Держави-учасниці цієї Конвенції,

Усвідомлюючи наслідки актів тероризму для міжнародної безпеки,

Висловлюючи глибоку стурбованість у зв'язку з актами тероризму, спрямованими на знищення повітряних суден, інших транспортних засобів та інших об'єктів,

Будучи Стурбовані тим, що для здійснення таких терористичних актів використовувались пластичні вибухові речовини,

Відзначаючи, що маркування таких вибухових речовин з метою їх виявлення буде в значній мірі сприяти попередженню таких незаконних актів,

Визнаючи, що з метою запобігання таким незаконним актам є нагальна необхідність в міжнародному документі, який покладає на держави зобов'язання вживати відповідних заходів для забезпечення того, щоб пластичні вибухові речовини належним чином маркувались,

Беручи До Уваги резолюцію 635 Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй від 14 червня 1989 року і резолюцію 44/29 Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 4 грудня 1989 року, які нагально закликають Міжнародну організацію цивільної авіації інтенсифікувати її роботу по створенню міжнародного режиму маркування пластичних або листових вибухових речовин з метою їх виявлення,

Враховуючи резолюцію А27-8, одноголосно прийняту 27-ю сесією Асамблеї Міжнародної організації цивільної авіації, в якій Асамблея висловилась за невідкладну підготовку в першочерговому порядку нового міжнародного документа, який стосується маркування пластичних або листових вибухових речовин з метою їх виявлення,

Відзначаючи із задоволенням роль Ради Міжнародної організації цивільної авіації в підготовці Конвенції, а також її готовність взяти на себе функції, пов'язані з її здійсненням,

Погодились про нижченаведене:

Для цілей цієї Конвенції:

1. "Вибухові речовини" означають вибухові продукти, широко відомі як "пластичні вибухові речовини", в тому числі вибухові речовини в гнучкій або еластичній листовій формі, як вони визначені в технічному додатку до цієї Конвенції.

2. "Речовина, що маркується" означає речовину, описану в технічному додатку до цієї Конвенції, яка включається до вибухової з метою зробити її такою, що піддається виявленню.

3. "Маркування" означає включення до складу вибухової речовини речовини, що маркується відповідно до технічного додатка до цієї Конвенції.

4. "Виготовлення" означає будь-який процес, включаючи переробку, в результаті якого виробляються вибухові речовини.

5. "Належним чином санкціоновані військові пристрої" включають, зокрема, гільзи, авіаційні бомби, снаряди, міни, реактивні снаряди, ракети, сформовані при виготовленні заряди, гранати і перфоратори, згідно із законами і правилами відповідної Держави-учасниці.

6. "Держава-виготовлювач" означає будь-яку державу, на території якої виготовляються вибухові речовини.

Кожна Держава-учасниця вживає необхідних і ефективних заходів для заборони і відвернення виготовлення на її території немаркованих вибухових речовин.

1. Кожна Держава-учасниця вживає необхідних і ефективних заходів для заборони і запобігання ввозу на її територію або вивозу з її території немаркованих вибухових речовин.

2. Положення попереднього пункту не застосовують щодо ввозу і вивозу, які не суперечать цілям цієї Конвенції, повноважним органам Держави-учасниці, які здійснюють військові або поліцейські функції, немаркірованих вибухових речовин, що знаходяться під контролем цієї Держави-учасниці згідно з пунктом 1 Статті 4.

1. Кожна Держава-учасниця вживає необхідних заходів для здійснення суворого і ефективного контролю над володінням і передачею у володіння немаркірованих вибухових речовин, які були виготовлені на її території або ввезені на її територію до набуття чинності цією Конвенцією щодо цієї держави, для того, щоб перешкодити такому їх застосуванню або використанню, які несумісні з цілями цієї Конвенції.

2. Кожна Держава-учасниця вживає необхідних заходів для забезпечення того, щоб усі запаси вибухових речовин, згаданих в пункті 1 цієї Статті, які не знаходяться у володінні її повноважених органів, що здійснюють військові або поліцейські функції, були знищені або використані таким чином, щоб це не суперечило цілям цієї Конвенції, або маркіровані чи позбавлені вибухових властивостей протягом трьох років після набуття чинності цією Конвенцією щодо цієї держави.

