Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 7 червня 1961 року на свою сорок п'яту сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно житлового будівництва для працівників, що є п'ятим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації,

ухвалює цього двадцять восьмого дня червня місяця тисяча дев'ятсот шістдесят першого року нижченаведену Рекомендацію, яка називатиметься Рекомендацією 1961 року щодо житлового будівництва для працівників:

беручи до уваги, що Статут Міжнародної організації праці передбачає виконання Організацією цілей, викладених у Філадельфійській декларації, яка визнає урочисте зобов'язання Міжнародної організації праці сприяти прийняттю країнами світу програм надання належного житла,

беручи до уваги, що Загальна декларація прав людини, затверджена Генеральною асамблеєю Організації Об'єднаних Націй, визнає, що "кожна людина має право на такий життєвий рівень, зокрема - житло, який потрібен для підтримання здоров'я та добробуту її та її сім'ї",

беручи до уваги, що, як зазначено в Об'єднаній програмі Організації Об'єднаних Націй і спеціалізованих установ у галузі житлового питання та міського й сільського планування, взятої до уваги Економічною і соціальною радою та Адміністративною радою Міжнародного бюро праці в 1949 році, Організація Об'єднаних Націй і Міжнародна організація праці домовилися про те, що Організація Об'єднаних Націй є компетентною у вирішенні питань в галузі житлового будівництва та міського й сільського планування взагалі, тимчасом як Міжнародна організація праці особливо заінтересована в питаннях, пов'язаних із житловим будівництвом для працівників,

Конференція рекомендує, щоб кожний член Організації в межах своєї загальної соціальної та економічної політики застосовував відповідно до умов країни такі загальні принципи:

1. Ця Рекомендація поширюється на житлове будівництво для працівників фізичної та розумової праці, а також працівників, що працюють за власний рахунок, людей похилого віку, пенсіонерів і фізично неповноцінних осіб.

2. Метою національної політики повинно бути сприяння в межах загальної політики житлового будівництва зведенню житлових будинків і запровадженню відповідного комунального обслуговування для того, щоб забезпечити усіх працівників і їхні сім'ї відповідним задовільним житлом та умовами, що є придатними для життя. Особам, які найбільш терміново потребують на житлове приміщення, має бути надано певну міру першочерговості.

3. Повинна також приділятися увага ремонту, поліпшенню та модернізації наявних жител та засобів комунального обслуговування.

4. Мета має полягати в тому, щоб вартість відповідного житла, яке є задовільним, не перевищувала розумної частини доходу працівників, що виплачується або у вигляді квартирної плати або у вигляді платежів з метою купівлі такого житла.

5. У програмах житлового будівництва для працівників має передбачатися, щоб у житловому будівництві достатня ділянка діяльності була відведена приватній, кооперативній і державній ініціативі.

6. Зважаючи на можливу безпосередню конкуренцію між широкими програмами будівництва постійного житла та програмами економічного зростання і розвитку, оскільки наявні обмежені ресурси кваліфікованої й напівкваліфікованої робочої сили або обмежені матеріальні ресурси можуть бути потрібними як для житлового будівництва, так і для інших видів виробництва, необхідних для розширення виробничих потужностей, житлова політика має координуватися із загальною соціальною та економічною політикою для того, щоб житловому будівництву для працівників міг бути забезпечений такий рівень пріоритету, за якого враховувалися б як житлові потреби, так і потреби збалансованого економічного розвитку.

7. Кожна сім'я, якщо вона бажає, повинна мати окреме житло з окремим входом.

8. 1) Компетентні національні органи влади зобов'язані створити із врахуванням конституційної структури країни центральний орган, з яким повинні бути зв'язані всі державні органи влади, що займаються житловим будівництвом.

2) Центральний орган повинен нести відповідальність, зокрема:

a) за вивчення та оцінку потреб у сфері житлового будівництва та комунального обслуговування;

b) за розроблення програм житлового будівництва, серед них заходів щодо знесення трущоб та переселення з трущоб осіб, які в них проживають.

3) Представницькі організації роботодавців і працівників, а також інші заінтересовані організації мають брати участь у роботі такого центрального органу.

