Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана Адміністративною радою Міжнародного бюро праці і зібралася в Женеві 19 травня 1925 року на свою 7-му сесію,

постановивши ухвалити ряд пропозицій про нічну роботу в пекарнях, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форму міжнародної конвенції,

ухвалює цього восьмого дня червня місяця тисяча дев'ятсот двадцять п'ятого року нижченаведену конвенцію, яка називатиметься Конвенцією 1925 року про нічну роботу в пекарнях і яка підлягає ратифікації членами Міжнародної організації праці відповідно до положень Статуту Міжнародної організації праці:

1. За винятком випадків, окремо передбачених у положеннях цієї Конвенції, нічна робота по випіканню хліба, кондитерських виробів та інших таких борошняних продуктів забороняється.

2. Ця заборона стосується всіх осіб, як роботодавців, так і працівників, зайнятих на виробництві такого роду; вона не стосується, однак, домашнього випікання хлібопродуктів членами однієї і тієї ж родини для свого особистого споживання.

3. Ця Конвенція не застосовується до оптового виробництва печива. Після консультації з відповідними організаціями роботодавців і працівників кожний член Міжнародної організації праці може визначити, до яких продуктів можна застосувати термін "печиво" в цілях цієї Конвенції.

В цілях застосування цієї Конвенції термін "ніч" означає період тривалістю принаймні сім послідовних годин. Початок і кінець цього періоду визначають компетентні органи влади кожної країни після консультації з відповідними організаціями роботодавців і працівників; цей період охоплює проміжок часу між одинадцятою годиною вечора та п'ятою годиною ранку. Якщо це виправдано місцевими умовами (клімат і пора року) або за погодженням з відповідними організаціями роботодавців і працівників, проміжок часу між одинадцятою годиною вечора та п'ятою годиною ранку може бути замінено проміжком часу між десятою годиною вечора та четвертою годиною ранку.

Після консультації з відповідними організаціями роботодавців і працівників компетентні органи влади кожної країни можуть встановити такі винятки з положень статті 1:

a) винятки постійного характеру, потрібні для виконання підготовчої чи додаткової роботи, оскільки вона неминуче має виконуватись поза нормальним робочим часом за умови, однак, що кількість осіб, зайнятих виконанням цієї роботи, буде суворо обмежена і не охоплюватиме підлітків до вісімнадцяти років;

b) винятки постійного характеру, потрібні для забезпечення потреб, що випливають з особливих умов хлібопекарського виробництва в тропічних країнах;

c) винятки постійного характеру, потрібні для забезпечення щотижневого відпочинку;

d) тимчасові винятки, потрібні підприємствам для того, щоб упоратися з надзвичайним навантаженням у роботі або щоб забезпечити потреби країни.