Статус Конвенції див.

Держави-члени Ради Європи, які підписали цю Конвенцію,

враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення більшого єднання між її членами,

сповнені рішучості вжити спільних заходів у боротьбі зі злочинністю,

вважаючи, що з цією метою вони повинні забезпечити на території інших Договірних Сторін або соціальну реабілітацію правопорушників, яким були постановлені відстрочені виконанням вироки або які були умовно звільнені їхніми національними судами, або виконання вироку, у випадку, коли приписаних умов недостатньо,

погодились про таке:

1. Договірні Сторони зобов'язуються надавати одна одній, за обставин, визначених нижче, взаємну допомогу, необхідну для соціальної реабілітації правопорушників, які зазначені у статті 2. Ця допомога полягає у нагляді за правопорушниками з метою сприяння їхньому виправленню і їхній соціальній реадаптації та нагляду за їхньою поведінкою для того, щоб у разі необхідності, або постановити їм вирок, або звернути вже постановлений вирок до виконання.

2. Договірні Сторони, за обставин, визначених нижче, і відповідно до наступних положень, виконують таку постанову про затримання або інше покарання, що передбачає позбавлення волі, яке могло бути винесене правопорушнику і виконання якого було відстрочено.

1. Для цілей цієї Конвенції термін "правопорушник" означає будь-яку особу, яка на території однієї з Договірних Сторін:

а) була визнана судом винною із встановленням випробного строку без постанови вироку;

b) отримала відстрочений виконанням вирок, який передбачає позбавлення волі, або вирок, виконання якого було призупинене, повністю або частково, під час постанови вироку або після цього.

2. В подальших статтях термін "вирок" вважається таким, що включає всі судові рішення, прийняті відповідно до пунктів (а) та (Ь) пункту 1 вище.

Рішення, посилання на які міститься у статті 2, повинні бути остаточними і обов'язковими до виконання.

Правопорушення, на підставі якого заявляється клопотання згідно зі статтею 5, повинно каратися як законодавством запитуючої держави, так і запитуваної держави.

1. Держава, яка постановила вирок, може звертатися до держави, на території якої правопорушник має постійне мешкання, з клопотанням:

а) здійснювати лише нагляд відповідно до частини II;

Ь) здійснювати нагляд і, у разі необхідності, звернути вирок до виконання відповідно до частин II і III;

с) взяти на себе всю відповідальність за виконання вироку відповідно до положень частини IV.

2. Запитувана держава вживає заходів щодо такого клопотання за умов, які передбачені цією Конвенцією.

3. Якщо запитуюча держава заявила одне з клопотань, згаданих у пункті I вище, а запитувана держава вважає за доцільне, у будь-якому конкретному випадку, застосувати один з інших заходів, передбачених у цьому пункті, то запитувана держава може відмовити у задоволенні такого клопотання і заявити про свою готовність здійснити інший захід, який вона має вказати.

За клопотанням держави, яка постановила вирок, нагляд, звернення вироку до виконання або його виконання в повній мірі, як визначено в попередній статті, здійснюються державою, на території якої правопорушник має постійне мешкання.

1. Нагляд, звернення вироку до виконання або його виконання в повній мірі не здійснюється:

a) якщо клопотання, на думку запитуваної держави, може зашкодити її суверенітету, безпеці, основним принципам її правової системи або іншим її життєвим інтересам;

Ь) якщо клопотання стосується вироку за правопорушення, постановленого судом останньої інстанції в запитуваній державі;

c) якщо діяння, за яке був постановлений вирок, розглядається запитуваною державою або як політичне правопорушення, або як правопорушення, пов'язане з політичним правопорушенням, або як правопорушення суто військового характеру;

d) якщо покарання не може бути застосоване у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених законодавством або запитуючої, або запитуваної держави;

e) якщо правопорушник був амністований чи помилуваний або в запитуючій, або в запитуваній державі.

2. У здійсненні нагляду, зверненні вироку до виконання або його виконанні в повній мірі може бути відмовлено:

а) якщо компетентні органи запитуваної держави вирішили не порушувати провадження або припинити провадження, яке вони вже розпочали, за одне й те ж діяння;

Ь) якщо діяння, за яке був постановлений вирок, є також предметом провадження в запитуваній державі;

с) якщо вирок, якого стосується клопотання, був постановлений in absentia;

d) у тій мірі, в якій запитувана держава вважає вирок несумісним з принципами, що регулюють застосування її власного кримінального права, зокрема якщо через свій вік правопорушник не міг бути засуджений в запитуючій державі.