9. Метою національних програм житлового будівництва має бути забезпечення відповідно до інших національних цілей і в межах потреб житлового будівництва та пов'язаних із ним потреб, такого становища, за якого всі приватні, громадські та державні ресурси, які можуть бути надані для цієї мети, координувались і використовувалися б для житлового будівництва для працівників і для розвитку засобів комунального обслуговування.

10. Там, де потрібне значне стале розширення житлового будівництва для задоволення на постійних засадах потреб країни в житлі для працівників, до програми економічного розвитку повинні вводитися, із врахуванням інших національних цілей, заходи щодо довгострокового забезпечення житлового будівництва необхідними для нього робочою силою, матеріалами, устаткуванням та фінансами.

11. Державні органи влади повинні настільки, наскільки це потрібно й здійсненно, або безпосередньо забезпечувати працівників житловою площею, або заохочувати забезпечення їх житлом, що здається в оренду чи купується у власність.

12. 1) Роботодавці повинні визнавати важливість забезпечення їхніх працівників житловою площею на справедливих засадах державними органами або незалежними приватними організаціями, наприклад кооперативними, та іншими житловими товариствами, не зв'язаними з підприємствами.

2) Має визнаватися, що в цілому не бажано, щоб роботодавці безпосередньо надавали житла своїм працівникам, за винятком тих випадків, коли це необхідно через особливі умови, наприклад, коли підприємство розташоване на великій відстані від звичайних населених пунктів або коли рід роботи працівника вимагає, щоб він міг з'явитися за терміновим викликом.

3) У тих випадках, коли житлова площа надається роботодавцем:

a) повинні визнаватися основні людські права працівників, особливо свобода об'єднання;

b) повинні повністю дотримуватися закони та звичаї країни у разі розірвання договору про оренду чи про терміни проживання на такій житловій площі після припинення трудових договорів;

c) квартирна плата, що стягується, повинна відповідати принципові, встановленому вище в параграфі 4, і ні в якому разі не може включати в себе спекулятивний прибуток.

4) Надання житлової площі та комунального обслуговування роботодавцями як оплати за роботу працівника має заборонятися або регулюватися настільки, наскільки це є необхідним для захисту інтересів працівників.

13. 1) Компетентні органи влади повинні вживати належних заходів щодо здійснення затверджених програм житлового будівництва для працівників шляхом забезпечення регулярного й безперервного надходження потрібних фінансових коштів.

2) З цією метою:

a) повинні виділятися державні й приватні кошти для надання позик під помірні процентні ставки;

b) такі кошти повинні доповнюватися іншими прийнятними видами безпосередньої й опосередненої фінансової допомоги, наприклад: позиками, податковими пільгами та зниженням суми оподаткування для відповідних приватних, кооперативних чи державних власників житлових будинків.

14. Уряди та організації роботодавців і працівників повинні заохочувати кооперативні та інші житлові об'єднання, що не мають на меті отримання прибутку.

15. Державні органи влади мають прагнути того, щоб забезпечити можливість надання на розумних засадах державних і приватних позик працівникам, які бажають купити або побудувати собі житло, та вживати інших заходів щодо полегшення купівлі житлових будинків.

16. Як засіб заохочення житлового будівництва для працівників у країнах із стабільним кредитним ринком повинні створюватися національні страхові іпотечні системи чи забезпечуватися державна гарантія приватної іпотеки.

17. Відповідно до практики країни слід вживати належних заходів:

a) для заохочення накопичення окремими особами, кооперативними товариствами та приватними установами заощаджень, які можуть бути використані для фінансування житлового будівництва для працівників;

b) для заохочення капіталовкладень окремих осіб, кооперативних товариств і приватних компаній до будівництва житла для працівників.

18. Житла для працівників, збудовані за допомогою громадських коштів, не повинні перетворюватися на предмет спекуляції.

19. Як правило, компетентний орган влади повинен із врахуванням місцевих умов встановлювати мінімальні житлові норми для забезпечення надійності будови, розумних архітектурних вимог, санітарних умов та вигод, а також вживати відповідних заходів щодо дотримання цих норм.

20. Уряди разом з організаціями роботодавців і працівників повинні вживати заходів, спрямованих на найефективніше використання ресурсів, що існують у будівництві та пов'язаних із ним сферах, і там, де це потрібно, заохочувати створення й розвиток нових ресурсів.

21. Програми житлового будівництва в масштабі країни повинні плануватися таким чином, щоб можна було прискорити будівництво житла й проведення робіт, пов'язаних із комунальним обслуговуванням, у періоди економічного спаду.

22. Уряди та організації роботодавців і працівників повинні вживати потрібних заходів щодо збільшення річних обсягів житлового будівництва для працівників і комунального обслуговування шляхом скорочення сезонного безробіття в будівництві за умови дотримання принципів, згаданих вище в параграфі 6.

23. Розроблення й виконання програм житлового будівництва для працівників мають відповідати правильній практиці міського, сільського та районного планування.

24. 1) Державні органи влади повинні вжити всіх відповідних заходів для запобігання спекуляції землею.

2) Державні органи влади повинні:

a) мати право купувати за справедливими цінами земельні ділянки для житлового будівництва та комунального обслуговування працівників;

b) створювати резерви належним чином розташованих земельних ділянок з метою полегшення завчасного планування такого будівництва та комунального обслуговування.

3) Такі земельні ділянки для житлового будівництва для працівників та інших засобів комунального обслуговування повинні надаватися за розумною ціною.

25. У разі застосування встановлених у цій Рекомендації Загальних принципів кожний член Міжнародної організації праці та заінтересовані організації роботодавців і працівників, якщо це можливо й бажано, повинні керуватися нежченаведеними пропозиціями щодо методів застосування Рекомендації.

1. Програми житлового будівництва для працівників, прийняті й здійснені відповідно до параграфа 8 Загальних принципів, повинні сприяти максимальному поліпшенню житлових умов працівників настільки швидко, наскільки це дають змогу пов'язані з цим фактори, такі як наявність національних ресурсів, ступінь економічного розвитку, техніка й пріоритетні роботи, які створюють конкуренцію житловому будівництву.

2. У національних програмах житлового будівництва особлива увага має бути приділена, особливо в країнах, що розвиваються, житловим потребам працівників, які вже працюють або повинні працювати в галузях або районах, що мають важливе значення для країни.

3. У розробленні та здійсненні програм житлового будівництва для працівників особлива увага має приділятися:

a) чисельності, віковому та статевому складові сім'ї працівника;

b) ступеню родинності членів сім'ї;

c) особливим обставинам осіб із фізичними вадами, одиноких людей та людей похилого віку.

4. В належних випадках слід вживати заходів щодо забезпечення більш ефективного використання житла, що здається в найом, шляхом заохочення обміну житла відповідно до потреб у житлі, що виникають, наприклад, у зв'язку із змінами розміру сім'ї або із зміною місця роботи.

5. Компетентні органи влади повинні приділяти особливу увагу специфічній проблемі забезпечення житлом працівників-мігрантів і, у відповідних випадках, їхніх сімей з метою якомога швидшого досягнення рівноправності в цьому відношенні між працівниками-мігрантами і працівниками - громадянами власної країни.

6. Повинні заохочуватися збирання та аналіз повних статистичних даних про будівництво й населення, а також проведення соціологічних досліджень як важливої умови вироблення та здійснення довгострокових програм житлового будівництва.

7. Житлові норми, згадані в параграфі 19 Загальних принципів, повинні стосуватися особливо:

a) мінімального розміру житла на людину або на сім'ю з належним урахуванням потреби забезпечити кімнати достатніх розмірів, що визначається за одним або більше параметром, а саме:

i) площа;

ii) кубатура або

iii) розмір і кількість кімнат;

b) постачання питної води в будинках працівників у кількості, достатній для забезпечення всіх особистих і домашніх потреб;

c) неодмінних систем каналізації та прибирання відходів;

d) відповідного захисту від спеки, холоду, вологи, шуму, пожежі й тварин, що поширюють захворювання, і особливо комах;

e) потрібних санітарних конструкцій та обладнання для прання, вентиляції, кухонного обладнання та приміщення для зберігання речей, а також природного та штучного освітлення;

f) мінімального ступеня ізольованості:

i) між окремими членами сім'ї;

ii) від сторонніх факторів, що порушують спокій;

g) належної ізоляції кімнат, призначених для проживання, від приміщень для тварин.

8. Там, де одинокі працівники або працівники, розлучені із своїми сім'ями, живуть у гуртожитках, компетентний орган влади повинен встановити житлові норми, які передбачають щонайменше: