Цей Закон ґрунтується на визнанні пріоритетів норм міжнародного права, закріплених у Загальній декларації прав людини (1948 рік), Конвенції про права дитини (1989 рік) та інших документах ООН, що визначає загальні правові та організаційні засади виховання дітей та молоді в державах-учасницях СНД та має на меті створення необхідних умов для формування систем виховання дітей та молоді, орієнтованих на розвиток соціально зрілої та творчої особистості.

У цьому Законі використовуються такі терміни та їх визначення:

освіта - процес виховання та навчання на користь особистості, суспільства, держави, що не суперечить загальноприйнятим у державі-учасниці СНД морально-етичним принципам та нормам, орієнтований на збереження, вдосконалення та передачу знань, трансляцію культури новим поколінням з метою забезпечення сталого соціально-економічного та духовного розвитку країни, постійного вдосконалення морального, інтелектуального, естетичного та фізичного стану особистості та суспільства;

виховання - систематичний процес формування та розвитку особистості відповідно до прийнятих у державі-учасниці СНД норм з метою підготовки її до активної участі в суспільному та культурному житті;

виховний процес - діяльність з формування та розвитку особистості відповідно до прийнятих у державі-учасниці СНД програм виховання дітей та молоді;

діти - особи, які не досягли 18 років (повноліття), якщо відповідно до національного законодавства не встановлено інше;

молодь - особи віком від 18 до 29 років, якщо відповідно до національного законодавства не встановлено інше;

програма виховання дітей та молоді - програмний документ, що закріплює основні напрямки виховання дітей та молоді і заходи щодо їх реалізації;

заклад освіти - юридична особа, основною функцією якого є провадження освітньої діяльності.

1. Правове регулювання відносин у сфері виховання дітей та молоді в державі-учасниці СНД засноване на національному законодавстві про освіту, інші закони та нормативно-правові акти, що регламентують виховний процес у державі-учасниці СНД, з урахуванням положень цього Закону та інших міжнародних договорів та угод у цій сфері.

2. Якщо чинним міжнародним договором держави-учасниці СНД встановлені інші правила, ніж ті, що містяться в цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору.

1. Державна політика у сфері виховання дітей та молоді ґрунтується на принципах:

- гуманізму;

- спадкоємності процесу виховання в сім’ї, закладах освіти, інших установах та організаціях, засобах масової комунікації та соціалізації підростаючого покоління, які беруть участь у процесі виховання;

- пріоритету загальнолюдських цінностей, життя та здоров’я людини, вільного розвитку особистості;

- забезпечення умов для формування у дітей та молоді духовно-моральних цінностей, здорового способу життя, виховання громадянськості, патріотизму, відповідальності, працьовитості;

- урахування духовно-моральних цінностей та традицій держави-учасниці СНД для гармонійного розвитку дітей та молоді;

- розвитку та зміцнення партнерства держав-учасниць СНД у сфері виховання дітей та молоді.

2. Державна політика у сфері виховання дітей та молоді спрямована:

- на різнобічний розвиток дітей та молоді, формування навичок самореалізації особистості;

- забезпечення гуманістичного характеру виховання, захист прав дітей та молоді;

- встановлення гармонійних відносин між людиною та суспільством, людиною та природою, людиною та державою;

- виховання у дітей та молоді поваги до своєї держави, батьків, сім’ї та інших членів суспільства;

- виховання патріотів, громадян правової, демократичної, соціальної держави, які поважають права і свободи особистості, мають високу моральність і виявляють національну і релігійну толерантність, поважне ставлення до мов, традицій та культури свого та інших народів;

- підготовку дітей та молоді до свідомого життя в суспільстві на основі принципів взаєморозуміння, миролюбності, терпимості;

- прищеплення дітям та молоді культури міжетнічних відносин.

3. Організаційною основою здійснення політики у сфері виховання дітей та молоді є програми виховання дітей та молоді, що затверджуються урядом держави-учасниці СНД.

4. Заклади освіти з питань виховної діяльності на підставі письмових заяв учнів (їх батьків чи інших законних представників) у позанавчальний час можуть взаємодіяти із зареєстрованими релігійними організаціями.

1. Завданнями виховання дітей та молоді є:

- формування духовно та морально зрілої творчої особистості на основі національних та загальнолюдських цінностей;

- виховання громадянськості, патріотизму та національної самосвідомості особистості;

- підготовка до самостійного життя та праці;

- формування моральної, естетичної та екологічної культури;

- виховання поваги до себе та інших людей, сім’ї, традицій та звичаїв свого народу, культури інших національних спільнот;

- оволодіння цінностями та навичками здорового способу життя;

- формування культури сімейних відносин;

- створення умов для соціалізації, саморозвитку та самореалізації особистості.

2. Держави-учасниці СНД вживають усіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних та освітніх заходів для виконання завдань виховання дітей та молоді.

3. Держави-учасниці СНД вживають також усіх необхідних заходів для того, щоб сприяти фізичній і психологічній реабілітації та соціальній реінтеграції дітей та молоді, які стали жертвами будь-яких видів зневаги, експлуатації та зловживання, тортур, покарання чи збройних конфліктів та інших жорстоких, нелюдських видів поводження, що принижують гідність. Заходи з реабілітації та реінтеграції здійснюються в умовах, що забезпечують здоров’я, самоповагу та гідність дітей та молоді.

1. Міжнародне співробітництво у сфері виховання дітей та молоді здійснюється у рамках міжнародних договорів держави-учасниці СНД, міжнародних і національних проектів та програм, а також договорів фізичних та юридичних осіб, які здійснюють діяльність у цій сфері, з міжнародними організаціями, іноземними фізичними та юридичними особами.

2. Фізичні та юридичні особи, які здійснюють діяльність у сфері виховання дітей та молоді, здійснюють міжнародне співробітництво шляхом:

- встановлення зв’язків з міжнародними організаціями, іноземними фізичними та юридичними особами, які здійснюють діяльність у сфері виховання дітей та молоді, у тому числі щодо обміну технологіями виховання, програмами виховання дітей та молоді, досвідом організації виховного процесу;

- розроблення програм двостороннього та багатостороннього обміну учнями та участі в них;

- запрошення фахівців іноземних держав та напрями фахівців держави-учасниці СНД в іноземні держави для участі у педагогічній, дослідній діяльності у сфері виховання дітей та молоді;

- організації міжнародних конгресів, конференцій, симпозіумів та участі в них, а також у роботі міжнародних організацій та асоціацій.

Система виховання дітей та молоді включає:

- програми виховання дітей та молоді та науково-методичне забезпечення виховання дітей та молоді;

- заклади освіти, які здійснюють навчання та виховання дітей та молоді, інші організації (у тому числі громадські організації та об’єднання), що забезпечують функціонування системи виховання дітей та молоді;

- органи державного управління та місцеві виконавчі органи в межах їх повноважень з управління у сфері виховання дітей та молоді;

- громадські (державно-громадські) організації та об’єднання;

- суб’єкти виховного процесу.

1. Основою для розробки програм виховання дітей та молоді є національна доктрина виховання дітей та молоді або інший документ такого рівня держави-учасниці СНД, в якому визначаються цілі, завдання, зміст виховання дітей та молоді, а також методологічні підходи та загальні вимоги до виховання дітей та молоді з урахуванням їх вікових особливостей.

2. Порядок розробки та організації виконання програм виховання дітей та молоді визначається національним законодавством.

3. Проекти програм виховання дітей та молоді проходять обов’язкову суспільну експертизу, порядок якої визначається нормативно-правовими актами відповідного рівня.

1. Основними завданнями науково-методичного забезпечення виховання дітей та молоді є:

- забезпечення реалізації чинних у державі-учасниці СНД програм виховання дітей та молоді;

- вивчення, аналіз та оцінка результативності виховного процесу та стану методичної роботи, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду;

- інформаційно-методична підтримка впровадження та використання нових виховних технологій.

2. Науково-методичне забезпечення виховання дітей та молоді включає:

- дослідження у сфері виховання дітей та молоді;

- доктрину безперервного виховання дітей та молоді, програму їх безперервного виховання, комплексні програми виховання, програми та плани виховної роботи закладу освіти, плани роботи соціально-педагогічної та психологічної служби закладу освіти, навчальні та методичні посібники, обладнання, засоби виховання;

- технології виховання;

- експериментальну та інноваційну діяльність у сфері виховання.

3. Науково-методичне забезпечення виховання дітей та молоді здійснюється науково-методичними та дослідницькими установами, закладами освіти, навчально-методичними підрозділами органів управління освітою, іншими юридичними та фізичними особами в межах їхньої компетенції.

1. Програми виховання дітей та молоді реалізуються закладами освіти, що спеціалізуються на реалізації програм виховання дітей та молоді, та установами освіти, що реалізують програми основної та додаткової освіти.

2. До закладів освіти, що спеціалізуються на реалізації програм виховання дітей та молоді, належать:

- соціально-педагогічні заклади;

- спеціальні (у тому числі закритого типу) навчально-виховні установи;

- спеціальні (у тому числі закритого типу) лікувально-виховні заклади.

3. До закладів освіти, що реалізують програми основної та додаткової освіти, належать заклади дошкільної, початкової, базової, загальної середньої, спеціальної, професійно-технічної, спеціальної, вищої та післядипломної освіти, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, заклади позашкільної освіти, інші заклади відповідно до національного законодавства.

4. У всіх закладах освіти разом з навчальними програмами реалізуються програми виховання та захисту прав і законних інтересів дітей та молоді, які перебувають у у складних життєвих обставинах, а у разі потреби створюються умови для проживання, харчування, гармонійного розвитку та соціалізації дітей-сиріт та дітей, що залишилися без батьківського піклування.

1. Управління у сфері виховання дітей та молоді має демократичний, державно-суспільний характер.

2. Для координації виховання дітей та молоді, вироблення рекомендацій, удосконалення процесу виховання можуть створюватися спеціальні органи управління у сфері виховання дітей та молоді.

3. Права та обов’язки держави-учасниці СНД, органів державного управління та місцевих виконавчих органів, громадських організацій та об’єднань у сфері управління вихованням дітей та молоді встановлюються Модельним освітнім кодексом для держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, цим Законом, національним законодавством.

Органи державного управління, місцеві виконавчі органи в межах їх повноважень з управління у сфері виховання дітей та молоді:

- забезпечують реалізацію державної політики у сфері виховання дітей та молоді;

- здійснюють управління та державний контроль у сфері виховання дітей та молоді;

- розробляють національну доктрину виховання дітей та молоді;

- організують розробку програм виховання дітей та молоді;

- здійснюють науково-методичне забезпечення виховання дітей та молоді;

- забезпечують функціонування мережі закладів освіти, які здійснюють виховання дітей та молоді;

- організують підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів у сфері виховання дітей та молоді;

- здійснюють інформаційне забезпечення у сфері виховання дітей та молоді;

- здійснюють інші повноваження у сфері виховання дітей та молоді, які визначаються національним законодавством.

1. Громадські (державно-громадські) організації та об’єднання у сфері виховання дітей та молоді створюються та діють відповідно до національного законодавства з метою формування, вираження та захисту інтересів учасників виховного процесу, здійснення громадського контролю у сфері виховання дітей та молоді, проведення громадської експертизи проектів програм виховання всіх рівнів, обміну досвідом

2. До складу громадських (державно-громадських) організацій та об’єднань у сфері виховання дітей та молоді входять представники органів державної влади, освітніх, наукових, професійних, благодійних та інших об'єднань.

3. Для створення громадських (державно-громадських) організацій та об’єднань у сфері виховання дітей та молоді отримання попередньої згоди органів управління у сфері виховання дітей та молоді не потрібно

4. Громадські (державно-громадські) організації та об’єднання у сфері виховання дітей та молоді підлягають реєстрації та діють відповідно до національного законодавства про громадські (державно-громадські) організації та об’єднання з урахуванням положень цього Закону.

5. Громадські (державно-громадські) організації та об’єднання у сфері виховання дітей та молоді будують свою роботу на засадах партнерства та поваги учасників виховного процесу.

6. Рішення, що приймаються громадськими (державно-громадськими) організаціями та об’єднаннями у сфері виховання дітей та молоді, мають рекомендаційний характер.

7. Перелік видів громадських (державно-громадських) організацій та об’єднань у сфері виховання дітей та молоді не є закритим.

1. Органи державної влади можуть залучати громадські (державно-громадські) організації та об’єднання у сфері виховання дітей та молоді за їх згодою про участь у підготовці та реалізації рішень у сфері виховання дітей та молоді (національної доктрини виховання, інших документів), програм виховання дітей та молоді всіх рівнів, у здійсненні науково-методичного забезпечення виховання дітей та молоді.

2. Втручання органів державної влади у діяльність громадських (державно-суспільних) організацій та об’єднань у сфері виховання дітей та молоді в межах виконання ними статутних завдань не допускається.