Ми, учасники Всесвітньої конференції з питань вищої освіти 2009, яка була проведена з 5 по 8 липня 2009 в Штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі, визнаючи незмінну доцільність результатів і декларацію Всесвітньої конференції з питань вищої освіти 1998 року, зважаючи на результати і рекомендації шести регіональних конференцій (Cartagena de Indias, Macau, Дакар, Нове Делі, Бухарест і Каїр), а також обговорення і результати цієї всесвітньої конференції, "Нова динаміка вищої освіти і науки для соціальної зміни і розвитку", приймаємо це комюніке.

Як суспільне благо і стратегічний імператив для всіх рівнів освіти, і як основа для дослідження, інновації і творчості, вища освіта повинна бути справою відповідальності і економічної підтримки усіх урядів. Як підкреслюється в Універсальній декларації прав людини, "вища освіта повинна бути однаково доступною усім на основі заслуг" (Стаття 26, параграф 10).

Теперішній економічний спад розширив розрив у доступі та якості між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, а також всередині країн, що представляє додатковий виклик для країн, в яких доступ вже обмежено.

Ніколи в історії не було так важливо інвестувати у вищу освіту, яка є основною силою для створення інклюзивного та різноманітного суспільства знань, та сприяти дослідженням, інноваціям і творчості.

Минуле десятиліття засвідчує, що вища освіта і дослідження сприяють викоріненню бідності, сталому розвитку і прогресу у напрямку досягнення міжнародно-узгоджених цілях розвитку, які включають Цілі Розвитку Тисячоліття (ЦРТ) і Освіту для усіх (ОДУ). Глобальний освітній порядок денний повинен відображати ці реалії.

1. Вища освіта як суспільне благо є відповідальністю усіх заінтересованих сторін, особливо урядів.

2. Стоячи перед складністю теперішніх і майбутніх глобальних викликів, вища освіта має соціальну відповідальність для покращення нашого розуміння багатогранних проблем, які включають соціальний, економічний, науковий і культурний виміри і нашу здатність відповідати їм. Вона повинна привести суспільство до створення глобальних знань, які б відповідали глобальним викликам, між іншим викликам продовольчої безпеки, зміни клімату, розподілу водних ресурсів, міжкультурного діалогу, запровадження відтворювальних джерел енергії та охорони здоров'я.

3. Заклади вищої освіти, через їх основні функції (дослідження, навчання і послуги громадськості), що здійснюються в контексті інституційної автономії і академічної свободи, повинні збільшити свою міждисциплінарну спрямованість і просувати критичне мислення і активну громадянську позицію. Це сприяло б сталому розвитку, миру, добробуту і реалізації прав людини, зокрема рівності статей.

4. Вища освіта повинна не тільки надавати тверді навички для теперішніх і майбутніх поколінь, але й має також сприяти освіті соціально відповідальних громадян, які прагнуть до створення миру, захисту прав людини і цінностей демократії.

5. Існує потреба в більшій інформації, відкритості і прозорості щодо різних місій і роботи індивідуальних закладів.

6. Автономія - необхідна вимога для здійснення інституційних місій через якість, відповідність, ефективність, прозорість і соціальну відповідальність.

7. За останні десять років, було докладено значних зусиль для поліпшення доступу і забезпечення справедливості (рівності). Ці зусилля повинні докладатись і надалі. Проте, лише тільки доступу не достатньо. Значно більше має бути зроблено. Необхідно докласти зусиль для забезпечення успішності тих, хто навчається.

8. Розширення доступу стало пріоритетом у більшості країн-членів, і збільшення рівня участі у вищій освіті є основною світовою тенденцією. Тим не менше, залишаються великі невідповідності, які є основним джерелом нерівності. Уряди і навчальні заклади повинні заохочувати доступ жінок, їх участь і успішність на усіх рівнях освіти.

9. У розширенні доступу, вища освіта повинна переслідувати одночасно цілі рівності (справедливості), відповідності і якості. Справедливість не є просто справою доступу - ціллю має бути успішна участь і завершення, одночасно забезпечуючи добробут студентів. Це повинно включати відповідну фінансову і освітню підтримку особам з малозабезпечених і маргіналізованих верств населення.

10. Суспільство знань потребує різноманітності у системах вищої освіти, з рядом навчальних закладів, що мають різноманітні повноваження і відповідають різним типам осіб, що навчаються. Крім державних навчальних закладів, важливу роль відіграє приватна вища освіта, що переслідує суспільні цілі.

11. Наша здатність реалізувати цілі Освіти для усіх (ОДУ) залежить від нашою здатності відповідати глобальній нестачі викладачів. Вища освіта повинна підвищувати рівень підготовки викладачів, як до їх працевлаштування, так і під час роботи, забезпечуючи учбовими планами, що надають викладачам можливість надавати студентам знання і навички, яких вони потребують у двадцять першому сторіччі. Це вимагатиме нових підходів, зокрема відкритого і дистанційного навчання (ВДН) та інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ).

12. Підготовка осіб, що здійснюють навчальне планування та проведення досліджень з метою покращення педагогічних підходів, також сприятиме досягненню цілей освіти для усіх.

13. Підходи відкритого і дистанційного навчання і сучасні інформаційно-комунікаційні технології надають можливість розширити доступ до якісної освіти, особливо, коли до Відкритих Освітніх Ресурсів є доступ у багатьох країнах і закладах вищої освіти.

14. Застосування інформаційно-комунікаційних технологій у викладанні і навчанні має великий потенціал для збільшення доступу, підвищення якості і успішності. Для того, щоб гарантувати, що запровадження ІКТ додасть цінності, навчальні заклади і уряди мають працювати разом задля об'єднання досвіду, розробки стратегії і посилення інфраструктури, особливо продуктивності.

15. Заклади вищої освіти повинні інвестувати у підготовку викладачів і штату для виконання нових функцій у системах навчання і викладання, що розвиваються.

16. Більший акцент на такі області як наука, технологія, інженерія і математика, а також суспільні і гуманітарні науки, є актуальним для усіх наших суспільств.

17. Крім відкритого доступу до наукової літератури, необхідно зробити результати наукових досліджень більш доступними через ІКТ.

18. Навчання, що пропонується закладами вищої освіти, повинне як відповідати, так і передбачати соціальні потреби. Це включає просування досліджень для розвитку і використання нових технологій і забезпечення надання технічного і професійно-технічного навчання, бізнес-освіти і програм навчання впродовж життя.

19. Розширення доступу встановлює виклики до якості вищої освіти. Забезпечення якості є актуальною функцією у сучасній вищій освіті, і вона має залучати усі заінтересовані сторони. Якість вимагає як створення систем забезпечення якості, так і зразків оцінювання та і просування культури якості в межах вищих навчальних закладів.

20. Регуляторні механізми та механізми забезпечення якості, що сприяють доступу і створюють умови для завершення навчання, необхідно запровадити для сектора вищої освіти в цілому.

21. Критерії якості мають відображати загальні цілі вищої освіти, зокрема виховання у студентів критичного і незалежного мислення та здатності до навчання впродовж життя. Вони повинні заохочувати інновації і різноманітність. Забезпечення якості вищої освіти вимагає визнання важливості залучення і збереження кваліфікованого, талановитого і відповідального науково-педагогічного штату.

22. Стратегії і інвестиції повинні підтримувати широку різноманітність вищої/після середньої освіти і науки - включаючи, але не обмежуючись університетами - і повинні відповідати потребам, що швидко змінюються, нових і різноманітних осіб, які навчаються.

23. Суспільство знань вимагає зростання диференціювання ролей у системах і закладах вищої освіти, з центрами і мережами дослідницької відмінності, інновацій у навчанні/викладанні і нових підходів до соціального забезпечення.

24. Міжнародна співпраця у вищій освіті повинна бути заснована на солідарності і взаємній повазі, та просуванні гуманістичних цінностей і міжкультурного діалогу. Як такий, вона має заохочуватися, не дивлячись на економічний спад.

25. Заклади вищої освіти у всьому світі мають соціальний обов'язок допомогти покласти край прірві у розвитку, збільшуючи передачу знань через кордони, особливо у напрямку до країн, що розвиваються, і, працюючи над знаходженням спільних рішень, заохочувати кругообіг "мізків" та полегшувати негативний вплив відтоку "мізків".

26. Міжнародні університетські мережі і товариства є частиною цього рішення і допомагають посилити взаєморозуміння і культуру миру.

27. Товариства науковців і викладачів та студентські обміни просувають міжнародну співпрацю. Заохочення більш широко заснованої і збалансованої академічної мобільності має бути інтегрованим у механізми, які гарантують справжню багатосторонню і багатокультурну співпрацю.

28. Товариства повинні сприяти створенню національних можливостей для знань в усіх залучених країнах, забезпечуючи, таким чином, більш різноманітні джерела досліджень і виробництва знань високого рівня якості на регіональному і світовому рівнях.

29. Задля того, щоб глобалізація вищої освіти була корисною усім, важливо забезпечити справедливість у доступі і успішності, просувати якість і поважати культурну різноманітність, а також національний суверенітет.

30. Глобалізація підкреслила потребу у створенні національних систем акредитації і забезпечення якості, разом із просуванням створення між ними мережі.

31. Транскордонна вища освіта може зробити істотний внесок у вищу освіту, за умови, що вона надає якісну освіту, сприяє академічним цінностям, підтримує відповідність і поважає основні принципи діалогу і співпраці, взаємного визнання і поваги прав людини, різноманітності і національного суверенітету.

32. Транскордонна вища освіта може також створити можливості для шахрайських і низькоякісних постачальників вищої освіти, яким необхідно протидіяти. Несправжні постачальники ("ступеневі млини") є серйозною проблемою. Боротьба зі "ступеневими млинами" вимагає багатосторонніх зусиль на національному і міжнародному рівнях.

33. Нова динаміка перетворює ландшафт вищої освіти і науки. Вона закликає до спільної дії і товариств на національному, регіональному і міжнародному рівні, для забезпечення якості і сталості систем вищої освіти у всьому світі - особливо у регіоні Нижньої Сахари в Африці, держав малого острова, що розвиваються, та інших найменш розвинутих країнах. Це повинно також включати Південно-південну і Північно-південно-південну співпрацю.

34. Більша регіональна співпраця бажана в таких областях, як, наприклад, визнання кваліфікацій, забезпечення якості, управління, наука і інновації. Вища освіта має відображати міжнародні, регіональні і національні виміри як у навчанні, так і дослідженні.

35. Враховуючи потребу у збільшеному фінансуванні досліджень і розвитку у багатьох країнах, навчальні заклади мають шукати нових шляхів збільшити дослідження і інновації через багатосторонні державно-приватні товариства заінтересованих сторін, які включають малі і середні підприємства.