблизно 15 мільйонів робочих місць в період з 2002 до 2012 року. Для підготовки до дії наслідків старіння, Барселонська Європейська Рада закликала до збільшення у ЄС ефективного середнього пенсійного віку на 5 років до 2010 року.

Таким чином, необхідними є інтенсивне продовження політичних дій, спрямованих на зменшення безробіття, та всеохоплююча стратегія збільшення частки робочої сили, як це було схвалено Барселонською Європейською Радою. Це включає реформу податкової системи та системи компенсаційних виплат та інші дії, направлені на модернізацію ринків праці, посилення стимулювання людей до роботи, надання людям можливості брати участь в ринках праці, покращення інформування про можливості працевлаштування, супроводження повернення до роботи людей, які не працювали протягом тривалого часу шляхом активної політики на ринку праці, заохочення підприємництва та покращення умов, за яких підприємства можуть наймати більше робочої сили. Сприяння формуванню людського капіталу з метою надання нових навичок, які можуть адаптуватися протягом усього життя робітника, таким чином сприяючи кращій якості роботи, може в цьому контексті діяти як каталізатор. В контексті Структурних показників розробляються додаткові показники для якості на робочому місці.

(iii) Посилення умов для швидкого зростання продуктивності

Підтримка високих стандартів життя в більш довгій перспективі, з урахуванням початку зменшення частки населення в працездатному віці в результаті старіння, все більше залежатиме від зростання продуктивності. Зростання продуктивності праці в Союзі є відносно незначним і в середньому фактично зменшилось на половину відсоткового пункту між двома половинами 1990-х років, в основному з причини більш швидкого зростання кількості робочих місць на тлі структурних реформ; на нього також вплинуло залучення до ринку праці великої кількості низько кваліфікованих працівників та інших робочих, на яких припадає менше половини виробничого потенціалу. Нещодавнє незначне зростання продуктивності праці, за умови його збереження, не дозволить стійке зростання ВВП на рівні 3%, який вважається необхідним для виконання Лісабонського порядку денного.

Інвестиції та інновації приватного сектору імовірно отримують перевагу від більш конкурентного та підприємницького середовища, в свою чергу збільшуючи продуктивність в розрахунку на одного виробника та таким чином підвищуючи стандарти життя. Тут існують значні можливості для покращення інвестиційного середовища за допомогою структурних реформ на ринках товарів, капіталів та праці. Не менш важливим і є достатнє регуляторне середовище, ефективні державні послуги та галузеві комплекси та інвестиції у навчання та освіту, а також адаптивність робочої сили.

Незважаючи на сприятливий прогрес, досягнутий до цього часу, великі сегменти Європейських товарних ринків все ще недостатньо інтегровані для того, щоб зробити Союз привабливим місцем для інвестицій. Необхідні подальші реформи з метою інтеграції енергетичних та комунікаційних мереж по всій Європі. Для спрощення транскордонного надання послуг, особливо в секторі дистрибуції, та з метою підвищення мобільності як кваліфікованих, так і некваліфікованих робітників, необхідна покращена координація національної політики та політики Співтовариства. Щодо фінансових послуг та ринків капіталу, ЄВС вже створив нові можливості для ефективного отримання прибутку. Незважаючи на це, як національні органи влади, так і приватні учасники ринку повинні взяти на себе зобов'язання надалі продовжувати фінансову інтеграцію, в той час як в різних частинах цього документу викладено ще не завершені проблемні питання порядку денного. Стимулювання конкуренції на внутрішньому ринку знаходить своє логічне доповнення у зростаючій конкуренції на світовому рівні. Таким чином, Європейський Союз повинен продовжувати адаптувати спільну зовнішню політику, яка виступає на користь відкритої світової торгівлі та наполягати на дотримання своїми державами-членами правил СОТ.

(iv) Заохочення стійкого зростання в інтересах існуючого та майбутніх поколінь

Прийняття до уваги потреби теперішнього та майбутніх поколінь, включаючи стійкість навколишнього природного середовища та регіональну взаємодію, забезпечить, що заходи з реалізації політики, направлені на стимулювання досягнення благополуччя, в повній мірі сприятимуть збільшенню добробуту громадян. Економічна політика може зробити значний внесок у досягнення цієї цілі, але її досягнення в своїй більшості вимагають значних дій з реалізації політики у низці сфер, які виходять за межі міркувань виключно економічної політики.

Наприклад, економічна політика може зробити значний внесок у посилення стійкості навколишнього природного середовища шляхом забезпечення передбачення зовнішнього впливу економічної діяльності на навколишнє природне середовище. Також, економічна політика може створити умови для ефективного використання ресурсів та енергії, таким чином заохочуючи інновації та створення нових робочих місць. Таким же чином, економічна політика може зробити значний внесок у достатню підготовку до викликів, які спричинить старіння населення, зокрема, коли це стосуватиметься частки ринку праці та її фінансових наслідків. Метою є забезпечення позитивної взаємодії економічної та соціальної політик для підтримки довготривалого безперервного трудового стажу, при цьому оптимально використовуючи потенціал людських ресурсів та забезпечуючи більшу соціальну згуртованість.

Насамкінець, економічна політика може сприяти соціальній та економічній згуртованості різними шляхами. Добре функціонування економіки передбачає створення нових робочих місць, а робочі місця є кращим захистом від бідності та соціальної ізоляції. Сучасна та активна благополучна держава, яка заохочує людей до роботи, також є важливою в цьому аспекті. Макроекономічні рамки, орієнтовані на зростання та стабільність, а також ефективні ринки праці, капіталів і товарів є важливими визначальними чинниками надолуження втраченого як на національному, так і на регіональному рівнях. Економічна політика може бути покращена в окремих сферах шляхом кращого зважування специфічних місцевих умов. Сприяючи регулюванню ринку праці шляхом забезпечення у процесі формування заробітної плати відображення різних місцевих умов, зокрема, в рівні продуктивності та кваліфікації, та шляхом зменшення перешкод до географічної мобільності робочої сили є важливим кроком, який повинен вживатися і надалі. Більше того, необхідно і надалі приділяти увагу підвищенню ефективності витрачання державних ресурсів на регіональному рівні шляхом покращення систем виділення державних ресурсів та їх надання.

3.1. Забезпечення макроекономічних політик, орієнтованих на зростання та стабільність

Макроекономічні політики відіграють ключову роль в тривалому зростанні та зайнятості та в збереженні цінової стабільності. Вони повинні спрямовуватись на підтримку добре збалансованого розширення економіки та повну реалізацію поточного потенціалу зростання, та повинні сприяти встановленню рамкових умов, які заохочують достатні рівні заощаджень та інвестицій для надання економіці можливості до високого тривалого неінфляційного зростання та зайнятості.

Держави-члени повинні досягти та зберегти належний стан бюджету, погоджений в контексті Пакту стабільності та зростання. Усі держави-члени повинні забезпечити, відповідно до ПСЗ, протягом наступних років рух бюджетних позицій, регульованих циклічно, до збалансування або доходності.

(1) Державний бюджет у 2000, 2001 та 2002 роках виключає одноразові доходи від продажу ліцензій UMTS. Суми за UMTS у % від ВВП, відповідно до прогнозів на весну 2002 року, є такими:

У 2000 році: D - 2,5%, Е - 0,1%, I - 1,2%, NL - 0,7%, A - 0,4%, Р - 0,3%, зона євро - 1,1%, Сполучене Королівство - 2,4%, ЄС-15 - 1,2%.

У 2001 році: В - 0,2%, EL - 0,5%, Е - 0,0%, F - 0,1%, зона євро - 0%, DK - 0,2%, та ЄС-15 - 0%.

У 2002 році: Е - 0,0%, F - 0,1%, IRL - 0,2%, зона євро - 0%, DK - 0,2%, та ЄС-15 - 0%.

В програмі стабільності в Німеччині цільове значення на 2004 рік було встановлено на 1% ВВП, але на Лютневій Раді Екофін Уряд Німеччини зобов'язався до 2004 року збалансувати бюджет.

Для Франції цифри враховують коригування, зроблені Французькими органами влади до Програми стабільності 2001 року, які пізніше були надіслані Комісії 22 січня 2002 року.

Щодо зони євро, основною метою монетарної політики ЄЦБ є підтримка цінової стабільності. Без шкоди цій цілі він підтримує загальні економічні політики Співтовариства.

Загалом, в зоні євро держави-члени повинні:

(i) спрямувати та імплементувати свою бюджетну політику на досягнення або підтримання бюджетних позицій, близьких до балансу або які мають активне сальдо впродовж економічного циклу; якщо бюджетних позицій, близьких до балансу або які мають активне сальдо, ще не досягнуто, - вживати усіх заходів в контексті виконання бюджету на 2002 рік та підготовки бюджету на 2003 рік, необхідних для дотримання такої середньострокової цілі не пізніше 2004 року;

(ii) забезпечити належне фінансування податкових реформ з метою забезпечення виконання зобов'язань щодо належних державних фінансів; уникати фіскальної політики, яка посилює циклічні коливання, таким чином сприяючи відповідному набору заходів макроекономічної політики на національному рівні та на рівні зони євро; дозволяти повністю працювати автоматичним стабілізаторам по мірі того, як буде здійснюватись відновлення; забезпечити точне виконання своїх бюджетів для попередження ухилення від досягнення цілей програми стабільності; та

(iii) подальше посилення державних фінансів з огляду на убезпечення їх довготермінового стійкого розвитку шляхом використання можливостей до моменту демографічних змін.

Щодо держав-членів, які не входять до зони євро, то монетарна політика Данії скеровується політикою фіксованого обмінного курсу по відношенню до євро в рамках ERM2, який розглядається інструментом для досягнення цінової стабільності. В Швеції та Сполученому Королівстві монетарні політики спрямовані на цінову стабільність за допомогою таргетування інфляції. Їх успішне досягнення допоможе створити умови для стабільності обмінного курсу.

