КОМІСІЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства та, зокрема, другий абзац його статті 155,

Оскільки внутрішній ринок є зоною без кордонів, де гарантується вільний рух товарів, осіб, послуг та капіталу;

Оскільки вільне пересування осіб може бути ускладнене положеннями щодо прибуткового податку, що призводить до більш тяжкого податкового тягаря у відношенні нерезидентів порівняно із резидентами у подібних ситуаціях;

Оскільки має бути вжито заходів для забезпечення повного гарантування вільного пересування осіб в інтересах належного функціонування внутрішнього ринку; оскільки необхідно довести до відома держав-членів положення, які, на думку Комісії, можуть гарантувати, що до нерезидентів та резидентів застосовується рівний податковий режим;

Оскільки ця ініціатива не впливає на реалізацію Комісією її політики стосовно процедур про порушення з метою забезпечення дотримання основоположних принципів Договору;

Оскільки при такому підході не має бути різниці між оподаткуванням прибутків, отриманих від надання залежних особистих послуг, прибутків від професійної діяльності підприємців та прибутків від діяльності у сільському господарстві та лісництві, а також від промислової та комерційної діяльності, а правила рівного поводження та недискримінації порівняно з резидентами, мають застосовуватись однаково до осіб, які отримують такі прибутки за такими позиціями;

Оскільки принцип рівності поводження, що випливає з статей 48 та 52 Договору, вимагає, щоб особи, які отримують прибуток за відповідними позиціями, за умови, що основну частину прибутку отримано у країні ведення діяльності, не були позбавлені податкових пільг та зменшення податкових зобов'язань, якими користуються резиденти;

Оскільки справедливо зробити висновок, що особа отримує основну частину прибутку у країні ведення діяльності, якщо його частка становить не менше 75% загального оподатковуваного прибутку цієї особи;

Оскільки держава-член, резидентом якої є фізична особа, зберігає право вибору не здійснювати зменшення податкових зобов'язань чи не надавати інших податкових пільг, на які мають право резиденти, якщо така особа користується можливістю ідентичних чи подібних зменшень податкових зобов'язань чи інших податкових пільг у державі-члені ведення діяльності;

Оскільки держави-члени зберігають право збереження або запровадження більш сприятливих положень для платників податків, ніж встановлені цією Рекомендацією,

ЦИМ РЕКОМЕНДУЄ:

1. Держави-члени застосовують положення цієї Рекомендації до фізичних осіб - резидентів однієї держави-члена, які є платниками прибуткового податку у іншій державі-члені, у якій вони не є резидентами, за наступними позиціями прибутку:

- прибуток від залежних особистих послуг,

- пенсії та інші подібні виплати, отримувані як винагорода за трудову діяльність у минулому і в тому числі за програмами соціального забезпечення,

- прибуток від професіональної діяльності або іншої підприємницької діяльності, включаючи виступи акторів та спортсменів,

- прибуток від діяльності у сільському господарстві та лісництві,

- прибуток від промислової та комерційної діяльності.

2. Для цілей цієї Рекомендації термін "резидент" визначається відповідно до положень угод про подвійне оподаткування, укладених між державами-членами або, у разі відсутності такої угоди про подвійне оподаткування, відповідно до положень національного законодавства.

1. Держави-члени не застосовують до позицій прибутку, зазначених у статті 1(1), у державі-члені оподаткування, більш обтяжливого оподаткування, ніж у випадку, якби платник податку, його/її дружина/чоловік або діти були резидентами тієї держави-члена.

2. Положення пункту 1 застосовуються за умови, позиції прибутку, визначені у Статті 1(1) і підлягають оподаткуванню у державі-члені, у якій фізична особа не є резидентом, становлять принаймні 75% загального оподатковуваного доходу такої особи за податкового року.

Держава-член оподаткування може вимагати від фізичної особи надання доказів одержання принаймні 75% свого прибутку в цій державі-члені.

3. Якщо фізична особа, яка користується податковим режимом, передбаченим пунктом 1, отримує у державі-члені оподаткування інший прибуток, ніж визначено статтею 1(1), положення цього пункту також застосовуються до такого іншого прибутку.

4. Шляхом часткового відступу від положень пункту 1, держава-член оподаткування позицій прибутку, зазначених у статті 1(1), може прийняти рішення не здійснювати зменшення податкових зобов'язань або не надавати інші податкові пільги, пов'язані з прибутком, що не підлягає оподаткуванню у цій державі-члені.

Держава-член, резидентом якої є фізична особа, може прийняти рішення не здійснювати зменшення податкових зобов'язань або не надавати інших податкових пільг, якими звичайно користуються резиденти, якщо така фізична особа користується можливістю ідентичних чи подібних зменшень податкових зобов'язань чи інших податкових пільг у державі-члені оподаткування зазначених у статті 1 позицій прибутку.

Держави-члени мають право вибору зберігати або запроваджувати положення, більш сприятливі для платників податків, ніж визначено цією Рекомендацією.

Держави-члени запрошуються до 31 грудня 1994 року передати до Комісії тексти основних законів, регламентів та адміністративних положень, прийнятих на основі цієї рекомендації, та надалі повідомляти Комісію про подальші зміни у цій сфері.

Ця рекомендація адресована державам-членам.

Вчинено в Брюсселі, 21 грудня 1993 року.

1. Свобода пересування осіб є однією з основних цілей Співтовариства, яку закріплено у статтях 3, 48, 49, 52 та 53 Римського Договору. Вона також є одним з основоположних елементів внутрішнього ринку, який Договором визначено як "простір без внутрішніх кордонів, у якому свобода руху товарів, осіб, послуг та капіталу забезпечується згідно з положеннями цього Договору".

Свобода пересування працівників та їхніх сімей є основоположним правом. Співтовариство надає великої важливості сприянню мобільності працівників, зокрема у прикордонних територіях. Нещодавно у Білій Книзі щодо зростання, конкурентоспроможності та зайнятості Комісія наголосила на необхідності більшої гнучкості ринку праці. Як перший крок у цьому напрямі вона визначила необхідність поліпшення географічної мобільності працівників шляхом усунення перешкод, які її стримують.

Насправді, реалізації свободи пересування осіб все ще перешкоджає велика кількість податкових положень, при застосуванні яких до осіб, які використовують свободу пересування з метою ведення діяльності у іншій державі-члені, ніж та, де вони є резидентами, у такій іншій державі-члені застосовується менш сприятливий режим оподаткування, ніж до резидентів останньої.

Сотні тисяч людей часто стають жертвами дискримінації. Цей факт підтверджується великою кількістю скарг, що надходять до Комісії, та клопотань - до Європейського Парламенту.

Основоположний принцип недискримінації, що є засадничим принципом Договору, вимагає швидкого та чіткого вирішення проблеми.

Ця проблема стосується таких категорій осіб:

- працівники прикордонних територій,

- інші наймані працівники,

- особи, що отримують пенсії та інші подібні виплати у якості винагороди за трудову діяльність у минулому,

- особи, що займаються професійною діяльністю або іншою підприємницькою діяльністю, включаючи виступи акторів та спортсменів,

- особи, які ведуть діяльність у сільському господарстві та лісництві,

- особи, які займаються промисловою та комерційною діяльністю.

2. В принципі такі особи підлягають оподаткуванню у державі ведення діяльності, і більшість держав-членів застосовує до них податкові положення (режим нерезидентів), що відрізняються від застосовуваних до резидентів. Загалом, відповідно до таких положень, оподаткуванню підлягає тільки дохід, джерело якого знаходиться в межах країни оподаткування діяльності, причому немає положень щодо надання податкових пільг з огляду на сімейні обставини, чи різноманітних зменшень податкових зобов'язань, якими користуються резиденти, оскільки такі переваги має надавати держава, резидентом якої є особа.

Такі переваги можна згрупувати у певні категорії відповідно до трудовим внеском платника податку:

- у відношенні самого працівника існують, наприклад, базові пільги (які передбачають звільнення від оподаткування прибутку нижче встановленого рівня), а також спеціальні зменшення податкових зобов'язань у відношенні медичних або непередбачуваних витрат,

- якщо платник податку одружений, то завдяки такому статусу у нього може з'явитись право на спільну з його/її дружиною/чоловіком податкову оцінку прибутку, використовуючи систему "розподілу" у відповідних випадках, або отримання податкової пільги за "сімейним коефіцієнтом", або на інші пільги, залежно від держави-члена,

- у відношенні дітей часто передбачено спеціальні зменшення податкових зобов'язань, здійснювані у випадках, коли дитина є інвалідом, зменшення податкових зобов'язань у відношенні шкільних витрат та ін.

Однак, такі особи часто не можуть скористуватися перевагами таких податкових пільг у державі, де вони є резидентами, оскільки у цій державі не мають оподатковуваного доходу або він є незначним.

Винятком з цього правила є податковий режим, що застосовується до прибутку окремих категорій працівників у прикордонних територіях таких держав-членів, які уклали двосторонні угоди, згідно з положеннями яких такі прибутки підлягають оподаткуванню у державі, резидентом якої є працівник (з 26 можливих двосторонніх угод, 14 містять положення про оподаткування у країні постійного проживання , а 12 - у державі діяльності). Лише у випадку оподаткування працівників прикордонних територій виключно у державі їх постійного проживання вони не стають жертвами дискримінації, оскільки їх доходи оподатковується так само, як і інших резидентів.

Натомість, до осіб, які працюють за наймом, чи підприємців; у сільському господарстві та лісництві; або займаються промисловою та комерційною діяльністю у іншій державі-члені, ніж та, де вони є резидентами, та доходи яких оподатковуються у державі постійного проживання, у більшості випадків застосовується більш високий рівень оподаткування, ніж до осіб, які займаються такою ж діяльністю, у державі, де вони є резидентами.

3. З метою виправлення цієї ситуації Комісія представила у 1979 році проект Директиви стосовно гармонізації положень про прибутковий податок у відношенні свободи пересування працівників в межах Співтовариства. Комісія також відкрила проти деяких держав-членів провадження у відношенні порушень щодо податкових положень, що є дискримінаційними порівняно до тих, що застосовуються до резидентів.

4. Попри усі обговорення, що точаться вже багато років, Рада й досі не змогла відреагувати на цей проект, оскільки деякі держави-члени опираються запровадженню принципу оподаткування прибутку працівників прикордонних територій у державі, резидентами якої вони є. Більш того, деякі об'єднання працівників прикордонних територій стверджують, що оподаткування у державі постійного проживання у багатьох випадках призведе до більш тяжкого податкового тягаря порівняно з існуючою ситуацією (наприклад, згідно із положеннями угод між Бельгією та Люксембургом або між Данією та Німеччиною).