Дата підписання: 26.11.1993

Дата набуття чинності: 26.11.1993

Уряд України, Уряд Російської Федерації і Уряд Республіки Бєларусь, іменуються надалі Сторони, на підставі Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав від 8 грудня 1991 року, Угоди про об'єднання і координацію зусиль по мінімізації та подоланню наслідків Чорнобильської катастрофи від 21 січня 1992 р.,

визнаючи необхідність прискорення реалізації укладених домовленостей з соціального захисту громадян, які переселились або переселяються на постійне місце проживання з радіоактивно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи територій, однієї держави, що віднесені до зон відчуження та відселення, на територію другої держави, погодились у слідуючому:

Дія даної Угоди розповсюджується на радіоактивно забруднені внаслідок Чорнобильської катастрофи території зони відчуження і обов'язкового відселення (далі іменуються - зони відселення) Сторін.

До цих зон відносяться території кожної із Сторін, на яких середньорічна ефективна еквівалентна доза опромінення населення, обумовлена наслідками Чорнобильської катастрофи, становила починаючи з 1991 року 0,5 Бер (рік і більше) або щільність забруднення грунтів цих територій цезієм-137 становить 15 Ки/кв.км і більше, або стронцієм-90 3 Ки/кв.км і більше, або плутонієм-93, 240 більше ніж 0,1 Ки/кв.км.

Доведення до зацікавлених організацій Сторін офіційно затверджених у відповідності з їх діючим законодавством переліків населених пунктів, розташованих у вказаних зонах відселення, а також змін і доповнень до них здійснюється Постійною нарадою повноважних представників у справах Чорнобиля і проблемах радіаційного захисту і безпеки.

Громадянам, які переселяються із зон відселення або раніше переселилися, починаючи з 1992 р., із цих зон однієї з Сторін на нове постійне місце проживання на територію другої Сторони, адміністрацією по їх колишньому місцю проживання видаються довідки встановленого зразка (згідно з додатком) замість зданого посвідчення.

Адміністрація територій однієї Сторони, куди прибули на постійне місце проживання громадяни із зон відселення другої Сторони, забезпечує їх працевлаштування, створює необхідні умови проживання, соціально-побутового обслуговування, передбачені діючим законодавством нової держави проживання, а також видає передбачене цим законодавством посвідчення, яке підтверджує право зазначених громадян на пільги і компенсації.

Місця влаштування визначаються Стороною, на територію якої прибувають громадяни.

Підставою для вирішення питань влаштування прибулих на постійне місце проживання із зон відселення Сторін є вказані у статті 1 переліки населених пунктів, а також довідки, передбачені статтею 2, що засвідчують факт переселення на нове постійне місце проживання з цих зон без отримання відповідних компенсацій за попереднім місцем проживання.