Загалом, поза зоною євро держави-члени повинні також підтримувати належні бюджетні позиції відповідно до Пакту стабільності та зростання. Загалом, вони повинні:

(i) спрямувати та імплементувати свою бюджетну підтримання бюджетних позицій, близьких до балансу або які мають активне сальдо впродовж економічного циклу;

(ii) забезпечити належне фінансування податкових реформ з метою забезпечення виконання зобов'язань щодо належних державних фінансів; уникати фіскальної політики, яка посилює циклічні коливання, таким чином сприяючи відповідному набору заходів макроекономічної політики на національному рівні; дозволяти повністю працювати автоматичним стабілізаторам по мірі того, як буде здійснюватись відновлення; забезпечити точне виконання своїх бюджетів для попередження ухилення від досягнення цілей програми стабільності; та

(iii) подальше посилення державних фінансів з огляду на убезпечення їх довготермінового стійкого розвитку шляхом використання можливостей до моменту демографічних змін.

Зростання заробітної плати в державах-членах повинно відображувати різні економічні ситуації та рівні зайнятості. Уряди повинні заохочувати правильні рамкові умови для узгодження заробітної плати соціальними партнерами. Для того, щоб зростання заробітної плати сприяло орієнтуванню набору заходів з реалізації політики на зайнятість, соціальні партнери повинні йти відповідальним курсом та укладати угоди щодо заробітної плати у державах-членах відповідно до загальних принципів, встановлених в Загальних керівних принципи економічних політик. Необхідним є:

(i) зростання заробітної плати відповідно до цінової стабільності;

(ii) забезпечення того, що зростання реальної заробітної плати не перевищує продуктивність праці, зважаючи на необхідність посилення, за необхідності, та подальшого підтримання інвестицій, які збільшують потужності та зайнятість; та

(iii) національні трудові інституції та колективні посередницькі системи, дотримуючись автономії соціальних партнерів, беруть до уваги взаємовідносини між зростанням заробітної плати по секторах та по окремих місцевостях та умови ринку праці, таким чином дозволяючи зростання заробітної плати відповідно до, серед іншого, різниці в продуктивності та кваліфікації. Це також допоможе і в забезпеченні конкурентоздатності ЄС та покращенні зайнятості по кваліфікаціях та географічних районах.

3.2. Покращення якості та стійкий розвиток державних фінансів

Для максимізації внеску державних фінансів у зростання та зайнятість та для досягнення цілей, погоджених у Лісабоні та Стокгольмі, усі держави-члени повинні досягти та зберігати належні бюджетні позиції. Це є особливо важливо у країнах, які ще не досягли бюджетних позицій "близьких до балансу або які мають активне сальдо", як це вимагається Пактом стабільності та зростання. Між скороченням державного боргу, скороченням податків та продовженням фінансування державних інвестицій в ключових сферах необхідно віднайти відповідну рівновагу та послідовність. Країни з високим рівнем державного боргу та/або які ще не досягли середньострокової бюджетної цілі Пакту, повинні надавати пріоритет бюджетній консолідації. Це допоможе країнам підготуватися до додаткових бюджетних витрат в зв'язку зі старінням населення. Оцінка сталого розвитку державних фінансів на основі оновлених програм наближення та стабільності підтверджує, що за умови відсутності далекосяжної реформи, існує значний ризик бюджетного дисбалансу, який виникне у майбутньому з причини старіння населення у багатьох державах-членах.

Для цього держави-члени повинні:

(i) докладати зусиль для більшого орієнтування податкової та компенсаційної систем на зайнятість, включаючи, за доцільності, зниження загального податкового тягаря, проведення цільових реформ податкової та компенсаційної систем, особливо зважаючи на низькооплачувану роботу, в рамках триваючої консолідації бюджетів, та шляхом покращення ефективності податкової системи (дивіться також секцію 3.3);

(ii) заохочувати якість державних витрат шляхом направлення фондів в напрямку акумуляції фізичного та людського капіталу та науково-дослідницьких робіт;

(iii) посилити ефективність витрачання державних коштів за допомогою інституційних та структурних реформ; зокрема, запровадити або посилити механізми, які допоможуть оцінювати та контролювати витрати, включаючи бюджетні процедури;

(iv) покращити довготермінову стійкість державних фінансів шляхом виконання комплексної трьох-цільової стратегії, збільшення рівня зайнятості, зменшення державного боргу та адаптування пенсійної системи, як це було погоджено Стокгольмською Європейською Радою. Це включає відповідні комбінації заходів, які визначатимуться державами-членами, для прискореного зменшення державного боргу, модернізації ринків праці для збільшення рівня зайнятості (особливо серед жінок та робітників похилого віку), реформувати пенсійну систему та систему охорони здоров'я для людей похилого віку з огляду на надання ним належної фінансової основи. За таких умов, резервні фонди державних пенсій можуть також сприяти покращенню стійкості державних фінансів, за умови отримання ними значних внесків. Держави-члени повинні посилити свою спроможність до оцінки довготермінової стійкості державних фінансів та приведе цей аналіз до процесу середньострокового бюджетного планування. Це допоможе посилити перевірки в контексті багатостороннього нагляду, як про це закликала Барселонська Європейська Рада;

(v) реформувати пенсійну політику в напрямку більш широких спільних цілей, погоджених на Ґетеборзькій та Лакенській Радах, таким чином забезпечуючи довготермінову фінансову стабільність, забезпечити достатність пенсій та задовольнити змінювані потреби суспільства; розробити комплексну стратегію, яка належним чином зважає на рівновагу між такими широкими цілями та викликами, з якими стикнулися окремі країни; зокрема, вжити заходів, направлених на збільшення ефективного пенсійного віку; також необхідно розглянути більше використання фондів; та

(vi) надалі здійснювати податкову координацію, таким чином уникаючи шкідливої податкової конкуренції та ефективно імплементувати угоду Ради, прийняту у листопаді 2000 року про комплекс заходів податкової політики, з огляду на дотримання кінцевого терміну виконання угоди у грудні 2002 року.

Як і держави-члени, Співтовариство повинно застосовувати сувору бюджетну дисципліну. Це повинно застосовуватись до всіх категорій фінансових прогнозів, при цьому дотримуючись міжінституціональної угоди про бюджетну дисципліну, та покращити бюджетну процедуру; з метою посилення економічного впливу бюджету ЄС необхідно застосовувати гнучке розподілення ресурсів Співтовариства.

3.3. Оздоровлення ринків праці

Незважаючи на вплив циклічного зниження темпів, у 2001 році ситуація на ринках праці продовжувала покращуватись, навіть незважаючи на те, що позитивні тенденції попереднього року не змогли повторитися. Середній рівень безробіття у 7,6% був на 0,5 відсоткових пункти нижче за середній рівень 2000 року (дивіться графік щодо рівня безробіття). У 2001 році продовжився прогрес у досягненні цілей зайнятості, встановлених Лісабонською та Стокгольмською Європейською Радами, хоча він і був більш повільним, ніж рік тому. Загальний рівень зайнятості на сьогодні становить 64%, рівень зайнятості жінок становить 55%, а робітників похилого віку (від 55 до 64 років) - 38% (дивіться графік щодо загального рівня зайнятості, рівня зайнятості робітників похилого віку та жінок).

Прогрес у проведенні структурних реформ на ринку праці, досягнутий за попередні роки також і в контексті Європейської стратегії зайнятості, став очевидним у більш інтенсивному зростанні зайнятості. Тривале регулювання заробітної плати дозволило значно збільшити зайнятість та зменшити безробіття без прискорення інфляції; більш широке використання контрактів на тимчасову роботу та часткову зайнятість сприяло більшої гнучкості та охвату ринків праці; зменшення ставок податків, направлені на мінімальні значення розподілу заробітної плати, покращили стимулювання до роботи; і держави-члени почали відходити від пасивних заходів на ринку праці до більш активних. На жаль, проведення реформ на ринку праці очевидно уповільнилося у 2001 році; воно повинно пришвидшитися з метою досягнення цілей Лісабону.

Все ще залишаються важливі виклики, які повинні вирішуватися шляхом подальших реформ. Відповідно до обговорення у пункті (ii) частини 2 Секції 2, ці виклики включають:

- стимулювання до створення більшої кількості кращих робочих місць,

- подальше збільшення частки робочої сили в структурі населення, особливо серед жінок та працівників похилого віку, з метою виконання цілей Лісабону та Стокгольму щодо зайнятості та підготовки до наслідків старіння населення,

- зниження високого рівня безробіття,

- зниження невідповідностей між попитом на та пропозицією робочої сили в розрізі регіонів та професій,

- заохочення соціального залучення.

Ці виклики повинні також розглядатись у зв'язку з іншими викликами, безпосередньо пов'язаними з ринком праці, такими, як формування заробітної платні, підприємництво, освіта та навчання, які розглядаються відповідно у секціях 3.1, 3.6 та 3.7. 18 лютого 2002 року рада схвалила докладне керівництво з політики зайнятості на 2002 рік, який відповідає Загальним керівним принципам економічних політик на 2001 рік, а також спеціальним рекомендаціям з цих питань для держав-членів. При проведенні реформ ринку праці, держави-члени повинні рішуче запроваджувати Керівні принципи з зайнятості та рекомендації, надані з вказаних Керівних принципів.

