1. Асамблея посилається на свій Висновок N 190 (1995) щодо вступу України до Ради Європи, схвалений 26 вересня 1995 року, в якому зазначається, що Україна зобов'язалася "ввести мораторій на виконання смертних вироків, який набирає, чинності в моменту вступу". Україна вступила до Ради Європи 9 листопада 1995 року, але мораторій на виконання смертних вироків не було введено.

2. 28 червня 1996 року Асамблея провела обговорення з питання скасування смертної кари в Європі і прийняла Резолюцію 1097 (1996), в якій засуджує Україну за порушення її зобов'язання щодо введення мораторію на виконання смертних вироків та попереджає її про наслідки, які матимуть подальше порушення зобов'язань, особливо виконання смертних вироків. Проте, виконання смертних вироків в Україні тривало.

3. 29 січня 1997 року Асамблея, отримавши офіційну інформацію щодо продовження виконання смертних вироків в цій країні, була змушена ще раз розглянути питання дотримання Україною її зобов'язання щодо введення мораторію на виконання смертних вироків, взятого нею під час вступу, до Ради Європи. У Резолюції 1112 (1997) Асамблея попереджує українську владу про те, що "вона вживатиме всіх заходів для забезпечення виконання взятих зобов'язань", включаючи, якщо це необхідно, нератифікацію повноважень Парламентської делегації України на наступній сесії в січні 1998 р.

4. Асамблея нещодавно отримала офіційне підтвердження, що виконання смертних вироків в Україні тривало після 29 січня 1997 року. Вона вражена тим, що принаймні 13 смертних вироків було здійснено в Україні в 1997 році. Вона засуджує виконання цих вироків, які ще раз констатують очевидне порушення Україною зобов'язань, взятих нею під час вступу до Ради Європи та Резолюції 1112 (1997).

5. Асамблея вимагає, щоб, незважаючи на будь-які обставини, Україна припинила здійснення смертних вироків.

6. Вона також вимагає, щоб в Україні було зведено мораторій де-юре.