Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 6 жовтня 1936 року на свою двадцять першу сесію,

постановивши ухвалити ряд пропозицій стосовно зобов'язань судновласників у разі хвороби, травми або смерті моряків, що є частиною другого пункту порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять четвертого дня жовтня місяця тисяча дев'ятсот тридцять шостого року нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією 1936 року про зобов'язання судновласників у разі хвороби або травми у моряків:

1. Ця Конвенція застосовується до всіх осіб, що працюють на борту будь-якого судна, за винятком військових суден, котре зареєстроване на території, щодо якої ця Конвенція чинна, і, як правило, використовується для морського судноплавства.

2. Будь-який член Міжнародної організації праці може передбачати у своєму національному законодавстві та правилах такі винятки, які він вважає потрібними стосовно:

a) осіб, які працюють на борту:

i) суден, які перебувають у розпорядженні державних органів і не призначені для торговельних операцій;

ii) риболовних суден прибережного плавання;

iii) суден тоннажністю менше, ніж двадцять п'ять брутто-реєстрових тонн;

iv) дерев'яних суден примітивної конструкції, таких як плоскодонки і джонки;

b) осіб, які працюють на борту і найняті не судновласниками, а іншими роботодавцями;

c) осіб, які працюють тільки у портах на ремонті, чистці, навантаженні або розвантаженні суден;

d) членів сім'ї судновласника;

e) лоцманів.

Судновласник несе зобов'язання у разі:

a) хвороб і травм, які виникли в період між датою початку роботи відповідно до трудового договору і датою закінчення строку найму;

b) смерті, яка сталася через таку хворобу або травму.

2. Проте національне законодавство та правила можуть передбачати винятки у разі:

a) травми, яка не пов'язана зі службою на судні;

b) травм або хвороб, спричинених навмисною дією, свідомою недбалістю або проступком захворілої, травмованої чи померлої особи;

c) хвороб або фізичної неповноцінності, свідомо прихованих на момент зарахування на службу.

3. Національне законодавство та правила можуть передбачати, що судновласники не є відповідальними за хворобу або смерть, безпосередньо спричинену хворобою, якщо особа, яка поступила на службу, відмовилася пройти медичний огляд на момент зарахування на службу.

З метою застосування цієї Конвенції медична допомога і підтримка, яка надається за рахунок судновласника, передбачає:

a) медичний догляд і надання достатньої кількості якісних медикаментів та інших лікувальних засобів;

b) харчування та проживання.

1. Судновласник несе витрати з надання допомоги аж до одужання захворілого чи травмованого або до моменту, коли буде встановлено, що хвороба або втрата працездатності через травми є постійною.

2. При цьому національне законодавство та правила можуть передбачати, що надання допомоги за рахунок судновласника може бути обмежено періодом часу, не меншим, ніж шістнадцять тижнів з дати нещасного випадку, який спричинив травму, або початку хвороби.

3. Крім того, якщо на території, де зареєстровано певне судно, для моряків встановлено обов'язкове страхування на випадок хвороби або травми чи поширюється система відшкодування постраждалим від нещасних випадків на виробництві, національне законодавство та правила можуть передбачати:

a) що зобов'язання судновласника відносно захворілої або травмованої особи закінчуються з моменту, коли на підставі системи страхування або відшкодування ця особа дістає право на медичний догляд;

b) що зобов'язання судновласника закінчуються з моменту, встановленого законом для надання медичного догляду на підставі системи страхування або відшкодування одержувачам, на яких поширюється така система, навіть якщо захворіла або постраждала особа не охоплена такою системою, за умови, що цю особу не вилучено з-під дії системи на підставі якихось обмежень, котрі стосуються, зокрема, іноземних працівників або працівників, які не проживають на території, де зареєстровано судно.

1. Якщо хвороба або травма призвели до втрати працездатності, судновласник виплачує:

a) заробітну плату в повному розмірі за весь час перебування захворілої або травмованої особи на борту;

b) якщо захворіла чи травмована особа мають утриманців - заробітну плату у повному або частковому розмірі відповідно до національних законів чи постанов, з дати списання на берег аж до одужання або до моменту, коли буде встановлено, що хвороба або втрата працездатності є постійними.

2. Національне законодавство та правила, проте, можуть обмежити зобов'язання судновласників щодо виплати заробітної плати у повному або частковому розмірі списаній на берег особі періодом часу не меншим, ніж шістнадцять тижнів з дати виникнення нещасного випадку, який спричинив травму, або від початку хвороби.

3. Якщо на території, де зареєстровано судно, для моряків встановлено систему страхування на випадок хвороби або травми чи систему відшкодування постраждалим від нещасних випадків на роботі, національне законодавство та правила можуть передбачати:

a) що зобов'язання судновласника стосовно захворілої або травмованої особи закінчуються з моменту, коли на підставі системи страхування або відшкодування ця особа дістає право на грошову допомогу;

b) що зобов'язання судновласника закінчуються з моменту, коли національним законодавством та правилами встановлюється виплата грошової допомоги на підставі системи страхування або відшкодування одержувачам, на яких поширюється дія цієї системи, за умови, що дану особу не вилучено з-під дії системи на підставі якихось обмежень, котрі стосуються, зокрема, іноземних працівників або працівників, які не проживають на тій території, де зареєстровано судно.

1. Судновласник несе витрати, потрібні для повернення на батьківщину захворілого або травмованого моряка.

2. Портом, куди має бути повернено захворілу або травмовану через нещасний випадок особу, вважається: