Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 1 червня 1983 року на свою шістдесят дев'яту сесію,

беручи до уваги існуючі міжнародні норми, які містяться в Рекомендації 1955 року щодо професійної реабілітації та зайнятості інвалідів і в Рекомендації 1975 року щодо розвитку людських ресурсів,

зазначаючи, що з часу прийняття Рекомендації 1955 року щодо професійної реабілітації інвалідів відбулися значні зміни в розумінні реабілітаційних потреб, в охопленні й організації служб реабілітації, а також у законодавстві та практиці багатьох членів Організації з питань, що входять до сфери дії згаданої Рекомендації,

враховуючи, що 1981 рік був проголошений Генеральною асамблеєю Організації Об'єднаних Націй Міжнародним роком інвалідів під гаслом "Повна участь та рівність" і що всеохоплююча Всесвітня програма дій щодо інвалідів повинна передбачати ефективні заходи на міжнародному і національному рівнях, спрямовані на здійснення цілей "повної участі" інвалідів у соціальному житті та розвитку, а також "рівності",

вважаючи, що ці зміни обумовили доцільність прийняття нових міжнародних норм з цього питання, які особливо брали б до уваги потребу забезпечити рівність можливостей та ставлення до всіх категорій інвалідів як у міських, так і в сільських районах, у зайнятості та соціальній інтеграції,

ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо професійної реабілітації, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот вісімдесят третього року нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією про професійну реабілітацію інвалідів:

1. В цілях цієї Конвенції термін "інвалід" означає особу, можливості якої отримувати, зберігати підходящу роботу та просуватися по службі значно обмежені у зв'язку з належним чином підтвердженою фізичною чи розумовою вадою.

2. В цілях цієї Конвенції кожний член Організації вважає завданням професійної реабілітації забезпечення інваліду можливості отримувати, зберігати підходящу роботу й просуватися по службі, сприяючи тим самим його соціальній інтеграції або реінтеграції.

3. Положення цієї Конвенції застосовуються кожним членом Організації за допомогою заходів, які відповідають національним умовам та не суперечать національній практиці.

4. Положення цієї Конвенції поширюються на всі категорії інвалідів.

Кожний член Організації відповідно до національних умов, практики і можливостей розробляє, здійснює та періодично переглядає національну політику в галузі професійної реабілітації та зайнятості інвалідів.

Зазначена політика спрямована на забезпечення того, щоб відповідні заходи з професійної реабілітації поширювались на всі категорії інвалідів, а також на сприяння можливостям зайнятості інвалідів на відкритому ринку праці.

Зазначена політика побудована на принципі рівності можливостей інвалідів і працівників у цілому. Дотримується рівність можливостей та ставлення до працюючих чоловіків і жінок, котрі працюють і є інвалідами. Спеціальні позитивні заходи, спрямовані на забезпечення справжньої рівності можливостей та ставлення для працюючих інвалідів та інших працівників, не вважаються дискримінаційними що до інших працівників.

Проводяться консультації з представницькими організаціями роботодавців і працівників щодо здійснення зазначеної політики, в тому числі заходів, яких слід вжити з метою сприяння співробітництву та координації державних і приватних органів, що займаються професійною реабілітацією. Проводяться також консультації з представницькими організаціями інвалідів і у справах інвалідів.

Кожний член Організації шляхом законодавства, правил чи будь-яким іншим методом, що відповідає національним умовам і практиці, вживає таких заходів, які можуть бути потрібними для здійснення положень статей 2, 3, 4 і 5 цієї Конвенції.