Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 4 червня 1958 року на свою сорок другу сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно дискримінації у галузі праці й занять, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації, яка доповнює Конвенцію 1958 року про дискримінацію в галузі праці та занять,

ухвалює цього двадцять п'ятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот п'ятдесят восьмого року нижченаведену Рекомендацію, яка називатиметься Рекомендацією 1958 року щодо дискримінації в галузі праці й занять:

Конференція рекомендує, щоб кожний член Організації застосовував такі положення:

1. 1) Відповідно до мети цієї Рекомендації термін "дискримінація" охоплює:

a) будь-яке розрізнення, недопущення або перевагу, що здійснюється за ознакою раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних переконань, іноземного походження або соціального походження і призводить до знищення або порушення рівності можливостей чи поводження в галузі праці й занять;

b) будь-яке інше розрізнення, недопущення або перевагу, що призводить до знищення або порушення рівності можливостей чи поводження в галузі праці й занять, яке визначається відповідним членом Організації після консультації з представницькими організаціями роботодавців і працівників, де такі організації є, та з іншими відповідними органами.

2) Будь-яке розрізнення, недопущення або перевага відносно певної роботи, що грунтується на її специфічних вимогах, не вважається дискримінацією.

3) Відповідно до мети цієї Рекомендації терміни "праця" та "заняття" охоплюють доступ до професійного навчання, доступ до праці і до різних занять, а також оплату й умови праці.

2. Кожний член Організації повинен визначити національну політику, спрямовану на недопущення дискримінації у галузі праці й занять. Ця політика має застосовуватися шляхом законодавчих заходів, колективних договорів між представницькими організаціями роботодавців і працівників чи будь-яким іншим способом, сумісним з національними умовами та практикою, з належним урахуванням таких засад:

a) заохочення рівності можливостей і поводження в галузі праці й занять є питання, що являє суспільний інтерес;

b) всі особи повинні користуватися без дискримінації рівністю можливостей і поводження щодо:

i) доступу до установ, котрі відають професійним орієнтуванням та працевлаштуванням;

ii) доступу на власний вибір до навчання й роботи на основі особистих нахилів до цього навчання або роботи;

iii) просування по роботі відповідно до їхньої особистої вдачі, знань і старанності;

iv) надійності становища на займаній посаді;

v) плати за працю рівної цінності;

vi) умов праці, куди входять робочий час, періоди відпочинку, щорічна оплачувана відпустка, техніка безпеки та охорона здоров'я на підприємстві, а також заходи щодо соціального забезпечення та побутового обслуговування і види допомоги, що надаються у зв'язку з роботою;

c) урядові органи повинні застосовувати справедливу і таку, що не допускає дискримінації, політику працевлаштування в усіх галузях своєї діяльності;

d) роботодавці не повинні ні застосовувати, ні допускати дискримінації у наймі або підготовці якоїсь особи до роботи, під час її просування або збереження на роботі чи у визначенні умов її оплати й праці; жодна особа і жодна організація не повинні прямо або непрямо заважати роботодавцю виконувати цю засаду або втручатися в її виконання;

e) у колективних переговорах і виробничих взаємовідносинах сторони повинні дотримуватись засади рівності можливостей та поводження в галузі праці й занять і повинні стежити за тим, щоб у колективних договорах не допускалось положень дискримінаційного плану стосовно доступу до праці, підготовки до неї, просування по роботі або збереження посади чи стосовно умов оплати й праці;