Зокрема, держави-члени повинні вживати таких заходів:

(i) змінити податкову систему та систему компенсаційних виплат для забезпечення отримання винагороди за роботу та стимулювання пошуку роботи. Знизити високі граничні ефективні ставки податків, зокрема, для робітників з низьким рівнем заробітної платні, та знизити пастки безробіття. Опрацювати стимулюючі наслідки компенсаційних виплат, такі, як умови надання компенсаційних виплат, правомочність, тривалість, коефіцієнт заміщення, а також наявність компенсацій на роботі, та використання податкових кредитів, з метою більшої орієнтації систем на досягнення зайнятості; додатково, переглянути адміністративні системи та сурові управлінські заходи. Знизити стимули для дострокового виходу на пенсію. Інтенсифікувати зусилля зі збільшення можливостей, наявних у працівників похилого віку для залишення на ринку праці, з метою збільшення на приблизно п'ять років ефективного середнього пенсійного віку в ЄС до 2010 року, таким чином збільшуючи їх участь на ринку праці;

(ii) зміцнити активні політики ринку праці шляхом збільшення їх ефективності як з точки зору використання ресурсів, так і їх ефективності в розрізі збільшення постійної зайнятості, включаючи за допомогою модернізації служб зайнятості. Це передбачає, серед іншого, їх краще спрямування на ті групи, які найбільше наражаються на ризик довготермінового безробіття, за допомогою заходів, які вже довели свою високу ефективність та відповідають вимогам ринку праці. В цьому контексті також необхідною є активна попереджувальна політика зі встановлення заходів, які надають стимули для повторного включення груп та осіб, що наражаються на ризик, або які мають вади;

(iii) знизити перешкоди до мобільності в рамках держав-членів та між ними. Відповідно до Плану дій з кваліфікації та мобільності, підтримувати визнання кваліфікацій, сприяти замінності соціального забезпечення та пенсійних прав, покращити інформування та прозорість вакансій, та забезпечити, що податкова система та система компенсаційних виплат, а також ринок житла, не перешкоджають мобільності;

(iv) забезпечити можливості отримати роботу працівниками шляхом навчання та перенавчання, та сприяти між-професійній мобільності шляхом покращення безперервного навчання, у діалозі з соціальними партнерами, таким чином також сприяючи кращій якості роботи та більш високій продуктивності;

(v) сприяти, у діалозі з соціальними партнерами, більшій гнучкості організації роботи, та переглянути правила, що регулюють трудові угоди, та, за доцільності, пов'язані витрати, з метою сприяння створенню більшої кількості робочих місць та відновленню належної рівноваги між гнучкістю та безпекою. Забезпечити, що будь-яке зниження загального робочого часу не призводить до збільшення питомих витрат на робочу силу, а також повне врахування майбутніх потреб у пропозиції робочої сили; та

(vi) усунути існуючі перешкоди до участі робочої сили жінок та намагатися, відповідно до національних систем забезпечення, забезпечити до 2010 року охорону дитинства принаймні для 90% дітей у віці між трьома роками та обов'язковим шкільним віком та принаймні для 335 дітей у віці до трьох років. Розглянути основоположні фактори, які призводять до розриву у розмірі заробітної платні між представниками різних статей, та заохочувати політики, орієнтовані на родини, з метою поєднання роботи та сімейного життя.

3.4. Новий поштовх для структурних реформ на товарних ринках

Прогрес у запровадженні економічних реформ, що стоять на порядку денному Лісабонської стратегії, був неоднорідним. Було досягнуто прогрес у транспонуванні у національне законодавство Директив щодо внутрішнього ринку, у відкритті ринку державних закупівель, у посиленні повноважень антимонопольних органів, та у зменшенні державної допомоги. Лібералізація ринків телекомунікації та електроенергії також почала приносити свої плоди у вигляді зниження цін. Таким же чином, очікуються позитивні ефекти від збільшення доступу до мережі вантажних залізничних перевезень. Водночас, на очікування подальшого зниження ціни імовірно вплинуть фізичні обмежуючі фактори, недостатні регуляторні структури, повільне відкриття ринків, та високі частки ринку поточних операторів у вказаних секторах. Це доводить, що для створення повністю інтегрованого та ефективного Внутрішнього ринку необхідними є подальші реформи на товарних ринках (ринках товарів та послуг), зокрема в сферах, в яких прогрес був надто повільним. Незважаючи на той факт, що товарні ринки в ЄС стають все більш інтегрованими, різниці в стандартах та правилах продовжують перешкоджати транскордонній діяльності. Більше того, створення внутрішнього ринку послуг просувалось дуже повільно. В контексті вищезазначеного, держави-члени повинні:

(i) повністю запровадити Внутрішній ринок:

- докласти зусиль для досягнення темпу транспонування директив щодо Внутрішнього ринку у 98,5%, досягти повного транспонування до Весняної Європейської Ради у 2003 році директив, імплементація яких запізнюється більш ніж на два роки, та забезпечити належне застосування законодавства щодо Внутрішнього ринку,

- більш ретельно працювати над усуненням технічних бар'єрів у торгівлі, що залишились, шляхом прискорення розробки нових стандартів товарів та покращенням застосування національними адміністраціями принципу взаємного визнання,

- створити ефективно функціонуючий Внутрішній ринок послуг шляхом усунення бар'єрів у транскордонній торгівлі та при вході на ринок, та

- надалі відкривати та забезпечити більшу прозорість на ринках державних закупівель, серед іншого, шляхом переведення його в режим он-лайн до 2003 року та шляхом якомога скорішого прийняття пакету законів з державних закупівель у 2002 році.

(ii) забезпечити ефективну конкуренцію, таким чином надаючи реальну вигоду споживачам:

- забезпечити фактичну незалежність, достатні повноваження та ефективність антимонопольних та регуляторних органів, заохочувати співробітництво між антимонопольними та регуляторними органами, посилити узгодженість законодавства про конкуренцію між Комісією та національними антимонопольними органами, та

- забезпечити зниження обсягів та покращення частки державної допомоги по відношенню до ВВП, перенаправлення допомоги на горизонтальні цілі, що становлять спільний інтерес, та спрямування її на визначені збої ринкового механізму. Підвищити прозорість політик державної допомоги та оцінити їх ефективність.

(iii) прискорити реформи у галузевих комплексах, при цьому наголошуючи на важливості для громадян та для територіальної та соціальної згуртованості, доступу до послуг, що становлять загальноекономічний інтерес:

- стимулювати входження на ринок та покращення споживацького вибору на лібералізованих ринках, зокрема, шляхом повної імплементації до липня 2003 року нового регуляторного пакету щодо комунікацій,

- на ринках електроенергії та газу забезпечити свободу вибору постачальника на 2004 рік для усіх споживачів, які не є домашніми господарствами (частка яких досягає принаймні 60% загального ринку) та встановити національну регуляторну функцію. На ринку електроенергії, у 2002 році досягти домовленості щодо прозорої та недискримінаційної тарифної системи для транскордонних транзакцій. Рівень електричних з'єднань між державами-членами повинен до 2005 року дорівнювати принаймні 10% від розрахункової встановленої виробничої потужності. Вимоги до фінансування в першу чергу повинні виконуватись залученими підприємствами,

- забезпечити ефективне використання існуючої інфраструктури та надати стимули для будівництва нової інфраструктури, за необхідності, шляхом прийняття рішень до завершення 2002 року про перегляд настанов та супровідних фінансових правил щодо Транс'європейських енергетичних та транспортних мереж, та

- у транспортному секторі, до завершення 2002 року прийняти рішення щодо пропозицій з контрактів на розміщення слотів в аеропортах, портових служб та комунальних послуг; ретельно опрацювати приєднання Співтовариства до Євроконтролю та створити "єдине небо" до 2004 року; до 15 березня 2003 року відкрити Транс'європейську мережу залізничних вантажних перевезень для конкуренції, та проводити роботу з другого пакету актів щодо залізниці.

3.5 Сприяння ефективності та інтеграції Європейського ринку фінансових послуг

Понад усе, реформи повинні прагнути до форсування інтеграції фінансових ринків, та до повного отримання вигід від ефективного направлення заощаджень, шляхом зниження витрат на доступ капіталу для стимулювання інвестицій в ЄС. В центрі таких зусиль перебуває План дій з фінансових послуг, який повинен бути запроваджений до 2005 року, в якому усі зусилля усіх заінтересованих сторін мають спрямовуватися на досягнення інтегрованого ринку цінних паперів до завершення 2003 року. В цьому контексті також існує необхідність у посиленні ефективності угод про транскордонні клірингові розрахунки на Європейському рівні.

План дій з венчурного капіталу (ПДВК) повинен бути запроваджений до 2003 року. Він містить низку заходів (багато з яких є спільними з Планом дій з фінансових послуг, ПДФП) відносно приватного акціонерного капіталу (венчурного капіталу та придбання контрольного пакету акцій), який заохочує інтеграцію ринку, викликає структурні реформи в таких галузях, як законодавство про регулювання, оподаткування та банкротство, та стимулює підприємницьку культуру.

Інтеграція посилить фінансову стабільність в ЄС, оскільки інституційні домовленості щодо співробітництва та координації у сфері пруденційного нагляду є достатніми. У відповідь на триваючу консолідацію в рамках та між фінансовими секторами, декілька держав-членів вже провели реформи або перебувають в процесі реформування їх наглядових процедур. Вибір процедур є різним у державах-членах, що імовірно збільшить потребу у вирівнюванні процедур транскордонного співробітництва між різними національними органами нагляду.

Потребу у кращому корпоративному управлінні було підкреслено останніми подіями, що вплинули на фінансові ринки. ЄС, слідуючи мандату Барселонської Європейської Ради, розширив коло обов'язків вже існуючих робочих груп та намагається вжити додаткових заходів для покращення існуючих інституційних рамок в цій галузі.

