Совет Безопасности,

ссылаясь на резолюцию 1373 (2001) от 28 сентября 2001 года, резолюцию 1456 (2003) от 20 января 2003 года, резолюцию 1535 (2004) от 26 марта 2004 года, резолюцию 1624 (2005) от 14 сентября 2005 года, а также свои другие резолюции, касающиеся угроз для международного мира и безопасности, создаваемых актами терроризма,

вновь подтверждая, что терроризм во всех его формах и проявлениях представляет собой одну из самых серьезных угроз для мира и безопасности,

приветствуя принятие Генеральной Ассамблеей Глобальной контртеррористической стратегии Организации Объединенных Наций (A/60/288) и создание Целевой группы по осуществлению контртеррористических мероприятий для обеспечения общей координации и согласованности усилий Организации Объединенных Наций по борьбе с терроризмом,

напоминая государствам, что они должны обеспечивать, чтобы любые меры, принимаемые в целях борьбы с терроризмом, соответствовали всем их обязательствам согласно международному праву, и что им следует принимать такие меры в соответствии с международным правом, в частности международными стандартами в области прав человека, беженским правом и гуманитарным правом,

выражая признательность государствам-членам за их сотрудничество с Контртеррористическим комитетом и призывая всех их продолжать всецело сотрудничать с Комитетом,

1. постановляет продлить первоначальный период, упомянутый в пункте 2 резолюции 1535 (2004), до 31 марта 2008 года;

2. просит Директора-исполнителя Исполнительного директората Контртеррористического комитета в течение 60 дней с момента принятия настоящей резолюции и в консультации с членами Совета рекомендовать такие изменения, какие он считает целесообразными, к организационному плану, упомянутому в пункте 4 резолюции 1535 (2004), и представить их Контртеррористическому комитету на рассмотрение и утверждение до истечения периода, упомянутого в пункте 1 настоящей резолюции;

3. постановляет продолжать активно заниматься этим вопросом.

Будь-яке порушення положень цієї Конвенції тягне за собою застосування до винного в країні, у якій порушення було вчинено, передбачених законодавством цієї країни санкцій.

У тих випадках, коли неможливо встановити, на якій території сталося порушення, вважається, що воно сталося на території Договірної Сторони, де воно було виявлено.

1. Кожна Договірна Сторона має право тимчасово або остаточно позбавляти права користування постановами цієї Конвенції будь-яку особу, винну в серйозному порушенні митних законів або правил, застосовуваних при міжнародному перевезенні вантажів.

2. Про таке позбавлення права негайно повідомляється митним органам Договірної Сторони, на території якої дана особа перебуває або має постійне місцеперебування, а також гарантійному(им) об'єднанню(ям) у країні, у якій вчинено порушення.

У випадках, коли операції МДП визнано в інших відношеннях правильно виконаними:

1. Договірні Сторони не звертають уваги на незначні розбіжності, що стосуються дотримання передбачених термінів або маршрутів.

2. Точно такі ж розбіжності між відомостями, наведеними у вантажному маніфесті книжки МДП, і вмістом дорожнього транспортного засобу, состава транспортних засобів або контейнера не розглядаються як порушення цієї Конвенції власником книжки МДП, якщо наведено такий, що задовільняє компетентні органи, доказ того, що ці розбіжності не є наслідком помилок, допущених навмисно або через недбайливість при вантаженні або відправленні вантажу або при складанні вказаного маніфесту.

Митні органи країни відправлення і країни призначення не вважають власника книжки МДП відповідальним за розбіжності, що можуть бути встановлені в цих країнах, якщо ці розбіжності стосуються відповідно до митних режимів, що застосовувалися до або після операції МДП і до яких власник зазначеної книжки не мав жодного відношення.

Якщо митні органи визнають достатніми докази того, що вантаж, зазначений у маніфесті книжки МДП, загинув або безповоротно втрачений в результаті дорожньо-транспортної пригоди або при обставинах, викликаних нездоланною силою, або що недостача є результатом причин, властивих вантажу, то вони звільняють від сплати звичайно належних мита і зборів.

Після одержання запиту Договірної Сторони з викладенням відповідних причин компетентні органи Договірних Сторін, заінтересованих у даній операції МДП, надають їй усі наявні в них відомості, необхідні для застосування положень вищенаведених статей 39, 40, 41.

У пояснювальних записках, наведених у додатках 6 і 7 (частина III), дається тлумачення деяких положень цієї Конвенції і додатків до неї. В них описано також деякі види рекомендованої практики.

Кожна Договірна Сторона надає заінтересованим гарантійним об'єднанням пільги щодо:

a) переказу валюти, необхідної для сплати сум, що їх позичають компетентні органи Договірних Сторін відповідно до статті 8 Конвенції, та

b) переказу валюти, необхідної для оплати бланків книжки МДП, що надсилаються гарантійним об'єднанням іноземними об'єднаннями, які є кореспондентами, або міжнародними організаціями.

Кожна Договірна Сторона публікує список митниць місця відправлення, проміжних митниць і митниць місця призначення, що вона призначає для проведення операцій МДП. Договірні Сторони країн, території яких прилягають одна до одної, консультуватимуться для визначення за обопільною згодою відповідних прикордонних митниць і годин їх роботи.

1. Виконання співробітниками митниць формальностей, зазначених у цій Конвенції, не дає права вимагати оплати зборів, за винятком тих випадків, коли ці формальності провадяться не у дні та години і не в місцях, що звичайно передбачаються для їхнього провадження.

2. Договірні Сторони вживатимуть всіх залежних від них заходів для полегшення митних операцій, пов'язаних з вантажами, що швидко псуються.

1. Положення цієї Конвенції не є перешкодою ні для застосування обмежень і контролю, що випливають з національних правил і основаних на міркуваннях суспільної моралі, громадської безпеки, охорони здоров'я або гігієни, чи на міркуваннях ветеринарного або фітопатологічного порядку, ні для стягнення належних на підставі цих правил зборів.

2. Положення цієї Конвенції не перешкоджають застосуванню інших національних або міжнародних положень, що регламентують перевезення.

Жодне з постанов цієї Конвенції не виключає права Договірних Сторін, що утворюють митний або економічний союз, застосовувати особливі правила щодо перевезень, місцем відправлення або призначення яких є їхні території, або здійснюваних транзитом через їхні території, за умови, що такі правила не обмежують пільг, які передбачаються цією Конвенцією.

Положення цієї Конвенції не перешкоджають застосуванню великих пільг, що Договірні Сторони надають чи побажають надати або на підставі односторонніх положень, або відповідно до двосторонніх або багатосторонніх угод, за умови, що такі пільги не перешкоджають застосуванню положень цієї Конвенції і, зокрема, проведенню операцій МДП.

Договірні Сторони обмінюються, при наявності відповідного прохання, інформацією, необхідною для застосування положень цієї Конвенції, зокрема відомостями, що стосуються допущення дорожніх транспортних засобів або контейнерів, а також технічних характеристик їхньої конструкції.

Додатки до цієї Конвенції є невід'ємною частиною Конвенції.

Підписання, ратифікація, прийняття, затвердження та приєднання

1. Усі держави-члени Організації Об'єднаних Націй, або члени будь-якої спеціалізованої установи чи Міжнародного агентства по атомній енергії, або учасники Статуту Міжнародного Суду, а також будь-яка інша держава, запрошена Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй, можуть стати Договірними Сторонами цієї Конвенції:

a) шляхом її підписання без застереження про ратифікацію, прийняття або затвердження;

b) шляхом здавання на зберігання документа про ратифікацію, прийняття або затвердження після її підписання з застереженням про ратифікацію, прийняття або затвердження;

c) шляхом здавання на зберігання документа про приєднання.

2. Ця Конвенція відкрита для підписання державами, зазначеними в пункті 1 цієї статті, у Відділенні Організації Об'єднаних Націй у Женеві з 1 січня 1976 року до 31 грудня 1976 року включно. Після цієї дати вона буде відкрита для приєднання до неї.

3. Митні або економічні союзи можуть також, відповідно до положень пунктів 1 і 2 цієї статті, стати Договірними Сторонами цієї Конвенції одночасно з усіма їхніми державами-членами або в будь-який час після того, як усі їхні держави-члени стануть Договірними Сторонами цієї Конвенції. Однак ці союзи не мають права голосу.

4. Документи про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання здаються на збереження Генеральному Секретареві Організації Об'єднаних Націй.

Набуття чинності

1. Ця Конвенція набуває чинності після закінчення шести місяців з того дня, коли п'ять з числа держав, згаданих у пункті 1 статті 52, підпишуть неї без застереження про ратифікацію, прийняття або твердження або здадуть на зберігання свої документи про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання.

2. Після того як п'ять з числа держав, згаданих у пункті 1 статті 52, підпишуть її без застереження про ратифікацію, прийняття або затвердження або здадуть на зберігання свої документи про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання, ця Конвенція набуває чинності для всіх наступних сторін, що домовляються, після закінчення шести місяців із дня здачі ними на зберігання своїх документів про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання.

3. Будь-який документ про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання, зданий на зберігання після набрання чинності поправки до цієї Конвенції, вважається таким, що стосується зміненого тексту цієї Конвенції.

4. Будь-який такий документ, зданий на зберігання після прийняття поправки, але до набрання ними чинності, вважається такою, що стосується зміненого тексту цієї Конвенції з дня набрання чинності цього виправлення.

Денонсація

1. Кожна Договірна Сторона може денонсувати цю Конвенцію за допомогою нотифікації, адресованої Генеральному Секретареві Організації Об'єднаних Націй.

2. Денонсація набуває чинності після закінчення п'ятнадцяти місяців з дня одержання Генеральним Секретарем цієї нотифікації.

3. Дійсність книжок МДП, прийнятих для оформлення митницею країни відправлення до терміну набрання чинності денонсації, не зачіпається цією денонсацією, і гарантія гарантійних об'єднань залишається чинною відповідно до умов цієї Конвенції.

Припинення дії

Якщо після набуття чинності цієї Конвенції число держав, що є Договірними Сторонами, складе менше п'яти протягом якого-небудь періоду наступних дванадцяти місяців, ця Конвенція втрачає чинність після закінчення зазначеного вище періоду в дванадцять місяців.

Припинення дії Конвенції МДП 1959 року

1. З моменту набуття цією Конвенцією чинності скасовується і замінюється у відносинах між Договірними Сторонами цієї Конвенції МДП 1959 року.

