Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 6 червня 1956 року на свою тридцять дев'яту сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно побутового обслуговування працівників, що є п'ятим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації,

ухвалює цього двадцять шостого дня червня місяця тисяча дев'ятсот п'ятдесят шостого року нижченаведену Рекомендацію, яка може називатися Рекомендацією 1956 року щодо побутового обслуговування:

беручи до уваги бажаність визначити деякі принципи та встановити деякі норми відносно побутового обслуговування, що стосуються:

a) харчування на підприємстві або близько від нього;

b) організація відпочинку на підприємстві або поблизу від нього та культурних розваг, за винятком оплачуваних відпусток;

c) засобів транспорту до місця роботи та назад, коли звичайний громадський транспорт недостатній або важко доступний,

Конференція рекомендує, щоб нижченаведені положення застосовувались з усією повнотою та швидкістю, сумісними з умовами окремих країн, за приватною ініціативою, як заходи державної влади або іншим методом, і щоб кожний член Організації подавав Міжнародному бюро праці на запит Адміністративної ради доповідь з викладенням заходів щодо впровадження в життя цих положень:

1. Ця Рекомендація застосовується щодо працівників як фізичної, так і нефізичної праці, зайнятих на державних або приватних підприємствах, за винятком працівників сільського господарства та морського транспорту.

2. У всіх випадках, коли виникає сумнів щодо можливості застосування цієї Рекомендації до певного підприємства, питання повинно вирішуватися або компетентним органом влади після консультацій з відповідними організаціями роботодавців і працівників або відповідно до законодавства чи практики країни.

3. Беручи до уваги різноманітність видів побутового обслуговування та практики його здійснення в різних країнах, зазначені у цій Рекомендації види обслуговування можуть створюватися органами державної влади чи за приватною ініціативою:

a) або в законодавчому порядку;

b) або іншим чином, ухваленим відповідним органом влади після консультації з організаціями роботодавців і працівників;

c) або шляхом колективних договорів чи інших угод, укладених між відповідними організаціями роботодавців і працівників.

4. На підприємствах або близько від них повинні влаштовуватись і працювати їдальні, які відпускають відповідні готові страви, коли це є бажаним, із урахуванням кількості зайнятих на підприємстві працівників, прохань щодо відкриття їдальні та перспектив її використання, відсутності іншого належного обслуговування для отримання готової їжі та залежно від інших особливих обставин.

5. Якщо створення їдалень передбачається законодавством країни, компетентний орган влади повинен мати право вимагати створення та роботи їдалень на підприємствах або поблизу від підприємств, на яких працює не менше визначеної кількості працівників, або якщо з інших міркувань відповідних органів влади це є доцільним.

6. Якщо створення їдалень належить до компетенції створених відповідно до чинного законодавства країни фабрично-заводських комітетів, ці комітети повинні створювати їдальні на підприємствах, де їхнє відкриття та робота будуть доцільними.

7. Якщо їдальні створюються відповідно до колективних договорів або іншим способом, за винятком випадків, передбачених у параграфах 5 та 6, укладені угоди повинні застосовуватися до тих підприємств, на яких за двосторонньою згодою між відповідними роботодавцями і працівниками це буде визнано доцільним.

8. Компетентні органи влади або будь-який інший відповідний орган повинні вживати відповідних заходів щодо надання підприємствам відомостей, вказівок і порад щодо технічних питань, пов'язаних із створенням та роботою їдалень.

9. 1) У разі відсутності відповідних друкованих матеріалів компетентний орган влади чи будь-який інший відповідний орган влади повинен опрацювати й видати детальну документацію з відомостями, пропозиціями та порадами, що відповідають особливим умовам цієї країни, відносно методів створення та роботи їдалень.