З метою прискорення прогресу у фінансовій інтеграції, також потрібним є:

(i) докласти зусиль усіма заінтересованими сторонами, Радою, Європейським Парламентом, Комісією та державами-членами з метою забезпечення повної імплементації ПДФП до 2005 року, і до 2003 року - для законодавства в сфері ринку цінних паперів; таким чином, як підкреслено Європейською Радою у Барселоні, для Ради та Європейського Парламенту необхідно, зокрема, ухвалити якомога скоріше у 2002 році запропоновані Директиви з застави, ринкові махінації, страхових посередників, дистанційне пропонування фінансових послуг, фінансові конгломерати, проспекти та пенсійні фонди, міжнародні стандарти бухгалтерського обліку. Більше того, в Ов'єдо Рада погодилась, що окремі заходи повинні вживатись з метою досягнення інтеграції та ефективності; держави-члени повинні якомога скоріше забезпечити імплементацію законодавства, вже ухваленого Радою;

(ii) інтенсифікувати зусилля для імплементації ПДВК до 2003 року шляхом реформування процедур банкротства для досягнення кращої рівноваги між підприємницькою діяльністю та захистом інвесторів, та розробки фіскальних норм, більш сприятливих для інвестицій та підприємництва;

(iii) надалі покращувати процедури на національному, міжнародному рівнях та на рівні Співтовариства з метою забезпечення ефективного транскордонного та міжсекторального співробітництва, координації та обміну інформацією для пруденційних цілей; та

(iv) всіляко заохочувати усунення перешкод для проведення дієвих транскордонних розрахунків, та провадити моніторинг прогресу такого заохочення.

3.6. Заохочення підприємництва

Збільшене та більш продуктивне ділове середовище є необхідним для покращення продуктивності та збільшення рівня потенційного зростання Європейської економіки. Створення конкурентного ділового середовища, підтриманого достатньою державною інфраструктурою та сучасним і ефективним державним управлінням, є ключовим фактором у стимулюванні до створення бізнесу та його розширення. Це було визнано усіма державами-членами, як продемонстровано різними заходами, вжитими для зменшення регуляторного навантаження на бізнес, для стимулювання створення бізнесу, та для полегшення доступу до фінансування малими та середніми підприємствами. Європейська Хартія малих підприємств, затверджена на Європейській Раді у Фейрі у червні 2000 року, повинна також сприяти підтримці малого бізнесу. Водночас, різниця в умовах ведення бізнесу в державах-членах, зокрема, в сфері оподаткування, залишається важливим фактором. Це надає багато простору для вивчення прикладів з найкращої практики. Держави-члени повинні:

(i) створити середовище, сприятливе для бізнесу:

- покращити та спростити систему податку на корпорації та регуляторне середовище. Знизити бар'єри для підприємницької діяльності до абсолютного мінімуму, включаючи шляхом зниження середнього часу та витрат, необхідних для заснування нової компанії, та зменшення адміністративного навантаження;

- збільшити ефективність комунальних служб, серед іншого, шляхом збільшення використання відкритих торгів та порівняльного аналізу, збільшення участі приватного сектору та конкуренції між операторами комунальних послуг, в той же час забезпечуючи конкуренцію надавачами послуг на рівних умовах, та шляхом забезпечення он-лайн доступу до урядових служб, та

- зменшити перешкоди для проведення транскордонної економічної діяльності, пов'язані з, серед іншого, різними стандартами бухгалтерського обліку, правилами корпоративного управління, оподаткуванням бізнесу та обкладенням податком на додану вартість у державах-членах;

(ii) запровадити в життя зобов'язання, взяті за Європейською хартією для малих підприємств;

(iii) заохочувати прийняття ризику шляхом покращення доступу до фінансування, особливо для підприємств малого та середнього бізнесу на ранніх стадіях їх існування. Особливо важливим для підприємств малого та середнього бізнесу є надання капіталу, поєднаного з управлінськими навичками (дивіться також секцію 3.5).

3.7. Сприяння економіці, заснованій на знаннях

Незважаючи на останній прогрес, Європейський Союз і надалі залишається у тіні Сполучених Штатів як у розвитку, так і в розповсюдженні нових технологій. Більше того, серед держав-членів існують значні розбіжності в розрізі витрат на науково-дослідницьку діяльність у відсотках до ВВП та кількості заявок на отримання патентів на душу населення. Збільшені та покращені інвестиції у людський капітал, науково-дослідницьку діяльність та інформаційно-комунікаційні технології, зокрема, зі сторони приватного сектору, є необхідними з метою посилення Європейської конкурентоспроможності. Особливо помітним в цьому контексті є схвалений Союзом супутниковий радіонавігаційний проект "Галілео". Бізнес, соціальні партнери та громадяни повинні заохочуватись до використання можливостей, які пропонуються економікою, заснованою на знаннях. Системи освіти та навчання повинні бути краще пристосовані до потреб осіб, які за звичай не мають переваг на ринку праці. Це означає, що держави-члени повинні:

(i) стимулювати науково-дослідницьку та інноваційну діяльність:

- розробити рамкові умови, сприятливі для збільшення загальних витрат на науково-дослідницьку діяльність у Союзі з метою наближення їх розміру до 3% ВВП до 2010 року та підвищення ефективності науково-дослідницької діяльності. дві третини таких інвестицій повинні надходити з приватного сектору. Це передбачає покращення стимулів для фірм інвестувати у науково-дослідницьку діяльність за допомогою комплексної стратегії, направленої на підвищення рівня конкуренції на товарних ринках, надання кращого доступу до венчурного капіталу, кращого захисту прав інтелектуальної власності (включаючи створення можливого патенту Співтовариства), в той же час забезпечуючи більш швидке розповсюдження нових технологій, та використання фіскальних та інших фінансових стимулів,

- покращити зв'язки між університетами та бізнесом, що призведе до передання знань та кращої комерціалізації результатів науково-технічної діяльності. встановити чіткі та послідовні пріоритети для державних досліджень,

- покращити співробітництво з питань досліджень та інновацій у Європі, та

- прийняти шосту Рамкову програму щодо досліджень.

(ii) стимулювати доступ до та використання інформаційно-комунікаційних технологій:

- забезпечити ефективну конкуренцію у локальних телекомунікаційних мережах ("місцеві лінії зв'язку") з метою прискорення розвитку Європейської мовної мережі, та

- стимулювати, серед іншого, шляхом визначення нового Плану дій e-Europe 2005, використання Інтернету усіма верствами населення (тобто домогосподарствами, школами, підприємствами та державними адміністраціями), та, зокрема, підвищити частку персональних комп'ютерів, підключених до Інтернету, у учнів, до одного на кожні 15 учнів.

(iii) збільшити зусилля, спрямовані на навчання та освіту:

- як приватні, так і державні, з метою підвищити пропозицію освічених дослідників, для збільшення кількості висококваліфікованого персоналу з інформаційно-комунікаційних технологій, та для збільшення загального рівня освітньої підготовки населення та забезпечення доступу усіх громадян до базових навичок,

- підвищити здатність освітньої та навчальної системи адекватно відповідати змінам у вимогах до навичок, та. Зокрема, відповідати вимогам груп, які зазвичай не мають переваг на ринку праці, таких, як жінки, працівники похилого віку або особами, які завчасно припинили навчання у школі, та

- запровадити інструменти для забезпечення прозорості дипломів та кваліфікацій.

3.8. Покращення стійкого розвитку навколишнього природного середовища

Захист ресурсів навколишнього природного середовища, таких, як чисті повітря, вода та ґрунт, збереження біологічного розмаїття та зменшення загроз зі сторони навколишнього природного середовища для здоров'я людей вимагає проведення активної політики у сфері навколишнього природного середовища з метою забезпечення відповідального використання обмежених природних ресурсів та розвитку, що в довготерміновій перспективі є доцільним з економічної, соціальної точки зору, а також з точки зору охорони навколишнього природного середовища. Зобов'язання, взяті на міжнародному рівні, зокрема, в сфері зміни клімату, також закликають до політичних дій.

Стокгольмська Європейська Рада у Загальних керівних принципах економічних політик закликала до інтеграції стимулювання тривалого розвитку. Як надалі було наголошено на Гьотенбурзькій Європейській Раді, тривалий розвиток є концепцією, яка виходить за рамки суто економічної оцінки та намагається покращити якість життя шляхом стимулювання скоригованих політичних дій, основаних на загальній оцінці економічного, соціального та природоохоронного виміру. При цьому благополуччя як теперішнього, так і наступних поколінь необхідно розглядати саме в довгостроковій перспективі. Таким чином, в кожній політичній сфері необхідним є належний та комплексний аналіз соціальних, економічних та природоохоронних витрат та вигід від політичних заходів.

Для різних політичних сфер було визначено конкретні пріоритетні дії. У цій секції розглядається інтеграція природоохоронних аспектів, зокрема, використання ринкових інструментів, як засобів стимулювання тривалого розвитку.

Урядові дії часто запізнюються з причини стурбованості короткостроковими наслідками вжиття політик з захисту довкілля під час економічного розвитку, зайнятості та конкуренції окремих фірм, секторів та держав-членів. Чіткі та стабільні цілі тривалого розвитку можуть надавати економічні можливості шляхом потенціалу для технологічних інновацій та інвестицій, генеруючи зростання та зайнятість. В цьому контексті держави-члени повинні повніше використовувати економічні інструменти. Ці інструменти надають промисловості гнучкість економічно вигідним способом знизити викиди та заохочують технологічні інновації. Більше того, вони часто є найбільш ефективними засобами для обмеження зовнішнього впливу, оскільки вони призводять до інтернаціоналізації зовнішніх витрат в цінах. Таким чином, вони є шляхом більш послідовної та економічно вигідної імплементації принципу "платить забруднювач". В цьому відношенні важливим є краще інформування громадян та фірм, залучених до належного оцінювання інструментів.

