Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 8 червня 1949 року на свою тридцять другу сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо часткового перегляду Конвенції 1946 року про оплачувані відпустки морякам, ухваленої Конференцією на її двадцять восьмій сесії, що є частиною дванадцятого пункту порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот сорок дев'ятого року нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією (переглянутою) 1949 року про оплачувані відпустки морякам:

1. Ця Конвенція застосовується до будь-якого морського судна, що має механічний двигун, незалежно від того, чи є воно державною чи приватною власністю, зайнятого перевезенням вантажів або пасажирів з комерційною метою та зареєстрованого на території, щодо якої ця Конвенція є чинною.

2. Державне законодавство визначає, в яких випадках судно має вважатися морським.

3. Ця Конвенція не застосовується до:

a) таких дерев'яних суден примітивної конструкції, як плоскодонки і джонки;

b) суден, що використовуються для рибної ловлі та для операцій, безпосередньо з нею пов'язаних або для полювання на тюленя чи інших аналогічних промислів;

c) суден, що плавають у гирлах рік.

4. Державним законодавством або колективними договорами може бути передбачено вилучення суден тоннажністю менше ніж 200 брутто-реєстрових тонн із застосування положень цієї Конвенції.

1. Ця Конвенція стосується всіх осіб, зайнятих на будь-якій посаді на борту судна, за винятком:

a) лоцмана, який не входить до складу екіпажу;

b) лікаря, який не входить до складу екіпажу;

c) медичного персоналу, котрий займається тільки доглядом за хворими, та санітарного персоналу, що не входить до складу екіпажу;

d) осіб, які працюють тільки на свій власний рахунок або отримують винагороду тільки у вигляді частки прибутку чи виручки;

e) осіб, які не отримують винагороду за свої послуги або отримують лише номінальний оклад чи номінальну заробітну плату;

f) осіб, які перебувають на борту на службі не у судновласника, а в іншого роботодавця, за винятком радистів-офіцерів або службовців радіотелеграфних компаній;

g) вантажників, які супроводжують судно і не входять до складу екіпажу;

h) осіб, зайнятих на китобійних суднах, на плавучих заводах або зайнятих іншим чином з метою китобійного промислу або з іншою такою метою відповідно до умов, передбачених положеннями особливої колективної угоди про китобійний промисел або іншої аналогічної угоди, яка укладена організацією моряків і визначає розмір заробітної плати, тривалість робочого часу та інші умови праці;

i) осіб, зайнятих у порту, які звичайно не зайняті роботою в морі.

2. Компетентні органи влади можуть після консультації з заінтересованими організаціями судновласників і моряків вилучити зі сфери чинності цієї Конвенції капітанів, старших офіцерів і головних механіків, які на підставі державного законодавства або колективних договорів користуються такими умовами праці, які є не менш сприятливими стосовно щорічної відпустки, ніж ті, що визначаються цією Конвенцією.

1. Кожна особа, до якої застосовується Конвенція, після дванадцяти місяців безперервної роботи має право на щорічну оплачувану відпустку, тривалість якої становить:

a) для капітанів, офіцерів і радистів (офіцерів і рядових) - не менш ніж вісімнадцять робочих днів за кожний рік роботи;

b) для інших членів команди - не менш ніж дванадцять робочих днів за кожний рік роботи.

2. Особа, яка безперервно працювала не менш ніж шість місяців, залишаючи службу, дістає право на відпустку тривалістю півтора робочих дні за кожний повний місяць роботи - для капітана, офіцера, радиста-офіцера або радиста, і на відпустку тривалістю один робочий день за кожний повний місяць роботи - для інших членів команди.

3. Особа, звільнена не з власної вини до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи, отримує, залишаючи цю службу, право на відпустку тривалістю півтора робочих дні за кожний повний місяць роботи - для капітана, офіцера, радиста-офіцера або радиста і на відпустку тривалістю один день за кожний повний місяць роботи - для інших членів команди.

4. З метою визначення терміну для отримання відпустки:

a) робота, не передбачена під час найму, зараховується до безперервної роботи;

b) короткі перерви в роботі, які сталися не внаслідок дій і не з вини особи, найнятої на роботу, і які не перевищують загалом шести тижнів протягом будь-яких дванадцяти місяців, не повинні вважатись такими, що порушують безперевність попередніх і наступних періодів роботи;

c) безперервність роботи не вважається порушеною будь-якими змінами в керівництві або праві власності на судно чи судна, на яких працює дана особа.

5. Щорічна оплачувана відпустка не охоплює:

a) свята, встановлені державою або звичаями;

b) перерви в роботі через хворобу або травму.

6. Державне законодавство або колективні договори можуть передбачати розподіл на частини щорічної відпустки, яка надається відповідно до цієї Конвенції, або об'єднання такої відпустки, яка належить за один рік, з відпусткою за наступний рік.

7. Державне законодавство або колективні договори можуть, за вкрай виняткових обставин, коли цього вимагає служба, передбачати грошове відшкодування за щорічну відпустку, котра належить відповідно до цієї Конвенції, принаймні еквівалентне винагороді, про яку йдеться в статті 5.

1. Коли настає час щорічної відпустки, вона надається за взаємною згодою при першій же нагоді, яку допускають вимоги служби.

2. Від жодної особи не можна вимагати, без її на те згоди, взяти належну їй відпустку в порту, який не розташований на тій території, де ця особа наймалася на роботу, або не на території країни її постійного проживання. З урахуванням цього положення відпустка надається в порту, визначеному державним законодавством або колективною угодою.

1. Кожна особа, яка йде у відпустку на підставі статті 3 цієї Конвенції, отримує протягом всього часу відпустки свою звичайну винагороду.

2. Звичайна винагорода, що виплачується на підставі попереднього параграфа, до якої можуть входити відповідні добові, обчислюється згідно з вимогами державного законодавства або колективного договору.

З урахуванням положень параграфа 7 статті 3 будь-яка угода про скасування права на щорічну оплачувану відпустку або про відмову від такої відпустки є недійсною.