2. Свідоцтва про допущення, видані стосовно дорожніх транспортних засобів і контейнерів відповідно до умов Конвенції МДП 1959 року, приймаються Договірними Сторонами цієї Конвенції протягом терміну їхньої дії або будь-якого продовження його для перевезення вантажів під митними печатками і пломбами за умови, що такі транспортні засоби і контейнери як і раніше відповідають вимогам, відповідно до яких вони були спочатку допущені до перевезень.

Вирішення спорів

1. Будь-який спір між двома або більше Договірними Сторонами щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції має бути, по можливості, розв'язаний шляхом переговорів між Сторонами, у яких виникли спори, або іншими засобами врегулювання.

2. Будь-який спір між двома або більше Договірними Сторонами щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції, який не можна розв'язати способами, передбаченими в пункті 1 цієї статті, передається за проханням однієї із Сторін до арбітражного суду, що складається таким чином: кожний учасник спору призначає арбітра, арбітри призначають іншого арбітра, який стає головою. Якщо після закінчення трьох місяців з дня одержання прохання один з учасників не призначив арбітра або арбітри не могли обрати голову, будь-яка із Сторін може звернутися до Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй з проханням призначити арбітра або голову арбітражного суду.

3. Рішення арбітражного суду, призначеного відповідно до положень пункту 2, має обов'язкову чинність для Сторін, між якими виник спір.

4. Арбітражний суд установлює свої правила процедури.

5. Рішення арбітражного суду приймаються більшістю голосів.

6. Будь-які розбіжності, що можуть виникнути між Сторонами, що сперечаються, стосовно тлумачення і виконання арбітражного рішення, можуть бути передані кожній зі Сторін на розгляд арбітражного суду, що виніс це рішення.

Застереження

1. Кожна держава може в момент підписання або ратифікації цієї Конвенції або приєднання до неї заявити, що вона не вважає себе зв'язаною пунктами 2 - 6 статті 57 цієї Конвенції. Інші Договірні Сторони не будуть зв'язані цими пунктами відносно будь-якої Договірної Сторони, що зробила таке застереження.

2. Кожна Договірна Сторона, що зробила застереження відповідно до пункту 1 цієї статті, може в будь-який час забрати це застереження назад шляхом нотифікації, адресованої Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй.

3. За винятком застережень, передбачених у пункті 1 цієї статті, жодні інші застереження до цієї Конвенції не допускаються.

Процедура внесення виправлень у дійсну Конвенцію

1. Виправлення до цієї Конвенції, в тому числі у додатки до неї, можуть вноситися за пропозицією будь-якої Договірної Сторони відповідно до процедури, встановленої в цій статті.

2. Будь-яке запропоноване виправлення до цієї Конвенції розглядається Адміністративним комітетом, що складається з усіх Договірних Сторін, відповідно до правил процедури, викладених у додатку 8. Будь-яке виправлення, розглянуте або розроблене на сесії Адміністративного комітету і схвалене Комітетом більшості у дві третини присутніх і голосуючих, направляється Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй Договірним Сторонам для прийняття.

3. За винятком випадків, передбачених у статті 60, будь-яке запропоноване виправлення, розіслане відповідно до попереднього пункту, набуває чинності для всіх Договірних Сторін через три місяці після закінчення дванадцятимісячного періоду після дати повідомлення про запропоноване виправлення, якщо протягом цього терміну Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй не одержав від якої-небудь держави, що є Договірною Стороною, жодних заперечень проти запропонованого виправлення.

4. У випадку заперечення проти запропонованого виправлення, поданого відповідно до положень пункту 3 цієї статті, виправлення вважається не прийнятим і у зв'язку з ним не вживається жодних заходів.

Особлива процедура внесення поправок до додатків 1, 2, 3, 4, 5, 6 і 7

1. Будь-яке запропоноване виправлення до додатків 1, 2, 3, 4, 5, 6 і 7, розглянуте відповідно до пунктів 1, і 2 статті 59, набуває чинності в термін, встановлений Адміністративним комітетом під час її прийняття, якщо до більш раннього терміну, встановленого Адміністративним комітетом у той же час, одна п'ята або п'ять держав, що є Договірними Сторонами, до того ж до уваги береться менша з цих двох цифр, не повідомляють Генерального Секретаря Організації Об'єднаних Націй про те, що вони заперечують проти виправлення. Визначення Адміністративним комітетом термінів, що зазначаються у цьому пункті, здійснюється більшістю у дві третини присутніх і голосуючих.

2. При набутті чинності будь-яке виправлення, прийняте відповідно до процедури, викладеної вище в пункті 1, замінює для всіх Договірних Сторін будь-яке попереднє положення, до якого стосується це виправлення.

Пропозиції, повідомлення і заперечення

Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй інформує всі Договірні Сторони та всі держави, що згадуються в пункті 1 статті 52 цієї Конвенції, про всі пропозиції, повідомлення або заперечення, зроблені відповідно до вищенаведених статей 59 і 60, і про термін набуття чинності кожного виправлення.

Конференція по перегляду

1. Будь-яка держава, що є Договірною Стороною, може шляхом повідомлення Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй просити скликати конференцію з метою перегляду цієї Конвенції.

2. Конференція по перегляду, на яку запрошуються всі Договірні Сторони та всі держави, зазначені в пункті 1 статті 52, скликається Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй, якщо протягом шести місяців після дати повідомлення Генеральним секретарем щонайменше як чверть держав, що є Договірними Сторонами, інформують його про свою згоду з цим проханням.

3. Конференція з перегляду, на яку запрошуються всі Договірні Сторони та всі держави, зазначені в пункті 1 статті 52, скликається також Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй після одержання такого прохання від Адміністративного комітету. Адміністративний комітет приймає рішення про те, чи слід звернутися з таким проханням, більшістю присутніх і голосуючих у Комітеті.

4. Якщо відповідно до пунктів 1 і 3 цієї статті скликається конференція, Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй повідомляє про це всім Договірним Сторонам і звертається до них з проханням подати йому в тримісячний термін пропозиції, розгляд яких на конференції вони вважають бажаним. Щонайменше за три місяці до відкриття конференції Генеральний секретар повідомляє всім Договірним Сторонам попередній порядок денний конференції, а також текст цих пропозицій.

Повідомлення

Крім повідомлень і сповіщень, передбачених у статтях 61 і 62, Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй сповіщає всі держави, зазначені в статті 52:

a) про підписання, ратифікацію, прийняття, затвердження та приєднання відповідно до статті 52;

b) про дати вступу в силу цієї Конвенції відповідно до статті 53;

c) про денонсації відповідно до статті 54;

d) про припинення дії цієї Конвенції відповідно до статті 55;

e) про застереження, зроблені відповідно до статті 58.

Автентичний текст

Після 31 грудня 1976 року оригінал цієї Конвенції здається на зберігання Генеральному секретареві Організації об'єднаних Націй, який надсилає належним чином засвідчені копії кожній з Договірних Сторін і кожній, із держав, зазначених у пункті 1 статті 52, що не є Договірними Сторонами.

На завдання чого ті, що нижчі підписалися, належним чином на те уповноважені, підписали цю Конвенцію.

Вчинено у Женеві 14 листопада 1975 року в одному примірнику англійською, російською та французькою мовами, причому всі три тексти є рівно автентичними.

1. Видача: Книжка МДП видається в країні відправлення або в тій країні, де власник знаходиться або має постійне місцеперебування.

2. Мова: Книжка МДП друкується французькою мовою, за винятком лицьового боку обкладинки, рубрики якої друкуються також англійською мовою "Правила користування книжкою МДП" відтворюються англійською мовою на сторінці 3 цієї обкладинки. Крім того, можуть бути додані сторінки з перекладом друкованого тексту на інші мови.

3. Термін дії: Книжка МДП дійсна до завершення операції МДП у митниці місця призначення, якщо вона оформлена в митниці місця відправлення на термін, встановлений об'єднанням, що видає документ (рубрика 1 лицьового боку обкладинки і рубрика 4 відривних листків).

4. Число книжок: Для складу транспортних засобів (зчеплені транспортні засоби) або для деяких контейнерів, занурених або на один транспортний засіб, або на склад транспортних засобів, видається одна книжка МДП (див. також пункт 10 "d").

5. Число митниць місця відправлення та місця призначення: Маршрути перевезень із застосуванням книжки МДП можуть проходити через декілька митниць місця відправлення і призначення; однак, якщо немає особливого дозволу:

a) митниці місця відправлення повинні знаходитися в одній і тій же країні;

b) митниці місця призначення можуть знаходитися не більше чим у двох країнах,

c) загальне число митниць місць відправлення і призначення не може перевищувати чотирьох (див. також нижче пункт 10 "e").

6. Число аркушів: Якщо маршрут перевезення проходить тільки через одну митницю місця відправлення та одну митницю місця призначення, то в книжці МДП повинно бути щонайменше 2 листи для країни відправлення, 3 листи для країни призначення і 2 листи для кожної іншої країни, по території якої здійснюється перевезення. Для кожної додаткової митниці місця відправлення або місця призначення потребується відповідно 2 або 3 додаткових листи; крім того, варто додати ще 2 листи, якщо митниці місця призначення знаходяться в двох різних країнах.

7. Представлення в митницях: Книжка МДП повинна представлятися разом з дорожнім транспортним засобом, складом транспортних засобів або контейнером (ми) у кожній митниці місця відправлення, в кожній проміжній митниці та в кожній митниці місця призначення. В останній митниці місця відправлення посадова особа митниці ставить підпис і штемпель з датою під вантажним маніфестом на усіх відривних листках, які будуть використані на іншій частині маршруту (рубрика 19).

8. Підчищення, помарки: У книжці МДП не повинно бути ні підчищень, ні помарок. Всі виправлення повинні бути зроблені шляхом викреслювання помилкових вказівок і додавання, у разі потреби, належних вказівок. Всяка зміна повинна бути підтверджена особою, що її зробила, і засвідчена митними органами.

9. Зведення, що стосуються реєстрації: Якщо положеннями національного законодавства не передбачається реєстрація причепів і напівпричепів, то замість реєстраційного номера варто вказати розпізнавальний або заводський номер.