Держав-члени повинні встановити чіткі цілі та розклади для вжиття їх політик, як, наприклад, такі, що були схвалені в цьому контексті Європейською Радою у Гьотенбурзі, та послідовно їх застосовувати в такий спосіб, який дозволяє поступове регулювання бізнесу та споживачів. Кожного року необхідними є постійні зусилля для повернення поступового відходу економічного зростання від використання ресурсів, зокрема, показників зростання транспорту та споживання енергії від показників зростання ВВП. Скоординовані та поступові, але постійні та надійні зміни у рівні та структурі ставок податків до того часу, коли повне відображення зовнішніх витрат у цінах мінімізує проблеми структурного регулювання та підтримуватиме адаптацію та інноваційні рішення фірм. Цей підхід також мінімізує неефективні з економічної точки зору виключення для тих фірм або секторів, які зазнали найбільшого впливу. Такі виключення часто зменшують ефективність заходу для довкілля, спотворюють структуру податку, і їх важко усунути в майбутньому. Встановлення рамок для або координація використання економічних інструментів на рівні Співтовариства могла б допомогти уникнути такого спотворення та підтримати Внутрішній ринок.

Відповідним чином,

(i) держави-члени, а також Співтовариство, повинні у своїх відповідних сферах компетенції націлюватись на проведення аналізу впливу, який враховує соціальні та природоохоронні наслідки заходів з реалізації політики;

(ii) з метою збільшення ефективності ринкових інструментів, необхідно збільшити конкуренцію шляхом де-регулювання та поєднання ринків та шляхом зниження перешкод при вході на ринок та виході з нього;

(iii) держави-члени повинні запровадити та посилити політики, основані на економічних інструментах, таких, як оподаткування, збори з користувачів та забруднювачів, схеми страхування та компенсацій, обов'язкові зобов'язання та права на торгівлю викидами. Ключовим сектором для такої політики є транспортний сектор з його різними видами транспорту, в якому все ще відсутня достатньо послідовна та інтегрована система зборів та податків з користувачів для відповідної інтеграції зовнішніх факторів та відображення використання ресурсів;

(iv) з метою виконання вимог Кіотського протоколу економічно ефективним способом, держави-члени повинні підготуватись до запровадження торгівлі викидами на рівні ЄС шляхом забезпечення, серед іншого, наявності достатньо надійних процедур моніторингу, звітування та верифікації викидів. Ті держави-члени. Які вже запровадили схеми торгівлі викидами парникових газів, або які розглядають таку можливість, повинні забезпечити сумісність їх схем зі схемою Співтовариства, яка сьогодні обговорюється Радою. Держави-члени повинні опрацювати питання розподілу виділених грошових коштів. Більш загально, держави-члени повинні підготувати відповідні заходи та політики для виконання своїх зобов'язань за Кіотським протоколом, зокрема, в світлі більш ефективного управління вимогами енергетики та транспорту;

(v) держави-члени повинні заохочувати розкриття природоохоронної інформації у щорічних звітах компаній відповідно до Рекомендації Комісії від 30 травня 2001 року;

(vi) держави-члени повинні, якщо це відповідає цілям тривалого розвитку, зменшити секторальні субсидії та податкові виключення та інші заходи, які мають негативний вплив на природу;

(vii) держави-члени, разом із досягненням згоди на відкриття енергетичних ринків, до грудня 2002 року повинні досягти згоди щодо відповідних правових норм оподаткування енергетики на Європейському рівні; та

(viii) з метою "досягнення Європейським Союзом значного прогресу в посиленні енергетичної ефективності до 2010 року", як цього вимагає Барселонська Європейська Рада, держави-члени повинні продовжувати запроваджувати заходи, направлені на використання енергії, включаючи транспорт.

У 2001 році економічна активність в Бельгії значно загальмувала, зростання реального ВВП дорівнювало 1% після виняткового 2000 року, коли економіки зросла на 4%; гальмування світової торгівлі та зменшена довіра бізнесу в результаті цього стали основними причинами для такого розвитку подій. Наразі очікується, що економічна активність поступово відновиться у перших кварталах 2002 року, а більш надійно - у другій половині року, при цьому як експорт, так і імпорт відновлять свій динамізм; водночас, зростання реального ВВП в середньому, як очікується, не перевищить результату попереднього року. У 2003 році економіка повинна збільшитись трохи менше ніж на 3% в результаті більш стійкої міжнародної торгівлі та більш надійного внутрішнього попиту. Очікується, що інфляція, виміряна за допомогою УІСЦ, очевидно знизиться до менше 2% у 2002 році з 2,5% у 2001 році, та залишиться обмеженою у 2003 році. Прогнозується, що рівень зайнятості у 2003 році зросте, хоча і більш помірними темпами в порівнянні з нещодавнім минулим; рівень безробіття дещо підвищиться у 2002 році, але тенденція до зниження відновиться у 2003 році. Зміна рівня заробітної платні залишиться помірним в контексті нової рамкової угоди на період 2003-2004 років, яка має бути укладена до завершення 2002 року.

Частка державного боргу по відношенню до ВВП Бельгії хоча і знижується, але все ще залишається високою та вимагає додаткових бюджетних регулювань, зокрема, з огляду на забезпечення стійкості державних фінансів в контексті старіння населення. Вже розпочата пенсійна реформа повинна продовжуватись і надалі, зокрема в тій частині, яка стосується правил, що призводять до дострокового виходу на пенсію та додаткових пенсій, з метою реагування на цей виклик. Низький рівень зайнятості, великі різниці в рівнях зайнятості по регіонах, недостатня конкуренція в окремих секторах послуг. Адміністративне навантаження на бізнес та недостатня ефективність державного управління являють собою інші сфери, які вимагають уваги.

Бюджетна політика

Незважаючи на швидке загальмування економічної активності у 2001 році, загальні урядові рахунки були збалансовані (або мали дохід у 0,2% ВВП, включаючи надходження за надання ліцензій УМТС); інструментами для підтримки загального урядового балансу став високий першочерговий дохід у розмірі 6,6% ВВП, досягнутий за допомогою скорочення першочергових витрат та збільшення податкових надходжень; окремі фактори, такі, як обсяги продажів нерухомості, в цей результат внесли приблизно 0,3% від ВВП. Оновлена у 2001 році програма стабільності націлена на досягнення загального урядового балансу у 2002 році, та отримання профіциту у 0,5% ВВП у 2003 році. Збереження високих рівнів першочергового профіциту порядку 6% ВВП в рік залишається важливим елементом стратегії бюджетного регулювання, при все ще дуже високому рівні державного боргу та з огляду на виклики в довготерміновій перспективі, викликані старінням населення. Обмеження зростання реальних витрат Суб'єктів господарювання I (федеральний уряд та соціальне забезпечення) до 1,5% на рік вважається доцільним для досягнення цієї цілі. Зменшення частки державного боргу було помірним у 2001 році, - показник, досягнутий в основному завдяки низькому зростанню номінального ВВП та ситуативними факторами; прогнозується, що рівень державного боргу впаде до трохи нижче 100% ВВП наприкінці 2003 року. З огляду на вищезазначене. Та зважаючи, що Бельгія є членом зони євро, бюджетна політика повинна спрямовуватись на:

(i) у 2002 році - на недопущення погіршення урядового балансу в порівнянні з 2001 роком, зокрема, шляхом обмеження поточних урядових витрат;

(ii) відновити бюджетну консолідацію у 2003 році та досягти загального державного профіциту у 0,5% ВВП шляхом дотримання обмеження зростання реальних витрат Суб'єктів господарювання I до 1,5% та шляхом суворого бюджетного нагляду усіх частин уряду; та

(iii) посилити існуючу стратегію з метою підготовки до наслідків для бюджету, викликаних старінням населення; зокрема, шляхом подальшого зниження рівня боргу та шляхом подальшого проведення реформ пенсійної системи, шляхом кращого врегулювання проблеми низького середнього ефективного пенсійного віку та більш чіткого визначення бюджетних ресурсів, які мають щорічно направлятися до Фонду старіння.

Ринки праці

На ринок праці в Бельгії вплинуло слабке економічне зростання у 2001 році. Швидке зменшення рівня безробіття, зареєстроване за два попередніх роки, поступово зупинилось, і, за поточними прогнозами, воно дещо збільшиться у 2002 році. Хоча загальний рівень зайнятості незмінно зростав протягом другої половини дев'яностих років, збільшуючись з 56,3% у 1996 році до приблизно 61% у 2000 році, цей показник все ще нижче середнього по Європі, в основному з причини відносно низьких рівнів зайнятості молодих працівників (29% для працівників віком від 15 до 24 років), працівників похилого віку (лише 24% для працівників віком від 55 до 64 років) та жінок (51,5%). В рамках підходу "активна благополучна держава" у 2001 році продовжився поступовий перехід від пасивних політик до попереджуючих та більш активних заходів. Незважаючи на вже вжиті заходи, залежність від виплат соціального забезпечення все ще залишається високою для деяких сегментів ринку праці, а інші заходи могли б бути вжиті для того, щоб віддалити залишкові "пастки безробіття" та "активувати" все ще велику кількість одержувачів виплат соціального забезпечення працездатного віку, особливо серед працівників похилого віку, а не в сфері зайнятості. Регіональні розбіжності залишаються великими. Рівень зайнятості у Фландрії (приблизно 64% у 2000 році) був все ще на вісім - дев'ять відсоткових пунктів вищим, ніж у Валлонії або регіоні Брюсселю. Це відображує недостатню мобільність праці та недостатню гнучкість зарплати. Лінгвістичні перешкоди, високі витрати на оренду житла (з причини великого податку на реєстрацію, що залишився), ускладнення в дорожньому русі, що збільшуються, недостатня мережа громадського транспорту є головними перешкодами для мобільності. Як додатковий вимір, краще використання існуючого законодавства, яке дозволяє працівникам брати участь у фінансових результатах їх підприємств, могло б сприяти диференціації зарплати. З огляду на викладене вище, при рішучому запровадженні усіх рекомендацій щодо зайнятості, ухвалених Радою у лютому 2002 року, головними пріоритетами для Бельгії повинні стати:

(i) консолідувати останні реформи податкової системи та системи компенсаційних виплат для забезпечення отримання винагороди за роботу, зокрема, шляхом усунення залишкових негативних стимулів для працівників похилого віку продовжувати роботу або повернутися на ринок праці;

(ii) вжити заходів для підвищення мобільності робочої сили, серед іншого, шляхом заохочення соціальних партнерів до дозволяння кращого відображення існуючими механізмами встановлення зарплати умов місцевих ринків праці та навичок при збереженні регулювання зарплати;

(iii) запровадити належний баланс між гнучкістю та безпекою, та проводити ретельний моніторинг впливу на пропозицію праці останніх ініціатив зі збільшення гнучкості робочого часу, зокрема, щодо нової системи заліків часу; та

(iv) інтенсифікувати зусилля для збільшення рівня зайнятості жінок шляхом усунення негативних стимулів для їх входження або повернення на ринок праці.

Товарні ринки, підприємництво та економіка, основана на знаннях

Відкритість економіки Бельгії стимулює конкуренцію на товарних ринках, що призводить до високої продуктивності праці та рівня споживчих цін, який відповідає середньоєвропейському рівню. Темпи транспонування директив щодо Внутрішнього ринку - 98,5% - дотримувались цілі, встановленої на березні 2002 року. Незважаючи на недостатність ефективної конкуренції на місцевих лініях, в телекомунікаційному секторі процес лібералізації розгортається добре, а широкосмуговий доступ швидко розповсюджується завдяки низьким витратам на доступ. Водночас, зв'язкам між місцевими державними органами та приватними партнерами все ще бракує прозорості, а в окремих секторах послуг, таких, як енергетика, лібералізація є менш розвинутою. Зокрема, відстрочки у встановленні незалежного оператора передавальної системи електроенергії та відсутність регуляторного схвалення тарифів на передання перешкоджали входженню на ринок. В результаті цього у вказаних секторах конкуренція залишається обмеженою, що призводить до високих цін. В той час як, в середньому, витрати на науково-дослідницькі роботи та інформаційно-комунікаційні системи приблизно відповідають стандартним значенням по ЄС, вони все ще сконцентровані в декількох секторах та компаніях. Було розпочато важливі реформи для зменшення бюрократії та підвищення ефективності комунальних служб, які вже почали приносити результати. Водночас, рівень адміністративного навантаження та державної допомоги залізницям залишається високим. З огляду на викладене вище, основними пріоритетами для Бельгії повинні стати:

(i) підвищення конкуренції в секторах електроенергії та газу шляхом офіційного визначення незалежного оператора транспортної системи без значної участі поточних операторів (функціональне розділення), та шляхом вжиття заходів з заохочення нових роздрібних постачальників за допомогою забезпечення безпристрасного доступу до мереж;

(ii) підвищення прозорості зв'язків між державним і приватним секторами на місцевому рівні та на рівні провінцій, особливо щодо ролі муніципалітетів та їх об'єднань в різних секторах, таких, як енергетика, з метою уникнення спотворень конкуренції та конфлікту інтересів; та

(iii) вжиття подальших заходів для зменшення адміністративного навантаження на бізнес, включаючи час та витрати, необхідні для реєстрації нової компанії, та розроблення електронного уряду.

У 2001 році економічне зростання уповільнилось на 0,9% в основному з причини зареєстрованого уповільнення приросту інвестицій та уповільнення зростання зовнішнього попиту. Збільшення виробництва прогнозується на рівні приблизно 1,75% цього року, і збільшиться до приблизно 2,5% у 2003 році, основним чинником якого стане внутрішній попит. У 2002 році факторами, які підтримуватимуть зростання, повинні стати приватне споживання, яке, як очікується, збільшиться разом з реальною зарплатою, та інвестиції, які повинні відновитися разом з очікуваннями більш привабливих перспектив. Очікується, що експорт Данії безумовно зросте відповідно до зростання зовнішнього попиту, та разом зі збільшенням імпорту відповідно до остаточного попиту, при цьому очікується, що внесок чистого експорту у показники зростання цього року знов стане від'ємним. У 2003 році внутрішній попит повинен надалі посилитися, при цьому очікується, що внесок чистого експорту до зростання буде приблизно нейтральним. Інфляція (УІСЦ), яка зросла на 2,3% у 2001 році, за очікуваннями, залишиться приблизно на такому ж рівні також і в поточному році, оскільки зростання цін на одяг повинно компенсувати вплив дещо більш низьких цін на нафту та "податкового замороження", запровадженого новим урядом перед невеликим падінням у 2003 році. Ринок праці залишиться тісним. Очікується, що в поточному році зайнятість гранично зросте та трохи менше ніж на 0,5% у 2003 році. Незважаючи на уповільнення економіки, зареєстрований рівень безробіття залишився на дуже низькому рівні, і у 2003 році очікується невелике падіння рівня безробіття з причини початку зростання.

Датська економіка, яка на сьогодні функціонує на рівні, близькому до її потенціалу, потребує посилення її виробничого потенціалу шляхом фокусування на таких ключових викликах: спрощення обмежень у пропозиції праці, що також допоможе стримати постійне зростання високих виплат. Конкуренція у низці важливих секторах бізнесу залишається недостатньою, та, зважаючи на розмір державного сектору, ефективність в цьому секторі повинна бути надалі підвищена. Більше того, досягнення ефективного обмеження державного споживання залишається важливим чинником, і це є навіть більш переконливим після запровадження "податкового замороження", таким чином загальні урядові фінанси можуть продовжити приносити високий профіцит також і в середньостроковій перспективі.

Бюджетна політика

У 2001 році загальний державний профіцит склав 2,8% ВВП, за виключенням надходжень від надання ліцензій УМТС у 0,2 відсоткові пункти. Очікується, що в поточному році бюджетний профіцит знизиться до 2,1% ВВП, а потім у 2003 році підвищиться до 2,4% ВВП. Падіння профіциту у 2002 році в основному є результатом включення запропонованих змін до Спеціальної схеми пенсійних заощаджень у прогнозні роки, таким чином знижуючи з технічних причин профіцит на приблизно 0,5 відсоткових пунктів ВВП(1). При останньому оновленні Датської програми наближення було збережено стратегію повільного зменшення часток першочергових витрат та податків у ВВП. Як це часто було у минулому, реальне зростання державного споживання у 2001 році перевищило цільове значення, встановлене попереднім урядом. Новітнім елементом є те, що новий уряд, який розпочав свою діяльність у листопаді 2001 року, зобов'язався не піднімати ставок будь-яких прямих або непрямих податків. Додатково, було запроваджено стелю для номінального значення податку на нерухомість. Не було встановлено дати завершення такого "податкового замороження". Довготермінові перспективи в оновленій програмі передбачають щорічні профіцити загальних державних фінансів від 1,5 до 2,5% ВВП до 2010 року з метою реагування на фінансовий вплив старіння населення. З огляду на викладене, бюджетна політика повинна спрямовуватись на:

(1) Новий Уряд запропонував перехід Спеціальної схеми пенсійних заощаджень від схеми перерозподілу податків до схеми обов'язкових індивідуальних пенсій, яка починає роботу з 2001 року. Ця пропозиція повинна бути ухвалена парламентською більшістю. Ця зміна знизить рівень загального державного профіциту приблизно на 0,5 відсоткових пункти ВВП починаючи з 2002 року і надалі, оскільки такі заощадження, в результаті змін, у національних рахунках вважатимуться скоріше приватними, а не державними заощадженнями. Це відповідає звіту про дефіцит та заборгованність від 28 лютого 2002 року.

(i) забезпечення досягнення урядової цілі щодо обмеження зростання реального державного споживання в середньому до 1% на рік, що передбачає зростання у 2003 році не більше ніж на прогнозне значення влади у 0,7% з метою заліку зростання у 1,3%, включеного до бюджету на 2002 рік; та

(ii) забезпечити запровадження податкового замороження на всіх рівнях уряду, можливо, шляхом зобов'язань зі сторони округів та муніципалітетів в угодах, пов'язаних з бюджетом на 2003 рік.

Ринки праці

Рівень зайнятості в Данії є найкращим серед країн ЄС, при якому загальний рівень зайнятості у 2001 році становив 76% - 72% для чоловіків та 56% для працівників похилого віку. У 2001 році продовжилося незначне скорочення рівня безробіття, який досяг 4,3%, а ситуація на ринках праці залишається складною. У 2001 році не було вжито жодних зусиль з проведення реформ. Водночас, попередні реформи продовжують знижувати надходження до схем дострокової пенсії та пенсії по непрацездатності, а зниження граничних ставок податків мають відбутися у 2002 році відповідно до Вітсанського пакету 1999 року. Новий Уряд нещодавно проголосив податкове замороження. Незважаючи на попередні реформи, простежувалась чітка тенденція до проведення переговорів щодо скорочення тривалості робочого дня, а вихід з ринку праці є порівняно великим. Частка осіб працездатного віку в загальній кількості одержувачів компенсаційних виплат (включаючи виплати по безробіттю) та активних програмах ринку праці становить 21%, що частково сприяє постійним обмеженням пропозиції праці. Подальше збільшення пропозиції праці, яке є необхідним в світлі старіння населення, може стимулюватись шляхом податкових реформ та реформ компенсаційних виплат з метою стимулювання зайнятості структурою податкових пільг, що лежить в його основі. З огляду на викладене вище, при рішучому запровадженні усіх Рекомендацій щодо зайнятості, прийнятих Радою у лютому 2002 року, головними пріоритетами для Данії повинні стати:

(i) забезпечення отримання винагороди за роботу шляхом продовження змін у трансферній системі та подальшого зменшення фіскального навантаження на працю, особливо для працівників, які отримують низьку та середню зарплату.

