Генеральна конференція Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) на її двадцять сьомій сесії, що відбулась у Парижі 25 жовтня - 16 листопада 1993 року,

Пам’ятаючи, що, як зазначено в її Статуті, "Організація ставить має на меті сприяти зміцненню миру та безпеки шляхом розширення співробітництва між народами через освіту, науку та культуру",

Усвідомлюючи, що право на освіту є одним із прав людини і що вища освіта, яка відіграє визначну роль у здобуванні і поглибленні знань, становить винятково цінне культурне і наукове надбання,

Враховуючи, що знання мають універсальний характер і є частиною спільної спадщини людства, і що необхідно шукати способи зробити знання та навчання більш доступними для кожної людини,

Усвідомлюючи, що велике розмаїття культур і систем вищої освіти у світі є винятковим ресурсом, який необхідно зберігати, просувати та підтримувати,

Враховуючи, що вища освіта дедалі більше набуває міжнародного виміру завдяки швидкому поширенню та інтернаціоналізації знань та завдяки зв’язкам і солідарності, які об’єднують наукову та університетську спільноту, і що ширший доступ до освітніх ресурсів у всьому світі через більшу мобільність студентів, науковців, викладачів і спеціалістів є надзвичайно важливим для цього міжнародного виміру,

Враховуючи, що з огляду на велику різноманітність законів, нормативних актів, практик і традицій, які визначають організацію та функції систем і закладів вищої освіти, а також різноманітність конституційних, правових та нормативних вимог і положень, що регулюють професійну діяльність, надзвичайно важливо, для отримання доступу до вищої освіти, її продовження і закінчення, а також для підготовки до професійної діяльності, впроваджувати на практиці політику оцінювання компетентності, що враховує не лише отримані кваліфікації, але й пройдені курси навчання та набуті навички, знання і досвід,

Беручи до уваги необхідність взаємного визнання курсів навчання та кваліфікацій у вищій освіті всіма компетентними органами влади і навчальними закладами для підвищення мобільності людей та розширення обміну ідеями, знаннями і науково-технічним досвідом, а також для того, щоб, зрештою, сприяти повсюдному покращенню якості вищої освіти,

Враховуючи, що таке визнання буде також сприяти:

загальному збільшенню кількості людей, що мають змогу скористатись можливістю отримати вищу освіту,

якнайкращому використанню всіма країнами наявних засобів для освіти та професійної підготовки, а також розвитку людських ресурсів,

більшій мобільності викладачів, студентів, науковців і фахівців,

зменшенню труднощів, з якими стикаються особи, які отримали професійну підготовку чи освіту за кордоном і які бажають навчатися або займатись професійною діяльністю,

зближенню культур та кращому розумінню між народами, за взаємної поваги до їх розмаїття,

Враховуючи, що шість регіональних конвенцій про визнання курсів навчання та кваліфікацій у вищій освіті, вже ухвалених під егідою ЮНЕСКО, довели цінність міжнародного співробітництва у цій сфері, і що для досягнення кінцевої мети, встановленої Генеральною конференцією, вони повинні бути доповнені універсальним нормативним актом,

Ухвалює цю Рекомендацію тринадцятого дня листопада 1993 року.

1. Для цілей цієї Рекомендації і без шкоди для термінів та означень, що їх держави можуть використовувати у своїх внутрішніх адміністративних системах і законах,

(a) "вища освіта" означає всі види курсів навчання, професійної підготовки або підготовки для наукових досліджень на рівні післясередньої освіти, що надаються університетами або іншими навчальними закладами, які акредитовані як заклади вищої освіти компетентними державними органами;

(b) "кваліфікація у вищій освіті" означає будь-який диплом, ступінь або інший кваліфікаційний сертифікат, який видається чи присвоюється закладом вищої освіти або іншим відповідним органом і який засвідчує, що його володілець успішно закінчив курс навчання, та дає йому чи їй право або продовжити навчання на наступному етапі, або займатись професійною діяльністю, що не потребує подальшої спеціальної підготовки;

(c) "частковий курс навчання" означає будь-яку однорідну за змістом частину курсу на першому етапі або на більш просунутих етапах вищої освіти, яка була оцінена та документально підтверджена і яка, не становлячи повного курсу навчання, може бути прирівнена до істотного набуття знань чи навичок;

(d) "середня освіта" означає будь-який вид навчання, що слідує за початковою, елементарною або базовою освітою і є необхідною предумовою для доступу до вищої освіти;

(e) "визнання" іноземної кваліфікації у вищій освіті означає її прийняття компетентними органами відповідної держави (як державними, так і недержавними) як документа, який дає його володільцю право на те, щоб його/її розглядали на таких самих умовах, що й тих, хто має порівнянну кваліфікацію, присвоєну в тій державі, і який вважається порівнянним для цілей доступу до вищої освіти або продовження навчання, участі в наукових дослідженнях, провадження професійної діяльності, якщо це не вимагає складання іспитів чи подальшої спеціальної підготовки, або для всього вищезазначеного, залежно від міри визнання;

(f) "визнання" іноземного сертифіката про середню освіту для цілей навчання на вищому рівні означає його прийняття компетентними органами відповідної держави як документа, який дає його володільцю право на те, щоб його/її, у звязку зі вступом до закладів вищої освіти, розглядали на таких самих умовах, що й володільця порівнянної кваліфікації чи сертифіката, виданого в тій державі;

(g) "визнання" іноземної кваліфікації або іноземного сертифіката про частковий курс навчання у вищій освіті означає прийняття компетентними органами відповідної держави їх як документів, що дають їх володільцю право на те, щоб його/її, у звязку з продовженням навчання в закладах вищої освіти та науково-дослідних інститутах, розглядали на таких самих умовах, що й володільця порівнянної кваліфікації чи сертифіката, виданого в тій державі;

(h) "визнання" іноземної кваліфікації у вищій освіті з метою провадження професійної діяльності означає визнання компетентними органами професійної підготовки її володільця до відповідної професійної діяльності, однак без шкоди для правових норм і професійних правил чи процедур, чинних у відповідних державах, та за умови, що володілець матиме право провадити таку саму професійну діяльність у державі, в якій було отримано професійну підготовку та кваліфікацію; таке визнання не звільняє володільця іноземної кваліфікації від дотримання будь-яких інших умов щодо провадження професійної діяльності, які можуть бути встановлені компетентними державними органами або професійними організаціями у відповідних державах.

2. Визнання кваліфікації чи сертифіката не може надавати більших прав в іншій державі, ніж у державі, в якій вони були присвоєні чи видані.

3 Розглядаючи заходи, що їх необхідно вжити для досягнення ширшого визнання кваліфікацій у вищій освіті, держави-члени повинні застосовувати положення, викладені нижче, шляхом ухвалення законодавчих чи інших інструментів, що можуть знадобитись для введення в дію на їхніх відповідних територіях принципів, викладених у цій Рекомендації.

4. Необхідно заохочувати держави-члени, які ще цього не зробили, ставати сторонами регіональних конвенцій про визнання курсів навчання, дипломів і ступенів у вищій освіті та докладати всіх зусиль, щоб сприяти підсиленню роботи регіональних комітетів щодо застосування тих конвенцій.

5. Держави-члени повинні довести цю Рекомендацію до відома відповідних органів влади, агенцій та організацій, державних чи недержавних, зокрема закладів вищої освіти, органів з валідації, професійних організацій та інших освітніх установ і асоціацій.

6. Усі держави-члени, а також ті держави, що не є членами ЮНЕСКО, які вже є сторонами однієї або більше регіональних конвенцій, повинні проаналізувати положення цієї Рекомендації та вжити заходів щодо їх імплементації.