3. У випадку податкових правопорушень, нагляд або звернення вироку до виконання здійснюється відповідно до положень цієї Конвенції лише тоді, коли Договірні Сторони прийняли відповідне рішення щодо кожного такого правопорушення або категорії правопорушень.

Запитуюча і запитувана держави у разі необхідності інформують одна одну про всі обставини, які можуть зашкодити виконанню заходів по нагляду або зверненню вироку до виконання на території запитуваної держави.

Запитувана держава без зволікань інформує запитуючу державу про те, яких заходів вживається щодо її клопотання.

У випадку повної або часткової відмови вона повідомляє причини такого рішення.

Запитуюча держава повідомляє запитувану державу про умови, приписані правопорушнику, і про заходи нагляду, яких він зобов'язаний дотримуватися протягом випробного періоду.

1. Виконуючи клопотання про нагляд, запитувана держава у разі необхідності вживає приписаних заходів нагляду відповідно до свого власного законодавства.

2. Заходи нагляду, що вживаються запитуваною державою, ні в якому разі не можуть за їхнім характером або тривалістю бути більш суворими ніж заходи, що приписані запитуючою державою.

Коли запитувана держава погоджується здійснювати нагляд, вона:

1. Без зволікань інформує запитуючу державу про те, яких заходів вона вжила щодо клопотання.

2. Повідомляє про своє рішення власті та органи, які на її власній території мають повноваження здійснювати нагляд за правопорушниками і надавати їм допомогу.

3. Інформує запитуючу державу про всі вжиті заходи та їхнє виконання.

У випадку, коли вирок про умовне засудження правопорушника, зазначений у статті 2, скасовується з причини притягнення правопорушника до відповідальності чи засудження за нове правопорушення або невиконання ним приписаних йому умов, необхідна інформація щодо цього автоматично і без зволікань подається запитуваною державою запитуючій державі.

Після закінчення строку нагляду запитувана держава на прохання запитуючої держави перепроваджує останній всю необхідну інформацію.

Вирішувати на основі інформації і зауважень, надісланих запитуваною державою, чи виконав, чи ні правопорушник умови, які були для нього визначені, а також згідно з такою оцінкою вживати будь-яких подальших заходів, передбачених її власним законодавством, може тільки запитуюча держава.

Вона інформує запитувану державу про своє рішення.

Запитувана держава має право звернути вирок про умовне засудження до виконання після його скасування запитуючою державою і на прохання цієї держави.

Звертання вироку до виконання здійснюється в запитуваній державі відповідно до законодавства цієї держави після перевірки дійсності клопотання про виконання вироку і його відповідності умовам цієї Конвенції.

Запитувана держава своєчасно надсилає запитуючій державі документ, що засвідчує виконання вироку.

Запитувана держава у разі необхідності змінює покарання, призначене в запитуючій державі, покаранням або заходом, що передбачені її власним законодавством для аналогічного правопорушення. Характер такого покарання або заходу повинен якомога точніше відповідати характеру покарання чи заходу, призначеного у вироку, що підлягає виконанню. Воно не може перевищувати максимальне покарання, передбачене законодавством запитуваної держави, і не може також бути більш тривалим або більш суворим, ніж покарання, призначене в запитуючій державі.

Запитуюча держава може сама вживати будь-яких заходів для виконання вироку, якщо запитувана держава повідомляє, що вона не бажає його виконувати або не має для цього можливостей.

Запитувана держава може умовно звільнити правопорушника. Право помилування може здійснюватися як запитуючою державою, так і запитуваною державою.

Запитуюча держава повідомляє запитувану державу про вирок, який вона просить виконати в повній мірі.

1. Запитувана держава пристосовує призначені покарання або захід до свого власного кримінального законодавства таким чином, якби цей вирок був постановлений за таке ж саме правопорушення, вчинене на її території.

2. Покарання, призначене в запитуваній державі, не може бути більш суворим, ніж покарання, призначене в запитуючій державі.

Запитувана держава забезпечує виконання такого пристосованого вироку в повній мірі таким чином, якби вирок був постановлений її власними судами.

Прийняття запитуваною державою клопотання відповідно до цієї частини IV припиняє право запитуючої держави на виконання вироку.