2) Ця документація повинна містити пропозиції з таких питань:

a) розміщення їдальні стосовно різноманітних будівель або служб відповідних підприємств;

b) створення спільних їдалень для кількох підприємств, коли недоцільно;

c) внутрішнє обладнання їдалень із зазначенням норм площі, освітлення, опалення, температури та вентиляції;

d) планування їдалень: їдальня та службові приміщення, кухня, приміщення для миття посуду, продовольчий склад, контора, шафи для одягу, умивальники для працівників їдалень;

e) обладнання, меблювання та внутрішнє оздоблення їдалень; устаткування для приготування їжі, холодильники, обладнання складів та приміщень для миття посуду; вид палива для приготування їжі; тип столів і стільців для їдалень; загальні вказівки стосовно кольору та внутрішнього оздоблення;

f) вид готової їжі: стандартні меню, меню із стравами на вибір, порційні страви; дієтичне харчування відповідно до припису лікаря; особливі страви для тих, хто працює у шкідливих умовах; сніданки, обіди та готова їжа в інший час для працівників, які працюють позмінно;

g) норми харчування: поживні властивості їжі, розроблення меню та збалансовані режими харчування;

h) спосіб обслуговування в їдальнях: видача їжі через віконце або біля прилавку, самообслуговування або подавання страв на стіл; особовий склад, потрібний для кожного виду обслуговування;

i) правила гігієни для кухні та приміщень їдалень;

j) фінансові питання: початкові кошти для будівництва, обладнання та меблювання; накладні та поточні витрати на утримання; вартість продовольчих продуктів та утримання персоналу; ведення звітності; визначення цін на готові страви.

10. 1) На підприємствах, де організація їдалень, які видають відповідні страви, є неможливою, і на інших підприємствах, де такі їдальні існують, у разі можливості й потреби слід влаштовувати буфети і пересувні лотки для продажу їжі в упаковці або легких закусок, а також чаю, кави, молока та інших напоїв. Однак пересувні лотки не повинні бути на тих робочих місцях, де через шкідливі й небезпечні виробничі процеси вживання працівниками їжі та напоїв є небажаним.

2) Деякі види цього обслуговування повинні надаватися не тільки в обідню перерву і під час перерви серед зміни, але також під час дозволених перерв для відпочинку і тимчасового припинення роботи.

11. 1) На підприємствах, де організація їдалень, які відпускають відповідну готову їжу, є неможливою, і у разі потреби також на інших підприємствах, де такі їдальні існують, працівникам повинні надаватися, якщо це можливо й доцільно, приміщення, де вони могли б готувати, підігрівати та споживати їжу, принесену із собою.

2) Відповідні заходи повинні забезпечувати принаймні:

a) приміщення з належним пристосуванням для зменшення незручностей, спричинених холодом чи спекою відповідно до клімату;

b) належні вентиляцію та освітлення;

c) столи та сидіння відповідного типу і в достатній кількості;

d) засоби для підігріву їжі та напоїв;

e) забезпечення в достатній кількості доброю питною водою.

12. На підприємствах, де працівники працюють на розкиданих на великій площі місцях роботи, бажано, у разі можливості й потреби та у разі відсутності інших задовільних можливостей для харчування, організовувати пересувні кухні для продажу працівникам належної їжі.

13. Слід вживати особливих заходів для роздачі змінним робітникам належної їжі та напоїв у відповідні робочі години.

14. У місцевостях, де не існує достатнього оплачуваного надання відповідних їстівних продуктів, обідів та напоїв, слід вживати заходів для надання такого обслуговування.

15. Працівників ні в якому разі не повинні примушувати до користування цим обслуговуванням, за винятком випадків, коли це не передбачається законодавством країни з метою охорони здоров'я.

16. 1) На підприємствах, де працівники, особливо жінки та підлітки, мають під час роботи можливість посидіти без шкоди для роботи, їм повинні надаватися сидіння.

2) Надані таким чином сидіння повинні встановлюватися в достатній кількості та достатньо близько від місця роботи відповідних працівників.

17. 1) На підприємствах, де значна частка роботи може без шкоди виконуватися сидячи, працівникам повинні надаватися сидіння.

2) Форма, конструкція та розмір сидіння повинні бути зручними для працівника, пристосовані до роботи і у разі потреби забезпечені підніжками.

18. Незалежно від того, чи передбачено законодавством країни надання сидінь для працівників, компетентні органи праці кожної країни повинні дозволяти співробітникам відповідного відомства надавати відомості, вказівки та поради з технічних питань, пов'язаних із забезпеченням відповідних сидінь та утриманням їх у належному стані, зокрема, коли вони надаються працівникам, зайнятим на роботах, значна частина яких без шкоди може виконуватися сидячи.