Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 5 червня 1991 року на свою сімдесят восьму сесію,

нагадуючи, що на працівників, які працюють у готелях, ресторанах та аналогічних закладах, поширюються міжнародні конвенції і рекомендації щодо праці, котрі містять загальні норми, які стосуються умов праці,

беручи до уваги, що через особливі умови, типові для праці в готелях, ресторанах та аналогічних закладах, бажано поліпшити практику застосування цих конвенцій і рекомендацій на підприємствах зазначених категорій та доповнити їх спеціальними нормами, спрямованими на те, щоб статус заінтересованих працівників відповідав їхній ролі на підприємствах цих категорій, котрі швидко розвиваються, і залучити туди нових працівників, поліпшивши для цього умови праці, удосконаливши професійну підготовку та розширивши перспективи професійного зростання,

беручи до уваги, що колективні переговори є ефективним засобом визначення умов праці у цьому секторі,

вважаючи, що ухвалення конвенції, поряд з колективними переговорами, дасть змогу поліпшити умови праці, перспективи професійного зростання та зміцнить гарантії зайнятості в інтересах працівників,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно умов праці в готелях, ресторанах та аналогічних закладах, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять п'ятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот дев'яносто першого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1991 року про умови праці в готелях і ресторанах:

1. Беручи до уваги положення параграфа 1 статті 2, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, які працюють:

a) у готелях та інших аналогічних закладах, котрі надають для тимчасового проживання житлові приміщення;

b) у ресторанах та інших аналогічних закладах, котрі надають харчування, напої або і те й друге.

2. Зазначені вище в a) і b) категорії кожний член Організації визначає в світлі національних умов і після консультацій із заінтересованими організаціями роботодавців і працівників. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після консультацій із заінтересованими організаціями роботодавців і працівників вилучити зі сфери її застосування певні види закладів, що підпадають під вищезгадані визначення, але щодо яких виникають особливі проблеми суттєвого плану.

3. a) Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після консультацій із заінтересованими організаціями роботодавців і працівників розширити сферу її застосування, ввівши до неї інші аналогічні заклади, котрі надають туристичні послуги, які зазначаються в заяві, що супроводить документи про ратифікацію.

b) Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після консультацій із заінтересованими організаціями роботодавців і працівників надалі за допомогою заяви повідомляти Генерального директора Міжнародного бюро праці про те, що він поширює сферу застосування Конвенції на інші категорії аналогічних закладів, які надають туристичні послуги.

4. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, перелічує в першій доповіді про застосування цієї Конвенції, яку подає відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці, ті види закладів, котрі вилучено згідно з вищенаведеним параграфом 2, назвавши причину такого вилучення, виклавши відповідні позиції заінтересованих організацій роботодавців і працівників відносно такого вилучення, і вказує у наступних доповідях на стан національного законодавства та на практику його застосування щодо вилучених закладів, а також на те, якою мірою Конвенція застосовується або її застосування передбачається щодо такого роду закладів.

1. Відповідно до мети цієї Конвенції термін "заінтересовані працівники" означає працівників, зайнятих у закладах, на які поширюється дія Конвенції згідно з положенням статті 1 незалежно від виду і тривалості їхніх трудових відносин. Однак кожний член Організації у світлі національних законодавства, умов і практики та після консультацій із заінтересованими організаціями роботодавців і працівників може вилучати певні конкретні категорії працівників зі сфери застосування всіх або деяких положень цієї Конвенції.

2. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, перелічує в першій доповіді про застосування цієї Конвенції, яку подає відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці, всі категорії працівників, котрі могли бути вилучені згідно з вищенаведеним параграфом 1, назвавши причини такого вилучення, зазначає у наступних доповідях, який прогрес є щодо ширшого її застосування.

1. Кожний член Організації без шкоди для автономії заінтересованих організацій роботодавців і працівників ухвалює та застосовує відповідно до національних законодавства, умов і практики політику, спрямовану на поліпшення умов праці заінтересованих працівників.

2. Загальною метою такої політики є забезпечення того, щоб заінтересовані працівники не вилучалися зі сфери застосування будь-яких мінімальних норм, серед них норм, котрі стосуються соціального забезпечення, ухвалених на національному рівні для працівників у цілому.

1. Термін "робочий час" означає час, протягом якого працівник перебуває у розпорядженні роботодавця, якщо тільки це не визначається інакше національними законодавством чи практикою.

2. Заінтересовані працівники мають право на розумної тривалості нормальний робочий час і понаднормову роботу, відповідно до національних законодавства та практики.