Товарні ринки, підприємництво та економіка, основана на знаннях

Датська економіка є менш відкритою (за вимірюваннями за допомогою співвідношення загальної торгівлі до ВВП), ніж у більшості інших малих держав-членів, та має порівняно високий рівень цін, який частково є результатом недостатньої конкуренції у низці секторів. Спеціальна та секторальна державна допомога є низькою, а рівень транспонування директив щодо Внутрішнього ринку є надзвичайним. Було досягнуто прогрес у лібералізації ринків телекомунікацій та електроенергії, а також у відкритті ринків державних закупівель. Меншого прогресу досягнуто у відкритті для конкуренції ринків газу. Проникнення інформаційно-комунікаційних технологій є глибоким, а витрати на науково-дослідницькі роботи перевищують середньоєвропейський рівень. Водночас в сфері науково-дослідницьких робіт Данія почувається менш впевнено, ніж інші скандинавські держави-члени, частково з причини нижчому обсягу витрат на науково-дослідницькі роботи зі сторони бізнесу та нижчій комерціалізації результатів. Додатково, відповідно до огляду ОЕСР, в Данії поєднується високий рівень витрат на державну освіту з порівняно низьким рівнем результатів освіти. З огляду на викладене вище, основними пріоритетами для Данії повинні стати:

(i) продовжувати вживати зусилля для посилення конкуренції в тих секторах, в яких, як встановлено, конкуренція є недостатньою;

(ii) посилити конкуренцію в наданні комунальних послуг на місцевому рівні шляхом посилення участі приватного сектору та конкуренції між надавачами комунальних послуг; та

(iii) завершити повне відкриття ринків електроенергії та газу та забезпечити безпристрасний доступ до мереж.

У 2001 році ВВП Німеччини зріс на 0,6%. Щодо приватного споживання, зменшення податку на прибуток, запроваджене у січні, обмежило падіння темпів зростання, викликане збільшенням цін на паливо, та погіршенням міжнародного оточення з його негативним впливом на безробіття, яке почало зростати невеликими темпами впродовж року. І навпаки, інвестиції добре себе почувають у середовищі з низькими очікуваннями зростання. Подальшим чинником гальмування для економіки стало значне зношення основних засобів. В результаті цього у 2001 році показник внутрішнього попиту залишився незмінним. Таким чином, основним чинником зростання став чистий експорт. На 2002 рік основні показники вказують на відновлення до середини року. Рушійними силами повинні стати відновлення інвестицій, при цьому скоріше за все попит залишиться млявим в результаті збільшення безробіття. Незважаючи на очікуване різке зростання, водночас, середньорічне зростання ВВП залишиться на рівні нижче 1% з причини великого від'ємного статистичного залишку на початку року. На фоні вищих, ніж очікувалося, цін на нафту та продовольство, середнє зростання споживчих цін досягло 2,4%. Очікуваний зворотній ефект такого цінового впливу повинен знизити ціновий вплив на стримати інфляцію споживчих цін на рівні нижче 2% - одного з найнижчих рівнів в зоні євро. Рівень зайнятості почав знижуватись у 2001 році, та, незважаючи на очікуване пожвавлення економічної діяльності, в середньому буде нижчим, ніж у 2002 році. Внаслідок цього, в середньому рівень безробіття у 2002 році буде дещо вищим ніж у 2001 році.

В результаті податкової реформи та падіння економіки, у 2001 році бюджетний дефіцит в Німеччині досяг 2,7% ВВП. Таким чином, ключовим викликом є прискорення консолідації державних фінансів та забезпечення ретельного запровадження програми стабільності, зокрема, з огляду на збереження у 2002 році бюджетного дефіциту на рівні реферативного значення Договору у 3%. В той час як поточне циклічне падіння в основному викликане зовнішніми чинниками, потенціал зростання економіки Німеччини стримується затяжним впливом возз'єднання, включаючи кризу у секторі будівництва, та повільним прогресом у структурних реформах. Найвищим пріоритетом повинно стати збільшення та забезпечення повного використання потенціалу зростання. Реформи, запроваджені на тлі макроекономічного підґрунтя, орієнтованого та зростання та стабільність, повинні спрямовуватись на скорочення постійно високого рівня безробіття та регіонального дисбалансу в сфері безробіття, та на покращення ефективності активних політик ринку праці. Це повинно підтримуватись набором політик, направлених на збільшення рівня зайнятості, зокрема, шляхом реформування схем компенсаційних виплат з метою забезпечення отримання винагороди за роботу та усуненням негативних стимулів до участі у ринку праці, особливо для жінок. Поруч з податковими та пенсійними реформами Німеччини, в цьому відношенні нещодавно було досягнуто прогрес. В той час як остання пенсійна реформа є важливим кроком в правильному напрямку, в майбутньому можуть бути необхідними подальші реформи. Покращення загального ділового клімату, особливо шляхом подальших реформ на товарних ринках, ринках капіталу та ринках праці, повинне також сприяти покращенню потенціалу зростання економіки Німеччини.

Бюджетна політика

Відповідно до найбільш останніх оцінок Федерального статистичного бюро, у 2001 році загальний бюджетний дефіцит сягнув 2,7% ВВП. Таке погіршення в порівнянні з результатами 2000 року (-1,3% ВВП, за виключенням надходжень за надання ліцензій УМТС) та з прогнозами жовтня 2000 року, що містяться в оновленій Програмі стабільності Німеччини (прогнозований дефіцит у 2001 році мав скласти 1,5% ВВП) в основному спричинений сильнішим, ніж очікувалось, уповільненням зростання, та деякими статистичними переоцінками. Водночас, було зареєстровано перевитрату в секторі загальної охорони здоров'я, а також в бюджетах деяких земель. В поточному році низьке зростання ВВП та збільшення деяких компенсаційних виплат повинні мати своїми наслідками той факт, що дефіцитне зменшиться в порівнянні з попереднім роком, незважаючи на збільшення деяких податків.

Під час засідання Ради Екофін 12 лютого 2002 року Уряд Німеччини зобов'язався дотримуватись у 2002 році реферативного значення загального бюджетного дефіциту у 3%, та підтвердив своє зобов'язання досягти у 2004 році бюджетної позиції, близької до балансу. Це також було підтверджено угодою, укладеною між федеральним урядом та землями на спеціальній сесії Ради фінансового планування 21 березня 2002 року. З огляду на викладене вище, та заважаючи на те, що Німеччина є учасником зони євро, бюджетна політика повинна спрямовуватись на:

(i) забезпечення дотримання реферативного значення загального бюджетного дефіциту у 3%. Використання будь-яких дивідендів потенційного зростання для зменшення у 2002 році дефіциту нижче 2,5% ВВП - мети, встановленій при останньому перегляді Програми стабільності;

(ii) спрямування на достатнє зменшення дефіциту у 2003 році для забезпечення можливості досягнення у 2004 році бюджетної позиції, близької до балансу. Для цього продовжувати обмежувати витрати та забезпечити використання бюджетних інструментів для зменшення дефіциту;

(iii) запровадити необхідні реформи в системі охорони здоров'я з метою зниження тягаря витрат та сприяння покращенню якості та стійкості державних фінансів шляхом покращення якості та економічної ефективності медичної допомоги; та

(iv) під час поточної каденції Парламенту прийняти погоджені зміни до Haushaltsgrundsatzegesetz та надати можливість проводити ефективний контроль за угодами, досягнутими під час спеціальної сесії Ради фінансового планування 21 березня 2002 року.

Ринки праці

Ринок праці Німеччини постраждав від економічного паління у 2001 році, коли зростання зайнятості зупинилось, а безробіття знову почало зростати. У 2000 році загальний рівень зайнятості становив 65%, що є вищим за середній показник по ЄС. Безробіття серед молоді є порівняно низьким. Водночас, безробіття, половину з якого складає довготермінове безробіття, залишається високим, на рівні 7,9%, що ненабагато вище середнього по ЄС. Різниця в рівнях безробіття по регіонах продовжує залишатись значною. Незважаючи на нещодавні заходи з придання гнучкості у переговорах з питань зарплати, різниця та мобільність не є достатніми для достатнього сприяння помітному зменшенню регіональної диференціації. Позитивні кроки, такі, як Закон Job-AQTIV та так звана "Модель Майца" з субсидіювання робочих місць з низьким рівнем зарплати, було запроваджено у новому законодавстві, направленому на раціоналізацію активних політик ринку праці (АПРП), але ефективність великомасштабних активних програм в регіонах з високим рівнем безробіття необхідно і надалі підвищувати. Більше того, активність працівників з низьким рівнем кваліфікації на ринку праці є дуже низькою, а ризик їх безробіття на 60% вищий, ніж у середнього працівника. Подальше збільшення рівня зайнятості в основному залежатиме від подолання все ще значних негативних стимулів та перешкод до діяльності працівників з низьким рівнем кваліфікації, працівників похилого віку та жінок на ринку праці. З огляду на викладене вище, при рішучому запровадженні усіх рекомендацій щодо зайнятості, прийнятих Радою у лютому 2002 року, основними пріоритетами для Німеччини повинні стати:

(i) інтенсифікація зусиль з забезпечення отримання винагороди за роботу за допомогою податкової реформи та реформи компенсаційних виплат, зокрема, для жінок та працівників похилого віку. Кандидатами для проведення реформи компенсаційних виплат є: правомірність компенсаційних виплат, умови отримання, тривалість та коефіцієнт заміщення, а також вихід з системи компенсаційних виплат при початку роботи. Розмір внесків на соціальне забезпечення повинен бути зменшений, зокрема, для працівників, які отримують нижній рівень зарплати, в той же час виконуючи вимоги щодо стійкості державних фінансів;

(ii) покращити ефективність АПРП, зокрема, при їх широкомасштабному використанні, та надалі вдосконалювати допоміжні засоби для пошуку роботи, при цьому покращуючи їх ефективність. Покращити спрямування АПРП на ті групи. Які найбільше наражаються на ризик довготермінового безробіття, а також задовольняти вимоги ринку праці;

(iii) стимулювати трудові інституції та системи переговорів по укладенню колективних договорів, при цьому дотримуючись самостійності соціальних партнерів, що приймає до уваги зв'язок між зміною рівня зарплати та умовами ринку праці, таким чином надаючи можливість провести оцінку зарплат по кваліфікаціях та географічних районах, в той же час зберігаючи спрямованість зміни рівня зарплати на стабільність та зайнятість;

(iv) стимулювати більш гнучку організацію роботи та переглянути правила, що регулюють укладання контракту найму, з метою стимулювання створення нових робочих місць та відновлення належної рівноваги між гнучкістю та безпекою; та

(v) усунути перешкоди для участі жінок у ринку праці, серед іншого, шляхом стимулювання створення установ по догляду за дітьми.

Товарні ринки, підприємництво та економіка, основана на знаннях

Економіка Німеччини є відносно відкритою як для великомасштабної економіки (за вимірюваннями за допомогою співвідношення загальної торгівлі до ВВП), а рівень споживчих цін наближається до середньоєвропейського. Розмір державної допомоги поступово знижується. Час та витрати, необхідні для започаткування приватної компанії з обмеженою відповідальністю, перебувають на середньоєвропейському рівні, та є лише мінімальними для індивідуальних підприємців. Німеччина обіймає сильні позиції в економіці, заснованій на знаннях, за вимірюванням за допомогою витрат бізнесу на науково-дослідницькі роботи, заявки на отримання патентів та частки робочої сили з принаймні закінченою середньою освітою. Прогрес в питаннях, пов'язаних з Внутрішнім ринком (транспонування директив щодо Внутрішнього ринку, відкриття ринку державних закупівель) було обмежено, частково з причини вжиття національних заходів, які служать цілям охорони навколишнього природного середовища, рівнем цін на електроенергію та газ для домашніх господарств, які знаходяться на рівні, який значно перевищує середньоєвропейський рівень, при цьому колишні регіональні монополісти все ще мають сильні позиції в сфері постачання. Насамкінець, рівень освіти 15-річних та частка учнів випускних класів, які йдуть до університетів, нижче середньоєвропейського рівня. Дві третини відповідної вікової групи розпочинають подвійну програму професійної підготовки, яка має позитивний вплив на рівень зайнятості молоді та зберігає рівень безробіття цієї вікової групи на порівняно низькому рівні в порівнянні з іншими державами-членами. З огляду на викладене, основними пріоритетами для Німеччини повинні стати:

(i) забезпечити ефективну конкуренцію на ринках електроенергії та газу, що призведе до зниження рівня та регіональних різниць у зборах, які стягуються за використання енергорозподільчих мереж; встановити регуляторну функцію для енергетики з огляду на забезпечення ефективного контролю умов встановлення тарифів;

(ii) вжити необхідних заходів для покращення рівня освіти учнів взагалі та особливо підвищити частку випускників шкіл, які вступають до університетів; та

(iii) збільшити темпи транспонування законодавства щодо Внутрішнього ринку з метою досягнення мети у 98,5% транспонованих директив щодо Внутрішнього ринку, та підвищити вартісний поріг державних тендерів, які опубліковуються в Офіційному віснику.

У 2001 році після падіння світової економіки, економічна активність дещо уповільнилась, але її було підтримано внутрішніми факторами. Значно нижчі ставки відсотку, що стали результатом участі у зоні євро з 2001 року, та збільшений потік фінансових ресурсів зі структурних фондів ЄС, поєднаний з підготовкою до Олімпійських ігор 2004 року, підтримали інвестиції. В той же час, значне збільшення обсягу споживчих кредитів та відновлення обсягу реального чистого прибутку, прискорило споживчі витрати. Тим не менш, зовнішня торгівля спричинили негативний вплив на зростання реального ВВП, що відображується як у високому обсязі внутрішнього попиту на імпортовані товари, так і в обмеженому покращенні конкуренції. Очікується, що така ж модель зростання існуватиме і у 2002 році, в той час як у 2003 році прогнозується покращення в результаті відновлення зовнішнього попиту. Протягом останніх років ситуація на ринку праці покращувалась повільно, у всій економіці рівень зайнятості зростав порівняно низькими темпами незважаючи на створення значної кількості нових робочих місць у секторі послуг та секторі будівництва. Інфляційне навантаження на початку 2001 року, що стало результатом макроекономічних наслідків зростання цін на нафту у 2000 році, почало уповільнюватись у другій половині 2001 року. Було завершено переговори про зарплату з приватним сектором. Угода включає номінальне збільшення у 5,4% та 3,9% на 2002 та 2003 року відповідно.

Незважаючи на досягнутий протягом останніх років прогрес, середньострокові виклики вимагають подальшого покращення функціонування економіки Греції. Протягом останніх років було виправлено фінансово-бюджетні диспропорції, але частка державного боргу все ще залишається на дуже високому рівні та вимагає подальшого повноцінного бюджетного регулювання, зокрема, зважаючи на серйозний ризик того, що фінансово-бюджетні диспропорції можуть виникнути в майбутньому з причини старіння населення. Поточна фаза зростання реального ВВП надає можливість прискорити структурні реформи, направлені на збільшення все ще низького рівня продуктивності праці, на покращення ефективності ринку праці та товарних ринків та на створення кращого бізнес-середовища. Насамкінець, боротьба з високим рівнем структурного безробіття а збільшення рівня зайнятості залишаються головними викликами.

Бюджетна політика

У 2002 році загальний дефіцит державного бюджету досяг 0,4% ВВП, а бюджет досяг балансу при включенні позабюджетних надходжень за надання ліцензій УМТС. Оновлена у 2001 році Програма стабільності передбачає досягнення бюджетного профіциту у 0,8% ВВП у 2002 році, і 1% ВВП у 2003 році; такі бюджетні прогнози основані на високому рівні зростання реального ВВП. Який досягає приблизно 4% ВВП щорічно протягом періоду. Бюджетна стратегія продовжує концентруватись на досягненні високого первісного державного профіциту, який, водночас, як очікується, зменшиться протягом періоду; фактично, покращення балансу державного бюджету повністю завдячує поступовому зменшенню відсоткових платежів, в той час як навпаки, очікується незначне скорочення поточних основних витрат. Очікується, що частка державного боргу впаде з 99,6% ВВП у 2001 році до 94,4% ВВП у 2003 році - зниження, обмежене автономними факторами, а саме великими фінансовими операціями. З огляду на викладене вище, та зважаючи на те, що Греція є учасником зони євро, бюджетна політика повинна спрямовуватись на:

(i) забезпечення того, що стан бюджету 2002 та 2003 років не сприятиме інфляційному навантаженню, також зважаючи на результати майбутньої національної угоди про рівень зарплати в приватному секторі на 2002 рік;

(ii) дотримуватись вже виданих у 2000 року загальних керівних принципів економічних політик, які вимагають застосування чітко визначених та зобов'язуючих норм для збільшення поточних витрат в постійних цінах;

(iii) забезпечити зниження частки державного боргу до ВВП відповідно до прогнозованого зниження державного дефіциту, а також разом зі зростанням номінального ВВП та обмеженням використання фінансових операцій, які негативно впливають на рівень державного боргу; та

(iv) прискорити реформу соціального забезпечення, та, зокрема, у 2002 році розпочати реформу пенсійної системи з метою уникнення значних бюджетно-фінансових диспропорцій, які можуть виникнути у прийдешніх роках з причини старіння населення.

Ринки праці

Економічне зростання в Греції в останні роки супроводжувалось зростанням рівня зайнятості (хоча його темпи були нижчими, ніж середньоєвропейські). В той час як таке зростання рівня зайнятості спочатку перевищило темпи збільшення пропозиції праці, протягом одного або двох останніх років зростання темпів створення нових робочих місць призвело до невеликого падіння рівня безробіття, особливо у 2000 році. Водночас, ринок праці Греції все ще характеризується низьким рівнем зайнятості (55,7% у 2000 році) та високим рівнем структурного безробіття. Більше того, ринок праці є високо сегментованим з високим рівнем безробіття молоді та жінок, та високою часткою довготермінового безробіття. Політичні заходи на ринку праці у 2001 році фокусувались на імплементації пакету реформ на ринку праці, прийнятому у грудні 2000 році, та на реформах Державної служби зайнятості та систем загальної та професійної підготовки, що тривають. Незважаючи на останні заходи, ринок праці все ще відображує низку проблем, включаючи: жорстке регулювання ринку праці, недостатня диференціація зарплати, та спотворення стимулів до роботи в офіційному секторі, поєднане з пенсійною допомогою та з податковою системою. Останнє включає високий ступінь прогресивності податку на особисті доходи та високе навантаження на найманих працівників, в порівнянні з самозайнятими, навіть за низького середнього податкового навантаження. Більше того, система загальної та професійної підготовки повинна бути надалі посилена з метою кращого задоволення вимог ринку праці. З огляду на викладене вище, при рішучому запровадженні Рекомендацій щодо зайнятості, прийнятих Радою у лютому 2002 року, основними пріоритетами Греції повинні стати: