Держави - учасниці цього Протоколу,

беручи до уваги, що відповідно до принципів, які проголошено в Статуті Організації Об'єднаних Націй, визнання гідності, властивої всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних прав їх, є основою свободи, справедливості й загального миру;

ураховуючи, що Загальна декларація прав людини проголошує, що всі люди народжуються вільними й рівними у своїй гідності й правах і що кожна людина повинна мати всі права та всі свободи, проголошені Декларацією, без будь-якої різниці, як-от: стосовно раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, майнового, станового або іншого стану;

нагадуючи, що в Загальній декларації прав людини та Міжнародних пактах про права людини визнається, що ідеал вільної людської особистості, вільної від страху та злиднів, може бути здійснено, тільки якщо буде створено такі умови, за яких кожний може користуватися цивільними, культурними, економічними, політичними та соціальними правами;

знову підтверджуючи універсальність, неподільність, взаємозалежність і взаємозв'язок усіх прав людини та основних свобод;

нагадуючи, що кожна держава - учасниця Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права (який далі іменується Пакт) зобов'язується в індивідуальному порядку та в рамках міжнародної допомоги й співробітництва, зокрема в економічній і технічній галузях, уживати в максимальних межах наявних ресурсів заходів для того, щоб поступово забезпечити цілковите здійснення прав, які визнаються в Пакті, в усі належні способи, у тому числі, зокрема, уживання законодавчих заходів;

беручи до уваги, що для дальшого досягнення цілей Пакту й виконання його положень було б доцільно надати Комітетові з економічних, соціальних та культурних прав (який далі іменується Комітет) можливість здійснювати функції, передбачені в цьому Протоколі,

домовилися про таке:

1. Держава - учасниця Пакту, яка стає учасницею цього Протоколу, визнає компетенцію Комітету отримувати й розглядати повідомлення, як це передбачено положеннями цього Протоколу.

2. Комітет не приймає жодних повідомлень, якщо вони стосуються держави-учасниці, яка не є учасницею цього Протоколу.

Повідомлення можуть подаватись особами, які перебувають під юрисдикцією держави-учасниці, або групами осіб чи від їхнього імені, які стверджують, що вони є жертвами порушення цією державою-учасницею якогось з економічних, соціальних та культурних прав, викладених у Пакті. Якщо повідомлення подається від імені окремих осіб чи груп осіб, це робиться за їхньою згодою, за винятком тих випадків, коли автор може обґрунтувати свої дії від їхнього імені без такої згоди.

1. Комітет не розглядає повідомлення, поки він не переконається в тому, що всі доступні внутрішні засоби правового захисту було вичерпано. Це правило не діє в тих випадках, коли застосування таких засобів невиправдано затягується.

2. Комітет оголошує повідомлення неприйнятним, коли:

a) його не подано протягом одного року після вичерпання внутрішніх засобів правового захисту, за винятком випадків, коли автор може довести, що було неможливо надіслати повідомлення протягом цього строку;

b) факти, що є предметом повідомлення, мали місце до набрання чинності цим Протоколом для відповідної держави-учасниці, якщо тільки такі факти не продовжували мати місце після цієї дати;

c) це саме питання уже було розглянуте Комітетом або розглядалося чи розглядається відповідно до іншої процедури міжнародного розгляду або врегулювання;

d) воно є не сумісним з положеннями Пакту;

e) воно явно не обґрунтоване чи недостатньо аргументоване або ґрунтується виключно на повідомленнях, які розповсюджуються засобами масової інформації;

f) воно є зловживанням правом на подання повідомлення; або коли

g) воно є анонімним або поданим не в письмовому вигляді.

Комітет може, за необхідності, відмовляти в розгляді повідомлення, якщо воно не свідчить про явне обмеження прав його автора, за винятком тих випадків, коли Комітет уважає, що повідомлення зачіпає серйозне питання загальної значущості.

1. У будь-який момент після отримання повідомлення й до прийняття будь-якого рішення по суті Комітет може звернутися до відповідної держави-учасниці стосовно невідкладного розгляду нею прохання про вживання цією державою-учасницею таких тимчасових заходів захисту, які можуть бути необхідними за виняткових обставин з метою уникнути можливого заподіяння невиправної шкоди жертві або жертвам передбачуваного порушення.

2. Якщо Комітет здійснює своє право відповідно до пункту 1 цієї статті, це не означає, що він ухвалив рішення стосовно прийнятності або суті повідомлення.

1. За винятком тих випадків, коли Комітет уважає повідомлення неприйнятним без згадування відповідної держави-учасниці, Комітет у конфіденційному порядку доводить будь-яке повідомлення, подане йому згідно із цим Протоколом, до відома відповідної держави-учасниці.

2. Держава-учасниця, яка отримала повідомлення, протягом шести місяців подає Комітетові письмові пояснення або заяви, що роз'яснюють це питання, і засоби правового захисту, якщо такі були, які могли бути надані державою-учасницею.

1. Комітет надає свої добрі послуги відповідним сторонам для цілей дружнього врегулювання на основі поваги до зобов'язань, викладених у Пакті.

2. Угода про дружнє врегулювання тягне за собою припинення розгляду повідомлення відповідно до цього Протоколу.

1. Комітет розглядає отримані згідно зі статтею 2 цього Протоколу повідомлення з урахуванням усіх наданих йому матеріалів за умови, що ці матеріали перепроваджені відповідним сторонам.

2. Під час розгляду повідомлень, передбачуваних цим Протоколом, Комітет проводить закриті засідання.

3. Під час розгляду повідомлення згідно із цим Протоколом Комітет може у належних випадках брати до відома відповідні матеріали інших органів, спеціалізованих установ, фондів, програм та механізмів Організації Об'єднаних Націй та інших міжнародних організацій, зокрема регіональних систем захисту прав людини, а також будь-які зауваження або коментарі відповідної держави-учасниці.

4. Під час розгляду повідомлень згідно із цим Протоколом Комітет розглядає доцільність заходів, ужитих державою-учасницею відповідно до частини II Пакту. При цьому Комітет ураховує, що держава-учасниця має право вжити ряд можливих заходів політики для здійснення прав, закріплених у Пакті.

1. Після вивчення повідомлення Комітет перепроваджує свої міркування стосовно повідомлення разом зі своїми рекомендаціями, якщо такі є, відповідним сторонам.

2. Держава-учасниця належним чином розглядає міркування Комітету разом з його рекомендаціями, якщо такі є, і подає Комітетові протягом шести місяців письмову відповідь, у тому числі інформацію про будь-які заходи, ужиті з урахуванням міркувань і рекомендацій Комітету.

3. Комітет може запропонувати державі-учасниці надати додаткову інформацію про будь-які заходи, ужиті державою-учасницею у відповідь на його міркування або рекомендації, якщо такі є, у тому числі, якщо Комітет вважатиме це доречним, у подальших доповідях держави-учасниці, які подаються відповідно до статей 16 й 17 Пакту.

1. Відповідно до цієї статті держава - учасниця цього Протоколу може будь-коли заявити, що вона визнає компетенцію Комітету отримувати й розглядати повідомлення про те, що якась держава-учасниця стверджує, що інша держава-учасниця не виконує своїх зобов'язань за цим Пактом. Повідомлення, передбачувані цією статтею, можуть прийматися та розглядатися лише в тому випадку, якщо вони подані державою-учасницею, яка зробила заяву про визнання для себе компетенції Комітету. Комітет не приймає жодних повідомлень, якщо вони стосуються держави-учасниці, яка не зробила такої заяви. Повідомлення, отримані згідно із цією статтею, розглядаються відповідно до такої процедури:

a) якщо якась держава - учасниця цього Протоколу вважає, що інша держава-учасниця не виконує своїх зобов'язань за Пактом, то вона може письмовим повідомленням довести це питання до відома зазначеної держави-учасниці. Держава-учасниця може також інформувати Комітет стосовно цього питання. Протягом трьох місяців після отримання повідомлення держава, яка його отримує, подає державі, яка надіслала повідомлення, пояснення чи будь-яку іншу заяву в письмовому вигляді з роз'ясненнями із цього питання, де повинне міститись, наскільки це можливо і доцільно, зазначення внутрішніх процедур і засобів правового захисту, які застосовано, застосовуються або доступні стосовно цього питання;

b) якщо питання не вирішене так, щоб воно задовольняло обидві відповідні держави-учасниці, протягом шести місяців після отримання державою, яка отримує, початкового повідомлення, кожна із цих держав має право передати питання до Комітету шляхом повідомлення Комітету й іншої держави;

c) Комітет розглядає передане йому питання тільки після того, як він упевниться, що всі наявні внутрішні засоби правового захисту було застосовано й вичерпано стосовно цього питання. Це правило не діє в тих випадках, коли застосування цих засобів невиправдано затягується;

d) з дотриманням положень підпункту "c" цього пункту Комітет надає свої добрі послуги відповідним державам-учасницям для цілей дружнього врегулювання на основі поваги до зобов'язань, закріплених у Пакті;

e) під час розгляду повідомлень, передбачених цією статтею, Комітет проводить закриті засідання;

f) стосовно будь-якого переданого на його розгляд питання відповідно до підпункту "b" цього пункту Комітет може звернутися до відповідних держав-учасниць, згаданих у підпункті "b", з проханням надати будь-яку інформацію, яка стосується справи;