10. Маніфест:

a) Маніфест заповнюється мовою країни відправлення, якщо тільки митні органи не дозволяють використання іншої мови. Митні органи інших країн, територією яких здійснюється перевезення, зберігають за собою право вимагати перекладу маніфесту на мову їхньої країни. Для уникнення затримок, що можуть бути викликані цими вимогами, перевізникам рекомендується мати у своєму розпорядженні належні переклади.

b) Вказівки, занесені в маніфест, повинні бути видрукувані на машинці або гектографовані так, щоб вони були зручні для читання на всіх аркушах. Аркуші, заповнені нерозбірливо, не приймаються митними органами.

c) Якщо в маніфесті не вистачає місця для внесення даних про всі перевезені вантажі, до відривних листків можуть додаватися додаткові листки того ж зразка, що і маніфест, або комерційні документи з вказівкою всіх зведень, що наводяться у маніфесті. У цьому випадку в усі відривні листки слід внести такі відомості:

i) число додаткових аркушів (рубрика 10);

ii) число і тип вантажних місць або предметів, також загальна вага брутто вантажів, перерахованих у цих додаткових аркушах (рубрики 11 - 13)

d) Якщо книжка МДП видана на склад транспортних засобів або на кілька контейнерів, у маніфесті варто вказати окремо вміст кожного транспортного засобу або кожного контейнера. Цій вказівці повинен передувати реєстраційний номер транспортного засобу або розпізнавальний номер контейнера (рубрика 11 маніфесту).

e) Якщо маршрут перевезення проходить через кілька митниць відправлення або призначення, то записи, що стосуються прийнятих для оформлення вантажів або вантажів, призначених для кожної митниці, також повинні бути внесені в маніфест окремо один від одного.

11. Пакувальні аркуші, фотографії, схеми і т. ін.: Якщо для розпізнання великовагових або громіздких вантажів митні органи вимагають, щоб подібні документи були прикладені до книжки МДП, останні повинні бути завірені митними органами і прикріплені до сторінки 2 обкладинки книжки. Крім того, на всіх відривних листках у рубриці 10 варто перелічити ці документи.

12. Підпис: На всіх відривних листках (рубрики 16 і 17) повинні бути поставлені дата і підпис власника книжки МДП або його представника.

13. Якщо в дорозі митні пломби і печатки випадково ушкоджені або вантаж загинув або ушкоджений, перевізник повинен негайно звернутися до митних органів, якщо такі знаходяться поблизу, або, у противному випадку, до інших компетентних органів країни, у якій він знаходиться. Останні в якомога короткий термін складають протокол, наведений у книжці МДП.

14. Якщо в результаті дорожньо-транспортного випадку необхідно перевантажити вантаж на інші транспортні засоби або в інший контейнер, то таке перевантаження може бути зроблене лише в присутності представника одного з органів, зазначених вище в пункті 13. Даний орган складає протокол. Якщо в книжці МДП не згадані "великовагові або громіздкі вантажі", то транспортні засоби і контейнер, на які(ий) вантажі були перевантажені, повинні (повинен) бути допущені (допущений) до перевезення вантажів під митними печатками і пломбами. Крім того, повинні бути накладені митні печатки і пломби, які мають бути описані в протоколі. Однак при відсутності допущеного до перевезення транспортного засобу або контейнера вантажі можуть бути перевантажені на недопущені(ий) транспортний засіб або контейнер, якщо вони/він є достатньо надійним. У цьому останньому випадку митні органи, що розташовані далі по маршруту країн вирішать, чи можуть також і вони допустити подальше перевезення вантажів у цьому транспортному засобі або контейнері з застосуванням книжки МДП.

15. У випадку безпосередньо загрожуючої небезпеки, що потребує негайного вивантаження всього вантажу або його частини, перевізник може на власний розсуд вжити необхідних заходів, не запитуючи і не очікуючи втручання органів, згаданих вище в пункті 13. У такому випадку він повинен привести докази того, що він змушений був діяти так в інтересах збереження транспортного засобу або контейнера чи вантажу, і, негайно по вживанні термінових заходів попереджувального характеру, повідомити один з органів, згаданих вище в пункті 13, для установлення фактів перевірки вантажу, накладення пломб на транспортний засіб або контейнер і складання протоколу.

16. Протокол повинен залишатися в книжці МДП до прибуття вантажу в митницю місця призначення.

17. Об'єднанням рекомендується надавати перевізникам, крім зразка, включеного в саму книжку МДП, декілька бланків протоколу, складених мовою(ми) країн, через які проходить маршрут перевезення.

Корінець N 1 (непарні сторінки білого кольору) КНИЖКИ МДП N

Основні принципи

До міжнародного перевезення вантажів під митними печатками і пломбами можуть допускатися тільки транспортні засоби, вантажні відділення яких сконструйовані та обладнані таким чином:

a) щоб вантажі не могли витягатися з опечатаної частини транспортного засобу або завантажуватися туди без залишення видимих слідів злому або ушкодження митних печаток і пломб;

b) щоб митні печатки і пломби могли накладатися простим і надійним способом;

c) щоб у них не було жодних потаємних місць для приховування вантажів;

d) щоб усі місця, у яких можуть міститися вантажі, були легко доступні для митного огляду.

Конструкція вантажних відділень

1. Для задоволення вимог статті 1 цих Правил:

a) складові елементи вантажного відділення (стінки, підлога, двері, дах, стійки, рами, поперечні елементи тощо) повинні з'єднуватись або за допомогою приладів, які не можуть бути зняті зовні і знову поставлені на місце без залишення видимих слідів, або за допомогою методів, що забезпечують таку конструкцію, що не може бути змінена без залишення відомих слідів. Коли стінки, підлога, двері і дах виготовлені з різних елементів, вони повинні відповідати тим же вимогам і бути досить міцними;

b) двері та інші системи закривання (включаючи запірні крани, кришки лазів, фланці і т. ін.) повинні мати пристосування, на яке могли б бути накладені митні печатки і пломби. Це пристосування повинно бути таким, щоб його не можна було зняти зовні і знову поставити на місце без залишення видимих слідів і щоб двері і замикаючі пристрої не могли відкриватися без порушення митних печаток і пломб. Останні повинні бути відповідним чином захищені. Дозволяється робити дахи, що відкриваються;

c) вентиляційні та дренажні отвори повинні бути постачені пристроєм, що перешкоджає доступу усередину вантажного відділення. Це пристрій повинен бути такої конструкції, щоб його не можна було зняти зовні та знову поставити на місце без залишення видимих слідів.

2. Незважаючи на положення підпункту c) статті 1 цих Правил, дозволяється наявність складових елементів вантажного відділення, що з практичної точки зору повинні включати порожні простори (наприклад, між складовими частинами подвійної стінки). Для того щоб ці простори не можна було використовувати з метою приховання вантажів:

i) необхідно в тих випадках, коли внутрішнє обшивання покриває вантажне відділення на всю його висоту від підлоги до стелі, або в тих випадках, коли простір між обшиванням і зовнішньою стінкою цілком закрито, забезпечити, щоб внутрішнє обшивання кріпилося таким чином, щоб її не можна було знімати і повертати на місце без залишення видимих слідів; і

ii) необхідно в тих випадках, коли обшивання не покриває вантажне відділення на всю його висоту і коли простір між обшиванням і зовнішньою стінкою закритий не повністю, і у всіх інших випадках, коли в конструкції вантажного відділення є порожні простори, забезпечити, щоб кількість зазначених просторів було обмежено до мінімуму і щоб ці простори були легко доступні для митного контролю.

3. Влаштування вікон допускається за умови, що вони зроблені з досить міцних матеріалів і не можуть зніматися зовні і знову встановлюватися без залишення видимих слідів. Установлення скла, проте, допускається, однак у цьому випадку вікно повинно бути обладнано міцно закріпленими металевими ґратами, які не можна зняти зовні; розмір осередків у ґратах не повинен перевищувати 10 мм.

4. Отвори, зроблені в підлозі в технічних цілях, таких, як змащення, обслуговування, наповнення пісочниці, допускаються тільки за умови, що вони облаштовуються кришкою, що повинна встановлюватися таким чином, щоб доступ у вантажне відділення зовні був неможливий.

Криті брезентом транспортні засоби

1. Положення статей 1 і 2 цих Правил поширюються на криті брезентом транспортні засоби в тій мірі, у якій вони можуть до них застосовуватися. Крім того, ці транспортні засоби повинні відповідати положенням цієї статті.

2. Брезент повинен бути виготовлений або з міцного полотна, або з нерозтяжної, достатньо міцною, покритою пластмасою або прогумованою тканиною. Брезент повинен бути в справному стані і виготовлений таким чином, щоб по закріпленні пристосування для закривання доступ до вантажного відділення був неможливий без залишення видимих слідів.

3. Якщо брезент складений з декількох шматків, краї цих шматків повинні бути загнуті один в інший і прострочені двома швами, що відстають один від одного, принаймні на 15 мм. Ці шви повинні бути зроблені так, як показано на мал. N 1, прикладеному до цих Правил; однак, якщо на деяких частинах брезенту (наприклад, на відкидних полах і посилених кутах) неможливо з'єднати смуги зазначеним способом, досить загнути край верхньої частини брезенту і прошити смуги так, як показано на мал. N 2 або 2a, прикладених до цих Правил. Один зі швів має бути видно лише зсередини, і колір нитки, використовуваної для цього шва, повинен виразно відрізнятися від кольору самого брезенту, а також від кольору нитки, використовуваної для іншого шва. Всі шви повинні бути прострочені на машині.

4. Якщо брезент складений з декількох шматків тканини, покритої пластмасою, ці шматки можуть бути також з'єднані за допомогою спайки відповідно мал. N 3, прикладеному до цих Правил. Край кожного шматка повинен перекривати край іншого шматка, принаймні на 15 мм. З'єднання шматків повинно бути забезпечене по всій цій ширині. Зовнішній край з'єднання повинен бути покритий смугою із пластмаси шириною, принаймні в 7 мм, що накладається тим же способом спайки. На цій смузі, а також з кожної її сторони, принаймні на 3 мм у ширину, повинен бути проштампований однаковий чіткий рельєф. Спайка виготовляється таким чином, щоб шматки не могли бути роз'єднані і знову з'єднані без залишення видимих слідів.

5. Лагодження провадиться способом, показаним на мал. N 4, прикладеним до цих Правил; краї, що зшиваються, повинні бути загнуті один в інший і з'єднані двома чітко видимими швами, що відстоять один від одного, принаймні на 15 мм; колір нитки, видимої зсередини, повинен відрізнятися від кольору нитки, видимої зовні, і від кольору самого брезенту; усі шви повинні бути прострочені на машині. У тих випадках, коли брезент, ушкоджений біля країв, ремонтується шляхом заміни ушкодженої частини латкою, шов може також прострочуватися відповідно до положень пункту 3 цієї статті та мал. N 1, прикладених до цих Правил. Лагодження брезенту з тканини, покритою пластмасою може також провадитися відповідно до методу, описаного у пункті 4 цієї статті, але в цьому випадку смуга повинна накладатися з обох сторін брезенту, а латка накладається зсередини.

6. a) Брезент повинен прикріплюватися до транспортного засобу в точній відповідності з умовами, викладеними в статті 1 a) і b) цих Правил.

Передбачається застосування таких видів кріплення.

i) металеві кільця, що прикріплюються до транспортного засобу,

ii) вушка по краях брезенту,

iii) мотузка або трос, що проходять через кільця над брезентом і видимі з зовнішньої сторони по всій довжині.

Брезент повинен находити на тверду частину транспортного засобу, принаймні на ширину 250 мм, обмірювану від центра кріпильних кілець, за винятком тих випадків, коли система конструкції транспортного засобу сама по собі перешкоджає доступу до вантажного відділення.

b) Якщо необхідно забезпечити глухе кріплення країв брезенту до транспортного засобу, з'єднання повинно бути безперервним і здійснюватися за допомогою міцних деталей.

7. Брезент повинен спиратися на відповідну конструкцію (стійки, боковини, арки, поперечні і т. ін.).

8. Відстань між кільцями і відстань між вушками не повинна перевищувати 200 мм. Вушка повинні бути твердими.

9. Повинні застосовуватися такі види кріплення

a) сталевий трос діаметром не менше 3 мм; або

b) мотузка з пеньки або сизалю діаметром не менше 8 мм, вкладена у прозору пластмасову оболонку, що не розтягується.

Троси можуть вкладатися в прозору оболонку, що не розтягується, із пластмаси.

10. Кожен трос або мотузка повинні складатися з одного шматка і мати металеві наконечники на обох кінцях. Пристосування для прикріплення кожного металевого наконечника повинно включати порожню заклепку, що проходить через трос або мотузку і через яку може бути протягнена мотузка або стрічка для митних печаток і пломб. Трос або мотузка повинні залишатися видимими по обидва боки порожньої заклепки, щоб можна було упевнитися в тім, що вони дійсно складаються з одного шматка (див. мал. N 5, прикладений до цих Правил).

11. У місцях, де в брезенті є вікна, використовувані для завантаження і розвантаження, обидва краї брезенту повинні відповідним чином перекриватися. Вони повинні також закріплюватися за допомогою:

a) відкидної поли, пришитої або привареної відповідно до положень пунктів 3 до 4 цієї статті;

b) кілець і вушок, що відповідають умовам пункту 8 цієї статті; і

c) ременя, виготовленого з одного шматка відповідного матеріалу, що не розтягується, шириною не менше 20 мм і товщиною не менше 3 мм, що проходить через кільця і з'єднує обидва краї брезенту і відкидну підлоги; ремінь прикріплюється з внутрішньої сторони брезенту і повинен мати вушко для пропускання троса або мотузки, згаданих в пункті 9 цієї статті.

Відкидна пола не потрібна, якщо є спеціальний пристрій (захисна перегородка і т. д.), який суперечить доступу до вантажного відділення без залишення видимих слідів.

Мал. N 1 (тут не наводиться)

Брезент, виготовлений з декількох шматків тканини, з'єднаних за допомогою швів

Вид зовні (креслення)

Вид зсередини (креслення)

Розріз а-а (1) (креслення)

Плоский подвійний шов

Мал. N 2 (тут не наводиться)

Брезент, виготовлений з декількох шматків тканини, з'єднаних за допомогою швів

Вид зовні (креслення)

Вид зсередини (креслення)

Розріз а-а (1) (креслення)

Мал. N 2-a (тут не наводиться)

Брезент, виготовлений з декількох шматків тканини, з'єднаних за допомогою швів

Вид зовні (креслення)

Вид зсередини (креслення)

Розріз а-а (1) (креслення)

Мал. N 3 (тут не наводиться)

Брезент, виготовлений з декількох шматків тканини, шляхом спайки

Вид зовні (креслення)

Розріз а-а (1) (креслення)

Вид зсередини (креслення)

Мал. N 4 (тут не наводиться)

Лагодження брезенту

Вид зовні (креслення)

Вид зсередини (креслення)

Розріз а-а (1) (креслення)

Мал. N 5 (тут не наводиться)

Зразок наконечника

1. Вид збоку: передня сторона (креслення)

2. Вид збоку: задня сторона

1. Дорожньо-транспортні засоби можуть бути допущені до перевезення у відповідності до однієї із наступних процедур:

a) або в індивідуальному порядку,

b) або за типом конструкції (серія дорожньо-транспортних засобів).

2. На кожний допущений до перевезення транспортний засіб видається свідоцтво про допущення, відповідне зразку, наведеному в додатку 4. Це свідоцтво повинно бути надруковане мовою країни видачі і французькою або англійською мовами. Коли компетентний орган, що видав свідоцтво, вважає це необхідним, до свідоцтва додаються фотографії або малюнки, завірені цим органом. У такому випадку кількість цих документів вказується цим органом у рубриці N 6 свідоцтва.

3. Свідоцтво повинно супроводжувати дорожньо-транспортний засіб.

4. Дорожньо-транспортні засоби представляються кожні два роки для перевірки і, у випадку необхідності, для поновлення свідоцтва, компетентним органам країни їхньої реєстрації або, якщо мова йде про незареєстрований транспортний засіб, - компетентним органам країни, у якій мешкає його власник або користувач.

5. Якщо дорожньо-транспортний засіб не відповідає більше технічним вимогам, запропонованим процедурою допущення, то, перш ніж його можна буде використовувати для перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, він повинен бути приведений у стан, який послужив підставою для його допущення, таким чином, щоб знову відповідати цим технічним вимогам.

6. Якщо основні характеристики дорожньо-транспортного засобу змінені, допущення цього транспортного засобу втрачає силу, і він підлягає процедурі нового допущення компетентним органом, перш ніж його можна буде використовувати для перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП.

7. Компетентні органи країни реєстрації транспортного засобу або, якщо мова йде про транспортні засоби, для яких реєстрація не потрібна, компетентні органи країни, де проживає власник або користувач транспортного засобу, можуть у відповідному випадку вилучити або відновити свідоцтво про допущення чи видати нове свідоцтво про допущення при обставинах, викладених у статті 14 цієї Конвенції й у пунктах 4, 5 та 6 цього додатка.

8. Заява на індивідуальне допущення подається компетентному органові власником, особою, що експлуатує транспортний засіб, або представником того або іншого. Компетентний орган здійснює контроль представленого дорожньо-транспортного засобу у відповідності з загальними правилами, передбаченими вище в пунктах 1 - 7, засвідчує у тім, що він задовольняє технічним умовам, запропонованим у додатку 2, і видає після допущення свідоцтво, відповідне зразкові, наведеному в додатку 4.

9. Коли дорожньо-транспортні засоби того самого типу конструкції виготовляються серійно, завод-виробник може звернутися до компетентного органу країни, у якій вони провадяться, з проханням про їхнє допущення за типом конструкції.

10. Завод-виробник повинен вказати у своїй заявці розпізнавальні цифри або букви, що він присвоює типу дорожньо-транспортного засобу, що є предметом його заявки.

11. До цієї заявки повинні додаватися креслення і докладний опис типу конструкції дорожньо-транспортних засобів, що підлягають допущенню.

12. Завод-виробник повинен письмово зобов'язатися:

a) представити компетентному органові ті з транспортних засобів даного типу, що цей орган побажає оглянути;

b) дозволити компетентному органові оглядати інші примірники в будь-який момент у ході серійного виробництва даного типу;

c) інформувати компетентний орган про будь-які, навіть дрібні, зміни в кресленнях або описах конструкції до того, як ці зміни будуть зроблені;

d) на видному місці наносити на дорожньо-транспортні засоби розпізнавальні цифри або букви типу конструкції, а також порядковий номер кожних серійних транспортних засобів, що випускаються, цього типу (заводський номер);

e) вести облік транспортних засобів, виготовлених відповідно до допущеного типу.

13. Компетентний орган вказує в разі потреби зміни, які варто внести в передбачений тип конструкції для допущення до перевезення.

14. Жодний транспортний засіб не може бути допущений відповідно до процедури допущення за типом конструкції, якщо компетентний орган не прийшов до висновку на підставі огляду одного або декількох виготовлених за цим типом транспортних засобів, що транспортні засоби цього типу відповідають технічним умовам, передбаченим у додатку 2.

15. Компетентний орган повідомляє в письмовій формі завод-виробник про своє рішення про допущення за типом конструкції. Це рішення повинно мати дату, номер і містити точне найменування органу, що його прийняв.

16. Компетентний орган вживає необхідних заходів для видачі належним чином завіреного їм свідоцтва про допущення для кожного транспортного засобу, виготовленого відповідно до допущеного типу конструкції.

17. Перш ніж використовувати транспортний засіб для перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, власник свідоцтва про допущення вписує, якщо це потрібно, у свідоцтво про допущення:

- реєстраційний номер, привласнений транспортним засобам (рубрика 1), або:

- коли мова йде про транспортний засіб, не підлягаючий реєстрації, своє прізвище і службову адресу (рубрика 8).

18. Коли транспортний засіб, допущений до перевезення за типом конструкції, експортується в іншу країну, що є Договірною Стороною цієї Конвенції, то в цій країні не потрібно ніякої додаткової процедури допущення у зв'язку з вивезенням.

19. Якщо в допущеному транспортному засобі, що перевозить вантажі з застосуванням книжки МДП, виявлені серйозні несправності, компетентні органи Договірних Сторін можуть або заборонити подальше проходження транспортного засобу з застосуванням книжки МДП, або дозволити подальше проходження транспортного засобу з застосуванням книжки МДП по своїй території, прийнявши необхідні заходи для контролю. Допущений транспортний засіб повинен бути приведений у задовільний стан в якомога короткий термін і в будь-якому випадку до його нового використання для перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП.

20. У кожному з цих випадків митні органи роблять відповідну оцінку в рубриці 10 свідоцтва про допущення транспортного засобу. Після приведення транспортного засобу в результаті ремонту в стан, що задовольняє умовам допущення, він повинен бути представлений компетентним органам Договірної Сторони, що відновляють це свідоцтво шляхом внесення в рубрику 11 оцінки, що анулює попередні оцінки. Жодний транспортний засіб, у рубрику 10 свідоцтва якого внесена оцінка відповідно до згаданих положень, не може знову використовуватися для перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП доти, доки не буде зроблено відповідний ремонт і доки оцінки в рубриці 10 не будуть анульовані, як вказано вище.

21. Кожна внесена у свідоцтво оцінка повинна бути завірена митними органами, і повинна бути проставлена дата її внесення.

22. Якщо транспортний засіб має такі несправності, що, на думку митних органів, не мають серйозного характеру і не створюють можливості контрабанди, то може дозволятися подальше використання цього транспортного засобу для перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП. Власник свідоцтва про допущення повідомляє про ці несправності і повинен відповідним чином відремонтувати свій транспортний засіб у розумний термін.

1. Розмір табличок повинен бути: 250 мм х 400 мм.

2. Літери TIR заголовними латинськими літерами повинні бути висотою в 200 мм і шириною лінії не менше 20 мм. Літери повинні бути білого кольору на синьому фоні.

i) Відповідно до положень статті 43 цієї Конвенції пояснювальні записки містять тлумачення деяких положень цієї Конвенції і додатків до неї. Вони також описують деякі види практики, що рекомендується.

ii) Пояснювальні записки не змінюють положень цієї Конвенції або додатків до неї, а тільки уточнюють їх зміст, смисл і сферу застосування.

iii) Зокрема, у зв'язку з положеннями статті 12 цієї Конвенції і додатка 2 до неї відносно технічних умов допущення дорожніх транспортних засобів до перевезень під митними печатками і пломбами, у пояснювальних записках містяться у відповідних випадках вказівки про конструктивні особливості, що повинні розглядатися Договірними Сторонами як такі, що відповідають цим положенням. У пояснювальних записках може також вказуватися у відповідних випадках, які конструктивні особливості не відповідають цим положенням.

iv) Пояснювальні записки забезпечують можливість застосування положень цієї Конвенції і додатків до неї з урахуванням технічного прогресу і вимог економічного порядку.

0.1 Стаття 1

0.1 b) У виразі "виключаючи суми і збори" у підпункті b) статті 1 маються на увазі всі суми, інші ніж ввізні або вивізні мита і збори, що стягуються Договірними Сторонами при ввозі або вивозі або в зв'язку з ввозом або вивозом вантажів. Ці суми не повинні перевищувати приблизної вартості зроблених послуг і не повинні являти собою непрямий спосіб захисту національних виробів або податок на імпортні або експортні товари у фінансових цілях. Такі суми і збори включають, зокрема, платежі, пов'язані з

- свідченнями про походження вантажу, якщо вони потрібні для транзитного перевезення;

- аналізами, виконаними митними лабораторіями з метою контролю;

- митними оглядами й іншими операціями по митному очищенню, виконуваними в неробочі години або за межами офіційної території митниці;

- оглядами, пов'язаними із санітарним, ветеринарним або фітопатологічним контролем.

0.1 e) "Знімним кузовом" вважається вантажне відділення, що не має засобів пересування і призначене для перевезення на дорожньому транспортному засобі, шасі якого разом з основою кузова спеціально призначені для цієї мети.

0.1 e) i) Термін "частково закритий" стосовно до устаткування, згаданого в підпункті e) i) статті 1, відноситься до устаткування, що складається зазвичай із підлоги у верхній конструкції, що утворює навантажувальний простір, еквівалентний навантажувальному простору закритого контейнера. Верхня конструкція зазвичай складається з металевих елементів, що утворюють каркас контейнера. Контейнери такого типу можуть включати також одну або кілька бокових або торцевих стінок. У деяких випадках є тільки дах, прикріплений до підлоги стійками. Цей тип контейнера використовується, зокрема, для перевезення громіздких вантажів (наприклад, легкових автомобілів).

0.2 Стаття 2

0.2-1 У статті 2 передбачається, що перевезення з застосуванням книжки МДП може починатися і закінчуватися на території однієї і тієї ж країни за умови, що частина маршруту проходить по території іншої країни. У такому випадку ніщо не перешкоджає митним органам країни відправлення вимагати пред'явлення, крім книжки МДП, національного документа, що забезпечує вільний вивіз вантажу. Однак рекомендується, щоб митні органи не наполягали на пред'явленні такого документа і погоджувались на заміну його відповідною оцінкою в книжці МДП.

0.2-2 Положеннями цієї статті допускається перевезення вантажу з застосуванням книжки МДП, коли тільки частина такого перевезення здійснюється автомобільним транспортом. У цих положеннях не обумовлюється, яка частина перевезення повинна здійснюватися автомобільним транспортом; досить, щоб це мало місце на якій-небудь ділянці між початком і кінцем операції МДП. Однак, незважаючи на початковий намір відправника вантажу, може статися так, що з непередбачених причин, обумовлених чи комерційними міркуваннями, чи дорожньо-транспортними обставинами, жодна частина перевезення не може бути виконана автомобільним транспортом. У таких виняткових випадках Договірні Сторони, тим не менше мають приймати книжку МДП, і відповідальність гарантійних об'єднань залишається в силі.

0.5 Стаття 5

Ця стаття не виключає права робити вибіркові перевірки вантажу, однак у ній підкреслюється, що кількість таких перевірок повинна бути дуже обмежена. Варто мати на увазі, що міжнародна система перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП надає додаткові гарантії по відношенню до національних процедур; з одного боку, дані в книжці МДП, що стосуються вантажу, повинні відповідати даним, внесеним у митні документи, що складаються в країні відправлення; з іншого боку, контроль, здійснюваний у місці відправлення і завіряється митницею місця відправлення, є додатковою гарантією для країн транзиту і призначення (див. також нижче зауваження до статті 19).

0.6.2 Стаття 6, пункт 2

Відповідно до положень цього пункту митні органи країни можуть визнавати декілька об'єднань, причому кожне з них несе відповідальність, пов'язану з оформленням книжок, виданих їм самим або об'єднаннями, кореспондентом яких воно є.

0.8.3 Стаття 8, пункт 3

Митним органам рекомендується обмежувати максимальну суму, що може бути витребувана від гарантійного об'єднання, величиною, рівною 50000 доларів США на одну книжку МДП.

0.8.6 Стаття 8, пункт 6

1. При відсутності в книжці МДП досить точних даних про вантаж, що дозволяють встановити розмір мита і зборів, зацікавлені сторони можуть надати докази, за якими можна було б судити про справжній характер цього вантажу.

2. Якщо жодних доказів не надано, мита і збори будуть стягуватися не по однакових ставках безвідносно до характеру вантажу, а по найбільш високій ставці, застосовуваній до тих вантажів, що зазначені в книжці МДП.

0.10 Стаття 10

Вважається, що свідоцтво про здійснене митне оформлення книжки МДП отримано протизаконним або обманним шляхом, якщо при операції МДП використовувалися вантажні відділення і контейнери, що піддавались зловмисним змінам, або якщо були виявлені такі порушення, як використання фальшивих або неточних документів, підміна вантажів, підробка митних пломб і т. д., або в тому випадку, якщо свідоцтво було отримано іншим незаконним шляхом.

0.11 Стаття 11

0.11-1 При вирішенні питання про пропуск вантажу або транспортного засобу митним органам рекомендується не керуватися тим, що гарантійне об'єднання несе відповідальність за сплату належних із власника книжки МДП мита, зборів і відсотків за прострочення, якщо їхнє законодавство передбачає інші засоби забезпечення захисту інтересів, за які вони несуть відповідальність.

0.11-2 Якщо, відповідно до процедури, передбаченої у статті 11, гарантійному об'єднанню пропонується сплатити суми, згадані в пунктах 1 і 2 статті 8, і якщо воно не робить цього в запропонований Конвенцією тримісячний термін, компетентні органи можуть вимагати сплати згаданої суми на основі національних приписів, оскільки в такому випадку мова йде про невиконання договору про надання гарантій, укладеного гарантійним об'єднанням на основі національного законодавства.

0.15 Стаття 16

Відсутність вимоги про надання митних документів на тимчасовий ввіз може викликати деякі труднощі в зв'язку з такими, що не реєструються в деяких країнах транспортними засобами, такими, як причепи або напівпричепи. У цьому випадку положення статті 16 можуть дотримуватися за умови надання митним органам відповідних гарантій шляхом зазначення даних про ці транспортні засоби (марки і номери) на відривних листках 1 і 2 книжки МДП, використовуваних зацікавленою країною, і на відповідних корінцях.

0.17 Стаття 17

0.17-1 Положення про те, що у вантажному маніфесті книжки МДП вказується окремо вміст кожного транспортного засобу в складі транспортних засобів або кожного контейнера, призначено тільки для спрощення митної перевірки вмісту окремого транспортного засобу або окремого контейнера. Тому це положення не повинно тлумачитися настільки строго, щоб порушенням Конвенції вважалася будь-яка розбіжність між тим, що фактично міститься в транспортному засобі або контейнері, і тим, що повинно міститися в транспортному засобі або контейнері відповідно до вантажного маніфесту. Якщо перевізник може довести компетентним органам, що незважаючи на таку розбіжність, сукупність вантажів, зазначених у вантажному маніфесті, відповідає сукупності вантажів, що знаходяться на борту составу транспортних засобів або містяться у всіх контейнерах, на які видана книжка МДП, то цей випадок, у принципі, не слід вважати порушенням митних приписів.

0.17-2 У випадку перевезення предметів домашньої обстановки може застосовуватися процедура, передбачена в пункті 10 c) Правил користування книжкою МДП, причому перелік предметів варто обмежувати в розумних межах.

0.18 Стаття 18

0.18-1 З метою забезпечення належного функціонування системи МДП необхідно, щоб митні органи не задовольняли прохання про те, щоб під час перевезення, що продовжується на території сусідньої країни, що також є Договірною Стороною цієї Конвенції, митниця при виїзді вказувалася як митниця місця призначення, за винятком тих випадків, коли це прохання виправдане особливими обставинами.

0.18-2 1. Вантажі повинні бути занурені таким чином, щоб партія вантажів, що призначається для вивантаження в першому пункті, могла бути вивантажена з транспортного засобу або контейнера без необхідності вивантаження іншої або інших - партій вантажів, що підлягають вивантаженню в інших пунктах.

2. Під час перевезення з розвантаженням у декількох митницях необхідно після кожного часткового розвантаження робити про це оцінку в рубриці 12 усіх маніфестів книжки, що залишаються, МДП, а також робити на тих, що залишаються відривних листках і на відповідних корінцях оцінку про те, щоб були накладені нові печатки до пломби.

0.19 Стаття 19

Обов'язок митниці місця відправлення впевнитися в точності вантажного маніфесту припускає необхідність перевірки, принаймні відповідності даних у вантажному маніфесті даним, що містяться в експортних документах і транспортних або інших торговельних документах, що належать до даного вантажу; митниця місця відправлення може також у разі потреби провести перевірку вантажу. Митниця місця відправлення повинна також до накладення печаток і пломб перевірити стан дорожнього транспортного засобу або контейнера, а по відношенню критих брезентом транспортних засобів або контейнерів перевірити стан брезенту і пристосувань для закривання, тому що свідчення про це не включено у свідоцтво про допущення.

0.20 Стаття 20

Митні органи повинні так само враховувати при встановленні термінів перевезення вантажів по їхній території й особливі розпорядження, що стосуються перевізників, і особливо розпорядження, що стосуються робочих годин і обов'язкових періодів відпочинку водіїв дорожніх транспортних засобів. Рекомендується, щоб митні органи використовували своє право встановлювати маршрут тільки в тих випадках, коли вони вважають це зовсім необхідним.

0.21 Стаття 21

0.21-1 Положення цієї статті в жодному разі не обмежують право митних органів робити перевірку й огляд будь-яких частин транспортного засобу крім опечатаного вантажного відділення.

0.21-2 Митниця місця в'їзду в країну може направити перевізника назад у митницю місця виїзду із сусідньої країни, якщо нею буде встановлено, що книжка МДП у країні виїзду не оформлена або оформлена неправильно. У цьому випадку митниця місця в'їзду в країну вносить у книжку МДП відмітку, призначену для відповідної митниці місця виїзду.

0.21-3 Якщо при контролі митні органи беруть зразки вантажів, то вони повинні зробити у вантажному маніфесті книжки МДП відповідну оцінку, що містить усі необхідні дані про вилучені вантажі.

0.28 Стаття 28

1. Відповідно до статті 28 заповнення в книжці МДП свідоцтва про здійснене митне оформлення в митниці місця призначення повинно здійснюватись негайно, але за умови, що вантажі переводяться в умови іншого митного режиму або очищаються від мита з метою внутрішнього споживання.

2. Використання книжки МДП повинно бути обмежено функцією, для якої вона призначена, тобто транзитним перевезенням. Книжка МДП не повинна, наприклад, використовуватися для збереження вантажів під митним контролем у місці призначення. За відсутності яких-небудь порушень митниця місця призначення повинна здійснити митне оформлення книжки МДП, як тільки вантажі, зазначені в книжці, переводяться в умови іншого митного режиму або очищаються від мита для внутрішнього споживання. На практиці таке оформлення повинно здійснюватися після негайного вивозу вантажів (наприклад, їхнє безпосереднє навантаження на судно в морському порту) або як тільки на них заповнена митна декларація в місці призначення, або як тільки вони поміщені в місці, схваленому для складування в чеканні складення митної декларації (наприклад, у приписному митному складі), відповідно до правил, що діють у країні призначення.

0.29 Стаття 29

Для дорожніх транспортних засобів або контейнерів, що перевозять великовагові або громіздкі вантажі, свідоцтво про допуск не потрібне. Проте митниця місця відправлення зобов'язана перевіряти, чи виконані інші умови, передбачені в цій статті для даного типу перевезень. Митниці інших Договірних Сторін повинні визнавати рішення, прийняте митницею місця відправлення, за винятком тих випадків, коли, на їхню думку, це рішення явно суперечить положенням статті 29.

0.38 1 Стаття 38, пункт 1

Підприємство не повинно позбуватися права користування процедурою МДП через порушення, допущені одним з його водіїв без відома відповідальних осіб підприємства.

0.38.2 Стаття 38, пункт 2

Якщо Договірна Сторона повідомляється про те, що особа, яка знаходиться на її території або яка має там своє постійне місцеперебування, виявилася винною у здійсненні порушення на території якої-небудь іншої країни, вона не зобов'язана перешкоджати видачі книжок МДП цій особі.

0.39 Стаття 39

Під виразом "помилки, допущені через недбалість", варто розуміти дії, що не здійснені навмисно і з повним знанням обставин, а обумовлені неприйняттям необхідних розумних заходів для забезпечення точності свідчень у кожному конкретному випадку.

0.45 Стаття 45

Договірним Сторонам рекомендується відкривати якомога більшу кількість митниць - як внутрішніх, так і прикордонних - для здійснення операцій МДП.

2.2. Стаття 2

2.2.1 a) Підпункт 1 a) - Зборка складових елементів

a) У випадку застосування кріпильних деталей (заклепок, шурупів, болтів і гайок тощо) достатня кількість таких деталей повинна вставлятися з зовнішнього боку, проходити через елементи, що скріплюються, виступати всередині і там жорстко закріплюватися (наприклад, за допомогою заклепок, зварювання, втулок, болтів, прикльопування або приварювання гайок). Однак звичайні заклепки (тобто заклепки, постановка яких здійснюється по обидва боки вузла, що збирається) можуть уставлятися також із внутрішнього боку. Незалежно від вищесказаного, підлога вантажного відділення може прикріплюватися за допомогою саморізних шурупів або самосвердлюваних заклепок або заклепок, що вставляються за допомогою заряду вибухової речовини, встановлюваних зсередини і таких, що проходять вертикально через підлогу і нижні металеві поперечини, за умови, за винятком випадків самонарізних шурупів, що деякі їхні кінці не будуть виступати над рівнем зовнішньої поверхні поперечок або будуть приварені до неї.

b) Компетентний орган визначає, які кріпильні деталі й у якій кількості повинні відповідати вимогам пункту a) цієї записки; при цьому він повинен упевнитися в тому, що складові елементи зібрані таким чином, що їх не можна було зняти і знову поставити на місце без залишення видимих слідів. Вибір і розміщення інших кріпильних деталей не підлягають жодним обмеженням.

c) Застосування кріпильних деталей, що можуть бути вилучені або замінені з одного боку без залишення видимих слідів, тобто деталей, постановка яких провадиться тільки з одного боку вузла, що збирається, не допускається за умовами пункту a) цієї записки. Прикладом таких деталей є розпірні заклепки, глухі заклепки тощо.

d) Вищеописані методи зборки поширюються на спеціальні транспортні засоби, наприклад, на ізотермічні транспортні засоби, рефрижераторні транспортні засоби й автоцистерни, в тій мірі, у якій вони не суперечать технічним вимогам, яким повинні задовольняти такі транспортні засоби відповідно до свого призначення. У тих випадках, коли з технічних причин неможливо скріплювати складові елементи методами, описаними в пункті a) цієї записки, складені елементи можуть з'єднуватися за допомогою деталей, описаних у пункті c) цієї записки, за умови, що до кріпильних деталей, використовуваних із внутрішнього боку стінки, не буде доступу з зовнішнього боку.

2.2.1 b) Підпункт 1 b) - Двері та інші системи зачинення

a) Пристосування, на якому можуть бути поставлені митні печатки і пломби, повинно:

i) прикріплюватися за допомогою зварювання або принаймні двох кріпильних деталей, що задовольняють вимогам пункту a) пояснювальної записки 2.2.1 a); або

ii) мати таку конструкцію, щоб після закриття й опечатування вантажного відділення не можна було зняти це пристосування без залишення видимих слідів. Воно повинно також:

iii) мати отвори діаметром не менше 11 мм або прорізи довжиною не менше 11 мм при ширині 3 мм; і

iv) забезпечувати рівний ступінь безпеки незалежно від використовуваного типу печаток і пломб.

b) Петлі, навіски, шарніри й інші деталі для навішування дверей і т. ін. повинні прикріплюватися відповідно до вимог підпунктів i) і ii) пункту a) цієї записки. Крім того, різні складові частини такого пристрою (наприклад, петлі, шворні або шарніри) повинні прикріплюватися таким чином, щоб при закритому й опечатаному вантажному відділенні їх не можна було зняти або перемістити без залишення видимих слідів. Однак у тих випадках, коли до такого пристрою немає доступу з зовнішнього боку, досить забезпечити неможливість від'єднання закритих і опечатаних дверей від петлі або подібного пристрою без залишення видимих слідів. У тому випадку, якщо двері або система закривання має більше двох петель, тільки дві найближчі до країв дверей петлі повинні прикріплюватися відповідно до вимог вищенаведених підпунктів i) і ii) пункту a).

c) Як виняток, якщо транспортні засоби мають ізотермічні вантажні відділення, то пристосування для установки митних печаток і пломб, петлі й інші деталі, зняття яких дало б доступ усередину вантажного відділення або в інші місця, придатні для приховання вантажів, можуть бути встановлені: на дверях таких вантажних відділень за допомогою вкрутних болтів або шурупів, що вставляються зовні, але які в інших відносинах не задовольняють вимогам підпункту a) приведеної вище пояснювальної записки 2.2.1 a) за умови, що:

i) стрижні вкрутних болтів або вкрутних шурупів кріпляться до листа з різьбовими отворами або подібного до пристосування, розташованого всередині відносно зовнішньої панелі дверей; і

ii) голівки відповідної кількості вкрутних болтів або вкрутних шурупів приварюються до пристрою для накладення митних печаток і пломб, до петель тощо, таким чином, що вони цілком деформуються, і що вкрутні болти або шурупи неможливо демонтувати без залишення видимих слідів (1).

(1) Див. мал. N 1 до цього додатка.

Під "ізотермічним вантажним відділенням" мається на увазі як рефрижераторне, так і теплоізольоване вантажне відділення.

d) Транспортні засоби з великою кількістю таких закриваючих пристроїв, як клапани, стопорні крани, кришки люків, фланці і т. ін., повинні мати таку конструкцію, щоб число митних печаток і пломб могло бути по можливості обмежено. З цією метою сусідні закриваючі пристрої повинні бути зв'язані за допомогою загального пристосування, що вимагає постановки тільки однієї митної печатки або пломби, або повинні бути забезпечені кришкою, що відповідає тим же вимогам.

e) Транспортні засоби з дахом, що відкривається, повинні бути сконструйовані таким чином, щоб можна було опечатувати їх за допомогою мінімального числа митних печаток і пломб.

2.2.1 c) - 1 Підпункт 1 c) - Вентиляційні отвори

a) Максимальний їхній розмір у принципі не повинен перевищувати 400 мм.

b) Отвори, що дають безпосередній доступ до вантажного відділення, повинні бути закриті дротяною сіткою або перфорованим металевим екраном (з максимальним розміром отворів в обох випадках 3 мм) і захищені звареними металевими ґратами (з максимальним розміром отворів 10 мм).

c) Отвори, що не дають прямого доступу до вантажного відділення (наприклад, завдяки наявності системи колін або дефлекторів), повинні обладнатися такими ж пристроями, але розміри отворів можуть досягати відповідно 10 і 20 мм.

d) У тих випадках, коли отвори влаштовуються в брезенті, у принципі повинна передбачатися наявність пристроїв, згаданих у пункті "b" цієї записки. Однак допускається постановка закриваючих пристроїв у вигляді перфорованого металевого екрана, що поміщається зовні, і дротової або іншої сітки, що поміщається з внутрішнього боку.

e) Можуть допускатися ідентичні неметалічні пристосування за умови, що дотримуються розміри отворів і що використовуваний матеріал досить міцний для того, щоб не можна було без видимого пошкодження значно збільшити ці отвори. Крім того, вентиляційне пристосування повинно бути сконструйоване таким чином, щоб його не можна було замінити, вставляючи пристосування з одного боку брезенту.

2.2.1 c) - 2 Підпункт 1 c) - Дренажні отвори

a) Максимальний їхній розмір у принципі не повинен перевищувати 35 мм.

b) Отвори, що дають безпосередній доступ до вантажного відділення, повинні обладнуватися пристроями, запропонованими в підпункті "b" пояснювальної записки 2.2.1 c) - 1 для вентиляційних отворів.

c) У тих випадках, коли дренажні отвори не дають прямого доступу до вантажного відділення, зазначені в підпункті "b" цієї записки пристрої не потрібні за умови, що отвори обладнані надійною системою дефлекторів, легко доступною з внутрішнього боку вантажного відділення.

2.3 Стаття 3

2.3.3 Пункт 3 - Брезент, складений з декількох шматків

a) Окремі шматки, що складають один брезент, можуть бути виконані з різних матеріалів, що задовольняють положення пункту 2 статті 3 додатка 2.

b) При виготовленні брезенту допускається будь-яке розташування шматків, що у достатньому ступені забезпечує безпеку, за умови, що шматки з'єднуються відповідно до вимог статті 3 додатка 2.

2.3.6 a) Підпункт 6 a) - транспортні кошти, обладнані ковзними кільцями

Металеві кільця для кріплення брезенту, що ковзають по металевих штангах, укріплених на транспортних засобах, припустимі для цілей пункту (див. доданий малюнок N 2) за умови, якщо:

a) штанги кріпляться до транспортного засобу через проміжки максимум 60 см і таким чином, щоб їх не можна було зняти і заново поставити на місце без залишення видимих слідів;

b) кільця будуть подвійними або будуть мати центральний стрижень і виготовлені цільними без застосування зварювання;

c) брезент кріпиться до транспортного засобу в строгій відповідності з вимогою, наведеною в підпункті "a" статті 1 додатка 2 до цієї Конвенції.

2.3.6 b) Підпункт 6 b) - Глухе кріплення брезенту

У тих випадках, коди один або декілька країв брезенту наглухо кріпляться до кузова транспортного засобу, брезент повинен утримуватися за допомогою стрічки з металу або іншого підходящого матеріалу, що прикріплюється до кузова транспортного засобу кріпильними деталями, що задовольняють вимоги підпункту "a" записки 2.2.1 a) цього додатка.

2.3.9. Пункт 9 - Сталеві кріпильні троси з текстильним сердечником

За положеннями цього пункту допускається застосування тросів, що мають текстильний сердечник, обвитий шістьма стренгами зі сталевого дроту, цілком покриваючими сердечник, за умови, що діаметр тросів (без обліку прозорої пластмасової оболонки, якщо така є) буде не менше 3 мм.

2.3.11 a) Підпункт 11 a) - Відкидні натяжні поли брезенту

На багатьох транспортних засобах брезент постачений зовні горизонтальною відкидною полою з вушками, що проходить уздовж бічної сторони транспортного засобу. Такі відкидні поли, так звані натяжні поли, використовуються для натягу, брезенту за допомогою тросів або подібних пристроїв. Ці поли використовувалися для прикриття горизонтальних розрізів, які влаштовуються в брезенті, що дозволяли недозволений доступ до вантажів, перевезених у транспортному засобі. Тому рекомендується не допускати використання відкидних полів цього типу. Замість них можуть використовуватися, зокрема, такі пристрої:

a) натяжні відкидні поли аналогічної конструкції, що прикріплюються з внутрішньої сторони брезенту; або

b) невеликі окремі відкидні поли, кожна з одним вушком, що прикріплюються зовні брезенту і розташовані на такій відстані одна від одної, при якій забезпечується відповідний натяг брезенту. Як альтернатива в деяких випадках можна відмовитися від використання на брезенті натяжних полів.

2.3.11 c) Підпункт 11 c) - Ремені

2.3.11 c) - 1 Для виготовлення ременів можуть застосовуватися такі матеріали:

a) шкіра;

b) нерозтяжні текстильні матеріали, включаючи покриті пластиком або прогумовані тканини, за умови, що такі матеріали після пошкодження не можна зварити або відновити без залишення видимих слідів. Крім того, пластмаса, використовувана для покриття ременів, повинна бути прозорою і мати гладку поверхню.

2.3.11 c) - 2 Пристрій, показаний на мал. N 3 цього додатка, відповідає вимогам останнього абзацу пункту 11 статті 3 додатка 2. Він відповідає також вимогам пункту 6 статті 3 додатку 2.

3.0.17 Процедура допущення

1. Додаток 3 передбачає, що компетентні органи Договірної Сторони можуть видавати свідоцтво про допуск транспортного засобу, виготовленого на її території, і що не потрібно додаткової процедури допущення відносно такого транспортного засобу в країні, у якій воно зареєстровано або, у відповідному випадку, у якій його власник має своє постійне місце проживання.

2. Ці положення не спрямовані на те, щоб обмежити право компетентних органів Договірної Сторони, на території якої зареєстровано транспортний засіб або на території якої його власник має своє постійне місце проживання, вимагати і пред'явлення свідоцтва про допуск або при ввозі, або в наступному з метою, пов'язаною з реєстрацією або перевіркою транспортного засобу або іншими аналогічними формальностями.

3.0.20 Процедура внесення відміток у свідоцтво про допуск

Коли відмітка про несправності повинна бути анульована після приведення і транспортного засобу в задовільний стан, досить проставити в передбаченій для цієї мети рубриці 11 "Усунуті несправності" назву відповідного компетентного органу, його підпис і штамп.

Мал. N 1 (тут не наводиться)

ПРИКЛАД ПЕТЛІ І ПРИСТРОЮ ДЛЯ НАКЛАДЕННЯ МИТНИХ ПЕЧАТОК І ПЛОМБ НА ДВЕРЯХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ, ЩО МАЮТЬ ІЗОТЕРМІЧНІ ВАНТАЖНІ ВІДДІЛЕННЯ

Петля (креслення)

Пристрій для накладення митних печаток і пломб (креслення)

Мал. N 2 (тут не наводиться)

ПОКРИТІ БРЕЗЕНТОМ ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ ІЗ КІЛЬЦЯМИ, ЩО КОВЗАЮТЬ

Варіант 1 (креслення)

Варіант 2 (креслення)

(креслення)

Мал. N 3 (тут не наводиться)

ПРИКЛАД ПРИСТРОЮ ДЛЯ КРІПЛЕННЯ БРЕЗЕНТУ ДО ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

Зображений нижче пристрій відповідає вимогам останнього абзацу пункту 11 статті 3 додатка 2. Вона відповідає також вимогам пункту 6 статті 3 додатка 2. (креслення)

Мал. N 4 (тут не наводиться)

ПРИСТРІЙ ДЛЯ КРІПЛЕННЯ БРЕЗЕНТУ

Зображений нижче пристрій відповідає вимогам підпункту 6 a) статті 3 додатка 2. (креслення)

Основні принципи

До міжнародного перевезення вантажів під митними печатками і пломбами можуть допускатися лише контейнери, сконструйовані та обладнані в такий спосіб:

a) щоб вантажі не могли витягатися з опечатаної частини контейнера або завантажуватися туди без залишення видимих слідів злому або ушкодження митних печаток і пломб;

b) щоб митні печатки і пломби могли накладатися простим і надійним способом;

c) щоб у них не було потаємних місць для приховування вантажів;

d) щоб усі місця, у яких можуть міститися вантажі, були легко доступні для митного огляду.

Конструкція контейнерів

1. Для задоволення вимогам статті 1 цих Правил:

a) складові елементи контейнера (стінки, підлога, двері, дах, стійки, рами, поперечні елементи і т. ін.) повинні з'єднатися або за допомогою пристосувань, що не можуть бути зняті зовні і знову поставлені на місце без залишення видимих слідів, або за допомогою методів, що забезпечують таку конструкцію, що не може бути змінена без залишення видимих слідів. Коли стінки, підлога, двері і дах виготовлені з різних елементів, вони повинні відповідати тим же вимогам і бути досить міцними;

b) двері та інші системи закривання (включаючи запірні крани, дахи лазів, фланці і т. ін.) повинні мати пристосування, на яке могли би бути накладені митні печатки і пломби. Це пристосування повинно бути таким, щоб те не можна було зняти зовні і знову поставити на місце без залишення видимих слідів і щоб двері і запираючі пристрої не могли відкриватися без порушення митних печаток і пломб. Останні повинні бути відповідним чином захищені. Дозволяється робити дахи, що відкриваються;

c) вентиляційні та дренажні отвори повинні бути забезпечені пристроєм, що перешкоджає доступу всередину контейнера. Цей пристрій повинен бути таким, щоб його не можна було зняти зовні і знову поставити на місце без залишення видимих слідів.

2. Незважаючи на положення підпункту c) статті 1 цих Правил, дозволяється наявність складових елементів контейнера, що з практичної точки зору повинні включати порожні простори (наприклад, між складовими частинами подвійної стінки). Для того щоб ці простори не можна було використовувати з метою приховування вантажів:

i) внутрішнє обшивання контейнера повинно бути влаштоване так, щоб його не можна було знімати і повертати на місце без залишення видимих слідів, або

ii) кількість зазначених просторів повинна бути обмежена до мінімуму, і ці простори повинні бути легко доступні для митного контролю.

Складні або розбірні контейнери

Складні або розбірні контейнери повинні відповідати положенням статей 1 і 2 цих Правил; крім того, вони повинні мати пристосування, що фіксують різні частини після зборки контейнера. Ці фіксуючі пристосування, якщо вони розташовані з зовнішнього боку зібраного контейнера, повинні бути такої конструкції, щоб на них можна було накладати митні печатки і пломби.

Криті брезентом контейнери

1. Положення статей 1, 2 і 3 цих Правил поширюється на криті брезентом контейнери в тій мірі, у якій вони можуть до них застосовуватися. Крім того, ці контейнери повинні відповідати положенням цієї статті.

2. Брезент повинен бути виготовлений або з міцного полотна, або з нерозтягувальної, досить міцної, покритої пластмасою або прогумованої тканини. Брезент повинен бути в справному стані і виготовлений таким чином, щоб по закріпленні пристосування для закриття доступ до вантажу був неможливий без залишення видимих слідів.

3. Якщо брезент складається з декількох шматків, краї цих шматків повинні бути загнуті один в інший і прострочені двома швами, що відстають друг від друга, принаймні на 15 мм. Ці шви повинні бути зроблені так, як показано на мал. N 1, прикладеному до цих Правил; однак, якщо на деяких частинах брезенту (наприклад, на задніх відкидних полах і посилених кутах) неможливо з'єднати смуги зазначеним способом, достатньо загнути край верхньої частини брезенту і прошити смуги так, як показано на мал. N 2, прикладеному до цих Правил. Один зі швів має бути видно лише зсередини, і колір нитки, використовуваної для цього шва, повинен виразно відрізнятися від кольору самого брезенту, а також від кольору нитки, використовуваної для іншого шва. Всі шви повинні бути прострочені на машині.

4. Якщо брезент складений з декількох шматків тканини, покритої пластмасою, ці шматки можуть бути також з'єднані за допомогою спайки відповідно мал. N 3, прикладеного до цих Правил. Край кожного шматка повинен перекривати край іншого шматка, принаймні на 15 мм. З'єднання шматків повинно бути забезпечене по всій цій ширині. Зовнішній край з'єднання має бути покритий смугою з пластмаси шириною принаймні в 7 мм, що накладається тим же способом спайки. На цій смузі, а також з кожного її боку, принаймні на 3 мм у ширину, повинен бути проштампований однаковий чіткий рельєф. Спайка провадиться таким чином, щоб шматки не могли бути роз'єднані і знову з'єднані без залишення видимих слідів.

5. Ремонтування здійснюється способом, вказаним на мал. N 4, доданому до цих Правил; краї, що зшиваються, повинні бути загнуті один в інший і з'єднані двома чітко видимими швами, що відстають один від одного, принаймні на 15 мм; колір нитки, видимої зсередини, повинен відрізнятися від кольору нитки, видимої ззовні, і від кольору самого брезенту; всі шви повинні бути прострочені на машині. У тих випадках, коли брезент, ушкоджений біля країв, ремонтується шляхом заміни ушкоджень частини латкою, шов може також прострочуватися відповідно до положень пункту 3 цієї статті і мал. N 1, прикладеного до цих Правил. Ремонтування брезенту з тканини, покритої пластмасою, може також провадитися відповідно до методу, описаного у пункті 4 цієї статті, але в цьому випадку спайка повинна робитися по обидва боки брезенту, а латка - накладатися зсередини.

6. a) Брезент повинен прикріплюватися до контейнера в точній відповідності з умовами, викладеними в статті 1 a) і b) цих Правил. Передбачається застосування таких видів кріплення:

i) металеві кільця, що прикріплюються до контейнера;

ii) вушка по краях брезенту;

iii) мотузка або трос, що проходять через кільця над брезентом і видимі з зовнішнього боку по всій довжині.

Брезент повинен находити на тверду частину контейнера, принаймні на ширину 250 мм, обмірювану від центра кріпильних кілець, якщо система конструкції контейнера сама по собі не перешкоджає доступу до вантажів.

b) Якщо необхідно забезпечити глухе кріплення країв брезенту до контейнера, з'єднання повинне бути безперервним і здійснюватися за допомогою міцних деталей.

7. Відстань між кільцями і між вушками не повинна перевищувати 200 мм. Вушка повинні бути твердими.

8. Повинні застосовуватися такі види кріплення:

a) сталевий трос діаметром не менше 3 мм; або

b) мотузка із пеньки або сизалю діаметром не менше 8 мм, вкрита прозорою пластмасовою оболонкою, що не розтягується.

Троси можуть укладатися в прозорий кожух, що не розтягується, із пластмаси.

9. Кожен трос або мотузка повинні складатися з одного шматка і мати металеві наконечники на обох кінцях. Пристосування для прикріплення кожного металевого наконечника повинно складатися з порожньої заклепки, що проходить через трос або мотузку, через яку може бути просмикнута вірьовка або стрічка для митних печаток і пломб. Трос або мотузка повинні залишатися видимими по обидва боки порожньої заклепки, щоб можна було впевнитися в тім, що вони дійсно складаються з одного шматка (див. мал. N 5, доданий до цих Правил).

10. У місцях, де в брезенті є вікна, що використовуються для завантаження і розвантаження, обидва краї брезенту повинні відповідним чином перекриватися. Вони повинні також закріплюватися за допомогою:

a) відкидної поли, що пришита або приварена відповідно з положеннями пунктів 3 і 4 цієї статті;

b) кілець і вушок, що відповідають умовам пункту 7 цієї статті; і

c) ременя, виготовленого з одного шматка відповідного матеріалу, що не розтягується шириною не менше 20 мм і товщиною не менше 3 мм, що проходить через кільце і з'єднуючого обидва краї брезенту й відкидної поли; ремінь прикріплюється з внутрішнього боку брезенту і повинен мати вушко для пропущення троса або мотузки, згаданих у пункті 8 цієї статті.

Відкидна пола не потрібна, якщо є спеціальний пристрій (захисна перегородка і т. ін.), що перешкоджає доступу до вантажу без залишення видимих слідів.

11. Розпізнавальні знаки, що повинні проставлятися на контейнері, і табличка про допущення, передбачена в другій частині цього Додатка, в жодному разі не повинні закриватися брезентом.

Перехідні положення

До 1 січня 1977 року допускатиметься використання наконечників, відповідних мал. N 5, доданому до цих Правил, навіть якщо вони будуть включати поли заклепки раніше прийнятого типу з отвором, розміри якого менше наведених на цьому малюнку.

Частина I - Мал. N 1 (тут не наводиться)

БРЕЗЕНТ, ВИГОТОВЛЕНИЙ З ДЕКІЛЬКОХ ШМАТКІВ ТКАНИНИ, ПРОСТРОЧЕНИХ ЗА ДОПОМОГОЮ ШВІВ

Вид зовні (креслення)

Вид зсередини (креслення)

Розріз а-а (1)

Плоский подвійний вузол (креслення)

Частина I - Мал. N 2 (тут не наводиться)

БРЕЗЕНТ, ВИГОТОВЛЕНИЙ З ДЕКІЛЬКОХ ШМАТКІВ ТКАНИНИ

Вид зовні (креслення)

Вид зсередини (креслення)

Розріз а-а (1) (креслення)

Примітка: Допускаються також кутові шви, виконані за методом, зображеним на мал. 2 (a) в додатку 2 до цієї Конвенції.

Частина I - Мал. N 3 (тут не наводиться)

БРЕЗЕНТ, ВИГОТОВЛЕНИЙ З ДЕКІЛЬКОХ ШМАТКІВ ТКАНИНИ, З'ЄДНАНИХ ЗА ДОПОМОГОЮ СПАЙКИ

Вид зовні (креслення)

Розріз а-а (1) (креслення)

Вид зсередини (креслення)

Частина I - Мал. N 4 (тут не наводиться)

РЕМОНТУВАННЯ БРЕЗЕНТУ

Вид зовні (креслення)

Вид зсередини (креслення)

Розріз а-а (1) (креслення)

(*) Нитки, видимі зсередини, відрізняються кольором від ниток, які видно зовні, і від кольору брезенту.

Частина I - Мал. N 5 (тут не наводиться)

ЗРАЗОК НАКОНЕЧНИКА

Вид збоку: передня сторона (креслення)

Вид збоку: задня сторона (креслення)

1. Контейнери можуть бути допущені для перевезення вантажів під митними печатками і пломбами:

a) або на стадії виробництва - за типом конструкції (процедура допущення на стадії виробництва);

b) або на якому-небудь наступному етапі - в індивідуальному порядку або визначених партіях контейнерів того самого типу (процедура допущення на якому-небудь етапі після виготовлення).

2. Компетентний орган, що здійснює процедуру допущення, видає після допущення підприємству, що зробило заявку, свідоцтво про допущення, здійснює, у залежності від обставин, або для необмеженого числа контейнерів допущеного типу, або для визначеного числа контейнерів.

3. Перш ніж приступити до перевезення вантажів під митними печатками і пломбами, власник свідоцтва про допущення повинен прикріпити табличку про допущення на допущений контейнер (допущені контейнери).

4. Табличка про допущення повинна міцно кріпитися на добре видному місці поруч з будь-якою іншою табличкою, видаваною з офіційними цілями.

5. Табличка про допущення, що відповідає зразкові N 1, що наводиться в додаванні 1 до цієї частини, являє собою металеву пластинку розміром не менше 20 см х 10 см. На її поверхні повинні бути вигравіювані різцем, видавлені рельєфом або чітко і міцно нанесені будь-яким іншим способом, по крайній мірі французькою або англійською мовою, підписи, що наводяться нижче:

a) напис "Допущений для перевезення під митними печатками і пломбами";

b) назва країни, де контейнер був допущений, або цілком, або у вигляді відмінного знаку, використовуваного для зазначення країни реєстрації автотранспортних засобів у міжнародному автомобільному русі, і номер свідоцтва з допущень (цифри, букви і т. ін.), а також рік допущення (наприклад, "N L/26/73" означає "Нідерланди", свідоцтво про допущення N 26, видане в 1973 році");

c) порядковий номер контейнера, привласнений йому заводом виробником (заводський номер);

d) якщо контейнер допущений по типу конструкції, на табличці повинні бути нанесені також розпізнавальні цифри або букви даного типу контейнера.