3. Кожна Держава-учасниця вживає необхідних заходів для забезпечення того, щоб усі запаси вибухових речовин, згаданих в пункті 1 цієї Статті, які не включені як складова частина в належним чином санкціоновані військові пристрої і які знаходяться у володінні її повноважних органів, що здійснюють військові або поліцейські функції, були знищені або використані таким чином, щоб це не суперечило цілям цієї Конвенції, або марковані чи позбавлені вибухових властивостей протягом п'ятнадцяти років після набуття чинності цією Конвенцією щодо цієї держави.

4. Кожна Держава-учасниця вживає необхідних заходів для забезпечення по можливості найшвидшого знищення на своїй території немаркованих вибухових речовин, які можуть бути виявлені на цій території і які не згадуються в попередніх пунктах цієї Статті, за винятком запасів немаркованих вибухових речовин, що знаходяться у володінні її повноважних органів, які здійснюють військові або поліцейські функції і внесені як складова частина в належним чином санкціоновані військові пристрої на момент набуття чинності цією Конвенцією щодо цієї Держави-учасниці.

5. Кожна Держава-учасниця вживає необхідних заходів для здійснення суворого та ефективного контролю над володінням і передачею у володіння вибухових речовин, згаданих в пункті 11 частини 1 технічного додатка до цієї Конвенції, з тим, щоб перешкодити такому їх застосуванню або використанню, які не сумісні з цілями цієї Конвенції.

6. Кожна Держава-учасниця вживає необхідних заходів для забезпечення по можливості найшвидшого знищення на її території немаркованих вибухових речовин, виготовлених після набуття чинності цією Конвенцією щодо цієї держави, які не включені у військові пристрої, як це передбачено підпунктом d) пункту 2 частини 1 технічного додатка до цієї Конвенції, і немаркованих вибухових речовин, які більше не підпадають під дію будь-яких інших підпунктів зазначеного пункту 2.

1. Цією Конвенцією засновується Міжнародна технічна комісія з вибухових речовин (далі "Комісія"), яка складається з не менше п'ятнадцяти і не більше дев'ятнадцяти членів, що призначаються Радою Міжнародної організації авіації (далі "Рада") з числа осіб, кандидатури яких подаються Державами-учасницями цієї Конвенції.

2. Члени Комісії є експертами, які мають безпосередній і значний досвід у питаннях щодо виготовлення чи виявлення вибухових речовин або проведення відповідних дослідних розробок.

3. Члени комісії працюють в ній протягом трьох років і можуть призначатися повторно.

4. Сесії Комісії скликаються принаймні один раз на рік у Штаб-квартирі Міжнародної організації цивільної авіації або в таких місцях і в такий час, які можуть бути вказані чи затверджені Радою.

5. Комісія приймає правила процедури своєї роботи, які підлягають затвердженню Радою.

1. Комісія проводить оцінку технічного прогресу в галузі виготовлення, маркування та виявлення вибухових речовин.

2. Комісія через Раду доповідає про результати своєї роботи Державам-учасницям і заінтересованим міжнародним організаціям.

3. При необхідності Комісія дає рекомендації Раді щодо поправок до технічного додатка до цієї Конвенції. Комісія прагне приймати свої рішення по таких рекомендаціях консенсусом. При відсутності консенсусу Комісія приймає такі рішення більшістю в дві третини голосів її членів.

4. Рада може за рекомендацією Комісії пропонувати Державам-учасницям поправки до технічного додатка до цієї Конвенції.

1. Будь-яка Держава-учасниця може протягом дев'яноста днів від дати повідомлення про поправку, яка пропонується до технічного додатка до цієї Конвенції, надіслати до Ради свої зауваження. Рада негайно передає ці зауваження Комісії для розгляду. Рада пропонує будь-якій Державі-учасниці, яка подала зауваження або заперечення щодо запропонованої поправки, провести консультації з Комісією.

2. Комісія розглядає думки Держав-учасниць, висловлені згідно з положеннями попереднього пункту, і доповідає Раді. Рада після розгляду доповіді Комісії і з урахуванням характеру поправки і зауважень Держав-учасниць, включаючи держави-виготовлювачі, може запропонувати поправку всім Державам-учасницям для прийняття.

3. Якщо запропонована поправка не викликала заперечень з боку п'яти або більше Держав-учасниць, які письмово сповістити про це Раду протягом дев'яноста днів після дати повідомлення Радою про цю поправку, вона вважається прийнятою і набуває чинності через сто вісімдесят днів або після закінчення такого іншого періоду, який застережений у запропонованій поправці, для Держав-учасниць, які прямо заявили про заперечення проти неї.