Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці і зібралася 19 травня 1925 року на свою 7-у сесію,

постановивши прийняти ряд пропозицій щодо рівноправності громадян країни та іноземців в галузі відшкодування працівникам під час нещасних випадків, що є другим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форму міжнародної конвенції,

ухвалює цього п'ятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот двадцять п'ятого року нижченаведену конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1925 року про рівноправність в галузі відшкодування під час нещасних випадків і яка підлягає ратифікації членами Міжнародної організації праці відповідно до положень Статуту Міжнародної організації праці:

1. Кожний член Міжнародної організації праці, який ратифікував цю Конвенцію, зобов'язується надати громадянам будь-якого іншого члена Організації, який ратифікував цю Конвенцію, потерпілим від нещасних випадків на виробництві, що сталися на його території, або їхнім утриманцям права на відшкодування однакові з тими, що передбачені для його власних громадян.

2. Ця рівноправність забезпечується стосовно іноземних працівників та їхніх утриманців незалежно від їхнього місця проживання. Щодо виплати, яку, в силу цього принципу, член Організації або його громадяни мають зробити поза територією цього члена, відповідні заходи встановлюються, в разі необхідності, за особливою угодою між заінтересованими членами Організації.

Заінтересовані члени Організації можуть укладати особливі угоди, які передбачають, що порядок відшкодування за нещасні випадки на виробництві, що сталися з працівниками, які працюють тимчасово або з перервами на території одного з членів Організації, для підприємства, розташованого на території іншого члена, визначається законами цього останнього.

Члени Організації, які ратифікують цю Конвенцію і ще не мають системи відшкодування працівникам під час нещасних випадків на виробництві у вигляді страхування або іншої системи, зобов'язуються заснувати таку систему протягом трьох років з дати ратифікації ними цієї Конвенції.

Члени Організації, які ратифікують цю Конвенцію, зобов'язуються взаємно допомагати один одному з метою полегшення її застосування і виконання правових норм і постанов, які регулюють у їхніх відповідних країнах відшкодування за нещасні випадки на виробництві, а також сповіщати про всі зміни, які вносяться у чинні в цій галузі закони та постанови, Міжнародне бюро праці, яке, в свою чергу, сповіщатиме про це інших заінтересованих членів Організації.